Бухгалтерський облік в Україні до 20 ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Становлення обліку в межах світу

2. Поетапність становлення бухгалтерського обліку

3. Україна на порозі розвитку обліку на її теренах

3.1 Становлення України в дослов'янський період і початок розвитку обліку на її теренах

3.2 Становлення обліку за часів литовсько-польського періоду

4. Становлення обліку в Україні в кінці XV-XX ст.

5. Бухгалтерський облік в споживчій кооперації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Пізнання в літописі обліку принципово для осмислення його передового стану і оцінки можливих напрямів становлення. Історична еволюція бухгалтерського обліку розглядається ніяк не через її особистість, а для полегшення осмислення передової оцінки майбутнього.

Походження та формування бухгалтерського обліку вважається обов'язковою змішаною частиною всього літопису суспільства. Інноваційна наука не надала однозначної відповіді, де дійство належить вважати походженням бухгалтерського обліку. У багатьох випадках напевно пояснюється недостатньою чисельністю джерел, що збереглися - облікових документах, які застосовувалися нашими попередниками.

Широке поширення наукової бухгалтерії природно викликає потребу у висвітленні літопису її походження і поширення по всьому світу.

Зараз бухгалтери багатьох країн світу досліджують античні записи і книжки, так як лише вивчаючи ситуацію науки дозволено взяти в толк і осмислити ті помилки і недоліки, які мали місце в сфері організації та ведення обліку в минулому і є на сучасному етапі.

Для того, щоб зрозуміти суть бухгалтерії, потрібно вивчити її ситуацію. Лише глибокі знання поступового становлення обліку вчать справедливо оцінювати його гідності і сенс для сімейного життя. За допомогою літопису є ймовірність просочитися в фінансове життя минулих століть. Домашні дійства, правові відносини, переміщення цінностей, що належать підприємству, відображають за допомогою слів і цифр - бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, вважається дзеркалом, яке відображає частку явищ культурного становлення народів.

Питання про необхідність вивчення історії облікової науки не викликає жодного сумніву. Так як краще діє той бухгалтер, що відмінно володіє експериментом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись винайти те, що уже було відкрито раніше. Навчаючись ситуації, бухгалтер не має можливості її переробити, проте здатний поглиблено ревізувати минуле і краще зрозуміти прийдешнє.

1. Становлення обліку в межах світу

Бухгалтерське ремесло, як і будь-який публічне формування - напевно непростий процес, нарівні зі злетом творчої ідеї, успіхами, вагомими, ривками, діяння бухгалтерського обліку, що сповнені падінь, невдач, відхилень, похибок.

Розвиток обліку - діалектичний, поступовий процес, мета якого - забезпечити в прийнятні умови почергового, постійного, оптимального і вдалого виконання функцій бухгалтерського обліку. Все діяння бухгалтерської роботи, згідно власної сутності, вважається поступовим ходом до вирішення 3-х головних завдань:

- виготовити облік дуже інформативним і чітким;

- домогтися його простоти і дешевизни;

- роздобути актуальну інформацію про прецеденти сімейного життя.

Перші витоки обліку приховані від нас зовсім недалеко, але нескладно уявити, що конкретно з розвитком людського співтовариства, виходом у світ писемності і арифметики були закладені основи для обліку.

Зараз тільки одиниці бухгалтерів мають поняття про те, яким старим вважається облікове мистецтво.

Облік з'явився відразу з писемністю і постійно зображав фінансовий стан і вимоги спільноти. Одну із перших спогадок про мистецтво бухгалтерії можна зустріти в книжці Мудрості Сираха, в якій наказується кожному синові Ізраїлю: «Якщо щось видаєш - видавай рахунком та масою і роби усіляку видачу та приймання за записом».

Видатні експерти спрямовувалися домогтися глибини століть для такого, щоб знайти епізод походження обліку, його періодизацію, кваліфікацію і передбачити подальший розвиток. Цій проблемі постійно приділяли чимало інтересу. Але, незважаючи на численні спроби експертів - бухгалтерів, крайнім не вдалося, на жаль, знайти з необхідною можливістю часу походження бухгалтерії. В даному випадку, по винаходу писемності про існування бухгалтерії не могло існувати й мови. Більш базовою працею згідно літопису обліку вважається книжка «Бухгалтерський облік: від витоків до наших днів» (1996) відомого російського науковця Я.В. Соколова. У ній автор заявляє, що «... облік з'явився не відразу. Були епохи, коли він був непотрібним, як скоро всі відомості про господарство вміщалися в голові 1-ї людини, і не тому, що у даної людини відмінна пам'ять, а просто господарство було невеликим, і відомостей про нього було небагато». Вже в первісному суспільстві виділилась особа, яка вміла вести господарство без записів, адже результати праці общини були відомі всім її членам. Потрібно було робити деякі записи про результати полювання або землеробства, тому що люди в той час боялись, що «…весна забуде прийти на зміну зимі».

Кажуть, що матеріальні посили обліку сформувалися за часів варварського ладу. Саме на даному етапі була закладена обчислювальна база обліку, виконувався підрахунок головних облікових об'єктів і їх споживчих цінностей. За часів варварського ладу був присутній общинний облік, який в ??той час зображав собою конкретну систему. Про наявність і характер такого обліку писав К. Маркс: «Ми знаходимо бухгалтера, який веде облік землеробських операцій, «кадаструючи» і реєструючи все, що сюди відноситься». В даному випадку перед одним словом «бухгалтер» наявний на увазі ще не в сучасному сенсі цього слова. У той час коли не було поділу обліку на його різні види, а саме термін «бухгалтер» виник ще пізніше - в XV в. н.е. І так як громада мала собою єдине ціле, облік виконувався в інтересах всіх її членів: «бухгалтер» виступав общинним «держслужбовцем».

З одного боку, відкриття алфавіту фінікійцями, формування математики, а ще господарство, яке все більше ускладнювалося й удосконалювалося, привели до потреби реєстрації прецедентів домашньої діловитості, то є походження обліку. Е. Шмаленбах заявляв, що в великих господарствах записи і кількості підміняли власнику очі і вуха [2].

З іншого боку, можемо допустити, що потреба в записах зобов'язана була з'явитися ще в ті колишні епохи, коли в перший раз з'явилися «мінові» відносини між людьми і як скоро вони придбали форму постійних торгових взаємин: спочатку між окремими особами, а в майбутньому - між окремими цивілізаціями.

Подальший розвиток домашнього обліку відбувався разом з розвитком обміну. Саме розмін породжує подвійний запис як відображення вибуття 1-го продукту і виходу в світ іншого. Виникають рахунку речей. З виділенням з єдиної маси продуктів особливого продукту - коштів, які виконують функції міри ціни, засобу платежу, засобу обігу і кошти накопичення, де виникає рахунок коштів. Подвійний запис отримує найбільший розподіл, і основи - в обліку де виникає одиничний загальний датчик: як мірка ціни, як панацея вартісного виміру. Походження та формування кредитних взаємин викликали потребу банківської діяльності, операцій з готівкою, в майбутньому - виникнення розрахункових рахунків і сприяли розширенню сфери застосування двояких записів. Облік почав грати роль «штучного походження механізму», який впливав на грошовий обіг. Буквально визначити час модифікації домашнього обліку в бухгалтерський облік нереально, так як процес його становлення відбувався синхронно з поступовим розвитком розміну, валютного обігу, кредиту та банківську діяльності.

Таким чином, синхронно розвивався як торговий, так і банківський облік. Закриту систему рахунків для обліку сукупності засобів і операцій «одиночного» господарства створила купецька бухгалтерія. Для обліку всієї сукупності внесених в починання засобів, їх підвищення і зменшення в перший раз вводиться свіжий рахунок - рахунок Грошових коштів. Призводить до того, що вся сукупність засобів і операцій в обліку відображається в рівновазі одиночної компанії [7].

Історичні пам'ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер домашнього обліку в різних державах Старого світу.

2. Поетапність становлення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік був викликаний до життя особистою домашньою діяльністю людини. З історичних облікових документів, які залишилися до цього часу, видно з якою повагою користувалися в давнину бухгалтери і як цінувалося їх ремесло. Облік іменували таємницею богів, в яку присвячували лише обраних.

І все ж, цілком зрозуміло і розумно, що розвитку бухгалтерського обліку сприяли прогрес, стійкість, найбільш абсолютне здійснення публічних потреб. У взаємозв'язку з цим важливе значення отримує періодизація становлення бухгалтерського обліку. Вона дозволяє вивчити історичну логіку, підійти до усвідомлення прогресу заміни епох.

В літературі не існує єдиної думки умовно періодизації становлення бухгалтерського обліку.

Виділяють 4 основних періоди становлення бухгалтерського обліку [3].

1-ий період характеризувався походженням різних методик реєстрації прецедентів в облікових регістрах у вигляді регулярних і хронологічних записів. Вершиною періоду розвитку бухгалтерського обліку було широке розповсюдження двоякого запису.

2-ий період припадає на час революційних перетворень у галузі виготовлення, становлення різних форм товарних операцій та зростання розмірів торговельних, фінансових та інших операцій що не тільки в окремих державах, однак і в усьому світі. В даний період представляється досить величезна кількість справ з обліку.

3-ий період - розвиток бухгалтерського обліку як сфери наукових знань. У рух даного періоду прагнення основної маси творців були орієнтовані на те, щоб визначити теоретичні основи бухгалтерського обліку, знайти область тих явищ, дослідження які складають предмет даної науки. Був сформульований розряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей.

4-ий період доцільно поділити на 2 основні стадії:

1-ша стадія, що охоплює період з середини XX ст., Характеризується дослідженням базисних основ неупередженої оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб'єкта, галузевого спрямування в побудові системи бухгалтерського обліку, продовження держ регламентації державних систем і звітності бухгалтерського обліку.

2-а стадія - з середини XX ст. по наші дні - характеризується дослідженням основ оцінки майново-правового стану господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і в взаємозв'язку з прийняттям дієвих домашніх рішень для отримання майбутньої фінансової вигоди.

3. Україна на порозі розвитку обліку на її теренах

3.1 Становлення України в дослов'янський період і початок розвитку обліку на її теренах

Місцевість України в дослов'янський період населяли різні народи і касти. Особисто знаменитої і старої зізнається трипільська цивілізація, що була в період з 2500 до 2000 р по н. Е. е.

Починаючи з VIII ст. по н. е. На території Чорноморського узбережжя прогресивної України почали формуватися грецькі поселення. Греки водили торгівлю з народами, тут мешкали, заснували розряд мегаполісів-колоній. Облік в грецьких колоніях був санкціонований згідно тим адже основам, що особисто і в Греції.

Зрозуміло, що в V-VII ст. н. е., за часів життя наших предків, зокрема, таких слов'янських племен як анти, на місцевості України в зверненні виникли іранські монети.

У VII-IX століттях виник союз племен з назвою «Російська земля» з центром в містечку Київ.

Класифікація облікової літератури та інших джерел дозволили розгледіти історичне формування України і знайти в ньому рубежі походження облікової культури, які будуть розглянуті нижче [3].

3.2 Становлення обліку за часів литовсько-польського періоду

Київська Україно-Русь, як уряд, з'явилася в IX столітті, в 882. На теренах цієї держави біля півтора століття застосовувалися примітивні прийоми обліку, пов'язані зі збиранням данини і урахуванням торговлі. У період, коли київські князі тільки завойовувати та об'єднувати слов'янські племена, населення відбувалося так зване «полюддя»- данину шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане виплачувати данину від «диму», то є території, на якій мешкали або «рала» - від території, яку обробляли. Встановлювалися і окремі особливі податки, такі як «мисливство» - утримання княжого двору під час полювання, повіз від перевезень, мито від торгів у місті тощо.

Недоторканність приватної земельної власності прикріпив збірник законів Української-Русі «Руська правда» Ярослава Мудрого. Власність князя і країни ототожнювалися, величиною данини і податків, які не регламентовані, то є все було в руках князя. Це було юридично підкріплене господарювання конкретним чином впливало на створення обліку в майбутньому, так як працював принцип: уряд вважається власником всього майна, що перебуває в країні, і зумовило необхідність створення єдиного органу, який би регламентував порядок ведення облікових записів, підпорядкувавши їх «вертикальним» правовим взаєминам. Люд віддавав все державі в особі князя. Тому найвищий урядовий обов'язок при княжому дворі займав керуючий. Головним його завданням був вихід з-за князівським двором і всім княжим багатством.

Знання обліку в ті епохи, в тому числі і облікової роботи, перебувало конкретно в керівництві друкарні. Він був головою князівської канцелярії і укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

Поштовхом у розвитку культури, виховання облікової науки в Київській державі стало християнство: формувалися середні навчальні заклади, видавалися книжки, розвивалася дисципліна, зокрема, математика як база обліку.

Так, думки української бухгалтерії зародилися в монастирях перед впливом візантійської наукової ідеї. Відповідна підготовка людей, які промишляли урахуванням і іншою писарською роботою, виконувалися в монастирях Київської Русі, а пізніше і Галицько-Волинського князівства. Слідом за тим була зосереджена вся наукова ідея, що розкривалася в середніх навчальних закладах, в місці де мали можливість навчатися веденню обліку і записів.

Облік в монастирях був санкціонований та за принципом камеральної форми. Об'єктами обліку була готівка, фінанси, витрати, а ще дебіторська і кредиторська заборгованість. Суми дебіторської заборгованості покупців показувалася по дебету, а по кредиту - їх вклади. В окремих касових журналах реєструвалися прибуткові та видаткові операції. Однак облік не був регулярним. В даний період в Україні домінували звичайна бухгалтерія, бажаючи тісніше почали виникати зачатки впровадження двояких записів.

В обліку до сих пір застосовувався наступний принцип: за будь-який матеріальний предмет повинна відповідати конкретна особа або категорія осіб.

Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. 1-ий промишляв наглядом за князівським столом, здійснював контроль збереження, оприбуткування та видачу продовольства, 2-ий зберігав ключі від комор і торгових центрів.

Комірники несли матеріальний і кримінальний обов'язок за збереження довірених їм цінностей. Винних били, «карали», садили на «диб» через будь-яку виявлену недоїмку. Передбачалося в тому числі і, щоб в приміщенні складів до стінок прибивати шкуру покараних через вагому нестачу.

У монастирях був власний порядок розподілу облікових повинностей: правлячим був прислужник, йому підкорялися скарбник і старці. Скарбник відповідав за збереження коштів водив їх облік. Старці несли адміністративний та матеріальний обов'язок за знання разових справ і виданих їм перед переписом матеріальних цінностей. У деяких монастирях були ще й прикажчик, на які покладалися функції ревізорів [9].

Роль матеріально відповідальних осіб робили виборні цілувальники. В Статутний грамоті пір Мазепи досить захоплюючий, він був використаний для особливості обліку при будівництві Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерського монастиря: інвентаризація і план недостач згідно підготовки будівництва; солідарний матеріальний обов'язок за всі матеріальні значення спільно з скарбником; скарбник зберігав ключі від комор, а будівничий опечатував комори; валютні надходження передбачалися в особливій книзі, яку водили скарбник і будівельник, при цьому відзначалася будь-яка замітка, вказувалася дата і джерело надходження; подібна книжка розкривалася для видачі та виплати валютних коштів; облік тортурів, одягу та іншого інструментаря проводився в 2-ух окремих книжках, в одній згідно надходженню, в 2-ій - по витрачанню.

Найвищий обов'язок при княжому дворі і в монастирському господарстві призвели до створення конкретної техніки ведення обліку, ділили на облікові регістри, призначені для відображення в їх надходження і відпуску валютних і матеріальних цінностей, почергового проведення інвентаризації.

Власні корективи у фінансові справи того часу, і, тому, в облік приніс період татаро-монгольської навали, який призвів до кризи Київської держави і перенесення центру східнослов'янської культури Галицько-Волинського князівства. Татари нав'язали власні облікові правила, докорінно змінили податкову політику, використовували подушне оподаткування. У 1257 китайські держслужбовці-баскаки провели перепис населення, перед яким мали не статистичний облік населення, а бухгалтерську інвентаризацію людей, покладену в систему подушного оподаткування.

В даний період в країні створювався принцип: будь-яка людина - предмет обліку, вона підзвітна владі. В умовах Української-Русі подушний податок довго не протримався і був замінений «сохою». Нова система оподаткування була заснована на принципі циркулярної поруки: платіж був публічним, а недоїмка будь-якого з членів громади погашалась іншими членами [6].

Важливими центрами торгівлі в той час були Київ, Кам'янець-Подільський, Луцьк. У купецьких куріях вводилася унікальна система обліку касових операцій. Вже в той час касову книжку складали з 2-х половин: в 1 половині відображали надходження, а в 2-ій - споживання засобів. Надходження мало наступні реквізити: дату, необхідну суму, від кого надійшли кошти, базу платежу. Видаткова частка містила: дату, гіперпосилання на товаророзпорядчий акт, відомості про одержувача коштів, необхідну суму, цільове призначення платежу, метод оплати.

Книжки на прибуття або споживання засобів з каси проводилися в 2-х примірниках, які розташовувалися у продавця чи касира, 2-ий - у особи, яка вела облік. Особа, яка вела облік коштів у касовій книзі, зобов'язана була сприймати клятву. При перерахунку коштів різниця записувалася на споживача або надходження, помилковий запис закреслювати ніяк не дозволялося, на ньому акцентували увагу і над ним писали вірний. Коригування в книжках міг робити лише особливий нотаріус.

Необхідно відзначити, що торговий облік торговців, який з'єднував облікову реєстрацію домашніх явищ з сімейними розповідями, даними про війни та епідемії, був істотно відсталим від обліку. Ним володіли при княжому дворі, в поміщицькому і монастирському господарствах [9].

В кінці XIV ст. торгові містечка, зокрема, Львів, отримали значні пільги від польського короля. Повелитель Казимир в 1460 році дав львівським торговцям пільги згідно сплаті мита на місцевості Польського царства, а Львову - незвичайну перевагу оптової торгівлі та дорожнього примусу. Всіх купців, шлях яких проходив через Львів, "складське" право зобов'язувало протягом двох тижнів торгувати в місті своїми товарами, за винятком солі. Міське населення в той же час виплачувало податок тільки з багатства - як рухатися, так і нерухомого - в обсязі 4% від його ціни. Обкладалися шахти, млини, корчми. В середині XV ст. був введений непрямий податок - акциз. яким обкладалися лише алкогольні напої. Непроста податкова система такого часу, торгівля, банки, ремесла - все напевно вимагало майбутнього становлення і поліпшення, яке в ту епоху було цілком націлене на Західну Європу.

4. Становлення обліку в Україні в кінці XV-XX ст.

облік бухгалтерський торговий україна

У фінансовому розвитку України вагому роль зіграло козацтво, яке з'явилося в кінці XV ст. Торгівля і облік грошей Запорізької Січі обумовлювалися рисами ведення господарства, способом життя і суспільним ладом. Запорізька здійснювали торгівлю здебільшого в Росії, Польщі та Криму.

Джерелами заробітків Війська Запорозького були: бойовий видобуток, зовнішня і внутрішня торгівля. реалізація причина, ціна від перевезень, «подимний» податок, а ще царська ціна засобами і натурою і регалії. Всі вони вимагали відмінного санкціонованого обліку.

Облік багатства, заробітків і витрат в Запорізькій Січі вів скарбник січових скарбів (шафар) та його установка, в якій вступали: два шафари, два підшафарії та кантражей (хранитель мір і ваг). Облік заробітків і витрат вів скарбник і його підлеглі в особливих книжках. Окремо вводилася книжка обліку касових операції матеріальних цінностей. У вечері і обмолотніх книжках відображався висновок врожаю, звільнення товарів відбивалося записами в особливій " книжці". Завершувалися облікові роботи складанням звіту, який подавали кошовому отаману і Козацькій Раді [4].

З витоку XVI і до середини XVII ст. в Україні панували думки італійської бухгалтерські середні навчальні заклади. Викликання польськими королями французьких експертів і професіоналів розповсюдило їх вплив і на облік. В Україні в ті епохи тісніше були добре відомі праці Л. Пачолі «Трактат про рахунки і записи», В. Котрульі «Про торгівлю і абсолютного торговця», які широко застосовувалися особами, які вели облік.

У XVII ст. на всій території Польського царства була введена єдина метрична система. Формування торгівлі і валютному обігу в Україні сприяло неупереджене поширення кредитних операцій через банківсько-торгівельні установи, вексельної форми розрахунків, видачі кредиту, а ще лихварства. Всі напевно мали позитивний вплив на віддачу торгових операцій, спрощення розрахунків. Виник поділ кредиту на короткостроковий, споживчий і довгостроковий. Відсотки по кредитах встановлювалися від 8 до 20% - на короткий термін і за 100% - на рік. Лихварством займалися практично всі верстви населення, особливо вірменські та єврейські торговці. В Галичині типовими банками були єврейські міські громади (зграї).

Під час колоніальної першості на заході України Австро-Угорської імперії і Російської імперії на сході видатним був вплив німецької бухгалтерської школи, яка з'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину і німецькомовну частку Швейцарії, на розвиток молодого радянського бухгалтерського середнього навчального закладу.

У Російській імперії широкого поширення бухгалтерія отримала в Новгороді, Пскові - містечках, які мали постійні торгові взаємозв'язки з Заходом.

Систему бухгалтерського обліку, зокрема в торгівлі, регламентував банкрутському статут від 1800 року. За ним торгівля розподілялася на 3 види: оптову, роздрібну та малу. Невід'ємними обліковими регістрами згідно зі статутом були: товарна, касова та розрахункова книжка. Операції по оптовій торгівлі неодмінно проводилися згідно двоякій бухгалтерії, роздрібної - відповідно звичайній. Тому в торгівлі особливо застосовувалися: журнал хронологічних записів, книжка вихідної кореспонденції, книжка weekendа фактур і Головна книга [2].

5. Бухгалтерський облік в споживчій кооперації

В нашій державі облік створювався в системі споживчої кооперації Росії і колишнього Радянського Союзу, до складу яких входила Україна.

Виникнення бухгалтерського обліку в споживчій кооперації починалося з її формуванням в Росії, в економіці якої вона зайняла важливе місце. 1-і ланки споживчої кооперації - споживчої спільноти виникли недавно по скасуванню кріпосного права. Їх створення відноситься до кінця 1864 року. А вже в жовтні 1865 року Міністерством внутрішніх справ був підтверджений 1-ий статут Споживчої спільноти м. Рига. З даної офіційної дати і настає рахунок існування споживчої кооперації.

Споживча дореволюційна кооперація, створила домашні кооперативні організації, в перший раз в рамках капіталістичної системи і виробничих взаємин того часу виконувала дослідження питань ведення бухгалтерського обліку умовно особливостей дієвого напрямку кооперативів і по суті заклали основи централізованого управління бухгалтерським обліком [7].

Споживча кооперація дореволюційних пір нарівні з розвитком її домашньої дієвості провела величезну роботу по організації бухгалтерського обліку у власній системі в спрямованості розширення і вдосконалення виконуваних ним функцій і прискорення отримання фінансової інформації для своєчасного управління та управління. У взаємозв'язку з цим дозволено зазначити наступні рубежі становлення:

1-ий крок настає з формуванням особисто споживчої кооперації (1864-1904 років). Для даного кроку була характерна погана посадка бухгалтерського обліку в споживчих товариствах, що призводило до крадіжок цінностей і зловживань.

2-ий крок становлення настає з 1905 року і характеризується витоком централізованого методичного управління бухгалтерським обліком. Даним сприяло підвищення кооперативних господарств, що характеризується буйним розвитком грошових відносин і походження до споживчої кооперації новітніх секторів економіки домашньої діяльності. На даному етапі поліпшується дослідження методології обліку і звітності споживчих товариств, де настає централізоване управління обліком.

Значущим кроком вперед було проведення в грудні 1908 Київського з'їзду офісів споживчих товариств, яке провело бюро «Київської спілки» викувавши і випробувавши на практиці рекомендовану зазначеним з'їздом найбільш спрощену систему розрахунку. Відмінною рисою даного з'їзду було те, що він вийшов з клопотання в муніципальні органи про впровадження в земських і церковно - парафіяльних школах де вівся облік рахунків. Була змінена номенклатура рахунків [9].

Висновок

В даній роботі мною було розглянуто та проаналізовано історію становлення бухгалтерського обліку на теренах України до 20-го століття.

Можемо зазначити, що пізнання в літописі походження бухгалтерського обліку вважається принциповим для осмислення його передового стану і оцінки можливих напрямів становлення.

Чимало століть бухгалтерські працівники практично захоплювалися ситуацією свого фаху. Лише на початку XX ст. зародився академічний інтерес до вивчення літопису бухгалтерського обліку.

Наукові основи зведення і ведення бухгалтерського обліку міцно з'єднані з винаходом і поширенням так званого двоякий записи. Велика частина експертів згодна, ніби з походженням подвоєного записи ці бухгалтерські обліки починали використовувати ще і для управління підприємством.

Концепція бухгалтерського обліку підключає цілісний розряд наукових дисциплін, в яких розглядаються методологічні та організаційні погляди його зведення, специфічні особливості його ведення на різних підприємствах і секторах економіки етнічного господарства, застосування облікової інформації для складання звітності, розбору, контролювання і керування в цілому.

Можемо сказати, що бухгалтерський облік на всіх його етапах становлення постачав потрібну значиму інформацію для контролювання через збереженням і ефективне використання валютних і матеріальних засобів, через хід домашніх дій і їх плодів.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про Бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні».

2. Ф. Ф. Бутинець «Історія бухгалтерського обліку».

3. В. Г. Швець «Теорія бухгалтерського обліку».

4. Н. М. Грабова «Теорія бухгалтерського обліку».

5. П(С)БО №1-№2.

6. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах.Ч.1: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2001. - 328с.

7. 2. Даньків Й.Я. Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 220с.

8. 3. Швець В.Є. Розвиток обліково-аналітичних систем суб'єктів господарювання: Підручник. - Львів, 2010. - 448с.

9. 4. Соколов Я.В., Соколов В.Я. Історія бухгалтерського обліку: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 638с.

Размещено на Allbest.ru