Методологічні засади обліку необоротних активів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний авіаційний університет

Методологічні засади обліку необоротних активів

Костюнік О.В., Чайковська Т.С.

Анотація

Необоротні активи підприємства є одними із найважливіших частин його майна, зазвичай, вони становлять чи не основну частину активів підприємства та мають значний вплив на ефективність здійснюваної діяльності. їх достатня кількість забезпечує безперебійність виробництва, що і зумовлює важливість раціонального використання необоротних активів, достовірного відображення в обліку інформації щодо них. В статті проведено дослідження ключових аспектів обліку необоротних активів на підприємстві, зокрема акцентовано увагу на такі ключові категорії як основні засоби та нематеріальні активи. Розглянуто методологічні засади обліку необоротних активів за національними та міжнародними стандартами, виокремлено основні подібності та відмінності у регламентуванні даної категорії. Досліджено напрями трактування поняття необоротні активи.

Ключові слова: необоротні активи, основні засоби, нематеріальні активи, первісна вартість, оцінка, амортизація, облік, національні стандарти, міжнародні стандарти.

Summary

Kostiunik Olena, Chaikovska Tetiana

National Aviation University

THE METHODOLOGICAL FRAMEWORK OF ACCOUNTING NON-CURRENT ASSETS

In modern market conditions, the need for financial information about the general condition of the enterprise, its assets, transactions with them, in particular, differ in their importance data on non-current assets. They provide an opportunity to assess the investment attractiveness of the enterprise, to take into account its financial condition while making management decisions. Non-current assets of the enterprise are one of the most important parts of its assets, usually they are almost the main part of the assets of the enterprise and have a significant impact on the efficiency of activities. Their sufficient number ensures the continuity of production, which determines the importance of rational use of non-current assets, reliable reflection in the accounting of information about them. The concept of non-current assets was formed under the influence of economic science and accounting. It is reflected in various scientific works, and its essence differs depending on the author's interpretation. In summary, the following definition can be given: non-current assets (long-term assets) are tangible assets (property) of the enterprise and intangible assets involved in the implementation of production activities, provision of services. It is expected to obtain economic benefits from their use, the useful life of which is more than one year, or the operating cycle, if longer than one year. The accounting system currently in use does not always meet and cover all the needs of economic entities, as the number and content of transactions is constantly expanding, due to the development of economic relations. Scientists have made a significant contribution to the study of accounting for non-current assets. This area is still relevant and attracts the attention of many researchers. The article examines the key aspects of accounting for non-current assets in the enterprise, in particular, focuses on such key categories as fixed assets and intangible assets. The methodological principles of accounting for non-current assets according to national and international standards are considered, the main similarities and differences in the regulation of this category are highlighted. The directions of interpretation of the concept of non-current assets are investigated.

Keywords: non-current assets, fixed assets, intangible assets, initial cost, valuation, depreciation, accounting, national standards, international standards.

Постановка проблеми

В сучасних ринкових умовах зростає потреба у фінансовій інформації про загальний стан підприємства, його активи, операції з ними, зокрема відрізняються своєю вагомістю дані щодо необоротних активів. Вони дають можливість оцінити інвестиційну привабливість підприємства, врахувати його фінансовий стан під час прийняття управлінських рішень.

Інформація має відповідати всім вимогам, в тому числі бути достовірною, своєчасною, точною, описувати наявність, стан та рух необоротних активів, їх зношеність. Запорукою отримання такої інформації, є правильність методологічних засад ведення бухгалтерського обліку, адже облікові дані є основою фінансової звітності.

У проведених наукових дослідженнях, де розглядалося питання методології обліку необоротних активів, спостерігається безліч розбіжностей, що зумовлені неточностями законодавчого регламентування та неоднозначним тлумаченням даної категорії. Питання проблем, пов'язаних з обліком необоротних активів набуває особливої актуальності, адже зростає потреба в інформації щодо них. Система бухгалтерського обліку, яка наразі використовується не завжди задовольняє та покриває всі потреби суб'єктів господарювання, так як кількість та зміст здійснюваних операцій постійно розширюється, що зумовлено розвитком економічних відносин [5].

Отже, дослідивши дане питання слід зробити висновок, що назріває потреба у отриманні однозначних методологічних рекомендацій щодо обліку та відображення в ньому операцій з необоротними активами, які враховуватимуть специфіку діяльності та надаватимуть можливість точного трактування даної категорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок було вкладено науковцями у дослідження питання обліку необоротних активів.

Даний напрям є й дотепер актуальним та привертає увагу багатьох дослідників.

Проблемні питання обліку були розкриті у наукових працях таких авторів як: Ф.Ф. Бутинець, В.Ф. Палій, О.П. Гаценко, В.В. Бабич, Н.М. Малюга, Л.В. Зубарєва, Ю.А Кузьмінський, І.О. Бланк, В.І. Єфименко. Зокрема питання методологічних особливостей обліку необоротних активів за національними та міжнародними стандартами було відображено у працях Ф.Ф. Бутинця, М.В. Кужельного, Г.Г. Юрченко, М. Лучко здійснював дослідження оцінки та змін у вартості основних засобів. Процес амортизації необоротних активів та його особливості були розгорнуті у працях Г.Г. Кірейцева, О.П. Кропа, І.М. Сафронська розглядала економічну сутність основних засобів та їх класифікацію у своїх наукових доробках.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Не дивлячись на велику кількість проведених досліджень та наукових праць, питання методології обліку необоротних активів потребує подальшого розгляду, так як виникає досить велика кількість розбіжностей в даному напрямі. Законодавче регламентування не завжди враховує особливості та специфіку діяльності підприємств, що призводить до виникнення неточностей у відображенні інформації в обліку і призводить до зниження ефективності господарювання, адже як вище зазначалося, необоротні активи займають вагому частину у майні підприємства.

Мета статті. Метою даного дослідження є розкриття сутності економічної категорії необоротні активи, розгляд методологічних засад щодо їх обліку та законодавчого регламентування.

Виклад основного матеріалу. Поняття необоротні активи було сформовано під впливом розвитку економічної науки та бухгалтерського обліку. Воно знаходить своє відображення у різних наукових працях, при цьому його сутність різниться в залежності від трактування автора. Узагальнюючи можна навести наступне визначення: необоротні активи (довгострокові активи)- це матеріальні цінності (майно) підприємства та нематеріальні активи, що приймають участь у здійсненні виробничої діяльності, наданні послуг. Очікується отримання економічних вигід від їх використання, термін корисної експлуатації яких більше одного року, або ж операційного циклу, якщо такий довше за рік.

У своїй діяльності підприємства використовують різні складові необоротних активів, до них відносяться: