Методика ідентифікації, оцінювання та мінімізації ризиків управління необоротними активами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИКА ІДЕНТИФІКАЦІЇ, ОЦІНЮВАННЯ ТА МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ УПРАВЛІННЯ НЕОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ

О.С. Кірей

аспірант, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Розглянуто методичні підходи щодо ідентифікації та оцінки ризиків в системі внутрішнього контролю необоротними активами, що дає змогу ідентифікувати ризики на машинобудівних підприємствах і визначити заходи щодо їх мінімізації та реагувати через контрольні дії.

Ключові слова: необоротні активи, ідентифікація, оцінка ризиків.

METHOD FOR IDENTIFICATION, EVALUATION AND MITIGATION OF RISKS FIXED ASSETS

Methodical approaches to the identification and assessment of risks in the system of internal control of fixed assets, which allows to identify the risks of building enterprises and identify measures to minimize and respond through the control of.

Keywords: non-current assets identification, risk assessment.

Вступ

В умовах ринкових відносин перед промисловими підприємствами постають важкі задачі, зокрема, виникає необхідність ефективного управління необоротними активами. Стратегія управління необоротними активами включає процеси внутрішнього контролю та управління ризиками.

Аналіз останніх досліджень

Найвагоміший внесок у формування теоретичних та практичних основ функціонування контролю та управління ризиками, зроблено такими вітчизняними вченими-економістами, як М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Е.А. Вознесенський, І.К. Дрозд, Є.В. Калюга, Камінський А.Б., В.М. Мурашко, А.Я. Савченко, В.В. Сопко, Б.Ф. Усач, В.О. Шевчук та інші. Проте, проблему не можна вважати достатньо вивченою.

Метою даного дослідження є проведення методики ідентифікації, оцінювання та мінімізації ризиків управління необоротними активами.

Виклад основного матеріалу

1. Формування групи експертів для здійснення експертного оцінювання:

а) експерти підприємства:

директор підприємства ();

головний економіст ();

начальник фінансового відділу ();

начальник відділу збуту ();

начальник виробничого відділу ();

б) зовнішні експерти:

аудитори ();

заступник начальника відділу зведеного бухгалтерського обліку та звітності ().

2. Ідентифікація та оцінювання ризиків.

2.1. Визначення основних груп ризиків управління необоротними активами (рис. 1.1).

2.2. Обчислення відповідного впливу кожної з груп на ефективність управління необоротними активами на основі методу аналітичної ієрархії Т. Сааті [1]. Для цього здійснюють експертне попарне порівняння груп ризиків на основі шкали, запропонованої Т. Сааті [1], і будують матрицю парних порівнянь, яка матиме такий вигляд:

.

Рис. 1. Ідентифікація ризиків управління необоротними активами * розроблено автором

Для наближеного обчислення показників відносної важливості виділених груп ризиків скористаємося середнім геометричним елементів кожного з рядків матриці за формулою:

(1)

ідентифікація ризик необоротний актив

Таким чином, одержимо ; ; ; ; .

Зазначимо, що застосування методу аналізу ієрархій передбачає процедуру перевірки узгодженості міркувань експертів на основі визначення індексу органічності [1]. У нашому випадку він дорівнює , що значно менше 10% , а це в свою чергу свідчить про високу узгодженість оцінок експертів.

2.3. Визначення ризиків за кожною групою, виділеною на попередньому етапі (рис. 1).

2.4. Визначення впливу кожного з ризиків на управління необоротними активами. На цьому етапі здійснюється попарне порівняння ризиків у межах кожної з виділених груп на основі шкали Т. Сааті.

Матриця парних порівнянь фінансових ризиків:

.

Матриця парних порівнянь інвестиційних ризиків:

Матриця парних порівнянь ризиків економічної діяльності

;

Матриця парних порівнянь інституціональних ризиків:

;

Матриця парних порівнянь ризиків персоналу:

Для визначення відносної важливості кожного з ризиків у межах кожної з виділених груп можна скористатися формулами, аналогічними (табл. 1).

Результати обчислення запишемо в підсумкову таблицю.

Таблиця 1. Коефіцієнти відносного впливу ризиків без урахування вагомих коефіцієнтів груп ризиків

2.5. Обчислення впливу кожного з ризиків з урахуванням відносної ваги відповідних груп цих ризиків за допомогою таких співвідношень:

для ;

для ;

для ;

для ;

для .

Таблиця 2. Коефіцієнти відносного впливу ризиків з урахуванням вагомих коефіцієнтів груп ризиків

2.6. Переведення одержаних значень з використанням 10-бальної шкали. На цьому етапі вибираються ризики з найбільшим впливом на управління необоротними активами й експертам пропонується оцінити їх вплив за 10-бальною шкалою. Оцінювання найбільш «вагомих» ризиків, відповідно до шкали впливу розраховуються за відносними значеннями (табл. 3).

Таблиця 3. Коефіцієнти відносного впливу ризиків з використанням 10-бальної шкали

3. Визначення імовірності настання ризиків на основі експертних міркувань.

3.1. На першому етапі від експертів отримують оцінки імовірності настання ризиків (табл. 4), тобто кожному експерту пропонується оцінити імовірність кожного з ідентифікованих ризиків.

Таблиця 4. Оцінка ймовірності ризиків

3.2. Визначення рівня узгодженості міркувань експертів при оцінюванні ними імовірності ризиків (обчислення коефіцієнта конкордації).

Для визначення узгодженості міркувань експертів їх оцінки розміщують відповідно до величини імовірності (у порядку спадання), а ризики перенумеровують від 1 до 19. Номер в одержаному переліку визначає ранг відповідного ризику, визначений кожним з експертів (якщо в міркуваннях експерта декілька ризиків мають однакову оцінку, то у цьому випадку їм призначається однаковий ранг, який дорівнює середньому арифметичному номерів місць, які вони займають у цьому ранжуванні).

Після цього здійснюється процедура визначення узгодженості експертів за допомогою коефіцієнта конкордації [1]:

,

де ( - ранг -го ризику, визначений -м експертом (, - кількість експертів, - кількість ризиків); - сума рангів -го ризику, визначених усіма експертами). Ця формула використовується, якщо немає рівних рангів у оцінюванні об'єктів експертом; якщо такі ранги наявні, то коефіцієнт конкордації визначається за формулою:

де - показник зв'язаних рангів у ранжируванні -го експерта, причому , - число груп рівних рангів у ранжируванні -го експерта; - число рівних рангів у -й групі зв'язаних рангів при ранжируванні -го експерта.

Одержана величина коефіцієнта конкордації у нашому випадку свідчить про високий рівень узгодженості експертів, що дає змогу визначити середні значення ймовірностей ризиків (табл. 5).

Таблиця 5.

4. Побудова матриці «імовірність ризику» - «вплив ризику».

Рис. 2. Матриця «імовірність ризику» - «вплив ризику» * розроблено автором

5. Розробка заходів щодо мінімізації ризиків.

Діяльність суб'єкта господарювання пов'язана з внутрішніми та зовнішніми ризиками, якими можна управляти. У зв'язку з частими змінами економічних, галузевих, законодавчих та виробничих умов менеджменту необхідно ідентифікувати та управляти ризиками. Визначення та аналіз ризиків має безперервний характер і є компонентом ефективного внутрішнього процесу. Постійні зміни в законодавчому регулюванні, податковому законодавстві, положеннях бухгалтерського обліку, впровадження нових технологій у процес виробництва, корпоративна реструктуризація, новий персонал - все це є прикладами підвищеного ризику. Кожне підприємства повинно оцінити важливість і ймовірність його існування та визначити заходи, спрямовані на зменшення ризиків [2, с. 98].

Шляхи мінімізації ризиків:

1) при ризиках, пов'язаних з умовами контракту:

- створення виробником власної транспортної інфраструктури;

- спеціалізовані страхові установи можуть взяти на себе страхування ризиків вітчизняних машинобудівних підприємств;

2) при зовнішніх ризиках:

- використання акредитивної форми розрахунків;

- обслуговування можливої дебіторської заборгованості;

- постійний моніторинг інформації про ризики;

- проведення маркетингових досліджень.

Страхування фінансових ризиків допоможе машинобудівним підприємствам оптимізувати податкову політику, сплачувати страхові внески для страхування фінансових ризиків коштами, які виділяються зі стабілізаційного фонду підприємства.

Однією з передумов зростання конкурентоспроможності української машинобудівної галузі на світових ринках є мінімізація ризиків зовнішньоекономічної діяльності замість поширеної практики перекладання ризиків вітчизняними підприємствами на споживачів своєї продукції.

Заходи щодо мінімізації ризиків забезпечують додаткові можливості у страхуванні, кредитуванні зовнішньоекономічних постачань, моніторингу, стабілізації кон'юнктурних коливань, скороченні транзакційних витрат та встановленню довгострокових взаємовідносин та стабільності постачань.

Висновки

Отримана методика дає змогу ідентифікувати та мінімізувати відповідні ризики на промислових підприємствах.

Заходи щодо мінімізації ризиків забезпечують додаткові можливості у страхуванні, кредитуванні зовнішньоекономічних постачань, моніторингу, стабілізації кон'юнктурних коливань, скороченні транзакційних витрат та встановленню довгострокових взаємовідносин та стабільності постачань.

Шляхи мінімізації ризиків:

1) при ризиках, пов'язаних з умовами контракту:

- створення виробником власної транспортної інфраструктури;

- спеціалізовані страхові установи можуть взяти на себе страхування ризиків вітчизняних машинобудівних підприємств;

2) при зовнішніх ризиках:

- використання акредитивної форми розрахунків;

- обслуговування можливої дебіторської заборгованості;

- постійний моніторинг інформації про ризики;

- проведення маркетингових досліджень.

Список використаної літератури

1. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий / Т. Саати. - М.: Радио и связь, 1993. - 320 с.

2. Дорош Н.І. Аудит системи внутрішнього контролю підприємства / Н.І. Дорош // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - Вип. 2(5). - С. 95-108.

Размещено на Allbest.ru