Організація аудиту ефективності бюджетних програм

Размещено на Allbest.ru

Державний фінансовий контроль в Україні за період його становлення зазнав чимало суттєвих змін. За цей час відбулось також переосмислення його завдань та основних функцій. Так, в сучасних умовах недостатньо контролювати лише правильність ведення обліку бюджетними організаціями та цільове використання коштів. Неабиякої важливості набуває контроль за ефективністю їх використання. З цією метою Рахунковою палатою та Державною контрольно-ревізійною службою в Україні проводиться аудит ефективності бюджетних програм.

Аналіз останніх досліджень. Цей напрямок відносно новий, тому досліджений досить поверхнево, виникає чимало неузгодженостей та проблем. Суть, мету, завдання, принципи, методи обліку, контролю та аудиту досліджувались такими вітчизняними вченими, як А. М. Кузьмінський, В. П. Завгородній, М. В. Кужельний, В. В. Сопко, С. В. Свірко, Б. Ф. Усач, М. Т. Білуха та інші. Аудит ефективності бюджетних програм здійснюється на основі Наказу ГоловКРУ України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми» від 02. 04. 2003 р. №75. основи проведення державного фінансового аудиту регламентовані також Бюджетним Кодексом України. В цілому аудит ефективності розглядається у контексті Державного фінансового контролю дослідниками Л. В. Юхименком, С. І. Юрієм, Л. Г. Ловінською, І. Б. Стефаник. У напрямку вдосконалення аудиту ефективності бюджетних програм працювали також економісти Левицька С. О., Головань М., Загладаагладь Список використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерелСписок використаних джерел... І. В., Шкворець Ю. Ф., Рубан Н. І. У дослідженнях аудиту ефективності українські вчені часто посилаються на Міжнародні стандарти аудиту та на праці зарубіжних дослідників, зокрема Аренс А., Лоббек Дж. та інші.

Постановка проблеми. Система, яка створена на даному етапі, є недосконалою, відсутня цілісність та комплексність у проведенні аудиту ефективності бюджетних програм, існують суперечності щодо суб'єктів проведення аудиту та меж їх повноважень. Тому метою даної роботи є опрацювання нормативних джерел, досліджень фахівців з цієї тематики для характеристики організації аудиту ефективності на кожному етапі його здійснення для того, щоб виявити недоліки в організації та розробити пропозиції щодо їх усунення.

Спираючись на зарубіжний досвід, в Україні необхідно побудувати таку систему аудиту ефективності, яка б чітко відповідала поставленим завданням, мала повне інформаційне і технічне забезпечення, була максимально ефективною та спрямованою на раціональне використання бюджетних коштів.

Аудит ефективності бюджетних програм є складовою контрольного процесу, який здійснюється відносно бюджетних установ.

У науковій літературі існують різні думки щодо етапів контрольно-ревізійного процесу. Автори Кузьмінський А. М., Сопко В. В., Завгородній В. П. [3] виділяють наступні етапи: підготовчий, здійснення контролю, узагальнення результатів контролю. Планування процесу здійснюється на підготовчому етапі. Інші автори, зокрема Зубілевич С. Я., Позняковська Н. М. [6], як окремий етап контролю виділяють планування.

На нашу думку, підготовка до проведення контролю не може здійснюватись повноцінно без складеного плану. Тому планування слід включати до підготовчого етапу.

Для аудиторської перевірки застосовують також подібний підхід. Відмінність у поглядах вчених стосовно процесу аудиту зумовлена різною деталізацією його етапів.

Так, за Р. Монтгомері, аудиторська перевірка здійснюється в наступній послідовності:

1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документування інформації про клієнта, структуру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків.

5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською перевіркою.

6. Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і оцінювання результатів аудиту.

7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю [8, с. 36].

На погляд Усача Б. Ф. [8], в аудиторській практиці слід дотримуватись трьох основних етапів: планування; збору і аналізу інформації, що забезпечує достовірність фінансової звітності; складання звіту (аудиторського висновку).

Професор М. Т. Білуха виділяє такі стадії аудиторського процесу, як організаційна, дослідна, завершальна [2, с. 152].

Ми вважаємо, що сам процес організації присутній не лише на початковій стадії, а також і на дослідній та завершальній.

Враховуючи послідовність здійснення контрольного процесу, запропоновану авторами Кузьмінським А. М., Сопком В. В., Завгороднім В. П. [3], вважаємо, що процес аудиту ефективності поділяється на три етапи: підготовчий етап, проведення аудиту, завершальний етап (рис. 1). Слід зазначити, що окремі стадії аудиту ефективності здійснюються в контексті загального процесу аудиту.

На нашу думку, основні стадії аудиту ефективності виконання бюджетних програм можна представити за допомогою моделі (рис. 2), що враховує етапи організації аудиту і не входить в протиріччя з організацією контрольного процесу.

Отже, на підготовчому етапі здійснюється вибір об'єкта, визначення мети аудиту, вибір інформації та систематизація її, складання плану (програми) перевірки, обробка інформації об'єкта аудиту, підготовка даних і показників до аудиту.

Плануючи аудит діяльності, слід передбачати такі кроки:

Аналіз суті діяльності;

Розуміння організації або діяльності, яка проходить аудит;

Визначення цілей аудиту;

Визначення доказів аудиту;

Вибір методів аудиту;

Визначення критеріїв оцінки аудиту;

Проведення аудиту (оцінка необхідних знань та умінь, бюджетних ресурсів, можливих висновків та результатів перевірки, визначення зацікавлених сторін).

Додаткові фактори, які слід враховувати при плануванні стратегії аудиту діяльності включають:

Відносини між аудитором та організацією, що проходить аудит;

Наявні способи звітування, їх переваги, недоліки та вплив на структуру аудиту;

Природа процесу погодження (якщо є).

Ці фактори також впливають на те, чи є результати аудиту позитивними чи негативними [7].

Міжнародна практика передбачає шість основних етапів планування аудиту [1, с. 312 ]:

1. Попереднє планування.

2. Збір загальних даних про суб'єкта, що підлягає аудиту.

3. Збір інформації про правові зобов'язання суб'єкта.

4. Оцінка суттєвості похибки та ризику.

5. Ознайомлення з системою внутрішньогосподарського контролю та оцінка ризику контролю.

6. Розробка загального плану аудиту та програми проведення аудиту.

Конкретні завдання, що повинні вирішуватись на кожному етапі планування аудиту ефективності детально розглянуті Левицькою С. О. [4, с. 58].

Окремі етапи планування аудиту ефективності є загальними етапами аудиту в бюджетних установах і передбачаються планом та програмою аудиту.

Таблиця

Організаційна модель аудиту ефективності бюджетних програм

На етапі планування складається також організаційна модель аудиту. Складена нами модель (таблиця) передбачає визначення об'єкта аудиту, мети і завдань аудиту, суб'єктів, методи аудиту. Крім того, на нашу думку, дану модель необхідно доповнити результатами аудиту.

Дослідний етап процесу аудиту включає вибір методу аудиту, визначення показників виконання бюджетної програми, визначення ступеня ефективності бюджетної програми, дослідження проблем, які заважають ефективності програми.

Методи аудиту ефективності виконання бюджетної програми визначені Наказом ГоловКРУ України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми» від 02. 04. 2003 р. №75 [5].

Згідно із Концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14. 09. 2002 р. № 538р. і Правилами складання паспортів бюджетних програм, затвердженими наказом Мінфіну України від 29. 12. 2002 р. № 1096 одними із складових бюджетної програми визначено показники (кількісні та якісні), які повинні характеризувати результати виконання програми, дати можливість здійснити оцінку використання коштів на її виконання для досягнення визначених мети та напрямів діяльності.

Результативні показники поділяються на такі групи:

показники затрат - визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми та характеризують структуру її витрат;

показники продукту - використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Це, зокрема, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг у реалізації виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) тощо;

показники ефективності в залежності від напрямів, що реалізуються в ході виконання бюджетної програми, можуть визначатися як:

витрати ресурсів на одиницю показника продукту (економність) ;

відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів (продуктивність) ;

досягнення визначеного результату (результативність) ;

показники якості - сукупність властивостей, які характеризують досягнуті результати якості створеного продукту, що задовольняють споживача відповідно до їх призначення та відображають послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій у наданні послуг (товарів, робіт) за рахунок коштів бюджетної програми.

Оскільки результативні показники ефективності та якості повинні характеризувати кінцеві результати виконання бюджетної програми в залежності від напрямів її діяльності, вказувати на її необхідність і відповідність визначеній меті та ефективність використання бюджетних коштів, в НДЕІ Мінекономіки України був проведений аналіз вказаних показників щодо впливу їх на соціально-економічний розвиток країни. Так, результати аналізу понад 100 бюджетних програм України з керівництва і управління у різних сферах діяльності на 2006 рік показали, що серед 243 результативних показників ефективності і 214 - якості відповідно лише 7 і 20 показників конкретно спрямовані на кінцевий соціально-економічний результат [9].

У Методичних рекомендаціях [5] зазначено, що якість управління бюджетними коштами визначається за результатами аналізу досягнення поставленої мети в процесі виконання бюджетної програми за такими критеріями:

- бюджетна програма виконана ефективно;

- бюджетна програма виконана недостатньо ефективно;

- бюджетна програма виконана неефективно.

Саме на цьому етапі визначається проблема, яка заважає ефективному виконанню програми. Ця проблема є об'єктом дослідження.

На жаль, Методичні рекомендації [5] не містять критеріїв ефективності виконання програми. На нашу думку, дане питання повинне бути більш детально вивчене в наступних дослідженнях.

Після аналізу отриманих результатів ревізій (перевірок) та на підставі зібраних у головного розпорядника, інших органів державної влади даних показників статистичної, фінансової та іншої звітності, аналізу законів та нормативно-правових актів тощо визначаються причини існуючої проблеми аудиту (гіпотези), що перешкоджають досягненню очікуваних результатів бюджетної програми та ефективному використанню державних ресурсів [5].

Підсумковий етап аудиту ефективності бюджетних програм складається з наступних стадій: загальна оцінка результатів аудиту, розробка пропозицій, розробка заходів щодо вирішення виявлених проблем, обговорення результатів аудиту, оформлення аудиторського звіту, реалізація результатів аудиту.

Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті, який є найважливішим продуктом основного дослідження. Він має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений.

Відповідно до Методичних рекомендацій [5], аудиторський звіт має типову структуру.

Проект аудиторського звіту передається для обговорення зацікавленим сторонам. Не виключено, що оцінка стану виконання програми може стати предметом дискусії, за підсумками якої конструктивні зауваження об'єкта аудиту мають бути враховані. Результати обговорення проекту звіту оформляються протоколом.

Узгоджений звіт про результати проведеного аудиту підписується керівником групи учасників дослідження і передається для прийняття рішення щодо його опублікування керівництву ГоловКРУ чи регіонального управління.

Аудиторський звіт надсилається для реагування вищим органам управління, відповідним органам державної влади, які були причетні до виконання бюджетної програми, головним розпорядникам, а також публікується в пресі.

У разі потреби аудиторський звіт виноситься на розгляд колегії головного розпорядника бюджетних коштів або Міністерства фінансів.

Керівник структурного підрозділу, який готував аудиторський звіт, встановлює контроль за проходженням наданих пропозицій щодо внесення змін до чинних правил і щокварталу інформує керівництво ГоловКРУ або регіонального управління про їх упровадження [5].

Отже, у процесі аудиту ефективності бюджетних програм можна виділити декілька пов'язаних між собою етапів. Перший етап - підготовчий. Він передбачає визначення мети аудиту, систематизацію необхідної інформації, планування аудиту та підготовку даних до проведення аудиту. Другий етап - дослідний. На цьому етапі безпосередньо визначаються показники виконання бюджетних програм, ступінь ефективності програми та здійснюється пошук причин, що зумовили неефективне використання бюджетних коштів. Третій етап - завершальний. Даний етап передбачає розробку рекомендацій, оформлення аудиторського звіту та реалізацію результатів аудиту.

Висновок

Аудит ефективності бюджетних програм, безумовно, є важливою складовою державного фінансового контролю і правильна його організація дозволить не тільки контролювати використання бюджетних коштів, а й значно їх економити, враховуючи недоліки, виявлені аудитом. В Україні ще є ряд проблем та невирішених питань, які залишаються відкритими. Однак використання зарубіжного досвіду, врахування вітчизняних особливостей діяльності бюджетної сфери дозволять розвинути дану галузь аудиту і значно покращити функціонування державних фінансів.

Література

аудит ефективність бюджетна програма

1. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.., Гл. редактор серии проф. Я. В. Соколов. - М. : Финансы и статистика, 1995. - 560 с.

2. Білуха М. Т. Курс аудиту: Підручник. - К. : Вища школа, Знання, 1999. - 398 с.

3. Кузьмінський А. М., Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу. К. : Вища школа, 2001. - 175с.

4. Левицька С. О. Планування аудиту ефективності // Вісник НУВГП. Економіка. Частина 1. - Випуск 4 (28). - С. 54-65.

5. Наказ ГоловКРУ України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми» від 02. 04. 2003 р. №75.

6. Позняковська Н. М. Облік та контроль доходів і видатків місцевих бюджетів України: Монографія. - Рівне: УДУВГП, 2002. - 230 с.

7. Розвиток громадянського суспільства через громадянську освіту: навчальна програма для рахункової палати www. icps. com. ua/doc/gen_ overview_audittypes_ukr. doc

8. Усач Б. Ф. Аудит за міжнародними стандартами. - К. : Знання, 2005. - 247 с. 9. Шкворець Ю. Ф. Критерії та показники оцінки ефективності програмно-цільового фінансування центральних органів управління з питань науки, інноваційної діяльності й освіти. iee. org. ua/files/alushta/06-shkvorec-kryteryy_ta_ pokaznyky. Pdf

Размещено на Allbest.ru