Методологічно-концептуальні засади сучасного бібліографознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЧНО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОГО БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА

Розглядаються основні методологічні підходи і наукові концепції теорії бібліографії, внесок відомих бібліографознавців у розвиток науки.

Актуальність теми зумовлена інтенсивним розвитком науки бібліографії, що забезпечило підвищення її рівня, який передбачає наукове осмислення бібліографії як цілісного явища. Саме сучасному поколінню вчених удалося визначити принципові відмінності бібліографічної діяльності та її сутність, сформулювати основні положення науки про бібліографію. Це пов'язано з формуванням загальної, єдиної бібліографічної теорії, у рамках якої відбувається і подальший розвиток теорії бібліографії. Її особливістю стає розгляд питань про сутність, роль, місце, функції. бібліографії в контексті концепцій, які розробляються ученими, що надає цілісного і несуперечливого пояснення феномену бібліографії.

Теоретичні проблеми бібліографії активно розробляють сучасні вчені, такі як Л. В. Астахова, Е. К. Беспалова, М. Г. Вохришева, Г. Ф.Гордукалова, О. А. Гречихін, М. І. Давидова, І. Г. Моргенштерн, Т. А. Новожонова, Н. А. Сляднєва, А. В. Соколов, В. А. Фокєєв, Г. М. Швецова-Водка та ін.

Двадцятиріччя із середини 70-х до середини 90-х рр. ХХ ст. -- це період аналізу бібліографічних реалій, коли активно формулювалися авторські концепції, які пояснювали природу бібліографії (А. І. Барсук, О. П. Коршунов, М. Г. Вохришева, В. А. Фокєєв, А. В. Соколов, Н. А. Сляднєва, Л. В. Астахова, О. А. Гречихін). Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. ситуація почала змінюватися. Стало очевидно, що наявність нових варіантів теорій не сприяє підвищенню рівня галузевої науки, її розвиток відбувається "вшир".

У суспільстві стала відчуватися необхідність синтезу бібліографічного знання. Вперше це питання порушив О. П. Коршунов у статті "Як створити загальну теорію бібліографії" (2000). Серйозною спробою просунутися у вирішенні цього питання стала монографія Т. А. Новожонової "Методологічні підстави загальної теорії бібліографії" (2003 г.). Узагальнюючою працею стала збірка "Російське бібліографознавство: підсумки і перспективи" (2006 г.), підготовлена за ініціативи кафедри соціальних комунікацій і бібліографознавства МДУКІ.

Водночас вийшли друком праці провідних учених -- підсумки багаторічних досліджень, які розширюють межі науки та можливості професійної освіти. Це -- навчальні посібники М. Г. Вохришевої "Теорія бібліографії" (2004 г.), І. Г. Моргенштерна "Загальне бібліографзнавство" (2005 г.), В. А. Фокєєва «Бібліографія: теоретико-методологічні підвалини» (2006 г.), О. П. Коршунова; Т. Ф. Лиховид, Т. А. Новожонової «Бібліографознавство: основи теорії і методології (2009)», що розкривають головні проблеми бібліографічної науки.

Книга А. В. Соколова і В. А. Фокєєва "Бібліографознавство: Terramcogmta. Діалог про бібліографічну науку" (2010) -- це діалог відомих теоретиків, який торкається всіх основних питань теорії бібліографії: експлікації поняття бібліографія, її основних категорій та концепцій, принципів і закономірностей бібліографічної діяльності, бібліографознавства як науки, історії його формування та ін.

Нині склалися умови формування теорії бібліографії, яка полягає в розробці безлічі концепцій, що розглядають цей феномен з позицій різних підходів і висвітлюють його в різноманітних аспектах.

Серед основних напрямів розвитку сучасної бібліографії можна назвати вирішення питання про можливості вироблення її єдиної теорії, вдосконалення авторських концепцій, осмислення досвіду інформаційно-технологічних перетворень, що відбуваються в системі документальних комунікацій.

У бібліографознавстві початку XXI ст. застосовуються взаємодоповнюючі наукові підходи -- способи теоретичного відтворення бібліографії.

Когнітивний (знаннєвий, ноосферний) підхід -- дослідження бібліографії на основі аналізу понять "знання", "бібліографічне знання" як провідних категорій.

Знання -- достовірне, істинне уявлення про що-небудь, зокрема про книгу, її читачів, бібліотеку, бібліографію, систему документальних комунікацій.

Бібліографічне знання -- результат бібліографічної діяльності, який сприяє опануванню, формуванню і трансляції книжкової культури. Це дані про джерела знання, їхніх користувачів, що ідентифікує документовані тексти як матеріальні й ідеальні об'єкти, висвітлює їхні властивості та співвідношення між ними в людській свідомості.

Бібліографичне знання -- форма свідомості, результат пізнавальної діяльності, ідеальне і вибіркове віддзеркалення об'єктивної реальності у вигляді знакової системи, спрямоване на засвоєння і формування книжкової (текстової) культури людини, суспільства, співтовариств. Феномен бібліографічного знання і пізнання -- це те, що людина пізнає про книгу і її читачів за допомогою бібліографії [9].

Бібліографічне знання -- підсумок бібліографічного пізнання, що надає об'єктивно істинні образи фіксованих текстів, а також уявлення про світ текстів і стосунків людини (співтовариств, суспільства) з цим світом. Це знання про джерела знань, що дозволяє їх структурувати, організовувати, оперувати окремими фрагментами. Бібліографічне знання виражається в бібліографичній мові, певних висловлюваннях, судженнях про фіксовані тексти, їхні потоки і масиви, необхідне і достатнє для ідентифікації текстів і потреб у них, уведення їх у систему соціальних комунікацій і розглядається в контексті когнітології -- науки про знання, ікогнітографії -- інформації про знання.

Відповідно до когнітивного підходу, бібліографічне знання визначається як найважливіший засіб текстової комунікації і ціннісної орієнтації у світі текстів і потреб у них, регулювання, управління ними. Сутність бібліографії виявляється в бібліографічному знанні, що визначає актуальні елементи ноосфери, реалізовує інтелектуальний (ідеальний) доступ до її документованої частини.

Важлива категорія когнітивного підходу -- бібліографічна пам'ять -- здатність людини, співтовариств, суспільства зберігати, актуалізовувати, транслювати, уможливлювати використання в різних ситуаціях процесу життєдіяльності знання про фіксовані тексти і потреби в них.

На снові категорії «бібліографічного знання» розроблено певні концепції: ноосферно-культурологічна (В. А. Фокєєв), «процеснознаннєва» (В. П. Леонов), «наукознавча» (Л. В. Астахова (Ласькова), «духовно-промислова» (А. В. Соколов). Основне теоретико-методологічне протистояння в сучасній бібліографії стосується питання про те, яку категорію розглядає дослідник як провідну -- бібліографічне знання чи бібліографічну інформацію.

Інформаційний підхід до бібліографії -- наукова методологія вивчення бібліографічного феномену, відповідно до якої головною категорією є інформація, передусім бібліографічна.

Бібліографічна інформація -- провідний компонент бібліографії, вид соціальної інформації зі специфічно вираженими засобами, спеціалізованою мовою, який здійснює ідентифікацію, надання знань про тексти (документи, книги), їхні масиви, реалізацію інтелектуального доступу до них на рівні їхніх ідеальних образів (моделей). Згідно з ГОСТом 7.0-99 «Інформаційно-бібліотечна діяльність. Бібліографія» бібліографічна інформація -- це інформація про документи, необхідна для їхньої ідентифікації і використання. Бібліографічна інформація визначається і як система відомостей про документи, що створюється з метою їхнього пошуку, оповіщення про них, ціннісної орієнтації в їхніх потоках і масивах. З урахуванням положень когнітивного подходу, бібліографічна інформація -- просторово-часова форма руху -- ідеальна (відомостей про тексти і пов'язаних з ними явищ) або перетворена, знаково-сигнальна, рухома в системі соціальних комунікацій (бібліографічне знання).

Система бібліографічної інформації -- знакова система кодування фіксованих текстів, їхнього позначення, розпізнавання (ідентифікації) бібліографічними засобами.

Комплексним об'єктом бібліографічної інформації є система «Текст -- споживач інформації».

Безпосередній об'єкт бібліографічної інформації -- джерела інформації (тексти, публікації, документи, книги тощо). Форми існування бібліографічної інформації різноманітні й історично зумовлені. Вони характеризуються такими загальними поняттями, як бібліографичний опис, бібліограма -- одиниця бібліографічної інформації, бібліографний запис, бібліографічне сповіщення -- елемент бібліографічної інформації, бібліографічні відомості (автор, заголовок, вихідні і випускні дані, бібліографічні посібники, бібліографічні бази даних тощо).

Теорію бібліографічної інформації розвивали Е. К. Беспалова, М. Г. Вохришева, Ю. С. Зубов, Ю. М. Лауфер, І. Г. Моргенштерн, Н. А. Сляднєва, В. А. Фокєєв та інші фахівці. Концептуальне оформлення -- цей підхід набув відбиття в таких концепціях, як інформаційно-документографічна, інформаційно-діяльнісна (О. П. Коршунов), інформаційно-книгознавча (Е. К. Беспалова, А. І. Барсук), інформаційно-культурологічна (М. Г. Вохришева, Н. Б. Зінов'єва), інформографічна (Н. А. Сляднєва), інформаційно-управлінська (О. Гречихін). У цьому разі поняття «інформація» інтегрується з такими категоріями: діяльність, документ, книга, культура, управління, ідеографія та ін.

Інформаційно-культурологічний підхід до вивчення бібліографії використовує положення науки про культуру -- культурологію. Бібліографія визначається як елемент (підсистема) культури, що відповідає за зберігання, передачу, використання текстів -- культурних цінностей. Особлива увага в рамках підходу приділяється з'ясуванню суті поняття «Інформаційна культура», опанування суспільством у певних конкретно-історичних умовах культури виробництва, поширення, споживання бібліографічної інформації. Бібліографічна культура -- специфічна субкультура, пов'язана з інформацією, знанням, а бібліографія -- сфера соціокультурної, інформаційно-комунікаційної діяльності.

Соціодинамічний підхід до вивчення бібліографії (бібліографічної культури) -- важливий напрям інформаційно-культурологічного підходу, що основується на понятті «соціодинаміка культури», обґрунтованому А. Молем.

Бібліографічна інформація, культура вивчаються в динаміці їхнього розвитку. Згідно з думкою І. Г. Моргенштерна, виокремлюються декілька етапів функціонування бібліографічної інформації: активне функціонування, старіння і консервація. На кожному етапі по-особливому проявляються властивості бібліографічної інформації, відбуваються її якісні і кількісні зміни, перетворення і вплив на соціальні комунікації.

Системно-діяльнісний підхід до поняття, вивчення бібліографії базуються на твердженні, що головною її категорією є поняття діяльності як системи. Галузь бібліографічної діяльності -- це задоволення потреб у бібліографічній інформації (ГОСТ 7.099). Це когнітивно-інформаційна, соціально-комунікаційна, соціально орієнтуюча, соціокультурна діяльність по забезпеченню інтелектуального (ідеального) доступу до джерел інформації (знанням), задоволенню потреб у фіксованих текстах (документах) засобами бібліографічних знань і бібліографічної інформації, формуванню інформаційної (книжкової, бібліографічної) культури в традиційних, електронних і інших можливих формах [9].

Згідно з діяльнісним підходом, бібліографічна діяльність передбачає певні взаємопов'язані об'єктно-предметні сфери компонентів: практичні інформаційно-комунікаційні, ціннісно-орієнтовані, освітньо-педагогічні, популярні, організаційно-управлінські, методико-технологічні, пізнавальні, освітні.

Характерні ознаки бібліографічної практичної діяльності -- предметність, соціальна зумовленість, доцільність, суб'єктивність.

Функції практичної бібліографічної діяльності -- бібліографічне згортання документа, реалізація інтелектуального доступу до нього на рівні його ідеального образу (моделі), доведення бібліографічних відомостей до споживачів, ціннісна орієнтація в документних масивах.

Системно-діяльнісний (або діяльнісний) підхід використовували Е. К. Беспалова, А. І. Барсук, М. Г. Вохришева, О. А. Гречихін, Н. А. Сляднєва, хоча, основуючись ніби на одній і тій самій діяльнісній методології, вони мали абсолютно різні наукові результати [9].

Соціоінституційний (соціологічний) підхід визначає бібліографію як специфічний бібліографічний соціальний інститут. Останній є формою організації спільної діяльності людей, що історично склалася, високоорганізованою соціальною системою, що відрізняється сталою структурою, інтегрованістю своїх елементів, різноманіттям, гнучкістю і динамічністю функцій. Це цілісна сукупність соціальних ролей і груп, сфокусованих на реалізації будь-якої базової соціальної потреби (розвитку сім'ї, освіти, охорони здоров'я і безпеки життя, науки, комунікації, культури тощо) [9].

Фахівці визначають соціальний інститут як зведення норм, що регулюють певну сферу громадських відносин і є пристосовним пристроєм суспільства, створеним спеціально для задоволення його найважливіших потреб і регульованим зведенням соціальних норм.

Соціальний інститут -- масштабна, стала соціальна система, що розвивається, охоплює сукупність статусів і ролей, соціальніх норм і санкцій, організацій, які базуються на персоналові, апараті управління і особливостях процедури, техніці, практиці.

Бібліографічний соціальний інститут -- приватний соціальний інститут, що належить до базового соціального інституту інтелектуального, комунікаційного життєзабезпечення, науки, утворення, соціалізації особистості, організації і підтримки ноосфери, задовольняє потребу в спілкуванні, актуалізації, переданні, здобутті знання, цінностей культури.

Бібліографія як соціальний інститут виконує функції забезпечення суспільству, співтовариствам, індивідам інтелектуального (ідеального) доступу до особистісно- і суспільно-корисних джерел інформації (текстів, документів, книг), трансляції, ретрансляції книжкової культури і таким чином сприяє ефективному функціонуванню ноосферно-коммунікаційного соціального інституту, який відповідає за інтелектуальне і соціокультурне життєзабезпечення.

Бібліографічне співтовариство, без сумніву, є соціальною спільнотою, що виконує місію в розподілі праці, керується в професійній діяльності певними нормами, мотивами, цінностями, що задовольняють певну суспільну потребу в інтелектуальному (ідеальному) доступі до джерел інформації і мають відповідну групову (корпоративну) свідомість, соціокультурні ціннісні настанови й орієнтації, які відображаються в духовному житті індивідів цієї соціальної групи. Основні положення соціоінституційного підходу до бібліографії викладені в працях М. Г. Вохришевої, А. В. Соколова, В. А. Фокєєва.

Синергетичний підхід до вивчення бібліографії основується на положеннях синергетики -- науки про самоорганізацію.

Синергетика -- це пізнання і пояснення складного, зокрема бібліографічного, феномену, його суті, принципів, організації, еволюції. Сучасні вітчизняні бібліогразнавці активно використовують наукову мову теорії самоорганізації, її основні поняття, такі як синергізм, ентропія, лінійність, доповнюваність, випадковість, самоврядування, гармонізація, синергетичний ефект, біфуркація, ін.

Синергетика бібліографії (бібліосинергетика) -- розділ синергетики соціальних систем, що досліджує взаємозв'язок між рівнем елементної будови бібліографії як системи і рівнем її динамічних властивостей як цілісності. Бібліографія розглядається як відкрита складна громадська і природно-історична система, що самоорганізується, забезпечує інтелектуальний доступ до джерел знання (інформації) на рівні їхніх ідеальних образів (моделей), її становлення і розвиток, що вивчаються як природно-історичний процес.

Бібліографія, як зазначають бібліографознавці, відповідає вимогам синергетики. Це надскладна система з надскладною самоорганізацією. Її характеризують такі ознаки, як відкритість, нелінійність. Вона складається з декількох взаємопов'язаних складових (підсистем), які можна розглядати як відносно самостійні системи -- документальні бібліографічні ресурси, бібліографічні кадри, користувачі бібліографічної інформації тощо. Тому поняття самоорганізації (синергетики) адаптується до бібліографічних явищ. Стає можливим і доцільним використовувати наукові засоби синергетики як матеріал для вивчення бібліографічних феноменів.

Факторний підхід до дослідження бібліографії означає виявлення і вивчення, аналіз таких різноманітних чинників її розвитку, як соціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні, особистісно-творчі, історичні, технологічні, матеріально-технічні, етнонаціональні, глобальні, регіональні тощо.

Семіотичний підхід до бібліографії спрямований передусім на формування, оптимізацію функціонування, вивчення бібліографічної мови -- семіотичного засобу кодування і декодування, фіксованого на матеріальному носієві з метою забезпечення інтелектуального (ідеального) доступу до джерел знання, їхньої ідентифікації, знаходження, зберігання. Вивчення місця і ролі бібліографічної мови в системі мовних комунікацій виявляє суттєвий резерв розвитку бібліографічної науки і практики, оскільки забезпечує ефективніший доступ до інформації. Вивчення бібліографічної мови -- перспективний теоретико-методологічний напрям, який сприяє раціоналізації і оптимізації інформаційно-бібліографічної діяльності. Семіотичний науковий підхід у бібліографознавстві використовують Н. І. Гендіна, В. П. Леонов, І. А Савіна, Г. Я. Узилевський, В. А Фокєєв та інші спеціалісти [9].

Поняттєво-термінологічний підхід у бібліографознавстві має на меті вдосконалення поняттєвого апарату бібліографічної науки і практики, створення поняттєвої, теоретико-термінологічної моделі бібліографії в різних формах, зокрема стандартах, енциклопедичних і термінологічних словниках. Бібліографічний поняттєвий апарат -- цілісний комплекс термінів. Учені і практики постійно стикаються з необхідністю використовувати, вводити терміни, відбиваючи таким чином усі нові аспекти бібліографії, відношення і зв'язки досліджуваних бібліографічних об'єктів.

Поняттєво-термінологічний підхід активно використовували такі науковці: А. О. Астапович, О. А. Гречихін, О. П. Шулік, І. Г. Моргенштерн, В. А. Фокєєв та ін.

методологічний науковий бібліографія

Список літератури

1. Астахова Л. В. Библиография как научный феномен: монография / Л. В. Астахова. - М.: МГУК, 1997. - 338 с.

2. Барсук А. И. Библиографоведение в системе книговедческих дисциплин: методолог. очерк / А. И. Барсук. -- М.: Книга, 1975. -- 206 с.

3. Вохрышева М. Г. Библиографическая деятельность: структура и эффективность / М. Г. Вохрышева. -- М.: Кн. палата, 1989. -- 199 с.

4. Вохрышева М. Г. Теория библиографии: учеб. пособ. / М. Г. Вохрышева. -- Самара: Изд-во СГАКИ. 2004. -- 368 с.

5. Гречихин А. А. Информационно-управленческаяконцепциябиблиогра- фии / А. А. Гречихин // Мир библиогр. -- 2006. -- №3. -- С. 14-21.

6. Гречихин А. А. Общая библиография: учебник / А. А. Гречихин. -- М.: Изд-во МГУП, 2000. -- 508 с.

7. Гречихин А. А. Обшая библиография: теоретико-методологические основы: учеб. пособ. / А. А. Гречихин. -- М., 1990. -- 180 с.

8. Зубов Ю. С. Библиография как система свернутого знання / Ю. С. Зубов // Теоретико-методологические проблемы современного советского библиографоведения: межвуз. сб. науч. тр. -- М., 1981. -- Вып. 47. -- С. 23-40.

9. Коршунов О. П. Библиографоведение: основы теории и методики: учебник / О. П. Коршунов. Т. Ф. Лиховид, Т. А. Новоженова; под. ред. О. П. Коршунова. -- М.: Гранд-Фаир. 2009. -- 335 с.

10. Леонов В. П. Библиограф: профессия «переживает» парадигму [Электронный ресурс] / В. П. Леонов // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития: науч.-практ. и теорет. сб. -- Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/ articles/2005/051vpppp.html. -- Загл с экрана.

11. Леонов В. П. Библиография как профессия / В. П. Леонов. -- М.: Наука, 2005. -- 128 с.

12. Новоженова Т. А. Методологические основания общей теории библиографии / Т. А. Новоженова. -- Краснодар, 2003. -- 308 с.

13. Новоженова Т. А. Синергетика как фундамент развития наук об информации / Т. А. Новоженова // Мир библиогр. -- 2009. -- №3. -- С. 28-33.

14. Новоженова Т. А. Синергетическая концепция библиографии / Т. А. Новоженова // Российское библиографоведение: итоги и перспективы: сб. науч. статей. -- М.: ФАИР--ПрЕсС. 2006. -- С. 199-215.

15. Российское библиографоведение: итоги и перспективы: сб. науч. статей / сост. и предисл. Т. Ф. Лиховид; науч. ред. Т. Ф. Лиховид. -- М.: ФАИР-ПРЕСС, 2006. -- 688 с.

16. Сляднева Н. А. Библиография в системе Универсума человеческой деятельности: опыт системно-деятельностного анализа / Н. А. Сляднева. -- М.: МГИК, 1993. -- 226 с.

17. Соколов А. В. Теория библиографии в лабиринте концепций / А. В. Соколов // Мир библиогр. -- 2009. -- № 3. -- С. 19-25; №4. -- С. 9-20.

18. Фокеев В. А. Библиография: теоретико-методологические основания: учеб. пособ. / В. А. Фокеев. -- СПб.: Профессия, 2006. -- 352 с.

19. Фокеев В. А. Природа библиографического знания: монография / В. А. Фокеев. -- М., 1995. -- 352 с.

20. Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства: навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. -- К.: Кондор, 2004. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru