Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації такого підприємства і до його ліквідації.

Щодо питань організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать власне до компетенції його власника або ж уповноваженої ним особи відповідно до закону та відповідних установчих документів.

Для керівництва господарською діяльностю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає керівника.

Керівник підприємства несе відповідальність як за організацію бухгалтерського обліку, так і за збереження відповідної документації протягом строків які встановленні законодавством.

Директору підпорядкованабухгалтерія. Оскільки, ТОВ «НВО Укрпромсервіс» являється суб'єктом малого підприємництва, бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється лише головним бухгалтером і його помічником. Начальники відділів відповідно контролюють діяльність працівників відповідних відділів.На головного бухгалтера покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. А саме він :

1. Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних метологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

2. Організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

3. Бере участь в оформленні матеріалі, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

4. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Основними господарськими операціями даного підприємства є розрахунково-кредитні операції, пов'язані із виробництвом та реалізацією товарів.

З метою контролю за наявністю майна, оцінки його стану і забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності щорічно підприємство повинно в період з 1 жовтня по 25 грудня проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.

Бухгалтерський облік ведеться методом подвійного запису за певною формою. Це означає, що кожна господарська операція реєструється в облікових регістрах на дебеті одного і на кредиті другого рахунку в однакових розмірах. Послідовність запису господарських операцій в облікові регістри та будова самих регістрів визначаються саме формою обліку. Під формою бухгалтерського обліку розуміють порядок узгодження різних видів облікових регістрів, техніки обробки облікових даних, послідовності і способів здійснення облікових записів, технічних засобів ведення обліку.

На підприємстві застосовують комп'ютерну форму обліку. За цієї форми обліку порядок заповнення облікових регістрів та їх формат визначаються тією комп'ютерною програмою, яка використовується (рис. 2.1). Як правило, всі комп'ютерні програми формують журнали-ордери або відомості по кожному рахунку, шахову та оборотну відомості, а також всі форми звітності.

Рис. 2.1 Схема обліку

Підставою для кожного підприємства при веденні бухгалтерсьго обліку є первинні документи, в яких фіксують здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо під час неможливо, то вже безпосередньо після її закінчення. Для контролю та оброблення даних на підставі первиннх документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документооборотом називаються порядок і шляхи руху документів з моменту їх складання або надходження до моменту здачі в архів. Головне завдання документообороту - прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень. Кожне підприємство, враховуючи специфіку своєї господарської діяльності та структури управління, визначає напрями й обсяги документів. Організовує документооборот на підприємстві головний бухгалтер.

У кожній бухгалтерії документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств та організацій до повного використання й передачі до архіву проходять обробку, передаються з одного робочого місця на інше, тобто проходять певний шлях. На окремих робочих місцях бухгалтерські документи затримуються іноді на кілька днів. Через це обов'язково потрібний контроль за зберіганням документів.

Протягом місяця документи, які обробляються, зберігають в окремих папках або технічних засобах діловодства.

У кінці кожного місяця документи поточного місяця формують в окремі папки за ознаками архівного діловодства, тобто згідно з номенклатурою. На обкладинці зазначають назву справи, її номер, рік, місяць, шифр синтетичного рахунку та кількість документів. Документи добирають за певними ознаками групування (прихідні, видаткові, авансові звіти), нумерації, послідовності здійснення господарських операцій та іншими ознаками.

Основні показники роботи підприємства виражені в балансі підприємства Ф№1 і звіті про фінансові результатиФ№2 (дод. В-Д).

РОЗДІЛ 3. Автоматизація обліку

РОЗДІЛ 4. Порядок ведення обліку нарахування і сплати податків у ТОВ «НВО Укрпромсервіс»

ТОВ «НВО Укрпромсервіс» знаходиться на загальній системі оподаткування і сплачує згідно Податкового кодексу такі основні податки, збори та інші обов'язкові платежі:

1. Податок на прибуток підприємства (18%);

2. Податок на додану вартість (20%);

3. Єдиний соціальний внесок (22%);

4. Податок на доходи фізичних осіб (18%);

5. Військовий збір (1,5%);

6. інші податки і збори, відповідно до законодавства України.

Загальна система оподаткування найскладніша у веденні бухгалтерського і податкового обліку, вона має безліч спірних питань, прогалин, не вирішених на законодавчому рівні.

Система оподаткування є важливим елементом формування фінансових відносин між державою і суб'єктами господарювання та суттєвим фактором, що впливає на господарську діяльність підприємств. Обов'язковою умовою ефективної реалізації системи оподаткування на рівні суб'єкта господарської діяльності повинна бути інформаційна база, яка дозволяє обчислювати податкові зобов'язання та здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю сплати податків як суб'єктом оподаткування так і державними контролюючими органами.

Облік і звітності в оподаткуванні ґрунтуються на дотриманні норм державних нормативно-правових актів, за якими здійснюється регулювання у сфері оподаткування, що створює єдині правила поведінки сторін у податковій сфері суспільних відносин. Податкове законодавство, виступаючи формою реалізації податково-правових норм, містить широке коло нормативних актів, які регулюють відносини оподаткування (рис. 4.1).

Конституція України, Митний кодекс та закони з питань митної справи належать до групи загальних нефінансових законів. Конституція України містить норми, які є відправною точкою правового регулювання податкових відносин. Найбільш принципові положення, що регулюють основи оподаткування, закріплюються на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні принципи оподаткування тощо). Конституція України містить цілий ряд норм-принципів, які визначають фундамент законодавчого впливу на податкові відносини та містять приписи, на які повинне спиратися все податкове законодавство.

Податковий кодекс України є основним податковим законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний їх перелік, порядок адміністрування, платників та їх права й обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність платників за порушення податкового законодавства. Проте Податковий кодекс України не охоплює всі нормативно-правові документи, що регламентують справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів в Україні. До податкового законодавства входять також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної фіскальної служби України. Ця група документів є доволі численною. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та (або) податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Рис. 4.1. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування

Метою ведення такого виду обліку є формування повної та достовірної інформації про господарські операції, що були здійснені платником податків протягом податкового звітного періоду з огляду на вимоги норм податкового законодавства, забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю нарахування, повнотою та вчасністю перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів).

Для того, щоб забезпечувати виконання своїх функцій, облік в оподаткуванні повинен будуватися за трирівневою структурою: первинні документи, реєстри обліку, податкову звітність(рис. 4.2).

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності напідставі даних, не підтверджених відповідно оформленими первинними документами. Форми первинних документів, що використовуються в обліку з метою оподаткування можуть бути встановлені чинним податковим законодавством (податкові накладні). Якщо форми первинних документів не встановлені податковим законодавством, то використовуються первинні документи бухгалтерського обліку (накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо). Платник податку може сам розробляти необхідні первинні документи, за умови, що вони не були визначені законодавчо.

Рис. 4.2. Загальна концепція організації податкового обліку

Первинні облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва документа; дата та місце складання; назва підприємства; зміст і обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується в реєстрах синтетичного й аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Основне інформаційне навантаження несе рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами», до якого відкриті такі субрахунки:

641«Розрахунки за податками»;

642«Розрахунки за обов'язковими платежами»;

643«Податкові зобов'язання»;

644«Податковий кредит».

Для оптимізації обліку розрахунків за податками і платежами доцільно до першого і другого субрахунків відкрити субрахунки четвертого порядку. Наприклад до субрахунку 641: 6411 «Розрахунки за податком на додану вартість», 6412 «Розрахунки за податком на прибуток підприємства», 6413 «Розрахунки за податком з доходів фізичних осіб» та ін.

Податкові облікові реєстри - це форми систематизації даних податкового обліку за звітний (податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податкового законодавства. Податкові реєстри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних обліку для відображення в податковій декларації (наприклад - реєстр первинних документів, які дають право на податковий кредит з ПДВ (квитки, чеки, рахунки тощо)).

Реєстри обліку за податками і платежами, крім спеціальних, пов'язаних з податком на додану вартість, кожен суб'єкт господарювання розробляє та впроваджує в практику самостійно. Все це закріплено в Положенні про облікову політику підприємства (через наказ).

Варто зазначити, що реєстри обліку (наприклад такі: картка рахунку, картка субконто, аналіз субконто, оборотно-сальдова відомість, головна книга) не наділені статусом податкового звіту і відповідно не надаються до податкового органу у складі декларації; зберігаються у платника податку протягом періоду, визначеного законодавством, надаються на вимогу контролюючого органу фіскальної служби при здійсненні перевірок.

Податкова звітність (податкова декларація, розрахунок) - документ, що подається платником податків контролюючому органу в строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та (або) сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та (або) сплаченого податку.

Форми податкових декларацій встановлюється Державною фіскальною службою України, Міністерством фінансів України.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити та відповідати нормам і змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає свій визначений статус.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

1. тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

2. звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

3. повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

4. код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

5. місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

6. найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

7. дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

8. ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків;

9. підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- позначка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Податкова декларація подається за звітний період контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів:

1. особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2. надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3. засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податківподають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та за бажанням платника податків на її копії позначки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з позначкою про вручення контролюючому органу у разі надсилання податкової декларації поштою.

Терміни подання податкової декларації залежать від звітного (податкового) періоду, за який вона подається (табл. 4.1).

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таблиця 4.1 Терміни подання податкової звітності

РОЗДІЛ 5. Автоматизація обліку нарахування та сплати податків у ТОВ «НВО Укрпромсервіс»