Система об'єктів обліку в управлінні сталим розвитком підприємства

Постановка проблеми. Розвиток концепції сталого розвитку передбачає необхідність врахування соціально-економічних і екологічних факторів в економічних системах, ігнорування яких призводить до, відповідно, соціально-економічної й екологічної кризи в розвитку суспільства. Екологічна та соціальна діяльність є джерелом господарських ризиків підприємства внаслідок забруднення навколишнього середовища через антропогенну діяльність і соціальні проблеми, які цим обумовлюються. Це вимагає оцінки впливу економічного, екологічного і соціального напрямів діяльності як на кінцеві результати діяльності підприємства, так і на величину його вартості. бухгалтерський облік соціальний економічний

Існуюча система інформації про екологічну і соціальну діяльність суттєво відстає від потреб в ній, що значно гальмує подальше удосконалення діючого механізму сталого розвитку підприємства. За цих умов бухгалтерський облік як система виміру господарських явищ і процесів має виступати джерелом необхідних інформаційних ресурсів для управління сталим розвитком підприємства. Враховуючи це, екологічний і соціальний підхід до бухгалтерського обліку потребує трансформації існуючої методології бухгалтерського обліку, що забезпечить можливість формування методик облікового відображення екологічних та соціальних об'єктів діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням бухгалтерського обліку екологічної діяльності займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Ю.В. Алтухова [2], Ф.Ф. Бутинець [3], О.В. Вороновська [4], В.М. Жук [6], І.В. Замула [7], О.В. Ільїчова [8], К.С. Саєнко [13] та ін. Питання бухгалтерського обліку соціальної діяльності детально досліджували такі вчені, як Є.М. Алігаджієва [1], І.В. Жиглей [5], В.С. Карагод [9], С.О. Левицька [11] та інші. Дослідження наукових здобутків вітчизняних і зарубіжних вчених дає змогу зробити висновок про суттєві кроки в питаннях обґрунтування обліково-аналітичного забезпечення показників екологічної і соціальної діяльності.

Разом з тим проблеми формування системи обліково-аналітичного забезпечення управління сталим розвитком підприємства залишаються не до кінця вирішеними. Подальшого дослідження потребують питання визначення об'єктів бухгалтерського обліку, які нададуть можливість здійснити оцінку соціально відповідальної діяльності підприємства як основи сталого розвитку підприємства.

Постановка завдання. Метою статті є визначення об'єктів бухгалтерського обліку згідно напрямів соціально відповідальної діяльності, що забезпечуватиме комплексну оцінку економічної, екологічної і соціальної складової діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Екологічний і соціальний напрями діяльності підприємства повинні бути відображені в бухгалтерському обліку, тому що:

1) щоб отримати переваги у конкурентній боротьбі (підприємство повинно бути здатним довести, що його товари і послуги - більш якісні, зокрема, з екологічної точки зору);

2) облік екологічної і соціальної діяльності є ключем до ефективної діяльності підприємства, інструментом реалізації концепції сталого розвитку;

3) рахунки бухгалтерського обліку підприємства повинні відображувати його відношення до навколишнього середовища, науково-технічного прогресу, а також вплив витрат, зобов'язань, ризиків і ступеню відповідальності, пов'язаних з екологічною і соціальною діяльністю, на фінансовий стан підприємства;

4) слід виявляти і розподіляти екологічні та соціальні витрати задля того, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах.

Виходячи з цього, система бухгалтерського обліку, яка діє на сьогодні, має виконувати функцію розкриття інформації про екологічну і соціальну діяльність з метою задоволення потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів. Це має бути реалізовано через визначення та відображення в бухгалтерському обліку об'єктів, пов'язаних з екологічною і соціальною діяльністю.

Питання визначення об'єктів бухгалтерського обліку та, зокрема, їх класифікації досліджуються вченими давно. Об'єктами бухгалтерського обліку є явища і процеси, що мають відношення до діяльності підприємств, виражені за допомогою грошового вимірника та зафіксовані в первинних документах [3, с. 17]. Існує низка підходів до класифікації об'єктів бухгалтерського обліку, єдності серед яких немає. Аналіз наукових здобутків щодо класифікації об'єктів бухгалтерського обліку дозволяє зробити висновок, що її основою є їх групування за складом і розміщенням та джерелами їх утворення.

Ґрунтовне дослідження щодо визначення системи об'єктів обліку в управлінні економічною стійкістю підприємств здійснила Н.О. Лоханова [12]. Нею було проаналізовано ресурсний, процесний та процесно-функціональний підхід до класифікації об'єктів обліку. Так, ресурсний підхід охоплює досить детально всі ресурси підприємства у статичному та динамічному стані. Класифікація у статичному стані забезпечує групування ресурсів за видами активів і способом отримання від них майбутніх економічних вигід. Класифікація ресурсів у динамічному стані здійснюється за стадіями придбання, зберігання, використання і реалізації. Групування джерел формування ресурсів також проводять за статичним (власний капітал і зобов'язання) і динамічним (стадіями формування, вилучення, використання, погашення) аспектом.

Процесний підхід передбачає здійснення класифікації господарських процесів, як суттєвої складової об'єктів обліку. Виділяється два підходи до класифікації господарських процесів: перший, загальновизнаний та найбільш досліджений, за економічним змістом - процеси постачання, виробництва і збуту; другий - в своїй основі має тезу про те, що господарська діяльність виходить за межі вказаних трьох процесів. Саме другий підхід обумовлює необхідність класифікації господарських процесів не тільки за економічним змістом, а й за іншими ознаками (за цільовою спрямованістю, складом, стадіями здійснення). Так, класифікація господарських процесів за складом передбачає відокремлення окремих елементів незавершених процесів; вже завершених процесів і господарських операцій локального характеру, сукупних процесів функціонування, що здійснюються на відповідних стадіях кругообігу засобів [12, с.198]. Класифікація за стадіями передбачає групування господарських процесів за зародженням, проходженням і завершенням операцій.

Досить новим, який враховує взаємозв'язок між функціями управління та процесами, є процесно-функціональний підхід до класифікації об'єктів обліку. Цей підхід базується на побудові матриці, в якій «стовпчики матриці структуровані за функціями управління та сферами діяльності в розрізі стадій кругообігу капіталу. Рядки матриці охоплюють облікові об'єкти. Поле матриці фіксує реалізацію функцій управління в розрізі процесу кругообігу капіталу відносно облікових об'єктів (факторів виробництва, господарських процесів та їх результатів, структурних підрозділів та контрольних позицій фінансових та нефінансових показників, сформованих в систему)» [10, с.98]. Проф. О.А. Лаговська при цьому виділяє такі об'єкти обліку, як фактори виробництва, господарські процеси та їх результати, структурні підрозділи (місця виникнення, сегменти діяльності та центри відповідальності), систему фінансових та нефінансових показників.

Цей підхід досить ґрунтовно і з нової точки зору розкриває і Н.О. Лоханова. Нею представлено взаємозв'язок між ресурсами, процесами та організаційними підрозділами, які можуть «розглядатися або як центри споживання ресурсів і відповідного виникнення загроз, або як центри відповідальності за процес відстеження загроз і їх недопущення стосовно окремих видів ресурсів і господарських операцій» [12, с.200].

Ці підходи, зокрема ресурсний підхід, успішно можуть використовуватися і для визначення та класифікації об'єктів обліку з метою інформаційного забезпечення управління сталим розвитком підприємств (рис. 1).

Рис.1. Об'єкти обліку в управлінні сталим розвитком підприємства