Обліково-аналітичне забезпечення управління оборотними активами: проблеми та напрями їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Гладких Т.В., Верига Ю.А., Кулявець Н.О.

В ринкових умовах розвитку України актуальною є проблема ефективного функціонування діючих підприємств, що не можливо без формування необхідного обсягу активів, в першу чергу оборотних активів, недостатність і якість яких впливає не тільки на кількісні характеристики продукції, товарів, робіт, послуг, що реалізуються, їх конкурентоспроможність, але і на соціально-економічні процеси підприємств.

Процеси формування та використання оборотних активів в діяльності підприємств впливають на прийняття рішень щодо їх стратегічного розвитку і забезпечують позитивні кінцеві результати діяльності. Проблеми оцінки рівня забезпеченості підприємств оборотними активами та визначення ефективності їх використання є актуальними також з позиції прийняття управлінських рішень.

Прийняття ефективних рішень щодо управління оборотними активами в значній мірі залежить від введення на вітчизняних підприємствах чіткої координації діяльності різноманітних служб, наявності інформаційного менеджменту, систематичного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення внутрішнього контролю і запровадження управлінського обліку.

Метою дослідження є визначення проблем обліково-аналітичного забезпечення управління оборотними активами та напрямів їх вирішення.

Управління оборотними активами є важливою складовою загальної системи управління діяльністю підприємства.

Процес управління оборотними активами складається з таких основних етапів: В умовах ринкової економіки суб'єкти господарювання повинні постійно оперативно управляти оборотними активами та джерелами їх утворення для забезпечення діяльності необхідними оборотними активами, раціонального їх розміщення та ефективного використання. Виходячи з конкретних умов господарювання керівництво підприємством повинно приймати ефективні рішення щодо управління, в першу чергу, грошовими потоками на підприємстві, дебіторською заборгованістю, запасами. Практична реалізація цих рішень сприяє досягненню високих кінцевих фінансових результатів, забезпеченню фінансової стабільності, зростанню ділової активності та незалежного іміджу підприємства.

Поняття управління оборотними активами висвітлено у працях провідних українських економістів, таких як І.А. Бланк, А.Д. Василик, М.В. Володькіна, К.В. Ізмайлова, Г.Г. Кірейцев, М.Я. Коробов, Л.А. Лігоненко, А.М. Поддєрьогін, Р.А. Слав'юк та ін. Різним аспектам управління оборотними активами присвячені праці таких зарубіжних учених-економістів, як Е.Р. Брігхем, І.В. Зелгавілс, В.В. Ковальов, Б. Коллас, М.Н. Крейніна, Т. Манесс, Л.Н. Павлова.

Основною метою управління оборотними активами є:

1) визначення обґрунтованої потреби в оборотних активах, необхідної для здійснення основної та інших видів діяльності;

2) оптимізація обсягу і структури оборотних активів;

3) забезпечення оборотних активів джерелами фінансування та визначення оптимального співвідношення між різними джерелами фінансування оборотних активів;

4) організація поточного і перспективного управління оборотними активами для забезпечення необхідного рівня платоспроможності та фінансової стійкості;

5) підвищення ефективності використання оборотних активів.

Для здійснення цієї мети на підприємстві необхідно обрати раціональну політику формування оборотних активів і визначення джерел їх фінансування, та контролювати її роботу в практичній діяльності. Політика управління оборотними активами повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю діяльності, що зводиться до вирішення таких завдань, як забезпечення платоспроможності та оптимального обсягу, структури і рентабельності активів.

Управління оборотними активами включає наступні складові:

- управління грошовими коштами, важливим напрямом управління якими є розрахунок мінімально необхідної суми для операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;

- управління запасами - це забезпечення і підтримування їх оптимальної кількості та ефективного використання. Ефективне управління запасами дозволяє мінімізувати витрати з обслуговування, зберігання і витрачання запасів, прогнозувати інфляційні витрати на формування запасів;

- управління дебіторською заборгованістю з метою оцінки реального стану та змін дебіторської заборгованості, та прогнозування відсутності сумнівних безнадійних боргів.

Прийняття ефективних управлінських рішень залежить від належної організації планування діяльності, контролю та аналізу отриманих її результатів з метою виявлення проблем діяльності, знаходження альтернативних рішень щодо визначення цих проблем для досягнення стратегічних напрямів діяльності у майбутньому. Ускладнення системи управління потребує не тільки удосконалення організації діяльності, але і поліпшення інформаційного забезпечення, так як для забезпечення успішного функціонування будь-якого суб'єкта господарювання та управління ним необхідно, перш за все, власна інформація про фінансовий та майновий стан, результати діяльності, процеси їх формування, а також зовнішня інформація про дійсних та потенційних інвесторів, партнерів, конкурентів, тощо. Важливою складовою загальної інформаційної системи підприємства є інформація, яку надає бухгалтерський облік, який включає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення та передачу інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень [2].

Характеристика рівнів інформаційної системи управління оборотними активами дозволяє здійснювати контрольно-аналітичні процедури, послідовне виконання яких забезпечує комплексне вирішення завдань щодо обробки економічної інформації та використання її при прийнятті оперативних управлінських рішень.

Бухгалтерський облік дозволяє зовнішнім і внутрішнім користувачам отримувати інформацію про всі господарські операції підприємства, пов'язані з його створенням, основною та іншими видами діяльності. Дані обліку надають можливість проводити аналіз наслідків раніше прийнятих рішень, а також здійснювати постійний контроль за господарськими процесами. З погляду на це, актуальною проблемою, в умовах глобальних економічних змін, залишається подальше удосконалення облікового інформаційного забезпечення.

Аналізуючи проблеми інформаційного забезпечення, Т. Бочуля зазначає що, вкрай важливо адаптувати облікову інформацію під цільову спрямованість стратегії, тобто забезпечити принцип адресності, коли інформація призначена конкретному користувачеві для виконання конкретного завдання, визначеного для досягнення поставленої мети. На цьому етапі проявляється так звана інформаційна криза - побічний продукт розвитку сучасної цивілізації, яка характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті, створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів [1].

Однією з актуальних характеристик обліково-інформаційного забезпечення на сучасному етапі є якість бухгалтерської інформації. Поділяємо думку С. Кузнєцової, що бухгалтерська інформація є якісною при відповідності таким ознакам, як: зрозумілість всіма користувачами при прийнятті відповідних управлінських рішень; доречність, основною вимогою якої є повна відповідальність потребам користувачів; достовірність, яка дозволяє користувачам бути впевненими в реальності даних бухгалтерського обліку; зіставленість, яка дозволяє користувачам аналізувати отримані дані [14].

Вважаємо, що якість облікового забезпечення в першу чергу залежить від раціональної організації облікового процесу, заважає цьому на окремих підприємствах невідповідна організація праці працівників бухгалтерії, що перш за все пов'язано з відсутністю розроблених та затверджених на цих підприємствах положень про бухгалтерію з визначенням обов'язків, прав, відповідальності та взаємовідносин бухгалтерії з іншими підрозділами підприємства, а також посадових інструкцій головного бухгалтера та інших працівників бухгалтерії в яких повинні бути визначені не тільки обов'язки, права та відповідальність, але і кваліфікаційні вимоги до спеціалістів бухгалтерського обліку та перелік необхідних знань.

Якість облікової інформації в значній мірі залежить від якісної облікової політики, формування якої може відбуватися лише при об'єднанні різних сфер економічної діяльності суб'єктів господарювання. Можна погодитись з думкою П. Житного, що облікову політику доцільно формувати за такими етапами: організаційний - створення виконавчого органу та закріплення за його фахівцями обов'язків і повноважень; підготовчий - визначення тактичних і стратегічних напрямів діяльності та об'єктів обліку; дослідницький - вивчення зовнішніх умов і чинників, які впливають на господарську діяльність та на облікову політику; методологічний - вибір елементів облікової політики та розробка порядку інформаційного забезпечення процесу формування облікової політики; заключний - затвердження базисного та складання поточного розпорядчого документа про облікову політику, впровадження облікової політики та постійний контроль за її дотриманням [9].

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.5, р. ІІ визначено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства [11].

Державне регулювання обліку в Україні при формуванні облікової політики вимагає дотримання вимог чинних нормативно-правових актів, тому у розпорядчому документі про облікову політику підприємства необхідно визначати застосування:

- методів оцінки вибуття запасів;

- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

- методу обчислення резерву сумнівних боргів;

- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

- переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку [13].

Проблемним питанням організації облікової політики є питання щодо внесення змін. Зміни в обліковій політиці можуть здійснюватись ретроспективно та перспективно. При ретроспективному відображенні змін в обліковій політиці, вплив змін здійснюється відносно подій і операцій минулих періодів від моменту їх виникнення, та відображається у звітності шляхом повторного подання порівняльної інформації про минулі звітні періоди. При перспективному відображенні змін облікова політика поширюється на події та операції що виникають після дати зміни облікової політики [6].

Вважаємо, що при внесенні змін в облікову політику, які стосуються оборотних активів, у розпорядчому документі про облікову політику необхідно детально описувати порядок коригування показників.

Рівень якості інформації залежить від якості носіїв первинної, поточної та підсумкової інформації, чому сприяє раціональна організація методичного, технологічного та організаційного етапів обліку. Збільшення обсягів інформації, підвищення вимог щодо оперативності та якості її обробки, зростання інформаційного навантаження на управлінський персонал активізували проблему комплексної автоматизації управлінської діяльності на основі сучасних інформаційних технологій і засобів телекомунікації. Документальна фіксація інформації є обов'язковим елементом обліку, тому в сучасних умовах господарювання вирішенню зазначеної проблеми сприятиме впровадження електронного документообігу.

Запровадження електронного документообігу в Україні визначено Законом України «Про електронні документи і електронний документообіг», це дало можливість створення електронної системи документообігу та узаконення її на державному рівні і зробило обмін документами набагато швидшим і надійнішим [12]. Тобто, інформаційні технології на підприємствах різних форм власності та видів діяльності мають розвиватися за електронною технологією шляхом створення інтегрованого банку облікових даних для задоволення потреб користувачів у реальному масштабі часу.

Вирішенню проблеми щодо удосконалення організації документообігу на підприємствах сприяє пошук і використання сучасних інформаційних технологій для створення електронного документообігу. Впровадження сучасних інформаційних технологій сприяє також вирішенню проблеми щодо прискорення оброблення облікових даних та їх передачі всім користувачам. Заслуговує на увагу думка М.Білухи та Т. Микитенко про необхідність впровадження на сучасному етапі інтегрованої системи електронного господарського обліку, який розглядається, як складова обліково-економічної інформаційної системи [7].

У сучасних умовах господарювання процес впровадження інформаційних технологій у бухгалтерський облік повинен бути забезпечений обов'язковою оцінкою його ефективності. Ефективність впровадження інформаційних технологій можна визначати як досягнення оптимального співвідношення витрати/результат під яким розуміють зіставлення економічного результату впровадження системи і витрат на придбання, налагодження, доробку, експлуатацію системи.

В умовах державного регулювання обліку в Україні якість обліково-інформаційного забезпечення управління оборотними активами залежить від постійного моніторингу діючих законодавчих та нормативно-правових актів. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку оборотних активів забезпечується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Управління запасами базується на зборі та систематизації внутрішньої інформації про фактичний стан запасів, швидкості їх реалізації; зовнішньої інформації про кон'юнктуру відповідного сегменту споживчого ринку та моніторингу збутової і цінової політики постачальників, а також орієнтується на прогнозні показники обсягу реалізації запасів, використання матеріальних і фінансових ресурсів [15].

Якісна облікова інформація про наявність та рух запасів залежить від вирішення проблеми щодо визначення критеріїв визнання запасів, відповідно до якого запаси визнаються активами, а саме якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Актуальною проблемою раціональної організації обліку запасів є додержання вимог п. 6 П(C)БО 9 «Запаси» щодо класифікації запасів. Прийняття рішень щодо ефективності використання запасів залежить від наявності інформації про наявність і рух запасів, не тільки за їх видами, але й за найменуваннями (п. 7 П(C)БО 9 «Запаси»). Достовірність облікової інформації про запаси залежить від якості визначення первісної вартості запасів (пп. 8 - 15 П(C)БО 9 «Запаси»).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

При формуванні первісної вартості, за наявності інформації про транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), виникає проблема обліку таких витрат, тому що необхідно обрати один із двох способів їх обліку: безпосереднє включення до собівартості придбаних запасів або облік транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку протягом місяця з обов'язковим розподілом їх у кінці місяця на підставі визначення середнього відсотку ТЗВ. Другий спосіб раціонально використовують за умови, якщо відповідна сума ТЗВ пов'язана з транспортуванням засобів різних найменувань.

При відображенні в обліку операцій з реалізації запасів відповідно до вимог П(C)БО 9 «Запаси» виникає проблема вибору методу оцінки вибуття запасів, тому що для всіх видів запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із запропонованих методів. Тобто, головний бухгалтер підприємства повинен здійснити попередні розрахунки з визначення найбільш ефективного методу оцінки запасів, оскільки визначена сума за розрахунком буде впливати на собівартість реалізації і відповідно на фінансовий результат від основної діяльності підприємства.

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням раціональних норм використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення фактичних затрат до нормативних вони повинні регулярно обліковим персоналом підприємства перевірятися й переглядатися, тому що оцінка виробленої готової продукції за цим методом коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки на товари. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Застосування цього методу, відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» є проблемним, тому що головному бухгалтеру необхідно прийняти рішення щодо періодичності визначення собівартості реалізованих товарів. Доцільність вибору методу визначається на підприємстві самостійно й цьому вибору обов'язково повинні передувати економічні розрахунки, оскільки списання запасів збільшує витрати звітного періоду.

Актуальною проблемою є відображення в обліку та звітності запасів за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (пп. 25-28 П(C)БО 9 «Запаси»). Забезпечення внутрішніх та інших користувачів своєчасною обліковою інформацією про наявність і рух виробничих запасів залежить від вирішення проблем:

1. Дотримання вимог чинних законодавчих і нормативно-правових актів.

2. Здійснення класифікації запасів за видами та найменуваннями. Для забезпечення такого обліку необхідно розробити та затвердити для кожного найменування номенклатурні номери. Доцільним також є поділ виробничих запасів на власні й ті, які не є власністю підприємства.

3. Визначення первісної вартості запасів при їх придбанні відповідно до вимог П(C)БО 9 «Запаси» і П(C)БО 16 «Витрати».

4. Обов'язкове документування господарських операцій із руху вироблених запасів згідно з вимогами. Доцільними є розробка та затвердження графіку документообігу, а також використання первинних документів типових форм.

5. Забезпечення повного й систематичного кількісного обліку виробничих запасів у місцях зберігання. Матеріально відповідальні особи повинні у визначені графіком документообігу терміни складати звіти про наявність і рух виробничих запасів та надавати до бухгалтерії в кінці місяця дані про залишки виробничих запасів. Підвищення якості інформації про наявність і рух виробничих запасів сприяє застосування комп'ютерної форми обліку.

6. Обов'язкова перевірка бухгалтерією одержаних від матеріально відповідальних осіб первинних документів відповідно до вимог; систематичне бухгалтерське опрацювання первинних документів і забезпечення систематичного обліку наявності та руху виробничих запасів відповідно до вимог Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку. Вирішенню проблеми сприятиме розробка, затвердження та використання робочого плану рахунків із переліком необхідної кількості субрахунків із другого, третього порядку для обліку виробничих запасів. Вирішення завдання щодо ефективного використання виробничих запасів залежить від розробки переліку субрахунків для обліку витрат підприємства на закупівлю, перевезення та зберігання виробничих запасів за їх видами.

7. Забезпечення систематичного ведення аналітичного обліку виробничих запасів у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів виробничих запасів. Достовірність даних аналітичного обліку забезпечується обов'язковим контролем дотримання тотожності даних аналітичного обліку відповідним рахункам синтетичного обліку запасів.

8. Надання користувачам якісної інформації про наявність та використання малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) залежить від дотримання критеріїв їх визнання відповідно до яких вони багаторазово використовуються та зберігають матеріальну форму зі строком служби не більше одного року. Відповідно до п. 23 П(C)БО 9 «Запаси» вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів, тому актуальною проблемою є забезпечення організації оперативного кількісного обліку малоцінних предметів за місцями експлуатації, відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

9. Систематичне підвищення кваліфікації персоналу бухгалтерії для забезпечення якісного ведення управлінського обліку виробничих запасів, які відповідно до вимог П(C)БО 16 «Витрати» включаються до складу прямих матеріальних витрат. Головний бухгалтер підприємства повинен самостійно визначити організацію і методику управлінського обліку. Вирішенню проблеми сприятиме розробка й затвердження відповідних нормативних документів із метою забезпечення персоналу бухгалтерії основами організації та методами ведення управлінського обліку, що сприятиме підвищенню якості планування діяльності з метою розробки зведених кошторисів виробничого підприємства, складовою якого є формування бюджету виробництва та бюджету закупівель виробничих запасів. Впровадження управлінського обліку також надають можливість розраховувати, наприклад, вплив витрат на придбання та зберігання виробничих запасів на взаємозв'язок «витрати - обсяг діяльності - прибуток».

Актуальними проблемами обліку готової продукції є перш за все визначення первісної вартості готової продукції, яка визначається відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» й дорівнює фактичній виробничій або нормативній собівартості.

Для забезпечення внутрішніх користувачів своєчасною обліковою інформацією, для прийняття рішень щодо раціональної мінімізації витрат основної діяльності виробничого підприємства, для формування даних про фактичну виробничу собівартість готової продукції необхідно вирішити проблеми щодо:

- визначення складу й переліку прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат;

- визначення складу і переліку загальновиробничих витрат;

- здійснення обов'язкового поділу загальновиробничих витрат на постійні й змінні та визначення бази їх розподілу;

- при здійсненні підприємством декількох видів основної діяльності актуальною проблемою є організація обліку загальновиробничих витрат за місцями й центрами виникнення та подальшого їх розподілу й списання;

- визначення справедливої вартості супутньої продукції або ціни можливого використання зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва;

- визначення вартості зовнішнього браку, собівартості внутрішнього виправного браку та внутрішнього остаточного браку та обов'язкового документування операцій щодо виявлення та списання браку;

- вибору способу вимірювання та оцінки незавершеного виробництва;

- визначення організації й методики обліку витрат допоміжних виробництв. Доцільно здійснювати розподіл витрат допоміжних виробництв у кілька етапів: накопичення витрат у розрізі місць виникнення цих витрат; калькулювання собівартості послуг допоміжних виробництв; розподіл витрат між основними підрозділами з використанням ефективної бази розподілу та методу розподілу;

- вибору ознак класифікації виробничих витрат, що забезпечує здійснення постійного обліку і контролю витрат виробництва і надання внутрішнім користувачам інформації для прийняття рішень щодо управління витратами;

- забезпечення класифікації витрат за калькуляційними статтями, яке дозволяє обчислити витрати за видами продукції й місцями їх виникнення;

- вибору способу калькулювання собівартості продукції;

- забезпечення складання попередніх прогнозних, нормативних та звітних (фактичних) калькуляцій, що дозволяє оцінити діючі норми витрачання ресурсів та їх ефективність;

- вибору методу обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції;

- запровадження управлінського обліку витрат на виробництво й забезпечення облікового персоналу нормативною регламентацією щодо організації такого обліку.

Якість облікової інформації про витрати, що формують виробничу собівартість продукції впливає на отримання достовірних облікових даних щодо собівартості реалізованої готової продукції та залежить від:

- забезпечення повного, достовірного й своєчасного документування оприбуткування, реалізації або списання готової продукції, яка не відповідає критеріям визнання активу. Доцільним є забезпечення відповідальних за замовлення типових форм первинних документів (міжгалузеві, галузеві форми, або форми, передбачені програмними продуктами при впровадженні автоматизованої форми обліку);

- достовірності визначення фактичної виробничої собівартості всієї продукції та кожного найменування;

- раціональної організації обліку готової продукції в місцях зберігання та звітності матеріально відповідальних осіб;

- дотримання вимог чинних законодавчих і нормативно-правових актів щодо систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 26 «Готова продукція», 90 «Собівартість реалізації», отриманню якісної і деталізованої інформації сприятиме включення до робочого плану рахунків відповідних субрахунків третього порядку, виходячи з потреб управління, контролю й аналізу облікової інформації;

- запровадження комп'ютерної форми обліку й придбання якісного програмного продукту для забезпечення високого рівня реєстрації, накопичення й узагальнення облікової інформації про витрати на виробництво й готову продукцію;

- своєчасне, відповідно до вимог складання й подання фінансової звітності для надання користувачам інформації, необхідної для прийняття рішень щодо управління витратами матеріальними оборотними активами.

Важливим завданням забезпечення покращення фінансового стану є прийняття рішень щодо управління дебіторською заборгованістю та потребує вирішення наступних проблем організації і методики обліку:

1. Обов'язкове здійснення класифікації дебіторської заборгованості з дотриманням вимог щодо строку погашення протягом нормального операційного циклу. Актуальним є забезпечення класифікації дебіторської заборгованості залежно від своєчасності погашення на дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та на заборгованість, не сплачену в строк з обов'язковою деталізацією інформації про сумнівну та безнадійну заборгованість. Здійснення такої класифікації забезпечує якість аналітичного обліку та контролю за погашенням та відображення даних про заборгованість у примітках до річної фінансової звітності.

2. Визначення оцінки при визнанні дебіторської заборгованості активом відповідно до вимог п. 6 П(C)БО 10 «Дебіторська заборгованість». При визначенні первісної вартості дебіторської заборгованості необхідно визначити вплив операцій щодо повернення товарів покупцями; надання покупцям знижок. При відстроченні платежу необхідно керуватися вимогами п. 22 П(C)БО 15 «Дохід», згідно з яким у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Необхідно також вирішити проблему щодо визначення справедливої вартості дебіторської заборгованості.

3. Вибір методу визначення величини сумнівних боргів на підставі обов'язкового аналізу даних додатків до П(C)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Обравши відповідний метод, бухгалтер повинен забезпечити визначення методики величини резерву сумнівних боргів. Цьому сприятиме забезпечення систематичної претензійно-позовної роботи відповідно до вимог Господарського та Цивільного кодексів України [5, 16], за якими, наприклад, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час затримання платежу та 3 % річних від сум боргу, якщо інше не встановлене договором. Головний бухгалтер повинен також організувати систематичний поточний аналітичний облік дебіторської заборгованості та постійну вивірку стану розрахунків із дебіторами відповідно до вимог договорів.

4. Дотримання вимог чинних нормативно-правових актів щодо забезпечення якісної методики аналітичного обліку дебіторської заборгованості за товари, продукцію, роботи, послуги. Вирішенню проблеми сприяють: формування робочого плану рахунків з рахунками другого, третього порядку для одержання інформації про виникнення та погашення заборгованості кожного дебітора для контролю та недопущення сумнівної й безнадійної заборгованості; обов'язкове застосування рахунку 071 «Списання дебіторської заборгованості» протягом не менше трьох років із дати списання заборгованості для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового стану боржника; за наявності інформації про іноземних покупців обов'язкове дотримання вимог П(C)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»; розрахунок і відображення в обліку суми нарахованих і отриманих відсотків за наявності інформації про дебіторську заборгованість, забезпечену векселем; для отримання деталізованої інформації про дебіторську заборгованість за групами, кожним дебітором, строком виникнення й погашення дебіторської заборгованості, забезпечення систематичного ведення аналітичного обліку дебіторської заборгованості.

Здійснення суб'єктами господарювання не тільки основної, але й інших видів діяльності сприяє отриманню облікової інформації про дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Для надання користувачам своєчасної і якісної інформації персонал бухгалтерії повинен вирішити проблеми щодо організації й методики обліку такої заборгованості: розробка та використання робочого плану рахунків; відображення в обліку виникнення або погашення іншої поточної дебіторської заборгованості відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. Наприклад, при бухгалтерському опрацюванні документів з виникнення й погашення дебіторської заборгованості підзвітних осіб необхідно дотримуватися вимог не тільки Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції щодо його застосування, але й відповідних нормативно-правових актів щодо своєчасної видачі підзвітних сум; своєчасного повернення підзвітним особам отриманих сум під звіт, визначення строків подання «Звітів про використання коштів, наданих під звіт або на відрядження»; розрахунку й відображення в обліку штрафних санкцій до підзвітних осіб підприємства і посадових осіб за несвоєчасне відшкодування або повернення до каси невитрачених підзвітних сум; відображення в обліку понаднормових сум добових, затверджених наказом керівника; контролю й відображення в обліку готівки на відрядження за допомогою корпоративних банківських платіжних карток. Обов'язкового забезпечення ведення аналітичного обліку дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої поточної дебіторської заборгованості за видами заборгованості, за строками її виникнення та погашення; за кожним дебітором. Вирішенню проблеми сприяє запровадження автоматизованої форми ведення обліку і наявність якісного програмного забезпечення, які забезпечують отримання якісної, своєчасної інформації, підвищують можливості контрольних і аналітичних функцій бухгалтерського обліку.

Здійснення комерційної діяльності суб'єктами господарювання пов'язане з прийняттям ефективних рішень щодо управління грошовими потоками для забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю й прибутковістю. Таке управління повинне бути забезпечене не тільки організаційно, але й інформаційно. Забезпечення користувачів достовірною й своєчасною обліково-аналітичною інформацією про наявність та рух грошових коштів пов'язане з вирішенням таких основних проблем щодо раціональної організації й методики обліку грошових коштів:

1. Своєчасне документування господарських операцій із руху грошових коштів у касі, на поточних та інших рахунках в установах банків, грошових документів і грошових коштів у дорозі. Раціональна організація документування залежить від наявності деталізованого за кожним об'єктом графіку документообігу, а також від використання автоматизованої форми ведення обліку й запровадження електронного документообігу.

2. Дотримання вимог нормативно-правових актів щодо звітності матеріально відповідальних осіб про наявність і рух грошових коштів у касі, у дорозі та грошових документів.

3. Забезпечення своєчасної систематизації даних первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку. Для суб'єктів господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, актуальною проблемою є дотримання вимог П(C)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», відповідно до якого операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Бухгалтер повинен вирішити проблему щодо визначення переліку монетарних і немонетарних статей балансу для достовірного відображення показників статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України до фінансової звітності підприємства. Доцільним є здійснення класифікації господарських одиниць за межами України відповідно до п. 10 П(C)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» за ознаками:

- операції з підприємством становлять незначну частину в обсязі діяльності господарської одиниці;

- основним джерелом фінансування діяльності суб'єкта господарювання є доходи від власних операцій або місцеві позики;

- витрати на заробітну плату, матеріали та інші елементи операційних витрат господарської одиниці сплачуються або відшкодовуються переважно в іноземній валюті;

- оплата реалізованої господарською одиницею продукції здійснюється переважно в іноземній валюті;

- рух грошових коштів підприємства відокремлений від поточної діяльності господарської одиниці й не зазнає прямого впливу її господарської діяльності.

4. Обов'язкова систематизація даних первинних документів у реєстрах аналітичного обліку для забезпечення користувачів деталізованою інформацією про наявність та рух грошових коштів за видами валют, місцем знаходження грошових коштів, видами рахунків в установах банків, видами банківських платіжних карток та грошових документів.

5. Забезпечення корисності облікової інформації про грошові кошти у фінансовій звітності залежать від дотримання вимог щодо її складання та своєчасності подання, а також належного професійного рівня персоналу бухгалтерії для проведення аналізу грошових коштів і надання пропозицій щодо підвищення ефективності їх руху.

Впровадження елементів управлінського обліку, завдяки якому можна отримувати інформацію для розробки бюджету грошових коштів, дані якого дозволять здійснювати прогнозування грошових надходжень і витрат за періодами, чистого грошового потоку для прийняття ефективних рішень щодо створення умов стабільного фінансового стану.

Отриманню такої інформації буде сприяти організація на підприємстві управлінського обліку, яка передбачає такі основні етапи: методологічний, для визначення методологічних прийомів управлінського обліку; технічний, який вирішує завдання щодо створення моніторингу поточної діяльності та системи обліку даних, отриманих з зовнішнього середовища; вибір моделі складання звітної інформації та визначення напрямів руху інформації в середині підприємства; організаційний етап, на якому визначаються функції та обов'язки персоналу бухгалтерії.

Першочергове значення серед цих етапів належить методологічному етапу, тому що від якості розробки методологічних прийомів управлінського обліку залежать інші етапи його організації. Процес реалізації основних етапів організації цього обліку супроводжується вирішенням таких актуальних проблем як, обмеженість матеріальних ресурсів, ставлення керівництва підприємства до бухгалтерії, професійна підготовка працівників бухгалтерії.

Професійна підготовка працівників бухгалтерії є актуальною проблемою процесу реформування бухгалтерського обліку, вирішення якої безумовно необхідно розпочинати з удосконалення навчальних програм в вищих навчальних закладах та відповідної наукової, навчальної та методичної літератури, так як в умовах розвитку ринкової економіки головний бухгалтер підприємства повинен виконувати обов'язки затверджені чинним законодавством, але і функції щодо організації та впровадження управлінського обліку, вирішення завдань фінансового планування, міжнародних відносин, тощо.

Зі вступом України до Світової Організації Торгівлі набуває актуальності проблема гармонізації системи бухгалтерського обліку України, відповідно до вимог цієї організації. Забезпеченню відкритості, прозорості та зіставлення показників фінансової звітності суб'єктів господарювання сприятиме створення організаційно-правових умов застосування суб'єктами господарювання міжнародних стандартів для складання фінансової звітності.

Сучасний соціально-економічний розвиток характеризується зростанням ролі чинників, пов'язаних із глобалізаційними процесами, інтелектуалізацією та інформатизацією господарського життя суспільства. Останнє є дуже складним та різноманітним середовищем, тому до бухгалтерського обліку постійно висуваються нові вимоги.

Бухгалтерський облік як інформаційна система має постійно розвиватися і вдосконалюватися відповідно до економічних процесів які відбуваються на макро- і мікро рівнях. Оскільки потреби та пріоритети зовнішніх і внутрішніх користувачів постійно зростають і змінюються, система бухгалтерського обліку оборотних активів повинна адекватно змінюватися з тим, щоб задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів для постановки тих проблем, які їх потрібно вирішувати в їх діяльності.

Застосування суб'єктами господарювання визначених напрямів вирішення проблем обліку оборотних активів, на нашу думку, сприятиме забезпеченню такого рівня інформації системи управління, якої вона потребує у визначений період часу, залежно від реальних інформаційних потреб керівників різних ланок системи управління та відповідно до завдань, що стоять перед ними. Це робить наші пропозиції ефективними з погляду практичного застосування в системі управління оборотними активами.

Список використаних джерел

обліковий аналітичний оборотний актив

1. Бочуля Т. Учет и информация в системе управления: опыт, поиски, решения: монография / Т. Бочуля. - Saarbr?cken Deutschland: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2013. - ISBN: 978-3-659-46471-3. - 269 с.

2. Гладких Т.В. Проблеми організації бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством. Монографія / Т.В. Гладких // За загальною редакцією Губачової О.М. - Полтава. РВВ ПУСКУ, 2009. - 364 с.

3. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку: Монографія / С.Ф. Голов. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522с.

4. Городянська Л. Організація контролю дебіторської заборгованості на підприємстві / Л. Городянська // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. -№5. - С.46-53.

5. Господарський Кодекс України : Затверджено Верховною Радою України №436- ІV від 16.01.2003р. Електронний ресурс. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.26.0

6. М. Бондар. Облікова політика підприємства: зміни та доповнення. / М. Бондар, В. Бабич // Бухгалтерський облік і аудит, 2012. - №12. - С.8-12.

7. М. Білуха, Т. Микитенко теоретичні та методологічні засади електронного обліку господарської діяльності / М. Білуха, Т. Микитенко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - №12. - С.15-24.

8. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія і методологія, перспективи розвитку: монографія / Н.М. Малюга. -Житомир, 2005. - 548с.

9. П. Житний. Організайно-методологічні засади формування облікової політики підприємства / П. Житний // Бухгалтерський облік і аудит, 2006. - №3. - С. 3-10.

10. Пельтек Л.В. Методологічні аспекти формування системи управління оборотними активами підприємства / Л.В. Пельтек, С.М. Писаренко // Вісник Запорізького національного університету №1(5), 2010. - С. 43-49.

11. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України № 996 - XIV від 16.07.1999р. Електронний ресурс. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/996-14

12. Про електронні документи і електронний документообіг. Закон України №851-ІУ від 22.05.2003р. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/851-15

13. Про облікову політику. Лист Міністерства фінансів України від 21.12.05р. №31-34000-10-5/27793 Електронний ресурс. - Режим доступу:http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=58984&cat_id=34931

14. С. Кузнєцова. Методологічні засади трансформації бухгалтерського обліку як напрям розвитку інформаційного суспільства / С. Кузнєцова. - Бухгалтерський облік і аудит, 2007. - №7. - С.23-27.

15. Хоменко Н.В. Товарні запаси: Проблеми обліку, контролю та звітності. Монографія. / Н.В. Хоменко, О.В. Карпенко, Ю.А. Верига // - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 153с.

16. Цивільний Кодекс України : Затверджено Верховною Радою України № 435- IV від 16.01.2003р. Електронний ресурс. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Размещено на Allbest.ru