Сертифікація аудиторів в Україні та світі: вплив на інформаційне забезпечення менеджменту державних і приватних фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сертифікація аудиторів в Україні та світі: вплив на інформаційне забезпечення менеджменту державних і приватних фінансів

Дорошенко О.О.

Журавльова Т.В.

Анотація

У статті визначено ключові елементи розвитку аудиту в Україні. Авторами досліджено вітчизняний та закордонний досвід сертифікації аудиторів. Здійснено порівняльну характеристику процесу сертифікації аудиторів в Україні та інших державах. З'ясовано ключові завдання державних, внутрішніх і незалежних аудиторів і пов'язані з ними аспекти сертифікації. Визначено ключові напрями реформування процесу сертифікації державних і незалежних аудиторів.

Ключові слова: сертифікація, аудитор, незалежний аудит, внутрішній аудит, державний аудит.

В статье определены ключевые элементы развития аудита в Украине. Авторами исследован отечественный и зарубежный опыт сертификации аудиторов. Осуществлена сравнительная характеристика процесса сертификации аудиторов в Украине и других государствах. Выяснены ключевые задачи государственных, внутренних и независимых аудиторов и связанные с ними аспекты сертификации. Определены ключевые направления реформирования процесса сертификации государственных и независимых аудиторов.

Ключевые слова: сертификация, аудитор, независимый аудит, внутренний аудит, государственный аудит.

The key elements of the audit development in Ukraine are outlines in the article. The authors study the domestic and foreign experience of certification of auditors. A comparative characteristic of the certification process for auditors in Ukraine and other countries has been made. The key tasks of the state, internal and independent auditors and related aspects of certification are explained. The key directions of reforming the certification process of state and independent auditors are determined.

Keywords: certification, auditor, independent audit, internal audit, state audit.

Постановка проблеми

Згідно зі ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами (ЄС) та Україною, яка набрала чинності для України 1 березня 1998 р. [5], Україна взяла на себе зобов'язання вжити заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства ЄС, зокрема в такій галузі, як бухгалтерський облік. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС -- це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розробленихз урахуванням законодавства Європейського Союзу, до якого належать, зокрема, директиви ЄС [4].

Європейський парламент та Рада Європейського Союзу ухвалили Директиву 2006/43/ЄС «Про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» від 17 травня 2006 року [6]. Відповідно до цієї Директиви 2006/43/ЄС у державах-членах ЄС до аудиторів та аудиторських фірм має застосовуватися система забезпечення якості, організована так, щоб вона була незалежною від аудиторів та аудиторських фірм, які контролюються [4].

З метою забезпечення якості аудиторських послуг виникає необхідність стандартизації умов та вимог щодо сертифікації аудиторів. Діюча практика аудиту та нормативно-законодавча база окремої країни зумовлюють наявність особливих критеріїв сертифікації аудиторів та діяльності аудиторської системи країни загалом.

Одним зі шляхів здійснення об'єктивного аналізу системи аудиту в Україні є порівняння вітчизняних тенденцій її розвитку з тими, що склалися в низці інших країн. Сьогодні можна вибрати чимало напрямів для такого порівняння, однак найбільш доцільно було б звернути увагу на засадні аспекти, котрі дають змогу ідентифікувати стан аудиторської діяльності в конкретній державі. Одним із таких аспектів, безперечно, може вважатися процес сертифікації аудиторів -- визначення кваліфікаційної придатності кандидата на зайняття аудиторською діяльністю шляхом перевірки відповідності його освіти та досвіду роботи вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність» [1]. Фактично сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю -- це перевірка кваліфікації фізичної особи, яка має бажання займатися аудиторською діяльністю. Наявність сертифіката у особи є запорукою належної якості аудиторських послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Те, який процес сертифікації, які ініціативи нормативно-правової бази мають більший вплив на ступінь якості аудиту та розвитку аудиторської діяльності загалом, досліджували такі вчені, як, зокрема, І.Д. Бенько, М.Р. Лучко, В.С. Шевчук.

Г.М. Оганесян у своєму дослідженні «Отримання сертифіката аудитора в Україні та за кордоном: порівняльна характеристика» [3] акцентує увагу на створенні нормативно-правової бази. Автор виділяє дві діаметрально протилежні ініціативи.

1) Державна законодавча, за якої держава безпосередньо розробляє та затверджує законодавчі акти та норми аудиту, а також здійснює контроль за діяльністю аудиторів і аудиторських фірм. Такий підхід застосовується в країнах континентальної Європи, таких як Іспанія, Франція, Німеччина, Швеція.

2) Законодавча ініціатива. Процес регулювання діяльності аудиторів та аудиторських фірм здійснюється за ініціативою громадських професійних організацій. Саме такий підхід застосовується в Україні, а також в США, Великій Британії, Австралії.

Автор здійснює порівняльну характеристику, взявши за основу три критерії, такі як освіта, стаж та кількість іспитів, що необхідно скласти претенденту. На нашу думку, коло критеріїв можна розширити, оскільки існують суттєві відмінності в процесі сертифікації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Неповністю розкритим залишається питання порівняння процесу сертифікації аудиторів в Україні з тим, що склався в іноземній практиці. Це стосується як незалежних аудиторів, так і аудиторів державного сектору.

Мета статті полягає у визначенні ключових елементів розвитку аудиту в Україні, дослідженні вітчизняного та закордонного досвіду сертифікації аудиторів, наданні порівняльної характеристики процесу сертифікації аудиторів в Україні та інших державах, з'ясуванні ключових завдань державних, внутрішніх і незалежних аудиторів і пов'язаних з ними аспектів сертифікації, визначенні ключових напрямів реформування процесу сертифікації державних і незалежних аудиторів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Серед низки ознак, які засвідчують відмінності між вітчизняним та закордонним досвідом сертифікації, варто виокремити такі:

1) уповноважений орган, що виконує функцію сертифікації;

2) порядок складання кваліфікаційного іспиту;

3) вимоги до освіти та досвіду роботи кандидата;

4) термін дії сертифіката;

5) порядок його продовження;

6) вартість процедури отримання.

Перша ознака -- орган, відповідальний за сертифікацію, який демонструє підхід до управління аудиторською діяльністю, що склався в державі. Для України характерним є спільне регулювання аудиторської діяльності професійними громадськими організаціями (Спілка аудиторів України) та законодавчими органами. Сертифікацію аудиторів в Україні забезпечує Аудиторська Палата України -- неурядовий самостійний орган, що функціонує на засадах самоврядування і є юридичною особою [3]. Такий же підхід сформувався в США, де процес сертифікації підпорядкований Американському інституту сертифікованих аудиторів -- масштабній професійній організації, що представлена висококваліфікованими фахівцями у сфері обліку. Дещо інакша модель управління склалася в сусідній Білорусі та деяких західноєвропейських країнах, зокрема Німеччині, в яких державні органи повністю контролюють усі питання регулювання аудиту.

Аналіз такої ознаки, як порядок складання іспиту, показує значно серйозніші вимоги, що стоять перед претендентом на сертифікат аудитора, в країнах далекого зарубіжжя, аніж, наприклад, в Україні та Білорусі. Очевидну складність підтверджують також недо- сить високі показники проходження іспитових випробувань серед претендентів (особливо з першої спроби). Така вимогливість обумовлена прагненням залучення в аудиторську практику лише високоякісних фахівців і, очевидно, є виправданою.

Що стосується вимог до претендента, то тут можна спостерігати здебільшого їх подібність для кожної країни. Зокрема йдеться про необхідність належної освіти та досвіду роботи в сфері економіки. Своєрідні особливості містять нормативні положення, визначені законодавством Білорусі, що враховують соціальний аспект під час сертифікації.

Аналізуючи термін дії сертифіката, слід відзначити те, що для західноєвропейської практики характерною є його необмеженість. Це обумовлено надзвичайно високими вимогами, які ставляться до здобувачів, довірою до кваліфікованості та професіоналізму тих, кому вдалося пройти досить складну процедуру. Для пострадянських країн, зокрема України, характерна дія сертифікату протягом 5 років, що є досить оптимальним терміном, з урахування того, що це не надто складний шлях для його подальшого продовження. Особлива ситуація склалася в США, де обов'язковою умовою для аудитора є щорічне підтвердження своєї кваліфікації.

Ціновий фактор, який відіграє хоч і не вирішальну, проте не останню роль для претендента, відрізняється в розрізі країн. Несуттєвою є різниця в цінах на проведення сертифікаційних іспитів в межах пострадянського простору, однак вона є помітною, якщо порівняти значення вартості в Україні (3 600 грн. за кожен етап кваліфікаційного іспиту) та, наприклад, в Німеччині (3 500 євро) й США (220-275 дол. США без урахування витрат на підготовчі курси, послугами котрих користується більшість кандидатів насертифікацію). Згрупуємо наведені вище результати дослідження в табл. 1.

сертифікація аудитор

Таблиця 1