Методика аудиту складання та затвердження кошторису, внесення до нього змін та стану виконання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика аудиту складання та затвердження кошторису, внесення до нього змін та стану виконання

Колесник О.Л., аспірант

Національна академія статистики,

обліку та аудиту,

м. Київ

Постановка проблеми. У державному секторі економіки, планування відіграє важливу роль. Основним плановим документом держави є державний бюджет, якій затверджується щороку. Надходження доходів державного бюджету та здійснення витрат здійснюється через систему бюджетних установ, в яких всі види надходжень та використань коштів здійснюються в межах затверджених кошторисних призначень, тобто кошторис кожної бюджетної установі пов'язаний з державним бюджетом України. Кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень [6].

За допомогою внутрішнього аудиту можна оцінити якість планування, складання та виконання кошторисів бюджетних установ та надавати рекомендації щодо удосконалення наведених процесів, що в свою чергу, через мережу бюджетних установ допоможе удосконалити складання та виконання всього державного бюджетну.

Забезпечити зазначене може допомогти науково обґрунтована методика перевірки стану складання, затвердження та виконання кошторису, внесення до нього змін, обґрунтовані рекомендації керівництву бюджетної установі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зараз відсутня одностайна цікавість наукової спільноти щодо широкого розкриття актуальності аудиту складання та затвердження кошторису. Обумовлене це тим, що більшість наукових досліджень розглядає об'єктом аудиту підприємство, не звертаючи уваги на форму власності та господарювання, однак в державному секторі економіки перевірка якості планування та повноти виконання затверджених планів (кошторисів) має вирішальне значення. Переважна кількість відомих науковців, таких як Н.І. Гордієнко, О.В. Харламова, М.Ю. Карпенко, С.М. Бичкова, Т.Ю. Фоміна [3; 4] не розглядають дослідження планових документів як об'єкт перевірки. А науковці В.В. Немченко, О.Ю. Редько, К.О. Редько, В. А. Кононенко хоча і розглядають планові документи як об'єкт перевірки не виділяють таку перевірку в окремий етап та не деталізують питання які підлягають дослідженню, не наводять методи та прийомі перевірки [5].

Лише окремі науковці Л.В. Гацуленко, В.А. Дерій, М.М. Кацупатрій [1], М.Л. Маренков, Л.В. Дикань [2], визнають важливість дослідження кошторисів та розглядають дослідження планових документів як окремий етап перевірки.

Постановка завдання. Мета статті полягає у обґрунтуванні методики перевірки та шляхів покращення стану складання, затвердження та виконання кошторису, внесення до нього змін.

Виклад основного матеріалу. В ході аудиту кошторисів важливо виявити ризики, які притаманні діяльності з планування та виконання кошторису, оцінити ефективність системи внутрішнього контролю та дій керівництва по мінімізації ризиків.

Найбільш притаманними ризиками діяльності з планування та виконання кошторису є: завищення потреби в коштах з метою отримання зайвого фінансування; завищення розрахунку планових надходжень доходів за спеціальним фондом; неповне оприлюднення в звітності фактичних витрат проведених за обліком; перевищення фактичних видатків в порівнянні з затвердженими асигнуваннями внаслідок взяття до сплати небюджетної заборгованості; неповне використання виділених асигнувань з причини неефективних управлінських дій.

Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю залежить від повноти виконання встановленого порядку планування та виконання кошторису [6] та правильного розподілу обов'язків. Необхідно дослідити, що розрахунки складалися відповідальними особами за напрямами діяльності (наприклад розрахунок потреби в речовому майні складає начальник речової служби, потреби в капітальному або поточному ремонті - начальник квартирно-експлуатаційної служби), та обов'язково перевірялися та засвідчувалися головним бухгалтером.

Виконання вимог встановленого порядку [6] та належний розподіл обов'язків дозволить мінімізувати ризики, однак, якщо порушення допущені за вказівкою керівництва бюджетної установі навіть ефективна система внутрішнього контролю не мінімізує ризики.

Після встановлення ризиків необхідно дослідити якість планування, встановити чи відповідають заплановані витрати фактичній потребі бюджетної установи, чи обґрунтовані заплановані доході за спеціальним фондом бюджетної установі.

Необхідно дослідити обґрунтованість розрахунків потреби в асигнуваннях загального фонду бюджету, та їх деталізацію за видами та кількістю, перевірити розрахунки обсягу надходжень та видатків по спеціальному фонду кошторису за кожним джерелом доходів.

Практично завжди після затвердження кошторису, до нього вносяться зміни, як стосовно зменшення призначень так і стосовно збільшення. З практики перевірок бюджетних установ зміни в кошторис вносять до 10-15 разів за рік. Тобто, необхідно перевірити наявність потреби у внесенні змін до кошторису та наявність розрахунків, які обґрунтовують зміни.

Після перевірки планування потрібно перевірити виконання кошторису, яка полягає у встановленні та порівнянні касових та фактичних видатків в розрізі програм та кодів економічної кваліфікації видатків з затвердженими у кошторисі, та у разі наявності розбіжностей необхідно провести аналіз причин таких розбіжностей.

Перевіряється відповідність проведених касових видатків затвердженим обсягам асигнувань та обсягів взятих зобов'язань розміру бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом.

Якщо касові видатки виявилися вищими за затверджені асигнування це може свідчити про наявність нецільового використання бюджетних коштів, однак оскільки касові видатки здійснюються виключно через реєстраційні рахунки Державного казначейства України, працівники казначейства досить якісно запобігають проявам таких порушень. З практики аудиту такі випадки мали місце, як правило лише в тому разі, якщо керівництво бюджетної установі умисно вказувало в платіжних дорученнях недостовірну інформацію, щоби провести оплату за кодом економічної класифікації, за якім були наявні кошті.

Якщо касові видатки менші кошторисних призначень це може свідчити про завищення асигнувань або про неповне фінансування бюджетної установи. Завищення асигнувань, як правило вказує на ненавмисну помилку, оскільки у разі умислу, завищення асигнувань «освоюється» зацікавленими особами. Неповне фінансування як правило, не пов'язане з порушеннями з боку керівництва об'єкту контролю та досліджується інформативно.

Необхідно дослідити обґрунтованість визначення обсягів надходжень до спеціального фонду кошторису. Для цього здійснюється аналіз розрахунків доходної частини спеціального фонду кошторису за кожним джерелом доходів, наскільки розрахунки обґрунтовані, чи врахований рівень фактичних надходжень за попередній рік. Досить часто трапляється умисне завищення доходної частини спеціального фонду, що впливає на збільшення призначень за витратною частиною кошторису в розрізі кодів економічної класифікації видатків з метою більш повільної витрати коштів з причини затвердження у кошторисі завищених лімітів за відповідними кодами.

Потрібно дослідити правильність формування видаткової частини кошторису за загальним та спеціальним фондами. Для цього дослідити обґрунтованість потреби бюджетної установи у передбачених кошторисом розмірах асигнувань в розрізі кожного коду економічної класифікації видатків за загальним та спеціальним фондами видаткової частини кошторису.

Слід перевірити, чи підтверджені заплановані обсяги видатків відповідними розрахунками, та чи відповідають розрахунки фактичній потребі.

Встановити, чи враховано у видатковій частині кошторису об'єктивну потребу в коштах, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності.

Перевірка обґрунтованості розрахунків достатньо важлива, оскільки як правило, більшість шахрайським схем починається з завищення потреби, та як наслідок - планових показників. Найвідомішим порушенням є завищення розрахунку фонду заробітної плати. Наприклад у бюджетній організації, при розрахунку фонду оплати праці, до фонду замість 20 вакантних посад були включені неіснуючі робітники, а у фактичних працівників був збільшений стаж праці, що призвело до завищення планових показників надбавки за вислугу років. Фактична середня надбавка за вислугу років установі складала 10 %, а запланована була в розмірі 25 %. Внаслідок завищення розрахункових показників фонд оплати праці на 2012 рік був завищений на 350 000 грн. Кошти були використані як економія фонду оплати праці на виплату премії деяким працівникам. В ході інтерв'ювання окремі працівники заявили, що більшу частину премії віддавали керівнику установи, декілька разів кошти працівниками зараховувались на пластикову карту керівника. Матеріали були передані до прокуратури.

Також, в ході перевірки обґрунтованості планування видаткової частини кошторису необхідно проаналізувати обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості, що виникла на кінець бюджетного року. Оскільки наявність заборгованості може свідчити про прорахунки в плануванні, завищення чи заниження в кошторисі планових обсягів видатків за загальним та спеціальним фондами кошторису. Тому необхідно встановити причини виникнення заборгованості.

Необхідно перевірити відповідність внесення змін до кошторису чинному законодавству [6]. Дослідити, чи є фактично об'єктивна потреба в зменшенні або збільшенні кошторисних призначень. Необхідно проаналізувати розрахунки, які обґрунтують зміни, перевірити своєчасність таких змін.

Наприклад, підставою внесення змін до спеціального фонду кошторису може бути збільшення обсягу фактичних надходжень від господарської діяльності в порівнянні з запланованими.

У ході перевірки фактичного виконання кошторису необхідно проаналізувати звіти про виконання кошторису за загальним та спеціальним фондами бюджету, книгу обліку фактичних видатків, книгу обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань а також книгу журнал головна в розрізі рахунків класу 8 «витрати» (80 «Видатки із загального фонду», 81 «Видатки із спеціального фонду», 82 «Виробничі витрати»).

Достатньо часто, у ході перевірок встановлюються факти неповного відображення фактичних витрат, проведених за бухгалтерським обліком в звітності. Як правило, керівництво бюджетних установ умисно не оприлюднює повну інформацію, коли затверджені в кошторисі асигнування менші за фактичні видатки. При оприлюдненні такі витрати кваліфікуються як бюджетне правопорушення та в подальшому органи державного казначейства не допустять оплату цих витрат.

Такий вид порушень свідчить про взяття до сплати зобов'язань понад затверджені асигнування та виникнення у зв'язку з цим небюджетної кредиторської заборгованості, яка не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів (стаття 48 Бюджетного Кодексу України).

Однак, можливі і об'єктивні причини перевищення фактичних видатків над затвердженими асигнуваннями в кошторисі, а саме: списання на видатки використаних товарно-матеріальних цінностей протягом поточного бюджетного року, які були закуплені в попередньому звітному році; проведення фактичних витрат за рахунок погашення дебіторської заборгованості, що рахувалася на початок звітного періоду.

Причиною того, що фактичні видатки менші за затверджені асигнування може бути погашення кредиторської заборгованості, що рахувалася на початок звітного періоду, невикористання придбаних протягом року товарно-матеріальних цінностей, здійснення авансових платежів (утворення дебіторської заборгованості).

Перевірка кошторису як основного планового документу бюджетної установи відіграє важну роль в аудиті бюджетної установи. З реформуванням державного аудиту та переходом на здійснення аудиту ризикових сфер діяльності саме аудит кошторису надає змогу уточнити ризикові напрями використання коштів та встановити наявність слабких місць з причини необґрунтовано завищених розрахунків доходів або видатків. Внутрішній аудит в державному сектори економіки Україні розвивається швидкими темпами, що в повній мірі стосується й аудиту кошторисів як складової внутрішнього аудиту бюджетних установ. Однак розвиток супроводжується певними проблемами, які невідворотні в період змін. Дослідження цих проблем може стати основою для визначення пріоритетних напрямків для вдосконалення внутрішнього аудиту в державному секторі економіки. Розв'язання проблем сприятиме подальшому розвитку внутрішнього аудиту та удосконаленню складання та виконання державного бюджетну України.

Список використаних джерел

аудит бюджетний кошторис

1. Гацуленко Л.В. Державний фінансовий контроль: [навч. посібн.] / Л.В. Гацуленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрій. - К.: ЦУЛ, 2009. - 424 с.

2. Дикань Л.В. Контроль в бюджетних установах: [навч. посібн.] / Л.В. Дикань. - К.: ТОВ «Ньюс», 1998. - 224 с.

3. Гордієнко Н.І. Аудит, методика і організація: [навч. посібн.] / Н.І. Гордієнко, О.В. Харламова, М.Ю. Карпенко. - Харків : ХНАМГ, 2007. - 163 с.

4. Бичкова С.М. Практичний аудит: [навч. посібн.] / С.М. Бичкова, Т.Ю. Фоміна. - М.: Єксмо, 2009. - 176 с.

5. Немченко В.В. Основи державного, незалежного, професійного та внутрішнього аудиту: [підручник] / В.В. Немченко, О.Ю. Редько, К.О. Редько, В.А. Кононенко та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 540 с.

6. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.

7. Гацуленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навчальний посібник / Л.В. Гацуленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрій. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 424 с.

8. Дікань Л.В. Контроль в бюджетних установах / Л.В. Дікань, О.І. Щербаков, Ю.А. Ольховский. - Х.: ИНЖЕК, 2007 - 302 с.

9. Маренков М.Л. Ревізія та контроль / М.Л. Маренков. - Ростов на Дону: Феникс., 2006.

Размещено на Allbest.ru