Інвентаризація: від сучасного до минулого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвентаризація: від сучасного до минулого

Плаксієнко В.Я.,

Лега О.В.

Анотації

Досліджуються ретроспективні та сучасні підходи змісту поняття "інвентаризація". Здійснено огляд основних нормативних документів, які діяли та регулюють сучасні підходи до проведення інвентаризації.

Ключові слова: інвентаризація, облік, господарські засоби, завдання.

Retrospective and modern approaches of maintenance of concept "taking" of inventory are investigated. The review of basic normative documents which operated and regulate the modern going near realization of taking of inventory is carried out.

Key words: taking of inventory, account, economic facilities, tasks.

Исследуются ретроспективные и современные подходы содержания понятия "инвентаризация". Осуществлен обзор основных нормативных документов, которые действовали и регулируют современные подходы к проведению инвентаризации.

Ключевые слова: инвентаризация, учет, хозяйственные средства, задания.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Бухгалтерський облік пройшов у своєму розвитку ряд стадій. За багатовічну історію було визначено категорії, сформовано принципи, методи обліку, які складають основу сучасного бухгалтерського обліку. Передумови виникнення обліку можна пов'язати з виникненням й інвентаризації, як одного із основних методів обліку і контролю, що зазнає постійних змін, на кожному історичному етапі розвитку суспільства. Окремі завдання інвентаризації, сформовані в минулому, залишаються актуальними і в сучасних умовах. Зокрема, інвентаризація земельного фонду, проведення інвентаризації для забезпечення достовірності фінансової звітності, переоцінка активів та пасивів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інвентаризація має свою історію та традиції, і ми зобов'язані їх вивчати. Дослідження теоретичних основ інвентаризації та практичних підходів до здійснення процесу інвентаризації знайшли висвітлення у працях багатьох науковців, серед яких Бєлов М.Г., Дем'яненко М.Я., Калюга Є.В., Лінник В.Г., Мурашко В.М., Нападовська Л.В., Сопко В.В., Сук Л.К., Шевчук В.О. та інші. Однак коло питань, пов'язаних з організацією інвентаризації у сучасних умовах, потребують більш детального вивчення.

Дослідження питання історичної ретроспективи проведення інвентаризації дозволяє розкрити динаміку перетворення практичної діяльності в систему наукових знань про методи, принципи та способи відображення фактів господарської діяльності, ознайомитися з еволюцією формування різних категорій та елементів методу інвентаризації, простежити змін загальних концепцій.

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення передумов виникнення інвентаризації, як основного методу обліку і контролю та вивчення основних аспектів проведення інвентаризації у сучасних умовах ведення обліку. ретроспективний інвентаризація нормативний

Виклад основного матеріалу дослідження. Перші інвентаризаційні описи (будівель, продуктів, посадових осіб) з'явилися у Вавилонському царстві у кінці 3 тис. до н.е. Зародження у Єгипті державного рахівництва, дає поштовх до виникнення у 3400 - 2980 рр. до н.е. облікового прийому - інвентаризації, яка проводилася на той час кожні два роки. Паралельно з'являється термін "матеріальна відповідальність". Цікаво, що в Греції інвентаризація була тільки засобом перевірки звіту матеріально-відповідальної особи за визначений господарський період. Ініціатива проведення інвентаризації виходила від самої матеріально-відповідальної особи, яка повинна була підтвердити достовірність перевіреної інформації (Пушкар). У подальшому протягом багатьох тисячоліть до питання розвитку інвентаризації не було приділено належної уваги, оскільки вся діяльність держави була пов'язана із збиранням податків для забезпечення казни і господарства постійними джерелами надходження (ткаченко).

З початком Каролінського відродження (VІІІ - ІХ ст.) у монастирях розповсюджується складання інвентаризаційних описів, що містять систематизовані записи про майно за видами та джерелами утворення. У ХІV - ХVІ ст. облік набуває розвитку в італійських містах, що супроводжується виходом праці Луки Пачолі "Трактат про рахунки і записи". Перша частина праці "Інвентар" - містить рекомендації щодо відображення рухомого і нерухомого інвентаря, при цьому інвентаризація майна є обов'язковою. В епоху пізнього Середньоріччя сформувалося поняття інвентаризації як процедури, яку проводять з метою підтвердження даних балансу.

Розвиток інвентаризації в Україні пов'язаний з періодом приєднання Галичини до Австрії, коли виникла необхідність уточнення обліку землеволодінь і землекористування за допомогою описів нерухомості: вперше в 1785 - 1790 рр., вдруге в 1819 - 1820 рр. На інших українських землях проведення інвентаризації було теж обов'язковим. Зокрема, із установчої грамоти Києво-Печерської лаври 1701 р. передбачалася інвентаризація та відшкодування нестач з попереднього будівничого.

У липні 1947 року Міністерством фінансів СРСР затверджено Основні положення з інвентаризації господарських засобів підприємства і держорганів. Окрім загальних вказівок, нормативний документ містив розділи, які стосувалися конкретно: інвентаризації основних засобів; матеріалів і товарів; незавершеного виробництва, незакінчених капітальних робіт, ремонту і підготовчих робіт; складання порівняльних відомостей з інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і незавершених робіт; інвентаризації каси; інвентаризації витрат, доходів і витрат майбутніх періодів, резерву майбутніх платежів; інвентаризації земельних ділянок, родовищ, копалин, лісових угідь; порядок регулювання інвентаризаційних різниць і оформлення результатів інвентаризації.

Крім річної інвентаризації, потрібно було перевіряти товарно-матеріальні цінності не рідше одного разу в рік, а найбільш ходові та дефіцитні матеріали - не рідше двох - трьох разів. Незавершене виробництво необхідно було інвентаризувати щомісяця, а також станом на 1 січня.

Основні положення з інвентаризації, затверджені в липні 1947 р., не забезпечували рівномірного і систематичного її проведення впродовж року. Тому у квітні 1952 року Міністерство фінансів СРСР розробило нові Основні положення з інвентаризації. У них було встановлено конкретні терміни проведення інвентаризації за всіма видами цінностей і розрахунків. Головною задачею було забезпечити належну реальність даних і збереження соціалістичної власності. Наприклад, підприємства та організації повинні були проводити інвентаризацію: основних засобів - не менше одного разу на рік; капітальних робіт - не рідше одного разу на рік; незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - не раніше 1 жовтня, і крім того, у терміни, встановлені вищестоящими організаціями; готової продукції на складах - не рідше двох разів у рік і т.д.

При визначенні порядку інвентаризації основних засобів вказувалося, яку підготовчу роботу варто провести до її початку, як вносити в інвентаризаційний опис об'єкти, що не числяться в обліку, і як оцінювати, як інвентаризувати об'єкти основних засобів, що у момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством. Основні положення зобов'язували не тільки ретельно перевіряти всі товарно-матеріальні цінності, кошти і розрахунки, але і завершувати інвентаризацію складанням актів і окремо порівняльних відомостей встановленої форми.

У сучасних умовах обов'язковість інвентаризації встановлено Законом України від 16.07.1999 р. № 996 - ХІV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Її мета - забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В обов'язковому порядку інвентаризуються активи та зобов'язання перед складанням річної фінансової звітності, як правило, в період з 1 жовтня по 31 грудня.

Головними завданнями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності цінностей (основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; незавершеного виробництва);

- установлення недостач та надлишків цінностей шляхом зіставлення їх фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

- виявлення частково або повністю непридатних для використання цінностей;

- перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, коштів в касі, на поточних рахунках, кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва тощо.

Загальний порядок проведення інвентаризації визначено Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства фінансів від 11.08.1994 року №69. Особливості здійснення цієї процедури у сільськогосподарських підприємствах регулюється Методичними рекомендаціями з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва, доведених листом Мінагрополітики від 04.12.2003 р. № 37 - 27 - 12 / 14023.

У сільськогосподарських підприємствах інвентаризація розпочинається з наказу керівника про затвердження складу постійно діючої інвентаризаційної комісії. Не менше ніж за 10 днів до початку інвентаризації видається наказ про проведення інвентаризації в поточному році, де визначається терміни та місця проведення, склад робочої інвентаризаційної комісії.

У сільськогосподарських підприємствах об'єктами інвентаризації є: основні засоби, у тому числі земельні угіддя, нематеріальні активи, незавершене виробництво, товарно-матеріальні цінності, поточні та довгострокові біологічні активи, грошові кошти та цінні папери, дебіторська та кредиторська заборгованість.

Результати інвентаризації оформлюються з використанням даних про господарські операції, зафіксованих у первинних документах. Фактична наявність об'єктів інвентаризації звіряється з первинними документами з обліку відповідних об'єктів.

Заповнені інвентаризаційні описи передаються до бухгалтерії, де порівнюються показники кожної позиції у графах "Фактична наявність (кількість, сума)" та "За даними бухгалтерського обліку (кількість, сума)". За наявності розбіжностей складають звіряльні відомості. У разі потреби у матеріально-відповідальних осіб беруть пояснювальні записки про причини відхилень, основними з яких є: а) недостачі в межах природних норм; б) пересортиця (недостача одних і надлишок інших цінностей); в) недостача в результаті халатності, допущеної працівниками; г) недостача у зв'язку з розкраданням і зловживаннями з боку матеріально-відповідальних осіб тощо.

Підсумки перевірки розглядаються та затверджуються на засіданні інвентаризаційною комісією, відображаючи отримані результати у протоколі. Врегулювання виявлених відхилень фіксуються у висновках комісії, з відповідними пропозиціями. Матеріали інвентаризації передаються до бухгалтерії та є підставою для відображення отриманих результатів в обліку.

Проведене дослідження історичної ретроспективи проведення інвентаризації, дозволив зробити висновок, що на всіх етапах розвитку суспільства, інвентаризація виступала, як метод обліку і контролю, за допомогою якого здійснювалася перевірка і документальне підтвердження наявності, стану й оцінки активів, капіталу та зобов'язань підприємств для забезпечення достовірності даних обліку та звітності, контролю за збереженням майна.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших наукових досліджень у даному напрямку. Отже, інвентаризацію доцільно розглядати як формалізований вираз достовірності даних бухгалтерського обліку та можливість взяття на облік можливих розходжень між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю господарських засобів.

Дослідження історичних аспектів проведення інвентаризації є важливим підгрунттям розробки нових і коригування існуючих положень інвентаризації, визначення та доповнення переліку питань, які вирішуються під час інвентаризації, врахування недоліків, що мали місце в минулому, щоб не допустити їх повторення в сучасності.

Список використаних джерел

1. Інструкція щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена Наказом Міністерства фінансів від 11.08.1994 року №69 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.

2. Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва. Лист Мінарополітики від 04.12.2003 р. № 37 - 27 - 12 / 14023 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.

3. Остап'юк М.Я. Історія бухгалтерського обліку [навч. посіб.] / Остап'юк М.Я., Лучко М.Р., Даньків Й.Я. - К.:Знання, 2005. - 276 с.

4. Пушкар М.С. Історія обліку і контролю господарської діяльності [навч. посіб.] / Пушкар М.С., Романів Р.В, Гавришко Н.В. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 223 с.

5. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік: минуле і сучасне / Ткаченко Н.М. // Облік і фінанси АПК. - 2009. - №3. - С. 108 - 111.

Размещено на Allbest.ru