Значення бухгалтерського обліку для забезпечення законності у виробничій та фінансово-господарській діяльності підприємств

????????? ?? http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Українська Академія Друкарства

Кафедра фінансово-економічної безпеки, обліку і оподаткування

Наукова робота з бухгалтерського обліку

на тему: “Значення бухгалтерського обліку для забезпечення законності у виробничій та фінансово-господарській діяльності підприємств”

Зубар Соломія

м.Львів, 2018 р.



Зміст

Вступ

1. Зародження обліку в країнах світу

1.1 Періодизація розвитку бухгалтерського обліку

1.2 Становлення обліку

2. Поняття та види господарського обліку

3. Суть та значення бухгалтерського обліку

3.1 Бухгалтерський облік : Поняття та види

3.2 Принципи бухгалтерського обліку

3.3 Предмет та об'єкт бухгалтерського обліку

4. Шляхи вдосконалення організації обліку з використанням сучасних інформаційних систем

4.1 Проблема організації обліку

4.2 Завдання систематизації обліку

4.3 Вклад інформаційних систем у організацію обліку

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел



Вступ

Історично бухгалтерський облік, як вид господарського обліку склався приблизно в XIII--XIV ст. в період розвинутого феодалізму. Зміст, система показників та значення бухгалтерського обліку постійно змінювались та удосконалювались на різних етапах розвитку суспільства. Сама система показників бухгалтерського обліку визначається як вимогами оперативного управління підприємством, так і державою. В значній кількості країн регламентується державою лише фінансовий облік. В Україні, з прийняттям 16 липня 1999 року Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, також почалось регламентування лише фінансового обліку. Управлінський облік із 2000 року державою не регламентується і визначається потребами господарюючого суб'єкта.

Роль та завдання бухгалтерського обліку визначаються як з точки зору держави, так і підприємства. Так, основна мета роботи підприємства -- одержання прибутку. Для досягнення цієї мети на підприємстві завжди має бути необхідна оперативна інформація про наявні матеріальні й грошові ресурси, кадрове забезпечення, а також їх рух у процесі виробництва та реалізації продукції. Для одержання цієї інформації використовуються дані бухгалтерського обліку. Ці ж дані використовують з метою раціонального і цільового використання наявних ресурсів, контролю за їх збереженням, для співставлення витрат та результатів. Держава використовує інформацію, одержану з бухгалтерського обліку підприємств, для контролю за сплатою податків, а також прийняття управлінських рішень на державному рівні.

Важливість функцій вимагає й постійного удосконалення бухгалтерського обліку.

Процес обліку є досить трудомістким і разом з тим ризиконебезпечним, тому що навіть одна помилка може стати причиною цілого ряду порушень і неточностей, це відіб'ється на господарському процесі та інформації про фінансово-майновий стан підприємства. Тому питання спрощення та мінімізації ризику даного процесу є досить актуальним. Один з основних шляхів вирішення даної проблеми є автоматизація бухгалтерського обліку за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Сучасний етап розвитку економіки характеризується процесами глобалізації та інтеграції. Глобальна економіка -- це новий етап в розвитку світової економіки, для якої характерна наявність нової парадигми бухгалтерського обліку і звітності, що базується на інтерактивному використанні інформації, комп'ютеризації господарських та фінансових процесів. бухгалтерський облік інформаційний

На формуванні нової «інформаційної» парадигми бухгалтерського обліку наголошують відомі методологи в галузі бухгалтерського обліку С.Ф.Голов, Н.М.Малюга, Ф.Ф.Бутинець, О.М.Петрук, В.М.Жук та інші. Проте розвиток комп'ютерного обліку поки не на досить високому рівні, тому дане питання потребує теоретичних розробок та практичного їх впровадження в життя.

Серед основних функцій бухгалтерського обліку слід відзначити інформаційну, адже основним завдання обліку є повне і своєчасне відображення господарських операцій, крім того бухгалтерський облік є джерелом інформації для прийняття управлінських рішень Тому велику цінність як для внутрішніх так і для зовнішніх користувачів несе облікова інформація.

Як зазначалось вище сам процес обліку є досить трудомістким та ризиконебезпечним, тому одна помилка може викривити інформацію про фінансовий та майновий стан підприємства, установи чи організації. В сучасних умовах, що характеризуються швидким темпами розвитку комп'ютерних технологій, роль та цінність інформації особливо зростає.

Один з основних шляхів спрощення процесу обліку полягає в його автоматизації. Це не лише мінімізує ризик скоєння помилки під час обліку, а й стане основою для автоматизації інших процесів на підприємстві. Наприклад для налагодження автоматизації виплати заробітної плати на підприємстві попередньо має бути розроблена впроваджена автоматизована система обліку розрахунків з оплати праці.

Проте слід зазначити, що процес автоматизації бухгалтерського обліку вже розпочався. На даний момент уже існують та широко використовуються програні продукти, такі як «1-С: Бухгалтерія», що автоматизують процес обліку. Наступним кроком має стати формування нового системного забезпечення розвитку бухгалтерського обліку, заснованого на інформаційних та мережевих технологіях.

Таким чином з'явилась нова «мережева» парадигма обліку, тобто обліку в мережевому кібернетичному просторі, що включає корпоративні, галузеві, регіональні та міжрегіональні комп'ютерні мережі. Таким чином по суті йде мова про формування мережевої системи бухгалтерського обліку.

Інформацію, джерелом якої є бухгалтерський облік, часто потребують і зовнішні користувачі, які можуть знаходитись на великій відстані. А мережевий облік зможе швидко надати таку інформацію без подолання цієї відстані.

В Україні багато підприємств використовують програму 1С, яка має і мережеву версію. Але розвиток мережевого обліку в Україні поки відстає від обліку у високо розвинутих країна. Шляхами реформування вітчизняної системи обліку є:

??використання високоякісних міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності (МСФЗ);

??бухгалтерський облік повинні виконувати добре підготовлені і дисципліновані бухгалтери - професіонали;

??створення ефективного інститут механізму нагляду за аудиторською і бухгалтерською діяльністю.

Прикладом організації мережевого обліку на сьогодні виступає розширена мова фінансової звітності XBRL, (Extensible Business Reporting Language) рекомендована в 1998 році консорціумом World Web як стандарт для опису Інтернет-інформації. Вона має значні переваги для підготовки, аналізу і передачі ділової інформації. Використання цієї мови гарантує усім учасникам процесу подачі або використання фінансових даних скорочення витрат, більшу ефективність передачі даних та їх більшу точність і достовірність.

При налагодженні та функціонуванні комп'ютерних систем, частина облікової інформації стає доступною для сторонніх осіб. Тому слід за допомогою особливих внутрішніх положень (наказів, інструкцій) обмежити доступ сторонніх осіб до інформації, яка є комерційною таємницею підприємства, а також встановити або передбачити механізм перевірки звітної інформації, що виходить за межі підприємства.

Отже, новим етапом розвитку бухгалтерського обліку після його автоматизації стало використання корпоративних, галузевих, регіональних та міжрегіональних комп'ютерних мереж. Це є важливим кроком, тому що сприяє скороченню витрат для отримання необхідної інформації, надає більшу ефективність передачі даних та їх більшу точність і достовірність. В Україні мережева система обліку своїми темпами розвитку поступається системі обліку у високо розвинутих країнах, тому слід використовувати високоякісні міжнародні стандарти та закордонний досвід.



1. Зародження обліку в країнах світу

1.1 Періодизація розвитку бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік був викликаний до життя самою господарською діяльністю людини. З історичних облікових документів, які збереглися до сьогодні, видно, якою повагою користувалися в давнину бухгалтери і як цінувалась їх справа. Облік називали таємницею богів, в яку посвячували лише обраних.

І все ж таки, цілковито очевидно і логічно, що розвитку бухгалтерського обліку сприяли прогрес, стабільність, більш повна реалізація суспільних потреб. У зв'язку з цим важливого значення набуває періодизація розвитку бухгалтерського обліку. Вона дозволяє прослідкувати історичну логіку, підійти до усвідомлення прогресу зміни епох.

В літературі не існує єдиної думки щодо періодизації розвитку бухгалтерського обліку.

Виділяють чотири основні періоди розвитку бухгалтерського обліку.

Перший період характеризувався виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження подвійного запису.

Другий період припадає на час революційних перетворень в галузі виробництва, розвитку різних форм товарних операцій та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й у всьому світі. В цей період видається досить велика кількість праць з обліку.

Третій період - становлення бухгалтерського обліку як сфери наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів були направлені на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити галузь тих явищ, вивчення яких складає об`єкт даної науки. Був сформульований ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей.

Четвертий період доцільно поділити на дві основні стадії:

перша стадія, що охоплює період до середини XX ст., характеризується розробкою базових принципів об'єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб'єкту, галузевого напряму в побудові системи бухгалтерського обліку, розширення державної регламентації національних систем і звітності бухгалтерського обліку.

друга стадія - з середини XX ст. до наших днів - характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв'язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.

Зародження обліку в країнах світу

Бухгалтерська справа, як і будь-який суспільний розвиток, - це складний процес: поряд із піднесенням творчої думки, успіхами, значними ривками, історія бухгалтерського обліку сповнена падінь, невдач, відхилень, помилок.

1.2 Становлення обліку

Становлення обліку - це діалектичний, поступовий процес, мета якого - забезпечити прийнятні умови послідовного, безперервного, раціонального і успішного виконання функцій бухгалтерського обліку. Вся історія бухгалтерської праці, за своєю сутністю, є поступовим рухом до вирішення трьох основних завдань:

зробити облік максимально інформативним і точним;

досягти його простоти і дешевизни;

отримати своєчасну інформацію про факти господарського життя.

Витоки і перші паростки обліку приховані від нас назавжди, однак, неважко уявити, що саме з розвитком людського суспільства, появою писемності і арифметики було закладено підґрунтя для обліку.

Сьогодні лише одиниці бухгалтерів-практиків мають уявлення про те, наскільки давнім є облікове мистецтво.

Облік виник одночасно з писемністю і завжди віддзеркалював економічний стан та запити суспільства. Першу згадку про мистецтво бухгалтерії можна зустріти у книзі Премудрості Сираха, в якій наказується кожному синові Ізраїлю: "Якщо щось видаєш - видавай рахунком та масою і роби усіляку видачу та приймання за записом".

Видатні вчені прагнули сягнути глибини століть для того, щоб визначити момент виникнення обліку, його періодизацію, спеціалізацію і спрогнозувати подальший розвиток. Цій проблемі завжди приділялось багато уваги. Однак, не дивлячись на численні спроби вчених - бухгалтерів, останнім не вдалося, на жаль, визначити з достатньою ймовірністю часу виникнення бухгалтерії. У будь - якому випадку, до винаходу писемності про існування бухгалтерії не могло бути і мови.

Найбільш фундаментальною працею з історії обліку є книга "Бухгалтерський учет: от истоков до наших дней" (1996) видатного російського вченого Я. В. Соколова. В ній автор стверджує, що "…облік виник не одразу. Були часи, коли він був непотрібним, коли всі відомості про господарство вміщувались в голові однієї людини, і не тому, що у цієї людини добра пам'ять, а просто господарство було невеликим, і відомостей про нього було небагато". Вже в первісному суспільстві виділилась особа, яка вміла вести господарство без записів, адже результати праці общини були відомі всім її членам. Потрібно було робити деякі записи про результати полювання або землеробства, тому що люди в той час боялись, що "…весна забуде прийти на зміну зимі".

Отже, вважається, що матеріальні передумови обліку склалися за часів первісного ладу. Саме на цьому етапі була закладена обчислювальна основа обліку, здійснювався підрахунок основних облікових об'єктів та їх споживчих вартостей.

За часів первісного ладу існував господарський облік, який на той час представляв собою певну систему. Про наявність і характер такого обліку писав К. Маркс: "Ми знаходимо бухгалтера, який веде облік землеробських операцій, "кадаструючи" і реєструючи все, що сюди відноситься". В даному випадку під словом "бухгалтер" мається на увазі не сучасне значення цього терміну. В той час не було поділу обліку на його різні види, а безпосередньо термін "бухгалтер" з'явився набагато пізніше - в XV ст. н. е. І оскільки община представляла собою єдине ціле, облік здійснювався в інтересах всіх її членів: "бухгалтер" виступав общинним "чиновником".

З одного боку, винахід алфавіту фінікійцями, розвиток арифметики, а також господарство, яке все більше ускладнювалось і удосконалювалось, призвели до необхідності реєстрації фактів господарської діяльності, тобто виникнення обліку. Е. Шмаленбах стверджував, що у великих господарствах записи і числа замінювали господарю очі і вуха.

З іншого боку, можна припустити, що необхідність в записах повинна була виникнути ще в ті давні часи, коли вперше виникли "мінові" відносини між людьми і коли вони набули форми регулярних торговельних відносин: спочатку між окремими особами, а в подальшому - між окремими націями.

Подальший розвиток господарського обліку відбувався одночасно з розвитком обміну. Саме обмін породжує подвійний запис як відображення вибуття одного продукту і появи іншого. З'являються рахунки речей. З виділенням із загальної маси товарів особливого товару - грошей, що виконують функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу і засобу нагромадження, з'являється рахунок грошей.

Подвійний запис набуває більшого поширення, і головне - в обліку з'являється єдиний узагальнений вимірник: як міра вартості, як засіб вартісного вимірювання. Виникнення і розвиток кредитних відносин викликали необхідність банківської діяльності, операцій з готівкою, в подальшому - появу розрахункових рахунків і сприяли розширенню сфери застосування подвійного запису.

Облік почав відігравати роль "штучного механізму", який впливав на грошовий обіг. Точно встановити час трансформації господарського обліку в бухгалтерський облік неможливо, оскільки процес його розвитку відбувався паралельно з поступовим розвитком обміну, грошового обігу, кредиту і банківської діяльності.

Таким чином, паралельно розвивався як купецький, так і банківський облік. Замкнену систему рахунків для обліку сукупності засобів та операцій "одиничного" господарства створила купецька бухгалтерія. Для обліку всієї сукупності внесених в підприємство засобів, їх збільшення та зменшення вперше вводиться новий рахунок - рахунок Капіталу. Це призводить до того, що вся сукупність засобів і операцій в обліку відображається в балансі одиничного підприємства.[1]



2. Поняття та види господарського обліку

Рис.1 -- Господарський облік

2.1 Поняття про господарський облік

Щоб задовольнити свої потреби, люди виробляють предмети споживання і засоби праці. Вироблені предмети споживання розподіляються на особисте споживання людей і виробниче споживання для здійснення господарської діяльності. Для управління підприємницькою діяльністю потрібно знати, скільки є у підприємства майна, які його зобов'язання, скільки і чого було вироблено та придбано і з якими витратами, що і скільки витрачено, спожито, продано, передано, яка собівартість і виручка, який доход працівників, власників та суб'єкта господарювання.

Такі дані дістають в процесі обліку шляхом спостереження, вимірювання та реєстрації господарських операцій, які відбуваються з майном підприємства та джерелами його утворення, з метою одержання кількісного, якісного і вартісного їх відображення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в наявності та структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Спостереження - це фіксація факту здійснення господарської операції з майном та зобов'язаннями суб'єкта господарювання.

Вимірювання полягає у відображенні обсягу господарської операції в певних одиницях.

Реєстрація означає здійснення записів відомостей про господарську операцію та одержання інформації про зміну майна і зобов'язань суб'єкта господарювання.[2]

Вимірники господарського обліку.

Для відображення господарських операцій застосовуються натуральні, трудові та грошовий вимірники.

Натуральні вимірники (міра маси, об'єму, довжини, площі, кількості тощо) застосовують, щоб мати відомості про майно і зобов'язання суб'єкта господарювання в натуральному виразі. Проте натуральні показники можна використовувати тільки для вимірювання однорідних ресурсів і не можна дістати шляхом підсумовування узагальнюючі показники, що характеризують в цілому різне майно суб'єкта господарювання.

Трудові вимірники призначенні для обліку кількості праці в одиницях робочого часу - людино-днях, людино-годинах тощо. Ці показники дають можливість порівнювати між собою деякі різнорідні величини в розрахунку затрат праці на одиницю виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, одержаної виручки тощо.

Грошовий вимірник застосовують для відображення різних господарських операцій і узагальнення їх в єдиній грошовій оцінці. За його допомогою обчислюють загальний розмір майна, собівартість, виручку, зобов'язання підприємця, фінансовий результат господарської діяльності.

Вартісний вимірник використовують на основі натуральних і трудових вимірників, шляхом множення їх кількості на ціну.

Види господарського обліку.

Щоб мати інформацію про всі процеси господарської діяльності підприємства, застосовують наступні види господарського обліку: оперативний, статистичний, бухгалтерський, внутрішньогосподарський (управлінський) та податковий.

1)Оперативний облік використовують для спостереження і контролю за окремими господарськими операціями з метою управління ними в процесі їх здійснення. За його допомогою, використовуючи натуральні, трудові і гро-шові вимірники, дістають інформацію про щоденну господарську діяльність.

2)Статистичний облік організовують шляхом обов'язкової звітності суб'єктів господарювання за певними показниками їх роботи.

За допомогою статистичного обліку збирають, розробляють та аналізують дані про розвиток народного господарства та явищ культурного і політичного життя окремих регіонів та в цілому держави.

3)Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

4)Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувань у процесі управління підприємством.

5)Податковий облік являє собою упорядковану інформаційну систему, що відображає розмір об'єктів оподаткування підприємства методом суцільної, безперервної, документальної та взаємовпорядкованої реєстрації господарських операцій та окремих видів його майна і ресурсів.[3]



3. Суть та значення бухгалтерського обліку

3.1 Бухгалтерський облік : Поняття та види

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 p., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).[9]

Бухгалтерський облік -- це спосіб суцільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й відповідного відображення отриманої інформації.

Таблиця. Види бухгалтерського обліку

Тип обліку	Користувачі	Звіти	Правила
Фінансовий	Інвестори Кредитори Постачальники	Баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух коштів, звіт про зміни власного капіталу, примітки	Міжнародні стандарти обліку Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку СІЛА Четверта директива ЄС Національні стандарти бухгалтерського обліку
Податковий	Держава (через податкову адміністрацію)	Податкові декларації юридичних і фізичних осіб	Податкові регулювання, податковий кодекс (у залежності від пріоритетів держави на даний час)
Управлінський	Усі рівні керування (планування, оцінка і контроль)	Внутрішня звітність: бюджети, аналіз витрат, виробничі звіти	Відсутність стандартів, кожне підприємство використовує власну систему. Центри прибутків і витрат. Орієнтація на майбутнє

Суть бухгалтерського обліку визначають такі його властивості:

• систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;

• документальне обґрунтування господарських операцій;

• застосування різних способів обробки облікової інформації -- рахунків, подвійних записів, балансу та ін.

В обліку застосовують різні вимірники для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а також їх кількісних та якісних характеристик :

1) Облікові вимірники застосовують для оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними критеріями в бізнес-плані та державній фінансовій і статистичній звітності. Облікові вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові.

2) Натуральні вимірники застосовують для отримання інформації про господарські засоби та процеси в їх натуральному вираженні (через масу, об'єм, площу). їх застосовують для обліку тільки однорідних об'єктів.

3) Трудові вимірники використовують для визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах, днях, місяцях, роках). За допомогою трудових вимірників можна узагальнювати й порівнювати різнорідні величини.

4) Грошові вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вираженні (з метою планування та обліку процесів виробництва і обігу, визначення фінансових результатів підприємства).[5]

Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання -- випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

• дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

• контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;

• контроль за зберіганням власності підприємства;

• виявлення невикористаних резервів;

• контроль за оплатою праці;

• облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;

• контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;

• виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;

• забезпечення наявності первинної документації;

• побудова обліку на підприємстві.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

• порівнянності його показників з показниками плану;

• своєчасності;

• точності й об'єктивності показників;

• повноти, чіткості, точності й достовірності;

• економічності. [4]



3.2 Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку -- це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб'єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності, доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відповідності, облікової політики, реалізації та періодизації.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів. Уразі припинення діяльності підприємства безперервність відображення результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдо банкрутств а та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх господарських операцій на підприємстві. При цьому первинні документи, де зафіксовано факт здійснення господарської операції відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов'язкові реквізити, які стверджують їх юридичну доказовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, і матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію.

Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій в єдиному грошовому вираженні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні періоди. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за допомогою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по підприємству загалом. Як правило, грошова оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірнику використання суб'єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати ефективність господарювання, обчислювати ціни виробника за допомогою показника собівартості й порівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах -- важлива передумова для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) означає, що витрати й доходи мають відображатись у бухгалтерському обліку на основі достовірно обґрунтованих первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність мають на меті запобігання збільшенню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. В обліку відображаються тільки реальні доходи -- гроші, одержані від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання необхідних валютних надходжень.

Принцип закріплення власності ґрунтується на суцільному й безперервному документуванні в бухгалтерському обліку утворення та використання капіталу засновників підприємства. На підставі документів, які мають юридичну силу, закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик, внесків засновників підприємства до статутного капіталу та інших коштів. Завдяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємства на певну дату. Така потреба з'являється в разі реструктуризації -- поділу підприємства на окремі господарські одиниці чи емісії цінних паперів, у разі отримання кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового періоду. Цей принцип застосовують також у фінансовому менеджменті, маркетингу та діяльності інших управлінських структур.

Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно з цим принципом витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернативним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а витрати -- після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат упродовж усього циклу виготовлення продукції. При цьому витрати, які не мають великого значення для обчислення собівартості продукції (поштово-телеграфні, канцелярські та ін.), списуються одразу після їх виникнення. Цей принцип дає змогу уникнути в бухгалтерському обліку нагромадження надлишкової інформації, яка не має постійних споживачів й істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. За допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може здійснювати. Наприклад, якщо за статутом, затвердженим у встановленому порядку, основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілчаної продукції, але за даними бухгалтерського обліку державна податкова інспекція виявила факти роздрібної торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність, на підприємство накладаються фінансові санкції.

Принцип відповідності ґрунтується на розмежуванні витрат і доходів між періодами завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду -- це витрати ресурсів, що виникли у зв'язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в цьому періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і доходами у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується.

Принцип реалізації ґрунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) після виконання договірних зобов'язань і вручення рахунків клієнтам. Згідно з цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від неї є момент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності на неї до замовника, покупця.

Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (наприклад, місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні проміжки (періоди) часу. Періодизація обліку впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування та повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.[7]

3.3 Предмет та об'єкт бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно -- господарські засоби (будівлі, споруди, матеріальні ресурси, устаткування), які утворюються за рахунок певних джерел (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).

Процес виробництва (створення) суспільного продукту здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображуються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.

Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці (основних), друга -- на оплату праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів споживання (пенсійного та ін.).

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов'язані з його транспортуванням, зберіганням та реалізацією.

Зі сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання -- це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).

Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де вони розміщені і за рахунок яких джерел утворені.

Об'єкти обліку - це засоби підприємства, джерела їх утворення та господарські процеси, які забезпечують рух майна і джерел з метою отримання прибутку.

Рис. 2. Об'єкти бухгалтерського обліку



Об'єкти, що складають основу бухгалтерського обліку, представлені в трьох угрупуваннях.

Господарські засоби підприємства і джерела їх утворення класифікують за двома ознаками:

• за складом і розміщенням;

• за джерелами формування.

Класифікація господарських засобів

За складом і розміщенням господарські засоби підприємства групують за такими напрямами:

• за формами функціонування;

• за монетарною ознакою;

• за характером участі в господарському процесі, швидкістю їх обігу;

• за ступенем ліквідності;

• за участю у виробничому процесі;

• за видами діяльності;

• за нарахуванням зносу (амортизації) (рис. 3).

? За формами функціонування господарські засоби (активи) поділяють на такі групи: матеріальні засоби (активи); нематеріальні засоби (активи); фінансові активи.

1) Матеріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму; наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо.

2)Нематеріальні активи - це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством для використання протягом періоду більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам. До нематеріальних активів належать придбане право на місце на товарній, фондовій біржах і використання земельних ділянок, майнові права на інтелектуальну власність, в тому числі програмне забезпечення, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток.

3)Фінансові активи - це група господарських засобів (активів) підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства, дебіторська заборгованість.

Рис. 3. Класифікація господарських засобів

а) Фінансові інвестиції - це активи, що їх утримує підприємство для збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій належать вкладення коштів підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств. У бухгалтерському обліку виділяють довгострокові фінансові інвестиції з терміном повернення понад рік і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції з терміном погашення до року.

б) Дебіторська заборгованість - це заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед даним підприємством за реалізовану їм продукцію чи надані послуги, які ще не оплачені. Фізичні і юридичні особи, які мають таку заборгованість перед даним підприємством, називаються його дебіторами.

? За монетарною ознакою господарські засоби (активи) підприємства поділяють на монетарні та немонетарні активи.

1) Немонетарні активи - це всі активи, крім грошових коштів, їхніх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій сумі грошей.

2) До монетарних активів підприємства належать грошові кошти, їхні еквіваленти та дебіторська заборгованість у фіксованій сумі.

? За характером участі в господарському обороті і швидкістю їх обігу господарські засоби підприємства поділяють на оборотні та необоротні.

1) Оборотні засоби (активи) - це грошові кошти та їхні еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців від дати складання балансу. Основними елементами оборотних активів підприємства є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

Оборотні засоби поділяють на нормовані (виробничі запаси, паливо, незавершене виробництво) та ненормовані (дебіторська заборгованість).

2) Необоротні господарські засоби підприємства - це сукупність майнових цінностей, які, або багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності, або мають термін погашення більше одного року.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства належать: основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, відтерміновані податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість (яка буде погашена через двадцять місяців від дати, на яку складений баланс), інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

а) Основні засоби - це матеріальні активи, що їх підприємство утримує для використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби функціонують у незмінній натурально-речовій формі у виробничій та невиробничій сферах. До основних засобів підприємства належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), багаторічні насадження несільськогосподарського призначення, інші основні засоби, необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи терміном експлуатації більше року та вартістю понад встановлену на підприємстві суму за одиницю. Вартість основних засобів зменшується поступово через нарахування амортизації та шляхом уцінки внаслідок їх фізичного і морального зношування.

б) Відтерміновані податкові активи - це сума податку на прибуток підприємства, що підлягає відшкодуванню у подальших періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.

? За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні та неліквідні.

1) Ліквідні господарські засоби - це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До ліквідних активів підприємства належать: грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

2) Неліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрат своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать: основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів тощо.

? За участю у виробничому процесі господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

1) засоби у сфері виробництва;

2) засоби у сфері обігу;

3) невиробничі засоби.

1) До засобів у сфері виробництва належать такі, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі й споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.

2) До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу, грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу - це готові вироби, призначені для реалізації. Грошові кошти є готівкові, які зберігаються у касі підприємства, та безготівкові - на його розрахункових, валютних та інших рахунках у банках. До коштів в розрахунках належить дебіторська заборгованість.

а) До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем.

3) До невиробничих засобів підприємства належать такі, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них і т.д., які перебувають на балансі підприємства.

? За видами діяльності господарські засоби (активи) поділяють на :

• засоби, які використовують в основній діяльності підприємства,

• засоби, які використовують в операційній діяльності підприємства,

• засоби, що їх використовують у фінансовій діяльності підприємства,

• засоби, які використовують в інвестиційній діяльності підприємства.

1) Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частину його доходу.

2) Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю (продаж інших оборотних активів, іноземної валюти, операційна оренда активів тощо).

3) Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (залучення банківських кредитів, випуск, утримання і обіг власних цінних паперів, фінансовий лізинг тощо).

4) Інвестиційна діяльність - це придбання та списання необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

? За нарахуванням зносу (амортизації) виділяють господарські засоби (активи), які підлягають амортизації, і господарські засоби, на які амортизацію не нараховують. Амортизують усі основні засоби, окрім землі, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.[6][3]

Джерела утворення господарських засобів класифікують на:

Класифікація джерел господарських засобів

1) власні (капітал);

2) залучені (зобов'язання) (рис.4).

Джерелом формування господарських засобів є також резерви і прибуток.

Власний капітал поділяють на статутний, пайовий, додатковий та резервний.

Статутний капітал - це загальна вартість господарських засобів (активів), які є внеском власників (учасників) суб'єкта господарювання до його капіталу. Цими власниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі і держава. Сума статутного капіталу визначається в Статуті та установчих документах і підлягає обов'язковій регістрації у державному регістрі.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок, кооперативів та інших суб'єктів господарювання, що передбачена установчими документами.

Рис. 4. Класифікація господарських засобів за джерелами формування



Додатковий капітал - це додатково вкладений капітал (сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість) та інший вкладений капітал (сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих суб'єктом господарювання від інших юридичних або фізичних осіб та інші види).

Резервний капітал - сума резервів, створених суб'єктом господарювання за рахунок прибутку з метою покриття непередбачених видатків, збитків, для сплати боргів суб'єкта господарювання при його ліквідації.

До складу джерел господарських засобів включаються резерви, до яких входять страхові резерви (створюються страховими організаціями) та забезпечення майбутніх витрат та платежів.

Останні створюються з метою рівномірного включення майбутніх затрат у витрати виробництва та обігу звітного періоду. До них належать такі види затрат: на майбутню оплату відпусток персоналу суб'єкта господарювання, включаючи відрахування на соціальні заходи; на забезпечення гарантійних зобов'язань; на виробничі затрати підготовчих робіт суб'єктів господарювання з сезонним характером виробництва; на виплату винагороди за вислугу років, включаючи відрахування на соціальні заходи.

Особливим джерелом формування господарських засобів є прибуток. Величину прибутку суб'єкта господарювання розраховують, виходячи з величини доходів та відповідних їм витрат. До залучених засобів або зобов'язань належать:

• кредити та інші позичкові кошти;

• зобов'язання та розрахунки.

Ці кошти залучаються на покриття поточних та довгострокових потреб суб'єкта господарювання і повертаються у встановлений термін.

1) До кредитів відносять коротко- та довгострокові кредити банку. Банки здійснюють кредитування, зміст якого зводиться до отримання суб'єктом господарювання певної суми коштів на зворотній основі із сплатою за це відсотків за користування кредитом.

2) Позичкові кошти - це кошти отримані в результаті випуску та розповсюдження цінних паперів (акцій, облігацій). При цьому позичкові кошти можуть мати коротко - і довгостроковий характер.

Господарські процеси

Зобов'язання та розрахунки - це кредиторська заборгованість, що виникає в результаті заборгованості суб'єкта господарювання постачальникам та підрядникам за отримані від них, але не оплачені матеріальні цінності, виконані роботи та послуги. Крім заборгованості перед постачальниками суб'єкт господарювання може мати заборгованість за нарахованими перед бюджетом податками, а також перед своїми працівниками з оплати праці, заборгованість за сумами, утриманими із заробітної плати працівників на користь інших організацій, осіб тощо. Заборгованість суб'єкта господарювання іншим організаціям і особам називається кредиторською, а самі організації та особи - кредиторами.

Активи і пасиви в процесі господарської діяльності здійснюють безперервний рух, постійно переходять з однієї форми в іншу. Вони здійснюють кругообіг, основними стадіями якого є господарські процеси: 1) постачання; 2) виробництва; 3) реалізації.

Загальну схему кругообігу господарських засобів представлено на (рис. 5).

...