Аудит нематеріальних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра обліку та оподаткування

Курсова робота

Аудит нематеріальних активів

Гордієнко В.М.

м. Київ 2018 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту нематеріальних активів

1.1 Економічний зміст нематеріальних активів

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку нематеріальних активів

1.3 Планування аудиторської перевірки

1.4 Джерела, методи та прийоми аудиту нематеріальних активів

1.5 Робочі та підсумкові документи аудитора

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика "ТОВ "КВС-Україна"

2.1 Виробничо-економічна характеристика

2.2 Організація обліку на підприємстві

2.3 Структура активів і пасивів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають звернення особливої уваги на ведення обліку нематеріальних активів, тому доцільно акцентувати увагу на узгодження ведення їх обліку в розрізі бухгалтерського та податкового обліку. аудит нематеріальний облік

Згідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" нематеріальний актив визначено як немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року) для виробництва, в адміністративних цілях, торгівлі та надання в оренду іншим особам.

Головними завдання організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів:

- забезпечення контролю за їхньою наявністю і цілістю з моменту придбання до моменту вибуття;

- правильне і своєчасне числення зносу;

- одержання відомостей для правильного розрахунку податків, що перераховуються в бюджет;

- одержання даних для упорядкування звітності про наявність і спрямування нематеріальних активів.

У сучасних умовах формування повної інформації про господарські процеси практично неможливо без інформації про нематеріальні активи. Даний вид позаоборотних активів уже має повсюдне застосування, і тому, щоб вести бухгалтерський облік в організації відповідно до законодавчих і нормативних актів, необхідно розгляд питань обліку нематеріальних активів. Це і є мета даної курсової роботи.

У ній дається детальна класифікація і структура нематеріальних активів, подана оцінка нематеріальних активів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів нематеріальних активів. Питання придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів розглянуті в тісному поєднанні з чинним законодавством. Також приділена увага бухгалтерської звітності підприємства, пов'язаної з організацією обліку нематеріальних активів.

Метою курсової роботи є висвітлення організації аудиту нематеріальних активів. Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання:

- висвітлення економічної сутності необоротних активів;

- характеристики нематеріальних активів;

- організації первинного обліку нематеріальних активів;

- обліку руху нематеріальних активів, організації автоматизованого обліку.

Базою для написання курсової роботи є "КВС-Україна"

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.

Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 "Нематеріальні активи", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух їх.

Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту нематеріальних активів

1.1 Економічний зміст нематеріальних активів

Одне з нововведень, внесених П(С)БО до методології бухгалтерського обліку - процедура придбання або створення нематеріального активу. Як уже зазначалося, придбаний (отриманий) нематеріальний актив визнається активом, тобто відображається в балансі, якщо:

1)існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням такого активу;

2) можна достовірно визначити його вартість.

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства використовують не лише цінності, котрі мають речовинно-натуральну форму, а й активи, які не мають фізичної основи, але є цінністю, котра базується на правах і привілеях їх власників, - так звані нематеріальні активи (НМА).

У ПБО 8 "нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) і утримується підприємством з метою використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей або надання в оренду іншим особам". До "немонетарних активів" згідно з ПБО 19 "Об'єднання підприємств" віднесено всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Критерієм віднесення активу до нематеріальних є можливість його відокремлення (відділення) від підприємства. ПБО 8 для ведення обліку НМА розділяє їх на групи. Група НМА - це сукупність однотипових за призначенням і умовами використання НМА. Пунктом 5 ПБО 8 виділено такі групи:

У відповідності до п.5 П(с)БО 8 нематеріальні активи поділяються на декілька груп (таблиця 1.1.1)

Розглянемо детальніше деякі групи нематеріальних активів.

Право на користування надрами та іншими ресурсами природного середовища - право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

Право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище - право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища.

Право користування земельною ділянкою - право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відносяться також право оренди земельної ділянки.

Товарні знаки і торгові марки - це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

Фірмова назва. Найменування юридичної особи. Права і обов'язки підприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством.

Право на корисні моделі. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Право на промислові зразки - виключені привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції.

Право на сорт рослин - затверджує авторство на сорт та виключне право на його використання. Список родів та видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на ноу-хау - право на нові технології, технічні та інші рішення, що приносять прибуток в процесі виробничо-господарської діяльності.

Право на програми для ЕОМ - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інші комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату.

Право на бази даних - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ.

Право на використання економічних та інших привілеїв - права на користування податковими, господарськими та іншими привілеями.

Визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданої податковою адміністрацією.

Гудвіл відповідно до П(с)БО 19 - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Тобто, вартість будь-якого підприємства, взятого в цілому як єдиного майнового господарського комплексу, відрізняється від сукупної вартості його активів та зобов'язань. Іншими словами, між вартістю підприємства та чистою вартістю його майна завжди існує різниця. Ця різниця і є гудвілом, вона може бути або позитивною, або негативною. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активі та зобов'язань через наявність стабільних покупців, визнану ділову репутацію, діяльність у сфері маркетингу та збуту, технічні ноу-хау, ділові зв'язки, досвід управління, рівень кваліфікації персоналу тощо. Таким чином, позитивний гудвіл - це надбавка до ціни, яку сплачує покупець в очікуванні майбутніх економічних вигод. На противагу негативний гудвіл - це свого роду знижка з ціни, яка засвідчує відсутність цих вигод.

Інструкцією № 291 для кожної групи НМА передбачено окремий субрахунок рахунка 12 "Нематеріальні активи". Положення ПБО 8 не поширюються на гудвіл, який виникає в результаті об'єднання підприємств (порядок обліку якого визначається ПБО 19), і на операції з нематеріальними активами (наприклад, НМА у вигляді товарів), особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами). Згідно з п. 1.2 Закону про прибуток нематеріальний актив - це об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, визначеному відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Виникнення права власності на винаходи і корисні моделі регулюється Законом № 3687. Винахід - результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об'єктом винаходу може бути продукт, (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослини і тварини), спосіб. Право власності на винахід засвідчується патентом, який видається Державним комітетом України з питань інтелектуальної власності (Держпатент). Термін дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Держпатенту. Для бухгалтерського обліку патент - це первинний документ. На його підставі НМА, право власності на який засвідчується патентом, буде оприбутковано на балансі. Право власності на корисну модель захищено Законом № 3687. Законодавче визначення корисної моделі збігається з визначенням винаходу. Відмінність полягає в об'єктах винаходу і корисної моделі. Так, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою. Право власності на корисну модель також засвідчується патентом, термін дії якого становить 5 років від дати подання заявки до Держпатенту. При цьому, на відміну від патенту на промисловий зразок, існує можливість продовження терміну дії патенту, але не більше ніж на 3 роки.

Виникнення і здійснення права користування конкретним об'єктом природного середовища регулюються поресурсними кодексами (Земельний кодекс, Кодекс про надра, Лісний кодекс та ін.).

До об'єктів права користування нематеріальним майном відносяться: ліцензії на право використання НМА; ліцензії на право здійснення будь-якої діяльності.

Згідно з положеннями Закону про підприємництво ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище і безпеку держави, зазначені у ст. 4 цього Закону.

Ліцензія на право заняття окремим видом підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом (залежно від конкретного виду підприємницької діяльності) Ліцензія видається на кожний вид діяльності.

Для її одержання суб'єкт підприємницької діяльності подає до уповноваженого органу заяву про видачу ліцензії.

Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не може перевищувати три роки.

Дію ліцензії може бути продовжено на новий термін за заявою суб'єкта підприємницької діяльності.

Порядок видачі, переоформлення, призупинення, анулювання і поновлення дії ліцензій визначається Положенням № 1020.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

Для проведення експертизи нематеріальних активів і юридичного аналізу первинних бухгалтерських документів, що підтверджують право на їх власність, залучають відповідних фахівців.

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.

Розкриття інформації про нематеріальні активи визначені ПБО - (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 8 "Нематеріальні активи". Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться стосовно кожного об'єкта за групами, тобто за сукупністю однотипних за призначенням і умовами використання. У плані рахунків передбачений синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", який має відповідні субрахунки: "Права користування природними ресурсами"; "Права користування майном"; "Права на знаки для товарів і послуг"; "Права на об'єкти промислової власності"; "Авторські суміжні з ними права"; "Гудвіл" та "Інші нематеріальні активи". Важливо підкреслити, що ПБО 8 не поширюються на гудвіл, який виникає внаслідок об'єднання підприємств, і на операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими ПБО.

Також необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний нематеріальний актив відображається в балансі, чи відповідає встановленим критеріям спосіб зарахування нематеріальних активів на баланс (активи повинні зараховуватися за первісною вартістю), чи збільшувалась на підприємстві первісна вартість, які витрати на придбання (створення) мало підприємство, на якому рахунку ці витрати нагромаджуються у разі придбання нематеріальних активів в обмін на корпоративні права, у який спосіб визначається залишкова справедлива вартість.

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку нематеріальних активів

Організаційно-правовою основою обліку нематеріальних активів є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, а саме такі як: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"; Положення бухгалтерського обліку; методичні рекомендації. Розглянемо більш детально перераховані нормативно-правові документи (таблиця 1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Огляд нормативних документів

№ з/п	Джерело	Короткий зміст
1	2	3
1	Закон України "Про аудиторську діяльність" Затверджений Постановою ВРУ 22.04.1993р. №3125-ХІІ. [1]	Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні.
2	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 р. [3]	Регламентує порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності.
3	Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Затверджено Президентом України від 22.05.97р. №283/97-ВР. [4]	Визначає порядок розрахунку та сплати податку на прибуток.
4	Закон України "Про податок на додану вартість". Затверджено Президентом України від 03.04.97р., №168/97-ВР. [8]	Визначається порядок розрахунку, суб'єктів сплати податку, порядок сплати ПДВ.
5	Положення 15 "Дохід". Затверджено Наказом Мінфіну від 31.12.99р., №317. [9]	Загальні положення щодо принципів нарахування відповідності доходів і витрат та їх визначення.
6	Положення 8 "Нематеріальні активи". Затверджено Наказом Мінфіну №242 від 18.10.1999 р. [10]	Це Положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
7	Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.93 р. № 3688-Х. [5]	Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні.
8	Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.93 р. № 3687-Х. [6]	Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні.
9	Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 р. № 3689-Х. [7]	Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.
10	Закон України "Про авторські та суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-Х. [2]	Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Отже, основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є: ПБО №8 "Нематеріальні активи" та ряд законів України про їх визначення та регулювання з боку держави. Наприклад, законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про власність, "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

1.3 Планування аудиторської перевірки

Всі ділові відносини так або інакше пов'язані з ризиком, і відносини між аудиторською фірмою та підприємством-клієнтом не складають виключення. Рішенню про проведення можливої перевірки передує так званий переддоговірний (підготовчий) етап, мета якого зводиться до відповіді на єдине, але, можливо, найголовніше питання: проводити або не проводити аудит у даного клієнта.

Процес вибору замовником майбутньої аудиторської фірми є дуже важливим для того, щоб створити передумови саме для дотримання етичних принципів незалежності аудиту. Практика вибору замовником аудиторської фірми в Україні має такі форми:

? керівництво підприємства, як правило, головний бухгалтер чи фінансовий директор, звертаються до аудитора (аудиторської фірми) з проханням про проведення аудиту;

? власник (чи його представник), або наглядова рада звертаються до аудитора (аудиторської фірми) з проханням про проведення аудиту,

? підприємство оголошує тендер (конкурс) на укладання договору на проведення аудиту, після чого аудитор (аудиторська фірма) затверджується на зборах засновників чи на наглядовій раді.

Зрозуміло, що порядок вибору аудиторської фірми замовником визначається внутрішніми процедурами підприємства. Такі процедури можуть прямо встановлюватись окремими положеннями статуту. В окремих випадках порядок вибору аудитора визначається спеціальними нормативними документами, наприклад, у випадках проведення аудиту державних підприємств або підприємств, де є державна частка, вибираються у відповідності до встановлених нормативно-правових актів.

Аналіз існуючих форм вибору замовником аудиторських фірм свідчить, що найбільше поширення в Україні має перша форма. Головним недоліком її є те, що керівництво, яке є відповідальним за результати господарської діяльності підприємства і яке склало та підписало фінансову звітність, об'єктивно має зацікавленість в отриманні позитивних наслідків аудиторської перевірки фінансової звітності. Саме за таких обставин, аудитор повинен дуже ретельно виконувати всі вимоги Кодексу професійної етики бухгалтерів, щоб усунути обставини загрози незалежності аудитора.

Друга форма вибору замовником аудиторської фірми є, так би мовити, перехідною. У цьому випадку в процесі вибору бере участь колективний наглядовий орган, що дозволяє створити умови прозорості й уникнути впливу можливих факторів, що створюють загрозу незалежності аудитору.

Третя форма вибору замовником аудиторської фірми відповідає найбільш прогресивним та цивілізованим взаємовідносинам, які складаються в тому випадку, коли з боку всіх потенціальних користувачів фінансових звітів і, насамперед, власників, є повне розуміння необхідності проведення незалежного економічного контролю - аудиту.

Результатом вибору є переддоговірний лист, який є офіційним зверненням майбутнього замовника до аудитора (аудиторської фірми). Необхідність складання такого листа не встановлюється жодним МСА та не міститься у нормах закону України "Про аудиторську діяльність". Проте отримання аудитором переддоговірного листа є дуже доречним, тому що він виступає доказом самостійного волевиявлення замовника аудиторської фірми, а також відбиває розуміння керівництвом підприємства завдань майбутньої аудиторської перевірки.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити якнайдетальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань.

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

? головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

? найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, враховуючи зміни, які, можливо, сталися після попереднього аудиту;

? розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

? методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалтерією підприємства;

? можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

? знань аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Планування аудиту - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань. Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 1.3.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування детальніше.

Таблиця 1.3.1

Етапи планування

Етап	Види робіт
1	2
Етап 1	Згода клієнта й укладання договору
Етап 2	Установлення мета і завдань аудиту Мета: - висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: - збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; - ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; - визначення й оцінка матеріальності й аудиторського ризику; - визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; - збір аудиторських доказів та їх аналіз.
Етап 3	Оцінка середовища суб'єкта перевірки Внутрішні фактори системи: - управління: - облік і внутрішній контроль; - виробництво; - фінансова діяльність; - діяльність персоналу. Зовнішні фактори сфери: - економічна; - політична; - соціальна; - юридична.
Етап 4	Складання загального плану аудиту
Етап 5	Розробка програм аудиту
Етап 6	Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності
Етап 7	Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості - ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною. Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці - кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

? назва підприємства;

? період перевірки;

? дата перевірки;

? об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма з кожного об'єкта аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

За першим аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої вносить максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

За іншим аудитор, маючи відповідні завдання, самостійно готує програму їх виконання.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі операції всуціль, це не дасть гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що значною мірою виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

1.4 Джерела, методи та прийоми аудиту нематеріальних активів

Джерела інформації для аудиту нематеріальних активів:

? наказ про облікову політику підприємства;

? первинні документи (акт приймання-передачі, платіжні документи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтверджують факт придбання або створення нематеріальних активів);

? облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку нематеріальних активів;

? аудиторські висновки попереднього аудиту та інші документи, що узагальнюють результати контролю;

? звітність (Баланс (ф. № 1), Примітки до фінансової звітності (ф. № 5)).

При перевірці обліку НМА використовують такі методичні прийоми, як документальна перевірка, підтвердження, опитування, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка.

Документальна перевірка - це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та віднесення до статей витрат та доходів.

Підтвердження-- полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

Опитування - це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (фахівець зі шляхового будівництва, технологи тощо).Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки У третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом

Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних Документах з нарахування заробітної плати і в документах з приймання продукції, робіт та послуг.

Перевірка може бути організована по-різному. Так, в практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без винятку по господарських процесах, що відбулись у клієнта за перевірюваний період. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь перевірюваний період. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального.

Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних витрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур до частини інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, перенести ці характеристики на всю сукупність даних.

Ризик невиявлення збільшується, адже за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (загальної сукупності) и обсягу вибірки Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості загальної сукупності.

Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом.

Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні податку з доходів фізичних осіб - працівників підприємства. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка - це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірки.

Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик.

Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованоі інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури.

Аудиторські процедури - це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

1.5 Робочі та підсумкові документи аудитора

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які робляться під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію вноситься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації, на кіно- чи відеоплівку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом ЇЇ проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та порядок зберігання викладені в МСА 230 "Документація".

Основним призначенням робочих документів вважають (таблиця 1.5.1): розробку плану перевірки; підтвердження виконання плану перевірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі перевірки; організацію оперативного управління процесом перевірки; створення основи для визначення ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних методів аудиту, які використовуються, чинному господарському законодавству.

Рис. 1.5.1. Призначення робочих документів

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

Функції робочих документів наведені на рис. 1.5.2.

За МСА 230 аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийняття рішень за результатами проведених аудиторських процедур, що пізніше будуть покладені в основу аудиторського висновку. Залежно від обсягу роботи у клієнта аудитору слід зібрати докази, які б підтвердили або спростували твердження про те. що фінансова звітність об'єктивно, повно й достовірно відображає фінансовий стан клієнта, а здійснені господарські операції є законними і доцільними.

Рис. 1.5.2. Функції робочих документів

Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора, вони є його власністю. Аудитор повинен складати довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Проте його право власності обмежене етичними нормами та умовами конфіденційності. Робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина фінансової документації клієнта.

По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для обов'язкового збереження в архіві аудиторської організації.Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог зберігання та конфіденційності. Термін зберігання підсумкової документації визначається виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших міркувань. По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок. Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах Інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентується МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність", МСА 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення".

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності з процесуальним законодавством України.

Позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор упевнений у тому, що фінансові документи готувалися правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не суперечать відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які стосуються фінансових документів.

У деяких випадках аудитор не в змозі надати беззастережний висновок через певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода. Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості й незгоди. Відмова від висновку виникає у разі невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може дійти висновку про фінансові документи в цілому. Аудитор обов'язково вказує, з яких причин висновок не може бути складений. Якщо аудитор відмовляється надати аудиторський висновок, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства. У всіх випадках обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта, що перевіряється, за результатами проведення аудиту. Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва суб'єкта господарювання, що перевіряється, свідчень про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерський звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо вдосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта. Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. У письмовій інформації аудитора може надаватися будь-яка інформація, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку аудиторська організація буде вважати доцільною. Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі наявні недоліки. Вона стосується лише тих із них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог законодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги повинні забезпечувати акуратне й однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів і повинні бути затверджені керівником аудиторської організації, а також в обов'язковому порядку дотримуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які провадять свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну й однакову форму надання письмової інформації, а в подальшому застосовувати її на постійній основі.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика "ТОВ "КВС-Україна"

2.1 Виробничо-економічна характеристика

"КВС-Україна" - одна з найбільших селекційних компаній була створене в 1856 року, яка входить в п'ятірку світових лідерів з виробництва насіння. Понад 160 років займається селекцією провідних сільськогосподарських культур в помірних кліматичних умовах та має представництва в більш ніж 70 країнах світу, в яких працюють майже 5 тисяч співробітників, 40% з яких займаються науковими дослідженнями. Вже 160 років компанія KWS займається селекцією провідних сільськогосподарських культур в помірних кліматичних умовах.

KWS означає "Насіння з Кляйн-Ванцлебена" (Kleinwanzlebener Saatzucht). Кляйн-Ванцебен - невеличке село, розташоване недалеко від Магдебурга, де й була заснована компанія. Повсякденна діяльність базується на цінностях компанії, що, в свою чергу, грунтуються на сімейних цінностях власників компанії. Компанія існує в формі акціонерного товариства з 1885 року.

1856 - Матіас Крістіан Раббетке купує контрольний пакет акцій в Zuckerfabrik Kleinwanzleben та створює загальне комерційне підприємство. Матіас Раббетке молодший починає займатися селекцією цукрових буряків.

1900-Провідне підприємство світу по насінню цукрових буряків з дочірніми підприємствами, в т.ч. й на території сучасної України

1920- Початок селекції зернових, кормових буряків та картоплі

1945- Компанія переїхала в м. Айнбек. Початок нового етапу діяльності

1955- Початок селекції кукурудзи, кормових та олійних культур

1961- Відкриття дочірніх та спільних підприємств в Європі та Америці

1967/68- Об'єднання селекції зернових "Гайне Перагіс" з "ЛОХОВ-ПЕТКУС"

1972- Перша лабораторія клітинної біології

1984- Заснування інституту "ПЛАНТА". Початок діяльності в сфері біотехнологій

1991- Повернення селекційної станції в м. Кляйн-Ванцлебен у власність компанії

1996- Вперше в історії оборот компанії сягнув 250 млн. євро

1999- Зміна назви на KWS SAAT AG. Відкриття біотехнологічного науково-дослідного центру "Biotechnikum" в м. Айнбек

2000- Кількість працівників в KWS Group перевищила 2000. Заснування СП "AgReliant"

2003- Відкриття нового адміністративного корпусу в м. Айнбек. Доля зовнішньої торгівлі

2006- Компанія святкує 150 років з дня свого заснування

2008- Інтеграція брендів ЛОХОВ-ПЕТКУС та CBT Twyford з брендом KWS

2011- Розширення селекції картоплі з заснуванням дочірнього підприємства KWS POTATO B.V. Подальше придбання 50% акцій компанії van Rijn

2011- Реогранізація R&D: Institut fьr Pflanzenzьchtung та PLANTA Angewandte Pflanzengenetik and Biotechnologie GmbH консолідовані під дахом KWS SAAT AG.

Сьогодні KWS - провідна компанія в галузі селекції рослин, має близько 60 дочірніх та афілійованих компаній по всьому світі та здійснює свою діяльність в більш ніж 70 країнах світу.

Основнi види дiяльностi:

51.22.0. - Оптова торгiвля квiтами i рослинами;

52.48.9. - Роздрiбна торгiвля iншими непродовольчими товарами, не вiднесеними до iнших групувань;

51.21.0 - Оптова торгiвля зерном, насiнням та кормами для тварин.

Грошовi кошти зберiгаються в ПуАТ АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005 на поточному рахунку № 26001475729000 м. Київ

Середньооблiкова кiлькiсть штатних i нештатних працівників станом на 2018 налічує 4937.

"КВС-Україна" було i залишається в числi небагатьох найбiльших в Українi виробником насiння овочевих культур вiтчизняної селекцiї. Однак якщо ранiше щорiчне збiльшення об'ємiв виробництва насiння було потребою, то в даний час є проблеми своєчасної реалiзацiї наявного посiвного матерiалу. Причиною є щорiчне збiльшення кiлькостi бажаючих продавати насiння i в основному зарубiжної селекцiї.

Зберiгаючи перевагу по виробництву i реалiзацiї перш за все насiння сортiв селекцiї Iнституту овочiвництва Української академії аграрних наук товариство спiвпрацюємо з ведучими фiрмами України по реалiзацiї тiльки конкурентноздатних сортiв i гiбридiв iноземної селекцiї.

Насiння, яке реалiзується для вирощування в областi нараховує близько 200 сортiв i гiбридiв. Сортовi i посiвнi якостi насiння пiдприємство гарантує документально. Вирощування насiнникiв здiйснюється пiд контролем агрономiв апробаторiв, а схожiсть чистота визначається спецiалiстами державних контрольно-насiннєвих iнспекцiй..

Характерною ознакою виробничої дiяльностi товариства є його сезоннiсть. Так на перше пiврiччя припадає реалiзацiя насiння, а його заготiвля тiльки в четвертому кварталi року. Тому на друге пiврiччя року в торгову мережу завозяться пестициди, мiнеральнi добрива та цiлий ряд iнших супутнiх товарiв, реалiзацiя яких здiйснюється згiдно Лiцензiї.

Сезоннiсть торгiвлi насiнням для Товариства характерна, поскiльки воно продається шiсть мiсяцiв, а iнший час в торговiй мережi пропонується цiлий ряд iнших супутнiх товарiв.

Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 2.1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1.1 Організаційна структура "КВС-Україна"

Найвищим керівним органом підприємства є загальні збори акціонерів, які обирають генерального директора. Генеральний директор призначає фінансового та виконавчого директора, в обов'язки яких входить поточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.

Наведемо основні фінансово-господарські показники діяльності "КВС-Україна" у 2015-2017 рр. (табл. 2.1.2).

Таблиця 2.1.2

Фінансово-господарські показники діяльності "КВС-Україна"

№	Показники	2015р.	2016р.	2017р.	Відхилення (+,-) 2017 року від	2017 рік у %
					2015р.	2016р.	2015р.	2016р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Вартість майна підприємства, тис. грн.	32511,8	41107,4	41234,0	8722,2	126,6	126,8	100,3
2	Чистий доход (виручка) від реалізації продукції без ПДВ, тис. грн.	40444,9	96500,1	84499,0	44054,1	-12001,1	208,9	87,6
3	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	-2864,6	5577,8	-1876,0	988,6	-7453,8	65,5	33,6
4	Середньооблікова чисельність працівників, чол.	25	27	28	1	1	112,0	103,7
5	Продуктивність праці: Виробіток на одного працівника у вартісному виразі, тис. грн./чол.	209,7	188,9	185,1	-24,6	-3,8	88,5	98,0
6	Середньомісячна зарплата одного працівника, грн.	701,4	1198,3	1202,8	501,4	4,5	171,5	100,4
7	Фондовіддача, грн.	2,5	5,4	4,1	1,6	-1,3	164,0	75,9
8	Коефіцієнт загальної ліквідності	0,5	0,6	0,6	0,1	0,0	120,0	100,0
9	Коефіцієнт економічної незалежності	0,009	0,1	0,097	0,088	-0,003	1077,8	97,0
10	Коефіцієнт оборотності капіталу	24,0	31,1	17,1	-6,9	-14,1	71,2	54,8
11	Рентабельність продажу	-0,07	0,06	-0,01	0,05	-0,07	185,7	21,9
12	Рентабельність виробництва	-0,07	0,07	-0,01	0,06	-0,08	19,6	20,7

У 2017 році у порівнянні з 2015 та 2016 роками "КВС-Україна" не вдалося поліпшити в цілому значення основних фінансово-господарських показників діяльності підприємства.

Головними істотними проблемами, якi впливають на дiяльнiсть товариства, є несвоєчаснi розрахунки споживачiв за отриману продукцiю, нестабiльнiсть законодавчих актiв, особливо податкового законодавства, низька купiвельна платоспроможнiсть населення, висока конкуренцiя.

Полiтика "КВС-Україна" щодо фiнансування дiяльностi, достатностi робочого капiталу для поточних потреб базується на власних коштах, що видiляються при виникненнi потреби вiдновлення, покрашення або придбання робочого капiталу з метою його подальшого використання для отримання прибутку з подальшою його лiквiднiстю.

Товариство знаходиться на госпрозрахунковiй системi. Переважним чином фiнансування дiяльностi товариства, проходить за рахунок власного капiталу. Товариство має змогу самостiйного знаходження шляхiв покращення фiнансової дiяльностi в разi подальшого неускладнення з боку держави становище вiтчизняного товаровиробника. Коштiв на дослiдження та розробки Товариство за звiтний перiод не витрачало.

Основну проблемою є недостатнiсть обiгових коштiв для поточних потреб, що обумовлено недосканалiстю законодавчої бази. Товаровиробники, якi вирощують для товариства насiння процюють в тяжких умовах, вони не забезпечуються пiльговими кредитами для придбання добрiв, засобiв захисту рослин, машин для посадки насiння та його збирання. Все це обумовлює високу ступiнь залежностi вiд iснуючих законодавчих та економiчних обмежень. Товариство не є емiтентом iпотечних облiгацiй, iпотечних сертифiкатiв, сертифiкатiв ФОН та цiльових олiгацiй.

2.2 Організація обліку на підприємстві

Система бухгалтерського облiку на "КВС-Україна" комп'ютеризована, переведена на мiжнароднi стандарти.

Основнi засоби вiдображаються в облiку по фактичних затратах на їх придбання, доставку, монтаж чи установку. Товариство не має в користуваннi засобiв, що переданi iншим особам в оренду чи одержанi ним в користування на умовах оренди. Нарахування зносу та амортизацiйних вiдрахувань на основнi фонди проводилось з врахуванням вимог Стандарту. Нарахування амортизацiї здiйснюється за прямолiнiйним методом.

Придбанi запаси зараховуються на баланс за їх первинною вартiстю, а їх вибуття - за методом собiвартостi перших за часом надходження запасiв.

Динамiка та структура залишкiв цiнностей на "КВС-Україна" характеризується такими показниками:

виробничі запаси;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари.

Облік коштів Товариством ведеться з використанням рахункiв 3 класу "Кошти, розрахунки та iншi активи": 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 37 "Розрахунки з iншими дебiторами". Дебiторська заборгованiсть, як складова елементу фiнансової звiтностi активу визнаєтьсяся i вiдображається у звiтностi за чистою реалiзацiйною вартiстю з урахуванням резерву сумнiвних боргiв.

...