Особливості податкового обліку на ринку цінних паперів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «КПІ»

Особливості податкового обліку на ринку цінних паперів України

Довгань Л.Є.

канд. економ. наук, професор

Малик І.П.

канд. економ. наук, ст. викл.

Розвитку інвестиційних процесів в економіці України та подальшому впровадженню ринкових реформ сприятиме створення ефективно діючого, ліквідного ринку цінних паперів. Основним завданням, яке постає перед ним, є залучення інвестиційних ресурсів для їх спрямування на потреби виробництва.

Портфельні інвестиції, здійснювані у формі створення портфелів цінних паперів, покликані виконувати такі важливі функції: стабілізація доходів незалежно від фаз ділового циклу, компенсація кредитного ризику по портфелю банківських позик, забезпечення диверсифікації доходів, зниження податкового тягаря.

Сьогодні перед Україною стоїть об'єктивна необхідність активізації участі суб'єктів господарювання в інвестиційних процесах. Реформування податкової системи держави на сучасному етапі характеризується переглядом та коригуванням відносин у сфері оподаткування, пошуком нових організаційних структур податкової служби.

Таким чином, для виконання свого головного призначення і стабільного виконання своїх зобов'язань перед клієнтами усім господарюючим суб'єктам доцільно підвищувати власну конкурентоспроможність на ринку цінних паперів. Тому питання, пов'язані з удосконаленням податкового та управлінського обліку операцій з цінними паперами набувають особливої актуальності.

Актуальність теми дослідження зумовлена невирішеністю окремих теоретичних, методологічних та практичних питань аналізу податкових відносин на ринку цінних паперів України - передумови створення ефективної системи оподаткування.

Проблемами організації і дослідження фондового ринку в специфічних умовах його становлення в Україні присвячені роботи М.А. Гольцберга, Н.В. Ковтун, В.В. Колесника, В. Краузе, О.М. Мозгового, В. Ульянова та інших. Теоретичні аспекти управлінського обліку і внутрішнього контролю висвітлені такими авторами як В.Б. Івашкевич, А.Д. Шеремет, М.А. Бахрушина, Н.А. Бреславцева, Я.З. Соколов, М.І. Кутер, М.Т. Лабинцев, В.Ф. Палій, В.І. Ткач.

Однак незважаючи на численні наукові розробки, проблема аналізу податкових відносин на ринку цінних паперів не отримала системного розв'язання в Україні, а тому й надалі залишається актуальною та є предметом даного дослідження.

Постановка завдання. Метою даного дослідження є дослідження теоретичних положень і визначення особливостей податкового обліку на ринку цінних паперів України.

Методологія. Дослідження ґрунтується на наукових розробках зарубіжних і вітчизняних економістів з обліку, аналізу та контролю господарських операцій з корпоративними цінними паперами, нормативно-правових актах, що регламентують порядок обліку таких операцій. У процесі дослідження були використані методи наукового узагальнення, історичний і системний підходи до вивчення класифікації цінних паперів. Крім того, були проаналізовані та використані дані органів державної статистики України, а також регулярна фінансова звітність акціонерних товариств, оприлюднена у засобах масової інформації.

Результати дослідження. Однією з визначальних тенденцій розвитку бізнесу сьогодні є подальше загострення конкуренції, що вимагає від компаній, які працюють на світових ринках, пошуку нових методів ефективного управління фінансовими результатами. Водночас глобалізація світової економіки спричиняє виникнення нових факторів, які, за умов їх використання і якості додаткових управлінських ресурсів, можуть істотно впливати на підвищення конкурентоспроможності компаній.

Стратегічною метою податкової політики є створення стабільної податкової системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки, створення умов для подальшого інтегрування України до світової економіки [6].

Становлення ринку цінних паперів в Україні призвело до того, що на сьогодні в Україні найбільш розповсюдженим видом цінних паперів є акції, обсяг емісій яких швидко зростає, як зростає і їх частка в загальному обсягу випущених цінних паперів. Так, зокрема в 2009 р. ДКЦПФР зареєструвала випусків акцій на загальну суму 393,15 млрд. грн., тоді як в 2008 р. цей показник становив 292,08 млрд. грн.

З огляду на значні розбіжності у трактуванні методів та ставок оподаткування, що застосовуються українською податковою системою, компанії мають можливості для її організації у спосіб, який дає змогу значно знизити сукупний рівень оподаткування прибутків.

Податкові відносини формуються на одній стадії єдиного процесу відтворення, тобто на стадії розподілу частини вартості створеного сукупного доходу, і є владними відносинами, що існують між державою, в особі уповноважених нею органів, з одного боку, та юридичними і фізичними особами - платниками податків - з іншого.

Ведення податкового обліку цінних паперів на фондовому ринку України здійснюється на основі трьох головних законодавчих актів - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [1-3].

Існуючий на сьогодні механізм оподаткування не є дієвим стимулом для розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, оскільки ситуація щодо оподаткування операцій з цінними паперами не є прозорою. Найбільшу проблему при застосуванні норм законодавства становить неоднозначне їх тлумачення. Так, при оподаткуванні операцій з цінними паперами та корпоративними правами досить часто застосовують узагальнюючі висновки до обох понять, що не завжди можливо, оскільки цінні папери та корпоративні права є різними поняттями.

Цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, різноманітні за своїм змістом. Докладне вивчення їхньої сутності дає можливість у подальшому варіювати їх інвестиційні характеристики. Більш успішному використанню інвестиційних характеристик будь-якого цінного папера, а також правильному веденню їх обліку сприяє класифікація.

Облік операцій із цінними паперами регламентується нормами п. 7.6 Закону [1], які, зокрема, передбачають окремий податковий облік за кожним окремим видом цінних паперів. При цьому акції обліковуються разом з корпоративними правами, які не виражені у вигляді цінних паперів. Згідно з Законом [1, 4] можна виділити такі основні групи цінних паперів, за якими проводиться податковий облік:

акції та інші корпоративні права,

облігації,

векселі,

деривативи,

інші цінні папери.

Відповідно до стандартів, цінні папери відображають у бухгалтерському та податковому обліку за первісною вартістю. Первісна вартість - це сума всіх витрат, пов'язаних з їх придбанням. Як у бухгалтерському, так і в податковому обліку первісна вартість цінних паперів формується залежно від того, як вони були отримані.

До основних способів набуття цінних паперів належать такі:

купівля в інших фірм;

отримані в результаті збільшення статутного капіталу фірми, що випустила акції;

отримані як внесок до статутного капіталу;

отримані безоплатно.

До способів списання цінних паперів з балансу фірми належать такі:

продаж;

безоплатна передача;

передача як внесок до статутного капіталу іншої фірми.

У бухгалтерському та податковому обліку виручка від реалізації цінних паперів формується по-різному.

Так, деякі доходи за правилами бухгалтерського обліку збільшують виручку від реалізації, а за правилами податкового обліку - ні.

Згідно з правилами податкового обліку до складу доходів від продажу цінних паперів не включають:

сумові різниці;

відсотки за комерційними кредитами;

відсотки (дисконт) за векселями.

Як правило, виручка від реалізації цінних паперів визначається виходячи з їх продажної ціни, встановленої договором. Проте з цього правила є винятки. Так, якщо виручка від реалізації цінних паперів, що обертаються на ринку, нижча мінімальних цін на них, встановлених організатором торгівлі, для цілей оподаткування використовується мінімальна ціна.

Цінні папери обертаються на ринку, якщо одночасно виконуються три умови:

цінні папери допущені до обігу на ринку організатором торгівлі (наприклад, ПФТС чи фондовою біржею);

інформація про котирування цінних паперів публікується в засобах масової інформації або може бути надана організатором
торгівлі;

за цінними паперами можна розрахувати ринкове котирування (середньозважену ціну).

По цінних паперах, які не обертаються на ринку, виручка від реалізації визначається виходячи з їх продажної ціни, якщо вона:

перевищує мінімальні ціни на аналогічні цінні папери, встановлені організатором торгівлі;

відхиляється не більше ніж на 20 відсотків від середньозваженої ціни на аналогічні цінні папери, розрахованої організатором торгівлі;

відрізняється від розрахункової вартості цінного паперу не більше ніж на 20 %.

Розрахункова вартість цінних паперів визначається фірмою самостійно на підставі оприлюдненої інформації про них (наприклад, особливості їх обігу, вартість чистих активів емітента й т.д.).

Для отримання бази оподаткування суб'єктам діяльності на ринку цінних паперів необхідно отримати додатний фінансовий результат. До валового доходу включається додатний фінансовий результат на окремий вид цінних паперів. Згідно з податковим обліком України від'ємний фінансовий результат переноситься у зменшення фінансових результатів від операцій із цим видом цінних паперів майбутніх звітних періодів.

У податковому обліку існують три методи списання первісної вартості проданих цінних паперів, що зазвичай закріплюються в податковій політиці:

за вартістю кожного цінного паперу;

за вартістю цінних паперів, перших за часом придбання (спосіб ФІФО);

за вартістю цінних паперів, останніх за часом придбання (спосіб ЛІФО).

Фінансовий результат за кожним видом цінних паперів (групою) визначається як різниця між доходами і витратами, зменшена на від'ємний фінансовий результат на цей вид цінних паперів на початок періоду [1].

Слід зазначити, що для визначення фінансового результату береться від'ємний фінансовий результат на початок звітного періоду, який протягом року буде незмінним для всіх податкових періодів. Тобто для розрахунку фінансового результату за І квартал, півріччя, три квартали і рік використовується від'ємний фінансовий результат, що мав місце на 31 грудня попереднього року.

Поняття «доходи» [1] визначається таким чином: це сума грошових коштів або вартість майна, отримана платником податків від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів і деривативів. Під «витратами» розуміють суму грошових коштів або вартість майна, сплачену платником податків продавцеві цінних паперів і деривативів як компенсація їх вартості. У випадку продажу цінних паперів нижче номінальної вартості підприємства отримують збитки, які є валовими витратами.

Цінні папери у податковому обліку, як правило, розглядаються як товар, а їх відчуження визнають продажем такого товару. Однак є певні винятки. Зокрема, цінні папери в процесі емісії, які використовують в операціях з первинного випуску та операціях з кінцевого погашення цінних паперів не є товарами. Доходи від здійснення таких операцій, не включаються до валового доходу підприємства - емітента. Доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, навпаки, включаються до складу валового доходу. Подібні твердження дають змогу зробити висновок, що податкове законодавство розмежовує операції з цінними паперами на господарські операції з цінними паперами інвестиційного характеру (операції здійснюються на первинному ринку) та господарські операції з цінними паперами торговельного (спекулятивного) характеру (операції здійснюються на вторинному ринку).

Пропонується розглянути можливості використання в українській практиці таких методів податкового стимулювання інвестицій в акції [5, 7]:

повне або часткове звільнення роздрібних інвесторів від прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій, оптових інвесторів від податку на прибуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податків на вказані доходи;

можливість заліку негативних курсових різниць для роздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років вперед негативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;

введення цільових податкових пільг (звільнення від податку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохочення довгострокових інвестицій в акції, неспекулятивних прямих інвестицій, інвестицій в певні акції, вивід акцій на організовані ринки, попиту на акції, спеціальних особистих і інституційних інвестиційних планів;

відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах податку на операції з цінними паперами, стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів.

Економічний розвиток України потребує залучення значного інвестиційного капіталу. Економічно виправданим і найбільш прийнятним механізмом є залучення капіталу через емісію цінних паперів. Для ефективного використання цього механізму слугує фондовий ринок з відповідною інституційною структурою, яка відображає як взаємовідносини населення, підприємств і держави у формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів, так і економічну модель суспільства. Фондовий ринок є і передумовою, і наслідком розвитку економіки країни, а рівень його капіталізації свідчить про потужність як підприємств певних галузей, так і всієї економіки України.

Діюча система оподаткування має дестимулюючу фіскальну орієнтацію: незначні надходження податків та інших обов'язкових платежів від фондового ринку, з одного боку, а з іншого - повне пригнічення інвестиційної діяльності в країні. Перш за все це стосується застосування таких норм податкового законодавства, як оподаткування в момент отримання позикових коштів, що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів. Також маємо подвійне оподаткування дивідендів для власника корпоративних прав - нерезидента у разі їх репатріації та оподаткування на боці інвестора сум індексації статутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів [6, 8].

З огляду на українські умови господарювання особливого значення набуває розв'язання податкових протиріч під час формування капіталу акціонерних товариств, створення прошарку ефективного власника і руху пожвавлення фінансових ресурсів через систему механізмів фондового ринку.

Ринок цінних паперів України перебуває на етапі вирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесів перерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним показником розвитку країни, механізмом залучення та збереження коштів населення.

Важливою складовою ринкової економіки є ринок цінних паперів, через механізм функціонування якого здійснюється мобілізація інвестицій з метою сприяння економічному зростанню, прискоренню науково-технічного прогресу і освоєнню нових технологій. Залучення інвестицій за допомогою створення спільних підприємств, найбільш поширене на початку економічних реформ, досі не втратило своєї актуальності. Ринок цінних паперів є складною економічною структурою, яка відрізняється від інших видів ринків специфікою свого товару, а цінний папір у певні проміжки часу може виступати, з одного боку, товаром, а з другого - платіжним засобом.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності використання нестандартних методів, що застосовуються в процесі аналізу цінних паперів.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення податкового обліку операцій з цінними паперами та дослідженні можливостей застосування зарубіжних теоретичних концепцій аналізу цінних паперів. Практична значимість дослідження полягає в розробці рекомендацій з удосконалення податкового обліку цінних паперів.

Необхідність удосконалення податкового обліку операцій з цінними паперами та подальших наукових розробок в цьому напрямі обумовлено дією ряду факторів:

перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності, який вимагає принципово іншого підходу до відображення ряду операцій з цінними паперами;

неможливість спрощення процедури прийняття на зберігання неемісійних цінних паперів та їх депозитарного обліку без запровадження додаткових вимог до регламенту здійснення депозитарної діяльності;

здійснення операцій довірчого управління цінними паперами, ефективне проведення яких вимагає більш детальної регламентації процесів обліку таких операцій.

Наявність протиріч між нормативними актами, що регулюють бухгалтерський облік, і податковим законодавством зумовлюють необхідність максимального спрощення податкового обліку з метою уникнення помилок при обчисленні оподатковуваної бази за операціями з цінними паперами.

Успішна діяльність суб'єктів господарювання на фондовому ринку вимагає раціональної організації та ефективного використання ресурсів як власних, так і залучених. Для реалізації зазначених умов потрібна побудова ефективної системи управлінського обліку операцій з цінними паперами.

Операції на фондовому ринку повинні здійснюватися відповідно до проведеної інвестиційної політики, що базується на всебічній оцінці цінних паперів та аналізі фінансового стану їх емітентів.

Література

податковий облік цінний папір

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», № 334/94-ВР // Офіційний вісник України. - 2003. - № 3. - 6 с.

2. Закон України «Про податок на додану вартість», № 168/97-ВР // Офіційний вісник України. - 1997. - № 18. - 3 с.

3. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», № 889-ІV // Офіційний вісник України. - 2003., № 28. - 9 с.

4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», № 3480-IV // Офіційний вісник України. - 2006. - № 13. - 61 с.

5. Шиш А.М. Ефективність системи оподаткування підприємств України / А.М. Шиш // Зб. наук. праць Подільської аграрно-технічної академії. - Кам'янець-Подільський, 2000. - Вип. 8. - С. 336-338.

6. Климюк Л.Л. Податкова політика через призму розвитку ринку цінних паперів в Україні / Л.Л. Климюк// Матеріали Всеукр. наук. конф. «Актуальність проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту». - К., 2010. - 38 с.

7. Бєлєнький П.Ю. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні / П.Ю. Бєлєнький // Вісник НАН України № 4. - 2006. - 11 с.

8. Гончар І.І. Організація обліку та аналізу операцій з корпоративними цінними паперами з використанням автоматизованих інформаційних систем / І.І. Гончар // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць. / Відп. ред. В.Г. Лінник. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 118-124.

Размещено на Allbest.ru