Теорія книги в сучасних дисертаційних дослідженнях з книгознавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія книги в сучасних дисертаційних дослідженнях з книгознавства в Україні

Набуття Україною незалежності, демократичні перетворення у суспільстві відкрили широкі можливості для проведення неупе- реджених, без ідеологічних лакун і обмежень, досліджень історії та теорії вітчизняної книги.

Характеризуючи розвиток книгознавства на сучасному етапі, професор Г І. Ковальчук виокремлює три напрями теоретичних досліджень у галузі книгознавства. Перший з них - публікації, присвячені теоретичним питанням об'єкта і предмета книгознавчих досліджень, структурі книгознавства як науки, основним тенденціям, за якими розвивається наразі книгознавство.

Найбільший масив, на її переконання, становлять публікації, в яких розглядається співвідношення традиційної та електронної книги. Ця тематика стає дедалі актуальнішою. Незважаючи на те, що електронне книговидання й досі деякими фахівцями розглядається переважно як рекламна підтримка основного випуску друкованих книг, у науковому співтоваристві дедалі переважаючою стає думка, що цифрова книга - це єдина сфера, де можливий технологічний і комерційний прорив.

Ще один потужний напрям сучасних книгознавчих досліджень - це теорія та історія книжкової культури [1].

Аналіз дисертаційних праць, захищених за роки незалежності, є важливим для оцінки розвитку історії та теорії книги в Україні, виокремлення нових напрямів, актуальних тем у науці, для визначення рівня та інтенсивності розроблення існуючих проблем, а також для створення наукових шкіл вітчизняного книгознавства, визнання їх у науковому товаристві тощо.

Дисертації, де розглядаються питання історії та теорії книги, засвідчують, що дана проблематика поки що не стала предметом ґрунтовного дослідження.

Серед основних проблем сучасного книгознавства фахівці виокремлюють:

* місце книгознавства у системі наукового знання з огляду на розвиток нових інформаційних технологій;

* історія становлення структури сучасного книгознавства, його об'єкта і предмета досліджень;

• інституціонування нових книгознавчих дисциплін на стику з іншими науками, зокрема - теорії та історії книжкової культури, книжкового пам'ят- кознавства тощо;

• книгознавство і суміжні дисципліни, його співвідношення з документознавством, теорією літератури і читачезнавством, інформологією, культурологією, філософією;

• електронна книга як об'єкт книгознавства, співвідношення традиційної та електронної книги, майбутнє книги;

• теорія та історія книжкової культури як одна з основних категорій сучасного книгознавства;

• філософсько-культурологічна методологія книгознавчих досліджень, культурологічний підхід до досліджень книжкової культури, взаємовплив компонентів книжкової культури і соціальних процесів;

• вивчення попередніх книгознавчих досліджень, розвиток історичного книгознавства [1, с. 53] Див. також: Книга: исследования и материалы : сборник / Рос. акад. наук, Науч. совет «История мировой культуры» [и др.]. - М., 2008. - Т 89, ч. 1/2..

Питання українського книгознавства традиційно досліджуються бібліотекознавцями та бібліографо- знавцями, а також представниками суміжних наук, зокрема, історичного джерелознавства, кодикології тощо. І тут є своя специфіка. Зі створенням в незалежній Україні власної атестаційної системи було сформувано комплексну дисципліну «Книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство» (замість окремих «Книгознавство» і «Бібліотекознавство та бібліографознавство»), яка вперше була об'єднана в 1997 р. відповідно до наказу Вищої атестаційної комісії України від 13 березня 1997 р. № 86.

Важливою передумовою зростання дослідницької уваги до цього наукового напряму стало відкриття з 2008 р. наукової галузі «Соціальні комунікації» (27 напрям) і наукової спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство». Адже крім захисту дисертацій на здобуття ступеня доктора і кандидата з соціальних комунікацій, було надано можливість захисту робіт на здобуття ступеня доктора і кандидата з історичних наук та соціальних комунікацій. Чергове підтвердження низки спеціальностей відбулося у 2011 р., коли вийшов спеціальний наказ МОН України стосовно номенклатури спеціальностей [2], що мало неабияке значення для цієї спеціальності, яка існує також у міжнародних класифікаційних системах у розділі соціальних комунікацій (як книгознавство та бібліотечні науки). Межі наукової галузі книгознавства доволі широкі, тому захист дисертацій, пов'язаних з книгознавством, відбувається іноді в галузі філологічних та педагогічних наук, а також соціальних комунікацій.

До 90-х років ХХ ст. проблематика з історії та теорії книги розроблялася недостатньо. Нині актуальність цього напряму пояснюється необхідністю створення наукових засад вітчизняного книгознавства, необхідністю чіткого визначення особивостей його виміру.

Досліджень дисертаційного доробку українських книгознавців поки що не так і багато. Проте, вони існують. Так, дисертації з книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, де міститься бібліометричний аналіз захищених робіт упродовж 2008-2009 рр. у науковій галузі «Соціальні комунікації», аналізуються Н. М. Кушнаренко, А. А. Со- ляник [3]. Фахівцям вдалося виявити диспропорцію в тематиці наукових досліджень - явне превалювання бібліотекознавчих робіт і практично повну відсутність дисертацій з актуальних питань бібліографознавства та книгознавства.

Л. А. Литвинова у своїй дисертації «Дисертаційні дослідження як джерело визначення стану і тенденцій розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства в Україні (1994-2012)» відзначає загальне відставання у нарощуванні дисертацій з книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства. Саме цим і пояснюється той факт, що дисертаційні роботи в галузі книгознавства вкрай рідко потрапляють в поле зору вітчизняних дослідників [4]. Варто відзначити, що у дисертації Л. А. Литвинової було вирішено низку завдань, що мають важливе значення для оцінки стану розвитку ухвалених спеціальностей. Зокрема, було визначено основні параметри і показники оцінки розвитку вказаних галузей знань у 1994-2012 рр.; здійснено статистичний (бібліометричний) аналіз, запропоновано проблемно- тематичну і предметну класифікацію дисертаційних досліджень; окреслено основні тенденції та пріоритетність певних напрямів розроблення теоретичних і практичних питань цієї комплексної спеціальності. Дисертанту вдалося встановити особисті наукові школи досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, показати доробок наукових шкіл та їх лідерів в Україні. До позитивів дисертації можна віднести й спробу дослідниці розкрити роль дисертацій як об'єктивного джерела, що відображає стан і розвиток книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства.

Частково питання розвитку книгознавчих дисертаційних праць розглядалося нами у публікації «Істори- ко-книгознавчі дисертації як джерела з історії української періодики» [5]. Було виокремлено два напрями дисертаційних досліджень: перший стосувався змісту історичних фондів бібліотек, а другий - вивчення осо- бистісного чинника у редакційно-видавничій діяльності та розкритті особливостей підготовки періодичних видань, розкритті багатоаспектної діяльності особи в культурному та науковому просторі. У статті розглянуто низку дисертацій, в яких аналізувалися питання складу колекцій, а також праці, присвячені видатним постатям України, зокрема, І. Огієнку, І. Франку, які зробили вагомий внесок у розвиток книговидавничої справи.

До розряду книгознавчих дисертацій можна віднести п'ять докторських праць: Л. А. Дубровіної («Кодикологія та кодикографія як спеціальні історичні дисципліни в дослідженнях історії української книги», 1993) [6], Г. І. Ковальчук («Теорія та практика книжкового пам'яткознавства ХХ століття», 2005) [7], Т. І. Ківшар («Український книжковий рух: книговидання та книгорозповсюдження (1917-1923 рр.)», 2006) [8], Г. М. Швецової («Документ і книга в системі соціальних комунікацій», 2002) [9], В. А. Маркової («Книжкова комунікація: теорія, історія, перспективи розвитку», 2011) [10].

Важливими складниками вивчення книжкової культури є також докторське дослідження С. М. Міщука («Історико-кодикографічні та бібліографічні дослідження рукописно-книжкової спадщини України (друга половина XIX - 30-ті роки XX ст.», 2009) [11] та кандидатська робота Н. М. Шалашної («Розвиток історико- книгознавчої думки в Україні у XIX ст.», 2004) [12].

До праць, де порушуються теоретичні питання книгознавства, належать кандидатські роботи В. Я. Фріс (розглядаються кодикологічні особливості рукописної книги та її регіональна специфіка) [13], О. О. Карпенко (досліджуються теоретичні аспекти трансформації навчальної книги в умовах інформатизації вищої освіти) [14], І. Д. Нілової (аналізуються художні компоненти структури навчальної книги як засобу розвитку пізнавального інтересу молодших школярів) [15]; О. Л. Біличенко (розкривається культурно-виховна роль книги в умовах формування інформаційного суспільства) [16]. Дослідженню репертуару іншомовної книги, зокрема французької, були присвячені праці І. Б. Качур [17] та Р. С. Кириченко [18].

Одним з важливих напрямів цього дослідницького процесу стало осмислення трансформації форм, змісту книги в історичному та сучасному інформаційному суспільстві: представлення її в інформаційних системах, аналіз структури опису рукописної книги у межах спеціальної дисципліни «Кодикографія» (Л. А. Дуб- ровіна [6], О. І. Іванова [19], О. М. Гальченко [20], Е. С. Клименко [21]).

Теоретичні питання книговидання та книгорозпов- сюдження розглядає у своїй праці Т. І. Ківшар [8].

О.М. Афанасенко детально аналізує систему книго- розповсюдження в Україні в умовах інтеграції соціокомунікаційного простору [22].

У дисертації В. Є. Сошинської «Професійна комунікація як фактор розвитку книжкової галузі» висвітлено понятійний апарат, розкрито сутність професійної комунікації, внесок науково-дослідних установ, товариств та громадських об'єднань у формування системи галузевої комунікації у книжковій сфері [23].

Останім часом виокремився напрям теорії дитячої книги. Його презентують дослідження О. О. Литвиненко (присвячене функціонуванню дитячої книги в мультимедійному середовищі) [24], Г. В. Корнєєвої (розглядається специфіка української дитячої книжки Східної Галичини) [25].

Отже, на сьогодні в Україні представлені різні напрями розроблення теорії та історії книги, книжкової культури. Виокремимо основні з них:

• різні аспекти книжкового пам'яткознавства, місце книгознавства у системі наукового знання та соціальних комунікацій (Г І. Ковальчук, Г М. Швецова В. А. Маркова), властивості книги як джерела історії та культури (Л. А. Дубровіна);

• формування структури сучасного книгознавства, його об'єкта і предмета (Л. А. Дубровіна, Г. І. Ковальчук, Г. М. Швецова);

• інституціонування нових книгознавчих дисциплін на стику з іншими науками: теорії та історії книжкової культури, книжкового пам'яткознавства, кодикології, бібліопегістики, книжкового документознавства (О. М. Гальченко, Л. А. Дубровіна, Г. І. Ковальчук, Г. М. Швецова);

• питання книговидання та книгорозповсюдження (Т. І. Ківшар, О. М. Афанасенко);

• розвиток електронної книги та видового складу книжкової продукції (О. О. Карпенко І. Д. Нілова, О. О. Литвиненко);

• книгознавча історіографія (С. М. Міщук, Н. М. Ша- лашна);

• специфіка навчальної та дитячої книги (Г. В. Кор- нєєва, О. О. Литвиненко).

У цілій низці праць розглядаються трансформації форми та змісту книги в минулі десятиліття та сучасному інформаційному суспільстві, видзначається поглиблення її комунікаційних функцій.

Важливою особливістю згаданих вище дисертацій є застосування їх авторами методології комплексного підходу до дослідження теорії книги та книгознавства, включаючи історичний, книгознавчий, бібліотекознавчий, літературознавчий, мистецтвознавчий аспекти. Саме це дає змогу дослідникам опрацьовувати (висвітлювати) найскладніші питання книгознавства. Позитивом дисертаційних досліджень з теорії книгознавства є й те, що вони враховують реалії інформаційного суспільства, зокрема динамічний розвиток електронних ресурсів. Водночас, огляд дисертацій свідчить, що фундаметальні питання теорії та методології книги ще не стали об'єктом постійної уваги вітчизняних дослідників.

Література

1. Ковальчук Г. Розвиток теорії книгознавства на сучасному етапі // Бібл. вісн. - 2009. - № 5. - С. 44-53.

2. Про затвердження Переліку наукових спеціальностей : Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 р. № 1057 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 78. - С. 215.

3. Литвинова Л. А. Дисертаційні дослідження як джерело визначення стану і тенденцій розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства в Україні (1994-2012) : автореф. дис. ... канд. наук із соціальних комунікацій : спец. 27.00.03 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Литвинова Лариса Анатоліївна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2013. - 16 с.

4. Пастушенко О. Історико-книгознавчі дисертації як джерела з історії української періодики / О. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2013. - Вип. 37. - С. 537-546.

5. Дубровіна Л. А. Кодикологія та кодикографія як спеціальні історичні дисципліни в дослідженнях історії української книги : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : спец.

07.0. 06 «Історіографія, джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни» / Дубровіна Любов Андріївна ; Ін-т історії України. - К., 1993. - 42 с.

6. Ковальчук Г. І. Теорія та практика книжкового пам'яткознавства ХХ століття : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Ковальчук Галина Іванівна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2005. - 37 с.

7. Ківшар Т. І. Український книжковий рух: книговидання та книгопоширення (1917-1923 рр.) : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Ківшар Таїсія Іванівна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 1996. - 46 с.

8. Швецова Г. М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : спец.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Швецова Галина Миколаївна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2002. - 32 с.

9. Маркова В. А. Книжкова комунікація: теорія, історія, перспективи розвитку : автореф. дис. ... д-ра наук із соц. комунікацій : спец. 27.00.03 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Маркова Вікторія Анатоліївна ; Харків. держ. акад. культури. - Х., 2011. - 36 с.

10. Міщук С. М. Історико-кодикографічні та бібліографічні дослідження рукописно-книжкової спадщини України (друга половина XIX - 30-ті роки XX ст.) : автореф. дис. ...

д-ра іст. наук : спец. 27.00.03 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Міщук Сергій Миколайович ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2009. - 32 с.

11. Шалашна Н. М. Розвиток історико-книгознавчої думки в Україні у XIX ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Шалашна Наталія Миколаївна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 2004. - 20 с.

12. Фріс В. Я. Кирилична рукописна книга в Україні XVI - першої половини XVII ст. : кодикологія та регіональні особливості : автореф. дис. . канд. іст. наук

дисертація книгознавство соціальний

Размещено на Allbest.ru