Оцінка зрілості механізму корпоративного контролю в господарському товаристві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка зрілості механізму корпоративного контролю в господарському товаристві

Розвиток корпоративного сектору національної економіки неможливий без організації та забезпечення постійного удосконалення процесів та механізму розподілу й реалізації корпоративного контролю. Лише достатній рівень зрілості даного механізму дозволяє нівелювати численні корпоративні конфлікти які об'єктивно присутні у будь-якому господарському товаристві. Мета статті полягає у розвитку теоретико-методологічних засад розподілу та реалізації корпоративного контролю в господарському товаристві на основі оцінювання рівня зрілості процесів контролю. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, такі як експертне оцінювання та шкала Раша. В рамках проведеного дослідження висунуто ряд авторських гіпотез щодо можливості застосування з відповідною адаптацією моделей та підходів до оцінювання зрілості процесів для оцінювання зрілості механізму корпоративного контролю в господарському товаристві. В рамках доведення даних гіпотез визначено агреговані напрямки оцінювання зрілості, до яких віднесено: зрілість процесу розподілу корпоративного контролю, роботу механізму реалізації корпоративного контролю, зрілість процесів перегляду параметрів або трансформації корпоративного контролю та зрілість архітектури реалізації корпоративного контролю. В рамках деталізації кожного з означених напрямків розроблено систему показників, співвіднесених з рівнями зрілості корпоративного контролю. Приведення даних показників до бінарного вигляду зробило можливим застосування шкали Раша для оцінювання рівня зрілості та розрахунку його інтегрального значення. Оцінювання рівня зрілості механізму корпоративного контролю в господарському товаристві дозволяє визначити орієнтири для покращення процесу розподілу та реалізації корпоративного контролю. Також таке оцінювання дає змогу ідентифікувати складові елементи механізму контролю, які не відповідають поточному стану розвитку корпоративних відносин у господарському товаристві.

Ключові слова: корпоративний контроль, господарське товариство, рівень зрілості, шкала Раша, механізм корпоративного контролю

THE MATURITY LEVEL OF JOINT-STOCK COMPANY CORPORATE CONTROL MECHANISM ESTIMATION

Kharkiv Institute of Finance of Kiev National Trade and Economic University

The development of the national economy corporate sector requires the corresponding development for the mechanism of corporate control implementation. Also, it requires the ensuring of the corporate control distribution processes continuous improvement. Only a sufficient level of this mechanism maturity allows smoothing over the corporate conflicts appearance which objectively presents in any business association or joint- stock company. The article aims to develop the theoretical and methodical approach to corporate control in a business community or joint-stock company distribution and implementation which based on maturity level of control processes evaluation. In this article we have used general and specific scientific methods of research, such as expert evaluation and Rush-scale. As part of the research some author hypotheses have been put forward. These hypotheses are about the possibility of transferring the models and approaches to business-processes maturity assessing with appropriate adaptation over the evaluation of maturity level for the mechanism of corporate control in a business community. Ensuring the reliability of these hypotheses gives the possibility to determine the aggregated directions of maturity estimation. These directions are the maturity of the corporate control distribution process, the maturity of the corporate control mechanism activity, the maturity of the corporate control transformation or review process, the maturity of the corporate control implementation architecture.Detailed elaboration develops the system of indicators for each of given directions all of which correlated with offered levels of the corporate control maturity. Bringing these indicators to a binary look has made it possible to apply the Rash- scale for each level of maturity assessing and calculating the integral value of corporate control maturity. Assessing the maturity level of business community corporate control mechanism provided an opportunity to identify the improving way for corporate control distribution and implementation. Such assessment also helps to identify the elements of the corporate control mechanism which not corresponded with the current state of corporate relations in a business community or joint-stock company.

Keywords: corporate control, joint-stock company, level of maturity, Rash's scale, the corporate control mechanism

Актуальність проблеми

Розповсюдження акціонерної форми ведення бізнесу спричинило появлення та розвиток такого феномену сучасної економіки як корпоративний контроль. Об'єктивною причиною цьому виступає природнє бажання власників відстежувати траєкторію розвитку своїх підприємств та вносити корективи в лінію їх стратегічної поведінки. Разом з тим, в зону інтересів окремих економічних суб'єктів потрапляє не стільки стратегія, скільки віддача від вкладень в капітал підприємства, що оцінюється, наприклад, показниками вартості пакетів корпоративних прав чи прибутку на акцію. Об'єктивні розбіжності між стратегічними та портфельними інвесторами спричинили появу різних підходів щодо логіки реалізації корпоративного контролю. Водночас слід звернути увагу, що наявність декількох власників пакетів корпоративних прав господарського товариства доволі часто спричиняє появу корпоративних конфліктів, які виникають через об'єктивні розбіжності в інтересах власників. У даному випадку дієвість процесів корпоративного контролю потрапляє у пряму залежність від спроможності нейтралізації наявних та потенційних конфліктів.

Аналіз останніх наукових досліджень

На поточний момент часу склалося декілька підходів до розуміння сутності та призначення корпоративного контролю. В наявних дослідженнях як правило мова ведеться про управлінський (розробки таких учених-економістів як О.О. Терещенко [1] та О.В. Осіпенко [2] та співвідносять корпоративний контроль з контролінгом та розглядають його як одну з управлінський підсистем господарського товариства), власницький (згідно до Н. Сичьова [3] корпоративний контроль зводиться до ефективного представництва інтересів власників у вищому керівництві корпорації, але не стільки для відстеження показників, скільки для здійснення певних впливів), акціонерний (Г.В. Козаченко [4] та Н.Е. Дєєва [5] розглядають особливості реалізації контролю через концентрацію прав власності та через можливість впливу на стратегічні рішення), мотиваційний (корпоративний контроль в дослідженнях Я.М. Грітанаса [6] та А.В. Габова [7] представлений як складова процесу організації співробітництва учасників корпоративних відносин при їх прагненні впливати на інтереси один одного) та стейкхолдерський (контроль І.Н. Долманова [8] розглядається як засіб гармонізації та відстеження інтересів розширеного переліку зацікавлених осіб) підходи щодо визначення розуміння корпоративного контролю.

Зазначені автори [1-8] не завжди роблять акцент лише на той чи інший з перелічених підходів, передбачаючи певне комбінування їх набутків. Деякі автори, таки як, наприклад, О.Є. Попов [9], одночасно оперують всіма зазначеними підходами до розуміння змісту корпоративного контролю. Цінною бачиться також пропозиція Д.Д. Гнатченко [10, с. 52] щодо виокремлення чотирьох моделей корпоративного контролю: «приватного підприємства», «колективної власності менеджерів», «концентрованого зовнішнього володіння» та «розпорошеного володіння».

Спільним для будь-якого з зазначених підходів є розуміння важливості корпоративного контролю та підтримка наголосу на необхідності постійного його удосконалення. Існує доволі багато досліджень які оцінюють ту чи іншу складову корпоративного контролю з огляду її відповідності певним критеріям. Такими критеріями можуть бути: впливовість акціонерів, рівень розвитку корпоративної культури, спроможність вирішення корпоративних конфліктів тощо. На жаль така оцінка як правило не співвідноситься з конкретними діями щодо комплексного удосконалення процесів корпоративного контролю чи параметрів його розподілу. Більшість існуючих проблем корпоративної сфери бізнесу відносяться саме до питань формування дієвого механізму розподілу та реалізації корпоративного контролю та такої його складової, як організація діяльності вищих органів управління господарського товариства. При цьому вирішувати слід не лише питання забезпечення належного корпоративного контролю, а й створення умов для постійного його удосконалення та приведення у відповідність до зміни інтересів стейкхолдерів (такі зміни об'єктивно відбуваються у дискретних інтервалах часу з оглядом на соціальну складову корпоративних відносин).

Метою статті є розвиток теоретико-методологічних засад розподілу та реалізації корпоративного контролю в господарському товаристві на основі оцінювання рівня зрілості процесів такого контролю. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань як: ідентифікація змісту поняття «зрілість» в контексті його застосування до корпоративного контролю, визначення напрямків оцінювання зрілості механізму корпоративного контролю, розроблення системи показників оцінювання зрілості (з їх розподілом між рівнями зрілості та напрямами оцінювання) та обґрунтування технології проведення такого оцінювання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Реалізація мети статті базується на гіпотезі автора щодо можливості застосування моделей та підходів до оцінювання зрілості процесів для оцінювання зрілості механізму корпоративного контролю в господарському товаристві. В основу даної гіпотези покладена наявність устояних підходів до оцінювання зрілості бізнес-процесів підприємства. На даний час використовується декілька моделей оцінювання зрілості процесів, кожна з яких дає власне тлумачення рівню зрілості та оперує різною кількістю рівнів зрілості. До найбільш відомих моделей оцінювання зрілості відносяться наступні:

модель зрілості процесів (Capability Maturity Model, СММ) [11, с. 130], яка передбачає виділення п'яти рівнів зрілості процесів, що ідентифікуються як «початковий», «повторюваний», «визначений», «керований» та «оптимізований»;

означений у ISO 15504 [12] підхід до визначення рівнів розкриття можливостей процесів, який передбачає виділення неповного, здійсненного, керованого, встановленого, передбачуваного та оптимізованого процесів;

набір моделей зрілості процесів (Capability Maturity Model Integration, CMMI) [13], який базується на диференціації процесів за різними сферами в розрізі шести рівнів (початковий, керований, визначений, керований на основі кількісних даних та оптимізований) та передбачає поетапний перехід між цими рівнями.

Дані моделі не можуть в початковому вигляді застосовуватися по відношенню до оцінювання зрілості механізму розподілу та реалізації корпоративного контролю. В загальному вигляді зрілість процесу [11] характеризує рівень керованості, ефективності й контрольованості певної діяльності. При цьому тлумачення зрілості з ISO 15504 [12] як «відповідності поточним та майбутнім бізнес-цілям» дозволяє трактувати зрілість корпоративного контролю як спроможність забезпечення в процесі діяльності господарського товариства реалізації гармонізованої системи цілей його стратегічних стейкхолдерів. Відповідно, базуючись на теорії регулювання корпоративних відносин [1-10], можна висунуту другу гіпотезу щодо оцінювання зрілості корпоративного контролю. Відповідно до даної гіпотези зрілість корпоративного контролю визначатиметься через рівень сформованості процедур контролю, спроможність реалізації власниками управлінських функцій, здатність гармонізації інтересів аутсайдерів та інсайдерів, зменшення негативного впливу корпоративних конфліктів, оптимальність розподілу влади стратегічних стейкхолдерів, регламентацію діяльності вищого керівництва товариства, зменшення розривів в ланцюгу «принципал-агент», наявність у власників можливості впливу на діяльність товариства, сформованість корпоративної архітектури та узгодженість її рівнів.

Дані складові мають бути певним чином агреговані та інтегровані до чітко окресленої технології оцінювання. При цьому доволі складно дати остаточне й кінцеве визначення поняття зрілість корпоративного контролю. СММ-модель ідентифікує зрілість процесу через логічність його побудови, керованість, вимірюваність та результативність. Отже й зрілість корпоративного контролю в господарському товаристві визначається через досягнення максимально можливого значення перелічених вище характеристик корпоративного контролю. Більш того, рівень зрілості корпоративного контролю повинен не стільки визначати результат оцінювання, скільки виступати основою для формування відповідних процедур покращення механізму корпоративного контролю. З оглядом на це, третьою авторською гіпотезою буде пропозиція розрізняти зрілість елементів механізму корпоративного контролю та зрілість саме процесів розподілу та реалізації корпоративного контролю.

Доведеність даної гіпотези базується на тому, що означені в [11-13] моделі одночасно розглядають як перебіг бізнес-процесів підприємства, так і організацію роботи з забезпечення підтримки процесів. Відповідно й агреговану характеристику рівнів зрілості будемо надавати окремо для процедур корпоративного контролю та для елементів механізму, який забезпечує реалізацію даних процедур. З оглядом на множинність підходів до визначення змісту категорії «механізм» будемо орієнтуватися на її тлумачення у [14, с. 400] як сукупності важелів та інструментів реалізації керівних впливів та відповідного забезпечення роботи даного механізму. Відповідний до даного розподілу опис розуміння концепту «зрілість корпоративного контролю» наведено у табл. 1. Означений в ній підхід, по-перше, визначає напрямки та складові оцінювання рівня зрілості. По-друге, дозволяє ідентифікувати умови виділення рівня зрілості за кожною з таких складових. Саме, орієнтуючись на поданий у табл. 1 розподіл можна встановити умови отримання інтегрального значення рівня зрілості ({ЗР}) та визначити напрямки підвищення рівня зрілості механізму розподілу та реалізації корпоративного контролю. При цьому пропонується два підходи до оцінювання, кожен з яких базується на експертному підході. Перший підхід відповідає означеним у СММ та СММІ моделях еволюційному алгоритму (алгоритмі еволюційних переходів між рівнями зрілості корпоративного контролю). Тобто формується опис рівнів зрілості механізму корпоративного контролю та встановлюються вимоги щодо віднесення до того чи іншого рівня зрілості. Можуть також визначатися вимоги переходу між рівнями.

Другий підхід передбачає створення певного переліку лінгвістичних змінних на основі яких з застосуванням якось підходу отримуємо інтегральне значення. Далі, на основі даного інтегрального значення, проводиться ідентифікація рівня зрілості механізму корпоративного контролю. В основу даної пропозиції покладено пропозиції [14, с. 304-320] щодо оцінювання рівня зрілості організації маркетингової діяльності підприємства з її адаптацією до особливостей саме корпоративної форми організації ведення бізнесу.

корпоративний контроль зрілість

Таблиця 1 - Характеристика рівнів зрілості розподілу та реалізації корпоративного контролю в господарському товариства