Аудит операцій з необоротними активами за видами діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит операцій з необоротними активами за видами діяльності підприємства

Гончар Л.В.

к.е.н., доц. каф. обліку і аудиту ДДПУ

Дудник А.А.

студентка І курсу магістратури спеціальності «Облік і оподаткування»

У статті визначено мету, завдання, предмет та об'єкти аудиту необоротних активів, а також розроблені етапи науково обґрунтованої послідовності аудиту необоротних активів за видами діяльності підприємства

Ключові слова: необоротні активи, аудит необоротних активів, план аудиту, програма аудиту необоротних активів, етапи аудиту необоротних активів аудит необоротний актив перевірка

Постановка проблеми

Питома вага необоротних активів на більшості сучасних підприємств займає майже 50% у структурі всіх активів, а отже вони є основою забезпечення його виробничої діяльності. До необоротних активів відносять: основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, довгострокові біологічні активи та інші необоротні активи. Від того, яким чином відбувалося їх формування на початку діяльності підприємства, як вони використовуються у виробничому процесі, як змінювалася їх структура та якісні характеристики, наскільки ефективно відбувається їх використання та відтворення, залежить подальший успіх підприємства в короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Для отримання неупередженої думки щодо достовірності інформації та звітів, що надаються залучають незалежних аудиторів. Аудит необоротних активів є невід'ємною частиною загального аудиту суб'єкта господарювання і відіграє важливу роль з урахуванням сучасних економічних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у розкритті питань організації і методики аудиту необоротних активів зробили такі відомі зарубіжні та вітчизняні дослідники, як: М.Т. Білуха, М.І. Бондар, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, А.Д. Шеремет та інші. Проте, трансформація економічних умов і зміни у бухгалтерському обліку, пов'язані з його реформуванням відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, змінюють інформаційну базу аудиту, потребують нових підходів до його застосування, з огляду на це теоретичні і практичні проблеми організації і методики необоротних активів потребують поглибленого дослідження.

Мета дослідження. Метою даної статті є дослідження організації та методики проведення аудиторської перевірки необоротних активів та пошук шляхів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу

Для того щоб провести аудит необоротних активів, слід спочатку визначити мету і завдання перевірки.

Так, метою аудиту операцій з необоротними активами є встановлення: достовірності первинних даних відносно руху необоротних активів; повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку необоротних активів та його відповідності прийнятій обліковій політиці; достовірності відображення стану необоротних активів у звітності господарюючого суб'єкта; відповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному законодавству [3, с. 386].

Завданнями аудиту операцій із необоротними активами є:

- встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання необоротних активів;

- перевірка ефективного використання та збереження;

- перевірка правильності нарахування зносу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів;

- підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

- перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку зазнаних витрат;

- вивчення законності проведення операцій, пов'язаних зі списанням необоротних активів унаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

- підтвердження законності та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку та звітності операцій із необоротними активами [1, с. 56].

Предметом аудиту операцій з необоротними активами є господарські процеси та операції, пов'язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами [4, с. 220].

Виходячи з цілей, які необхідно досягнути аудитору при дослідженні операцій з необоротними активами, формуються об'єкти аудиту:

1. Елементи облікової політики [3, с. 387]:

• перелік первинних документів з обліку необоротних активів;

• список осіб, які мають право підписувати документи з обліку необоротних активів;

• порядок контролю за матеріально відповідальними особами;

• порядок оцінки та переоцінки необоротних активів;

• строк корисної експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів;

• порядок і метод нарахування зносу необоротних активів;

• порядок обліку витрат на ремонт.

2. Операції з обліку:

• основних засобів;

• інших необоротних матеріальних активів;

• нематеріальних активів;

• зносу необоротних активів;

• довгострокових фінансових інвестицій;

• капітальних інвестицій;

• довгострокової дебіторської заборгованості;

• відстрочених податкових активів;

• інших необоротних активів.

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності.

4. Інформація про порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, недостачі, зловживання, які знайшли підтвердження в актах ревізій, перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

Інформаційними джерелами отримання аудиторських доказів по обліку необоротних активів, як правило, визначені: первинні і зведені документи (акти, накладні, платіжні доручення, довідки, договори, кошториси і плани на ремонт, інвентарні картки, інвентаризаційні описи та інше); облікові регістри (Журнали 3, 4, відомості аналітичних рахунків, Головна книга, оборотно - сальдова відомість та інше); звітність (фінансова, управлінська, статистична, податкова); акти попередніх перевірок аудиторської фірми, податкової інспекції та інші накази, розпорядження підприємств [2, c. 34].

Для здійснення аудиту необоротних активів необхідно визначитися з етапами перевірки. Пропонуємо виділити наступні:

Перший етап - планування аудиту. Застосовується з метою збору інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, систему управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення суб'єктом господарювання визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання. На цьому етапі вивчаються та аналізуються:

- нормативно-правові акти, установчі, розпорядчі та інші документи суб'єкта господарювання;

- розпорядчі документи органу управління суб'єкта господарювання;

- фінансова і статистична звітність суб'єкта господарювання та у разі потреби інших суб'єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності;

- матеріали попередніх контрольних заходів.

За результатами опрацювання інформації складається план аудиту, який затверджує керівник аудиторської фірми.

План повинен включати:

• стислу характеристику суб'єкта, фінансово-господарська діяльність що підлягає аудиту;

• обґрунтування попередньо виявлених недоліків і проблем, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю;

• обсяг аудиту - напрями чи питання діяльності, які передбачається перевірити; фактори, які можуть впливати на хід аудиту та його результати;

• склад фахівців, що залучаються в процесі проведення аудиту;

• графік проведення аудиту.

Другий етап - підготовка програми проведення аудиту з урахуванням його плану. Під час даного етапу:

• уточнюється інформація, зібрана на першому етапі, та конкретизуються і аналізуються недоліки і проблеми, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово -господарською діяльністю суб'єкта господарювання;

• готується програма проведення аудиту, у якій зазначається перелік ризикових операцій фінансово -господарської діяльності суб'єкта господарювання, які передбачається перевірити, методи перевірки та процедура їх застосування, а також відповідальні особи та графік проведення.

Підготовка програми аудиту передбачає:

• уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту;

• надання попередньої оцінки стану внутрішнього контролю;

• конкретизації факторів ризику;

• визначення переліку аудиторських процедур, необхідних для проведення аудиту в розрізі кожного поставленого питання (фактору ризику), та обсяг вибірки для проведення перевірки кожного визначеного питання (фактору ризику);

• визначення рівня суттєвості факторів ризику;

• складання програми аудиту.

Уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту, передбачає поглиблене дослідження визначених факторів ризику.

Попередня оцінка стану внутрішнього контролю полягає у дослідженні сукупності внутрішніх правил та процедур контролю, що запроваджені керівництвом об'єкта аудиту для досягнення поставленої мети, забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування об'єкта аудиту, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження, раціонального та економного використання активів, запобігання та викриття фальсифікацій і помилок, подання достовірної фінансової звітності.

З метою оцінки стану внутрішнього контролю досліджуються:

• основні принципи управління об'єктом аудиту;

• наказ про облікову політику щодо забезпечення надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів об'єкта аудиту при складанні фінансової звітності, зокрема шляхом визначення принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності; забезпечення повноти і точності складання первинних документів та якості первинної інформації, необхідної для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень;

• графік документообігу щодо наявності затверджених положень дотримання законодавства щодо зберігання та знищення бухгалтерських документів, встановлення правил прийому документів на виконання, їх реєстрації і обробки, наявність контролю за дотриманням графіка документообігу;

• розпорядчі та інші документи про дотримання законодавства щодо

використання коштів імайна тапідписанняфінансовихдокументів;

дотримання термінів і правил проведення інвентаризацій, бухгалтерських звірок, передачі справта іншихпроцедурвнутрішньогоконтролю;

забезпечення умов длязбереженнякоштів іматеріальнихцінностей;

закріплення осіб, відповідальних за здійснення внутрішнього контролю, та визначення для них кола обов'язків;

• наявність підрозділу внутрішнього контролю, його статус, підпорядкованість, результати і якість його роботи: забезпечення постійного аналізу цільового, ефективного і економного використання усіх видів ресурсів; своєчасність і повнота здійснюваних контрольних заходів з огляду на наявні ризики та правильність документування виявлених порушень і недоліків; обґрунтованість застосування методів контролю; своєчасність і обґрунтованість внесення за результатами контрольних заходів пропозицій керівництву з метою усунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків та удосконалення внутрішнього контролю; повнота заходів, які вживаються для забезпечення врахування наданих пропозицій;

• кадрова політика щодо кваліфікаційних вимог до осіб, які займають відповідальні посади, та частота зміни працівників на відповідальних посадах;

• порядок підготовки внутрішньої звітності для цілей управління (управлінської звітності) тощо.

За результатами вивчення системи внутрішнього контролю необхідно дати позитивну, умовно позитивну або негативну оцінку та визначити, чи забезпечує внутрішній контроль самостійне виявлення та виправлення суб'єктом господарювання можливих ризиків.

Позитивну оцінку аудитор дає в тому випадку, якщо система внутрішнього контролю попереджує, виявляє та своєчасно виправляє ті суттєві помилки в роботі персоналу, які можуть бути своєчасно попереджені і виправлені як в частині використання майна, так і в частині визначення окремих статей доходів і витрат та фінансового результату.

Умовно позитивну оцінку необхідно дати в тому випадку, коли система внутрішнього контролю є недостатньою для попередження всіх суттєвих порушень і недоліків у діяльності об'єкта аудиту.

На негативну оцінку заслуговує та система внутрішнього контролю, яка по причині недоліків її організації не попереджує (або не має змоги попереджувати) суттєві для об'єкта аудиту помилки, що негативно впливають на використання активів, формування статей доходів і витрат та на фінансовий результат.

Негативна оцінка системи внутрішнього контролю збільшує ризики можливого допущення об'єктом аудиту порушень і недоліків, тому вимагає планування більшого обсягу аудиторських процедур.

Під час проведення аудиту програма аудиту може бути переглянута, доповнена та уточнена. Із зазначеною програмою ознайомлюється керівник суб'єкта господарювання.

Третій етап -- перевірка ризикових операцій фінансово -господарської діяльності суб'єкта господарювання. Під час цього етапу підтверджується або спростовується інформація стосовно недоліків і проблем в управлінні такою діяльністю. У ході перевірки аналізуються:

• дані фінансових та бізнес-планів, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної та фінансової звітності, договорів, розпорядчих та інших документів суб'єкта господарювання, пов'язаних з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності та організацією внутрішнього контролю;

• фактична наявність та стан необоротних активів.

Четвертий етап - звітування про результати аудиту. Під час четвертого етапу готуються висновки за результатами оцінки рівня управління фінансово - господарською діяльністю суб'єкта господарювання виходячи з істотності їх впливу на фінансово-господарську діяльність.

За результатами аудиту складається висновок, який повинен включати думку аудитора стосовно дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.

Загальну схему аудиту операцій з необоротними активами можна дослідити за допомогою рисунку 1.

Аудит необоротних активів розпочинається з перевірки надходження необоротних активів - перевіряється правильність відображення в обліку їх надходження.

Аудитор перевіряє чи створена комісія приймання необоротних активів та оформлення її результатів:як оформлені договори купівлі -продажу

необоротних активів, протоколи договірних цін, правильність в первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів (документах «Введення в експлуатацію»).

Важливою умовою збереження необоротних активів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі аудиту аудитор перевіряє повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик.

Рис. 1. Загальна схема аудиту операцій з необоротними активами

Аудитор перевіряє чи правильно виділено ПДВ при придбанні необоротних активів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів необоротних активів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання.

Потім проводиться контроль вибуття необоротних активів -- перевірка дозволу та порядку ліквідації необоротних активів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання необоротних активів тощо незалежно від форми власності підприємства.

При перевірці ліквідації необоротних активів у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію необоротних активів. Слід перевірити чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

Наступний етап аудиту необоротних активів на підприємстві - перевірка нарахування зносу (амортизації) на основні засоби -- перевіряється застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинногозаконодавства;порядкунарахуванняпідприємством

зносу(амортизації) основних засобів; правильність відображення в обліку зносу необоротних активів залежно від форм власності.

При перевірці проведення індексації необоротних активів -- перевіряється наявність проведення індексації балансової вартості необоротних активів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; порядку відображення в обліку результатів індексації необоротних активів.

Аудитор перевіряє відображення у відповідних підтверджуючих документах результати переоцінки необоротних активів.

Потім проводиться перевірка порядку відображення ремонту необоротних активів -- перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт необоротних активів.

Аудитор з'ясовує, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об'єкта необоротних активів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

На заключному етапі аудитору необхідно провести перевірку тотожності показників звітних форм по необоротних активах, даних звітності та Головної книги, показників Головної книги і регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Обрані методи перевірки та процедура їх застосування повинні забезпечувати обґрунтованість висновків за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання. Найбільш доцільними методичними прийомами, які можна застосовувати у ході перевірки необоротних активів на нашу думку є: інвентаризація, обстеження, спостереження, дослідження документів, формальна, логічна, експертна, зустрічна, арифметична, нормативна та взаємна перевірка, а також хронологічний аналіз господарських операцій, опитування, оцінка документів за даними кореспондуючих рахунків, статистичні звіти, економічний аналіз.

Висновки та перспективи подальших досліджень

На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що процесам аудиту необоротних активів на підприємстві необхідно приділяти особливу увагу. Проведення якісного аудиту необоротних активів значною мірою пов'язано із методикою його проведення. Під час формування методики аудиту необоротних активів необхідно враховувати специфіку діяльності кожного підприємства, та будувати план і програму перевірки з урахуванням обсягів і якості наданої інформації.

Вітчизняна методика проведення аудиту необоротних активів є недосконалою, і не відображає повноти та взаємозв'язку між етапами аудиту цих активів. У результаті проведеного дослідження запропоновано власні удосконалені етапи аудиту необоротних активів.

Під час аудиту необоротних активів обов'язковій оцінці повинно підлягати рівень управлінняфінансово -господарськоюдіяльністю суб'єкта господарювання, яке полягає у забезпеченні: дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб'єкта господарювання; достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; збереження активів; досягнення визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності.

У подальшому дослідженні, вважаємо за потрібне зосередити увагу на питанні інформаційного забезпечення аудиту необоротних активів на кожному його етапі.

Список використаних джерел:

1. Аудит: методика і організація : навч. посібник / Н. І. Гордієнко, О. В.

2. Харламова, Ю. І. Мізік, О. О. Конопліна ; Харків. нац. ун -т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Харків : ХНУМГім.

3. О. М. Бекетова, 2017. - 319 с. Бурова Т. Експрес - аудит необоротних активів підприємства / Т. Бурова // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Економічні науки. - 2016. - № 1. -С. 33

4. 38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvmduce_2016_1_8.

5. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/ Ф.Ф.Бутинець. - 2-е вид., перероб. та доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 672 с.

6. Виноградова М. О. Аудит [текст] : навч. посіб. / М. О. Виноградова, Л. І. Жидєєва - К. : «Центр учбової літератури», 2014. - 654 с.

Размещено на Allbest.ru