Аудит стану розрахунків з бюжетом платника єдиного податку

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра обліку та оподаткування

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Аудит»

на тему: «Аудит стану розрахунків з бюжетом платника єдиного податку»

Студента 4 курсу 2-ої групи

Спеціальності « Облік і оподаткування»

Калашник Руслана Ігорівна

Керівник Доцент к.е.н Ганяйло О.М.

Київ 2021

Зміст

аудиторський податок облік контроль

• Вступ
• 1. Організаційно-економічний зміст розрахунків по єдиному податку
• 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства, оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю
• 3. Визначення аудиторського ризику і суттєвості помилок
• 4. Загальна стратегія та план аудиторської перевірки підприємства
• 5. Методичні прийоми та процедури отримання аудиторських доказів щодо достовірності розрахунків утримань єдиного податку
• 6. Документування та узагальнення результатів аудиту, їх вплив на прийняття управлінських рішень
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• Вступ
• Актуальність теми. Питання утримань єдиного податку із заробітної плати турбує багатьох, і в кожному випадку - не менше трьох: платника, одержувача і виконавця-бухгалтера, що служить їхнім інтересам.
• На сьогоднішній день облік утримань єдиного податку із заробітної плати як в Україні, так і в інших країнах світу, потребує постійного контролю та вдосконалення. Будь-яка помилка, невірний запис чи відсутність певного виду документації може автоматично стати причиною проблем з утримань єдиного податку із заробітної плати, створення серії порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Тому вивчення проблем аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати та шляхів їх вирішення послугують джерелом покращення облікового процесу на підприємстві.
• Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Дослідженням проблем аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати займалося дуже багато науковців. З них можна виділити таких, як Кірейцев Г.Г., Сук Л.К., Калюга Є.В., Гуцаленко Л.В., Бутинець Ф.Ф., Грушко В.І., Давидов Г.М., Кулаковська Л.П., Макаренко А.П., Огійчук М.Ф., Піча Ю.В., Савченко В.Я., Усач Б.Ф. та інші. Проте окремі аспекти теорії та практики даного питання залишаються дискусійними та потребують подальших наукових досліджень і розробок у напрямі їх удосконалення. Зокрема, це стосується визначення аудиторського ризику і суттєвості помилок, методичних прийомів та процедур отримання аудиторських доказів щодо достовірності розрахунків утримань із заробітної плати, документування та узагальнення результатів аудиту. Необхідність ефективного розв'язання цих питань зумовлює актуальність теми дослідження.
• Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних та практичних аспектів аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати та шляхів їх удосконалення.
• Поставлена мета обумовила наступні завдання:
• - з'ясувати економічний зміст, класифікацію та оцінку утримань єдиного податку із заробітної плати;
• - дослідити організаційно-економічну характеристику базового підприємства, провести оцінку ефективності системи обліку і внутрішнього контролю;
• - визначити аудиторський ризик і суттєвість помилок;
• - розглянути загальну стратегію та план аудиторської перевірки підприємства;
• - розкрити методичні прийоми та процедури отримання аудиторських доказів щодо достовірності розрахунків утримань єдиного податку із заробітної плати;
• - розглянути питання документування та узагальнення результатів аудиту, їх вплив на прийняття управлінських рішень.
• Об'єктом дослідження є процес аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати Національного університету харчових технологій.(Далі )
• Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати.
• Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та емпіричні методи пізнання досліджуваних явищ і процесів. Для дослідження теоретико-методичних засад аудиту утримань єдиного податку із заробітної плати застосовувались загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, порівняння.
• Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дослідження виступають законодавчі та нормативні документи, монографії та статті зарубіжних і вітчизняних авторів, автореферати кандидатських дисертацій, підручники та навчальні посібники з теми дослідження та ресурси мережі Інтернет. Практична частина роботи виконана на базі фінансової звітності та іншої документації, яка характеризує особливості утримань із єдиного податку заробітної плати працівників .
• Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Економічний зміст, класифікація та оцінка утримань єдиного податку

Обов'язкові нарахування та утримання із єдиного соціального внеску перебувають у центрі уваги різних користувачів облікової інформації. Для найманих працівників вони визначають суму заробітної плати, що підлягає виплаті, формують ефективну систему соціального захисту населення. Для суб'єкта господарювання виступають складовою витрат, що визначають собівартості продукції і впливають на фінансовий результат господарської діяльності. Для держави відіграють важливу роль у формуванні надходжень для забезпечення виконання соціальних функцій. Для кожної із сторін значення обов'язкових нарахувань та утримань оцінюється по-різному, але їх здійснення торкається інтересів всіх користувачів, особливо на фоні останніх змін у законодавстві країни. З 1 січня 2011 року вступив в дію Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до якого вже було внесено чимало змін. Закон регулює порядок сплати таких утримань із заробітної плати як єдиного соціального внеску, що замінивзбори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування.

У зв'язку з цими нововведеннями, для бухгалтера дуже важливо проаналізувати всі зміни, які відбулися за минулий рік у організації та методиці бухгалтерського обліку єдиного соціального внеску(далі ЄСВ).

За визначенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464), під єдиним внеском необхідно розуміти консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Слід зауважити, що це не означає ліквідацію зазначених чотирьох фондів. Пенсійний фонд (далі ПФ) згідно з положеннями Закону № 2464 уповноважений вести облік платників ЄСВ, забезпечувати збір і ведення обліку страхових коштів і контролювати їх сплату. ПФ розподілятиме суми ЄСВ, що надійшли на рахунок, за видами соціального страхування на централізовані рахунки фондів соціального страхування відповідно до визначених Законом № 2464 пропорцій. Для обліку та ідентифікації платників внеску та застрахованих осіб Пенсійний фонд веде Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок складається з двох частин:

- нарахувань (так званий внесок зверху) - сплачуються за найманого працівника, але за рахунок коштів роботодавця;

- утримань (так званий внесок знизу) - сплачуються роботодавцем за рахунок доходу найманого працівника.

Базою для справляння ЄСВ як у частині нарахувань, так і в частині утримань, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Склад перерахованих виплат визначається пп. 4.3.5 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі по тексту Інструкція № 21-5). Крім того, до бази для нарахування та утримання ЄСВ включаються також лікарняні та винагороди за виконані роботи (надані послуги) за договорами цивільно-правового характеру.

Не включаються до бази для нарахування та утримання ЄСВ виплати, зазначені в Постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюється за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування, що дорівнює 17-ти розмірам прожиткового мінімуму (далі - ПМ) для працездатних осіб.

При нарахуванні ЄСВ на суми лікарняних, відпускних, період яких перевищує один місяць, застосування максимальної величини здійснюється окремо за кожний місяць.

Також, частиною 2 ст. 7 Закону № 2464 і пп. 4.3.4 Інструкції № 21-5 передбачено особливий порядок нарахування ЄСВ для:

1) осіб, які виконують роботу (надають послуги), строк виконання якої (яких) перевищує календарний місяць;

2) осіб, яким після звільнення нараховано зарплату (дохід) за відпрацьований час або за рішенням суду, - середня зарплата за вимушений прогул.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування. Сплачувати ЄСВ роботодавці зобов'язані при кожній виплаті заробітної плати не рідше двох разів на місяць, на суми якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум. Розглянемо на конкретному прикладі бухгалтерський облік операцій з нарахування та утримання ЄСВ.

З 11.07.2011 р.наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2011 р. № 664 були внесені зміни до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. У результаті, розрахунки з Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо сум допомоги необхідно вести на субрахунку 378 "Розрахунки з державними цільовими фондами" (до змін вели на субрахунку 652), а розрахунки з ЄСВ - на субрахунку 651 [5]. ЄСВ, що нараховується на суму лікарняних, на наш погляд, потрібно відображати у складі тих витрат, у складі яких відображається зарплата відповідного працівника. Водночас, на практиці існує усталений підхід, при якому ці виплати відображають на субрахунку 949 "Інші операційні витрати".

Підприємці повинні звітувати щодо сум нарахованого ЄСВ за виплатами працівникам згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2 (далі - Порядок № 22-2). До цього документа затверджено 6 додатків. У додатку 1 наведено Довідник категорій страхувальників, які сплачують ЄСВ, у додатку 2 - Таблиця відповідності кодів категорії застрахованої особи та кодів бази нарахування та розмірів ставок ЄСВ, у додатку 3 - Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Додатки 4-6 - це звіти, які зобов'язані подавати різні категорії страхувальників до органів ПФУ, у строк не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Страхувальники-роботодавці зобов'язані подавати на своїх найманих працівників та осіб, які працюють у них за цивільно-правовими договорами, додаток 4 до Порядку № 22-2 "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України".

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які не використовують працю найманих працівників, додаток 4 не подають, а щодо нарахованих внесків за себе звітують щороку за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку № 22-2 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску". Таким чином, уперше за себе приватні підприємці повинні будуть відзвітувати за результатами 2011 року до 1 квітня 2012 року.

Додаток 6 подається особами, які досягли 16 років та не належать до кола осіб, котрі підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також добровільно застраховані члени фермерського господарства, особистого селянського господарства.

Із запровадженням ЄСВ зменшилося навантаження на роботодавців, пов'язане з адмініструванням сплати страхових внесків. Також, підчас реєстрації підприємства потрібно лише зареєструватися в органах Пенсійного фонду як платник єдиного соціального внеску.

Із запровадженням ЄСВ скоротилася трудомістка та паперова робота бухгалтерів, оскільки замість чотирьох соціальних внесків тепер необхідно нараховувати та утримувати лише один, що в свою чергу полегшує і процес звітування.

Проте, до недоліків запровадження ЄСВ слід віднести достатньо високі штрафи за несвоєчасність сплати та допущення помилок при нарахуванні та утриманні ЄСВ, також збільшення соціального навантаження на фізичних осіб-підприємців, адже вони окрім єдиного податку, зобов'язані сплачувати ЄСВ від розміру мінімальної заробітної плати незалежно від суми доходу.

В цілому, запровадження ЄСВ є позитивним кроком у реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте, потребує подальшого вдосконалення.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства, оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю

Об'єктом дослідження в роботі обрано ТОВ Агропродсервіс

Компанія була заснована в 1999 році на базі колгоспу в с. Настасові. Засновником став Іван Адамович Чайківський, йому допомагали два його брати -- Віталій, який згодом став технічним директором компанії, та Адам, який очолив елеватор у смт Козові.

«Агропродсервіс» одним з перших почав надавати послуги з виробництва та реалізації елітної продукції рослинництва і тваринництва, зберігання сільськогосподарської продукції в елеваторі.

У рік заснування на підприємстві працювало лише 60 працівників, проте його успішна діяльність призвела до значного зростання штату.

Напрямок рослинництва очолює Андрій Баран, тваринництва -- Роман Березовський.

ПАП «Агропродсервіс» є ініціатором та засновником Асоціації свинарів України.

Основним видом діяльності підприємства є рослинництво, зокрема зернові та олійні культури. Земельний банк становить близько 37 тис. га посівної землі. Профільними культурами є озима пшениця, ячмінь, соя, ріпак, кукурудза, соняшник, цукровий буряк. У смт Козова зведено власний елеватор потужністю 150--160 тис. тонн одночасного зберігання. Частина продукції йде на виробництво комбікормів на власному комбікормовому заводі проектною потужністю 10 т/год.

У 2003 році «Агропродсервіс» отримав статус насінгоспу, в липні 2012 року відкрито насіннєвий завод потужністю 15 тонн на годину.

Від 2005 року підприємство працює також у галузі тваринництва, зокрема свинарства. Тут вирощують свиней порід Ландрас, Дюрок, Гемпшир, П'єтрен польської селекції. У березні 2006 року ПАП «Агропродсервіс» отримало статус племрепродуктора, а у травні 2009 року -- племзаводу з розведення свиней породи Ландрас. Від 2008 до 2010 року завдяки потужному інвестуванню у виробництво компанія наростила поголів'я з 360 до 3 020 свиноматок. Від 2008 року на підприємстві вирощується також м'ясна та молочна велика рогата худоба. Для підтримки даного напрямку в підприємстві функціонує 4 м'ясо-молочні ферми.

Від 2012 року компанія також почала розвивати сектор птахівництва. У с. Гарбузів Зборівського району зведено птахівничий комплекс на 350 тис. голів курей-бройлерів.

Станом на 1 жовтня 2013 року загальне поголів'я свиней становило 62 000, у тому числі 5 228 свиноматок. Поголів'я великої рогатої худоби налічує 2850 голів, свійської птиці -- близько 250 тис. голів. Підприємство реалізує свою продукцію виключно на території України. Загалом продукція тваринництва становить близько 20 % від всієї виробленої на «Агропродсервісі».

15 вересня 2016 року в Настасові Тернопільського району на базі підприємства відкрили завод із переробки сої

Згідно НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань [12].

До складових власного капіталу відносять: зареєстрований капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Згідно методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності (затв.Наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. № 433) у І розділі пасиву балансу «Власний капітал» об'єднано статті:

- «Зареєстрований капітал» наводиться зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.

- «Капітал у дооцінках» наводиться сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.

- «Додатковий капітал» відображається емісійний дохід (сума, на яку вартість продажу акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість), вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та інші складові додаткового капіталу.

У разі якщо інформація про розмір емісійного доходу та накопичених курсових різниць відповідає ознакам суттєвості, вона розкривається у додаткових статтях «Емісійний дохід» та «Накопичені курсові різниці». До підсумку балансу включається загальна сума додаткового капіталу.

- «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

- «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

- «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

- «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.

Відповідно Закону України «Про господарські товариства», Господарського та Цивільного кодексів України до статутного капіталу можна вносити: грошові кошти в національній та іноземній валюті; рухоме майно; нерухоме майно; права користування майном; права користування землею, водою та іншими природними ресурсами; майнові права на об'єкти інтелектуальної власності; цінні папери.

У бюджетних установах під власним капіталом розуміють сукупність коштів необоротних активів бюджетної установи та результати її діяльності. Кошти необоротних активів характеризують стан цих коштів, тобто ступінь їх придатності для використання установою, а також вказують на ступінь фінансування видатків бюджетних установ.

Основою обліку коштів та результатів діяльності є первинні документи. Спеціальних документів для обліку господарських операцій з власним капіталом немає, тому основою для відображення змін у фондах та результатах операцій є інші документи.

Однією з форм річної фінансової звітності є Звіт про власний капітал ф. № 4-дс.(Додаток Г) По суті, у цьому звіті розкривають інформацію, відображену у розд. I Пасиву ф. № 1-дс, а саме:

* суму внесеного капіталу на початок і кінець звітного року;

* збільшення або зменшення залишку власного капіталу на початок року в результаті зміни облікової політики, виправлення помилок та інші зміни у порядку, передбаченому НП(С)БО 125;

* про зміни у складі і сумі власного капіталу, пов'язані з наданням або вилученням активів за рішенням власника;

* збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому НП(С)БО 121;

* профіцит/дефіцит, що склався у звітному періоді в результаті діяльності бюджетної установи.

Таблиця 1.2

Внесений капітал та фінансовий результат Агродпродсервіса за 2020 рік

Назва	Сума, тис грн
Внесений капітал	437 856,3
Капітал у дооцінках	10 736,8
Фінансовий результат	-148 718,0
Цільове фінансування	2 855,0
Всього	302 730,0

Власний капітал Агродпродсервісу з часом змінюється.

Результат зміни власного капіталу може проявлятись через його збільшення, зменшення або зміну структури при незмінності розміру. Збільшення власного капіталу бюджетної установи може відбуватись в результаті:

- додаткових внесків засновників до внесеного капіталу;

- безоплатного отримання активів;

- дооцінки активів;

- оприбуткування надлишків активів, виявлених під час інвентаризації;

- збільшення фінансового результату виконання кошторису звітного періоду.

Зменшення власного капіталу бюджетної установи можливо в наступних випадках:

- зменшення внесеного капіталу;

- перевищення суми уцінок над сумою дооцінок активів;

- безоплатної передачі активів;

- списання нестач активів, виявлених під час інвентаризації;

- при отриманні в кінці року від'ємного фінансового результату виконання кошторису (перевищення дебетового обороту за субрахунком 5511 «Фінансові результати виконання кошторису звітного періоду» над кредитовим за цим же субрахунком).

До зміни величини власного капіталу призводить також зміна облікової політики, виправлення помилок минулих періодів тощо.

3. Визначення аудиторського ризику і суттєвості помилок

Здійснюючи аудит єдиного податку утримань аудитор оцінює виявлені помилки та ризики.

Помилки бувають істотними, їх називають суттєвими, а незначні - нематеріальними (Суттєвою, або істотною, на Заході вважають помилку, яка окремо або в сукупності з іншими спотворює фінансову звітність на суму 4-5% від загальної звітності, або сама по собі незначна, чи змінює фінансовий результат на протилежний: збиток - на прибуток і навпаки). Завдання аудитора -- оцінити їх суттєвість.

Аудитор, підтверджуючи рівень відповідності зовнішнього обліку дійсності, використовує поняття «суттєвість».

На думку американських фінансистів, помилки або пропуски у звітності вважаються суттєвими, якщо вони можуть призвести до дезорієнтації у прийнятті рішень або втрати.

Бухгалтерська служба підприємства - це спеціалізований підрозділ або відділ, який веде бухгалтерський облік і складає бухгалтерські звіти на підприємстві.

Існує три основних рівні матеріальності. Помилки та упущення, невеликі обсяги яких не впливають на остаточне рішення користувача з цією інформацією, належать до першого рівня і вважаються нематеріальними. Наприклад, страховий поліс, придбаний клієнтом минулого року, був списаний на поточний рік і не розподілений на весь період страхування. Невеликий обсяг політики дозволяє визнати таку помилку нематеріальною, оскільки вона не вплинула на остаточний висновок аудитора про стан звітності клієнта.

Другий рівень суттєвості включає такі суттєві помилки та упущення, які вплинуть на прийняті користувачами рішення фінансові звіти, але загалом звітність відображає реальність. Наприклад, аудитор при інвентаризації запасів на кінець звітного періоду виявив невідповідність їх суми, відображеної в балансі. Виявлений факт матиме важливе значення для банку, який збирається надати підприємству кредит на фактичні запаси товарно-матеріальних цінностей, тому виявлена ??помилка є суттєвою.

При цьому встановлено, що інші статті балансу -- грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо -- і вся звітність загалом є достовірною і аудитор може це підтвердити без посилання на невідповідність інвентаризацій фактичним результатам їх перерахунку.

До третього рівня суттєвості належать такі помилки та упущення в обліку, через які неможливо визнати достовірність та об'єктивність усієї звітної інформації в цілому. Використовуючи таку інформацію, можна приймати принципово неправильні рішення.

Використання концепції суттєвості є невід'ємною частиною загальної методології, що визначає порядок здійснення аудиту балансу. Суттєвість має як якісний, так i кількісний аспекти. Перекручування факту в фінансовому звіті може бути несуттєвим, проте стати підставою для його розкриття.

Важливими моментами у прийнятті рішень є оцінка ризику аудитора та рівня суттєвості як невід'ємної частини ризику в умовах сьогодення. Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор висловить невідповідну думку, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію. У свою чергу, аудиторський ризик має три складові: власний ризик; ризик контролю; ризик невиявлення[5].

Оцінка аудиторського ризику повинна бути документально зафіксована за допомогою спеціальних робочих документів аудитора, які входять до складу аудиторського досьє. Багато зарубіжних і вітчизняних аудиторських фірм мають розроблені стандартні форми таких робочих документів.

Рекомендації щодо поняття суттєвості та його взаємозв'язків з аудиторським ризиком надає МСА 320 “Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту”. Поняття суттєвість застосовується зазвичай стосовно викривлень у фінансовій звітності і означає, що ці викривлення можуть вплинути на аудиторський висновок [14, с.30].

Розраховують аудиторський ризик за такою факторною моделлю [30]:

АР = ВР*РК*РН, (3.1)

де, АР - загальний аудиторський ризик;

BP - властивий ризик;

РК - ризик системи контролю;

РН - ризик невиявлення.

Тест для оцінки властивого ризику наведено в Додатку Г.1.

Тест для оцінки ризику системи контролю наведено в Додатку Г.2.

Тест для оцінки ризику невиявлення наведено в Додатку Г.3.

Загальна оцінка властивого ризику склала - 0,85, а ризику конролю - 0,75. Аудиторська фірма оцінила свій ризик (ризик невиявлення) у 21%, так як у фахівців (аудиторів) недостатньо великий досвід роботи на підприємствах аналогічного профілю, і так як конкретно з дана аудиторська фірма працює недавно.

Тепер можна розрахувати загальний аудиторський ризик:

АР = 0,85 * 0,75 * 0,21 = 0,134

Прийнятний аудиторський ризик дорівнює 13,4 %.

При визначенні рівня суттєвості аудитору слід зважати на такі фактори: абсолютна величина допустимої помилки; відносна величина суттєвості помилки; значущість та економічний зміст конкретної статті, щодо якої визначається суттєвість; сумарний (кумулятивний ефект) усіх виявлених аудитором помилок і можливих помилок, які залишились поза його увагою; мета проведення аудиту та користувачі інформації (зацікавлені сторони); можливість подальшого функціонування підприємства.

Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», суттєвою вважається інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними П(С)БО або МСФЗ і керівництвом підприємства.

Для розрахунку рівня суттєвості в якості базових показників були обрані: внесений капітал, власний капітал, кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом і чистий прибуток підприємства (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Розрахунок рівня суттєвості

Показники	Внесений капітал, тис	Власний капітал,тис	Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, тис	Чистий Прибуток, тис
Значення базового показника, тис. грн.	437 856,3	10 736,8	981	4925
Ступінь важливості базового показника	2	5	5	5
Значення базового показника для розрахунку, тис. грн	218 928,2	2 147,4	196,2	985
Рівень суттєвості	55 564,2

Таким чином, значення рівня суттєвості в складає 55 564,2 тис. грн.

Рівень суттєвості приймається до уваги на наступних етапах аудиторської перевірки: на етапі планування при визначенні змісту, витрат часу і обсягу застосовуваних аудиторських процедур; в ході виконання конкретних аудиторських процедур; на етапі завершення аудиту при оцінці впливу, що чиниться виявленими спотвореннями, на достовірність бухгалтерської звітності.

4. Загальна стратегія та план аудиторської перевірки підприємства

Важливим процесом, що гарантує ефективність проведення аудиту є встановлення його загальної стратегії. Загальна стратегія аудиту базується на меморандумі попереднього планування, який у процесі його подальшого вдосконалення є своєрідною організаційною основою для подальшого аудиту(рис. 4.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 4.1 Загальна стратегія аудиту

Після вибору загальної стратегії аудиту аудитор починає розробляти план та програму аудиту. Підготовка плану та програми аудиту, які важливі як для клієнта (контроль за діями аудитора для досягнення мети), так і для аудитора (забезпечення оперативного та точного аудиту).

Планування аудиту допомагає правильно організувати роботу аудитора, контролювати роботу помічників, залучених до аудиту, координувати роботу інших аудиторів та професіоналів інших професій. Планування - це початковий етап аудиту, під час якого визначаються обсяг та терміни проведення аудиту, розробляються план та програма аудиту, які визначають типи та послідовність дій аудитора.

Процес планування складається з трьох етапів: попереднє планування; складання загального плану; розробка програми аудиту [3, с. 89].

Під час етапу попереднього планування аудитор вивчає наявну та доступну інформацію про замовника. Для цього використовуються матеріали, що зберігаються у постійному архіві аудиторської фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для уточнення спірних питань можна звернутися до клієнта, попередньо погодивши з ним перелік питань, які потрібно обговорити. Інформація, яку зібрав аудитор про діяльність суб'єкта господарювання, дає можливість йому визначити ряд питань, для вирішення яких він може залучити додатково спеціалістів.

Після отримання ділової інформації в процесі попереднього планування аудитор переходить до розроблення загального плану аудиту. План розроблений з урахуванням специфіки бізнесу клієнта, систем обліку та внутрішнього контролю, визначених ризиків та обмежень суттєвості, координації та управління, підтримки та нагляду за асистентами аудиту, експертами та іншими фахівцями, які не здійснюють аудит тощо [3, с. 91].

Загальний план аудиту фінансової звітності і зокрема утримань із заробітної плати наведено в Додатку Д.1.

Важливим етапом сучасного процесу аудиту є вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю підприємства. Для оцінки системи внутрішнього контролю аудиторами було проведено тестування (Додаток Е.1). Також було проведено тестування внутрішнього контролю обліку заробітної плати та утримань з неї (Додаток Е.2).

Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства надала можливість розробити програму аудиту, визначити кількість, види та обсяги аудиторських процедур.

5. Методичні прийоми та процедури отримання аудиторських доказів щодо достовірності розрахунків з єдиного податку

Методичні прийоми аудиту утримань із заробітної плати в забезпечують комплексне і взаємопов'язане дослідження операцій і процесів діяльності підприємства щодо заробітної плати та утримань з неї з точки зору законності, доцільності та обґрунтованості.

Аудитор повинен розробити та виконати аудиторські процедури, що в заданих обставинах відповідають меті отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів [22]. Аудиторські докази, необхідні для обґрунтування аудиторських висновків, отримуються головним чином за допомогою аудиторських процедур, що виконуються в процесі аудиторської перевірки утримань із заробітної плати підприємства. Однак такі докази можуть також включати інформацію, отриману з інших джерел (наприклад, з попереднього аудиту) або в результаті виконання процедур контролю якості (процедур прийняття клієнта або продовження співпраці з клієнтом). Важливим джерелом аудиторських доказів є облікові записи підприємства. Інформація, що використовується в якості аудиторських доказів, може також бути підготовлена за допомогою експерта від управлінського персоналу.

Аудиторські докази складаються з інформації, яка підтверджує твердження управлінського персоналу, а також з будь-яких відомостей, що суперечать таким твердженням. Крім того, в деяких випадках відсутність інформації (наприклад, через відмову управлінського персоналу надати пояснення) використовується аудитором і, таким чином, також являє собою аудиторські докази.

Визначення факту отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів для зниження аудиторського ризику до припустимо низького рівню, що дозволяє аудитору зробити помірковані висновки, на підставі яких складатиметься аудиторських звіт, - це питання професійного судження.

Достатність та відповідність аудиторських доказів взаємозв'язані. Достатність - це міра кількості. Необхідна кількість аудиторських доказів при аудиті утримань із заробітної плати підприємства залежить від багатьох факторів, наприклад:

- оцінки ризиків суттєвого викривлення (чим вищий ризик, тим більше доказів необхідно отримати);

- характеру внутрішнього контролю: комп'ютеризований або ручний (якщо процедури внутрішнього контролю виконуються без застосування комп'ютерних систем (вручну), необхідно отримати більшу кількість аудиторських доказів);

- рівня довіри до ефективності внутрішнього контролю (високий рівень довіри потребує меншої кількості доказів, що отримуються в результаті виконання процедур по суті, і навпаки, при низькому рівні довіри необхідна більша кількість аудиторських доказів, що отримуються при виконанні процедур по суті);

- знань та досвіду аудитора (при первинному аудиті, як правило, треба отримати більшу кількість доказів, чим при аудиті, що проводиться не вперше);

- суттєвості статей (несуттєві статті потребують меншої кількості аудиторських доказів, однак, слід зазначити, що поняття суттєвості - відносне, і то, що для одного підприємства є несуттєвим, для іншого може бути суттєвим);

- знання, отримані під час аудиту (виявлені помилки можуть вимагати проведення додаткової роботи та отримання більшої кількості доказів); - джерело та надійність інформації.

Необхідна кількість доказів залежить від якості таких доказів (чим вище якість, тем менше доказів буде необхідно). Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не компенсує їхню низьку якість.

Відповідність - це міра якості аудиторських доказів, а сааме доречність та надійність. Доречність залежить від мети аудиторської процедури, а також, якщо доречно, від твердження, що розглядається. На надійність доказів впливає джерело їх отримання та їхній характер, а також індивідуальні обставини отримання. Доречність та надійність інформації впливають на якість всіх аудиторських доказів. На доречність інформації, що використовується в якості аудиторських доказів, може впливати напрямок тестування.

Певний набір аудиторських процедур може надавати аудиторські докази, доречні для деяких тверджень, але недоречні для інших. З іншого боку, аудиторські докази з різних джерел або різного характеру часто можуть бути доречними для одного й того самого твердження.

На надійність інформації, що використовується в якості аудиторських доказів, а отже і самих доказів, впливає джерело та характер інформації, а також умови її отримання. Існують важливі виключення із загальних правил щодо надійності різноманітних видів аудиторських доказів. Навіть якщо інформація, що використовується в якості аудиторських доказів, отримується з джерел за межами підприємства, певні існуючі обставини можуть впливати на її надійність. (Наприклад, інформація, отримана з незалежного зовнішнього джерела, може бути ненадійною, якщо джерело не є компетентним або експерту від управлінського персоналу не вистачає об'єктивності.) За умови визнання можливості існування виключень корисними можуть бути наступні загальні правила щодо надійності аудиторських доказів.

Надійність аудиторських доказів підвищується, якщо вони отримуються з незалежних джерел за межами підприємства. Надійність аудиторських доказів, що отримуються всередині підприємства, підвищується, якщо запроваджені підприємством відповідні процедури контролю є ефективними.

Аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (наприклад, в результаті спостереження за застосуванням процедур аудиту), є більш надійними, ніж дані, отримані опосередковано або на підставі припущень (наприклад, шляхом запитів щодо застосування процедур аудиту).

Аудиторські докази в документарній формі (на папері, в електронному вигляді або на іншому носії) є більш надійними, ніж дані, отримані в усній формі (наприклад, одночасно складений письмовий протокол зборів є більш надійним, ніж наступне усне викладення питань, що обговорювалися на зборах).

Аудиторські докази, що надаються оригіналами документів, є більш надійними, ніж докази, надані фотокопіями або факсимільними копіями чи документами, що були сфотографовані, оцифровані або іншим чином трансформовані в електронну форму. Надійність таких доказів може залежати від процедур контролю за їх підготовкою та зберіганням.

Згідно з МСА 500 «Аудиторські докази» для отримання доказів під час проведення аудиту утримань із заробітної плати виконуються такі процедури, як інспектування, спостереження, зовнішнє підтвердження, повторне обчислення, повторне виконання, аналітичні процедури та запит [22]. При цьому застосовуються такі методичні прийоми як перерахунок, перегляд, оцінка фактичної наявності, зіставлення, оцінка. Так, для перевірки застосовують методи зіставлення даних бухгалтерського обліку з первинними документами, перерахунки (аудитор перераховує суми, які були утримані, і порівнює з нормами чинного законодавства) тощо.

Незалежно від обраної методики аудиту утримань із заробітної плати, прийоми та методи проведення аудиту залишаються незмінними. Виходячи з виділених вище підходів, пропонується розглядати аудит утримань із заробітної плати в комплексі ймовірних завдань аудиту розрахунків за виплатами працівникам, з точки зору чітко визначеного напрямку та мети, з використанням методів організації перевірки, а саме: суцільної, вибіркової та

комбінованої перевірки, аналітичних процедур. Але незалежно від підходу до організації та методики аудиту утримань із заробітної плати, аудитору необхідно мати інформацію про системні зв'язки щодо формування інформації на підприємстві про розрахунки з оплати праці.

Метою аудиту єдиного податку є перевірка правильності, повноти та своєчасності відрахувань за всіма видами утримань із заробітної плати за відповідний період та перевірка своєчасності перерахування до бюджету.

Доцільно перевірити ПДФО та військовий збір на такі пункти:

1. База оподаткування: нарахована основна та додаткова заробітна плата, інші виплати (грошові та негрошові).

2. Ставка податку і збору.

3. Правильність обліку та звітності з утримань із заробітної плати.

5. Своєчасність оплати утримань із заробітної плати [3, с. 249].

Аудитор повинен встановити адекватність та законність джерел фінансування податків та зборів. Особливо обережно слід перевірити своєчасне перерахування податків та платежів - одночасно з отриманням коштів від банків на винагороду.

При перевірці інших видів утримань із зарплати (за виконавчими листами, за відшкодуванням заподіяної шкоди тощо) необхідно встановити реальність підстави для утримання даного стягнення та відслідкувати граничний рівень утримань із зарплати.

Під час перевірки аудитору важливо переконатися в дотриманні підприємством чинного законодавства щодо здійснених утримань із заробітної плати працівників, а також відповідність відображення даних операцій в бухгалтерському обліку і достовірність їх висвітлення у фінансовій звітності підприємства.

6. Документування та узагальнення результатів аудиту, їх вплив на прийняття управлінських рішень

Аудитор повинен документально оформити інформацією, яка є важливою з огляду формування аудиторських доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторська перевірка виконується у відповідності до МСА[22].

Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних або інших носіях. Робочі документи:

а) допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку;

б) допомагають здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;

в)містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудит був проведений відповідно до прийнятих принципів аудиту. Якщо виникає потреба, аудитор повинен продемонструвати контролюючим органам і в суді, що аудитор був добре спланований і відповідним чином контролювався, що зібрані свідчення достовірні, достатні і своєчасні, і що аудиторський висновок відповідає результатам перевірки.

Аудитор повинен готувати робочі документи, достатньо повні і детальні для забезпечення загального розуміння аудиторської перевірки. Він також повинен відображати у робочих документах інформацію щодо планування аудиторської роботи, характеру, часу та обсягу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків отриманих аудиторських доказів.

Робочі документи мають містити пояснення аудитора щодо всіх важливих питань, які потребують висловлення думки, а також висновків аудитора щодо них. Якщо питання стосовно принципів або суджень є складними, в робочі документи треба вносити відповідні факти, що були відомі аудитору на час формування висновків.

Обсяг робочих документів залежить від професійного судження аудитора, оскільки документування кожного питання, що розглядається аудитором, непотрібне й нераціональне.

Джерелами інформації для аудиту утримань є:

- наказ про облікову політику підприємства;

- первинні документи з обліку заробітної плати;

- облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку оплати праці та утримань з неї;

- акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати аудиту;

- звітність.

Також джерелами інформації при перевірці утримань із заробітної плати виступають наступні законодавчо-нормативні акти та документи: Кодекс законів про працю України[17], Закон України «Про оплату праці» [27], Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова інформація з обліку оплати праці, колективна угода підприємства тощо.

Для вирішення поставлених завдань аудиту утримань із заробітної плати пропонуємо використовувати робочі документи аудитора, які наведені в табл.6.1- 6.2.

Таблиця 6.1

Робочий документ аудитора - перевірка правильності віднесення утримань із заробітної плати на рахунки обліку

Рахунки обліку	За даними бюджетної установи, грн.	За даними аудиту, грн.	Відхилення, грн.
64 «Розрахунки за податками й платежами»	981	981
66 «Розрахунки за виплатами працівникам»	1635	1635
68 «Розрахунки за іншими операціями»	31667	31667

Таблиця 6.2

Робочий документ аудитора - перевірка звірення залишків кредиторської заборгованості з утримань із заробітної плати станом на 31.12.2020 року

Рахунок у Головній книзі	Залишок по Головній книзі	Залишок по журналу-ордеру	Відхилення (гр.2 - гр. З)	Причини
1	2	3	4	5
64 «Розрахунки за податками й платежами»	981	981
66 «Розрахунки за виплатами працівникам»	1635	1635
68 «Розрахунки за іншими операціями»	31667	31667

На нашу думку, запропоновані нами робочі документи стануть обгрунтованими доказами якісного проведення аудиту утримань із заробітної плати.

Отриману при перевірці інформацію, було використано для підготовки аудиторського висновку. У Законі України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» зазначено, що аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [26].

Ключове місце в системі нормативного регулювання аудиторської діяльності займають міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. Згідно з рішенням АПУ від 30.11.2006 р. № 168.7 Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики є обов'язковими для застосування як Національні стандарти аудиту, починаючи з 01.01.2007 р. Зокрема, аудиторські правила (стандарти) формують єдині основоположні вимоги до складання аудиторського висновку. Аудиторський висновок повинен бути складений відповідно до вимог МСА, зокрема до МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора», МСА 706 «Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора» [22].

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. Позитивний висновок оформлюється при наявності безумовної позитивної згоди, не фундаментальної невпевненості і не фундаментальної незгоди. Умовно-позитивний висновок визначається тоді, коли існує фундаментальна незгода та коли вплив факторів, які їх викликали, настільки значний, що може суттєво спотворити дійсний стан на підприємстві. Наявність фундаментальної незгоди - основа для негативного висновку, а фундаментальної невпевненості - для відмови від видачі висновку.

При проведені аудиту фінансової звітності і в тому числі утримань, не було виявлено помилок та порушень, про що був складений аудиторський висновок (додаток Ж.1). В процесі аудиту, встановлено, що бухгалтерський облік утримань із заробітної плати проводився відповідно до національних П(С)БО.

Узагальнюючи вищевикладене можна дійти висновку, що аудит утримань із заробітної плати вимагає підвищеної уваги до пошуку нових підходів в організації та методиці його проведення. Тому особливу увагу необхідно зосереджувати на застосуванні методів оцінки ризиків, враховуючи всі властиві ризики та аналізуючи чинники зниження ризику як в аудиторській практиці взагалі так і в аудиті утримань із заробітної плати зокрема.

Пропонуємо в впровадити ефективну методику автоматизації аудиту утримань із заробітної плати. Якщо ж на підприємстві ввести прогресивну автоматизовану облікову програмну оболонку, підсумком впровадження буде поєднання реалізації облікових і контрольних функцій в інтегрованому програмному комплексі із забезпеченням виконання операцій попереднього, поточного і наступного аудиту.

Висновки

На підставі проведеного дослідження теоретико-метологічних та практичних основ аудиту утримань єдиного податку можна зробити наступні висновки:

1. Утримання із єдиного податку - це та частина нарахованої працівникові відповідно до штатного розкладу та встановлених норм, яка йому не видається, а утримується роботодавцем, який потім розпоряджається цими грошовими коштами відповідно до законодавства (зазвичай, перераховує їх відповідним особам, з метою отримання якими цих сум і здійснюється відрахування, або ж використовує їх для покриття заборгованості працівника перед власним підприємством). Існує три види відрахувань: ті, що здійснюються для держави (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір); утримання, що проводяться з метою забезпечення виконання зобов'язань перед третіми особами (наприклад, аліменти та інші виплати за виконавчими документами); відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, де вони працюють.

2. Об'єктом дослідження в роботі обрано бюджетну установу ПАП Агропродсервіс. Для узагальнення інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства в роботі було проведено аналіз основних показників його діяльності. Проведений аналіз динаміки статей балансу ПАП Агропродсервіс показав, що бюджетна установа, завдяки політиці керівництва, мають достатньо великий залишок запасів і грошових коштів та значну дебіторську і кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, які не забезпечують ефективність його діяльності. Аудиторська оцінка фінансово-майнового стану підприємства показала, що його діяльність не є на вищому рівні. Більшість показників фінансового стану не відповідають встановленим нормам і бажають бути кращими. Особливо погано характеризують стан підприємства показники рентабельності та оборотності. Отже, якщо керівництво підприємства прийме міри щодо покращення становища, то в близькому майбутньому підприємство вийде на належний рівень. На мою думку, в першу чергу, треба звернути увагу на обсяги поточних зобов'язань, високий рівень, яких і викликав негативні показники.

3. Важливими моментами у прийнятті рішень є оцінка ризику аудитора та рівня суттєвості як невід'ємної частини ризику в умовах сьогодення. Загальна оцінка властивого ризику склал - 0,85, а ризику конролю - 0,75. Аудиторська фірма оцінила свій ризик (ризик невиявлення) у 21%, так як у фахівців (аудиторів) недостатньо великий досвід роботи на підприємствах аналогічного профілю, і так як конкретно з дана аудиторська фірма працює недавно. Прийнятний аудиторський ризик дорівнює 13,4 %.

Для розрахунку рівня суттєвості в якості базових показників були обрані: чистий обсяг реалізації, власний капітал, кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом і чистий прибуток підприємства. Значення рівня суттєвості складає 55 564,2 тис. грн. Рівень суттєвості приймається до уваги на наступних етапах аудиторської перевірки: на етапі планування при визначенні змісту, витрат часу і обсягу застосовуваних аудиторських процедур; в ході виконання конкретних аудиторських процедур; на етапі завершення аудиту при оцінці впливу, що чиниться виявленими спотвореннями, на достовірність бухгалтерської звітності.

...