Облік готової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми.Здебільшого основною діяльністю кожного підприємства є виготовлення та продаж продукції. Тому облік готової продукції і її реалізації є невід'ємною частиною облікової структури підприємства. облік брак напівфабрикат

Також від обсягу реалізаціїпродукції залежить одна з найвагоміших та найпріоритетніша ціль діяльності підприємства - величина прибутку.

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки облікова система все більше удосконалюється та намагається будуватися на міжнародних стандартах. Водночас проблема планування діяльності підприємства, виробництво різних видів продукції, калькуляція витрат залишається обділена увагою аналітиків.

Теоретична та практична значущість: на основі критичного аналізу праць різних авторів можна зробити висновки та виділити інформацію рекомендаційного характеру, яку можна застосовувати для удосконалення обліку готової продукції та її збуту на підприємствах.

Мета даної курсової роботи: дослідження стану обліку готової продукції на підприємствахна сучасному етапі розвитку економіки України.

Завдання курсової роботи:

- розглянутивизначення та класифікацію готової продукції;

- розглянутидокументальнезабезпеченняоперацій з готовою продукцією;

- розглянути облік незавершеного виробництва;

- розглянутиоблік реалізації готової продукції;

- визначити напрями удосконалення обліку готової продукції та її реалізації.

Предметом дослідження є готова продукція, сільськогосподарська продукція та незавершене виробництво.

Об'єкт дослідження - процес обліку готової продукції на підприємстві.

Методи дослідження.Методичною основою даного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку та взаємозв'язку. У роботі було використано загальнонаукові методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, математичні методи. Інформаційнимзабезпеченням для застосування зазначених вище методів дослідження слугували показники фінансово- господарської діяльності підприємств. У процесі дослідження буловивчено й проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжнихучених-економістів, законодавчіакти щодо питаньобліку й аудиту готової продукції та результатів від її реалізації.

У даній курсовій роботі будуть висвітлені такі питання:

- поняття та класифікаціяготової продукції;

- нормативно¬-правоверегламентування обліку готової продукції та її реалізації;

- документообіг та обробка господарських операцій з руху готової продукції; ¬

- синтетичний та аналітичний облік готової продукції та її реалізації; ¬

- облік надходження та оприбуткування готової продукції; ¬

- облік реалізації готової продукції. ¬

Проблемні аспекти обліку готової продукції детально розкрили в своїх працях багато українських економістів: Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, Л.В. Жилкіна, М.В. Кужельний, В.Г. Линник, В.М. Мурашко, В.М. Пархоменко, Л.К. Сук, Н.М. Ткаченко, В.Я. Савченко, В.В. Сопко, П.С. Смоленюк, а також закордонні вчені: М.Г. Бейгельзімер, П.С. Безруких, В.В. Виноградов, І.Л. Грунфест, А.Ш. Маргуліс, О.К. Марченко, В.Б. Кондраков, Л.В. Ліберман., В.С. Левін., Н.Я. Розенберг, Я.В. Соколова, Е.С. Хендерксен, А.П. Чечета. Проте ряд важливих проблем обліку готової продукції залишаються не розглянутими та актуальними, тому вимагають ретельного дослідження.

Структура та обсяг.Курсова робота складається ізвступу, п'ятирозділів, висновків та рекомендацій, списку використанихпосилань та додатків. Загальнийобсягроботи становить 35сторінокдрукованого тексту. Робота містить2 таблиці,2рисунка,11додатки. Список використанихпосиланьіз 28найменувань подано на 3сторінках.

Підприємства України не залежно від їх форм власності та видів діяльності повинні здійснювати свою діяльність відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Звідси постають і основні задачі та напрямки вивчення проблеми обліку готової продукції згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку, а саме: вивчення постановки та організації облікової політики підприємства; вивчення відповідності готової продукції до національних стандартів; вивчення обліку виробництва, надходження, реалізації, руху та правильності документального відображення готової продукції.

Невизначеність економічної сутності готової продукції зумовлює певні проблеми в обліку і її оцінки.Також виникають труднощі, пов'язані з необхідністю ведення обліку готових виробів за різними цінами: за фактичною собівартістю, за цінами планової (річної, квартальної) фабрично-заводської собівартості, за оптовими цінами тощо. Проте, це не означає, що щоденний аналітичний облік наявності і руху готових виробів також треба вести у всіх цих цінах одночасно. Деяку складність зумовлює облік і контроль деталей і складаних з'єднань у процесі їх виготовлення, а також облік браку і незавершеного виробництва[1]..

У економічно складний для України час державі необхідно підтримувати вітчизняного виробника, особливо, якщо підприємство виготовляє якусь нову продукцію, стимулювати підприємства до розширення, надавати пільги і намагатись знизити податковий тиск, не захищаючи при цьому від конкуренції, щоб сприяти високому рівню науково-технічного прогресу та якості продукції.

Поліпшення організації обліку готової продукції є основним способом досягнення соціальної та економічної ефективності діяльності підприємства.



1. ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Готова продукція - повністю завершена обробкою, укомплектована, яка пройшла необхідні випробування (перевірки). Це виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшливсістадіїтехнологічноїобробки на підприємстві, відповідаютьзатвердженим стандартам або умовам договору, прийнятітехнічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцевізгідно з діючим порядком прийняття продукціїабо іншим нормативно-правовим актом.

Методологічніоснови формування в бухгалтерськомуоблікуінформації про готовупродукціювизначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Показниками продукції є:

Валова продукція - це уся продукція і усі послуги, що виробляються на цьому підприємстві.

Товарна продукція - це частина валової продукції і послуг, призначена для реалізації.

Реалізована продукція - це відпущені із складу покупцеві або замовникові готові вироби і послуги, права власності на які перейшли до нього.

Готова продукція визнається активом, якщо:

- існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від її реалізації або використання.

- її вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею обліку є кожен її вид, типорозмір, марка, група однорідної продукції (номенклатурний номер). Використовуються наступні вимірники готової продукції : натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні.

Номенклатура готової продукції - це перелік найменувань, видів виробів, що виробляються підприємством. У її основі лежить класифікація виробів за певними ознаками.

П (С) БО 16 "Витрати" визначає два поняття собівартості готової продукції:

- собівартість реалізованої продукції;

- виробнича собівартість продукції.

Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, довжина - метрами, якість -сортом. Але продукція завжди матиме вартісну характеристику[2].

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація готової продукції за характером

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому складна може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись у відповідності до П(С)БО - 9 “Запаси” за первісною вартістю. Але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. Для визначення первісної вартості продукції (робіт, послуг) використовується П(С)БО - 16 "Витрати".

Витрати на виробництво готової продукції включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Накладні виробничі витрати можуть бути як змінними, так і постійними. Всі змінні витрати - прямі та накладні - розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат. Постійні накладні виробничі витрати можуть бути як розподілені так і нерозподілені.

Розподілені накладні витрати є елементом первісної вартості запасів готової продукції та незавершеного виробництва і представляють собою оцінені втрати, які ґрунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва.

Нерозподілені накладні виробничі втрати виникають лише тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності. В іншому випадку, всі накладні виробничі витрати відносяться до собівартості.

Управлінські витрати до складу собівартості готової продукції не включаються. Такі витрати акумулюються на рахунку 92 "Адміністративні витрати" та відображатимуться в тому періоді, в якому виникли.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П (С) БО 9 "Запаси".

Готова продукції в бухгалтерському обліку оцінюється одним з наступних методів:

-за фактичною виробничою собівартістю продукції, яка дорівнює сумі всіх витрат на її виготовлення. При цьому калькульовані об'єкти іноді розчленовують по вузлах і великих конструктивних елементах. У підсумку виробнича собівартість виробу складається із суми витрат на окремі його складові частини.

- за плановою (нормативною) виробничою собівартістю. При цьому визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості.

Відсоток відхилення обчислюється як відношення фактичної собівартості залишку продукції на початок місяця і продукції, випущеної з виробництва в даному місяці, до вартості цього ж обсягу продукції в облікових цінах.

- за обліковими цінами. У цьому випадку відокремлено враховується різниця між фактичною собівартістю і облікової ціною[5].

При застосуванні в обліку готової продукції облікових цін і планової (нормативної) собівартості виникає необхідність обчислення відхилень в оцінці товарного випуску за обліковими цінами від його фактичної виробничої собівартості. Це дозволяє незалежно від виду оцінки в поточному обліку визначити в кінцевому результаті фактичну собівартість відвантаженої і відпущеної в порядку продажу продукції (робіт, послуг), а також залишків готових виробів на складах до кінця місяця.

При відпуску продукції із складу П(С)БО 9 дозволяє використати наступні методи оцінки :

- ідентифікованої собівартості одиниці готової продукції;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження з виробництва на склад партій готової продукції (ФІФО);

- нормативних витрат.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку готової продукції, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Готова продукція, яка виготовлена за окремим (спеціальним) замовленням і реалізується конкретному покупцеві (замовнику), при списанні оцінюється за фактичною виробничою собівартістю виготовлення (випуску), тобто за методом ідентифікованої собівартості.

Якщо підприємство надає послуги, то для їх обліку інвентарні рахунки не застосовуються. Залишок готової продукції на складі на початок наступного місяця відображається в активі балансу окремою статтею. Згідно з вимогами П (С) БО відображення повинне проводитися за одним з двох методів оцінки :

1) За первісною вартістю.

2) За чистою вартістю реалізації відносно готової продукції, що піддалася переоцінці.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку на підприємстві зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”).

Порядок проведення уцінки готової продукції аналогічний порядку проведення уцінки інших запасів. Дооцінка готової продукції може проводитись, але в межах попередньої уцінки[4].

2. ОБЛІК НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26 та 27. Ці рахунки активні, балансові, призначені для обліку господарських засобів. Якщо підприємство реалізує напівфабрикати власного виробництва як продукцію переділів, то для їх обліку використовується рахунок 25 "Напівфабрикати".

Рахунок 26 "Готова продукція" використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством.

По дебету рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається по кредиту рахунку 26 і по дебету відповідних рахунків.

Для обліку зерна, картоплі, цукрових буряків, овочів, грубих, соковитих,концентрованих та інших кормів і посадкового матеріалу як власноговиробництва, так і придбаних використовують рахунок 27 “Продукціясільськогосподарського виробництва”. Облік здійснюють окремо за видами,сортами і репродукціями за масою і вартістю.

Продукцію сільськогосподарського виробництва поточного рокуобліковують за плановою собівартістю, котру в кінці звітного періоду доводятьдо фактичної собівартості. Підприємства, що не обчислюють собівартістьпродукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними(діючими на момент складання звітності) цінами. Різницю між фактичною іплановою собівартістю готової продукції, що виявляють у кінці року, відносятьпропорційно на рахунок продукції та на інші рахунки, на котрі вона буласписана протягом року.

За дебетом рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”відображають надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом -вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатноїпередачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, отриману від власнихрослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства,призначену для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання(видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, удитячі садки, їдальні тощо); продукцію, призначену для споживання втваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для годівлі худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень[10].

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва здійснюють за видами продукції.

Аналітичнийоблік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції. На рахунку 28 "Товари" ведетьсяоблікрухутоварно¬матеріальнихцінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цейрахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадськогохарчування. На промислових та іншихвиробничихпідприємствахрахунок 28 "Товари" застосовується для облікубудь¬якихвиробівматеріалів, продуктів, які спеціальнопридбанідля продажу, або тоді, коли вартістьматеріальнихцінностей, що придбані для комплектування на промисловихпідприємствах, не включається до собівартостіготової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягаєвідшкодуваннюпокупцямиокремо.

На підприємствах готова продукція обліковується за місцями її зберігання й окремими видами у встановлених одиницях вимірювання: натуральних (характеризують кількість, обсяг і вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кількісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для отримання узагальнених показників з обліку однорідної продукції).

Готова продукціяздається цехами на склад на підставіприймально-здавальнихнакладних або актів, в окремих випадках первинним документом є відомість. У первинномудокументівказуєтьсянайменування і номенклатурний номер готової продукції, кількість і в окремих випадках вартість за обліковимицінами[27].

Кількіснийоблікготової продукції за її видами та місцямизберігання може бути організованийдекількома способами:

1) у сортовихкарткахскладськогообліку - у бухгалтеріїскладають та обробляютьгрупувальнівідомостіоприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцямизберігання;

2) безкартковим способом - кожен день складаютьоборотнівідомостіобліку випуску продукції з виробництва та рухуготової продукції у розрізі складів та іншихмісцьзберігання. При цьому необхідно звернутиособливуувагу на збалансованістьданих з оприбуткування, відпуску та по залишках продукції. Залишкиготовихвиробівперіодичноінвентаризуються.

У картках або книгах складськогооблікуздійснюються записи про надходження і відпускготової продукції та щоденновиводяться її залишки.

Первиннідокументивиписуються в двох екземплярах та підписуютьсяпредставником цеху і комірником. Комірник, здійснившиприйом по кількості, один екземплярзалишає на складі, а другийповертаєпредставникові цеху.

При надходженніважливої продукції, що вимагає особливого контролю, прийманняздійснюєтьсякомісією і результати відображаються в актіу двохекземплярах.

Складськийоблікведетьсякомірником по кожному номенклатурному номеру в карткахскладськогообліку. Вони можуть друкуватися на папері, писатисявручну, або являти собою комп'ютерниймасивпостійної і змінноїінформації. У кінці дня (п'ятиденки) комірникпередає по реєструпервиннідокументибухгалтеровідляконтролю.Інші екземпляринадходять разом зізвітом цеху. У кінцімісяцякомірникскладаєсальдовувідомість по кожному номенклатурному номеру.

Працівник складу записуєдані про надходження продукції з первинного документа у картки або книги складськогообліку. Записи в карткиздійснюютьсяв тому ж порядку, яків карткискладськогообліку на матеріальніцінності (вказується дата, номер документа, від кого надійшло, кому видано, здійснюєтьсязапис у графу "надійшло" чи "відпущено", виводитьсязалишокпісля кожного запису).

Післязапису в карткискладськогооблікупервиннідокументиздаютьсязавідувачем складу в бухгалтерію. На підставіотриманихбухгалтерієюдокументів з оприбуткуванняготової продукції складається нагромаджувальнавідомість її випуску.Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості відпущених з виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множеннякількостівиробів на ціни знаходитьсяпланова (або відпускна) собівартість продукції. Після того, як бухгалтеріявизначитьфактичну собівартість продукції, дані про собівартість кожного виробупереносяться у нагромаджувальнувідомість. Порівнюючидані про планову і фактичну собівартість оприбуткованої продукції, знаходятьвідхилення виробництва.

Якщо відхилення є економією (з "-"), то його відображають методом червоногосторно. Якщоперевитратою (з "+"), то -допроведенням, яке відображається в ЖО-5 (ЖО-5А).

Для порівняння даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається книга залишків готової продукції, до якоїпереносяться дані з карток чи книг складського обліку. У книзізалишківбухгалтеріяпроставляєоблікові (планові) ціни і визначаєзалишки за кожним видом, сортом готової продукції у сумовомувиразі. Методом додаваннясумзалишків за всією номенклатурою продукції визначаєтьсязагальна сума залишків продукції. Відповідністьзнайденоїсумиданим синтетичного облікудо рахунку 26 "Готова продукція" свідчить про правильністьведенняобліку на складі та в бухгалтерії.

На промисловихпідприємствах, зокрема тих, які маютьзначніобсяги виробництва і реалізації продукції, доцільновикористовуватилогістичніспособи та прийомиуправліннявипуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційномузабезпеченніпроцесу збуту готової продукції, який щеназиваютьлогістичнимсервісом, вони даютьнайкращірезультати.

Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповіднірівніуправлінняповну, своєчасну та достатнюінформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишківготової продукції на будь-який момент часу, про вартістьвідпущеноїоплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язанііззбутовоюдіяльністю. Необхіднуінформаціюпостачає система обліку, в якійреєструютьсявсі без виняткуоперації щодо рухуготової продукції та її фактичноїсобівартості, залишківготової продукції за окремимигрупами та аналітичнимипозиціями. При цьому, як правило, обліковаінформаціявміщуєнабагатобільшеданих, ніж їх використовують у системіуправління.

Однією з складових ефективної організації облікунаявності та рухуготової продукції є високий рівень використання обліковоїінформації для оцінкикількісних та якісних характеристик готової продукції. Для того, щобвдосконалити систему облікуготової продукції, підприємства перш за все повинні організовувати систему бухгалтерськогообліку для найбільшефективної роботи.

3. ОБЛІК БРАКУ ТА НАПІВФАБРИКАТІВ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА

Бракована продукція -- продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів.

Брак у виробництві -- це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, котрі не відповідають установленим стандартам якості чи технічним умовам, у зв'язку із чим не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані лише після додаткових витрат на виправлення.

Для організації обліку втрат від браку кожному підприємству рекомендовано:

- установити перелік причин браку (із визначенням шифру для кожного виду браку) і винних осіб;

- розробити класифікатори виробів із переліком операцій, за якими передбачено плановий брак;

- зазначені в класифікаторах, переліках шифри проставляти в первинних документах, супровідних листах, маршрутних листах, актах про брак тощо.

Види браку наведені на рисунку 2.

Економічна природа, браку полягає в тому, що це не продуктивна наднормативна витрата ресурсів. Внутрішній брак виявляє на підприємстві Відділ технічного Контролю (ВТК).

На виявлений виробничий брак відділ технічного контролю повинен складати відповідний акт (повідомлення про брак), в якому характеризуються дефекти, причини та складається висновок про характер браку.

Форма цього акту нормативними документами не встановлена, тому вона розроблюється кожним підприємством самотужки.

Залежно від місця виявлення брак продукції поділяється на внутрішній та зовнішній. Внутрішній брак продукції - це брак, виявлений у процесі виробництва. Зовнішній брак продукції - брак, виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків.

Рис. 2. Класифікація бракованої продукції



Залежно від характеру відхилень від нормативів брак продукції поділяють на виправний та остаточний. Методика обліку виправного і невиправного браку різниться у зв'язку з тим, що втрати від виправного браку включаються у виробничу собівартість готової продукції, а втрати від невиправного браку є витратами періоду.

Виправний брак -- коли виправлення недоліків технічно можливо й економічно доцільно, тому після їх усунення відповідна продукція може використовуватися за прямим призначенням.

При цьому відображаються витрати, пов'язані з виправленням дефектів:

а) заробітна плата у зв'язку з виправленням - за нарядами, табелями;

б) витрата матеріалів - за вимогами.

Остаточний (невиправний) брак -- вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливо й економічно недоцільно.

Відображаються наступні об'єкти:

а) собівартість невиправного браку, розрахована або по сумі прямих матеріальних витрат, або по сумі прямих матеріальних і трудових витрат, або виходячи із ступеня технічної готовності продукції;

б) вартість оприбуткованого брухту;

в) відшкодовані втрати (із заробітної плати, претензії постачальникам);

г) втрати від невиправного браку, списані на витрати періоду.

Внутрішній брак поділяється на:

- технічно неминучий -- такий, норми якого передбачаються в технічній документації, а також технологічними умовами на виготовлення продукції. Тобто це звичайний брак, без якого неможливе виготовлення продукції;

- непередбачений-- брак, який не передбачений технічною документацією та який виникає внаслідок непередбачених дій (обставин). Наприклад, брак, допущений із вини працівника, через порушення технологічного процесу виробництва, інших незапланованих подій.

Збитки від внутрішнього браку слід відображати у витратах того ж місяця, у якому було виявлено такий брак.

Для обліку браку у Плані рахунків призначений активний калькулятивний рахунок 24 «Брак у виробництві».За дебетом рахунку 24 відображаються:

- витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак (вартість остаточного браку та витрати на виправлення браку);

- витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму;

- витрати на утримання гарантійних майстерень.

За кредитом рахунку 24 відображаються:

- суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку;

- суми зменшення втрат від браку продукції (вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною, вартість утримання з винуватців браку);

- суми відшкодувань, що підлягають одержанню від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.[26]

Аналітичний облік за рахунком 24 ведеться за видами виробництва. Типова кореспонденція рахунків з обліку браку наведена в Додатку А.

Напівфабрикати - продукція, що не пройшла всіх стадій (етапів) виробництва на даному підприємстві і потребує подальшої обробки, повністю не укомплектована чи не піддалася технічному контролю.

Облік напівфабрикатів ведеться на рахунку 25 "Напівфабрикати". Цей рахунок призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.

Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, в яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція.

На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку 25 "Напівфабрикати" відображається надходження (створених) напівфабрикатів, за кредитом - вибуття напівфабрикатів внаслідок продажу, передачі в дальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Аналітичний облік напівфабрикатів ведеться за їх видами, визначеними виходячи з потреб підприємства.

Визначення обсягів необхідне для забезпечення збереження незавершеного виробництва і для визначення фактичної собівартості виготовленої готової продукції.

Визначення обсягів незавершеного виробництва - завдання оперативно-технічного обліку, здійснюється з позицій галузевої і організаційної специфіки підприємства. У багатосерійному і масовому машинобудуванні цю задачу вирішує планово-розподільне бюро цехів на підставі даних про рух напівфабрикатів, деталей в цехах.

В кінці місяця ПРБ (планово-розподільне бюро) подає в бухгалтерію відомості про кількісні залишки НЗВ в цехах.

Періодично необхідно проводити інвентаризацію незавершеного виробництва з метою уточнення розрахункових даних.

Оцінка НЗВ проводиться виходячи з вимог П(С)БО №9 «Запаси» і П(С)БО № 16 «Витрати».

Статті НЗВ можуть бути оцінені:

а) за фактичною виробничою собівартістю (рідко);

б) за нормативною (плановою) собівартістю;

в) по чистій вартості реалізації (якщо проводилася дооцінка).

Оцінка НЗВ обирається головним бухгалтером підприємства і фіксується в Наказі про облікову політику. Найбільш поширеним є 2-ий метод оцінки. Він має безліч модифікацій:

- за прямими нормативно-матеріальним витратам;

- за нормативно-трудовими затратами;

- нормативними матеріально-трудовими затратами;

- по нормативній собівартості з урахуванням загальновиробничих витрат.

Протаксовані залишки НЗВ записуються у відомість оцінки НЗВ. Підсумок цієї відомості по всім цехам підприємства є сальдо кінцеве рахунку 23 «Виробництво».

У ряді галузей промисловості, зокрема у машинобудівній та металообробній, розрізняють два основні види обліку руху напівфабрикатів на виробництві:

- подетальний облік застосовують в умовах масово-потокового виробництва;

- подетально-поопераційний - у серійних виробництвах з використанням маршрутних листів, за допомогою яких ураховують не тільки виробіток, а й міжопераційний рух напівфабрикатів і деталей[9, 28].

4. ОБЛІК РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Відвантаження продукції здійснюється зі складу підприємства за розпорядженнямвідділу збуту (продажів). Він контролює виконання ранішеукладенихдоговорів з покупцями, і напередоднідоговірноготермінувідвантаженнядаєрозпорядженнякомірникові про підбірвідповідноїпартіїготової продукції. Відвантаження продукції може здійснюватися за листами, підписаними директором підприємства, і в порядкувільноговідпуску.

Первинними документами, на підставіякихкомірниквідпускаєготовупродукцію, є:

- видаткова накладна;

- наказ про відпускготової продукції на сторону;

- комбінований документ наказ-накладна.

У цих документах вказуєтьсякількістьвідвантаженої продукції. Вони виписуються в трьох або чотирьох примірниках. Один - у комірника, другий - передаєтьсяпредставникупокупця, третій - служить пропуском на прохідній, четвертий - може використовуватись в розрахунках, якщо при акредитивнійформі він повинен бути пред'явленийв банк. Також комірник робить записи у відповіднійкартціскладськогообліку.

Якщо відпустка проводиться представникупокупця, то він повинен пред'явитидовіреність на отримання товарно-матеріальнихцінностей і документ, що засвідчує його особу.

У відділі збуту, крімдокументів на відпускготової продукціївиписуютьсярозрахунковідокументи, що вимагають оплату -рахунок-фактура, рахунок. У цьому документіобов'язкововказуютьсявартістьвідпущеної продукції у відпускнихцінах підприємства, ПДВ і сума до оплати. За допомогоюрахунку-фактури до покупця доводиться інформація про його заборгованості за реально відвантаженуйомупродукцію. Якщо підприємство відпускаєготовупродукціюкористуючисьавтомобільним транспортом, то необхідно вказатиномеримашини, прізвище, ім'я, по батьковіводія, кількістьвантажу, дату виїзду.[18]

Товарно-транспортна накладна - це стандартний бланк, пронумерованийтипографським способом. Він виписується в чотирьох або п'ятипримірниках. Перший - у комірника, другий - є супровідним документом і необхіднийпокупцеві для оприбуткуваннявантажу, третій - є пропуском на прохідній (відбирається), четвертий - для розрахунків з АТП, п'ятий - для розрахунків з водієм.

Всіпервиннідокументи по відпускуготової продукції зі складу постачальникпередає в бухгалтерію. Вони звіряються з данимивідділу збуту і в необхідних випадках з данимипрохідної.

Таким чином, в момент відвантаження продукції, яка в умовах методу нарахувань є моментом реалізації, підприємство виписує два видисупровіднихдокументів: товарні та розрахунковідокументи. На підставіцихпервиннихдокументівбухгалтеріяскладаєвідомістьвідвантаження. На підприємствах, що впровадилиавтоматизованийоблік, цявідомістьформуєтьсянакопичувальнимпідсумком за кожен день в розрізі конкретнихвидівготової продукції. У ційвідомостікрімкількісних показників наводятьсявартісні, при цьому використовуютьсяоблікові ціни на відвантаженупродукцію. На загальну суму відвантаженої за місяць продукції бухгалтер кредитуєрахунок 26.

У планірахунків для обліку обсягів реалізованої продукції та її собівартостівикористовуєтьсяактивнийрахунок 90 «Собівартість реалізації», субрахункиякогоконкретизуютьоб'єкти реалізації. За дебетом цього рахункувідображається собівартість реалізованої продукції, товарів, послуг. Згідно П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції відрізняється від собівартостіготової продукції, яка складається з:

- виробничої собівартостівідвантаженої продукції;

- нерозподіленихзагально-виробничих витрат (постійних);

- наднормативнихвиробничихвтрат і витрат (недостача НЗП, втрати від невиправного браку).

За кредитом рахунку 90 відображаютьсясписанняреалізованої продукції на фінансовірезультати. У тому випадку, якщо підприємствоздійснюєреалізацію виготовленої в даномумісяці продукції і залишків продукції, виготовлених в попередньомумісяці, виникаєнеобхідністьрозрахункуфактичноїсобівартостівідвантаженої (реалізованої) продукції.

Розрахунок фактичної собівартості здійснюється в таблиці. Приклад наведений в таблиці 1.

Важливим документом, що визначає обов'язки виробника продукції, та споживача є договір купівлі - продажу, в якому зазначаються умови поставок, кількість, ціна, строки форми розрахунків. Умови поставок включають такі елементи, як упаковка, тара, вантажно-розвантажувальні роботи, доставка до перевізника, страхування вантажів, тарифи за перевезення та ін.

Відділ збуту підприємства реєструє договори в окремих картках, де відображаються показники укладених договорів, щодо кількості, якості ціни, строків поставок і робить відмітки про їх виконання. Невиконання умов договорів повинно аналізуватися щодо виявлення причин, відхилень та обставин, за яких вони виникли.

Відділ збуту формує портфель замовлень на продукцію, роботи та послуги і служить за його виконанням. У випадку зміни кон'юнктури ринку, попиту на продукцію працівники відділу збуту повинні планувати зміни у виробничій діяльності підприємства, щоб оперативно реагувати на поточні зміни на ринку і розробляти стратегію розвитку маркетингової та збутової діяльності. Роль відділу збуту полягає в забезпеченні стабільного рівня рентабельності і прибутковості підприємства, тому його працівники визначають, що є головним: рівень якості, обсяг збуту, ступінь інноваційності, вид упаковки чи інші показники, котрі забезпечують збут. Вони визначають, як організувати збут - через власну мережу доставки споживачеві чи скористатися послугами посередників, використати той чи інший вид реклами, встановити діапазон цін, визначити важливість цінового фактора у конкуренції, реакцію споживачів на ціни тощо.

Оперативна робота відділу збуту полягає в тому, щоби слідкувати за строками відвантаження продукції, для чого дається розпорядження експедиторам куди, в якому обсязі та яким способом відправити продукцію; виписувати накази - накладні, які служать для виписки рахунків - фактур (зазначаються юридичні адреси платника, кількість, ціна, сума за продукцію, роботи, послуги, податок на додану вартість)[19].



Таблиця 1. Розрахунок фактичної виробничої собівартості реалізованої готової продукції за місяць

Показники	Нормативна (планова) собівартість	Фактична собівартість	Відхилення (+, -)	Порядок розрахунку
1. Залишок готової продукції на складах на початок місяця, грн	85000	80000	-5000	Гр.3-гр.2
2. Виготовлено (випущено) і здано на склад готової продукції за місяць, грн	650000	675000	+25000	Гр.3-гр.2
Разом:	735 000	+20000	755000
3. Середній відсоток відхилень			+ 2,72	Гр.4/гр.2*100
4. Фактична виробнича собівартість реалізованої продукції, грн	700000	719040	(700000*2,72)/100=19040	Гр.2*гр.4стр.4
5. Залишок продукції на кінець місяця, грн	35000	35940	+940

Потрібно мати на увазі, що нестача продукції, матеріалів, або невідповідність їх якості умовам договору викликає штрафні санкції і повернення такої продукції. У цьому разі виробник повинен компенсувати сплачену покупцем суму, а продукцію віддати на переробку. З винних осіб необхідно стягувати (частково чи повністю) завдані підприємству збитки.

Таблиця2. Первинні документи з обліку готової продукції

Форма документу	Назва документу	Призначення документу
1	2	3
М - 11	Накладна - вимога на відпуск	Використовується для разового відпуску готової продукції в середині підприємства
М - 12	Картка № складського обліку матеріалів	Використовується для обліку виробничих запасів готової продукції на складі
М - 14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі	Використовується для взаємозв'язку складського та бухгалтерського обліку
М - 16	Матеріальний ярлик	Використовується для позначення одиниць готової продукції
М - 18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку від встановлених норм готової продукції	Складається завідувачем складом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку готової продукції від встановлених норм
М - 19	Матеріальний звіт	Складається матеріально-відповідальною і передається до бухгалтерії; відображає рух готової продукції на складі за певний період
№ з/п	Рахунок - фактура	Використовується для розрахунків між постачальниками та покупцями за відвантажені товари
1 - ТН	Товарно - транспортна накладна	Призначена для обліку поставок готової продукції та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Використовується для якісного та кількісного приймання готової продукції

Процес збуту починається з моменту оприбуткування готової продукції, а завершується отриманням коштів від покупців. Тому в полі збору бухгалтерії продукція знаходиться протягом усього періоду, поки вона не буде оплачена, хоча право власності на неї переходить від виробника до покупця після дати відвантаження[20,21].

5. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Виробництво готової продукції, та отримання доходів від її реалізація в умовах конкуренції є головними проблемами функціонування підприємств. Ринкові відносини вимагають від них швидкої окупності витрат та оперативного реагування на зміни споживчого попиту. В реальних умовах змінна структура споживчого попиту за номенклатурою виробів та обсягом реалізації не завжди збігається зі структурою виробничих потужностей і ресурсів. У зв'язку з цим виникає потреба формування підприємствами оптимальної виробничої програми, яка би найповніше задовольняла попит і забезпечувала максимальний прибуток за рахунок встановлення оптимальних цін та обсягу випуску продукції.

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва, що визначаються індивідуальними особливостями. Інколи виникають ситуації, коли виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат та підрахунок собівартості. Наслідками цього є ускладнення документування, обліку випуску готової продукції та подальшого її збуту. Разом з тим,під час здійснення виробничої діяльності, підприємства різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у певні економічні відносини, результатом яких є цикл операцій, пов'язаних із реалізацією готової продукції. В цьому циклі приймаються управлінські рішення щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, відбуваються процеси, які необхідні для передачі права власності покупцям на відвантажену, відпущену, реалізовану продукцію. В зв'язку з цим, розгляд і дослідження деяких аспектів обліку готової продукції та її реалізації актуальні за нинішніх економічних умов і потребують врегулювання.

Сьогодні у зв'язку з високим рівнем автоматизації обліку на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 "Готова продукція". Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однакцього недостатньо і було б доцільніше на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації,видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки.

Тому відкрити два субрахунки до рахунку 26 "Готова продукція"на виробничих підприємствах є досить раціональним рішенням:

- 261 "Готова продукція за обліковими цінами";

- 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукціївід облікових цін".

Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними. Так, на думку обліковців, щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення міжфактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції та скласти виправні проводки:

- Дт 26 " Готова продукція"

- Кт 23 "Виробництво"

у тому випадку, коли фактична собівартість готової продукції вище, ніж умовна вартість,або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою відумовної вартості.

Відповідно до рекомендацій пропонується надходження на складготової продукції відображати записом:

- Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"

- Кт 23 "Виробництво".

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис:

- Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"

- Кт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікових цін".

При від'ємному значенні відхилення запис на рахунках обліку буде зворотнім:

- Дт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін"

- Кт 261 Готова продукція за обліковими цінами".

Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації необхідно розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника.

Використання попередньої оплати за продукцію є зручним способом гарантувати своєчасне надходження грошей, а також акредитивної форми розрахунків. Обидві форми безготівкових розрахунків найбільш безпечні й унеможливлюють виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

На промислових підприємствах, зокрема тих, які мають значні обсяги виробництва і реалізації продукції, доцільно використовувати логістичні способи та прийоми управління випуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційному забезпеченні процесу збуту готової продукції, який ще називають логістичним сервісом, вони дають найкращі результати. Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповідні рівні управління повну, своєчасну та достатню інформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишків готової продукції на будь-який момент часу, про вартість відпущеної оплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язані із збутовою діяльністю. Необхідну інформацію постачає система обліку, в якій реєструються всі без винятку операції щодо руху готової продукції та її фактичної собівартості, залишків готової продукції за окремими групами та аналітичними позиціями.

Поточнийоблікготовихвиробів в аналітичномуаспектідоцільніше вести тільки за єдиними, наприклад, оптовимицінами. Це надає очевидні переваги - єдністьоцінки продукції в бухгалтерськомубалансі і статистичнійзвітності, що значнопосилює контроль за правильнимвизначенням обсягу товарного випуску продукції;забезпечуєтьсявзаємнепов'язання (у вартісномувиразі) в обліку між випускомготової продукції цехами і залишками на складі, з одного боку, і відвантаженням її споживачам, з другого, зменшуєтьсятрудомісткістьобліку тощо. Для визначення відхиленьфактичноїсобівартостіготовихвиробів від планової їх собівартості, а такожрізниці між плановою собівартістювиробів і вартістю їх за оптовими (чи іншими) цінамивикористовуєтьсяумовно-постійниймасив з різнимицінами. За їх допомогоюзначнолегшевизначаєтьсявартістьвиробленої, випущеної і реалізованої продукції не тільки у зазначених вище цінах, а і стабільних, цінахминулого року тощо.

Невизначеністьекономічноїсутностіготової продукції зумовлюєпевні проблеми в обліку і її оцінки, а саме:

1) Доцільна оцінка готової продукції за виробничою собівартістю і на підприємствах з обмеженою номенклатурою продукції, коли її випуск і продаж здійснюються щодня. Недолік даного варіанту оцінки - неточності в обчисленні собівартості до завершення всіх робіт по об'єкту і закінчення звітного місяця. У той же час ця система оцінки громіздка, трудомістка, при недостатньо обґрунтованих базах розподілу накладних витрат допускає спотворення реальної собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг.

2) Позитивною стороною планової оцінки є її єдність в поточному обліку, при плануванні та складанні звітності. Однак якщо планова (нормативна) собівартість протягом року часто змінюється, приходиться виконувати досить трудомістку роботу з уточнення оцінки залишків готової продукції;

3) До останнього часу варіант оцінки готової продукції за обліковими цінами був найбільш поширений. Його перевага проявляється у можливості зіставлення оцінки продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням обсягу товарного випуску.

Однією із проблем також є затримка в оплаті продукції, що негативно позначається на фінансовому стані підприємства тому доцільно у штаті мати юриста для роботи з претензійно - позовними справами, який би займався оптимізацією дебіторської заборгованості. Комплекс організаційно - правових питань роботи підприємства належить до розряду актуальних ринковому середовищі, що вимагає посиленої уваги як з боку управління, так і з боку бухгалтерської служби.

Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації необхіднoрозмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника.

Отже, сьогодні проблема полягає не в обсягах та якісних характеристиках облікової інформації. Найбільшою проблемою залишається рівень її використання для оцінки якісних і кількісних параметрів об'єктів обліку, передусім готової продукції і витрат на збут. Ця інформація недостатньо застосовується для прийняття управлінських рішень і коригування виробничої діяльності, тому на кожному підприємстві доцільно вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції.



ВИСНОВКИ

Отже, готовою вважається продукції, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Продукція є результатом виробництва. Всіелементивиробничогопроцесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюютьнезавершене виробництво.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляєтьсянакладними, відомостями, приймально-¬здавальними документами, актами приймання, в якихвказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з якихпризначений для здавальника, а іншийзалишається на складі. Кількістьвиробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсягвимірюються, підраховуються і, при необхідності, зважуються.

Для узагальненняінформації про наявність та рухготової продукції підприємства використовуєтьсярахунок 26 "Готова продукція". За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображаєтьсянадходженняготової продукції з власного виробництва. При списанніготової продукції з рахунку 26 "Готова продукція" сума відхиленьфактичної виробничої собівартості від вартості за обліковимицінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишокготової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягоммісяця, до вартості продукції за обліковимицінами.

Сума відхиленьфактичної виробничої собівартостіготової продукції від її вартості за обліковимицінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 "Готова продукція" і дебетом відповіднихрахунків.

Основні проблеми обліку готової продукції та її реалізаціїповязані з

- потребою формування підприємствами оптимальної виробничої програми;

- ускладненнями документування, обліку випуску готової продукції та подальшого її збуту;

- розмежування витрат на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача та маркетинговими витратами.

Невизначеність економічної сутності готової продукції зумовлює певні проблеми в обліку і її оцінки, тому кожному підприємству необхідно ретельно підходити до вибору методів оцінки, адже є можливість застосування різних оцінок до різних елементів продукції.

...