Переваги та недоліки застосування проформ звітності в інформаційному забезпеченні суб’єктів ринку

The article is devoted to the research of companies' pro forma statements as one of the main tools of information support in capital markets.

Вступ

Погляд на проблему загалом та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями

Ці та інші недоліки традиційних стандартизованих інструментів інформаційного забезпечення суб'єктів ринку, а також бажання управлінського персоналу розширити змістові й часові параметри публічної фінансової інформації призвели до впровадження у практику звітності проформ, які компанії складають як додаток до фінансової звітності. Практика використання проформ набула поширення у сфері інвестицій США в 90-х рр. ХХ ст. Однак згодом було виявлено чимало недоліків у використанні проформ звітності, насамперед пов'язаних із намаганням менеджерів маніпулювати думкою інвесторів та інших суб'єктів ринку. Попри пов'язані з цим корпоративні скандали й розслідування регуляторних органів у сфері бірж і цінних паперів, проформи звітності й надалі застосовуються в практиці публічного інформування суб'єктів ринку про фінансово-майновий стан і результати функціонування компаній.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проформи фактично є елементом інформаційної інфраструктури організованих фондових ринків. Оскільки в Україні фондовий ринок мало розвинений, проблеми їхнього застосування практично не розглядалися в працях українських науковців. Можна навести лише деякі згадування цієї категорії як виду звітності у контексті досліджень прогнозованої звітності підприємств [1-3].

Натомість у наукових працях іноземних (зокрема американських) учених ця тематика досліджувалася ґрунтовно. Особливої популярності серед науковців вона набула на початку 2000-х рр. після перших корпоративних скандалів і розслідувань Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC) з приводу введення інвесторів в оману за допомогою проформ. Суть їхніх наукових досліджень здебільшого зводилась до емпіричного обґрунтування зв'язку між публікацією проформ звітності (насамперед проформ прибутків) та ухваленням рішень інвесторами на біржі; узгоджень форматів проформ із принципами й стандартами бухгалтерського обліку (передусім GAAP); емпіричного аналізу суттєвості й частоти коригувань проформ відповідно до GAAP. Результати більшості досліджень [4-8; 12-14] засвідчили зв'язок між прес-релізами проформ та поведінкою інвесторів на ринку (особливо тих, кого вважають малодосвідченими індивідуальними інвесторами). Зокрема К. Д. Аллее (Kristian D. Allee), Н. Бгаттачаріа (Nilabhra Bhattacharya), Е. Л. Блек (Ervin L. Black) та Т Е. Крістенсен (Theodore E. Christensen) запевняють: «Ми схиляємося до висновку, що існування проформи, а також її стратегічна наявність у прес-релізі, як правило, впливає на судження менш досвідчених інвесторів» [4, с. 202]. І лише в дослідженнях В. Б. Джонсона (W. Bruce Johnson) та В. С. Шварца (William C. Jr. Schwartz) [11] йдеться, що публікація проформ прибутків не зумовлює зміну курсу акцій. На підставі таких результатів ці науковці роблять висновок, що проформи прибутків загалом не нав'язують інвесторам хибних уявлень.

В українській практиці ведення бізнесу означена проблематика є актуальною для відносно нечисленної групи суб'єктів, чиї цінні папери вже котуються на міжнародних фондових ринках або незабаром туди потраплять. Однак анонсоване органами державної влади реформування пенсійної системи України (повноцінне запровадження накопичувальної системи і розвиток недержавних форм пенсійного страхування) неможливе без належного розвитку національного фондового ринку. Зазначені аргументи дають підстави прогнозувати, що означена проблематика досягне більшої масштабності й актуальності в українських економічних реаліях.

Метою статті є дослідити основні переваги і недоліки використання проформ звітності в інформаційному забезпеченні суб'єктів ринку.

Виклад основного матеріалу

Єдиного уніфікованого визначення проформи звітності немає. Цей термін використовують для означення будь-якого надання інформації про прибутковість, яке не відповідає принципам і стандартам бухгалтерського обліку та фінансової звітності [11].

Чистий прибуток як базовий показник результативної діяльності компанії є інтегрованим індикатором, що містить результати операційної і неопераційної діяльності. На думку інвесторів, неопераційну діяльність доцільно розглядати як несистематичну (разову, випадкову), таку, що не відбуватиметься в майбутньому. Відповідно до таких міркувань щодо очікуваних перспектив діяльності результати несистематичних операцій часто можуть ігноруватися під час оцінювання інвестиційної привабливості та прогнозування подальшого розвитку економічного суб'єкта.

Основна перевага проформ полягає в тому, що вони, репрезентуючи головні фактори операційної ефективності та відкидаючи випадкові й неординарні, на погляд менеджерів компанії, операції, очевидно можуть відображати внутрішню операційну ефективність бізнесу та бути базою для прогнозування майбутніх результатів. Крім того, показники проформ дають змогу подолати деякі недоліки ринкових індикаторів, розрахованих на підставі фінансової звітності, а також позбутися впливу на фінансові результати нерелевантних факторів. Наприклад, у створенні показника EBITDA усунення амортизації елімінує фактор облікової політики, а вирахування податків і відсоткових витрат відкидає нерелевантні для глобальних суб'єктів фактори (транснаціональна корпорація може спрямовувати свої прибутки у юрисдикції з нижчим рівнем оподаткування та залучати порівняно недорогі фінансові ресурси).

За результатами дослідження використання проформ звітності для коригування стратегічних цільових значень показників прибутку на акцію Д. Е. Блек (Dirk E Black.) та Т Е. Крістенсен (Theodore E. Christensen) встановили досить агресивне розуміння формування проформ прибутку, яке передбачає не лише тенденцію вилучення з них систематичних операцій - амортизаційних відрахувань, витрат на дослідження і розроблення, виплати акціями. Вони наголошують на тому, що чимало суб'єктів звітування не подають уточнених показників прибутку після завершення прогнозованих періодів для коригування проформ. Натомість автори наголошують на ефективному використанні проформ для управління стратегічними цілями за доходними і прибутковими показниками. В таких проформах суб'єкти звітування усувають, зазвичай, лише разові, несистематичні операції. Загалом й інші автори, зокрема В. Б. Джонсон та В. С. Шварц, відзначають, що інструмент проформ ефективно розкриває стратегію функціонування компаній [8].

Хоч проформа звітності видається досить гнучким інструментом інформаційного забезпечення інвесторів, вона має суттєві недоліки. Бо не всі аналітики, експерти й інвестори сприймають індикатори проформ прибутку як такі, що адекватно й об'єктивно репрезентують операційну ефективність діяльності компаній. У цьому контексті показник EBITDA виявився доволі дискусійним. Наприклад, найвідомішою критикою недоречного усунення з операційних фінансових результатів амортизаційних відрахувань є вислів відомого американського інвестора Уоррена Баффета: «Невже менеджери гадають, що за капітальні витрати відповідає зубна фея?» [9].

Однак основним недоліком проформ є відсутність чіткої формалізації та стандартизації агрегування її показників. Виведення менеджерами індикаторів на власний розсуд дає їм змогу маніпулювати думкою користувачів проформ. На відміну від складання фінансових звітів, що базуються на строгому нормативному забезпеченні у формі керівних принципів МСФЗ, US GAAP чи інших систем стандартизації бухгалтерського обліку та фінансової звітності, проформи засвідчують фінансові показники на основі певних суджень і припущень топ- менеджерів, що можуть бути відомі тільки їм самим. До того ж у менеджерів часто виникає спокуса «прикрасити» проформи, приховавши «зайві» витрати, активи чи пасиви. З метою покращення інформаційного забезпечення інвесторів із проформ можуть вилучатися негативні результати, обумовлені неефективністю чи поганим менеджментом (Earnings excluding bad stuff (EEBS) - прибутки за винятком поганого).

Експерти й представники регуляторних організацій слушно зауважують про недоречність креативного ставлення до репрезентації витрат, доходів і фінансових результатів, зокрема наголошують, що непотрібно вилучати амортизаційні відрахування з витрат, адже амортизація - це втрата вартості активів. А виведення з проформи балансу залишків залежаних товарно-матеріальних цінностей приховує неефективне управління. Вирахування з фінансових результатів збитків інноваційних підрозділів (або тих, що не відповідають основному профілю діяльності компанії) є необгрунтованим і обумовлене браком аргументації щодо відсутності таких збитків у майбутньому тощо.

На відміну від офіційної фінансової звітності, її проформи є незіставлюваними, оскільки базуються на судженнях, які у різних менеджерів можуть бути абсолютно інакшими. Отже, інвестори не можуть провести адекватний аналіз, порівнюючи проформи звітності різних компаній, а через це й не здатні об'єктивно зіставити їхню інвестиційну привабливість. Це ще один, проте дуже вагомий, недолік проформ. Порівняння проформ без розуміння методики їхнього складання подібне до порівняння «яблук з апельсинами» [10].

Масштабний прояв недоліків проформ звітності відбувся наприкінці 90-х рр. ХХ ст. під час кризи так званих доткомів¹. Менеджери цих компаній так «вправно» складали проформи звітності (зокрема прибутків), що різниця прибутків за проформами і за офіційною фінансовою звітністю становила понад один мільярд доларів! Акції більшості доткомів перебували в лістингу біржі Nasdaq. Інвестори і брокери ухвалювали рішення переважно на основі проформ, а не фінансових звітів. Після занепаду більшості (начебто економічно ефективних згідно з даними проформ звітності) доткомів, Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) була змушена розслідувати численні спроби ошукати інвесторів за допомогою проформ. Відтоді SEC наполегливо рекомендує інвесторам використовувати саме офіційну публічну фінансову звітність компаній, а не її проформи, ухвалюючи рішення щодо доцільності інвестиційних вкладень. А викривлення у проформах звітності показників, які використовуються у фінансовій звітності компаній, розглядається як шахрайство та передбачає відповідну юридичну відповідальність, якщо інвесторів увели в оману. Проформи звітності мають містити чітке застереження про те, що вони підготовлені не відповідно до офіційних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (Non-GAAP).

Загалом, проформи звітності, за умови адекватного й об'єктивного складання, можуть бути дієвим інструментом не лише в процесах інвестиційного аналізу, але й прогнозування (формування проформи прогнозів - Pro-forma forecast), представлення бізнес-планів тощо. Застосування проформ звітності може бути виправдане для внутрішнього управління компанією, а також в операціях прямих інвестицій та угод злиття-поглинання (М&А), коли інвестор може отримати розширений доступ до фінансової інформації, зокрема через процедури due diligence чи інші. Проте для здійснення портфельних інвестицій регуляторні органи рекомендують скептично ставитись до проформ звітності й обов'язково аналізувати відмінності їхніх показників від показників офіційної звітності. Індикатори об'єктивно складених проформ мають бути сателітами показників офіційної фінансової звітності й відображати кореляцію в тенденціях.

Дотком - компанія, основна діяльність якої пов'язана з Інтернетом.

Отже, основними перевагами використання проформ звітності можна вважати те, що вони надають такі можливості: