Теорія трансакційних витрат у системі управлінського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія трансакційних витрат у системі управлінського обліку

Калинчук Л.Є., старший викладач кафедри обліку і аудиту Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Управлінський облік є одним з головних елементів системи управління організацією, насамперед, управління виробництвом. Вимоги до раціональної організації й ефективного управління виробництвом приводять до посилення ролі інформаційного забезпечення й, у першу чергу, структура, повнота й несуперечність яких, у свою чергу, залежать від застосування надійних засобів і методів управлінського обліку, використання новітніх інформаційних технологій, застосування економіко-математичних методів. Багато економістів намагалися знайти економічне обґрунтування структури й розміру підприємств.

Фірми повинні мати таку структуру й організацію, щоб ділові операції різних типів, у яких вони беруть участь (внутрішні або зовнішні), проводилися найбільш ефективним способом. Фірма є ієрархічна структура, що, на відміну від ринкових угод користується не двосторонніми контрактами, а прямими директивами, тому що це забезпечує економію трансакційних витрат [2]. Але якщо поняття витрат трансакції було збережено й розвинене в наступних дослідженнях, то ідея неконтрактного (авторитарного) походження фірми була фактично відкинута.

Для цього потрібно розширити зміст поняття контракт (угода) далеко за рамки договору при одиничній купівлі-продажу. Так з'явилася можливість трактувати проблему фірми як проблему вибору оптимальної форми контракту.

Різноманіття ж контрактних умов стало виводитися з різноманіттям трансакційних витрат, причому, як підкреслює О.Уильямсон, для пояснення конкретних форм економічних організацій має значення не абсолютний рівень витрат трансакції, а їхня якісна диференціація по різних договірних формах [3].

Контракт тим складніше, чим складніше фізичні характеристики ресурсів, що вступають в обмін, або видів діяльності й, отже, чим складніше структура супровідних їхніх витрат трансакції. «Трансакційні витрати, - пише Л. де Алесси, - є головною детермінантою вибору контактних умов. Тому, наприклад, при режимі приватних прав власності, нульових трансакційних витратах і нейтральності до ризику, фірм не існувало б. Власники ресурсів просто функціонували б як незалежні товаровиробники, що купують факторні послуги у власників інших ресурсів, що додають свій власний внесок і передають продукцію споживачам або наступним у виробничо-розподільчому ланцюзі незалежним товаровиробникам» [3].

Категорія трансакції охоплює як матеріальні, так і контрактні аспекти обміну. Вона розуміється значно ширше й використовується для позначення як обміну товарами, так й обміну різними видами діяльності або юридичних зобов'язань, угод як довгострокового, так і короткострокового характеру, що вимагають як деталізованого документального оформлення, так і передбачувані простої взаєморозуміння сторін. Витрати по здійсненню трансакцій виступають головним фактором, що визначає структуру й динаміку різних соціальних інститутів.

К. Эрроу назвав трансакційні витрати «витратами по підтримці економічних систем», зрівнявши це поняття з поняттям тертя у фізиці: «Подібно тому, як тертя заважає руху фізичних об'єктів, розпорошуючи енергію у формі тепла, так і трансакційні витрати перешкоджають переміщенню ресурсів до користувачів, для яких вони являють найбільшу цінність, «розпорошуючи» корисність цих ресурсів в ході економічного процесу... економіст, що ігнорує існування трансакційних витрат, буде зіштовхуватися з такими ж труднощами при поясненні економічного поводження, з якими зіштовхувався б фізик, що ігнорує факт тертя при описі руху фізичних об'єктів».

Навіть просте перерахування наявних визначень багато говорить про зміст даної категорії: «витрати з обміну правами власності», «витрати при здійсненні й захисті контрактів», «витрати одержання вигод від спеціалізації й поділу праці». У їхньому складі Й. Барцель виділяє «витрати виміру», Дж. Стиглер - «інформаційні витрати», М. Йенсен й У. Меклинг - «витрати контролю за поведінкою виконавця (агента)».

Введення в науковий оборот ідеї позитивних витрат трансакції одне з головних досягнень нового неоінституционального підходу: «Нова інституціональна економіка займається вивченням джерел, форм і наслідків трансакційних витрат. Дійсно, якщо траксакційні витрати незначні, організація економічної ефективності не має значення, оскільки будь-які переваги одного способу організації, які він, як здається, має перед іншими, будуть просто зведені на нівець в результаті висновку добровільних, не потребуючих ніяких витрат контрактів».

Економічний обмін відбувається тільки тоді, коли кожен його учасник, здійснюючи акт обміну, одержує яке-небудь збільшення цінності до цінності існуючого набору благ. Основна причина того, щоб створювати фірму прибутковою, повинна бути те, що існують витрати використання цінового механізму або трансакційні витрати.

Категорія трансакційних витрат походить від двох робіт Р. Коуза - «Природа фірми» (1937 р.) і «Проблема соціальних витрат» (1960 р.). Сам Коуз спочатку відносив до них тільки витрати, що виникають при використанні цінового ринкового механізму. Пізніше в їхній склад став включати й витрати, пов'язані з використанням адміністративних механізмів контролю: «Інший фактор, що заслуговує бути відзначеним, це різне відношення урядів або інших регулювальних органів до обмінних трансакцій, діючих на ринку й до таких же трансакцій, що організовуються в середині фірми. Оскільки перед нами альтернативні методи «організації» - через ціновий механізм або через підприємця, таке регулювання дає можливість існування фірмам. Воно служить причиною виникнення фірм у спеціалізованій обмінній економіці» [2].

Наслідком цього підходу стала «економіка операційних витрат». Коуз рекомендував диференціювати ці понесені витрати на окремі операції, як наприклад, одержання інформації, визначення ціни продукту, виплата комісійних тощо.

Основні пропозиції Коуза полягають у наступному:

* Існує два альтернативних способи, за допомогою яких окремі особи можуть обмінювати або перерозподіляти ресурси. Перший з них здійснюється на вільному ринку, де можна вільно купувати або продавати відповідні ресурси, і другий - в організації, де окремі люди знаходять спільні рішення проблеми передачі ресурсів.

* Окремі люди прагнуть до мінімальних операційних витрат - у тому розумінні, що вони завжди шукають рішення з мінімальними витратами для операцій, у яких вони зацікавлені. На основі цього Коуз прийшов до важливих висновків. Фірма працює ефективно, коли витрати на ділові операції в середині фірми стають менше витрат на аналогічні операції, виконувані через ринок. Фірма досягає своєї межі, коли витрати на додаткові операції усередині фірми стають більше витрат на ті ж операції, виконувані через ринок [2].

Дотримуючись ідей Коуза американський економіст О. Уильямсон спробував побудувати економічну теорію структури організації. Точка зору Уильямсона на корпоративну стратегію полягає в тому, що рівень погодженості витрат (тобто відповідність між керівництвом, структурою й додатковими ринковими витратами) може вплинути на успіх або крах фірми. Або, інакше кажучи, фірми повинні мати таку структуру й організацію, щоб ділові операції різних типів, у яких вони беруть участь (внутрішні або зовнішні), проводилися найбільш ефективним способом [3].

Трактування фірми як мережі контрактів, підводить до питання про конфігурації прав власності в ній.

Оскільки контракти - це канали, по яких передаються повноваження, то встановити розподіл прав власності всередині організації значить визначити характерні для неї витрати трансакції, її управлінську структуру, властиву їй систему стимулів і ймовірне поводження її членів.

При такому розширеному тлумаченні поняття трансакцій застосовне як до відносин, що складається між організаціями, так і до відносин, що складаються в середині них.

Інакше кажучи, трансакційні витрати можна визначити як витрати економічного впливу, у яких би формах воно не протікало: «Трансакційні витрати охоплюють витрати прийняття рішень, вироблення планів й організації майбутньої діяльності, ведення переговорів про її зміст й умови, коли в ділові відносини вступають двоє або більше учасників; витрати по зміні планів, перегляду умов угоди й дозволу спірних питань, коли це диктується обставинами, що змінилися; витрати забезпечення того, щоб учасники дотримували досягнуті домовленості.

Трансакційні витрати включають також будь-які втрати, що виникають внаслідок не ефективності спільних рішень, планів, що містять договори і створені структури; неефективних реакцій на умови, що змінилися; неефективного захисту угод. Одним словом, вони включають усе, що так чи інакше відображається на порівняльній працездатності різних способів розподілу ресурсів й організації виробничої діяльності» [3].

Різні інститути мають неоднакову ефективність із погляду економії трансакційних витрат, як і вони самі неоднорідні за своїм складом. Тому одні організаційні форми можуть мати переваги в економії витрат одного типу, інших - іншого. Їхнє різноманіття обумовлене безліччю типів трансакційних витрат й, відповідно, множинністю можливих способів їхньої економії. Для кожного типу угод створюються спеціальні координуючі й захисні механізми.

З вищевикладеного, ми можемо зробити ряд висновків, що визначають сутність управлінського обліку:

1. Методологічною основою управлінського обліку є три загальекономічні теорії: економічна теорія фірми, теорія агентських відносин і теорія трансакційних витрат.

2. Теорія агентських відносин дозволяє розкрити багато проблем, що пов'язані з управлінням фірмою. Вона досліджує основи договірних відносин в середині підприємства й пояснює, зокрема, деякі проблеми управління й моніторингу підприємства.

3. Об'єктами управлінського обліку є трансакційні витрати, пов'язані із процесом ухвалення рішення по здійсненню угод (трансакцій). Економічний обмін відбувається тільки тоді, коли кожен учасник, здійснюючи акт обміну, одержує будь-яке збільшення цінності існуючого набору благ. Для того, щоб фірма працювала прибутково необхідні витрати по використанню цінового механізму - трансакційні витрати.

4. Концепція альтернативних витрат пов'язана з прийняттям рішення. Порівнюючи одну ділову можливість із іншою, менеджмент приймає рішення щодо реалізації однієї з них. Ефективність альтернативних витрат проявляється в зміні грошових потоків організації в результаті прийняття того або іншого рішення. А самі альтернативні витрати це спрощена можливість від прийняття більше ефективного рішення.

Однак ні яка теорія не може відповісти на всі питання управління. Для цього необхідно поглиблення дослідження структури організації, об'єктів і функцій управлінського обліку.

контракт трансакційний витрати облік

Список використаних джерел

1. Капелюшников Р.И. Экономическая теория прав собственности. - М.: Изд. ИМЭМО АН СССР. 1990, с.87

2. Коуз Р.Г. Природа фирмы /Пер. с англ. Б.С. Пинскера. Теория фирмы СПб.: Экономическая школа. 1995, с. 11-32.

3. Уильямсон А.И. Вертикальная интеграция производства: соображения по поводу неудач рынка /Пер. с англ. А.К. Емельянова. Теория фирмы. СПб.: Экономическая школа. 1995, с 33-54.

Размещено на Allbest.ru