Оцінка в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій за міжнародними та національними стандартами

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра обліку та аудиту

Оцінка в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій за міжнародними та національними стандартами

М.О. Кобзева, аспірант

Анотація

Проаналізовано та розглянуто сутність та класифікацію фінансових інвестицій. Визначено основні методи їх оцінки за міжнародними та національними стандартами. Розкрито основні підходи до визначення справедливої амортизаційної вартості та собівартості.

Ключові слова: фінансові інвестиції, справедлива вартість, метод участі в капіталі, вплив, контроль, собівартість.

Financial investments estimation in accounting by international and national standards

The paper analyzes and discusses the nature and classification of financial investments. It defines the main estimation methods by international and national standards, and discusses the main principals for identification of cost, fair and depreciation values.

Key words: financial investments, fair value, equity method, influence, control, self-cost.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства є здійснення інвестицій. Фінансові інвестиції є основою розвитку будь-якого підприємства. Основним етапом та елементом методології бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є оцінка. Основні положення оцінювання зазначені як в національних так і в міжнародних стандартах. Але вони потребують адаптації та гармонізації .

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Проблемою оцінки фінансових інвестицій займались багато як вітчизняних вчених, так і зарубіжних вчених. З них можна виділити: Елізабет Гордон, Е. Генрі, Т. Ловерс, Дж. Бред, В.В. Бабіч, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Н.М. Клим, О. Лисенко, Л.Г. Ловінська, П.Т. Саблук, С.В. Сачова, Г. Уманців та ін.

Метою статті є вивчення та визначення основних принципів та методів оцінювання фінансових інвестицій з урахуванням національних та міжнародних стандартів та напрямів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”, фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою: збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [1].

Вкладаючи свої активи в інші підприємства, інвестор обліковує їх не серед ресурсів, призначених для внутрішнього споживання або експлуатації, а як сукупність активів, об'єднаних назвою “інвестиції”. Тобто з моменту інвестування вони вже не є для підприємства-інвестора його будівлями, спорудами, обладнанням, коштами або запасами, а, незалежно від своєї форми, вважаються акціями, паями (частками), наданими позиками. Вкладені (інвестовані) в інше підприємство ресурси є фінансовими активами інвестора або його фінансовими інструментами. З іншого боку, на балансі підприємства -- об'єкта інвестування -- ці ресурси, взяті до обліку як цілком визначені види активів, у своїй вартісній сукупності є інвестиційною власністю підприємства-інвестора.

До таких підприємств належать асоційовані, дочірні та спільні підприємства.

Велика кількість питань виникає при використанні міжнародних стандартів у вітчизняній практиці. Вимоги користувачів фінансової звітності щодо поліпшення механізму розкриття інформації про економічні інтереси, які відображаються в звітності підприємства та інших організаціях; поліпшення механізму визначення прибутку або збитку, потоків грошових коштів у фінансовій звітності спонукають підприємства використовувати міжнародні стандарти.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» визначає асоційоване підприємство як суб'єкт господарювання, зокрема суб'єкт господарювання, який не є корпорацією наприклад партнерство, що його контролює інший суб'єкт господарювання (відомий як материнське підприємство) [2].

Згідно П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства [3].

Що стосується «спільної діяльності», то вона визнається як «господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними» [4].

Фінансові інвестиції відіграють важливу роль в діяльності цих підприємств.

Підходів до визначення та класифікацій фінансових інвестицій багато як в науковій так і в законодавчій базі. Їх можна класифікувати за такими ознаками:

- для цілей оподаткування (фінансові, капітальні, реінвестиції);

- за об'єктами вкладення (фінансові та капітальні);

- за терміном вкладання(довгострокові та поточні), в свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на інвестиції пов'язаним сторонам, які обчислюються за методом участі в капіталі; інші інвестиції пов'язаним сторонам та інвестиції не пов'язаним сторонам.

- за типом відносин між інвестиціями та об'єктом - це інвестиції, які засвідчують відносини позики (боргові відносини) та права власності на частку в майні підприємства;

- за видом діяльності підприємства і належать до фінансової та інвестиційної діяльності.

В останніх публікаціях досить розгорнуту та повну класифікацію фінансових інвестицій запропонував Н.М. Клим, класифікувавши їх за рівнем впливу інвестора на інвестоване підприємство, залежно від мети їх утримання, за видами оцінок фінансових інвестицій у обліку, за видами цінних паперів.

Що стосується бухгалтерського підходу до класифікації фінансових інвестицій, то основоположним нормативним документом для цього є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Джерело: Складено автором на підставі П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції»

Залежно від способу придбання фінансових інвестицій підприємством для правильного їх відображення в бухгалтерському обліку використовують декілька методів оцінки: первісна, оцінка фінансових інвестицій на дату балансу. бухгалтерський облік фінансовий інвестиція

Первісна оцінка фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, як поточні так і довгострокові оцінюються та відображаються за собівартістю. «Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції» [4]. Виключенням є придбання фінансових інвестицій шляхом обміну на цінні папери власної емісії та шляхом обміну на інші активи, тоді їх собівартість визначається за справедливою вартістю.

Придбання фінансових інвестицій може здійснюватись трьома шляхами:

- за грошові кошти;

- шляхом обміну на цінні папери власної емісії;

- шляхом обміну на інші активи.

Так, новий Міжнародний стандарт фінансової звітності (МСФЗ) 13 «Справедлива вартість» пропонує дещо нове розкриття питання оцінки фінансових інвестицій. В ньому широко розкрито поняття справедливої вартості у Міжнародному стандарті фінансової звітності 13 «Справедлива вартість» (Fair Value Measurement), який вступає в дію з 01 січня 2013 р. [5]. Він визначає справедливу вартість, як ціну, яка буде отримана з продажу активу, або сплачену за передачу зобов'язань на дату оцінки у звичайних угодах між учасниками ринку. У ньому вказується, що для оцінки активів за справедливою вартістю потрібно, щоб підприємство, визначало наступне: конкретний актив або зобов'язання, який вимірюються; ринок, на якому звичайні операції проводитимуться для активу або зобов'язання, відповідний метод оцінки для використання справедливої вартості. Коли ціни на ідентичні активи або зобов'язання не зазначені, суб'єкт господарювання оцінює справедливу вартість з використанням іншого методу оцінки, який дозволяє максимально використовувати відповідні матеріали. Тому що справедлива вартість ринкових активів вимірюється за допомогою припущення, що учасники ринку будуть використовувати такі ціни при встановленні їх на активи та зобов'язання.

При встановленні справедливої вартості підприємство повинно враховувати характеристику активу або зобов'язання для інших учасників ринку, які будуть враховувати ці ціни на дату оцінки. Такі характеристики включають, наприклад, таке: стан і місцезнаходження активів, обмеження, якщо такі є.

МСФЗ 13 «Справедлива вартість» зазначає, якщо вартість активу неможливо встановити за допомогою порівнянь та спостережень на ринку,то її визначають за допомогою іншого достовірнішого методу. В ньому пропонується три методи до визначення справедливої вартості активу:

- ринковий метод. При ринковому підході використовуються ціни та інша доречна інформація, що генерується ринковими операціями з ідентичними або порівнянними (тобто аналогічними) активами, зобов'язаннями або групою активів і зобов'язань;

- витратний підхід. Він визначає вартість активу як суму витрат, які потрібно понести для заміни цього актива;

- доходний підхід. При використанні цього підходу майбутні суми (наприклад, потоки грошових коштів або доходи і витрати) перетворюються в єдину суму на поточний момент (тобто дисконтовану). При використанні прибуткового підходу оцінка справедливої вартості відображає поточні ринкові очікування відносно таких майбутніх сум [ 6].

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу. Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю [3, п.8]. Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу застосовуються три методи:

- метод участі в капіталі (фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

- ефективна ставка відсотка, (фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення відображаються за амортизаційною собівартістю);

- собівартість з урахуванням зменшеної корисності інвестицій (фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо) [4].

Згідно з МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» метод участі в капіталі розглядається як метод обліку, згідно з яким інвестицію первісно визнають за собівартістю, а потім коригують відповідно до зміни частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування після придбання. Прибуток чи збиток інвестора включає частку інвестора в прибутку чи збитку об'єкта інвестування [2].

Інвестиційний розрахунок за цим методом призводить до визнання частки інвестора у прибутку або збитках об'єкта інвестицій після дати придбання. Такі суми враховуються при визначенні чистого доходу інвестора в розкритті інформації у фінансовій звітності. Дивіденди, отримані від інвестування зменшують балансову вартість інвестиції та не визнаються, як дивідендний дохід. В результаті застосування методу участі в капіталі, інвестиційний рахунок відображає перевищення активів інвестора над його власним капіталом в чистих активах об'єкта інвестицій.

У декларації інвестора про отримані доходи та збитки пропорційна доля чистого прибутку відображається окремо. Будь-яке перевищення ціни, сплаченої за акції на основній балансової вартості чистих активів дочірньої компанії при їх купівлі, повинні бути визначені (наприклад, гудвіл) і, при необхідності, не амортизуватись.

Коли інвестор володіє більш ніж 50% інвестицій, які перебувають в обігу, то він може здійснювати контроль над діяльністю об'єкта інвестування. Консолідована фінансова звітність афілійованих груп, як правило, представляє інформацію про них.

Інвестиції в неконсолідовані дочірні компанії відображені в консолідованій фінансовій звітності за методом пайової участі. У неконсолідованої фінансової звітності інвестиції материнської компанії в дочірні відображаються теж за методом участі в капіталі.

Метод ефективної ставки відсотка застосовується для фінансових інструментів, визнання процентних доходів при амортизації відсотків, нарахуванні відсоткового доходу або витрат на виплату відсотків протягом поточного періоду.

В положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» ефективна ставка відсотка розраховується за формулами (1) та (2):

(1)

(2)

Амортизація дисконту або премії розраховується за формулою (3):

(3)

У Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» представлений дещо інший підхід до визначення цього методу. Головним його принципом є точне дисконтування майбутніх платежів, які попередньо були оцінені. При обчисленні ефективної ставки відсотка підприємство має враховувати оцінку грошових потоків, але не зважаючи на майбутні збитки від позик та кредитів. Але, як і в П(С)БО 12 зазначається, що амортизаційна вартість розраховується за допомогою цього методу.

Метод собівартості, з урахуванням зменшеної корисності інвестицій використовується при зменшенні корисності інвестицій, яка може бути викликана зниженням їх дохідності. Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримування інвестиції.

Висновки

Частка підприємств, які займаються інвестиційною діяльністю з кожним роком збільшується. Інвестицій пов'язаним сторонам стають одним з найактуальніших та проблемних питань в бухгалтерському обліку. У статті проаналізовано методи оцінки фінансових інвестицій. Досліджено проблемні питання щодо розкриття методів обліку інвестицій, як в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, так і в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Розглянуто два методи оцінки фінансових інвестицій, які залежать від методу придбання - первісна оцінка фінансових інвестицій та оцінка фінансових інвестицій на дату балансу.

В першому випадку, якщо компанія придбала фінансові інвестиції за грошові кошти, то вони оцінюються за собівартістю, яка складається з сплачених грошових коштів та витрат, які пов'язані з придбанням цієї фінансової інвестиції. В другому випадку собівартість фінансових інвестицій визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. В третьому за справедливою вартістю активів, які попадають в процес обміну.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Верховна Рада України

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» [Електронний ресурс]

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»: [Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99р. №163] зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Верховна Рада України

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.0.2000р. №91 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Верховна Рада України

5. IFRS 13 Fair Value Measurement: [Електронний ресурс]

6. Міжнародний стандарт фінансової звітності «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Верховна Рада України

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.06.01 р. №303 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Верховна Рада України

9. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 24 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України

10. Костюченко В.М. Косолідована фінансова звітність: міжнародний досвід та практика в України: Навчально-практичний посібник / Костюченко В.М.-К.: Центр учбової літератури, 2008-528 с.

11. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 282 с.

12. Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерському обліку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2002. - 276 с.

Размещено на allbest.ru