Історичні етапи формування та розвитку оперативного обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні етапи формування та розвитку оперативного обліку

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Дослідження будь-якої категорії не є повним без ретроспективного погляду на неї. Питання історії розвитку оперативного обліку вимагають подальшого вивчення, бо основні принципи його функціонування є актуальними і в наш час, а також «звертання до минулого допомагає нам врахувати досвід дослідників-попередників, не повторювати багатьох помилок, не робити поспішних категоричних (особливо негативних) оцінок, коли мова йде про нові ідеї, погляди, підходи» [1,39].

Розвиток оперативного обліку можна розглядати в багатьох аспектах: зародження та становлення оперативного обліку як елемента людської діяльності ще з давніх часів, аналіз наукових праць зарубіжних вчених, формування теорії оперативного обліку вітчизняними науковцями.

Вивчення розвитку теоретичних основ оперативного обліку дозволяє визначити для нього відповідне місце в загальній обліково-інформаційній системі підприємства, прослідкувати ключові напрями досліджень в даній галузі та виділити результати, які заслуговують на увагу та подальший розвиток.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Варто зазначити, що питання історії оперативного обліку досліджували небагато науковців. Думки авторів про цей вид обліку висвітлені у вступній частині до підручника з бухгалтерського обліку або в комплексній характеристиці господарського обліку. Концепція оперативного обліку як автономної складової обліково-інформаційної системи підприємства була започаткована такими вченими, як І.І. Каракоз, Б.В. Валуєв, Я.В. Соколов, Ю.А. Кузьмінський, М.В. Кужельний, С.А. Кошкаров, П.І. Савичев, хоча погляди науковців на проблему його становлення є відмінними.

Цілі статті. З огляду на вищезазначене, необхідність вивчення теоретичних основ розвитку оперативного обліку не викликає сумніву, проте аналіз наукових праць засвідчив відсутність комплексних досліджень по даній темі. В зв'язку з цим, основними цілями статті є:

- конкретизувати суть оперативного обліку;

- систематизувати погляди науковців щодо розвитку оперативного обліку;

- уточнити місце оперативного обліку в загальній системі управління;

- виділити та обґрунтувати основні етапи розвитку теорії оперативного обліку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

На даному етапі економічного розвитку України, в період подолання наслідків світової економічної кризи та переходу до інформаційного суспільства значної уваги потребує вдосконалення вітчизняної системи обліку. Зокрема, важливою проблемою є теоретичне обґрунтування змін не лише в системі зовнішньої облікової інформації, але і в системі внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, адже економічний розвиток та конкурентоспроможність підприємств в багатьох випадках залежить від ефективного та раціонального управління. При цьому варто зазначити, що оперативна управлінська інформація в більшості випадків є найбільш затребуваною. Таку інформацію формує на підприємстві система оперативного обліку - інтегрована внутрішня система поточного спостереження, передачі та обробки інформації про окремі господарські операції в процесі їх безпосереднього здійснення.

Основна мета цього виду обліку - забезпечення менеджерів інформацією про поточні результати виконання господарських операцій та діяльність структурних підрозділів підприємства для прийняття оперативних і тактичних управлінських рішень. Як зазначалось, погляди науковців щодо розвитку теорії оперативного обліку відмінні.

Так, відомий російський дослідник Я.В. Соколов стверджує, що „оперативний облік починається з праць Рейнбота (1876 р.)” [2,61], який до цього виду обліку відносив все, що обліковується на підприємстві, але не в бухгалтерських записах. З іншого боку, частина науковців пов'язують виникнення оперативного обліку з ускладненням промислового виробництва, розвитком системи банків і торговельних фірм, коли бухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством.

Відмінної думки дотримується Б.І. Валуєв, який виділення нового виду господарського обліку - оперативного пов'язує з 1924-1925 роками, а його основоположниками називає А. Вейсброда, Р. Майзельса, Д. Савошинського. Праці вчених цього періоду містили в собі уже важливі теоретичні результати:

- детально охарактеризовано призначення оперативного обліку;

- визначена основна відмінність оперативного та бухгалтерського обліку, яка полягає в тому, що бухгалтерія фіксує тільки завершену операцію, а в оперативному обліку цінною є інформація про хід виконання певних господарських дій.

У результаті аналізу наукових праць можна стверджувати, що в середині 30-х років, у зв'язку з появою досліджень зарубіжних авторів про основи нормативного обліку, калькулювання собівартості, оперативний аналіз тощо, оперативний облік отримав власну теоретичну базу, а саме: в системі господарського обліку було виділено окрему його оперативну складову; визначені предмет та метод оперативного обліку; встановлено взаємозв'язок між оперативним та бухгалтерськими видами обліку.

Саме в ці роки оперативний облік отримав найбільше поширення та запроваджувався практично скрізь, а перше визначення, на думку Я.В. Соколова, належить С.В. Вороніну, який оперативний облік називав технічним. Окрему увагу варто приділити Н.А. Блатову, який в останні місяці свого життя писав книгу про оперативний облік, але, на жаль, рукопис його праці не зберігся в роки війни.

У 50-ті роки з централізацією бухгалтерського обліку оперативний облік не зазнав суттєвих змін і залишався децентралізованим, а відтак об'єкти оперативного та бухгалтерського обліку все більше втрачали свою тотожність. Досліджуючи розвиток оперативного обліку в ці роки, варто звернути увагу на дисертацію Н.П. Юрьєва, яка була написана в 1951 році. В праці автор розглянув практику оперативного обліку в різних галузях господарства, визначив предмет і метод оперативного обліку, вивчив історію даного питання.

Наступним етапом в розвитку організації та методики оперативного обліку стали дослідження І.І. Каракоза, опубліковані в 1963-1972 роках. Його праця під назвою «Вопросы теории и практики оперативного учета» до цього часу залишається одним з найбільш повних досліджень поняття оперативного обліку. Описуючи організацію та методику оперативного обліку, І.І.Каракоз тісно пов'язує їх з оперативним аналізом та контролем, що має велике практичне значення для управління підприємством. Проте великим недоліком є те, що дослідник у кожній роботі підкреслює універсальність оперативного обліку, у той час як бухгалтерському обліку відводиться, в основному, роль вартісного вимірника.

Такі твердження науковця викликали багато критики, так як оперативний облік не може повністю, всесторонньо вирішити проблему надання інформації для управління на досить довгих відрізках часу. Можливо, саме тому Б. Валуев у 1991 році написав, що «доводиться шкодувати, що ці явно помилкові положення концепції закрили собою інші плідні ідеї І.І. Каракоза та стали зовнішніми подразниками і тим самим відволікли увагу від основоположних принципів та багатьох практичних рішень побудови системи оперативного обліку».

Наступні дослідження теорії оперативного обліку, в процесі створення автоматизованих систем, все більше пов'язували його з бухгалтерським. В результаті сформувалося дві основні точки зору щодо сутності загальногосподарського обліку та його складових:

1. В процесі інтеграції обліку перестануть існувати його окремі види - статистичний, бухгалтерський та оперативний: «зі впровадженням у виробництво електронних обчислювальних машин межі між оперативним та бухгалтерським обліком поступово зникають» [3,19].

2. Інтеграція обліку не усуває принципових відмінностей між окремими видами обліку та, відповідно, не призводить до їх ліквідації.

Отже, у вітчизняній обліковій теорії оперативний облік виокремився в самостійний вид господарського на початку двадцятого століття, а подальший його розвиток пов'язаний з працями І.І. Каракоза, Н.В. Юрьєва, Б.В. Валуєва та ін. Попри ґрунтовні дослідження суті оперативного обліку питання його місця в обліковій системі підприємства залишається відкритим та викликає численні дискусії.

Список використаних джерел

облік оперативний економічний інформація

1. Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. - М.: Финансы и статистика, 1984. - 215 с.

2. Соколов Я.В. История развития бухгалтерського учета. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 367 с.

3. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.

Размещено на Allbest.ru