Методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на підприємствах лакофарбової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасна практика ведення обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції на підприємствах лакофарбової промисловості ґрунтується на єдності завдань, які стоять перед обліком витрат та калькулюванням собівартості. Ці взаємопов'язані системи зобов'язані забезпечити своєчасне, повне, достовірне відображення фактичних витрат понесених на виробництво продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів в процесі виробництва лакофарбової продукції.

Відповідно процес обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції складається з двох етапів, в першу чергу, враховуються витрати на виробництво продукції, а на другому етапі формується собівартість калькуляційної одиниці.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. В науковій та науково-практичній літературі проводиться дослідження проблем взаємозв'язку методу обліку витрат та калькулювання. Різні аспекти цієї проблеми розглядались у працях Маргуліса А.М., Басманова І.А., Кузмінського А.М., Палія В.Ф., Бутинця Ф.Ф., Нападовської Л.В., Савченко В.М., Давидова Г.М., Друрі К., Івакіна І., Фостер Дж., Соколова Я.В., Щенкова С.А., Карпової Т.П. Точиться дискусія, щодо визначення та розподілу методів обліку витрат та методів або способів калькулювання. Вчені відносять одні і ті ж методи або до методів обліку витрат, або до методів калькулювання, виходячи з тлумачення сутності. Крім того кількість методів облік витрат та калькулювання собівартості зростає із року в рік.

Цілі статті. Визначення методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, що характерний для підприємств лакофарбової промисловості.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. На сьогоднішній день існують різні методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Слід зауважити, що Методичні рекомендації № 373 єдиний нормативний документ, що регламентує порядок формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Залежно від об'єкта обліку виробничих витрат всі існуючі системи підрозділяють на основні методи: позамовний, попередільний та попроцесний згідно п.513 Метод рекомендацій. Крім того в Методрекомендаціях визначено, що основним напрямком удосконалення обліку і контролю виробництва продукції в умовах реформування бухгалтерського обліку є запровадження нормативного методу, трансформованого до вимог ринкової економіки та системи «директ-костинг» [4, с. 218].

Проте, якщо звернутись до нормативних документів минулих років, що регламентували порядок визначення собівартості, Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції від 26.04.1996р. підприємствам пропонувалось використовувати такі методи, як нормативний, попередільний і позамовний. Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) №47 від 02.02.2001 р., не передбачено використання нормативного методу, а визначено тільки позамовний, попередільний та зручний для управлінського обліку метод системи «директ-костинг». Отже, на законодавчому рівні пропонується тільки п'ять методів, зокрема позамовний, попередільний, попроцесний, нормативний та директ-костинг. В практиці ведення управлінського обліку пропонується більше двох десятків методів, що обумовлено впливом зарубіжного досвіду. Проте, різне тлумачення сутності цих методів у науковій та спеціальній літературі не дають чіткого розмежування в особливостях цих методів. Проведені дослідження показали, що найбільш пропонованими методами являються позамовний, попроцесний, або попередільний (деякі автори ототожнюють два цих методи) та нормативний. Така класифікація не відповідає принципу єдиної ознаки. Так позамовний, попередільний та попроцесний пов'язані з технологією виробництва, а нормативний з оперативністю контролю витрат виробництва.

В свою чергу окремі вчені визначають методи залежно від системи рахунків та способу накопичення інформації. Так Савченко В.М., Давидов Г.М. виділяють такі методи обліку витрат:

1. Залежно від побудови системи рахунків: інтегрований, неінтегрований;

2. Залежно від способу накопичення інформації: нормативний та без нормативний;

3. Залежно від повноти віднесення витрат: стандарт-кост, директор-кост, повне поглинання [5, с.85].

Інтегрований метод полягає в застосовуванні сукупності бухгалтерських засобів, які використовують загальне введення даних для всіх облікових завдань, як для ведення фінансових результатів так і для обліку витрат [5, с.85]. Неінтегрований метод обліку передбачає використання системи, у якій рахунки витрат відокремлені від фінансових. В сучасній ринковій економіці керівники та менеджери потребують своєчасної та точної інформації для потреб управління. Відповідно на підприємствах використовується інтегрований метод, який окреслений інтегрованим обліком, поєднанні фінансового та управлінського обліку.

Палій В.Ф. в своїх наукових працях виділяє два методи обліку витрат (нормативний метод обліку та метод обліку фактичних затрат) та чотири методи калькулювання (позаказний, попроцесний, по передільний, нормативний). Поділ витрат за об'єктами обліку і об'єктами калькулювання дає змогу виділити самостійні методи обліку витрат, які відмінні від способів калькулювання, проте між ними існує тісний взаємозв'язок. Методи обліку витрат та методи калькулювання це сукупність способів аналітичного обліку витрат виробництва та механізм обчислення калькуляційних одиниць. Таким чином існування різних методів обліку витрат зумовлено наявністю різних управлінських цілей, що має бути враховані під час обґрунтування облікової політики в частині витрат [7, с. 91].

Отже, підприємства постають перед вибором, який метод обрати, що стане об'єктивною основною для визначення витрат виробництва, рентабельності, окупності, ціноутворення та прийняття управлінських рішень.

Лакофарбові підприємства, як і будь-які інші промислові підприємства, мають право самостійно обирати методи обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Проте, на вибір методу впливають чинники:

ь галузева приналежність;

ь технологія виробництва;

ь асортимент продукції;

ь індивідуальні особливості підприємств.

Метод обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості є логічним продовженням способу організації виробництва та обліку витрат виробництва, встановленого порядку документообігу на кожному конкретному підприємстві [6, с. 50]. В свою чергу обраний метод (методи) мають бути відображені в наказі про облікову політику.

Дослідження діяльності підприємств лакофарбової промисловості дало можливість діти до висновку, що найбільше застосування знайшли позамовний та попередільний метод. Позамовний використовуються при обчисленні собівартості продукції за окремими індивідуальними замовленнями (виробництво емалі певного відтінку, наприклад бірюза в кількості 5-10 кг). Для визначення собівартості продукції, що виготовлюється масово (виробництво емалей, фарб, грунтівок, мастик стандартних кольорів) застосовується попередільний метод. Використання даного методу обумовлено Методрекомендаціями 373. Для підприємств хімічної та нафтопереробної галузі (лакофарбова промисловість відноситься до хімічної) застосовується попередільний метод [4]. Відповідно до якого виробництво продукції проходить в декілька етапів, в результаті з одного переділу виходить напівфабрикат, а в іншому з напівфабрикату виготовлюється продукція, акцент встановлюється на підприємства хімічної галузі. Проте, хоч і лакофарбова промисловість є підгалуззю хімічної, даний метод не може бути прийнятний для досліджуваних підприємств.

У процесі простого виробництва на підприємствах лакофарбової промисловості виробляється продукція в закритих апаратах, з обмеженим часом виробництва. Крім того, в процесі виробництва відсутні відходи виробництва, супутня продукція, залишки незавершеного виробництва або незначні залишки також може бути незначний виправний брак або взагалі відсутній. Процес виробництва лакофарбової продукції не можна поділити на окремі переділи в результаті кожного з них не утворюється напівфабрикат завершеного виду.

На основі вищенаведених факторів для підприємств лакофарбової промисловості доцільно використовувати попроцесний метод. В окремих випадках, коли випускається продукція невеликими партіями під індивідуальне спецзамовлення або продукція дослідного зразка доцільно застосовувати позамовний метод.

Підтвердження застосування попроцесного методу обліку та калькулювання знаходимо в працях зарубіжних вчених-економістів. Так Друрі К. визначає: «Система попроцесной калькуляции затрат на производство используется в отраслях промышлености с серийным выпуском изделий, когда одинаковые изделия проходят в определенной последовательности через все этапы производства, называемые процессами, например в химической, цементной, нефтеперабатывающей, лакокрасочной и текстильной промышленности. Процесс накопления затрат идет параллельно процессу производства. Устанавливается контрольные счета для каждого процесса (или подразделения) и для каждого процесса определяется прямые и накладные расходы» [1, с. 179].

Хорнгрен Ч.Т. та Фостер Дж. визначають, що попроцесне калькулювання (process-costing systems) знаходить застосування в виробництвах, що виробляють масову однорідну продукцію [8, с., 330].

В свою чергу, Соколов Я.В. визначає, що «process costing», як термін перекладений, як попроцесне калькулювання. Хоча в сучасній літературі по бухгалтерському обліку ширше розповсюджений термін «попередільний метод». Як визначає автор, за кордоном об'єднують простий (попроцесний) та попередільний методи в один. Також автор стверджує, що суттєвих відмінностей між описами «процесу» та «переділу» немає [8, с., 330]. Попроцесний метод застосовується в хімічний, нафтопереробній, текстильній, лакофарбовій цементній промисловості. Тобто там де під час тривалого виробництва виробляється масова продукція, яка проходить обробку подекільком стадіям [8, с., 87].

Маргуліс А.Ш. визначив попроцесний метод та його особливості, такі як обмеження, щодо об'єктів калькулювання, що дозволяє узагальнювати витрати по процесам та відносити їх на конкретний вид продукції та відсутність незавершеного виробництва [7, с. 256].

Івакіна І. в свої праці «Калькулювання витрат: сучасний погляд. Різні витрати для різних цілей» визначає, що система попроцесної калькуляції характерна для підприємств хімічної, нафтохімічної та текстильної промисловості [2, с. 35].

Карпова Т.П., визначає, що система попроцесної калькуляції, використовується в тих виробництвах, де серійно або масово вироблюють однакову продукцію, або є неперервний процес виробництва. В свою чергу собівартість одиниці виробу розраховується діленням собівартості виробництва за певний період на кількість виробів, що виготовлені за даний період [3, с. 204].

Узагальнюючі вище викладене слід зазначити, що попроцесний метод називають «простим» в зв'язку з простотою обрахунку собівартості продукції, всі виробничі витрати повністю відносяться на випущену продукцію. Це можна пояснити тим, що виробництво лакофарбової продукції є простим закритим процесом з коротким циклом виробництва, в якому поки всі завантажені компоненти не перетворяться в готову продукцію, і не відбудеться фасування та переналагодження обладнання завантажувати іншу партію сировини неможливо. В такому виробництві, або вся готова продукція стає незавершеним виробництвом, або браком, тобто відсутній в одній партії продукції поділ на готову продукцію, брак, напівфабрикат та незавершене виробництво. Об'єкт витрат при використанні такого методу співпадає з об'єктом калькулювання. Відповідно до вище викладеного слід визначити основні етапи попроцесного методу обліку витрат:

1. Документування і облік прямих матеріальних витрат в процесі завантаження сировини, постановці на «ТИП», фасовці готової продукції.

2. Документування та облік прямих витрат на оплату праці в процесі завантаження сировини, перемішуванні та приготуванні пігментної пасти, фільтрації і фасуванні готової продукції.

3. Документування та облік загальновиробничих витрат в цілому по цеху за місяць.

4. Розподіл загальновиробничих витрат за місяць.

5. Визначення витрат на виробництво за місяць на кожну партію продукції.

6. Калькулювання собівартості (виробничої, повної).

В свою чергу, витрати кожного цеху слід накопичувати за звітний період на окремих синтетичних та аналітичних рахунках стосовно рахунку 23 «Виробництво».

Розглянувши методи обліку витрат, які можуть використовувати підприємства лакофарбової промисловості доходимо висновку, що кожний метод має свої переваги та недоліки. Проте, найбільш доцільним до застосування для лакофарбових підприємств, в зв'язку з особливостями технології виробництва продукції та потреб управління щодо виробничих витрат та собівартості готової продукції є попроцесний метод обліку витрат.

Література

нормативний собівартість калькуляція лакофарбовий

1. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет / К. Друри. Издательство «Аудит», Москва. - 1994. - 558с.

2. Івакіна І. Калькулювання витрат: сучасний погляд. Різні витрати різні цілі./ І. Івакіна. - Х.: Фактор, 2008. - 176с.

3. Карпова Т.П. Управленческий учет: учебник для вузов / Т.П. Карпова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 350с.

4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007р. № 373.

5. Облікова політика: нав. посіб. / В.М. Савченко, О.В. Пальчук, Л.В. Саловська та ін.; за ред. Г.М. Давидова. - К.: Знання, 2010. - 479 с.

6. Олексенко Т. Методи розрахунку собівартості / Т. Олексенко // Баланс. - 2011. - № 10. - С.50-55.

7. Палий В.Ф. Основы калькулирования / В.Ф. Палій. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 288 с.

8. Хорнгрен Ч.Т. Фостер Дж. Бухгалтерський учет: управленчиский аспект: Пер. с англ./Под.ред. Я.В. Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 416 с.: ил. - (Серия по бухгалтерському учету и аудиту).

Размещено на Allbest.ru