Обліково-аналітичне забезпечення ліквідаційної процедури підприємств пов’язаної з банкрутством

Порівнюючи статистику за 2015-2019 роки, ми бачимо що у 2015 році - 6859 справ; 2016 році - 1491 справ; 2017 році - 1413 справ; 2018 році - 873 справ; 2019 році - 794 справ. З кожним роком кількість справ зменшується, але процес ліквідації потребує правильного підходу [2].

Аналіз досліджень і публікацій. Оцінка проблем обліково-аналітичного забезпечення процесу ліквідації підприємств присвячено дослідження багатьох науковців, а саме А. В. Зикової, К. С. Тюревої, С. О. Корецької, А. Нонко, Т. В. Черемушнікової, Г. Пустовіт, Г. М. Чепелюк. Не дивлячись на глибокі результати в дослідженнях, потребують додаткового пошуку проблемні питання щодо обліково-аналітичного забезпечення ліквідації при банкрутстві.

Формулювання цілей статті полягає в ознайомленні з етапами процесу ліквідації підприємства при банкрутстві, з їх узагальненням та обліково-аналітичному забезпеченню.

Приблизно за 60 днів від моменту публікації інформації про ліквідацію формується проміжний ліквідаційний баланс (ст. 111 Цивільного кодексу України), та затверджується учасниками товариства або органом, який прийняв рішення про ліквідацію, а потім погоджується з реєстраційним органом [15].

Наступним кроком після всіх розрахунків з усіма кредиторам, ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс. Ліквідатор забезпечує затвердження ліквідаційного балансу та подає його до Центру обслуговування платників податків за місцем реєстрації такого платника (ч. 11 ст. 111 ЦКУ) [15].

Єдиної затвердженої форми проміжного балансу немає, тому склалося так, що його складають за формою, за якою звітує підприємство. Форма залежить від масштабу підприємства:

- мікропідприємства, єдиноподатники групи 3, непідприємницькі товариства - за формою № 1-мс;

- малі підприємства (крім єдиноподатників групи 3) - за формою № 1-м;

- решта підприємств - формою № 1 [8].

Проміжний баланс повинен включати:

- відомості про склад майна юрособи, що ліквідується (з урахуванням даних проведеної інвентаризації);

- перелік пред'явлених кредиторами вимог;

- результат розгляду вимог кредиторів [8].

Такі відомості наводять у додатках до цього балансу у довільній формі.

У багатьох виникає питання, навіщо потрібен проміжний баланс.

Дані які наведені в проміжному балансі, показують чи вистачить активів для розрахунку із кредиторами. Після аналізу такого балансу, стає зрозуміло, яку потрібно використовувати процедуру ліквідації підприємства: у загальному порядку або шляхом банкрутства.

Проміжний баланс затверджують учасники юридичної особи або орган, який ухвалив рішення про ліквідацію. Розрахунки з кредиторами відбуваються після затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Проміжний ліквідаційний баланс не є ліквідаційним. Такий баланс є звітом для внутрішнього користування - прийняття рішення щодо подальшої процедури ліквідації. Податкові органи не вимагають подавати проміжний ліквідаційний баланс. Також Цивільний Кодекс України не передбачає такий баланс. Кінцевий ліквідаційний баланс складається після завершення розрахунків із кредиторами.

Наведемо приклад проміжного ліквідаційного балансу у таблиці 3.

Таблиця 3 Проміжний ліквідаційний баланс

За актив проміжного ліквідаційного балансу приймається конкурсна (ліквідаційна) маса, яка є джерелом погашення усіх вимог до підприємства, а також виключення із конкурсної маси (витрати, пов'язані з судовими розслідуваннями та ліквідацією).

Активи оцінюють за ціною реалізації, оскільки дані бухгалтерського обліку не завжди дають можливість надати правильну оцінку.

Пасивом представлено вимоги кредиторів за чергами. А капітал підприємства - це інтерес власників та учасників, погашення якого відбувається після повного погашення усіх вимог кредиторів. Непокритий збиток балансу - балансувальна стаття із відокремлення прибутку/збитку до та після провадження процедури про банкрутство [8].

Узгодження балансу здійснюється органом реєстрації, який вказано на оригіналі проміжного ліквідаційного балансу на штампі про узгодження. Після того, як відбулося узгодження проміжного ліквідаційного балансу в органі реєстрації, він направляється в податковий орган для перевірки. Останній крок - це реалізація майна та розрахунок з кредиторами відповідної черговості виходячи із отриманої суми [8].

Зазначимо, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства черговість задоволення вимог кредиторів зазначає, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею [6]. При цьому порядок відображення вимог кредиторів наведено в таблиці 4.

Таблиця 4 Порядок відображення вимог кредиторів на рахунках бухгалтерського обліку

Після розрахунків із кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс (ч. 11 ст. 111 ЦКУ). Після погашення боргів підприємства, він покаже, що залишилося. Тобто такий баланс містить відомості про майно, що залишилося, що підлягає розподілу між учасниками (власниками) [15].

Окремої затвердженої форми ліквідаційного балансу не існує. Тому його складають за тією ж формою, за якою зазвичай звітує підприємство, тобто:

- мікропідприємства, єдиноподатники групи 3, непідприємницькі товариства - за формою № 1-мс;

- малі підприємства (крім єдиноподатників групи 3) - за формою № 1-м;

- решта підприємств - формою № 1 [8]. Ліквідаційний баланс, як і проміжний, подають на затвердження учасникам чи органу, який прийняв рішення про ліквідацію. У випадках, передбачених законом, ліквідаційний баланс має бути опублікований протягом 45 днів після затвердження (ч. 5 ст. 14 Закону про бухоблік) [3].

Затверджений ліквідаційний баланс подається податківцям - органу ДПС за основним місцем обліку платника (ч. 11 ст. 111 ЦКУ) [15]. Податкові органи надають пояснення, що ліквідаційний баланс є додатком та невід'ємною частиною останньої декларації з податку на прибуток.

На цьому етапі ще не були проведенні розрахунки з учасниками/власниками. Тому при залишку майна, після розрахунків із кредиторами, ліквідаційний баланс ще не «нульовий».

Майно, що залишилося, розподіляється між учасниками, якщо інше не встановлено установчими документами або законодавством (ч. 12 ст. 111 ЦКУ) [15]. Перед тим як розподіляти майно між засновниками, слід в першу чергу, визначити загальну величину капіталу, що підлягає розподілу. Для цього потрібно здійснити розрахунок розміру чистих активів і співставити їх із статутним капіталом. Якщо величина статутного капіталу менша за величину чистих активів, то умовний статутний капітал необхідно довести до величини чистих активів за рахунок вартості майна, що залишилося у організації-банкрута. Майно підлягає розподілу між учасниками пропорційно їх частці в статутному капіталі підприємства. Підставою для розподілу є акт, підписаний усіма учасниками підприємства, де містяться відомості про те, що передається і кому [8]. Варіант кінцевого ліквідаційного балансу представлений у таблиці 5.

Таблиця 5 Приклад кінцевого ліквідаційного балансу

Джерело: на основі [2]

Отже, щоб отримати підсумок балансу 0, необхідно щоб усе майно було реалізоване або утилізоване, а дебіторська заборгованість погашена.

В пасивній частині балансу знаходяться непокриті збитки підприємства та заборгованість, яку не має змоги погасити через нестачу майна в розмірі оціненому арбітражним керуючим. Підсумок пасиву також повинен дорівнювати нулю на момент ліквідації підприємства.

При ліквідації ліквідатор використовує лише один поточний рахунок підприємства, який обирає самостійно. Цей рахунок використовується із кредиторами (у тому числі і для погашення податкової заборгованості) під час процедури ліквідації. Всі інші поточні рахунки підприємства ліквідатор повинен закрити до закінчення терміну пред'явлення вимог кредиторів.

З цим питанням допомагають податківці. Після звернення, вони надають перелік незакритих рахунків на підприємстві, що ліквідується (п. 11.9 Порядку № 1588) [8].

Відповідно до п. 147 Інструкції № 492 для закриття поточних рахунків ліквідаційна комісія (ліквідатор) подає до банку:

- копію рішення учасників або уповноважених установчими документами органів управління про ліквідацію юрособи, посвідчення в установленому законодавством України порядку або уповноваженим працівником банку;

- заяву про закриття рахунку у довільній формі (зміст такої заяви можна побачити у п. 148 Інструкції № 492) [12].

Поточний рахунок закриють:

- у день отримання заяви (за умови, що його було подано в операційний час) - якщо на рахунку немає коштів;

- наступного дня після проведення за таким рахунком останніх розрахункової операції - якщо на рахунку є кошти [12].

Інформацію про закритий рахунок, тобто довідку, банк видасть підприємству, що ліквідується ( п. 149 Інструкції № 492) [12].

При цьому податківцям про закриття рахунків банки повідомлять самостійно (п. 69.2 ПКУ). Тому ліквідаційній комісії додатково повідомляти податківців про закриття рахунків не потрібно [11].

Після того, як процедуру ліквідації буде завершено, ліквідаційна комісія закриє останній поточний рахунок підприємства, що ліквідується, на підставі поданої до банку заяви про закриття рахунку (п. 147 Інструкції № 492) [12].

Також буде отримано від податкового органу та управління пенсійного фонду довідок про відсутність заборгованості по сплаті податків, зборів та про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також страхових внесків [8].

Наступним кроком при ліквідації підприємства його архівні справи, віднесені до Національного архівного фонду, надають у впорядкованому стані відповідній державній архівній установі (архівному відділу міськради).

Ліквідовані підприємства, які не мають вищих органів, також передають до архівних установ:

- архівні справи щодо основної діяльності, терміни тимчасового зберігання яких ще не закінчилися;

- Документи, не завершені у діловодстві;

- Документи з кадрових питань (особового складу) [8].

Крім того, необхідність передати на архівне зберігання облікові документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів, за період діяльності підприємства не менше ніж 1095 днів (2555 днів - для трансфертних випадків) до дати ліквідації, передбачено п. 44.3 ПКУ [11].

Документи, у яких термін їх зберігання сплинув, знищують. Цей процес необхідно зробити правильно. Після проведення експертизи їх цінності, схвалення акта про вилучення документів для знищенні експертною комісією підприємства та його розгляду експертно-перевірочною (експертною) комісією державної архівної установи (архівного відділу міськради), у зоні комплектування якої знаходиться підприємство, ці документи знищують [8].

Терміни зберігання документів встановлені переліками №578 та № 430/5. При цьому відповідно до п. 2.10 Переліку № 578 вирахування термінів зберігання здійснюється з 1 січня року, що настає за роком завершення документів діловодством [14].

Відповідно до п. 8 гол. 3 розд. XV Правил № 1000 для держреєстрації ліквідації юрособи архівна установа, яка прийняла документи на зберігання, видає відповідну довідку. Таку довідку необхідно надати держреєстратору для державної реєстрації припинення юрособи (ч. 13 ст. 17 Закону № 755) [4].

Після проходження всіх попередніх кроків слід знову звернутися до держреєстратора. Для того, щоб внести запис "припинено" до відомостей про юрособу в ЄДР, потрібно подати (ч. 13 ст. 17 Закону № 755):

- Заява (форма 2).

При цьому для відображення інформації про ліквідацію юрособи призначено с. 10 заяви;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

- нотаріально засвідчену довіреність (її нотаріально засвідчену копію) або будь-який інший документ, що підтверджує повноваження - якщо документи подає не ліквідатор чи голова ліквідаційної комісії (ч. 5 ст. 6 Закону № 755) [4].

Немає необхідності в подаванні довідки про відсутність податків та/або ЄСВ - боргу. Таку інформацію фіскальна служба самостійно надає держреєстратору в електронному вигляді.

Необхідно звертатися до держреєстратора із заявою про остаточну ліквідацію не раніше закінчення терміну для заяви вимог кредиторами. Але на практиці все виглядає по іншому. Це терміни не закінчуються, до того часу як пройде перевірка у податківців.

Висновки. Підводячи підсумки, можемо сказати, якщо підприємство дотримується усіх необхідних вимог під час ліквідації, то цей процес займає близько шести місяців. При допуску помилок, цей термін може збільшуватися, а також відбувається накладення штрафі за пропуск встановлених законом термінів.

Отже, ліквідація підприємства - це складний та тривалий процес, який складається з послідовних етапів, які взаємопов'язані між собою і мають відмінні риси при веденні бухгалтерського обліку і складанні звітності.

Обов'язковим етапом при ліквідації юридичної особи є складання проміжного ліквідаційного балансу та кінцевого ліквідаційного балансу, головним завданням якого є захист прав кредиторів і збір даних про майно і зобов'язання підприємства.

Узагальнюючи інформацію, можемо виділити особливості ліквідаційних процедур, які регламентовані чинним законодавством:

1. Процес ліквідації включає в себе процеси кінцевого перерозподілу власності, а також погашення зобов'язань перед кредиторами.

2. Ліквідаційна процедура передбачає відмову від допущення безперервності діяльності, що тягне за собою зміну методики обліку, наприклад способів оцінки активів підприємства.

3. Ліквідаційний баланс складається на базі футуристичної концепції оцінки активів і є інвентарним і не містить залишків по регулюючим. рахунках і бюджетно-розподільних рахунках;

4. Застосування іншого групування статей активу і пасиву, що відповідає фактичному ступеню ліквідності майна і встановленому законом або нормативним документом порядку задоволення вимог до підприємства.

5. Запис у ЄДР "перебуває в процесі припинення" ще не означає, що юрособа ліквідована. Воно продовжує існувати до внесення до ЄДР запису "припинено".

6. Ліквідацію юрособи здійснює ліквідаційна комісія чи ліквідатор. За добровільної ліквідації вимог до персонального складу цього органу немає.

7. До того як юрособу буде ліквідовано, йому доведеться закрити "зайві" банківські рахунки, відокремлені підрозділи, знятися з податкового обліку та здійснити низку інших дій.

8. Фінальний етап ліквідації - внесення запису про це до ЄДР або, іншими словами, держреєстрація ліквідації.