Облік і аудит операцій на поточному рахунку

Постановка проблеми. Грошові кошти є невід'ємною частиною діяльності суб'єкта господарювання. Функціонування підпри-ємств передбачає безперервний рух грошових коштів, тому слід їх розглядати як важливий ресурс та суттєву складову активів. Будь яке підприємство, установа, організація щоденно здійснює велику кількість розрахункових операцій зі своїми контрагентами, бюджетом, працівниками, власниками. І так як грошові кошти є найбільш ліквідними активами та обмеженими ресурсами, і успіх діяльності підприємства багато в чому визначається здатністю їх раціонально розподіляти і використовувати, саме тому організація їх обліку є досить важливим питанням під час контролю операцій з ними.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Найбільш обґрунтовано облік операцій на поточному рахунку було висвітлено в наукових працях таких учених: Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, З. В. Задорожного, Я. Д. Крупки, Л. Г. Ловінської, М. С. Пушкаря, О. В. Солов-йової, Л. К. Сука, Ю. В. Бакун, М. Т. Бїлухи, А. М. Герасимович, Ю. В. Піча, Л. Г. Смоляр, М. С. Пушкар, Н. М. Ткаченко та інших.

Формування цілей дослідження. Метою написання статті є відстеження актуальних і проблематичних аспектів обліку і аудиту операцій на поточному рахунку, визначення напрямів підвищення ефективності організації обліку і аудиторської перевірки операцій на рахунках.

Виклад основного матеріалу дослідження. Будь-яка форма підприємницької діяльності нерозривно пов'язана з рухом коштів. Посередниками в цих розрахунках є спеціальні державні та комерційні господарські одиниці - банки. Кошти підприємства (організації) зберігають на своїх розрахункових і поточних рахунках, через які проводяться всі грошові операції без обмеження їхнього переліку.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснен-ня розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і більш ефективне використання, оптимізує і прискорює грошовий обіг держави.

Правові основи організації безготівкових розрахунків в економіці України визначені законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», а також в нормативних актах Національного банку України [2; 3]. Основним нормативним актом Національного банку України, що визначає принципи і методи організації безготівкових розрахунків, є «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Вимоги цієї інструкції розповсюджуються на підпри-ємства і установи всіх форм власності, банки і їх відділення, підприємців без створення юридичної особи і на фізичних осіб [1].

Відповідно до Інструкції «безготівкові розрахунки» - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді [1].

Розрахунки виступають системою відносин між суб'єктами, що виникають внаслідок кругообігу господарських коштів. Тому їх можна розглядати більшою мірою як категорію економічну, а не як бухгалтерську, адже самі розрахунки як категорія відносин в бухгалтерському обліку не відображаються.

Отже, категорія «розрахунки» не є безпосередньо об'єктом бухгалтерського обліку та прямо не відображається в обліку. Під час розрахункових операцій об'єктами обліку є, з одного боку, заборгованість, а з іншого - грошові кошти, які виступають інструментом зменшення чи збільшення величини заборгованості [12].

З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. бухгалтерський облік банк рахунок

Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписки з його поточного рахунку, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. Виписка банку фактично являє собою другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість [7, с.83].

Звідси - залишки коштів і надходження на поточний рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка, а списання - по кредиту.

Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розрахункових документів (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі), форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. Якщо документ неправильно заповнений, не містить потрібного реквізиту, містить виправлення, то банк не має права приймати цей документ до виконання [6, с.46].

Одержана із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Крім того, на документах також вказують порядковий номер його запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку.

Синтетичний облік наявності і руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку 31 «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, а по дебету -- списання використаних коштів.

Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» [4].

Розглянемо приклад відображення операцій на поточному рахунку з заповненням облікових регістрів.

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання:

- установлення кількості поточних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству;

- перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів;

- перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Таблиця 1 Журнал реєстрації господарських операцій за вересень 2017 р.