Особливості контролю достовірності показників балансу суб’єкта господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості контролю достовірності показників балансу суб'єкта господарювання

Рябчук О. Г.

Анотація

У статті обґрунтовано важливість, розглянуто процедури контролю достовірності показників основної форми фінансової звітності суб'єкта господарювання, якою є Баланс, оскільки саме Баланс дає можливість визначити склад і структуру майна підприємства, його ліквідність та платоспроможність, наявність власного та запозиченого капіталу, а від ступеня достовірності його показників залежить те, як зовнішні та внутрішні користувачі зможуть оцінити стан ресурсів підприємства та джерела їх формування, а також ступінь фінансової незалежності задля прийняття управлінських рішень. Зроблено висновок, що під час проведення аудиту Балансу аудитор встановлює достовірність відображення в обліку та звітності всіх об'єктів бухгалтерського обліку, адже на основі показників Балансу внутрішні користувачі приймають рішення щодо підвищення ефективності діяльності суб'єкта господарювання, а зовнішні користувачі приймають рішення щодо доцільності інвестування в конкретне підприємство.

Ключові слова: фінансова звітність, Баланс, контроль, аудит, достовірність, фінансовий стан, управлінські рішення.

Вступ та постановка проблеми

Сьогодні Україна поступово входить до Європейського співтовариства, що створює об'єктивні умови жорсткої конкуренції між суб'єктами господарювання. У зв'язку з цим суттєво зростає попит на фінансову інформацію щодо діяльності підприємств як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Фінансова звітність суб'єкта господарювання є основним джерелом інформації про його майновий та фінансовий стан, а також результати його господарської діяльності за звітний період. Саме Баланс дає можливість визначити склад і структуру майна суб'єкта господарювання, його ліквідність та платоспроможність, наявність власного та запозиченого капіталу та багато інших показників. Отже, дослідження особливостей складання Балансу та контролю достовірності його показників є важливим та актуальним у сучасних умовах господарювання, а основним видом контролю достовірності показників Балансу є незалежний аудит, оскільки від ступеня достовірності фінансової інформації залежить те, як зовнішні та внутрішні користувачі зможуть оцінити стан ресурсів підприємства та джерела їх формування, а також ступінь його фінансової незалежності задля прийняття управлінських рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню формування та контролю показників фінансової звітності, а також її ролі в прийнятті управлінських рішень присвячено значну кількість праць вчених, таких як О.М. Виноградова, Н.І. Гордієнко, М.С. Горяєв, Л.І. Жидєєва, О.О. Конопліна, Ю.І. Мізік, Т.В. Мултанівська, В.А. Рубейкін, К.О. Утен- кова, О.В. Харламова, Р.Л. Хом'як.

Н.А. Букало досліджувала інвентаризацію як умову складання фінансової звітності, М.Б. Кулинич та Н.І. Коваль дослідили методику складання та аналізу фінансової звітності підприємства, В.Г. Лопатовський проаналізував особливості перевірки взаємозв'язків між показниками форм звітності. Проте дослідження потребують також питання контролю достовірності показників фінансової звітності, особливо Балансу як основного звіту, що висвітлює фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Мета статті. З огляду на те, що саме незалежний аудит може надати найточнішу інформацію щодо достовірності показників фінансової звітності, метою роботи є визначення особливостей аудиту достовірності показників Балансу, основних проблем, пов'язаних з його організацією та методикою, а також надання рекомендацій щодо його вдосконалення.

Результати дослідження. Складання фінансової звітності є завершальним етапом облікового процесу на підприємстві. Питання складання фінансової звітності регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства [1; 2].

Задля прийняття управлінських рішень користувачам фінансової звітності необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані суб'єкта господарювання. Проте внутрішні та зовнішні користувачі мають різні інформаційні потреби (табл. 1).

Відповідно до мети складання фінансової звітності можна стверджувати, що Баланс є ключовою формою фінансової звітності, оскільки є основним джерелом інформації про фінансовий та майновий стан підприємства на звітну дату.

Згідно з НП(С)БО 1 Баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал [2].

Рис. 1. Інформаційні потреби користувачів фінансової звітності

Джерело: розроблено авторами за даними джерела [3]

Згідно з НП(С)БО 1 фінансова звітність підприємств повинна давати можливість користувачам порівнювати звіти за різні періоди та звіти різних суб'єктів господарювання, тобто вона має бути зіставною [2]. Передумовою зіставлення фінансової звітності є наведення в ній інформації за попередній період.

Задля контролю достовірності показників фінансової звітності слід використовувати розроблені Міністерством фінансів України Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, в яких представлені показники, які можна взаємно перевірити у фінансовій звітності. Проте в цих методичних рекомендаціях наведені лише показники, що мають стійкі зв'язки, а нестійкі взаємозв'язки не відображені [4].

В.Г Лопатовський зазначає, що найбільш цікавими для користувачів є Баланс та Звіт про фінансові результати, проте пов'язати одні з одними показники цих двох форм важко, адже в Балансі відображаються показники станом на певну дату, а у Звіті про фінансові результати - за певний період [5, с. 185].

Отже, аудит достовірності показників Балансу можна здійснити шляхом перевірки взаємопов'язаних показників Балансу з іншими формами фінансової звітності (рис. 2)

Необхідно відзначити, що задля вирішення проблеми достовірності показників фінансової звітності доцільно використовувати такий елемент методу бухгалтерського обліку, як інвентаризація.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів та зобов'язань, під час якої перевіряються та документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка [1].

Інвентаризація є саме тим інструментом, який визначає достовірність інформації, наведеної в Балансі суб'єкта господарювання. Інвентаризація є методом контролю, який забезпечує дотримання таких засад складання звітності, як достовірність та зрозумілість, а також забезпечує відображення правдивої та неупередженої інформації для користувачів.

Однак, на нашу думку, контроль достовірності показників Балансу буде найефективнішим за результатами внутрішнього та зовнішнього аудиту фінансової звітності. Контроль за результатами внутрішнього аудиту здійснюється протягом усього періоду діяльності суб'єкта господарювання та в момент безпосереднього складання фінансової звітності, а зовнішній аудит перевіряє достовірність показників фінансової звітності вже після її складання.

Крім того, сьогодні посилюється взаємодія внутрішнього та зовнішнього аудиту. Хоча цілі внутрішнього та зовнішнього аудиту різні, способи їх досягнення подібні один до одного. Головною метою внутрішніх аудиторів є забезпечення контролю за створенням достовірної інформації, зокрема фінансової звітності, шляхом нагляду за системою внутрішнього контролю та її вдосконаленням, що не суперечить меті зовнішнього аудитора. Метою зовнішнього аудитора є підвищення ступеня довіри користувачів до фінансової звітності шляхом висловлення думки про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною суб'єктом господарювання концептуальною основою фінансової звітності [7, с. 222].

Як зазначає РЛ. Хом'як, під час проведення зовнішнього аудиту фінансової звітності особливу увагу аудитор повинен звертати на наявність не типових господарських операцій для суб'єкта господарювання, застосування «складних» операцій чи методів обліку, наявність операцій з пов'язаними сторонами, неадекватні облікові записи, закупівлю чи продаж товарно-матеріальних цінностей за цінами, що значно не відповідають ринковим, адже такі факти можуть свідчити про неправдивість інформації, наведеної в Балансі [8, с. 261].

В.А. Рубейкін відзначає, що метою аудиту Балансу є висловлення неупередженої думки про фінансовий стан клієнта на звітну дату. Окрім цього, він виділяє найбільш поширені процедури аудиту Балансу, якими є перевірка дійсності існування активів, зобов'язань та права власності на них; перевірка безпомилковості оцінювання активів, власного капіталу та зобов'язань; оцінювання стану збереження та ефективності використання активів; перевірка безпомилковості документального оформлення та відображення в обліку операцій щодо активів, власного капіталу та зобов'язань; перевірка безпомилковості нарахування амортизації; перевірка своєчасності проведення інвентаризації активів та зобов'язань, а також безпомилковості відображення інвентаризації; перевірка правдивості відображення інформації щодо активів, власного капіталу та зобов'язань у Балансі тощо [9]. Отже, аудит достовірності показників Балансу включає перевірку правильності відображення всіх активів, власного капіталу та зобов'язань суб'єкта господарювання, тобто аудитор встановлює достовірність відображення в обліку та звітності всіх об'єктів бухгалтерського обліку.

У табл. 1 наведено основні елементи аудиту об'єктів бухгалтерського обліку, інформація про які відображається в І розділі активу Балансу «Необоротні активи».

Отже, аудитор під час встановлення достовірності відображення необоротних активів в Балансі здійснює перевірку наявності та правильності заповнення первинних документів та облікових регістрів, відповідно до яких відображається показник у Балансі. Також аудитор обов'язково звіряє дані облікових регістрів, Головної книги та Балансу. В процесі такої перевірки аудитор може виявити типові порушення, зокрема неправильне нарахування амортизації, неправильне здійснення переоцінки об'єктів необоротних активів та їх відображення в обліку.

баланс актив звітність

Таблиця 1

Основні елементи аудиту І розділу активу балансу «Необоротні активи»

Джерело: розроблено авторами за даними [10; 11; 12]

Як видно з табл. 2, під час перевірки достовірності відображення оборотних активів в Балансі, аудитор здійснює перевірку правильності заповнення всіх документів щодо обліку запасів, дебіторської заборгованості, готової продукції та грошових коштів, зіставляє показники регістрів обліку, Головної книги та статей Балансу, а також звіряє дані обліку підприємства щодо грошових коштів з даними виписки банку тощо. При цьому аудитор може виявити такі типові недоліки, як невідповідність сум у документах підприємства та виписці банку одна одній, неправильне заповнення первинних документів, неправильне оцінювання запасів тощо, які безпосередньо впливають на достовірність відображення оборотних активів у статтях Балансу.

Крім цього, перевірка достовірності показників ІІІ розділу активу Балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» передбачає здійснення таких самих аудиторських процедур, як і під час перевірки необоротних активів. Проте аудиторські процедури власного капіталу є дещо іншими (табл. 3).

Як видно з табл. 3, під час аудиту власного капіталу перш за все здійснюється перевірка установчих документів, а також звіряються суми, внесені кожним акціонером відповідно до установчих документів та до статей Балансу. Типовими недоліками можуть бути невідповідність цих сум, неузгодженість даних статуту, протоколів зборів засновників та даних Балансу тощо.

Як видно з табл. 4, під час перевірки достовірності статей пасиву балансу, що відображають зобов'язання підприємства, аудитору слід перш за все перевірити договори та дані первинних документів, адже саме тут можуть бути виявлені типові порушення. Також обов'язково слід здійснити зустрічну перевірку та звірити залишки з рахунками в облікових регістрах, Головній книзі та Балансі.

Окрім цього, під час здійснення перевірки показників IV розділу пасиву Балансу «Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття», аудитор використовує такі ж процедури, як і під час перевірки інших зобов'язань, адже принцип цих перевірок однаковий.

Отже, процес аудиту активів та пасивів підприємства, що відображаються в Балансі, є досить об'ємним, оскільки потребує великих затрат часу та ресурсів, а також виконання багатьох процедур, які дають змогу якомога точніше визначити достовірність показників.

Таким чином, основними аудиторськими процедурами під час проведення аудиту Балансу є:

перевірка узгодженості показників, що повторюються в різних формах фінансової звітності;

перевірка правильності складання Балансу (Звіту про фінансовий стан) відповідно до нормативно-законодавчої бази, порівняння показників Головної книги з регістрами обліку;

перевірка зіставлення даних регістрів обліку з первинними документами;

перевірка матеріалів річної інвентаризації (необоротних активів, запасів, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, капіталу).

Однією з проблем проведення аудиту активів та пасивів підприємства є затрата значних ресурсів, таких як час, гроші, людські ресурси, тому процес аудиту потребує автоматизації задля оптимізації перевірки. Сьогодні на українському ринку представлена незначна кількість програмних продуктів для аудиторських компаній, зокрема поширення набувають програмні продукти компанії “Case Ware”.

Програмні рішення “Case Ware” для аудиторської компанії включають всі етапи аудиторської перевірки: від прийняття клієнта та планування аудиту до випуску аудиторського висновку; здійснюють імпорт/експорт інформації у формати Word, Excel, PDF тощо; дають можливість завантаження даних клієнта з 60 бухгалтерських пакетів, зокрема 1С, SAP, отримання загального зведеного балансу згідно з визначеним форматом [13].

Отже, програмні продукти роблять аудит більш ефективним та структурованим за значно менших затрат часу, адже вони місять всі етапи аудиторської перевірки, бібліотеку аудиторських процедур, модулі управління ризиками, дають можливість одночасно й синхронно працювати всій аудиторській групі незалежно від місця знаходження.

Висновки

Отже, сьогодні зростає значення якісної фінансової інформації, на основі якої користувачі приймають відповідні економічні рішення. Якість фінансової інформації проявляється в ступені її достовірності, а Баланс є головним джерелом фінансової інформації про суб'єкт господарювання, адже на основі показників Балансу внутрішні користувачі приймають рішення щодо підвищення ефективності діяльності суб'єкта господарювання за окремими напрямами, а зовнішні користувачі можуть прийняти рішення, наприклад, щодо доцільності інвестування в конкретне підприємство чи доцільності надання кредиту. Баланс відображає всі суттєві зміни в складі господарських засобів та джерел їх утворення, що підтверджує важливість контролю за достовірним відображенням його показників. Найефективніший контроль достовірності показників Балансу можна здійснити в процесі зовнішнього аудиту фінансової звітності, адже аудит фінансової звітності включає аудит всіх об'єктів обліку, що відображаються в Балансі за окремими статтями. Проте сьогодні український ринок аудиторських послуг потребує розвитку наявних програмних продуктів для проведення аудиту та створення нових задля підвищення ефективності аудиторської перевірки.

Список використаних джерел

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення: 20.04.2019).

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : затв. Наказом Міністерства фінансів від 7 лютого 2013 р. № 73. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0336-13on.rada.gov.ua (дата звернення: 20.04.2019).

Кулинич М.Б. Удосконалення методики складання та аналізу фінансової звітності підприємств. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. 2016. № 6. С. 367-372.

Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності : затв. Наказом Мінфіну України від 11 квітня 2013 р. № 476. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/v0476201-13#n36 (дата звернення: 20.04.2019).

Лопатовський В.Г. Особливості перевірки взаємозв'язків між показниками форм фінансової звітності. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2017. № 2. Т. 2. С. 184-187.

Букало Н.А. Інвентаризація як умова для складання фінансової звітності. Економічний аналіз : зб. наук. праць Тернопільського національного економічного університету / редкол.: В.А. Дерій (голов. ред.) та ін. Т 23. № 1. Тернопіль : видавничо- поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2016. С. 167-173.

Мултанівська Т.В. Застосування результатів роботи внутрішніх аудиторів під час здійснення аудиту фінансової звітності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Економічні науки. 2014. Вип. 9-1. Ч. 1. С. 221-224.

Хом'як Р. Л. Організація та методика аудиту фінансової звітності суб'єктів господарювання. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2008. № 623 : Логістика. С. 259-265.

Рубейкін В.А. Організація та методика аудиту фінансової звітності. Ефективна економіка. 2016. № 4. URL: http://www. economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4924 (дата звернення: 20.04.2019).

Гордієнко Н.І., Харламова О.В., Мізик Ю.І., Конопліна О.О. Аудит: методика і організація : навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків : ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2017. 319 с.

Размещено на Allbest.ru