Сутність, функції, інформаційне та методичне забезпечення процесу аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р.

Термін «аудитор» -- латинського походження, що в перекладі на українську мову означає «він вислуховує».

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному -- у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII--XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи.

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни в організації та методах контролю. Аудит і аудиторські фірми є новим явищем в економічній практиці нашої держави, однак вони, як важливі елементи ринкової економіки, набувають дедалі більшого поширення.

З 1993 р. після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит набув законодавчого оформлення і почав інтенсивно розвиватися в Україні.

Вивчення даної теми є дуже актуальною, тому що з кожним днем зростає роль аудиту в становленні та розвитку ринкової економіки України. Це пов'язано з тим, що за допомогою аудиту забезпечується підтвердження достовірності фінансової звітності для її користувачів власників підприємств, інвесторів та ін.

Мета -- вивчити та дослідити матеріал зібраний у даній курсовій роботі, для того, щоб закріпити знання, а також теоретичні та практичні навички здобуті у процесі вивчення дисципліни «Аудит» .

Для досягнення цієї мети потрібно перш за все ознайомитись з фундаментальною базою аудиту.

1. Сутність аудиторської діяльності, її призначення

1.1 Поняття аудиту та його сутність

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено поняття аудиту: «Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудитори, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Аудиторські організації надають послуги підприємцям щодо поліпшення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалежності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній методології виконання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій. Функції цих підрозділів визначаються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними особами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник вибирає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з метою отримання науково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заінтересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що податки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішенні майнових спорів у господарському і народному судах між власником і його контрагентами. Обґрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають Національному банку України і комерційним банкам. Кваліфіковані висновки аудитора з питань господарської діяльності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Перманентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удосконаленню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Стратегічний аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, поширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприємницькій діяльності господарюючих суб'єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

1.2. Поняття аудиторських процедур та послідовність їх здійснення

Процедура (від лат. procedo-- проходжу, відбуваюсь) -- поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Аудиторські процедури -- це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналітичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки:

1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документування інформації про клієнта, структуру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків.

5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською перевіркою.

6. Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і оцінювання результатів аудиту.

7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов'язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окремих операцій тощо.

Сукупність організаційних, методичних і технічних процедур становить аудиторський процес. Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дослідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення аудиту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської організації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підлягає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім'я, по батькові членів бригади (окремого аудитора), призначається керівник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об'єкт аудиту; зміст перевірки, періоди суцільного та вибіркового контролю. Конкретизується аудит у плані-графіку, де відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт. Завершується початкова стадія процесу аудиту складанням робочого плану аудитора, де передбачено об'єкт контролю, обсяг роботи і час її виконання (початок і закінчення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної техніки тощо. У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти (висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку.

2. Організація аудиту в Україні, права та обов'язки аудиторів

2.1 Підготовка і сертифікація аудиторів

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність для здійснення аудиторської діяльності. Сертифікація аудиторів-це визначення кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяльністю. В Україні сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою.

Умови та порядок сертифікації аудиторів в нашій країні регламентуються "Положенням про сертифікацію аудиторів", затвердженим рішенням АПУ від 31 травня 2007 р. № 178/6 (додаток 6). Дія даного положення не поширюється на сертифікацію аудиторів, які здійснюють аудит банків.

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які здобули вишу економічну або юридичну освіту (не нижче освітнього рівня спеціаліста або магістра), документ на здобуття якої визнається в Україні; отримали певні знання з аудиту, бухгалтерського обліку, фінансів, економіки, господарського права тощо; мають досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах бухгалтера, фінансиста, економіста, ревізора, юриста, асистента чи помічника аудитора, а також успішно склали кваліфікаційний іспит. Аудитором не може бути фізична особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Сертифікат аудитора - це офіційний документ, який засвідчує рівень професійних знань і надає право громадянину України на здійснення аудиту. Існують сертифікати таких видів:

- сертифікат серії А, який надає право здійснення аудиту підприємств і господарських товариств;

- сертифікат серії В, який надає право здійснення аудиту банків;

- сертифікат серії АВ. який надає право здійснення аудиту банків, підприємств і господарських товариств.

Для набуття права складання кваліфікаційного іспиту на отримання сертифіката аудитора України претендент подає до Аудиторської палати України такі документи:

1) заяву встановленої форми;

2) копію диплома, засвідчену нотаріально або за місцем роботи;

3) витяг з трудової книжки, засвідчений нотаріально або за місцем роботи;

4) документ про оплату;

5) копію паспорта.

Ці документи розглядає Комісія із сертифікації та удосконалення професійних знань АПУ і протягом 20 днів виносить рішення щодо можливості складання кваліфікаційного іспиту даною особою. Тобто наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою АПУ. Програма складається з тестів і ситуаційних завдань. Особи, які набрали 70 і більше балів за результатами тестів, допускаються до вирішення ситуаційних завдань.

Для успішного складання кваліфікаційного іспиту необхідно отримати за результатами вирішення ситуаційних завдань 60 балів і більше.

Рис. 1. В АУДИТОРСЬКУ ПАЛАТУ УКРАЇНИ. ЗАЯВА

Рис. 2. Зразок бланка сертифіката. АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ

Особи, які склали іспит, отримують сертифікат аудитора України, а також виголошують клятву про суворе дотримання норм чинного законодавства України, виконання своїх обов'язків і вимагання цього від інших.

Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'ять років. Продовження дії сертифікату здійснюється за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.

Порядок створення аудиторських фірм.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторська фірма - це створена відповідно до законодавства юридична особа, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Аудиторські фірми можуть бути створені у будь-яких організаційно-правових формах, крім відкритого акціонерного товариства. При цьому мають бути витримані такі умови:

- загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, не може перевищувати у статутному капіталі 30%; - наявність хоча б одного сертифікованого аудитора серед працівників фірми;

- директором аудиторської фірми має бути лише сертифікований аудитор;

- проходження державної реєстрації як аудиторської фірми і наявність свідоцтва про реєстрацію.

Займатися аудиторською діяльністю мають право лише ті аудитори (аудиторські фірми), які включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Процедура внесення до Реєстру викладена у "Порядку ведення Реєстру аудиторській: фірм та аудиторів", затвердженому рішенням АПУ від 26 квітня 2007 р.

Реєстр аудиторських фірм та аудиторів являє собою базу даних, що містить інформацію про аудиторські фірми і аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи-підприємці. Даний Реєстр не рідше одного разу на рік публікується у офіційних виданнях.

Для внесення до вищеназваного Реєстру аудиторські фірми (аудитори) зобов'язані подати до Аудиторської палати України заяву встановленого зразку і заповнити Реєстраційну картку

Реєстраційна картка має такі реквізити:

1. Повне найменування аудиторської фірми (ПІБ аудитора); скорочене найменування.

2. Ідентифікаційний код/номер.

3. Місце проведення державної реєстрації; поштова адреса органу державної реєстрації.

4. Дата проведення державної реєстрації.

5. Номер запису про державну реєстрацію.

6. Орган державної податкової служби; поштова адреса органу державної податкової служби.

7. Дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва).

8. Кількість і місце розташування відокремлених підрозділів (відділень, філій, представництв) та кількість працюючих в них сертифікованих аудиторів (зазначити номера сертифікатів).

9. Юридична адреса.

10. Фактична адреса.

11. Посада, П.1. Б. керівника, номер І дата видачі сертифіката;

12. Засновники (учасники): найменування юридичної особи або прізвище та ініціали фізичної особи, адреса фактичного місцезнаходження, ідентифікаційний код, номер сертифіката і дата видачі, частка в статутному капіталі (%).

13. Кількість працівників усього, у т.ч.: кількість постійних працівників-аудиторів (осіб); середньорічна кількість сумісників (аудиторів).

14. Членство (співпраця) у міжнародних аудиторських фірмах (назви фірм), у вітчизняних об'єднаннях аудиторів (аудиторських фірм) - перелік.

У картці також зазначається, що аудиторська фірма (аудитор) зобов'язується здійснювати аудиторську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України, стандартів аудиту і норм професійної етики аудитора.

До заяви додається певний пакет документів, який буде дещо відрізнятися залежно від конкретної ситуації. Наприклад, при первісній реєстрації аудиторської фірми як суб'єкта аудиторської діяльності в АПУ подаються такі документи:

1) реєстраційна картка;

2) нотаріально посвідчена копія про державну реєстрацію;

3) нотаріально посвідчена копія установчих документів;

4) копія сертифікатів аудитора засновників і керівника фірми;

5) копія довідки з органів статистики;

6) документ про призначення керівника фірми;

7) відгук регіонального відділення Аудиторської палати України або Спілки аудиторів України на подані документи;

8) документ про оплату за включення до Реєстру.

Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Продовження терміну здійснює Контрольно-реєстраційна комісія, рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської діяльності, після звіряння даних, раніше внесених до Реєстру.

Свідоцтво про вклюяення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів

Внесені до Реєстру суб'єкти аудиторської діяльності зобов'язані:

дотримуватись вимог чинного законодавства України, рішень Аудиторської палати України, положень Міжнародних стандартів аудиту та етики, що діють в Україні;

подавати до Аудиторської палати України в установлений термін Звіт про аудиторську діяльність;

у місячний термін повідомляти Аудиторську палату України про зміни в документах, які подані для реєстрації.

2.2 Функціональні завдання аудиту

Крім основного завдання, аудит може, залежно від конкретної ситуації та конкретної потреби, вирішувати низку функціональних завдань. До них, зокрема, належать:

- коригування;

- оперативний контроль;

- стратегічні завдання.

Сутність коригування полягає в тому, що у випадку, якщо за результатами проведеної аудитором перевірки були зроблені негативні висновки (в цілому чи в будь-якій частині), він може на прохання клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. До завдань коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором.

Оперативний контроль передбачає проведення перманентного аудиту, тобто систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта для попередження помилок та/або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора щодо попередження помилок та вибору оптимальних рішень на основі даних, одержаних у процесі аудиту, зводиться до вироблення рекомендацій, правильних, або оптимальних, рішень та/або до надання на розгляд клієнта варіантів альтернативних рішень. Аудитор не може сам безпосередньо приймати рішення за клієнта.

Стратегічне завдання - обґрунтування оптимальної чи пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку будь-якого аспекту або діяльності в цілому відповідно до запланованих чи прогнозованих обставин на основі даних, одержаних у процесі аудиту.

2.3 Оплата аудиторських послуг

Згідно з розділом 9 "Винагорода і комісійні" Кодексу професійної етики аудиторів України під час надання аудиторських послуг аудитор оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань, яких він набув на відповідних курсах підготовки аудиторів, за допомогою самоосвіти й використання особистого досвіду роботи. З урахуванням цих чинників аудитор визначає винагороду за надані ним аудиторські послуги.

Розмір винагороди повинен реально відбивати вартість послуг професійного характеру, наданих клієнтові, і встановлюється з Урахуванням:

а) навичок і знань, необхідних для цього виду професійних послуг;

б) рівня підготовки і наявності практичного досвіду осіб, які безпосередньо зайняті в наданні професійних послуг;

в) часу, витраченого кожною особою, котра бере участь у наданні професійних послуг;

г) рівня відповідальності, необхідного для надання відповідних послуг.

Звичайно оплату професійних послуг встановлюють на підставі відповідних погодинних або денних розцінок для кожної особи, зайнятої наданням таких послуг. Ці розцінки повинні ґрунтуватися на принципі, згідно з яким організація роботи аудитора правильно спланована, контролюється й керується належним чином. При цьому необхідно брати до уваги положення параграфа 9.2 Кодексу професійної етики аудиторів України. Для кожного аудитора необхідно визначити відповідні розцінки за роботу.

В угодах або в листах-пропозиціях аудитор не повинен вказувати, що в даний час чи в майбутньому певні професійні послуги надаватимуться за встановлену (фіксовану) оплату, приблизну оплату або за оплату у певних межах, якщо очікується істотне зростання цієї оплати, але майбутньому клієнтові про це невідомо.

Під час надання клієнту професійних послуг може виникнути потреба конкретніше домовитися про вартість послуг заздалегідь. У такому разі аудитор повинен розрахувати оплату, беручи до уваги положення параграфів 9.2-9.4 Кодексу професійної етики.

3. Інформаційне та методичне забезпечення процесу аудиту

3.1 Проблематика інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності

аудит фінансовий звітність

У сучасних умовах господарювання зростають вимоги до ефективності управління підприємствами, це в свою чергу обумовлює необхідність функціонування аудиту управлінської діяльності та підвищення якості його інформаційного забезпечення.

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, впровадження інноваційних технологій, поява нових організаційних форм виробництва зумовлюють ускладнення процесу управління фінансово-господарською

діяльністю підприємства, передбачають отримання своєчасної, достовірної, всебічної інформації, необхідної для ухвалення оптимальних управлінських рішень. Тому з метою ефективного управління бізнесом та підвищення якості контрольних функцій виникає нагальна потреба створення системи інформаційного забезпечення при проведенні аудиту управлінської діяльності суб'єкта господарювання, що підтверджує актуальність теми дослідження.

Удосконаленню теоретичних і практичних аспектів інформаційного забезпечення аудиту та, в цілому, контролю у системі управління підприємства присвячені наукові праці М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Н.Г. Виговської, О.О. Гасило, І.М. Дмитренко, М.В. Кужельного, А.М. Кузьминського, Є.В. Калюги, І.В. Маркіної, В.П. Пантелеєва, О.А. Шпіга. Значний науковий внесок у розвиток інформаційного забезпечення управлінського контролю в Україні зробили такі вчені, як В.Ф. Максімова, С.М. Петренко, І.В. Сіменко, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук та інші.Віддаючи належне науковому внеску зазначених вчених, слід зауважити, що питання розвитку аудиту в системі управління висвітлено тільки на етапі виконання управлінських рішень або в контексті лише внутрішнього контролю.

Відсутність наукового обґрунтування аудиту управлінської діяльності, як цілісно функціонуючої підсистеми контролю управлінських рішень у системі управління підприємства, визначає необхідність подальшого дослідження його концептуальних засад, організаційно-методичних основ, що є науковим підґрунтям побудови такого виду контролю управлінських рішень з метою оптимізації діяльності господарчої одиниці.

Тому метою даної статті є висвітлення проблематики методології та методичних засад у частині питань інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності. Основними завданнями дослідження є:

- визначення поняття «інформаційне забезпечення аудиту управлінської діяльності»;

- створення класифікації складових інформаційного забезпечення за змістом;

- виявлення проблематики інформаційного забезпечення у нормативно-правовій площині та за об'єктами аудиту управлінської діяльності з метою створення ефективної системи інформаційного забезпечення, яка би задовольняла потреби користувачів при здійсненні контрольних функцій в практиці управління.

Організація і методика проведення аудиту управлінської діяльності визначається належним інформаційним забезпеченням аудитора про суб'єкт господарської діяльності.

Інформацією у контексті проведення аудиту слід вважати сукупність різних документів про стан і зміст об'єктів аудиту.

Під інформаційним забезпеченням аудиту управлінської діяльності можна розуміти певним чином упорядковану сукупність інформації, яка формується і використовується на різних стадіях процесу аудиту.

За визначенням окремих вчених, інформаційне забезпечення - це сукупність форм документів, нормативної бази і реалізованих рішень щодо обсягу, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в системі автоматизованого оброблення економічної інформації чи в інформаційній системі» [1, с. 441]. На думку інших вчених, інформаційне забезпечення - це інформація, необхідна для управління економічними процесами, яка зберігається в базах даних інформаційних систем [10, с.124].

Низки науковців розглядають інформаційне забезпечення як сукупність усієї інформації, накопичення баз даних, їхню обробку і одержання вихідних результатів стосовно характеристики діяльності суб'єктів господарювання, або як динамічну систему одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, що створена з метою вироблення управлінських рішень» [6, с.154].

Інформаційне забезпечення можна розглядати і як процес забезпечення інформацією, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі у процесі її функціонування [4, с.111].

Високо оцінюючи науковий добуток вчених при дослідженні поняття «інформаційне забезпечення» слід зазначити, що їх пропозиції не є альтернативними, служать доповненнями і уточненнями сутнісного навантаження цієї дефініції, та не мають протиріч при застосуванні терміну «інформаційне забезпечення» у контексті аудиту управлінської діяльності. Інформаційне забезпечення аудиту повинно формуватися за принципами цілісності інформації, адекватності, гнучкості, адаптивності, стандартизації та уніфікації, можливості зіставлення та

перевірки створених баз даних, з чим погоджується більшість вчених та

науковців [2, с. 206, 4, с.111].

Завданням інформаційного забезпечення аудиту є інформування учасників аудиторського процесу про стан та функціонування підконтрольного об`єкту

Для виявлення проблематики інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності доцільно більш детально розглянути зміст інформаційного забезпечення за його складовими.

Так, нормативно-правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні регламентовані Законом України «Про аудиторську діяльність в Україні», Господарським кодексом України, які містять тільки загальні вимоги щодо здійснення аудиторської діяльності та спрямовані на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації, тому невирішеним питанням залишається нормативно-правове тлумачення аудиту управлінської діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про аудиторську діяльність в Україні» аудиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність, що включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг [3].

Законодавча регламентація терміну «аудит» дозволяє визначити його основні понятійні категорії .

Отже, дефініція «аудит» у нормативно-правовому аспекті розглядається тільки як перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про достовірність обліку та звітності в суттєвих аспектах, про відповідність вимогам законів України, П(С)БО або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання), що не відповідає сучасним реаліям економічного контролю у сфері управління підприємством у зв'язку з обмеженням об'єктів аудиту.

Необхідно відмітити наявність суттєвих протиріч між загальним визначенням сутності аудиту за законодавчими нормами та таким видом аудиту, як аудит управлінської діяльності.

Аудитом управлінської діяльності можна вважати процес перевірки й оцінки господарських явищ і фактів з метою висловлення незалежної думки аудитора про ефективність управління підприємством, надання рекомендацій щодо економічного й більш продуктивного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого фінансового результату і програмних цілей у процесі управління суб'єкта господарської діяльності.

На підставі визначення змісту аудиту управлінської діяльності можна сформулювати його головні понятійні категорії

Отже, дефініція «аудит управлінської діяльності» має багатовекторну функціональну спрямованість на відміну від законодавчо регламентованого терміну «аудит», сутнісне навантаження якого зводиться до перевірки даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності.

Слід відмітити, що окремі завдання аудиту управлінської діяльності регламентовані спеціальними нормативно-законодавчими актами.

Так, рішенням Аудиторської палати України від 22.12.11р. за № 244/14 «Про Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми)» затверджені види аудиторських послуг [9]. Огляд цього переліку послуг дозволив визначити, що послуги у сфері аудиту, які включають завдання з надання впевненості, задекларовані як послуги, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, однак по суті вони є об'єктом аудиту управлінської діяльності.Так, послуги з оцінки та аналізу ефективності використання виробничих потужностей, функціонування системи управління, інформаційних систем (технологій), системи матеріального стимулювання й оплати праці персоналу, систем управління персоналом, корпоративного управління передбачають проведення перевірки ефективності управлінських рішень або окремих господарських процесів (операцій), за результатами якої висловлюється незалежна думка аудитора про стан об'єктів оцінки, результати господарської діяльності.

Аудиторська діяльність у сфері економічного контролю регулюється стандартами аудиту, тобто, документами, що формулюють єдині базові вимоги, питання методології та основні принципи до проведення аудиту.

З 1 січня 2004 року стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийняті як національні стандарти аудиту і підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності відповідно до Рішення Аудиторської палати України від 18 квітня 2003 року за №122/2 [7].

З метою розвитку вітчизняного аудиту та уніфікації підходів до аудиту в міжнародному масштабі Рішенням Аудиторської палати України від 30.11.06р. за № 168/7 «Про застосування Міжнародних стандартів аудиту видання 2006 року» встановлено обов'язкове застосування суб'єктами аудиторської діяльності Міжнародних стандартів аудиту в якості модель облікової політики підприємства, в якої би враховувались вимоги до створення особливого документального забезпечення об'єктів управлінської діяльності. Побудова такої моделі в сучасних умовах господарювання сприятиме:

- організації адекватного документування управління, яке базуватиметься на принципах нормативно-правової регламентації процесів основних функцій управління;

- уніфікації і стандартизації системи документації;

- розробки програмних засобів щодо оптимізації документальних потоків відповідно до рівнів і завдань управління;

- створення системи підготовки фахівців у сфері документального забезпечення процесу управління;

- ефективній організації інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності та іншим видам контролю.

Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновків, що вирішення проблематики інформаційного забезпечення на законодавчому рівні та за об'єктами аудиту управлінської діяльності сприятиме створенню ефективної системи інформаційного забезпечення, яка задовольнить потреби користувачів при здійсненні контрольних функцій в процесі управління підприємством.

3.2 Методика оцінювання ресурсного забезпечення процесів аудиту фінансової інформації

Виконання аудитором завдань із надання впевненості користувачам фінансової інформації, одним з яких є аудит, передбачає виконання певного набору заходів. Їх зміст та призначення визначаються, з одного боку, характером завдань, що мають бути виконані аудитором для досягнення мети, а з іншого - судженням самого аудитора щодо доцільності та очікуваної результативності виконання відповідних заходів. Виконання заходів, спрямованих на досягнення мети аудиту, передбачає понесення аудитором витрат необхідних для цього ресурсів, серед яких, на наше переконання, можуть бути виділені ресурс часу, трудові (праця), матеріальні та фінансові ресурси. Характер та обсяг використання наведених ресурсів визначаються, серед іншого, змістом процесів, для виконання яких вони є необхідними, а також доступом до відповідних ресурсів із боку аудитора. Іншими словами, наявність певного набору ресурсів, якими володіє аудитор і до яких він має доступ, є одним із чинників реалізації окремих процесів аудиту фінансової інформації, тому безпосередньо впливає на можливість досягнення мети аудиту. Зважаючи на це, набуває актуальності проблема оцінювання ресурсного забезпечення виконання завдань аудиту. Розробка теоретичних, науково обґрунтованих підходів до її вирішення, на нашу думку, сприятиме не лише оптимізації витрат аудитора, пов'язаних зі здійсненням перевірки та оцінюванням інформації, що позитивно вплине на економічну ефективність його діяльності. Оскільки від ресурсного забезпечення аудитора залежить його можливість досягнення мети аудиту фінансової інформації, вирішення проблеми ресурсного забезпечення матиме безпосередній позитивний вплив на оцінку якості виконаної аудитором роботи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аудит фінансової інформації переважною більшістю дослідників та практикуючих фахівців розглядається як послідовне виконання окремих видів робіт. Зокрема, у роботах Р. Адамса , В.Д. Андрєєва , Е. Аренса, Дж.К. Лоббека , В.П. Бондаря , Ф.Ф. Бутинця та інших авторів досліджуються аспекти при- йняття рішень щодо співпраці з клієнтом, планування роботи, застосування процедур отримання й оцінювання аудиторських доказів, узагальнення результатів роботи аудитора в робочих документах та аудиторських звітах. Відповідні роботи конкретизуються за ознакою їх елементів, серед яких у наукових публікаціях відзначаються ознайомлення з бізнесом клієнта, оцінка суттєвості інформації, ідентифікація та оцінювання аудиторських ризиків, оцінювання функціонування системи внутрішнього контролю тощо. На наше переконання, аудит фінансової інформації, окремі види робіт, що виконує аудитор для досягнення його мети, окремі заходи мають усі ознаки, які дають змогу ідентифікувати їх як процеси аудиту. При цьому зазначені процеси виходячи з їх змісту та призначення потребують використання певного набору ресурсів. Проте, у наведених та інших наукових публікаціях проблема формування та використання ресурсів часу, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів аудитора в процесі виконання завдань, на нашу думку, розкрита недостатньо. На ролі дослідження використання ресурсів, спрямованих на вирішення завдань аудиту фінансової інформації, наголошується у Концепції системи забезпечення якості аудитор- ських послуг в Україні, затвердженій Рішенням Аудиторської палати України від 26.09.2013 № 279/7 . Зокрема, зазначається, що «зовнішня перевірка систем контролю якості аудиторських фірм і аудиторів повинна забезпечити адекватну перевірку відібраних аудиторських файлів із метою оцінки дотримання професійних стандартів та вимог щодо незалежності, кількості й якості витрачених ресурсів, розміру винагороди за надання аудиторських послуг і внутрішньої системи контролю якості аудиторської фірми та аудитора» . Водночас, відповідно до чинної редакції Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг , до елементів системи контролю якості аудиторських послуг із точки зору ресурсного забезпечення розглядаються лише людські ресурси. Натомість проведення аналізу формування та використання ресурсів часу, матеріальних та фінансових ресу сів, необхідних для досягнення мети аудиту, у контексті управління та контролю якості роботи аудиторів не передбачене. Таким чином, є підстави для констатації недостатнього розкриття аспектів формування і використання ресурсів аудитора як у наукових публікаціях, так і в нормативно-правових документах, що забезпечують регулювання аудиторської діяльності. Формулювання цілей статті . Зважаючи на викладене, метою статті визначається обґрунтування підходів до формування ресурсного забезпечення процесів аудиту фінансової інформації. Виклад основного матеріалу дослідження. Ресурсне забезпечення реалізації процесів аудиту фінансової інформації передбачає визначення обсягу, змісту та послідовності використання ресурсів, необхідних для їх виконання. Оскільки виконання процесів, серед іншого, передбачає застосування певних аудиторських процедур, то можна припустити, що зазначені характеристики використання окремих видів ресурсів формуватимуться на підставі процедурного наповнення відповідних процесів. Таким чином, для оцінки ресурсного забезпечення виконання аудиторських процесів маємо підстави запропонувати оцінювання використання ресурсів праці, матеріальних ресурсів, ресурсів часу та фінансових ресурсів. При цьому, на наше переконання, для оцінювання ресурсного забезпечення процесів аудиту фінансової інформації необхідно враховувати те, що ресурси аудитора мають обмежений характер. Обмеження ресурсів праці має суб'єктивну природу, оскільки їх обсяг і кваліфікацію визначає аудитор під час прийняття на роботу персоналу. Оцінюючи обмеження ресурсів праці, аудитор має визначити, скільки працівників він може залучити для виконання завдання та якою має бути їхня кваліфікація. Якщо для виконання певних видів процесів працівників необхідної кваліфікації не вистачає, аудитор може прийняти рішення щодо відмови від виконання завдання або залучення до виконання аудиту додаткового персоналу, інших аудиторів, персоналу клієнта, експертів або (на умовах субпідряду) інших суб'єктів аудиторської діяльності. У цьому разі аудитору необхідно враховувати власні фінансові можливості. Суб'єктивна природа обмеженості матеріальних ресурсів також пояснюється тим, що їх обсяг і склад формуються виходячи з інтересів аудитора та його фінансових можливостей. Як і у разі з ресурсами праці, аудитору необхідно визначити наявність матеріальних ресурсів, придатних для використання під час виконання завдань аудиту. У разі нестачі цієї категорії ресурсів аудитор може прийняти рішення щодо відмови від виконання завдання, придбання нових ресурсів або оренди в інших суб'єктів фінансово-господарської діяльності.

Особливістю визначення обсягу матеріальних ресурсів та ресурсів праці, необхідних для виконання завдань аудиту фінансової інформації, є те, що він має визначатися як математична сума можливих витрат (у натуральному вимірнику), пов'язаних із виконанням заходів у межах кожного процесу. При цьому отримане значення загального обсягу ресурсів, що мають бути використані, порівнюється з наявними обсягами відповідних ресурсів аудитора .

Обмеженість ресурсів часу пояснюється наявністю домовленостей про тривалість аудит між замовником і аудитором. При цьому така тривалість, як правило, формалізується у відповідних документах і може бути змінена тільки за згодою замовника. Зважаючи на це, можна зробити висновок щодо об'єктивного характеру обмеженості цього ресурсу.

Натомість тривалість виконання аудиту, яка визначається в угоді між аудитором та замовником, як уже зазначалося, має об'єктивну природу. Тому ресурси часу, пов'язані з реалізацією окремих процесів, мають бути визначені виходячи з можливості його розподілу між ними. Розподілений час порівнюється з нормативом його використання для виконання кожного процесу .

У разі, коли запланований обсяг часу є більшим, ніж нормативне значення, аудитор може прийняти рішення щодо використання надлишку для виконання інших процесів. Якщо розподілений обсяг часу є меншим за нормативне значення, аудитор може прийняти рішення щодо відмови від виконання завдання, використання надлишків часу, розподіленого на інші процеси, або залучення додаткових фахівців на платній чи безоплатній основі. Обсяг фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення належного виконання завдань аудиту фінансової інформації, залежить від обсягу матеріальних ресурсів (канцелярські приналежності, комп'ютерна техніка та витратні матеріали, приміщення, що використовуються аудитором тощо). Варто звернути увагу на те, що використання трудових і матеріальних ресурсів для вирішення завдань аудиту фінансової інформації передбачає також здійснення суб'єктами аудиту додаткових витрат. Зокрема, для підтримання належного рівня кваліфікації персоналу аудитор має, серед іншого, оплачувати послуги щодо їх навчання, підвищення кваліфікації, проходження сертифікації тощо. З іншого боку, аудитор має компенсувати своїм працівникам витрати, пов'язані з відрядженнями під час проведення аудиту. Експлуатація приміщень, в яких працює аудитор (якщо деякі заходи аудиту здійснюються поза межами об'єкта аудиту), потребує оплати послуг сторонніх організацій (комунальних підприємств, зв'язку, охорони тощо). Використання комп'ютерної техніки для цілей аудиту не є можливим без відповідного програмного забезпечення, яке ідентифікується як нематеріальний ресурс. Потребують оплати і послуги, які надаються іншими аудиторами та експертами для цілей аудиту фінансової інформації. Зважаючи на це, аудитору необхідно оцінити загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для оплати вартості матеріальних та нематеріальних ресурсів, ресурсів праці, а також оплати послуг залучених фахівців та інших суб'єктів фінансово-господарської діяльності. Водночас необхідно визначити джерела надходження фінансових ресурсів, необхідних для цього. Застосування запропонованого підходу, на нашу думку, дасть змогу, з одного боку, попередньо оцінити величину фінансових ресурсів, які мають бути спрямовані на проведення аудиту, а з іншого - оцінити можливість отримання необхідних ресурсів із різних джерел. Так, покриття витрат, пов'язаних із проведенням аудиту фінансової інформації, за рахунок коштів замовника передбачає необхідність урахування необхідної суми під час визначення величини гонорару аудитора. Це безпосередньо вплине на вартість аудиторської послуги та можливість її обґрунтування в контексті забезпечення дотримання етичних вимог, що висуваються до учасників ринку аудиту. При цьому у разі потреби сума гонорару може бути переглянута за погодженням аудитора та клієнта. Водночас фінансові ресурси можуть надійти й у формі компенсації окремих витрат, пов'язаних із проведенням аудиту. При цьому існує потреба оцінки ймовірності дотримання етичних вимог за можливості здійснення таких компенсацій клієнтом. Така ж потреба існує і за наявності інших надходжень від клієнта. Використання фінансових джерел самого суб'єкта аудиторської діяльності може свідчити про недостатню обґрунтованість (у бік заниження) вартості аудиторської послуги, що може бути негативно оцінене з точки зору етики аудитора. З іншого боку, наявність відповідного джерела може бути наслідком непередбачених під час обговорення з клієнтом обставин, які були виявлені після укладання угоди про проведення аудиту. Залучення позикових коштів може свідчити про необхідність термінового придбання окремих видів ресурсів аудитором для виконання як конкретного завдання, так і для проведення двох і більше аудитів фінансової інформації.

Висновки

Отже, аудит (зовнішній) - це незалежна експертиза стану бухгалтерського обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти, законності та достовірності відображених в них фінансово-господарських операцій господарюючого суб'єкта. Мета аудиту -- висловлення думки аудитора щодо аудованої інформації і доведення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів.

Основою інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності можна вважати економічну інформацію, що характеризує фінансово-господарську діяльність суб'єктів контролю та документально підтверджується у облікових підсистемах. В залежності від об'єктів аудиторської перевірки інформаційне забезпечення підлягає своєрідної диференціації. Необхідно зауважити, що у зв'язку з тим, що не існує законодавчої регламентації документального забезпечення діяльності в сфері управління та, відповідно, в аудиторській діяльності щодо перевірки та оцінювання об'єктів управління, суб'єктам господарювання варто створити таку модель облікової політики підприємства, в якої би враховувались вимоги до створення особливого документального забезпечення об'єктів управлінської діяльності. Побудова такої моделі в сучасних умовах господарювання сприятиме: - організації адекватного документування управління, яке базуватиметься на принципах нормативно-правової регламентації процесів основних функцій управління; - уніфікації і стандартизації системи документації; - розробки програмних засобів щодо оптимізації документальних потоків відповідно до рівнів і завдань управління; - створення системи підготовки фахівців у сфері документального забезпечення процесу управління; - ефективній організації інформаційного забезпечення аудиту управлінської діяльності та іншим видам контролю. Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновків, що вирішення проблематики інформаційного забезпечення на законодавчому рівні та за об'єктами аудиту управлінської діяльності сприятиме створенню ефективної системи інформаційного забезпечення, яка задовольнить потреби користувачів при здійсненні контрольних функцій в процесі управління підприємством. На сьогоднішній день складаються досить сприятливі умови для того, щоб аудит управлінської діяльності продемонстрував свої широкі методологічні можливості і довів свою необхідність системі управління щодо створення могутнього інструменту підвищення ефективності управлінського процесу.

Література

1. Геєць В.М. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: в 3 т., Т.1:Економіка знань - модернізований проект України / за ред. В.М. Гейця. - К.: Фенікс, 2007. -542 с.

2. Гребешков О.Н. Інформаційне забезпечення діяльності підприємства: інформаційні потреби таджерела їх задоволення / О.Н. Гребешков // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - № 6. - Т.3., С.205-208.

3. Закон України “Про аудиторську діяльність ” від 08.06.93р.// ВР - 93. - № 23. - С. 243.

4. Корицька О.І. Макроекономічний підхід до вивчення інформаційного забезпечення оцінювання діяльності промислових підприємств України, 2012, с.111-115.

5. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессиональных бухгалтеров - М.: ICAR, 2000.

6. Петренко С.М. Методичні засади інформаційного забезпечення внутрішнього контролю / Петренко С.М.// Торгівля і ринок України: темат. зб. наук. пр. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - Вип. 26. - Т.2. -С.152-158.

7. Рішення Аудиторської палати України від 18 квітня 2003 року за №122.

8. Рішення Аудиторської палати України від 30.11.06р. за № 168/7.

9. Рішення Аудиторської палати України від 22.12.11р. за № 244/14..

10. Шморгун Л.Г. Менеджмент організацій: навч. посіб. / М.З. Шморгун. - К.: Знання,2010. - 530 с.

Размещено на Allbest.ru

...