Капіталізація нематеріальних активів підприємства з використанням віртуальних мережевих структур

Размещено на http://www.allbest.ru

Капіталізація нематеріальних активів підприємства з використанням віртуальних мережевих структур

Сенченко Василь Васильович кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»

Лі Артур Костянтинович науковий співробітник, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»

Анотація

нематеріальний актив

Розглянуто роль нематеріальних активів (НМА) в стратегії розвитку промислових високотехнологічних підприємств і перетворення цих активів в дієвий чинник з використанням віртуальних мережевих структур в контексті реалізації сталого науково-технологічного розвитку України.

Кризові явища в економіці України призвели до падіння попиту на результати наукових досліджень, що зумовлює необхідність пошуку нових нетрадиційних форм і підходів до організації співробітництва академічної науки з високотехнологічним виробництвом. Тому залишається актуальною проблема розробки ефективних механізмів сприяння продуктивній співпраці академічної науки з виробництвом - в першу чергу з високотехнологічним сектором економіки - задля використання результатів наукових досліджень в реальної економіці. Зрозуміло, що це не можливо здійснити без використання сучасних інформаційних технологій.

Зважаючи на перехід світу від індустріальної економіки до економіки знань, зростає роль НМА як джерела додаткового прибутку та виграшу в конкурентній боротьбі. На нинішньому етапі розвитку світової економіки наявність лише матеріальних активів не гарантує збільшення доходу, а вартість створюється не тільки з допомогою виробничих операцій. У розвинутих країнах частка НМА становить 30--35 % загальної капіталізації країни, а в окремих компаніях сягає 70 %.

При пошуку шляхів активізації взаємодії вітчизняних наукових установ з підприємствами високотехнологічного сектору економіки запропоновано скористатися досвідом застосування віртуальних мережевих структур для створення консорціумів інноваційних підприємств з широкими завданнями, включаючи придбання нових технологій, підвищення загальної ринкової вартості підприємства за рахунок введення НМА, тим самим сприяння розвитку інноваційної сфери, залученню інвестицій в наукомісткі галузі виробництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Ключові слова: нематеріальні активи, високотехнологічне підприємство, мережева економіка (віртуальна економіка), віртуальні мережеві структури, конкурентоспроможність підприємства, оцінка НМА.

Senchenko Vasyl Vasyliovych Candidate of Technical Sciences, Senior Researcher, Senior Researcher, State Institution “Institute for Research of Scientific and Technical Potential and History of Science named after G.M. Dobrov NAS of Ukraine"

Lee Artur Konstantinovich Researcher, State Institution “Institute for Research of Scientific and Technical Potential and History of Science named after G.M. Dobrov NAS of Ukraine"

CAPITALIZATION OF INTANGIBLE ASSETS OF THE ENTERPRISE USING VIRTUAL NETWORK STRUCTURES

Abstract

The role of intangible assets (NMA) in the strategy of development of industrial high-tech enterprises and the transformation of these assets into an effective factor with the use of virtual network structures in the context of sustainable scientific and technological development of Ukraine.

Crisis phenomena in the economy of Ukraine have led to a drop in demand for research results, which necessitates the search for new non-traditional forms and approaches to the organization of cooperation between academic science and high- tech industry. Therefore, the problem of developing effective mechanisms to promote productive cooperation of academic science with industry - especially with the high- tech sector of the economy - to use the results of research in the real economy remains relevant. It is clear that this is not possible without the use of modern information technology.

Given the transition of the world from an industrial economy to a knowledge economy, the role of NMA as a source of additional profits and gains in competition is growing. At the current stage of development of the world economy, the presence of only tangible assets does not guarantee an increase in income, and value is created not only through production operations. In developed countries, the share of NMA is 30-35% of the total capitalization of the country, and in some companies reaches 70%.

In search of ways to intensify the interaction of domestic research institutions with enterprises of the high-tech sector of the economy, it is proposed to use the experience of using virtual network structures to create consortia of innovative enterprises with broad tasks, including the acquisition of new technologies, increasing the overall market value of the enterprise through the introduction of NMA, thereby promoting the development of innovation, attracting investment in knowledge-intensive industries, increasing the competitiveness of domestic products.

Keywords: intangible assets, high-tech enterprise, network economy (virtual economy), virtual network structures, enterprise competitiveness, NMA assessment.

Постановка проблеми

На даний час з'являється потреба підприємств у розробці інструментів проблемно-орієнтованої ідентифікації, аналізу та оцінки НМА, які з різних причин не можуть бути оцінені на основі існуючих методик. Створення такого інструментарію дозволить підприємствам вийти на новий рівень інвестиційної привабливості. Ефект від використання нематеріальних активів виражається в загальних результатах господарської діяльності -- зниженні витрат на виробництво, підвищенні обсягів збуту продукції, прибутку, платоспроможності та стабільності фінансового стану.

Можна стверджувати, що на сьогодні НМА не відіграють помітної ролі в капіталізації як підприємств, так і країни загалом. Водночас інвестиції в НМА в Україні мають тенденцію до зниження. Державною службою статистики не наводиться розгорнута статистична інформація про НМА. У статистичних збірниках вони враховуються як частина необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи та інвестиційна нерухомість), що не дає чіткого уявлення про стан і тенденції НМА підприємств країни.

Значно знизилась інтелектуальна частка у структурі НМА. Єршова Г.В. слушно зауважує [1], що «інтелектуальна частка нематеріальних активів свідчить про стан інноваційного розвитку підприємства, його можливість конкурувати на ринку технологічної продукції. Її зменшення по підприємствах вказує на недостатню увагу інноваційному розвитку та впровадженню наукомістких технологій з боку промислових підприємств. Разом з тим збільшення частки прав на користування природними ресурсами та майном у структурі нематеріальних активів знижує їх ліквідність».

Варто відзначити, що позабалансові нематеріальні активи підприємств, такі як «інтелектуальний капітал» і ділова репутація, можуть істотно впливати на ефективність роботи та вартість підприємства. Останнім часом роль позабалансових нематеріальних активів значно зросла (особливо це стосується віртуальних підприємств, які базуються на знаннях), й тепер вони можуть сягати 70 - 80 % вартості підприємств.

Швидкі темпи економічних змін вимагають створення нового типу гнучких та адаптивних структур, що сприятимуть переходу у нову інформаційну еру бізнесу, - віртуальних організацій. Такі бізнес-структури за рахунок більш високої гнучкості можуть швидко адаптуватися до динамічних ринкових змін і трансформуватися в нові структури, формуючи при цьому той рівень компетенції, який необхідний для організації виробництва і надання послуг в залежності від потреб ринку, при критично низьких витратах з точки зору традиційного бізнесу. Найбільшу значущість в цих умовах набувають такі якості організацій, як велика гнучкість, підвищення ролі персоналу, якості управління знаннями і висока конкурентоспроможність. Сучасні віртуальні підприємства можуть постійно перебудовувати свою конфігурацію і архітектуру процесів, щоб зберегти максимальну ефективність в умовах динамічного ринку.

Віртуальні організації слід розглядати як стратегічну альтернативу. Цю альтернативу слід реалізовувати, коли керівництво проаналізувало потреби бізнесу і клієнтів і прийшло до висновку, що можливості віртуальних організацій дозволять набагато краще задовольнити їх, ніж у випадку застосування традиційних форм. Далеко не всі організації варто повністю перекладати на віртуальні «рейки» - це ті компанії, де віртуальні форми можна застосувати до всіх аспектів бізнесу: до фінансів, постачання, продукції, маркетингу та інш. В інших же випадках завжди потрібна якась фізична присутність. Компанія General Motors створила передову віртуальну мережу поставок, тим не менш, їй доводиться концентрувати і збирати продукцію в кінцевій точці процесу, так як машини не можна побудувати в віртуальному світі.

Таким чином, менеджери повинні розвивати організації, в яких реалізуються і віртуальні, і матеріальні елементи, причому їх точна пропорція залежить від потреб клієнтів і постачальників, характеру продукції чи наданих послуг, а також доданої цінності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження процесів формування НМА в умовах розвитку економіки знань набуває особливої актуальності. Великий вклад в розробку методологічних засад і практичних рекомендацій щодо оцінювання, аналізу та управління НМА зробили видатні вітчизняні та зарубіжні вчені, такі як І.А. Бігдан, Д.А. Горовий, І.Ю. Єгоров, Т.М.Камінська, П.О. Куцик, Б. Лев, В.П. Соловйов, Н.А. Чугрій, Л.І. Федулова, Л.С. Шевченко, М. Уорнер та інші.

Однак, незважаючи на існування великої кількості публікацій щодо визначення, формування, використання, оцінки та розвитку нематеріального компоненту ресурсного потенціалу суб'єктів господарювання в сучасних умовах, велика кількість питань залишаються методологічно нерозвинутими, в т.ч. визначення впливу віртуальних мережевих структур на формування НМА підприємств різних сфер діяльності. Зростає актуальність досліджень нових організаційних форм ведення бізнесу в нематеріальній економіці, сутності, причин виникнення та особливостей функціонування «нової фірми», віртуальної організації, управління інвестиціями в інтелектуальний капітал підприємства.

Мета статті. Дослідження алгоритмів регулювання ринку нематеріальних активів, що зможуть збільшити ВВП України, його інтелектуальну складову.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на перехід світу від індустріальної економіки до економіки знань, зростає роль НМА як джерела додаткового прибутку та виграшу в конкурентній боротьбі. На нинішньому етапі розвитку світової економіки наявність лише матеріальних активів не гарантує збільшення доходу, а вартість створюється не тільки з допомогою виробничих операцій. У розвинутих країнах частка НМА становить 30--35 % загальної капіталізації країни, а в окремих компаніях сягає 70 %.

Це обумовлює необхідність більш детального аналізу структури НМА та більш точної оцінки їх вартості. Рівень конкуренції у ринковій економіці змушує підприємства уважно підходити до питання застосування інноваційних технологій - як у виробництві, так і в управлінні. Застосування подібних технологій вимагає, у свою чергу, нових підходів до управління ними як активами підприємства нового класу для підвищення ефективності розвитку промислових підприємств і народного господарства в цілому.

Інновації як результат інтелектуальної діяльності припускають перетворення цих результатів на НМА, як елемент доданої вартості. Тобто дає змогу корпораціям проводити додаткову емісію акцій, які, у свою чергу, з'являються на фондовому ринку та виконують функцію товару. Завдяки впровадженню нових фінансових технологій у країні створюються сприятливі умови для інтенсивного нарощення капіталу у великих обсягах і з низькою собівартістю, котрий, перетікаючи в інші сфери господарювання, стимулює їх розвиток.

Головною перешкодою, що позбавляє підприємства економічної зацікавленості у постановці прав на результати науково-технічної діяльності на баланс як НМА, на наш погляд, є необхідність сплати податку на прибуток з їх ринкової вартості, отриманої в результаті проведення незалежної оцінки. Вітчизняні підприємства здебільшого намагаються уникнути оформлення НМА, тому що включення додаткового активу в бізнес економічно доцільно, якщо при цьому приріст вартості бізнесу більше витрат на його придбання. В даній ситуації ця доцільність визначається конкретними суб'єктивними обставинами. Власникам об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) вирішити проблему з постановкою їх на облік непросто. Також існує думка, що облік НМА буде збільшувати кількість зловживань, пов'язаних з приховуванням прибутку від оподаткування, і збільшить кількість підприємств, в яких відсутні або майже відсутні основні фонди, а капіталізація висока.

Наукові винаходи завжди викликали вибух появи нових НМА (інтелектуального капіталу, запасів знань і т.д.). Однак саме в останні два десятиліття спостерігається їх значний ріст. Причиною тому є унікальна комбінація двох взаємопов'язаних економічних сил: посилення ділової конкуренції і прихід нових інформаційних технологій [2]. Ці два напрямки фундаментального розвитку докорінно змінили структуру корпорацій і висунули НМА на роль головного потенціалу вартості бізнесу в розвинених економіках.

Активізація взаємодії вітчизняних наукових установ з підприємствами високотехнологічного сектору економіки набуває для України життєво важливого значення. Потрібні нові підходи відносно удосконалення економіко- інституційних механізмів співпраці академічної науки з високотехнологічним сектором економіки, економіко-організаційних механізмів і нормативноправового забезпечення відносно впровадження результатів наукових досягнень НАН України в національну економіку.

При пошуку шляхів активізації взаємодії вітчизняних наукових установ з підприємствами високотехнологічного сектору економіки корисно скористатися, на наш погляд, досвідом застосування віртуальних мережевих структур для створення консорціумів інноваційних підприємств з широкими завданнями, включаючи придбання нових технологій, підвищення загальної ринкової вартості підприємства за рахунок введення НМА, тим самим сприяння розвитку інноваційної сфери, залученню інвестицій в наукомісткі галузі виробництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Віртуальна організація являє собою мережу, що включає об'єднання людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів різних підприємств та їх інтеграцію з використанням комп'ютерних мереж. Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну систему, найбільш пристосовану до швидкого створення нового продукту і виводу його на ринок. Віртуальна організація має подвійну природу капіталу: фізичну та інтелектуальну, але її специфічність визначається саме другою, інформаційною складовою - нематеріальними активами, знаннями й інформаційними технологіями, що дозволяє переносити діяльність у віртуальний (електронний, інформаційний) простір. Отже, віртуальна організація не має географічного центру, а функціонування її підрозділів координується за допомогою сучасних інформаційних технологій та засобів телекомунікацій. Ключовою властивістю віртуальних організацій, що визначає їх конкурентоспроможність в умовах інформаційної економіки, виступає гнучка, адаптивна, динамічна мережева структура.

Метою діяльності віртуальних бізнес-організацій, як зазначено у праці [3], є отримання прибутку шляхом максимального задоволення індивідуальних потреб споживачів у товарах і послугах швидше і якісніше, ніж у потенційних конкурентів.

Визначення віртуальних організацій, як правило, дуже туманні. Тому Уорнер [4] виділяє риси, які характерні для більшості з них:

незначна фізична структура;

довіра комунікаційним технологіям;

мобільність роботи;

змішані форми;

відсутність кордонів і залучення;

гнучкість і відповідна реакція

і дає наступне визначення віртуальних організацій: «Віртуальна організація - організація, яка використовує комунікативні технології для заміщення фізичної структури, надаючи можливість розміщеної та децентралізованої роботи; при цьому сама організація стає більш гнучкою і розмитою. Такі організації за своєю природою засновані на потужних знаннях і в значній мірі покладаються на нематеріальний капітал. Крім того, їх співробітники беруть на себе більше персональної менеджерської відповідальності».

Віртуальне співробітництво забезпечує реалізацію інноваційного потенціалу з залученням третіх осіб - зовнішніх експертів, постачальників, окремих споживачів або їх груп - вже на початкових стадіях інноваційного процесу. Зв'язок віртуального партнерства з віртуальними спільнотами означає багатосторонні відносини в рамках процесу відкритих інновацій. На відміну від «лідируючих споживачів», діяльність яких консервує кордони між спільнотами і фірмами, віртуальні спільноти формують динамічне середовище, що надає відчутний вплив на виробництво знань. Віртуальні співтовариства створюють інтерфейси, на кшталт дискусійних майданчиків, для обміну думками та ідеями, надання консультацій по продукції та послугам. Завдяки цим інтерфейсам вони отримують інформацію про зміну попиту і можуть врахувати нові ідеї, в тому числі про сфери застосування продуктів, ще на стадії проектування.

Конкурентними перевагами віртуальних структур в умовах інформаційно-орієнтованої економіки є [3]: відсутність просторової локалізації; висока швидкість бізнес-процесів і оборотності капіталу; підвищення швидкості виконання ринкового замовлення; зниження інформаційних і транзакційних витрат; можливість повнішого задоволення потреб замовника; можливість гнучкої адаптації до змін навколишнього середовища; зниження ризику, пов'язаного з невизначеністю; можливість знизити бар'єри виходу на нові ринки; раціоналізація структури управління; можливість дистанційної взаємодії; вільний доступ до інформації; доступ до ресурсів інших підприємств, у тому числі можливість навчання; незалежність від місцезнаходження партнерів; оновлення і розширення асортименту продуктів і послуг.

Відмінність і перевага віртуальних організацій порівняно з традиційними криється у сфері практичної реалізації маркетингових задумів. Традиційне підприємство для розробки і виведення нового товару на ринок потребує залучення значних ресурсів (фінансових, трудових, інформаційних тощо). Віртуальне ж підприємство в даному випадку шукає нових партнерів із ресурсами, знаннями і здібностями, необхідними для спільної організації цієї діяльності, тобто обираються економічні суб'єкти, що мають ключові компетенції у формі ресурсів і здібностей для досягнення конкурентної переваги на ринку. Саме за рахунок комбінування ресурсів, знань і зусиль співробітників та партнерів на віртуальних організаціях досягається синергетичний ефект.

Завдяки участі у віртуальних інноваційних спільнотах, малі та середні підприємства отримують доступ до відкритих і дешевих інновацій, залучаючи ключових споживачів в глобальному масштабі.

Найважливішими властивостями віртуальних організацій в умовах інформаційної економіки слід визначити наступні: 1) Вони не розраховані на випуск стандартної продукції. Основне завдання віртуальних організацій - максимально скористатися можливостями глобальної економіки, існуючих систем зв'язку і комунікацій для створення продуктів, що макси-мально відповідають розвитку науки і технологій у світі. 2) Територіально розподілені. Для виготовлення продукту вони тимчасово об'єднують різних виробників, а після його випуску припиняють своє існування. Принцип концентрації виробництва для даного типу підприємств не спостерігається: віртуальне підприємство не може бути «потужним промисловим гігантом», навпаки - воно намагається мінімізувати свою присутність, використовуючи тільки те, що сьогодні необхідно для роботи. 3) Для віртуальних організацій відсутня необхідність централізації управління. Управління, як і виробництво, розподілено. Кожний агент працює за своїми правилами і законами, самостійно розпоряджається власними ресурсами. У віртуальних підприємств немає необхідності у створенні великих і дорогих систем управління, з іншого боку - їх система управління має явні ознаки інтелектуальності, в яку закладаються принципи обробки даних і формування необхідної інформації. 4) Віртуальні організації створюються для випуску високотехнологічного, а іноді й унікального продукту, що виробляється у вигляді одиничних екземплярів чи малих партій. В основі лежить орієнтація на окремого споживача або на невеликі групи споживачів, при цьому продукція може бути досить нестандартною. 5) Для досліджуваних організацій характерна відмова від масового виробництва. Акцент робиться на технологічність, якість, оригінальність, задоволення побажань споживачів. Управління віртуальним підприємством дозволяє широко використовувати його самостійно самим споживачем, який бажає застосувати власні сили у виготовленні індивідуальних речей. 6) Віртуальні організації легко пристосовуються до росту економіки, зміни її вимог, постійної появи нових технологічних рішень, оскільки вони інформаційно орієнтовані на ці зміни.

Як і фізичні фактори виробництва, нематеріальний капітал дозволяє компаніям додавати вартість. Це відбувається п'ятьма способами, які слід розглядати як взаємопов'язану групу сил, аналогічно моделі «п'яти сил» Майкла Портера: модель Уорнера показує сили, які впливають на природу і ступінь поширення віртуального капіталу організації і на його здатність додавати вартість. Чотири з п'яти сил - навички, інновації, знання ринку і знання середовища - є незалежні змінні. Те, як вони управляються, а також їх характер і розмір визначаються п'ятою силою - внутрішньою координацією.

Навички додають цінність за допомогою підвищення якості розробки та виробництва, що означає отримання кращих, більш надійних і дешевих продуктів чи послуг.

Інновації додають вартість за допомогою нової продукції і послуг, а також поліпшенням існуючих, наприклад, додаючи набори додаткових переваг, таких, як поліпшення послуги доставки та ін. Інновації також здатні удосконалювати продукцію і процеси доставки, підвищуючи якість і знижуючи собівартість.

Знання ринку дозволяє компаніям налаштовувати свої пропозиції на потреби ринку, відшукувати ще не зайняті ніші потреб та ін.

Знання середовища дозволяє компаніям відзначати рух конкурентів, зміни в економіці і в оточенні і ін., а також своєчасно пристосовуватися до них».

Внутрішня координація робить роботу компанії більш ефективною та продуктивною, знижуючи собівартість і виконуючи інші додаючі вартість дії, що далі може відбитися на клієнтах. Крім того, внутрішня координація визначає, наскільки ефективно використовуються інші п'ять факторів.

Ці п'ять аспектів віртуального капіталу реалізуються для всіх бізнес- організацій, причому не тільки для віртуальних. Однак вони особливо важливі саме для віртуальних організацій.

З 2000-х рр. в світі стали все ширше поширюватися глобальні мережеві компанії, побудовані не на централізованому контролі, а на засадах колаборації безлічі незалежних організацій і цивільних осіб, включаючи споживачів, постачальників, партнерів і прямих конкурентів [5]. Ця нова модель організації бізнесу різко знижує виробничі та трансакційні витрати, оскільки ризики, виграші, компетенції та ресурси, пов'язані з реалізацією проектів, розподіляються по глобальній мережі контрагентів. І в технологічно передових (програмування, фармацевтика та ін.), і в традиційних секторах все більше число корпорацій трансформуються у відкриті мережеві системи, що дозволяє їм по-новому використовувати можливості аутсорсингу і успішно конкурувати за швидкість в інноваціях.

Мережевий принцип побудови компанії дозволяє їй максимально ефективно використовувати інноваційний потенціал споживачів продукції (послуг). Довгий час вважалося, що основними учасниками інноваційного процесу є організації, а споживачі - лише пасивні реципієнти, які купують пропоновані їм продукти. Проте численні дослідження показують, що сьогодні ця парадигма безнадійно застаріла - споживачі стали помітним джерелом інноваційних ідей. Економіка починає черпати нові ресурси конкурентоспроможності вже не лише і не стільки на рівні окремих компаній, ринків або груп індивідів, скільки на рівні громадського співтовариства в цілому. В результаті, виникла не лише необхідність, але і можливість введення в систему "Бізнес, наука, влада" четвертого гравця - споживчого суспільства [6]. Концепція чотириланкової спіралі розширює парадигму потрійної спіралі шляхом додавання функції суспільства, що допомагає зрозуміти механізм поширення знань і технологій для дифузії і впровадження інновацій. Разом з наукою, промисловістю і державою ключову роль в інноваційному процесі починає грати суспільство. Ця модель стимулює створення інновацій, очікуваних споживачами. Споживачі в деякому розумінні визначають напрям розвитку інноваційного процесу і є його рушійною силою. Саме суспільство є кінцевим споживачем інноваційної продукції і цим впливає на створення нових знань і технологій - через попит і реалізацію споживчої функції.

Включення в процес інноваційного розвитку економіки четвертого гравця інноваційної спіралі - громадських організацій, що представляють споживчу сторону інноваційного розвитку - можна ефективно реалізувати з використанням віртуальних мережевих структур (ВМС), які володіють можливостями швидкої реорганізації підприємницької діяльності та реалізації інноваційних стратегій [7].

ВМС - це мережа підприємств і організацій, об'єднаних завданням виробництва конкретної продукції та супутніх послуг на всіх стадіях життєвого циклу. У таких мережах можуть об'єднуватися колишні конкуренти, що випускають аналогічну продукцію, а також її споживачі. Такі об'єднання можна назвати кластерами, сформованими не на основі територіальної близькості, як у М. Портера, а на основі «близькості» інформаційної. У ВМС використовуються новітні досягнення в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (локальні мережі ЕОМ, бази даних, електронна пошта, Інтернет, діалогові інформаційні системи і системи телекомунікацій) з метою взаємного використання ресурсів, зниження витрат і розширення ринкових відносин. ВМС є засобом для розробки ефективних варіантів управлінських рішень і одночасно середовищем для їх реалізації на основі моделювання середовища функціонування. Вони дозволяють вирішувати фундаментальні завдання сучасної глобалізованої економіки, об'єднувати і найбільш оптимально використовувати виробничий і науково-технічний потенціал територіально віддалених партнерів, залучати і максимально економити їх фінансові та матеріальні ресурси для виконання унікальних проектів, ефективно застосовувати аутсорсинг для реалізації потреб транснаціоналізації діяльності компанії і виходу на світові ринки без збільшення «фізичної» присутності в окремих регіонах.

Діяльність віртуальних мережевих об'єднань базується на взаємній довірі і не вимагає перебудови організаційної структури для виконання кожного нового проекту. При цьому значно зменшуються витрати на створення і утримання офісів, виробничих площ, зникає необхідність в поїздках для організації персональних зустрічей і переговорів. Крім залучення інформаційних ресурсів віртуальні об'єднання дозволяють користуватися послугами висококваліфікованих фахівців без зміни місця їх проживання, організовувати спільне використання унікального дорогого устаткування. Відкритість і гнучкість віртуальних компаній дозволяє значно швидше реагувати і пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, хоча в віртуальних об'єднаннях вже важко визначити межу між зовнішнім і внутрішнім середовищем через глибоку інформаційну інтеграцію.

Проникнення ІКТ в усі сфери економіки є відповіддю на виклики глобальної конкуренції, де швидкі зміни відбуваються постійно, а інновації стають більш важливими, ніж орієнтація на масовість випуску. У цих умовах конкурентоспроможність і життєздатність компанії буде залежати не стільки від наявності матеріальних ресурсів, скільки від ефективності їх організації та управління, використання розвинених способів комунікації та кооперації з клієнтами і партнерами, наявності адекватних технологій обміну знаннями, вміння прогнозувати хід змін в галузевих ринках, здатності створювати повноцінні «підривні» інноваційні продукти, орієнтовані на нові ринки і продукувати «підтримуючі» інновації, що зберігають нижні сектори вже існуючих ринків.

Висновки

Сучасний етап розвитку ринкової економіки характеризується істотним зростанням ролі НМА у функціонуванні високотехнологічних підприємств і перетворенням цих активів в суттєвий чинник з використанням віртуальних мережевих структур, що впливає на ринкову вартість підприємства. НМА здатні істотно впливати на створення нової вартості у формі технологічних, продуктових і управлінських інновацій, які формують можливість їх комерціалізації та капіталізації в процесі виробництва і реалізації конкурентоспроможної продукції.

Аналізуючи ситуацію у вітчизняній економіці, можна стверджувати, що на сьогодні НМА не відіграють помітної ролі в капіталізації як підприємств, так і країни загалом. Водночас інвестиції в НМА в Україні мають тенденцію до зниження. Недооцінка ролі НМА є одним із факторів гальмування інноваційного розвитку як у промисловості, так і в економіці загалом.

Активне впровадження технологій віртуальних мережевих структур дозволить істотно скоротити витрати і прискорити процеси виробництва нових споживчих товарів в компаніях. За допомогою пристроїв, що поєднують елементи віртуальної реальності, користувачі зможуть дивитися кіно і серіали, бути присутнім на масових заходах і здійснювати покупки, що значно розширить можливості малого і великого бізнесу.

Розвиток положень сучасної теорії «чотириланкової спіралі» в контексті застосування віртуальних мережевих структур як людино-машинного інтерфейсу передачі запитів практики в сферу прикладної науки дає основу для розробки нових принципів взаємодії влади, бізнесу, науки і суспільства, цілеспрямованого стратегічного планування розвитку України.

Література

Єршова Г.В. Нематеріальні активи промислових підприємств України. Фінанси України. 2011. № 11. С. 104-112.

Лев Б. Нематериальные активы: управление, измерение, отчетность. - М.: Квинто-консалтинг, 2003. - 204 с.

Загорна Т.О., А.В. Ткачова А.В. Віртуальні організації в умовах інформаційної економіки: специфіка діяльності, конкурентні переваги [Електронний ресурс] / Т.О. Загорна, А.В. Ткачова // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. - 2014. - № 6 (16). - С. 128-135. - Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n6.html

Уорнер М., Витцель М. Виртуальные организации. Новые формы ведения бизнеса в XXI веке. М.: Добрая книга, 2005, 296 с.

Сенченко В.В., Соловйов В.П. Споживчі інновації і віртуальні мережеві структури - механізми сприяння співпраці академічної науки з високотехнологічним сектором економіки, Законодавче забезпечення розвитку реального сектору економіки/ Заг. ред. В.І. Сергієнка; Інститут законодавства Верховної Ради України. Випуск 4. К.: Вид-во «Людмила», 2019. 322 с. С. 173 - 190.

Соловьев В.П. Принципы социализации инновационного фактора экономического развития на основе модели «четырехмерной спирали» (Quadruple Helix), Материалы Международной научно-практической конференции «Система «наука-технологии-инновации»: методология, опыт, перспективы», Минск, 1 декабря 2016 г., С. 19-27

Carusi A., Reimer T. Virtual Research Environment Collaborative Landscape Study. JJISC joint Information Systems Committee. 2010. URL:http://www.jisc.ac.uk/aboutus.aspx (дата звернення: 22.09.2015

References

Єге^у^ G.V. (2011). Nematerial'm aktivi promislovih pіdpriєmstv Ukrai'ni [Intangible

assets of industrial enterprises of Ukraine]. Finansi Ukrami - Finance of Ukraine, 11, 104-112 [in Ukrainian].

Lev, B. (2003). Nematerial'nye aktivy: upravlenie, izmerenie, otchetnost' [Intangible assets: management, measurement, reporting [Intangible assets: management, measurement, reporting]. M.: Kvinto-konsalting [in Russian].

Zagorna, T.O., Tkachova, A.V. (2014). Vіrtual'nі orgamzacn v umovah іnformacіjnoї ekonomіki: specifika dj-jal'ncsti, konkurentm perevagi [Virtual organizations in terms of information economy: specifics of activity, competitive advantages]. Ekonomika: reali'i chasu - Economics: the realities of time, 6 (16), 128-135 [in Ukrainian].

Uorner, M., Vitcel', M. (2005). Virtual'nye organizacii. Novye formy vedenija biznesa v XXI veke [Virtual organizations. New forms of doing business in the 21st century]. M.: Dobraja kniga [in Russian].

Senchenko, V.V., Solovjov, V.P. (2019). Spozhivchi innovaci'i і virtual'ni merezhevi strukturi - mehanizmi sprijannja spivpraci akademichno'i nauki z visokotehnologichnim sektorom ekonomiki, Zakonodavche zabezpechennja rozvitku real'nogo sektoru ekonomiki [Consumer innovations and virtual network structures - mechanisms to promote cooperation of academic science with the high-tech sector of the economy, Legislative support for the development of the real sector of the economy]. Kiev: Institut zakonodavstva Verhovnoi Radi Ukra'ini [in Ukrainian].

Solov'ev, V.P. (2016). Principy socializacii innovacionnogo faktora jekonomicheskogo razvitija na osnove modeli «chetyrehmernoj spirali» (Quadruple Helix), Materialy Mezhdunarodnoj nauchno-prakticheskoj konferencii «Sistema «nauka-tehnologii- innovacii»: metodologija, opyt, perspektivy», Minsk, 1 dekabija 2016 g., S. 19-27

Carusi A., Reimer T. Virtual Research Environment Collaborative Landscape Study. JJISC joint Information Systems Committee. 2010. URL:http://www .jisc.ac.uk/aboutus.aspx (data zvernennja: 22.09.2015

Размещено на Allbest.ru