Якість сільськогосподарських земель як об’єкт господарського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якість сільськогосподарських земель як об'єкт господарського обліку

Машкова Т.В. Машкова Т.В., Кірейцев Г.Г., аспірант

Кірейцев Г.Г., д.е.н., професор

Національний університет біоресурсів та

природокористування України

Здійснено наукове обґрунтування обліку та контролю якості земель сільськогосподарського призначення серед об'єктів бухгалтерського обліку. Відображено підходи бухобліку підприємств при різних формах власності на земельні ділянки. Вказано перспективність обліку якості землі при здійсненні товарного сільськогосподарського виробництва.

Ключові слова: якість землі сільськогосподарського призначення, об'єкт бухгалтерського обліку, землекористувач, землевласник, контроль якості земель сільськогосподарського призначення.

The scientific ground of account and control of quality of earth of the agricultural setting is carried out among the objects of record-keeping. Approaches of бухучета of enterprises are represented at the different patterns of ownership on lot lands. Perspective of account of quality of earth is indicated during realization of commodity agricultural production.

Keywords: quality of earth of the agricultural setting, object of record-keeping, landowner, control of quality of earth of the agricultural setting.

Осуществлено научное обоснование учета и контроля качества земель сельскохозяйственного назначения среди объектов бухгалтерского учета. Отображены подходы бухучета предприятий при разных формах собственности на земельные участки. Указана перспективность учета качества земли при осуществлении товарного сельскохозяйственного производства.

Ключевые слова: качество земли сельскохозяйственного назначения, объект бухгалтерского учета, землепользователь, землевладелец, контроль качества земель сельскохозяйственного назначения.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв`язок з важливими науковими та практичними завданнями. Протягом тисячоліть люди пересвідчились, що земля відіграє доленосне значення як для розвитку економіки, так і для добробуту суспільства в цілому. На основі використання земельних ресурсів формується продовольча, природно-ресурсна, виробнича та інфраструктурна складові соціально-економічного розвитку країни.

Земельно-ресурсний потенціал України - один з найпотужніших у Європі. Земельний фонд нашої держави становить 5,7 % території усієї Європи та складає 60,3 млн га. В загальній структурі земельних ресурсів землі сільськогосподарського призначення займають 70,9 % (42,8 млн га). Маючи у своєму володінні такий масштабний і цінний за своїми якісними характеристиками земельний фонд Україна, за різними оцінками науковців, при умові дотримання оптимальної структури землекористування та відповідного рівня землеробства, потенційно здатна забезпечити продовольством 250-320 млн людей.

Однак повне розкриття потенціалу українських чорноземів стримується низкою факторів, серед яких не останню позицію займає проблема збору та обробки інформації щодо землекористування.

Сучасні дослідники відзначають гостру потребу в інформації, яка характеризує процес використання земель та необхідна для оперативного управління земельними ресурсами. Так, за оперативними даними звітності Держкомзему таку інформацію може надати державний земельний Кадастр. Але, як свідчить практика, на сьогоднійшній день вона є недостатнього змістовною. Водночас виникає гостра потреба у збереженні якісного стану сільськогосподарських земель як основного засобу товарного виробництва сільськогосподарської продукції для майбутніх поколінь [4].

Забезпечити вирішення цих проблем, реалізацію законодавчих норм можна лише за умови визнання землі активом та об'єктом бухгалтерського обліку, розробки і впровадження обліково-інформаційного забезпечення земельних відносин.

Цілі статті. Метою статті є наукове обґрунтування облікового відображення якості земель сільськогосподарського призначення серед об'єктів бухгалтерського обліку та їх значення для майбутніх поколінь.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідження економічних питань використання природних ресурсів, в тому числі землі, започатковані у XIX столітті в працях видатного українського вченого С. Подолинського. Цей напрям наукових пошуків продовжили та розвинули у ХХ столітті В. Вернадський та М. Руденко.

Питання ефективного землекористування і землеволодіння ґрунтовно висвітлено у працях Андрійчука В.Г., Саблука П.Т., Федорова М.М., Третяка А.М. та інших провідних вчених економістів.

Окремі аспекти обліку земель сільськогосподарського призначення є також об'єктом досліджень Кірейцева Г.Г.[7], Гузара Б.С., Загребельної Н.І., Головко Л.Л. та інших. Цими науковцями піднімалися питання удосконалення інформаційного забезпечення системи ефективного державного управління земельними ресурсами

Сьогодні, в умовах вичерпності природних ресурсів та загострення продовольчих проблем вчені звертають свою увагу на дослідження проблем обліку та використання земельних ресурсів. Прийняття низки спеціальних нормативно-правових актів у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель має сприяти завершенню земельної реформи. З цього приводу Жук В.М. пише: "без удосконалення бухгалтерського обліку земельних ділянок, без пошуку найбільш раціональних та ефективних методів обліку і контролю не можуть бути успішно вирішені і завдання земельної реформи" [4, с. 417] та пропонує триєдине тлумачення земельного капіталу в бухгалтерському обліку як господарського активу, національного багатства та планетарного природного ресурсу.

Разом з тим, дослідження сільськогосподарських земель, як активу та об'єкта бухгалтерського обліку в умовах реформаційних змін, вимагають свого продовження.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Особливості об'єкта обліку - виходячи із виконання землею функцій господарського активу. Сьогодні метою завершення земельної реформи є розвиток соціально орієнтованих ринкових земельних відносин, включення оціненої у грошовому вимірнику землі в економічний оборот і раціональне використання земель сільськогосподарського призначення. Учасниками парламентських слухань "Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації" відзначено погіршення якісного стану земельного фонду та низьку результативність проведених за роки незалежності широкомасштабних законодавчих змін. Замула І.В. з приводу зазначеної ситуації слушно зауважує, що лише "за допомогою системи бухгалтерського обліку можна забезпечити виконання певних законодавчих норм" [3, с. 232].

На сьогоднійшій день сільськогосподарськими землями управляють власники, користувачі або орендарі. Земельні ділянки, передані суб'єктам господарської діяльності у власність, у тому числі й за договорами купівлі-продажу, включаються в бухгалтерському обліку підприємств до складу основних засобів. Такий висновок випливає з п. 5 Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО 7, яким земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель виділено в окремі класифікаційні групи основних засобів.

Згідно з п. 7 П(С)БО 7 усі придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Це стосується і земельних ділянок. При цьому необхідно враховувати вимоги Закону про бухоблік, згідно з яким активи відображаються в балансі в тому разі, якщо вони контролюються підприємством у результаті минулих подій, та їх використання, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. Щодо земельної ділянки ця умова повною мірою справджуватиметься лише тоді, коли така ділянка належить підприємству на підставі відповідного документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку. На цьому спеціально загострюється увага в листі Міністерства фінансів України від 01.12.2005 р. № 31-34000-20-10/25949.

Придбані земельні ділянки зараховуються на баланс за загальними правилами, установленими П(С)БО 7 для визначення первісної вартості основних засобів. Так, у п. 8 цього Положення міститься такий перелік витрат, які включаються до первісної вартості об'єкта основних засобів:

- суми, що сплачуються постачальникам;

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Отже, витрати, понесені підприємством у зв'язку з придбанням земельної ділянки (оплата послуг нотаріуса, сплата держмита, плата за видачу державного акта про право власності на землю), включаються до її первісної вартості.

Перелічені вище витрати є характерними при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки між господарюючими суб'єктами. Проте не виключена можливість придбання землі державної або комунальної власності. У цьому випадку, як уже зазначалося, продаж такої землі здійснюється шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону, умовою участі в якому є сплата реєстраційного та гарантійного внесків (див. ч. 2 ст. 135 ЗКУ). При цьому останній з них зараховується переможцю аукціону в рахунок сплати за придбану земельну ділянку і повертається решті учасників після закінчення аукціону, а перший вважається платою організатору аукціону і не повертається за жодних умов. Доля цих витрат у бухобліку підприємства, яке придбало земельну ділянку державної або комунальної власності, аналогічна -- вони також включаються до первісної вартості такої ділянки. При такому обліку майже неможливо отримати інформацію про якісний стан земельних ділянок, ніде не вказується їх агрохімічний склад та мінеральний ступінь насиченості. А це б дозволило суттєво знизити витрати на проведення різних агротехнічних заходів, а також підтримувати сільськогосподарське виробництво на належному рівні. Слід не забувати, що ресурсний потенціал землі теж вичерпний.

Якщо ж ідеться про таке право на землю, як право постійного землекористування, то тут підхід до відображення в бухобліку підприємства зазначеного права має бути іншим. Як відомо, під правом постійного користування земельною ділянкою розуміють право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 ЗКУ). Проте при цьому право розпорядження такою ділянкою до землекористувача не переходить, що не дозволяє говорити про контроль над цим активом, як того вимагає п. 4 П(С)БО 7. Тому за загальним правилом земельна ділянка, отримана на праві постійного користування (як, утім, і земельна ділянка, що орендується), в обліку такого землекористувача (як і орендаря) не відображається. І тут виникає досить багато питань, пов'язаних з підтриманням належного стану земель, як проконтролювати їх використання, як зобовязати товаровиробників підтримувати її мікроелементарну стабільність. Держава повинна бути зацікавленою в збереженні найціннішого її ресурсу. Можливо запровадження системи отримання державних кредитів на сільськогосподарське виробництво дасть можливість контролювати якісний стан сільскогосподарських земель. Нещодавно, в ефірі «5 каналу» заявив експерт з питань економіки та АПК Володимир Коновальчук,: «Що стосується надання кредитів, фінансових послуг аграріям, на мою думку, коли починає такими речами займатися держава, то, як правило, нічого хорошого з того не виходить». «Це функція властива приватному бізнесу. Тут повинно бути багато банків, вони між собою повинні конкурувати, так як це відбувається у всіх цивілізованих країнах », - додав він. Нагадаємо, що 6 вересня 2012 року Верховна Рада України (ВР) у другому читанні прийняла поправку до закону щодо розмежування земель державної та комунальної власності і ввели в Україні земельний банк. Відповідно до закону, земельному банку передаються всі землі, які будуть далі перепродаватися. Тільки такий банк зможе надавати кредити аграріям не більше ніж під 5%. 7 липня 2012 Кабінет міністрів України створив ПАТ «Державний земельний банк» із статутним капіталом в 120 млн грн Згідно з постановою уряду № 609 від 2 липня 2012 р., для формування статутного капіталу Держзембанка буде здійснено розміщення та випуск 120 млн простих іменних акцій номінальною вартістю 1 грн кожна.

Основним завданням управлінського обліку є забезпечення всіх рівнів управління достовірною та своєчасною інформацією про стан земельних ресурсів, їх цільове використання, здійснення контролю за використанням та охороною земель, формування в регістрах аналітичного обліку інформації в кількісному, якісному та грошовому вимірниках з метою визначення ефективності використання земельного потенціалу [2].

Процеси реєстрації, збору та накопичення інформації про наявність і використання земельних ресурсів у процесі господарської діяльності вимагають удосконалення.

У залежності від сфери та мети формування інформації про використання земельних угідь, поряд із даними фінансового, управлінського, оперативного та статистичного обліку науковці додатково здійснюють поділ обліку на податковий та екологічний. Так, в системі податкового обліку, на основі даних бухгалтерського обліку, формують суми податків та заповнюють декларації, в тому числі здійснюють нарахування податку на землю, фіксованого сільськогосподарського податку. В системі екологічного обліку формується інформація для відображення показників, що характеризують екологічну діяльність підприємства та розрахунки додаткових вкладень, направлених на зменшення забруднень і охорону землі.

Висновки

Отже, земля - основний засіб виробництва, просторовий базис розміщення виробничих сил і соціальних об'єктів, резерв корисних копалин - є універсальним фактором людської діяльності, об'єктивною умовою існування і функціонування будь-якого виробництва. В аграрній сфері земля, як економічна субстанція, виступає основним засобом, що має певні якісні та кількісні характеристики та бере безпосередню участь у виробничому процесі сільськогосподарського формування. Саме тому всі вищезазначені особливості категорії земельні ресурси вимагають належної організації їх господарського обліку, що дозволяє одержати інформацію про кількісну, якісну та вартісну характеристику земельних ресурсів, ефективність їх використання та затрати, здійснені на поліпшення земельних ділянок.

якість земля контроль товарний

Література

1. Автори посібника: Бухгалтерський і податковий облік на сільськогосподарських підприємствах: [посібник] / [Ж.Голуб, В.Паніна]; за ред. Ж.Голуб. - Київ.: 2005. - 123 с.;

2. Автори посібника: Облік і оцінка балансової вартості земель у наукових установах і підприємствах УААН: практичний посібник / А.М. Третяк, В.К. Ярмолицький, В.М. Жук, В.М. Другак; ред. Г.Г. Руденко. - К.: Українська академія аграрних наук, 2006. - 274 с.;

3. Бойко П.І. Екологічно збалансовані сівозміни - основа біологічного землеробства / П.І. Бойко, В.О. Бородань, Н.П. Коваленко // Вісник аграрної науки. - 2005. - №2. - с. 9-13;

4. Жук В.М. Концепція розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки. Монографія. - Київ. 2009.-648 с.;

5. План счетов бухгалтерского учета производственно-хозяйственной деятельности предприятий, строек и хозяйственных организаций и инструкция по его применению, утверждено Министерством финансов СССР по согласованию с ЦСУ СССР 30 мая 1968 года № 130. - М.: Издательство "Финансы", 1970. - 334 с.;

6. Кудря О.П. Управлінський облік у селянських (фермерських) господарствах за новим планом рахунків / О.П. Кудря//Економіка АПК. - 2001. - №4. - с. 98-99.;

7. Облік основних засобів у сільськогосподарських підприємствах. - Г.Г.Кирейцев, Л.О.Іваніщенко, - Київ, Урожай, 1987. - 176с

Размещено на Allbest.ru