Формування системи обліку основних засобів промислових підприємств в умовах інноваційного розвитку

Рисунок 1. Розподіл джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні в 2009-2015 рр.

промисловий основний засоби інноваційний

Згідно зі статистичними даними розподілу джерел фінансування фінансувалося приблизно більше ніж 70 % власних коштів підприємств, а у 2015 році ці інвестиції склали аж 97,2 % від загальної суми витрат або 13427 млн. грн. Підтримка інноваційного розвитку державою в порівнянні з іншими видами фінансування є мізерною: у 2015 році вона склала 0,39 % від загальної суми витрат, у 2014 році цей показник був більший і складав 4,47 % або 344,1 млн. грн.

Таким чином, основна проблема інноваційного розвитку - це низький рівень підтримки державою розвитку підприємств в цьому напрямі, а також низький рівень довіри іноземних інвесторів.

Тому ми вважаємо за доцільне розглянути які існують шляхи вирішення вищезазначених проблем у системі обліку основних засобів.

Завжди слід звертати увагу на ті країни, рівень яких є досить високим в порівнянні з Україною. Там, наприклад. широко застосовується прискорена амортизація устаткування як стимул для оновлення виробничих фондів. Так Белов В.Н. стверджує [1] « У США встановлено термін амортизації в 5 років для устаткування і приладів, використовуваних для НДДКР, з терміном служби більше 4 і менше 10 років. Крім того, при терміну списання устаткування в 5 років у перших 2 роки амортизувати дозволяється до 64 % його вартості».

А ось в Японії застосовують метод прискореної амортизації ті компанії в яких є енергозберігаюче устаткування. Воно сприяє ефективному використанню ресурсів підприємства. Застосовуються різні норми прискореної амортизації - від 10 до 50 %. Проте найбільш поширена ставка становить у середньому 15-18 % [1].

Дослідження Степаненка Д.М. [5] говорить про те, що Франція почала застосовувати метод прискореної амортизації ще в середині 50-их років XX століття. Раніше його використовували лише в деяких галузях, але нині його можуть використовувати усюди.

Тому відповідно до вищезазначеного прискорений метод амортизації являється, по суті, рушійною силою для технічного оновлення підприємства, так як, використовуючи цей метод, в перший час амортизаційні відрахування будуть збільшуватися, через це збільшиться вартість товарів, в свою чергу це призведе до зменшення прибутку та податку на прибуток, але, як результат, підприємство в своєму розпорядженні буде мати більше коштів для оновлення своїх основних засобів та придбання нових.

В Україні вибір того чи іншого методу амортизації суворо не регламентований і підприємство може обрати будь-який з існуючих самостійно, але через те, що немає чітких методичних рекомендацій щодо застосування інших методів окрім прямолінійного, бухгалтери й не використовують прискорений метод. Тому, ми вважаємо, що слід затвердити на законодавчому рівні чіткі методичні рекомендації використання прискореного методу на практиці.

Наступна інновація в системі бухгалтерського обліку основних засобів, яку можна запропонувати, пов'зана з незавершеним будівництвом.

Нехай, вартість незавершеного будівництва складе 10 000 у.о. Підприємство запрошує спеціалізовану та ліцензійовану оціночну фірму, яка може обчислити самостійно реальну ринкову вартість даної будівлі, що буде визначена не за фактичними витратами, які були понесені на її виробництво, а відповідно до ступеня її готовності та відповідності до нинішніх ринкових цін. Тоді вартість цієї будівлі в рази зросте, а значить й сумарна вартість активів. В плані бухгалтерських проведень: незавершене будівництво збирають по Дт субрахунка 151 «Капітальне будівництво». Якщо застосовувати такий метод відповідно до якого зростає вартість будівлі, то, можливо, було б зручніше створити окремий субрахунок на 10 синтетичному рахунку «Основні засоби» - 110 «Капітальне будівництво у еквіваленті». Розглянемо приклад пропозиції бухгалтерських проведень щодо зростання вартості будівлі у незавершеному будівництві заснований на принципах бухгалтерських проведень під час переоцінки основних засобів [5] у табл. 2.

Незавершене будівництво по своїй природі може бути абсолютно різним, наприклад, в підприємства А у будівлі немає вікон, а в підприємства Б наявний лише фундамент для споруди. Тому для підприємства А пропозиція застосування даного методу є більш вигідною, бо якщо незавершене будівництво буде оцінено за ступенем готовності і приведено до ринкової вартості можна стверджувати, що це є як готовий продукт або як готовий основний засіб. Зрозуміло, що підприємство не може його використовувати у власних цілях, так як воно не готово на всі 100 %, але є варіант його продажу за вищою ціною, або отримання кредиту банку під заставу будівлі. Чим вища вартість будівлі (відповідно вищий ступінь готовності), тим більшу суму кредиту зможе отримати підприємство. Цей кредит можна направити на інноваційний розвиток підприємства, закупивши, наприклад, ті ж самі основні засоби або на придбання абсолютно нової інноваційної технології виробництва. Після впровадження таких інновацій підприємство зможе конкурувати на міжнародному ринку, а отже й заробити набагато вищий прибуток ніж у часи без інновацій і, як результат, з легкістю погасить своє зобов'язання перед банком.

А ось, наприклад, Панасенко А.П. стверджує [3]: «Одним із проблемних питань залишається порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів у майбутньому. Так, для техніки необхідно зробити прогноз на 5-10 років, для будівель - 40-50 років.

При цьому фактично неможливо врахувати вплив на кінцеву вартість багатьох факторів, тому результат буде досить приблизним».

Таблиця 2. Пропоновані бухгалтерські проведення

Примітка. Дт - дебет, Кт - кредит

Тому, як результат, підприємства не визначають або прирівнюють до нуля ліквідаційну вартість, що є досить некоректним в даному випадку, так як амортизаційні витрати будуть рівні первісній вартості основних засобів.

Деякими вченими було запропоновано запровадити відповідний відсоток ліквідаційної вартості. При цьому передбачається, що такий відсоток розраховується для кожної групи активів і затверджується для галузі на державному рівні. Завдяки централізованим нормам усереднених відсотків ліквідаційної вартості основних засобів по групах для усіх підприємств визначення вартості, яка амортизується, матиме більш об'єктивний характер, зникнуть розбіжності у сумі ліквідаційної вартості одних і тих же активів, спроститься порядок її визначення, що приведе до підвищення якості облікової інформації [3]. Але такий варіант, на нашу думку, є досить сумнівним через існування інфляційних процесів, тому його слід вдосконалити з урахуванням даного фактору.

Наступною проблемою, яку визнає більшість фахівців є існування відмінностей між бухгалтерським та податковим обліком. Бухгалтеру в Україні потрібно вести одразу два обліки: як бухгалтерський, так й податковий. На жаль, для підприємства не існує вибору вести чи не вести податковий облік, так як він є обов'язковим та трудомістким. Якщо говорити про основні засоби, то амортизація даної статті в бухгалтерському та податковому обліках - це дві великі різниці. Це ускладнює процес ведення бухгалтерського обліку. Ведення податкового обліку потребує наявності висококваліфікованих спеціалістів, що знають податкове законодавство досконало. Крім того, дані спеціалісти повинні постійно оновлювати свої знання, так як законодавство дуже часто змінюється і треба вміти встигати за усіма нововведеннями.

Тому існує ще одна проблема, яку можна вирішити шляхом об'єднання бухгалтерського та податкового обліку, адже коли одна й та ж сама операція відображається зовсім по різному в двох обліках, то дуже важко спів ставити різні дані для розуміння реального стану на певний момент часу. Це питання не лише пов'язане з амортизацією основних засобів. Тому якщо Україна бачить своє майбутнє в Європейському Союзі, то необхідно відходити від встановленого ведення обліку.

У бухгалтерському обліку амортизацію основних засобів починають нараховувати після введення їх в експлуатацію, а в податковому обліку - після здійснення витрат на придбання об'єктів, незалежно від того, введені вони в експлуатацію, чи ні. Крім того, в бухгалтерському обліку амортизація нараховується щомісяця, а в податковому - раз на квартал [6].

Отже, нині існує ряд проблем, що пов'язані з системою бухгалтерського обліку основних засобів і які мають певні шляхи вирішення. Основна мета - це затвердити на законодавчому рівні методичні рекомендації з обліку основних засобів та їх амортизації, які будуть дійсно реальною допомогою для бухгалтерів і зможуть зменшити трудомісткість працівників. Також слід об'єднати бухгалтерський та податковий облік, щоб створити комфортні умови для ведення бізнесу.

Висновки

Бухгалтерський облік має завжди коригуватися та змінюватися, так як час йде вперед і світ не стоїть на місці, з'являються нові завдання та новий попит. Бухгалтерський облік основних засобів не є виключенням з правил. Зміни в обліку цієї статті потрібно починати впроваджувати спочатку на законодавчому рівні. Також доцільним є запозичення досвіду у зарубіжних високо розвинутих країн з цього питання. Співробітництво з науковими інституціями теж може принести гарні ідеї та інновації для покращення системи бухгалтерського облік не тільки основних засобів, а й обліку в цілому.

Список використаних джерел

1. Белов В. Н. К вопросу о российской инновационной политике. Зарубежный опыт / В. Н. Белов // Инновационная политика и инновационный бизнес в России : аналитический вестник. - № 5 (146). - М., 2001. - С. 16-27.

2. Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку / А.П. Панасенко // Держава та регіони. - 2008. - №3. - С.407-410.

3. Степаненко Д. М. Методы реализации государственной инновационной политики в зарубежной практике / Д.М. Степаненко // Вестник ДГТУ. - 2005. Т. 5. - №2(24). С. 238-245.

4. Кірсанова Т.О. Організація та пропозиції щодо вдосконалення обліку амортизації основних засобів / Т.О.Кірсанова, Т.І.Дмитренко // Вісник СумДу, серія «Економіка». - 2010. №1. - С.64-68.УДК 65.018

Размещено на Allbest.ur