Вдосконалення ринку прав інтелектуальної власності та їх бухгалтерського обліку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зростання економіки у сучасному світі значною мірою ґрунтується на використанні наукових знань. За оцінками Світового банку, вже наприкінці ХХ ст. фізичний капітал економіки розвинених країн становив в середньому тільки 16 % від загального обсягу багатства країн, природний - 20 %, а людський капітал - 64 %. У таких країнах, як Японія і Німеччина, частка людського капіталу становила близько 80 % від національного багатства. Причиною цього є те, що застосування знань, використання нововведень істотно сприяють підвищенню продуктивності праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вважається, що “...людський капітал складається із набутих знань, навичок та умінь, мотивацій та енергії, якими наділені людські істоти, і які можуть використовуватись протягом певного періоду часу з метою виробництва товарів та послуг... Він є формою капіталу, оскільки є джерелом майбутніх заробітків чи майбутнього задоволення; він людський, оскільки є частиною людини...”.

Незважаючи на важливу економічну роль дослідників - первинних творців інтелектуальної власності (ІВ) у передових економічних країнах світу - в Україні цей сектор людського капіталу постійно зменшується. Статистика свідчить, що в період з 2007 по 2013 рр., чисельність дослідників в світі зросла на 22,2 %, у ЄС -- на 18,4 %, в Україні цей показник знизився на 19,6 %.

Крім того, звертає на себе увагу системна проблема, яка полягає у тому, що не відповідають потребам розвитку економіки результативність та якість функціонування системи державної охорони прав інтелектуальної власності в Україні, з погляду її регулювального впливу на ринок інтелектуальної власності, як всередині країни, так і за її межами.

Органи державної виконавчої влади, відповідальні в Україні за охорону прав інтелектуальної власності, фактично обмежуються тільки фіксацією прав інтелектуальної власності та видачею відповідних охоронних документів. Але в жоден спосіб не впливають на регулювання ринку прав інтелектуальної власності, що повинно було б стати головною функцією держави у контексті світового економічного мейнстриму. Одним з головних недоліків нормативного регулювання правами інтелектуальної власності, як важливим елементом конкурентоспроможності вітчизняної економіки, є відсутність документально закріплених нормативними актами регулювальних механізмів ринку права інтелектуальної власності, що ґрунтуються на обов'язковості балансового обліку і звітності нематеріальних активів.

В Україні не встановлено жодної обов'язкової процедури та національного стандарту з обліку об'єктів права ІВ в бюджетних організаціях. Тут працює лише один документ, що регулює облік нематеріальних активів у бюджетних установах: “Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку у державному секторі”, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015 р. № 1219, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 р. за № 85/28215.

В економічно розвиненій Європі для реалізації процедури з обліку нематеріальних активів у бюджетних установах існує 21 стандарт. Це пов'язано з необхідністю виявлення і попередження зловживань на цьому ринку, ухилення від сплати таких податків, які пов'язані з наявністю нематеріальних активів ще до початку введення у господарський обіг об'єктів права інтелектуальної власності.

Тобто фінансова база національної економіки України поки що фактично ґрунтується винятково на матеріальних активах, тому не спроможна конкурувати з економіками розвинених країн світу, ефективність яких значною мірою ґрунтується на нематеріальних активах.

Мета роботи - пошук шляхів включення нематеріальних активів, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання, у реєстрах обліку підприємств, що сприятиме підвищенню їхньої конкурентоспроможності.

Основний матеріал. Основні норми національного права у сфері інтелектуальної власності вже приведені до вимог ЄЕС, але вони не можуть впливати на конкурентоспроможність держави, оскільки органи державної влади не врегулювали питання контролю за обігом об'єктів права інтелектуальної власності на нематеріальні активи через відображення цієї власності у реєстрах обліку підприємств.

Ст. 133 Господарського кодексу України встановила: “1. Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління”. Частина 1 Статті 139 цього ж Кодексу встановила: “Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються у їх балансі або враховуються в інших, передбачених законом, формах обліку майна цих суб'єктів”.

Тобто, згідно з цими законодавчими нормами, будь-яке майно, включаючи нематеріальні активи, повинно бути відображене підприємством (приватним, державним) у реєстрах обліку майна цих суб'єктів. Здавалося б, що не заважає виконувати бухгалтерський облік нематеріальних активів відповідно до кожного такого об'єкта, оскільки це регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи” (далі - П(с)БО-8).

Водночас детально дослідивши Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі Інструкція № 291), можна дійти висновку, що 85-90 % товарів, якими є лекції, презентації, мультфільми, музичні кліпи, пісні, передачі мовлення, звукові і аудіовізуальні твори тощо, які активно використовуються в Україні і могли б використовуватися на комерційних засадах, неможливо поставити на позабалансовий облік підприємств без порушення нормативних актів. Це спотворює внутрішній ринок держави і наносить шкоду її економіці. Чиннний в Україні підхід до обліку використання цього виду активів не може забезпечити надання користувачам об'єктивної інформації. Це дає змогу суб'єктам господарювання здійснювати свої господарські операції з нематеріальними активами (далі НМА) у тіньовому (сірому) обігу та ухилятись від виконання вимог чинного законодавства України. Це випливає з того, що Інструкцією № 291 не приділяється достатньої уваги саме позабалансовому обліку цього виду активів, незважаючи на те, що у діяльності підприємств наявні операції з аудіовізуальними творами, лекціями, презентаціями тощо (НМА), фактично відбуваються без передачі права власності, та повинні враховуватися саме на позабалансових рахунках.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Цілком зрозуміло, що господарська операція це така дія або подія, яка викликає певні зміни у структурі активів, тому кожна операція повинна обліковуватися відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (996-14), активами, що підлягають зарахуванню на баланс підприємства, організації, вважаються ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Варто брати до уваги те, що визначення нематеріального активу для бухгалтерського обліку міститься в П(с)БО-8, норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності, окрім бюджетних установ. Інструкцією № 291 передбачено, що для обліку нематеріальних активів використовується рахунок 12 “Нематеріальні активи” з розподілом об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на субрахунок 125 “Авторське право і суміжні з ними права”. Тобто суб'єкт господарювання, наприклад, орендодавець-ліцензіар, який розпоряджається лекцією, презентаційним кліпом, передачею мовлення та іншими звуковими чи аудіовізуальними творами, зобов'язаний відобразити цей НМА на субрахунку 125, рахунку 12, відповідно до П(с)БО-8.

Це дасть змогу суб'єкту господарювання, - тому самому орендодавцю-ліцензіару продавати/передавати право використання об'єктів авторського права і суміжних прав іншому підприємству, на короткий термін (менше року і навіть на кілька хвилин, наприклад, від 3-х до 180-ти хв), певними способами, без передачі права власності чи розпорядження, на умовах передання невиключних майнових прав. Ця можливість випливає з пункту 16 “Об'єкт нематеріальних активів, наданий суб'єктом державного сектору, який є правовласником (ліцензіаром), в користування (за збереження виключних прав на результат інтелектуальної діяльності), залишається на балансі правовласника (ліцензіара) із зазначенням в аналітичному обліку інформації про передачу цього об'єкта у користування іншій особі. Об'єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується суб'єктом державного сектору (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній із розміру винагороди, встановленого у договорі” Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб'єктів державного сектору, що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 11 (із змінами, внесеними наказом Мінфіну України від 25.09.2015 р. № 840 так від 28 липня 2016 року № 709) (далі - Методичними рекомендаціями).

Суб'єкт господарювання, орендатор-ліцензіат використовують певні способи цієї лекції, презентаційні кліпи, аудіовізуальні твори (НМА) і отримує дохід. Майном суб'єкта господарювання, орендатора, яким він має право досягати економічного результату з метою одержання прибутку, визнаються нематеріальні активи, які мають вартісне визначення, чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання відображаються у їхньому балансі або враховуються у передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів, як встановлено ст. 139 Господарського кодексу України.

Звернемо увагу, що п.16. Методичних рекомендацій наголошує: “Об'єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується суб'єктом державного сектору (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку ...”. Відповідно до Інструкції № 291 Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні. Саме до таких цінностей і належать права на лекції, презентаційні кліпи, аудіовізуальні твори тощо.

Згідно з п. 3 листа Міністерства фінансів України щодо відображення окремих господарських операцій у бухгалтерському обліку від 17.04.2007 р. № 31-34000-10-10/7860 зазначено, що: “Фінансовою орендою відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 „Оренда”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181, є оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Ознаки зарахування до фінансової оренди наведено у п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 “Оренда””. Згадані товари, об'єкти права, підпадають під визначення п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”.

Відповідно до порядку застосування Інструкції № 291 на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи” обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди (лізингу) та обліковуються на балансі орендодавця. Водночас методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначені в П(с)БО 14 “Оренда”, вказують, що норми цього стандарту не поширюються на угоди щодо використання авторських і суміжних прав, що прямо вказано в п. 3 цього Положення. Усі інші позабалансові рахунки також підпорядковані

Стандартам П(с)БО, які навіть не згадують про використання авторських і суміжних прав або об'єктів права промислової власності. Тобто фактично в Інструкції № 291 відсутній позабалансовий рахунок, який можна використати для обліку об'єктів авторського права і суміжних прав та об'єктів промислової власності без порушення Стандартів П(с)БО.

Надання певних нематеріальних активів (об'єктів промислової власності, авторських та суміжних прав) у користування за плату можна класифікувати як оренду, проте, як дуже специфічний її вид. Така сама позиція визнана і міжнародними стандартами фінансової звітності. Наприклад, для контролю за таким майном (товаром) Типовим планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим постановою Міністерства фінансів Республіки Білорусь від 30.05.2003 р. № 89, передбачено позабалансовий рахунок 012 “Нематеріальні активи, отримані в користування”, а рахунок 013 встановив “Амортизаційний фонд відтворення нематеріальних активів”. У реєстрах позабалансового обліку України рахунків для нематеріальних активів та їх амортизації не існує.

Для порівняння надається таблиця позабалансових рахунків України та Республіки Білорусь (таблиця 1).

Табл. 1. Порівняння позабалансових рахунків України та Республіки Білорусь