Проблеми обліку основних засобів на підприємстві

Feofanova Iryna, Antonova Olgha

Engineering Institute of Zaporizhzhia National University

Отже, за вимогами нормативних документів критеріями визнання основних засобів є:

— матеріально-речова форма (матеріальний актив або матеріальний об'єкт);

— призначення (використання в господарської діяльності);

— строк корисного використання (експлуатації) більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Однак, існують і певні розбіжності між критеріями, згідно яких актив визнається основним засобом. Податковий кодекс окремо встановлює вартісний критерій, вартість такого активу повинна перевищуватиме 6000 грн. Крім того, звужується сфера призначення активу, згідно ПКУ основними засобами визнаються активи, «що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку», тобто основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі, і останні не включаються до складу основних засобів.

Наслідком цих розбіжностей є необхідність в окремому обліку амортизації виробничих і невиробничих основних засобів, що збільшує обсяги облікової роботи та витрати часу на її виконання.

В нормативних документах з обліку основних засобів відокремлюється також поняття «об'єкт основних засобів» -- це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс -- певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно [2].

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна із цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Критеріями визнання об'єкта основних засобів як такого є вірогідність отримання економічних вигід від його використання та достовірна оцінка у вартісному вимірі.

Активи, що можуть бути віднесені до основних засобів дуже різноманітні. Для правильної організації обліку та його впорядкування необхідна обґрунтована класифікація основних засобів. Виділяють шість ознак, за якими класифікуються основні засоби:

— по натурально-речовому складу і в залежності від виконуваних функцій класифікація основних засобів законодавчо закріплена у П(С)БО 7 і Податковому кодексі України, де також встановлені мінімально допустимі строки їх амортизації.

— за галузевою належністю розрізняють: основні засоби промисловості, сільського господарства, торгівлі і т. д.

— за ступенем використання в діяльності організації вони поділяються на такі, що перебувають в експлуатації, в запасі (резерві), в стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації, на консервації.

— за наявності прав на об'єкти основних засобів вони поділяються на такі групи:

а)основні засоби, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду);

б)основні засоби, що знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні;

в)основні засоби, отримані організацією в оренду.

— за характером участі у виробничому процесі основні засоби поділяються на активні і пасивні. Активні основні засоби безпосередньо впливають на предмет праці, пасивні забезпечують умови для нормального протікання процесу виробництва.

— за призначенням основні засоби поділяються на виробничі, такі, що використовуються для отримання доходів за звичайними видами діяльності, і невиробничі, які не використовуються при здійсненні звичайних видів діяльності організації.

Аналіз порушень в обліку основних засобів, проведений автором роботи [6], показує, що поряд з порушеннями в аналітичному обліку (відсутність документів, які характеризують технічний стан основних засобів; відсутність ведення інвентарних карток аналітичного обліку основних засобів) є також порушення, пов'язані з оцінкою основних засобів і оприбутковуванням основних засобів за завищеною ціною їх придбання, включенням зайвих витрат на транспортування та монтаж.

Також важливим елементом організації обліку основних засобів є їх достовірна оцінка на дату балансу, а «без оцінки і калькуляції губляться основні характеристики бухгалтерського обліку як системи, що виробляє інформацію про найважливіші вартісні узагальнені показники» [7].

Відповідно до п. 30 МСФО 16 методологія відображення в обліку основних засобів передбачає, що після визнання активом, об'єкт основних засобів повинен враховуватися за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації основних засобів і накопичених збитків від знецінення, тобто відбиватися за первісною вартістю.

Згідно норм П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства можуть використовувати два види оцінки вартості основного засобу: за історичною собівартістю і справедливою вартістю [2].

Також існують проблем методологічного та практичного плану, пов'язані з переоцінкою основних засобів. МСФО 16 передбачає переоцінку основних засобів за справедливою вартістю об'єкта в разі надійної оцінки справедливої вартості. Однак механізм визначення справедливої вартості в Україні не регламентований жодним законодавчим актом.

Концепція справедливої вартості ґрунтується на вартості, по якій одні й ті ж товарно-матеріальні цінності можна обміняти між незалежними і зацікавленими учасниками ринку, однак більшість підприємств суб'єктивно підходить до встановлення цієї вартості, усвідомлено завищуючи або занижуючи вартість своїх активів. В результаті цього порушується один з базових принципів обліку -- принцип обачності.

Вирішити цю проблему можливо шляхом розробки конкретного П(С)БО або методичних рекомендацій, які б чітко визначали критерії активних ринків, на яких формується справедлива вартість того чи іншого активу.

Кожен з методів оцінки має як свої переваги, так і недоліки. Оцінка активів за історичною собівартістю ефективна при проведенні аналізу фінансового стану. Проте цьому методу оцінки основних засобів притаманні і недоліки, а саме:

— цінність основних засобів з часом змінюється, оскільки скорочується термін служби, основні засоби зношуються, стають морально і фізично застарілими;

— формування первісної вартості основних засобів залежить від витрат, що здійснюються для приведення основного засобу до стану, придатного для використання, перелік таких витрат залежить від того, яким шляхом основні засоби надходять на підприємство [8].

Перевагами оцінки основних засобів за справедливою вартістю є можливість відносно точно показати майновий стан підприємства, тому цей метод доцільно використовувати при аналізі платоспроможності. Однак така оцінка викривляє фінансовий результат господарчої діяльності підприємства.

Відповідно, оцінка реального стану справ як за допомогою першого, так і другого підходу завжди відносна, оскільки, уточнюючи один показник бухгалтерської звітності, вони автоматично спотворюють інший.

Одним із критеріїв визнання основних засобів є поступове перенесення вартості основних засобів на вартість продукту, що виробляється за їх участю.

Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища основні засоби зношуються і поступово переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміну їх служби шляхом нарахування зносу (амортизації) за встановленими нормами.

Важливим питанням, яке виникає при обліку основних засобів при оподаткуванні та бухгалтерському обліку, є визначення найкоротшого терміну служби, що чітко передбачено Податковим кодексом. Однак, мінімальний термін, що передбачений ПКУ, часто перевищує фактичний термін експлуатації певних активів, що ускладнює амортизацію цих об'єктів.

Недосконалі процедури бухгалтерського обліку основних засобів впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання та якість їх звітності, що спричиняє багато проблем у сучасній економіці, а саме:

— надмірне зношення устаткування із-за завищених мінімальних термінів експлуатації приводить до зниження конкурентоспроможності продукції;

— неправильна оцінка основних засобів спотворює показники ефективності їх використання, що може бути однією із причин низької інвестиційної активності;

— недостатньо реальна оцінка активів викривляє вартість майнових комплексів, наслідком цього може бути їх необґрунтоване дроблення.

Таким чином, система бухгалтерського обліку основних засобів потребує вдосконалення. Необ-

хідний комплексний підхід до організації обліку основних засобів, що здатний забезпечить необхідні умови і можливості використання цінної облікової інформації для прийняття управлінських рішень щодо оцінки і ефективного використання основних засобів.

Висновки. Процес обліку основних засобів повинний бути організований як цілісна, єдина система взаємопов'язаних методів, які охоплюють весь комплекс облікових процедур щодо виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації. З метою створення цілісної системи необхідне вирішити низку проблемних питань обліку основних засобів, а саме:

— усунути розбіжності між критеріями, згідно яких актив визнається основним засобом

— вибір оптимальної за складом і обсягом облікової інформації;

— нераціональність технології вирішення облікових завдань, у тому числі питань оцінки необоротних активів.

— визначення мінімального терміну корисного використання;

— нераціональність схем документообігу.

Основними шляхами вдосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація кожної форми документів і регістрів обліку, методів збору, обробки та узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.

Список літератури

основні засоби бухгалтерський облік

1. Кравченко М.В., Дроздова Ю.А. Складові управління процесом обліку основних засобів. Науковий вісник Ужгородського національного університету.2017. Вип. 14. Ч. 1. С. 164-167.

2. Положення (стандарт) бухгалтерского обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0288-00#Text(дата звернення: 25.11.2020).

3. Зміни до Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затв. наказом Міністерства фінансів № 947 від 14.11.2013 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z2065-13#Text(дата звернення: 25.11.2020).

4. Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=92410&cat_id=92408(дата звернення: 25.11.2020).

5. Податковий кодекс України. URL: http://minrd.gov.ua/nk(дата звернення: 25.11.2020).

6. Бутинець Т.А. Внутрішній аудит основних засобів: виявлення типових порушень в обліку. Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.2014. № 3. С. 3-12.

7. Палій В.Ф., Соколов Я.В. Введення в теорію бухгалтерського обліку. Москва : Фінанси, 1979. 225 с.

8. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 11 від 23.01.2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/v0011201-15#Text(дата звернення:

25.11.2020) .

References

1. KravchenkoM.V., DrozdovaYu.A. (2017). Components of managing the process of accounting for fixed assets. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University,vol. 14, part 1, рр. 164-167.

2. Regulation (standard) of accounting 7 "Fixed assets", approved. by order of the Ministry of Finance of Ukraine № 92, dated April 27, 2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#Text (accessed: 25.11.2020).

3. Changes to the Regulation on accounting of non-current assets of budgetary institutions, approved by order of the Ministry of Finance № 947 dated 14.11.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2065-13#Text (accessed:

25.11.2020) .

4. International standards of financial reporting and accounting. Official site of the Ministry of Finance of Ukraine. URL: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=92410&cat_id=92408 (accessed: 25.11.2020).

5. Tax Code of Ukraine. URL: http://minrd.gov.ua/nk (accessed: 25.11.2020).

6. Butynets T.A. (2014). Internal audit of fixed assets: detection of typical violations in accounting. Problems of theory and methodology of accounting, control and analysis,no. 3, рp. 3-12.

7. Paliy V.F., Sokolov Y.V. (1979). Introduction to the theory of accounting. Moscow: Finance, 225 p.

8. Methodical recommendations on accounting of fixed assets, approved by the order of the Ministry of Finance of Ukraine № 11 dated January 23, 2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0011201-15#Text (accessed:

.

Размещено на Allbest.ru