Методичні підходи обліку фінансових інвестицій транснаціональних корпорацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна академія статистики, обліку та аудиту

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ

Титаренко Г.Б., к.е.н., доцент

Анотація

В статті наведено аспекти діяльності ТНК в світовому просторі та особливості обліку фінансових інвестиції в дочірні підприємства при формуванні транснаціональних корпорацій (при злитті та поглинанні).

Ключові слова: методи поглинань, собівартість фінансової інвестиції в дочірнє підприємство, транснаціональні корпорації.

Annotation

In the article the aspects of activity of TNK are resulted in outer space and feature of account of financial an investment in the associated companies at forming of multinational corporations (at confluence and absorption).

Keywords: methods of absorptions, prime price of financial investment in the associated company, multinational corporations.

Аннотация

В статье приведены аспекты деятельности ТНК в мировом пространстве и особенности учета финансовых инвестиции в дочерние предприятия при формировании транснациональных корпораций (при слиянии и поглощении).

Ключевые слова: методы поглощений, себестоимость финансовой инвестиции в дочернее предприятие, транснациональные корпорации.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

На сьогоднішній день переважна більшість країн світу включена в процеси міжнародного поділу факторів виробництва. Цього вимагають продуктивні сили, які зазнають впливу технологічної революції. Отже, розширення і поглиблення процесів інтернаціоналізації та глобалізація є об'єктивним явищем.

Системи і підсистеми світового господарства перебувають у складній діалектичній взаємодії, взаємно обумовлені і доповнюють один одного. Розвиток господарського співробітництва на міжнародному рівні ґрунтується на об'єктивній необхідності існування міжнародних економічних зв'язків, взаємної зацікавленості учасників у їхньому розвитку, базі організаційних і правових механізмів. Без одночасної присутності всіх цих елементів повноцінне міжнародне співробітництво неможливе.

Цілями статті є аналіз чинного законодавства України щодо принципів і методів інвестицій в дочірні підприємства, порівняння положень П(с)БО з положеннями МСФЗ, Директивами ЄС на предмет їх узгодженості.

облік фінансовий інвестиція транснаціональний

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Транснаціональний рух капіталу на сьогодні реалізуються у різних видах і формах та достатніх масштабах для динамізації економічного розвитку окремих країн та світогосподарського розвитку в цілому. Їх особлива і всезростаюча роль обумовлена дією багатьох факторів, найбільш значущими з яких є: превалювання у міжнародному поділі праці виробничої і науково-технічної кооперації, ефективність якої залежить від мобільності всіх факторів, насамперед капіталу; глобальний і динамічний розвиток процесів транснаціоналізації, основу яких становить інтенсивна інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК); формування і розвиток міжнародних інтеграційних угруповань, в яких поряд з вільним рухом товарів, послуг і робочої сили забезпечується вільний рух капіталів [6]

Таблиця 1

Ключові характеристики основних теорій міжнародного руху капіталу в процесі глобалізації

Джерело: [10]

Згідно з положенням теорії інвестиційної поведінки І.Фішера, особливістю відкритої економіки є взаємозв'язок національного та міжнародного інвестиційного ринків, а його рівень визначається інтенсивністю міграції капіталів та чутливістю інвестиційних потоків до змін процентних ставок усередині країни та за її межами. Вільне міжнародне переливання капіталів сприяє встановленню певного паритету процентних ставок. Нижча процентна ставка (дохідність інвестицій) на національному ринку обумовлює зниження курсу місцевої валюти, а її зростання веде до зміцнення національної валюти за рахунок збільшення обсягів чистих та іноземних інвестицій [19].

Міжнародний рух капіталу тісно пов'язаний з транснаціональними корпораціями (ТНК), міжнародними холдинговими компаніями (МХК) та транснаціональними банками (ТНБ). ТНК та МХК є головними суб'єктами міжнародної підприємницької, а ТНБ - фінансово-кредитної діяльності.

За організаційно-економічною ознакою до ТНК, МХК та ТНБ відносять корпорації, фінансово-промислові групи та банківські установи, які здійснюють свою діяльність у різних країнах, володіють закордонними філіями, дочірніми компаніями чи спільними підприємствами, які контролюються єдиним фінансовим центром, як правило - материнською компанією.

На сучасному етапі розвитку світової економіки відбувається постійне зростання ролі транснаціональних корпорацій і на сьогоднішній день вони є головними суб'єктами міжнародного бізнесу. ТНК виникають на певному рівні розвитку мікроінтеграції [20] і є групами компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що знаходяться в різних країнах, коли одна чи більше з цих компаній може значно впливати на діяльність інших, особливо в сфері обміну знаннями і ресурсами. ТНК функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, що розташована в одній конкретній країні, тобто провадиться скоординована політика і втілюється в життя загальна стратегія [9].Загалом, ТНК є найбільш інтегрованими міжнародними мікроструктурами. Вони контролюють 70--90% ринків товарів, послуг, технологій. Загальний обсяг реалізації 200-ма найкрупнішими з них нині становить понад 30% світового валового внутрішнього продукту[10].

Під ТНК розуміють міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи в двох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату - отримання прибутку. ТНК визначається як мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни та мають складові частини і філії в інших країнах [18]

З юридичної точки зору, злиття є об'єднанням, у результаті якого одна з компаній продовжує існувати як юридична особа. Технічно консолідація (“об'єднання статутів”) злиттям не є. Для злиття необхідне об'єднання пайової участі й обмін звичайних акцій (які не оподатковуються - це так зване “безподаткове злиття”). Якщо купівля здійснюється готівкою, чи через кредитні зобов'язання, то таке злиття оподатковується податком на приріст капіталу.

Зупинимося на видах злиття компаній, які зустрічаються найбільш часто. У залежності від характеру інтеграції компаній доцільно виділяти наступні види:

горизонтальні злиття - об'єднання компаній однієї галузі, які виробляють одну й ту ж саму продукцію або здійснюють одні й тіж самі стадії виробництва;

вертикальні злиття - об'єднання компаній різних галузей, пов'язаних технологічним процесом виробництва готового продукту, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії, аж до джерел сировини (інтеграція назад), або на наступні - до кінцевого споживача (інтеграція вперед). Прикладом такого злиття може бути злиття гірничодобувних, металургійних і машинобудівних компаній;

родові злиття - об'єднання компаній, які випускають взаємозалежні товари. Наприклад, фірма, яка виробляє фотоапарати, поєднується з фірмою, яка виробляє фотоплівку або хімреактиви для фотографування;

конгломератні злиття - об'єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності, тобто злиття такого типу - це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої галузі, яка не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом. У межах конгломерату поєднувані компанії не мають ні технологічної, ні цільової єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. Профілююче виробництво в такого виду об'єднаннях набуває розпливчастих обрисів або зникає зовсім.

У залежності від національної приналежності поєднуваних компаній можна виділити два види злиття компаній:

- національні злиття - об'єднання компаній, які знаходяться у межах однієї держави;

- транснаціональні злиття - злиття компаній, які знаходяться у різних країнах, придбання компаній в інших країнах.

З огляду на глобалізацію господарської діяльності, в сучасних умовах характерною рисою стає злиття і поглинання не тільки компаній різних країн, але і транснаціональних корпорацій.

У залежності від способу об'єднання потенціалу можна виділити наступні типи злиття:

корпоративні альянси - це об'єднання двох або декількох компаній, сконцентроване на конкретному окремому напрямку бізнесу, яке забезпечує одержання синергійного ефекту тільки в даному напрямку, в інших же видах діяльності фірми діють самостійно. Для даних цілей компанії можуть створювати спільні структури, наприклад, спільні підприємства;

корпорації - цей тип злиття має місце тоді, коли поєднуються всі активи фірм, які залучаються до угоди.

Принципово відмінним від злиття є процес поглинання, який можна визначити як придбання, купівлю, одержання однією компанією контрольного пакета акцій іншої, що здійснюється рейдером. Рейдер (raider) - скупник акцій - приватна особа чи корпорація бажаюча одержати контроль над компанією. У США, нагромадивши понад 5% неоплачених акцій, відповідно до закону Уільямса 1968 р. рейдер повинен повідомити за формою 13d Комісію з цінних паперів і бірж, біржу і саму компанію, що поглинається.

При поглинанні (purchase acquisition) компанія-покупець розглядає компанію, що здобувається, як інвестиції. При купівлі до реальної ринкової вартості (fair market value) додається премія, що відображається в балансі покупця як плата за репутацію (goodwill). При об'єднанні інтересів звітна сума доходів вище. При платі за репутацію, компанії віддають перевагу принципу бухгалтерського обліку “pooling of interests”.

Існує певна класифікація видів поглинань, зокрема, залежно від суб'єкта - внутрішнє (поглинання здійснюється внутрішнім акціонером чи інвесторами) та зовнішнє (поглинання здійснюється інвестором, що не входить до складу ТНК); залежно від мети та способів - дружнє придбання (офіційна пропозиція про поглинання, яка схвалюється керівництвом компанії, що поглинається, якщо внаслідок поглинання реалізується прибуток від синергії) та агресивне (або вороже, тобто недружній перекуп, на який топ-менеджмент компанії не погоджується добровільно).

Водночас, характерні ознаки дружнього поглинання практично співпадають із ознаками злиття, що обумовлює необхідність уникнення зайвого нагромадження у класифікації. Відтак, під терміном “злиття” доцільно розуміти дружнє придбання, а під терміном “поглинання” - агресивне (hostile takeover).

“Магія захоплень”, яка притаманна для сучасних ТНК, вимагає від них розробки різноманітних методів організації цих процесів (табл.2.).

Таблиця 2

Методи поглинань

Компанії, що поглинаються, виробляють свою стратегію уникнення ворожого поглинання, спрямовану на запобігання і протистояння поглинанню. Часто компанія - об'єкт поглинання бореться зі спробами рейдерів методом “відлякування акул” (shark repellent techniques). Якщо компанія, що поглинається, не починає ніяких дій, вона називається “спляча красуня” (sleeping beauty).

Інвестицію в інше підприємство можна класифікувати як інвестицію в дочірнє підприємство (коли є можливість здійснювати контроль), спільну діяльність (коли існує спільний контроль), асоційоване підприємство (якщо інвестиція є часткою участі, яка не є дочірнім підприємством, проте існує суттєвий вплив), просту інвестицію (відсутність цих пов'язаних відносин).

Порядок відображення простої інвестиції, як в індивідуальних, так і консолідованих фінансових звітах, залежить від намірів інвестора. Якщо інвестицію мають намір використовувати на продовженій основі в діяльності підприємства, вона повинна обліковуватись як довгостроковий актив. Якщо такий намір відсутній, інвестиція повинна бути показана як оборотний актив.

Питання відображення в обліку інвестицій є дискусійними і достатньо часто висвітлюються в науковій літературі. Загал зарубіжних та українських учених присвятили розгляду облікових проблем, пов'язаних з відображенням інвестицій, свої наукові праці. Серед них: Р.В. Бойко [1], М.А. Волович [2], Я.В. Голубка [3], В.М. Добровський [4], П.І. Ліхновський [5], С.В. Сагова [16], Л.І. Лук'яненко [7], О.В. Небильцова [7; 11], Р.С. Коршикова [7], О.М.Мельник [8], В.Оніщенко [12], Н.В. Парушина [13; 14], С.І. Пучкова [15].

Методи обліку інвестицій у дочірні підприємства визначені у П(с)БО 12 „Фінансові інвестиції”. Зокрема, інвестиції в дочірні підприємства можуть обліковуватись за собівартістю, справедливою вартістю, методом участі в капіталі [15, c. 112?121].

Метод обліку собівартості інвестиції в дочірні підприємства у практиці українських підприємств може застосовуватись в таких випадках:

1) при первісному оцінюванні фінансових інвестицій в дочірнє підприємство відповідно до принципу історичної (фактичної) собівартості;

2) при оцінюванні на дату балансу за умови, що справедливу вартість фінансових інвестицій достовірно визначити неможливо, якщо [15, c. 116]:

а) фінансові інвестиції в дочірні підприємства, придбані та утримуються винятково для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Визначення собівартості фінансових інвестицій в дочірнє підприємство під час первісного оцінювання залежить від способу оплати вартості придбаної фінансової інвестиції. Так, фактично фінансова інвестиція в дочірнє підприємство може бути придбана шляхом оплати грошовими коштами, обміну на цінні папери власної емісії, обміну на інші активи.

Витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції, входять до собівартості. Формування собівартості фінансової інвестиції в дочірнє підприємство залежно від способу оплати вартості показано на рис. 1.

При здійсненні оцінки фінансової інвестиції в дочірнє підприємство на дату балансу за визначених умов застосовується собівартість з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Порядок обліку та розкриття інформації про зменшення корисності активів визначено в П(с)БО 28 „Зменшення корисності активів”.

Але положення П(с)БО 28 не застосовуються до фінансових активів, що обліковуються за справедливою вартістю.

Зменшення корисності активу - фінансової інвестиції в дочірнє підприємство - означає втрату економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості активу над сумою його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування активу є найбільша з двох оцінок [15, c. 241]: чиста ціна реалізації або теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових надходжень, очікуваних від використання активу.

Чиста ціна реалізації активу дорівнює справедливій вартості активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Рис. 1 Схема формування собівартості фінансової інвестиції в дочірнє підприємство при первісному визнанні

Виходячи з принципу обачності, частина балансової вартості такого активу підлягає списанню на витрати з метою доведення її до суми очікуваного відшкодування. Величина, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування, є втратою зменшення корисності.

Втрати від зменшення корисності фінансової інвестиції в дочірнє підприємство відображаються в складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції в дочірні підприємства на дату балансу відображаються за справедливою вартістю (сумою, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами), якщо їх справедливу вартість можна достовірно визначити та:

а) фінансові інвестиції в дочірні підприємства придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвесторові протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Усі інші фінансові інвестиції в дочірні підприємства на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі.

У разі переоцінювання справедливої вартості фінансової інвестиції на дату балансу сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в складі інших доходів або інших витрат відповідно [15, c. 114].

Відповідно до п. 4 П(с)БО 3 „Звіт про фінансові результати” [15, c. 44] метод участі в капіталі визначено як метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (крім тих змін загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування).

Порядок обліку інвестицій у дочірні підприємства визначений у Міжнародних стандартах фінансової звітності, зокрема:

? МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти”: облік інвестицій в дочірні підприємства в окремих фінансових звітах материнської компанії;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Модель алгоритму методу участі в капіталі при визначенні балансової вартості фінансової інвестиції в дочірнє підприємство

? МСБО 28 „Інвестиції в асоційовані підприємства”: облік інвестицій в дочірнє підприємство з дати, коли воно перестає бути дочірнім підприємством за умови, що стає асоційованим підприємством;

? МСБО 31 „Частки у спільних підприємствах”: облік інвестицій в дочірнє підприємство з дати, коли воно перестає бути дочірнім підприємством за умови, що стає спільно контрольованим підприємством;

? МСБО 39 „Фінансові інструменти: визнання та оцінка”: облік інвестицій в дочірнє підприємство з дати, коли воно перестає бути дочірнім підприємством за умови, що воно не стає асоційованим підприємством або ж спільно контрольованим підприємством;

? МСФЗ 5 „Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність”: облік інвестицій в дочірнє підприємство, що утримується для продажу.

У положеннях МСФЗ передбачені методи обліку інвестицій в дочірні підприємства в окремих фінансових звітах.

Висновки

При підготовці окремих фінансових звітів інвестиції в дочірні підприємства і підприємства, які не є класифікованими як такі, що утримуються для продажу (або включені до ліквідаційної групи, яка класифікована як утримувана для продажу) відповідно до МСФЗ 5 [148, с. 1199], необхідно відображати за собівартістю або відповідно до МСБО 39.

Визначення методу собівартості наведено в п.4 МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти”. Так, метод собівартості - це метод обліку інвестицій, згідно з яким інвестицію визнають за собівартістю [148, с. 1193].

Список використаних джерел

1. Бойко Р.В. Оцінка фінансових інвестицій у різних системах обліку // Вісник Львівської комерційної академії: Зб. наук. праць. Вип. 16. Серія економічна. Львів, 2004. С. 126?131.

2. Волович М.А. Учет инвестиций в дочерние компании: процедура составления сводной отчетности // Бухгалтерский учет. 2000. № 3. С. 73?77.

3. Голубка Я.В. Проблеми обліку фінансових інвестицій при складанні консолідованої фінансової звітності // Вісник Хмельниц. нац. ун-ту: Зб. наук. праць. Ч. 2, Вип. 4. Хмельницький, 2005.? Т. 2.? С. 26?30.

4. Добровський В. Фінансові інвестиції: коментар до П(с)БО 12 // Бухгалтерський облік і аудит. 2000. № 6. С. 8?12.

5. Ліхновський П. Облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі // Наук. записки: Зб. наук. праць кафедри економ. аналізу Тернопіл. академії нар. г-ва. Вип. 14. Тернопіль: Економічна думка, 2005. С. 155?158.

6. Лук'яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / За ред. Д.Г.Лук'яненка. К.: КНЕУ, 2003. 387 с., с.3.

7. Лук'яненко Л.І., Небильцова О.В., Коршикова Р.С. Облік фінансових інвестицій: методологія та проблеми міжнародної уніфікації: ( Монографія). К.: КНЕУ, 2005. 172 с.: іл., табл.? Бібліогр.: с. 167?169.

8. Мельник О. Сутність інвестицій і методика їх оцінки // Наук. записки Тернопіль. нац. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка. Вип.18. 2005. С. 235?237.

9. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навчальний посібник / Д.Г.Лук'яненко, О.М.Мозговий, Б.В.Губський та ін. К.: КДЕУ, 1996. 113 с., с.57

10. Міжнародні інвестиції і ефективний економічний розвиток: Дис. канд. екон. наук: 08.05.01 / К.В. Жеваго; Київ. нац. екон. ун-т. К., 2003. 168 с. укp.,c.36

11. Небильцова О.В. Облік інвестицій за методом участі в капіталі // Вчені записки: Наук. зб. Вип. 5. К.: КНЕУ, 2003. С. 105?111.

12. Оніщенко В. Концептуальні основи застосування методу участі в капіталі // Бухгалтерський облік і аудит. 2007. № 2. С. 9?12.

13. Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах: Учебн. пособие. Минск: Экоперспектива, 1998. 238 с.

14. Парушина Н.В., Лытнева Н.А. Аффилированные лица: учет и отражение в бухгалтерськой отчетности // Бухгалтерский учет. 2001. № 23. С. 18?21.

15. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. Ч. 9. Луганськ: МПП „Фактура”, 2006. 671 с.

16. Пучкова С.И. Об учете инвестиций в консолидированной отчетности. М.: Бухгалтерский учет, 1995. 164 с.

17. Сагова С.В. Деякі особливості застосування методу участі в капіталі для обліку інвестицій // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 1. К.: КНЕУ, 2003. С. 281?286.

18. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорія інвестицій: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2000. 160 с., с. 73-74.

Размещено на Allbest.ru