Розвиток концептуальних підходів до моделі аудиторського ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток концептуальних підходів до моделі аудиторського ризику

Концептуальною основою МСА визначено, що аудитор не надає користувачеві абсолютну впевненість про те, що фінансові звіти не містять суттєвих помилок, а лише достатню чи обмежену. Абсолютна впевненість недосяжна внаслідок дії таких чинників:

- завжди існують обмеження, які властиві будь-якій системі внутрішнього контролю, що формує підґрунтя для існування суттєвих викривлень у фінансових звітах внаслідок помилок чи шахрайства ще до початку аудиторської перевірки,

- під час проведення процедур перевірки, як правило використовується не суцільний, а вибірковий підхід, що не гарантує виявлення аудитором всіх можливих суттєвих помилок,

- отримані аудитором докази за своїм характером є скоріше переконливими, ніж остаточними.

Таким чином, мова йде про те, що завжди буде існувати вірогідність того, що внаслідок виконання процедур аудиторської перевірки суттєві помилки, які не були попереджені системою внутрішнього контролю залишаться не виявленими. Ці обставини розкривають об'єктивну природу професійного ризику аудиторської діяльності.

Міжнародними стандартами аудиту аудиторський ризик визначається як ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі, якщо фінансова звітність суттєво викривлена. Аудиторський ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику невиявлення [1, с. 12].

Отже, загальна модель аудиторського ризику (АР), може бути представлена таким чином:

АР = РСВ х РН.

Ліва та права частини цього рівняння розкривають зміст взаємозв'язку між професійним ризиком суб'єкта аудиторської діяльності в цілому та ризиком при виконанні конкретного завдання.

Загальний аудиторський ризик (АР) характеризує рівень якості послуг суб'єкта аудиторської діяльності. Практика організації роботи аудиторських фірм базується на тому, що закладається певний рівень значення аудиторського ризику. Традиційно його значення може знаходитись в межах 2-5%. Якщо для своєї професійної діяльності аудитор приймає значення аудиторського ризику на рівні 3%, то це означає, що 3 висновки зі 100 зроблених будуть містити невідповідну аудиторську думку стосовно фінансових звітів, які містять суттєві викривлення.

Таким чином, загальна оцінка аудиторського ризику (АР) формує основу для забезпечення якості роботи аудитора (аудиторської фірми). Кожний практикуючий аудитор повинен прагнути в своїй роботі досягнення такої якості, яка б могла забезпечити мінімальний рівень аудиторського ризику. Але, зрозуміло, що аудиторський ризик не може оцінюватись за крайнім значеннями вірогідності. Той факт, що аудитор не може надавати абсолютний рівень впевненості, свідчить, що аудиторський ризик ніколи не може дорівнювати нулю. З іншого боку, якщо вірогідність висловлення невідповідного судження аудитором буде дорівнювати 1,0, то це означатиме повну недовіру до роботи такого незалежного фахівця з боку користувача [2, с. 70].

Сьогодні має широке розповсюдження практика страхування професійного (аудиторського) ризику. Це дозволяє підвищити ступінь довіри суспільства до надійності результатів роботи аудиторів та аудиторських фірм.

Для того, щоб дотримуватись встановленого рівня аудиторського ризику при виконанні конкретної аудиторської перевірки необхідно проаналізувати, які фактори можуть впливати на його розмір. МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб'єкта господарювання та його середовища» встановлює вимоги щодо процедур, які повинен виконати аудитор під час виконання завдання для того, щоб сформована програма аудиторської перевірки дозволила отримати достатні та відповідні докази, на яких буде в подальшому ґрунтуватись аудиторська думка про фінансову звітність [1, с. 276-328].

Процедури отримання доказів при виконанні конкретного завдання повинні забезпечувати певний рівень якості, який характеризується показником аудиторського ризику. З цією метою при виконанні завдання необхідно досліджувати складові аудиторського ризику (права частина рівняння), виходячи з того, що:

- по-перше, фінансова звітність, яка перевіряється може містити суттєві помилки;

- по-друге, аудитор під час проведення процедур перевірки не виявить ці суттєві помилки.

Таким чином, в правій частині загальної моделі аудиторського ризику передбачає виділення двох частин. Це - ризик суттєвих викривлень (РСВ) та ризик невиявлення (РН).

Ризик суттєвих викривлень - це ризики суб'єкта господарювання, вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансових звітів. Аудитор не може впливати на їх рівень, бо вони сформовані та об'єктивно існують до початку виконання завдання. Разом з тим, невідповідна оцінка РСВ має негативне значення для досягнення кінцевої мети аудитора - забезпечення відповідного рівня якості аудиторських послуг. Від аудитора вимагається адекватно оцінити ризик суттєвих викривлень на рівні тверджень як основи для оцінки ризику невиявлення. Оцінений ризик невиявлення є визначальним фактором для прийняття рішення щодо характеру та обсягу аудиторських процедур, хоча така оцінка є більше судженням, ніж точною оцінкою ризику. Зрозуміло, що чим більшим буде оцінено значення ризику невиявлення, тим більшим буде обсяг перевірки.

Для того, щоб оцінити значення ризику невиявлення для умов конкретної аудиторської перевірки при заданому значенні загального аудиторського ризику необхідно оцінити (продіагностувати) ризик суттєвих викривлень для такої перевірки. Не існує абсолютно ідентичних підприємств, крім того, з року в рік зовнішні та внутрішні умови функціонування будь-якого підприємства змінюються, тому не можна використовувати якісь довідники чи узагальнення для оцінки ризику суттєвих викривлень. Кожний раз коли аудитор приступає до виконання завдання з аудиту, він повинен оцінити значення РСВ, а потім на його підставі визначити ризик невиявлення. Лише за таких умов можна прийняти обґрунтоване рішення щодо порядку проведення перевірки.

В цьому контексті вирішальне значення має питання застосування відповідних оцінок рівня суттєвості для конкретної аудиторської перевірки. Адже застосовувана концепція суттєвості ґрунтується на професійному судженні аудитора, який повинен дослідити спочатку інформаційні потреби визначених користувачів фінансової звітності та результатів аудиторської перевірки, а потім оцінити те, які сегменти інформації фінансових звітів можуть бути визначальними для таких користувачів, і в якому діапазоні можуть допускатись неточності (викривлення) у поданні та розкритті цих суттєвих сегментів. З урахуванням того, що різні групи користувачів можуть мати різні інформаційні потреби, то й оцінка суттєвості може бути різною для однієї й тієї ж фінансової звітності. Недооцінений рівень суттєвості, навіть за відповідно оцінених ризиків суттєвих викривлень, може мати наслідком заниження ризику невиявлення. Тому важливим аспектом є чітке визначення кола користувачів, на яких буде орієнтований кінцевий результат виконання завдання аудитором.

Ризик невиявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом аудиторських процедур, які визначає аудитор для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. При даному рівні аудиторського ризику прийнятний рівень ризику невиявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні тверджень. Чим більший ризик суттєвого викривлення існує на думку аудитора, тим менший ризик невиявлення можна прийняти. І навпаки, чим менший ризик суттєвого викривлення існує на думку аудитора, тим більший ризик невиявлення можна прийняти.

Таким чином, кінцевою метою аналізу складових аудиторського ризику є визначення рівня ризику невиявлення. Саме ризик невиявлення знаходиться в межах сфери, яка підлягає регулюванню процедурами аудита. Підтвердженням цього постулату є вимоги МСА 315, які передбачають обов'язковість перегляду оцінок ризиків протягом всього процесу виконання завдання.

В ідеальному випадку загальний аудиторський ризик (АР) повинен залишатись незмінним, тобто виступати константою, яка підтримується через проведення адекватної оцінки ризику невиявлення. В протилежному випадку, наприклад, коли завищено оцінки суттєвості, або неналежно проведено процедури оцінки РСВ, ризик невиявлення для конкретної аудиторської перевірки може бути заниженим, що автоматично підвищує загальний аудиторський ризик (АР). Таким чином, проявляється зворотній зв'язок між якістю виконання конкретного завдання (відповідністю оцінки ризику невиявлення) та якістю надання аудиторських послуг в цілому (забезпечення встановленого рівня загального аудиторського ризику).

Література

аудиторський концептуальний ризик

1. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1 / Пер. з англ.: Ольховікова О.Л., Селезньов О.В., Зєніна О.О., Гик О.В., Біндер С.Г. - К.: Міжнародна федерація бухгалтерів, Аудиторська палата України, 2010. - 842 с.

2. Рядська В.В., Петраков Я.В. Аудит: Навч. посібник .- К.: Центр учбової літератури, 2008 .- 413 с.

Размещено на Allbest.ru