Процесний підхід до організації обліку виробничих запасів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 657.3

Кудіна О.М., к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку,

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця

Вступ

Постановка проблеми. Розвиток бухгалтерського обліку в динамічних умовах господарювання зумовлює необхідність інтеграції його організаційно-методичного інструментарію з новими методами управління ресурсами підприємства, в тому числі, виробничими запасами. Найважливішими елементами системи управління виробничими запасами є бухгалтерський облік і контроль, які виступають інформаційною основою управління та засобом відображення руху виробничих запасів. Сучасні економічні умови вимагають інтеграції та налагодження комунікаційної взаємодії між підсистемами управління. За таких умов підприємство розглядається як система взаємопов'язаних і взаємозалежних бізнес-процесів, провідна роль при оптимізації яких належить логістиці, котра виступає новим та найбільш ефективним інструментом управління виробничими запасами.

Традиційні системи обліку та контролю не забезпечують логістичну систему достатнім обсягом інформації, що обумовлює потребу в розробці теоретико-методичних засад обліково-контрольного забезпечення процесу управління виробничими запасами, ефективність якого визначає фінансовий результат суб'єкта господарювання в цілому та його структурних компонентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасними вітчизняними та зарубіжними вченими зроблено значний внесок в розробку теорії та практики управління виробничими запасами, їх обліку та контролю, що представлений працями Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.С. Пушкара, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко, М.М. Шигун та інших. Вагомий внесок у розвиток теорії, методики та організації бухгалтерського обліку й контролю виробничих запасів здійснили такі російські та інші зарубіжні фахівці, як В.Б. Івашкевич, В.Ф. Палій, Ч. Хорнгрен та інші.

Не применшуючи внеску вчених і науковців у розвиток теоретичних та організаційно-методичних положень бухгалтерського обліку виробничих запасів в умовах застосування логістичних інструментів, зважаючи на особливу природу управління виробничими запасами у сучасних умовах господарювання та їх місце у формуванні результатів діяльності підприємства, залишаються невирішеними низка теоретичних і практичних питань, що актуалізують обрану тематику дослідження. Зокрема, потребує з'ясування зміст запасів як об'єкту облікового спостереження та визначення взаємозв'язку логістики й бухгалтерського обліку як елементів управління виробничими запасами.

Постановка завдання. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка методичних засад і практичних рекомендацій, що спрямовані на удосконалення організації обліку виробничих запасів за процесним підходом.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення у галузі теорії управління запасами та логістики, обліку, аналізу й аудиту запасів, які висвітлені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

Виклад основного матеріалу дослідження

Основною передумовою здійснення господарської діяльності підприємств є достатній обсяг та раціональне використання виробничих запасів. Управління виробничими запасами відіграє значну роль у підвищенні ефективності функціонування промислових підприємств, підвищення їх конкурентних позицій на ринку. При цьому, дана функція управління носить комплексний, системний характер, від якості реалізації якої багато в чому залежить ефективність виробничої діяльності та компанії загалом.

Виробничі запаси - це важлива економічна й облікова категорія, невід'ємна умова функціонування будь-якого підприємства. Вони завжди були об'єктами дослідження багатьох учених.

В Україні визначення терміну "запаси" наведено у П(С)БО 9 "Запаси" [1], відповідно до п. 4 якого "запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством". Рух запасів, а також обраний механізм обліку цього руху, прямо впливає на фінансовий результат діяльності підприємств, так як знаходить своє безпосереднє відображення як в балансі компанії на рахунках сировини та матеріалів і незавершеного виробництва, так і у звіті про прибутки та збитки при визначенні собівартості реалізації.

Важливо відмітити, що облік витрат на утримання запасів на сьогоднішній день є не достатньо налагодженою ланкою обліку запасів в цілому, адже навіть у Плані рахунків передбачені лише субрахунки для накопичення інформації про витрати на виробництво, адміністративні потреби та збут. В той же час не варто недооцінювати той вплив, який має частка витрат на утримання запасів на їх оцінку, а отже й на фінансовий результат діяльності підприємства. Отже, управління саме цим видом запасів є дійсно необхідним важелем для проведення відповідного їх аналізу та подальшого контролю.

Враховуючи надбання вчених з приводу дослідження проблем обліку виробничих запасів підприємств [2-8], доцільним є розподіл витрат на утримання запасів за способом перенесення вартості на продукцію (прямі чи непрямі) та за ступенем впливу об'єму виробництва на рівень витрат (змінні та постійні), з урахуванням впливу таких витрат на фінансовий результат діяльності підприємства в кінцевому підсумку.

Погоджуючись з дослідниками [2], витрати на утримання запасів включають: облік запас процесний відповідальність

- витрати на замовлення;

- закупівельні витрати;

- витрати на транспортування;

- витрати на зберігання;

- витрати від втраченої вигоди.

Головним структурним елементом моделі обліку запасів, без перебільшень, є обраний метод їх обліку. Важливість даного елементу обґрунтовується його безпосереднім впливом на можливий результат діяльності підприємства в цілому. Достовірні облікові дані створюють необхідне підґрунтя для аналізу й управління витратами, що пов'язані з утриманням запасів. Тому можливість отримання таких даних дозволить апарату менеджменту підприємства приймати на її основі рішення, що задовольнять як оперативні, так і стратегічні потреби підприємства. Тобто, обрана система управління витратами безпосередньо спливає на вихідну облікову інформацію, придатну для аналітичних та управлінських цілей. Існуючі методи обліку витрат зображені на рис. 1 - Методи обліку витрат.

На основі проведених досліджень та вже існуючих розробок вітчизняних та зарубіжних вчених [2-8] облік запасів представляє собою систему, що складається з окремих структурних елементів. Для найбільш ефективного впровадження певної моделі обліку запасів насамперед необхідно окреслити перелік проблемних моментів, які з певною вірогідністю можуть виникати на підприємстві. Перелік можливих сфер виникнення проблемних моментів на підприємстві був створений на основі виділених Поспєловим О.М. [4] сфер поліпшення життєдіяльності підприємства та розподілених й узагальнених вздовж руху потоку ресурсів проблем.

Виходячи з рис. 2 - Проблемні ситуації у системі управління запасами на підприємстві, можна зробити висновок, що проблемні ситуації можуть виникати не лише в окремих функціональних сферах, а й мати причинно-наслідкові зв'язки з іншими галузями в системі управління запасами.

Кожне підприємство під час формування та впровадження моделі обліку запасів стикається з проблемою вибору підходу до організації управління даною сферою обліку. Більшість українських підприємств використовує функціонально-орієнтований підхід [5; 6], який має як свої переваги, так і недоліки. Заснований на розподілі відповідальності за виконання функцій між підрозділами підприємства, даний підхід забезпечує локацію вирішення проблеми лише конкретним підрозділом, навіть якщо джерело її виникнення знаходиться на перетині функціональних сфер. Звичайно, це спрощує процес визначення відповідальних за усунення певної проблемної ситуації, та не дозволяє ліквідувати її, адже заходи усунення, які є ефективними для одного підрозділу, можуть бути невиправданими та навіть загрозливими для стабільності функціонування інших структур підприємства.

Звичайно, впровадження моделі обліку запасів з використанням функціонально-орієнтованого підходу до управління запасами є більш простим у порівнянні з процесно-орієнтованим, адже управляти окремими елементами системи легше, ніж системою взагалі, та й виділення бізнес- процесів на підприємстві є достатньо складним завданням, для вирішення якого необхідні: чітко розроблена організаційна структура підприємства; розуміння перебігу процесів на підприємстві; розуміння ролі кожного структурного підрозділу у процесах; визначення відповідальних за перебіг процесу на кожному етапі діяльності підприємства тощо.

Та перехід вітчизняних підприємств до процесно-орієнтованого управління запасами [2-4; 8] є не просто виправданим, а вкрай необхідним для його подальшого ефективного розвитку. Удосконалення обліково-аналітичного процесу в системі управління запасами з переходом до процесно-орієнтованого управління запасами наддасть можливість вирішити питання, які стосуються не лише досліджуваної ділянки, а підприємства в цілому, а саме:

- встановити зв'язок між визначеними стратегічними цілями підприємства та діяльністю його підрозділів;

- визначити роль окремих підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства та довести розуміння цієї ролі кожному виконавцю;

- налагодити взаємообмін необхідною інформацією між підрозділами підприємства;

- уникнути необґрунтованих витрат (матеріальних, часових, кадрових тощо), пов'язаних з розрізненою роботою підрозділів;

- налагодити більш тривалі та продуктивні відносини з постачальниками та споживачами, що дозволить в цілому підвищити ефективність від діяльності.

Враховуючи безсумнівні переваги управління за процесами, при формуванні системи управління запасами на підприємстві необхідно дотримуватись таких особливостей даного підходу. Перш за все, система представляє собою сукупність елементів, які пов'язані між собою. Саме цей взаємозв'язок складових системи дозволяє досягнути синергетичного ефекту та надає системі цілісності. Безперечно, будь-яка система в процесі свого функціонування зазнає впливу чинників зовнішнього середовища, що, у більшості випадків, певним чином видозмінює результати функціонування системи. Очевидно, що кожну систему під час її функціонування та розвитку можна представити у вигляді сукупності бізнес-процесів. За цих умов процесно-орієнтована модель обліку запасів підприємства, удосконалена за [8], може бути представлена як на рис. 3.

Отже, виходячи з рис. 3, видно, що процес управління запасами ґрунтується на дієвому обліковому забезпеченні, яке представляє собою процес підтримки необхідною достовірною інформацією всіх зацікавлених користувачів. Тобто, облік розглядається як процес, що є підґрунтям (інформаційною базою) для більш ефективного управління запасами. Господарські операції розглядаються не як статичні складові, а як послідовність, що формує етапи процесу, його стадії, які мають певну тривалість та результативність. Таким чином, інформація про витрати на закупівлю ресурсів, їх складування та подальше забезпечення відпуску у виробництво є підставою для прогнозування впливу розміру даних видів витрат на собівартість виробу та на фінансовий результат діяльності підприємства в цілому. Необхідно відзначити, що зазначені процеси прогнозування функціонують на основі інформації, отриманої в процесі ведення бухгалтерського обліку, яка з використанням обраного інструментарію управлінського обліку перетворюється у підґрунтя для прийняття стратегічних управлінських рішень. Окрім цього, сучасні умови мінливості бізнес-середовища залишають конкурентоздатними лише ті підприємства, які здатні систематично аналізувати та контролювати витрати, у першу чергу, витрати на утримання запасів. Одним із елементів обліку, який сприяє реалізації основних функцій системи управління запасами, є організація обліку витрат за центрами відповідальності.

Організація ефективної системи обліку витрат за центрами відповідальності в межах підприємства повинна здійснюватися у певній послідовності.

Рис. 3. Процесно-орієнтована модель обліку запасів промислового підприємства

На першому етапі передбачається виділення відповідних центрів з метою закріплення відповідальності конкретних осіб. При цьому більшість науковців [2; 3; 5]погоджуються з тим, що під центром відповідальності слід розуміти окремий сегмент підприємства (робоче місце, бригада, ділянка, цех, відділ тощо), в межах якого встановлено персональну відповідальність керівника за результати діяльності його підрозділу. Проте, аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми свідчить про існування різних підходів до класифікації центрів відповідальності. Так [2]відокремлює три типи центрів відповідальності: центри витрат, центри прибутку та центри інвестицій. Однак, при такому підході несправедливо ігнорується існування центрів доходів. Натомість [3]виділяє чотири типи центрів відповідальності, а саме: центри витрат, центри доходів, центри прибутку та центри інвестицій. При цьому він поглиблює запропоновану класифікацію шляхом поділу центрів витрат на центри технологічних витрат (центри витрат, в яких можна встановити взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності) та центри дискреційних витрат (центри витрат, в яких не можливо встановити взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності). Проте, із останнім важко погодитися. Оскільки центри відповідальності, в яких є можливість співставляти витрати із результатами діяльності, відносяться до центрів прибутку, а не витрат.

Виходячи з поставленої у дослідженні мети та зважаючи на відповідний об'єкт обліку та контролю - виробничі запаси, для типового промислового підприємства необхідно розрізняти такі центри відповідальності, як:

- центри витрат - організаційно-структурні підрозділи підприємства або їх частини, керівники яких несуть відповідальність лише за витрати (робочі місця, ділянки, цехи обслуговуючого та допоміжного виробництва, відділи, служби тощо). Залежно від характеру здійснюваних функцій пропонується виділяти виробничі, допоміжні та номінальні центри витрат. Виробничі центри витрат виділяються в цехах основного виробництва. Допоміжні центри витрат виділяються в цехах та на ділянках, які займаються матеріально-технічним забезпеченням та обслуговуванням основного виробництва. Номінальні центри витрат виділяються в функціональних (адміністративних) відділах і службах підприємства;

- центри доходів - організаційно-структурні підрозділи підприємства або їх частини, керівники яких несуть відповідальність за доходи (відділи збуту, секції продажу, регіональні представництва тощо);

- центри прибутку - структурні підрозділи підприємства, керівники яких несуть відповідальність за витрати і доходи та мають можливість оцінити фінансовий результат їх діяльності (відділення, філії тощо);

- центри інвестицій - це підприємство в цілому, керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати та інвестиції у власні активи.

Зауважимо, що в межах виділених центрів відповідальності може здійснюватися планування, облік та контроль інших показників діяльності окремих підрозділів, наприклад, обсягів виробництва та реалізації продукції, продуктивності праці, якості продукції, чисельності працівників, кількості відпрацьованих днів, годин, машино-годин або людино-годин, кількості замовлень, ринків збуту тощо.

Тоді, інформаційну модель обліку витрат за центрами відповідальності для типового підприємства можна представити як у табл. 1.

Таблиця 1. Інформаційна модель обліку витрат підприємства за центрами відповідальності

Джерело: складено автором.

Таким чином, організація ефективної системи обліку витрат за центрами відповідальності в межах підприємства повинна відбуватися у певній послідовності та включати низку відповідних заходів, а саме: чітке територіальне або функціональне відокремлення центрів відповідальності; встановлення персональної відповідальності керівників центрів за результати їх роботи; закріплення витрат за центрами відповідальності; розробку кошторисів витрат для кожного центру відповідальності; складання внутрішньої звітності про виконання кошторисів витрат; аналіз причин виникнення відхилень фактичних витрат від запланованих та встановлення винних осіб; оцінку діяльності центру відповідальності та його внеску в загальний результат; розробку системи відповідних санкцій до винуватців негативних відхилень; запровадження раціональної системи стимулювання працівників за дотримання кошторисів витрат.

Висновки з проведеного дослідження

Результати дослідження мають наукову новизну, яка полягає в удосконаленні науково-методичних положень та їх поглибленні та розробці практичних рекомендацій щодо управління запасами на основі логістичного підходу із застосуванням процесно- облікової моделі обліку запасів в діяльності підприємства. Розроблена інформаційна модель обліку витрат за центрами відповідальності сприятиме здійсненню дієвого контролю за витратами та забезпечить створення якісної інформаційної бази, необхідної для прийняття управлінських рішень й ефективного управління запасами будь-якого підприємства.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1037.559.0.

2. Дзёбко И.П. Методы калькулирования себестоимости. Попроцессный метод АВС / И.П. Дзёбко // Энциклопедия бухгалтера и экономиста. - № 28 (202). - Харьков: Центр "Консульт", 2006. - 152 с.

3. Пилипенко А.А. Організація обліково-аналітичного забезпечення стратегічного розвитку підприємства: наукове видання / А.А. Пилипенко. - Х.: Вид. ХНЕУ, 2007. - 276 с.

4. Поспелов А.М. Концептуальные основы формирования ресурсной стратегии промышленного предприятия / А.М. Поспелов // БизнесИнформ. - 2007. - № 8. - С. 89-92.

5. Стефанишин Л.С. Управління матеріальними потоками в системі виробничого менеджменту (на прикладі газорозподільних підприємств): автореф. дис. канд. екон. наук за спец. 08.00.04 / Л.С. Стефанишин. - Прикарп. нац. ун-т ім. В. Стефаника. - Івано-Франківськ, 2011. - 20 с.

6. Гусак Л.В. Бухгалтерський облік і контроль виробничих запасів: логістичний підхід: автореф. дис. канд. екон. наук. за спец. 08.00.09 / Л.В. Гусак. - Житом. держ. технол. ун-т. - Ж., 2011. - 21 с.

7. Швец И.Б. Управление производственными запасами на предприятии: монография / И.Б. Швец, И.А. Бондарева. - Донецк: НАН Украины, Ин-т экономики пром-ти, 2003. - 182 с.

8. The Supply Chain Management Processes / K.L. Croxton, S. Garcia-Dastugue, D.M. Lambert, D.S. Rogers // The International Journal of Logistics Management. - 2001. - Vol. 12. - No. 2.

References:

1. Regulation (Standard) of Accounting 9 "Supply", available at: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1037.559.0.

2. Dzobko, I.P. (2008), "Methods for calculation of the cost. Process method of ABC", Entsiklopediya bukhgaltera i ekonomista, no. 28 (202), 148 p.

3. Pylypenko, A.A. (2007), Orhanizatsiia oblikovo-analitychnoho zabezpechennia stratehichnoho rozvytku pidpryiemstva [Organization of accounting and analytical support of the strategic development of the enterprise], Vyd. KhNEU, Kharkov, Ukraine, 276 p.

4. Pospelov, A.M. (2007), "Conceptual bases of the resource strategy formation of industrial enterprises", BiznesInform, no. 8, pp. 89-92.

5. Stefanyshyn, L.S. (2011), "Management of material flows in the system of production management (for example, gas distribution enterprises)", Thesis abstract of Cand. Sc. (Econ.), 08.00.04, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine, 20 p.

6. Husak, L.V. (2011), "Accounting and control industrial stocks: logistic approach", Thesis abstract of Cand. Sc. (Econ.), 08.00.09, Zhytomyrskyi derzhavnyi tekhnolohichnyi universytet, Zhytomyr, Ukraine, 21 p.

7. Shvets, I.B. and Bondareva, I.A. (2003), Upravleniye proizvodstvennymi zapasami na predpriyatii [Management of production reserves in the enterprise], monograph, NAN Ukrainy, In-t ekonomiki prom-ti, Donetsk, Ukraine, 182 p.

8. Croxton, K.L., Garcia-Dastugue, S., Lambert, D.M. and Rogers, D.S. (2001), "The Supply Chain Management Processes", The International Journal of Logistics Management, Vol. 12, no. 2.

Размещено на Allbest.ru