Переваги та недоліки лізингових і орендних відносин у господарській діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Переваги та недоліки лізингових і орендних відносин у господарській діяльності

Никитченко Юлія Володимирівна.

кафедра обліку і аудиту

Анотація

У статті розглянуто особливості організації орендних та лізингових відносин в Україні. Проведено порівняльний аналіз досліджуваних категорій, у ході якого були визначені загальні та специфічні риси оренди і лізингу. Визначені переваги застосування оренди та лізингу в господарській діяльності за інших рівних умов.

Ключові слова: оренда, лізинг, лізингодавець, лізингоодержувач, орендар, орендодавець, фінансовий лізинг (оренда), оперативний лізинг (оренда)

Аннотация

В статье рассмотрены особенности организации арендных и лизинговых отношений в Украине. Проведен сравнительный анализ исследуемых категорий, в ходе которого были определены общие и специфические черты аренды и лизинга. Определены преимущества применения аренды и лизинга в хозяйственной деятельности при прочих равных условиях.

Summary

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку економіки господарська діяльність підприємства може здійснюватися не лише за рахунок придбання необоротних активів у власність, а й за рахунок використання основних засобів на умовах лізингу або оренди.

Так, для більшості господарюючих суб'єктів використання транспорту, машин та верстатів є необхідністю, яка пов'язана із забезпеченням потреб господарювання. Проте досить часто виникають ситуації, коли господарюючий суб'єкт немає можливості придбати у власність потрібний йому об'єкт. Саме в таких ситуаціях поширеними є оренда або лізинг. З економічної точки зору, орендні або лізингові відносини дають змогу господарюючому суб'єкту не вилучати з обороту суттєві суми одноразово, отримуючи при цьому необхідні основні засоби. Однак, у цих відносинах виникають певні особливості та специфічності, пов'язані з зацікавленістю сторін відповідних відносин до мінімізації можливих ризиків та максимізації можливого ефекту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемні питання лізингу, оренди, як об'єктів економічних відносин, досліджувалися вченими економістами, зокрема В. Базилевичем, В.Бочковим, О. Васильчишиною, О. Гетьман, Н. Гурою, Ю. Деміним, С. Зарубенко, Д. Кацівим, І. Клименком, Г. Ко- блянською, М. Лещенком, І. Литвиненко, О. Марценюк-Розарьоновою, Т. Мельник, В. Швецем та ін.

У той же час, незважаючи на наявні дослідження з даної проблематики, актуальними залишаються питання визначення специфічних особливостей лізингу та оренди в сучасних умовах господарювання.

Метою статті є дослідження переваг та недоліків зазначених категорій задля обґрунтування найбільш вигідного способу залучення необоротних активів у господарську діяльність господарюючого суб'єкта.

Виклад основного матеріалу дослідження

Специфіка економічних відносин, що складається при лізингу, обумовлена унікальністю конструкції, що забезпечує задоволення й органічне поєднання різних матеріальних потреб сторін лізингових операцій шляхом інвестування у предмет лізингу.

Встановлено, що причиною актуальності лізингу у найближчому майбутньому є ряд його переваг, порівняно з іншими формами інвестування, зокрема зниження потреби у капіталі, можливість застосовувати прискорену амортизацію, оперативне оновлення застарілого обладнання й технічного переозброєння виробництва. Отже, лізингову діяльність варто розглядати з двох точок зору:

- по-перше, як матеріально-технічне постачання у вигляді концептуального підходу до забезпечення підприємств і організацій матеріально-технічними ресурсами тривалого користування;

- по-друге, як інвестиційну діяльності лізингових компаній або банків.

Вказані складові, доповнюючи одна одну, утворюють сумарний економічний ефект. При цьому лізинг як форма матеріально-технічного постачання має цілий ряд переваг, порівняно із закупівельною діяльністю, оскільки вивільняє оборотні кошти автотранспортних підприємств. У свою чергу, лізинг як форма інвестицій дозволяє лізинговим компаніям здійснювати певний економічний ріст шляхом вкладення фінансових коштів у розвиток транспортної галузі. Від результативності застосування лізингу, чіткості, повноти, правильності та впорядкованості документообігу за лізинговими операціями, узгодженості діяльності всіх структурних підрозділів у кінцевому рахунку залежить ефективність роботи автотранспортного підприємства. Але суперечливість і складність теоретичних положень лізингу ускладнюють функціонування системи бухгалтерського обліку та економічного аналізу, не забезпечують достатню якість інформаційної бази для прийняття ефективних рішень щодо господарської діяльності автотранспортного підприємства [8].

Васильчишин О. зазначає, що певною мірою лізинг схожий з банківським кредитуванням. Проте, для підприємства, що обере не кредит для відновлення матеріально-технічної бази, а механізм лізингу, такий вид фінансування буде мати ряд переваг. Лізингова угода не передбачає обов'язкового забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором у вигляді застави. Це є одним із найбільш вагомих аргументів при виборі виду фінансування, оскільки переважна більшість підприємств в Україні мають морально застарілі і фінансово зношені основні засоби, що не можуть бути прийняті банком (або іншою кредитною організацією) у якості адекватної застави при укладенні кредитного договору, що видається, і застави по ньому [7].

Основою, на якій будуються економічні відносини між лізингодавцем та лізингодержувачем, є лізингові платежі. У світі застосовують два підходи до визначення суми лізингових платежів, які полягають у наступному:

- сума лізингових платежів покриває витрати на купівлю предмета лізингу, а також інші можливі витрати лізингодавця (Австрія, Бельгія, Індонезія, Іспанія, Італія, Люксембург, Мексика, Німеччина, Нова Зеландія, Польща, Росія, Сінгапур, Франція);

- розмір лізингових платежів не повинен бути меншим за величину, встановлену у відсотковому відношенні до первісної вартості основного засобу. В Австралії, Великобританії, Гонконзі, Ірландії, Канаді, Нідерландах, США, Україні, Японії використовується 90% відношення, що дістало назву «90%-й тест» [10].

До основних проблем, що значно перешкоджають розвитку лізингових відносин в Україні, слід віднести:

- несформованість на загальнодержавному рівні політики перспектив розвитку лізингового кредиту;

- надто жорстка система оподаткування лізингових операцій;

- низький попит на товари вітчизняного виробництва;

- низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті товарів;

- недосконала нотаріальна реєстрація договорів лізингу;

- слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування [9].

Досить часто на практиці відбувається ототожнення понять лізингу та оренди, хоча насправді вони мають різне значення. Це пов'язано з тим, що вітчизняна законодавчо-нормативна база характеризується внутрішньою неузгодженістю та відсутністю єдиного підходу щодо розуміння сутності категорій лізингу та оренди, з точки зору їх регулювання у сфері правових відносин, бухгалтерського та податкового обліку.

Для початку розглянемо сутність лізингу, закріплену на законодавчому рівні.

Таблиця 1. Сутність визначення лізингу на законодавчому рівні

* Узагальнено та систематизовано автором на основі джерел [1, 2, 3, 4, 6].

Аналізуючи дані таблиці, зазначаємо, що наведене визначення у Цивільному кодексі не дає чіткого розуміння відмінності лізингу від оренди.

Визначення, що наведено в Господарському кодексі України, не надає критеріїв відмінності видів лізингу (фінансового та оперативного) особливих ознак досліджуваних категорій та можливостей їх розмежування.

А згідно з визначенням, наведеного у Податковому кодексі України, відбувається фактичне ототожнення понять лізингу та оренди.

Також слід зазначити про відсутність в діючих законодавчих актах норм про обов'язковість переходу права власності на предмет лізингу до лізингоотримувача по завершенню строку дії договору. Лише в ст. 8 Закону «Про фінансовий лізинг» зазначено, що сторони договору лізингу можуть заключати договір купівлі-продажу предмету лізингу і в цьому договорі визначити порядок переходу права власності. Таким чином, роль лізингодавача (на відміну від орендодавця) повинна зводитися до фінансування придбання предмет лізингу (за свій рахунок чи за рахунок залучених засобів) у відповідності з вимогами лізингоотримувача і передачі його в користування лізингоотримувачу на тривалий термін.

Відносно сутності оренди, Цивільний кодекс України визначає найм (оренду) як договір, згідно з яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Це визначення, як і назва глави 58 ЦК України «Найм (оренда)», дає підстави стверджувати, що ці терміни є тотожними.

Відповідно до П(С)БО 14 «Оренда» оренда - це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку [5].

Але з цим неможливо погодитися з наступних підстав:

- по-перше, бухгалтерським стандартом не передбачено обов'язковість повернення орендодавцю об'єкту оренди після закінчення терміну операційної оренди. Це свідчить про те, що класифікація виду оренди залишається за бухгалтером;

- по-друге, у стандарті немає конкретного визначення операції щодо продажу активу з укладанням угоди про його одержання продавцем в оренду. Деякі бухгалтери-практики спробували назвати таку операцію зворотною орендою [11].

Лізингові відносини лізингодавця та лізингоодержувача на перший погляд нагадують звичайний договір оренди, але насправді мають місце суттєві відмінності, а саме:

• лізингодавець при укладенні договору про фінансовий лізинг ще не є власником предмету лізингу (тому відносини фінансового лізингу згідно з п.1 ст. 806 «Договір лізингу» Цивільного кодексу України відповідають поняттю непрямого лізингу) [3];

• предмет лізингу передається на визначений строк, мінімальний поріг - один рік передбачено п.2 ст. 1 «Визначення фінансового лізингу» Закону України «Про фінансовий лізинг» [4];

• лізинговий платіж, на відміну від орендної плати, має чітко визначену структуру.

Відповідно до п. 2 ст. 16 «Лізингові платежі» Закону України «Про фінансовий лізинг» [4] лізингові платежі включають:

• суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• компенсацію відсотків за кредитом;

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З метою визначення оптимального, економічно обґрунтованого способу залучення необоротних активів у господарську діяльність, проведемо порівняльний аналіз характеристик сутності оренди та лізингу на прикладі табл. 2.

На підставі вищенаведеної інформації слід відзначити наступне:

• по-перше, сфера застосування оренди є ширшою порівняно зі сферою застосування лізингу (на відміну від оренди предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та природничі масиви);

• по-друге, коло суб'єктів лізингу є ширшим, ніж при оренді (поява третього суб'єкта при лізингових відносинах значно ускладнює систему взаємовідносин щодо фінансових та організаційних аспектів);

• по-третє, законодавством про оренду не передбачено мінімальний строк, на який має укладатися договір оренди, тоді як відповідно до п. 2 ст. 1 «Визначення фінансового лізингу» Закону України «Про фінансовий лізинг» [4] лізингова угода укладається мінімум на один рік;

• по-четверте, лізингодавець, на відміну від орендодавця, первісно не є власником предмету договору лізингу;

• по-п'яте, обов'язковою умовою лізингу є те, що предмет, який передається в лізинг, може бути використаний виключно для підприємницьких цілей.

Таблиця 2. Порівняльна характеристика економічної сутності оренди та лізингу

* Узагальнено та систематизовано автором на основі джерел [1, 2, 3, 4, 5].

Таким чином, на підставі даних табл. 2 можемо зробити висновок, що лізинг та оренда мають суттєві відмінності як за сутністю та характером, так і за механізмом здійснення відносин.

У той же час, хоча оренда та лізинг не є тотожними поняттями, нами були виділені спільні риси зазначених категорій, а саме:

* оренда і лізинг характеризуються платністю та строковістю, оскільки це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове користування предмета оренди (лізингу) іншим фізичним або юридичним особам за визначену плату на певний термін;

• оренда, як і лізинг, може бути оперативною та фінансовою.

Вважаємо, що господарюючому суб'єкту вигідніше:

• при короткостроковій потребі (до одного року) необоротних активів взяти їх в оренду;

• при середньо- і довгостроковій потребі (рік і більше) в необоротних активах краще придбати їх за лізинговою схемою.

Також лізинг краще використовувати, якщо господарюючий суб'єкт хоче по завершенні договору отримати орендований об'єкт у власність (для подальшого використання або продажу).

лізинг оренда інвестування платіж

Висновок

В умовах сьогодення, лізинг в Україні є найбільш ефективним засобом довгострокового фінансування при придбанні основних засобів. Проведена порівняльна характеристика економічної сутності лізингу та оренди надала можливість виокремити спільні та специфічні риси досліджуваних категорій з урахуванням положень законодавчо-нормативних актів та дозволяє стверджувати про відмінність категорій лізингу та оренди. Лізинг, хоча тісно і пов'язаний з орендою, проте є ширшим поняттям, оскільки містить в собі одночасно якості інвестиційної та орендної діяльності.

Впровадження лізингових операцій сприятиме оновленню основних засобів завдяки збільшенню доступу суб'єктів господарювання до зовнішніх джерел фінансування інвестицій та направленням вивільнених коштів на інші господарські потреби.

Література

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/ page8. - Назва з екрана.

2. Податковий кодекс України 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] // Режим доступу: http: // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ page2.- Назва з екрана.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page8. - Назва з екрана.

4. Про фінансовий лізинг : Закон України від 16.12.1997 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua>laws/show/723/97-вр. - Назва з екрана.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затв. Наказом МФУ від 28.07.2000 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0487-00. - Назва з екрана.

6. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995 263. - Назва з екрану.

7. Васильчишин О. Лізинг як пріоритетний напрямок економічного зростання України / О. Васильчишин, О. Гетьман // Економічний аналіз. Вип. 8, Ч.1. - 2011. - С. 355-359.

8. Клименко І.В. Лізин транспортних засобів: теоретичні складові та моніторинг сучасного стану // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу 2013. Вип. 1 (25). - С. 103-123.

9. Марценюк-Розарьонова О.В. Проблеми лізингових відносин на сучасному етапі та шляхи їх подолання / О.В. Марценюк-Розарьонова, С.В. Зарубенко // Збірник наукових праць ВНАУ. Серія: Економічні науки. - 2012. - №2 (64. - С. 77-82.

10. Лещенко М.И., Бочков В.Е., Демин Ю.Н., Кацыв Д.И. Международная практика лизинга: учебное пособие / Под ред. М.И. Лещенко. - М.: МГИУ, 2002. - 341 с.

11. Литвиненко І.Ю. Класифікація оренди для потреб бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu. ua/1746/1/20.pdf.

Размещено на Allbest.ru