Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Криворізький національний університет

Факультет економіки та управління бізнесом

Кафедра обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему:

Облік нематеріальних активів

Виконала Нинь Д.Д.

Студентка групи ОП-20

Керівник: Буркова Л.А.

Кривий Ріг - 2022 р.

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи
• 1.1 Економічний зміст і завдання обліку нематеріальних активів
• 1.2. Склад нематеріальних активів, їх визнання та оцінки
• 2. Облік нематеріальних активів
• 2.1 Первинна документація надходження та вибуття нематеріальних активів
• 2.2 Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів
• 2.3 Облік накопиченої амортизації нематеріальних активів
• 3. Відображення інформації про нематеріальних активів у фінансовій звітності
• Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Економіка України знаходиться на перехідному етапі. В таких умовах головна мета підприємства - підвищувати управляємість підприємством, більше залучати інвестиційні ресурси, оперативно реагувати на ринкові зміни, задовольняти інтереси користувачів необхідною інформацією. Нематеріальні активи останнім часом займають значну питому вагу в загальній сумі капіталу підприємства. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежить кінцеві результати діяльності підприємства: випуск послуг, їх собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища. Облік нематеріальних активів під­приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Бухгалтерський облік нематеріальних активів є функцією управління підприємства. На бухгалтерський облік покладено завдання з поліпшення інформаційного забезпечення управління і контролю за збереженням нематеріальних активів, підвищенням ефективності діяльності та зменшенням ризику втрати коштів через непродумані дії.

Мета і завдання дослідження: Мета цієї роботи полягає в розробці основних методичних принципів і організаційних основ обліку нематеріальних активів на підприємстві. Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

- розглянути призначення, класифікація та оцінка нематеріальних активів;

- розглянути облік руху нематеріальних активів;

- розглянути облік амортизації нематеріальних активів;

- розглянути облік гудвілу.

Але їх особливість полягає в тому, що вони можуть на кінець строку визначеного корисного використання:

- стати не придатними до подальшого використання (100% зносу);

- бути придатними до подальшого використання (їх необхідно проіндексувати і далі використовувати в виробничій діяльності або реалізувати);

- стати більш цінними, ніж їх первинна вартість (необхідна оцінка вартості).

Мета та задачі дослідження. Мета цієї роботи полягає у вивченні та систематизації основних методичних принципів і організаційних основ вдосконалення обліку, контролю і аудиту нематеріальних активів підприємства в умовах діючого законодавства. Для досягнення визначеної мети в роботі поставлені вирішенні наступні задачі:

- вивчення теоретичних та методологічних основ побудови обліку та аудиту нематеріальних активів підприємства;

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є методика обліку нематеріальних активів на підприємстві. У якості об'єкту дослідження обрано підприємство ТОВ “Геон” м. Києва. У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених: Голова С.Ф., Бугинця Ф.Ф., Грабової Н.Н., Завгороднього В.П., Добровського В.Н та інших, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства. Але повсякденне використання комп'ютерних програм, інтелектуальної праці (власності), розвиток науки і техніки зумовлюють потребу правового оформлення та відображення в бухгалтерському обліку цих процесів. Нематеріальні активи підприємства являють собою частину загального капіталу підприємства. На протязі всього часу діяльності підприємства нематеріальні активи частково відносяться до собівартості продукції.

У першому розділі "Теоретичні основи побудови обліку і аудиту нематеріальних активів підприємства" вказані основні задачі обліку і аудиту нематеріальних активів у фінансово-господарській діяльності підприємства, висвітлені основи побудови та міжнародні стандарти обліку і аудиту нематеріальних активів.

У другому розділі "Облік нематеріальних активів підприємства" розглянута діюча система обліку нематеріальних активів, її зв'язок з податковим обліком, внесено пропозиції щодо вдосконалення обліку нематеріальних активів з використанням інформаційних комп'ютерних систем.

У третьому розділі "Контроль і аудит нематеріальних активів підприємства" представлена методика перевірки нематеріальних активів підприємства державними контролюючими органами та аудит нематеріальних активів на МПМ "Контакт" в умовах діючої законодавчої бази.

1. Теоретичні основи

Згідно ПСБО 8 нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. В свою чергу в ПСБО 19 дається визначення терміну "немонетарні активи". Немонетарні активи - активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. І в ПСБО 2 та законі України про бухгалтерський облік та фінансову звітність дається визначення терміну "активи". Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Виходячи з цього, визначення нематеріальних активів набуває наступного вигляду: "Нематеріальний актив" - ресурс, контрольований підприємством в результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам".

Дане означення, дає змогу зрозуміти економічний зміст поняття "нематеріальний актив", який дано в науковій літературі. Насамперед, нематеріальні активи відносяться до основного капіталу підприємства.

А саме, до юридичного капіталу - це права розпорядження цінностями, які приносять власнику дохід, без застосування праці.

Покропивний С.Ф. розрізнює поняття нематеріальні ресурси і нематеріальні активи. Де, нематеріальні активи - це доступ до прав власності автора, які захищено правами, "що самі по собі і є нематеріальними активами".

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. В свою чергу об'єкти інтелектуальної власності - це права, які захищені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, авторським та суміжними правами.

Отже, нематеріальні активи - це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності для отримання прибутку.

Вартість нематеріальних активів частинами, поступово переноситься на виробничий продукт, послуги.

При вивченні літератури, для написання даної роботи, звернула увагу на різні тлумачення поняття "гудвілу".

Згідно ПСБО 19 - гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Але деякі автори намагаються довести, що гудвіл, це не платіж, який перевищує частку покупця при придбанні активів, а нематеріальний актив, який знаходиться в складі підприємства і є неідентифікованим. Але нематеріальний актив - це насамперед "права". І, якщо крім визначення "нематеріального активу" було визначення "об'єкту нематеріального активу", то не виникало даних колізій. Наприклад: "Об'єкт нематеріальних активів - це права користування об'єктами інтелектуальної власності, природними ресурсами, майном, при наявності паперових носіїв, підтверджуючих, право власності на ці об'єкти. Строк корисного використання цих об'єктів перевищує один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один рік). Утримується підприємством для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам".

Покропивний С.Ф. до інших нематеріальних активів відносить - раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, комерційна таємниця, гудвіл, які не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Г. Уманців в своїй статті пише, що до основних складових гудвілу належать технології, ноу-хау, фірмові найменування..., технічне і програмне забезпечення, торговельні марки..., "або ціну сплачену за окремі права інтелектуальної власності". Але це все є нематеріальні активи, які чітко і зрозуміло окреслені в законодавстві та нормативних документах.

Наказом Міністерства фінансів України №102 від 09.12. 2002р. внесено зміни до Плану рахунків. Субрахунок 126 "Гудвіл" було виключено. Назва рахунку 19 викладено в новій редакції "Гудвіл при придбанні".

Гудвіл - це платіж, який здійснив підприємство в очікуванні майбутніх вигід від його діяльності. Гудвіл на відміну від інших активів, не можна продати, обміняти, здати в оренду окремо від підприємства.

Виходячи з вище сказаного "Гудвіл" не відноситься до нематеріальних активів, а отже не може розглядатися в даній роботі.

Облік та узагальнення інформації про нематеріальні активи здійснюється на відповідних рахунках бухгалтерського обліку і подається користувачам у вигляді фінансової звітності. Ця інформація є складовою предметної області аудиторського дослідження.

1.1 Економічний зміст і завдання обліку нематеріальних активів

Одне з нововведень, внесених П(С)БО до методології бухгалтерського обліку - процедура придбання або створення нематеріального активу. Як уже зазначалося, придбаний (отриманий) нематеріальний актив визнається активом, тобто відображається в балансі, якщо:

1) існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням такого активу;

2) можна достовірно визначити його вартість.

Що стосується вимоги про «ймовірність отримання вигод», то вона є досить розмитою. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дану вимогу можна трактувати наступним чином: існує імовірність потенційної можливості використання активів. При цьому кількісне значення імовірності не наводиться, оскільки розрахувати її практично неможливо. Тобто можна зробити висновок, що, наявність будь-якої імовірності, навіть найменшої, є достатнім для того, щоб відобразити нематеріальний актив у балансі. При чому наявність у формуванні критерію таких слів, як «імовірність» та «потенційна» вказує на те, що у майбутньому такі події можуть і не настати.

Що ж до придбання, то купуючи цей чи інший актив (основні засоби, матеріал тощо) підприємство у першу чергу прагне отримати економічні вигоди, оскільки це є метою практично всіх дій будь-якого підприємства. Таким чином, даний критерій при придбані виконується практично завжди.

Також дуже суб'єктивним є критерій «достовірного визначення вартості». Ну хто може вірогідно визначити «ринкову вартість» великої літери «М», що світиться над ресторанами швидкого обслуговування? Визначення вартості таких активів у більшості випадків не є об'єктивним процесом.

Згідно до П(С)БО 8 нематеріальний актив, який створюється на підприємстві в результаті розробки, відображається в балансі, якщо підприємство має:

1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придбаний для реалізації або використання;

2) можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних, з розробкою даного активу.

Як видно, умови зарахування до складу «активних нематеріальностей» за пунктом 7 П(С)БО 8 достатньо туманні. У якості підказок і орієнтирів можна використовувати деякі положення МСБО. Наприклад, пункт 7 «Концептуальної основи МСБО» уточнює, що «ноу-хау», отримані в процесі дослідницько-конструкторських робіт, можуть відповідати визнанню активів, якщо підприємство, зберігаючи їх у таємниці, контролює вигоди, які сподівається одержати від них»

Отже, якщо підприємство вирішить капіталізувати свої витрати від видом «ноу-хау», непогано було б продемонструвати їх «таємничість». А щоб, наприклад, підтвердити той факт, що крім намірів використовувати нематеріальний актив, у підприємства вистачить відповідних «технічних можливостей і ресурсів», потрібно обзавестися бізнес-планом. Адже саме цей документ визначається в пункті 49 МСБО 38 цілком достатнім підтвердженням.

Пункт 8 П(С)БО 8 виносить вирок всім іншим витратам: «Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям, то витрати, пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат в майбутньому нематеріальним активом».

Взагалі, в усіх нових (офіційних і неофіційних) документах та матеріалах по бухгалтерському обліку досить часто повторюються слова про те, які активи зараховуються на баланс, а які - ні; багато користувачів розуміють це так, нібито вартість таких активів просто не зараховується у звітний баланс. При цьому мало хто залишається про те, що не зарахування в баланс і списання на витрати - ідентичні поняття.

Коротше кажучи, нематеріальні активи - це куплені (придбані) права або права, що можна продати (передати). Цієї тези достатньо, щоб навчитися відрізняти нематеріальні активи від того, що називається витратами. Якщо хоча б натяк на цю різницю міститься в П(с)БО 8, то, очевидно, там не потрібний був би досить недосконалий. Саме для цієї ситуації в МСБО 38 є спеціальний п.41 «Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробки внутрішнього проекту для створення нематеріального активу, воно розглядає витрати на такі проекти так, як якби вони понесені тільки на етапі дослідження».

Таким чином, через те, що чіткі правила обліку таких витрат ще не визначалися і користувач фінансової звітності може бути введений в оману некоректними оцінками цих витрат, першорядне значення одержують примітки до звітності.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки та в процесі реформування обліку необхідно періодично переглядати, уточнювати й удосконалювати економічні терміни, класифікації економічних об'єктів тощо, які постійно підлягають змінам. Це необхідно для глибшого розуміння й удосконалення обліково-аналітичних аспектів різних економічних категорій, у т.ч. і нематеріальних активів, для повного їх відображення в обліку, управління й ефективного використання.

Розвиток світової економіки є динамічним процесом, а в нашій країні ще продовжується реформування облікового процесу, тому питання удосконалення класифікації нематеріальних активів у подальшому потребує всебічного вивчення і узгодження з чинним законодавством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання теорії і практики обліку нематеріальних активів є актуальними і висвітлюються в роботах вітчизняних економістів: Ф. Бутинця, І. Бігдан, Н. Виговської, С. Голова, Л. Мельничук, Ю. Писаренко, Т. Польової, М. Пушкаря, Я. Соколова, І. Тарасової, а також зарубіжних вчених - Х. Андерсена, Д. Колдуела, Б. Нідлза, Е. Хендріксена та інших.

У процесі дослідження з'ясовано, що в економічній літературі класифікація нематеріальних активів наводиться за різними критеріями, які стосуються виокремлення їхніх ознак і видів, а також необхідної кількості класифікаційних ознак. Автори фрагментарно виділяють деякі класифікаційні ознаки, що не в повній мірі дає можливість охарактеризувати об'єкти нематеріальних активів. З метою побудови систем бухгалтерського і управлінського обліків та управління ними на промислових підприємствах запропоновано уточнити і доповнити відому методологічну базу щодо класифікації нематеріальних активів. Це дозволить розширити спектр обліково-аналітичної інформації про нематеріальні активи для системи управління ними.

Постановка завдання. Метою даної статті є встановлення розбіжностей визначення нематеріальних активів й удосконалення їх класифікації для обліково-аналітичних потреб.

Виклад основного матеріалу дослідження. Використання нематеріальних активів на вітчизняних підприємствах постійно супроводжується низкою облікових, управлінських проблем і непорозумінь, а саме:

- незрозумілість багатьох нових термінів (гудвіл, франчайзинг, франшиза, роялті тощо), а також порядку їх обліку і управління ними;

- нестикування деяких нормативно-правових документів щодо методики обліку нематеріальних активів;

- невиконання чинної законодавчої бази в частині операцій з нематеріальними активами деякими учасниками ринку спричиняє процвітання тіньової економіки та невизнання прав на наукові відкриття, фірмові торгівельні марки (знаки), авторські права (літературні, художні, музичні), економічні привілеї тощо. Ця ситуація веде до того, що добросовісні учасники ринку отримують низькі прибутки або збитки у результаті сплати всіх необхідних податків і платежів, а недобросовісні уникаючи дотримання чинного законодавства - прибутки;

- не до кінця встановлені чіткі критерії і методики в питаннях визнання, оцінки, амортизації, переоцінки нематеріальних активів в бухгалтерському обліку;

- різні погляди і підходи вчених-економістів щодо економічної класифікації нематеріальних активів;

- невміння управляти нематеріальними активами і ефективно їх використовувати;

- невідображення нематеріальних активів у балансі й неврахування їх значення для господарської діяльності приводить до заниження вартості підприємства тощо.

Тому, на початковому етапі дослідження необхідно встановити розбіжності, які існують у визначенні нематеріального активу. Для уточнення поняття «нематеріальний актив» проведено порівняння визначень цього активу в різних законодавчо-нормативних документах.

1.2 Склад нематеріальних активів, їх визнання та оцінки

синтетичний аналітичний облік фінансовий нематеріальний

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та її розкриття у фінансовій звітності встановлено в П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". Відповідно до п.4 П(С)БО 8 до нематеріальних активів відносяться активи, які не мають матеріальної форми; можуть бути ідентифіковані, тобто існують окремі об'єкти здатні приносити підприємству економічну вигоду; утримуються підприємством з метою тривалого використання (більше одного року або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік).

Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 "Нематеріальні активи", по дебету якого відображаються їх надходження та дооцінка, а по кредиту -вибуття та сума уцінки нематеріальних активів.

Аналітичний облік ведеться згідно п.5 П(С)БО 8 щодо кожного об'єкту за 7 групами, для яких передбачені субрахунки до рахунку 12.

В сучасній теорії і практиці бухгалтерського обліку в Україні існує ряд підходів щодо подання в професійних виданнях інформації про нематеріальні активи з позиції вимог П(С)БО 8. Але всі інформаційні джерела однаково послідовно тлумачать норми стандарту, зокрема:

* класифікацію за різними ознаками, тобто за способами отримання, як створені власними силами і отримані іншим шляхом, а також за групами;

* взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу;

* критерії визнання нематеріальних активів в обліку і фінансовій звітності

* окремі вимоги до розробок при визнанні;

* оцінку нематеріальних активів в обліку в залежності від способу отримання та в звітності;

* амортизацію та вибуття нематеріальних активів.

Облік деяких операцій з нематеріальними активами представлено в таблиці 3.

Таблиця 3

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з нематеріальними активами

2.1 Первинна документація надходження та вибуття нематеріальних активів

Для обліку нематеріальних активів використовуються наступні первинні документи:

Для обліку об'єктів права інтелектуальної власності, затверджені Наказом Мінфіну України №1580/10179:

№НА-1 Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів;

№НА-3 Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів;

Для обліку інших нематеріальних активів передбачені Наказом Мінстату України №352:

№ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів";

№ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів";

№ВНА-1 "Відомість обліку нематеріальних активів і нарахування амортизації" затверджена Наказом Мінфіну України "Про внесення змін і доповнень до Інструкції щодо бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів" від 11 грудня 1998 року, №30.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Порядок визначення первісної вартості нематеріального активу наведено в табл.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і продовженням терміну їх використання, шо буде сприяти збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Наприклад, юридичне оформлення права власності на нематеріальний актив є необхідним етапом для його подальшого використання й отримання майбутніх економічних вигод. Тому витрати на юридичні послуги повинні бути враховані (капіталізовані) у первісній вартості зазначеного об'єкту нематеріального активу.

При оприбуткуванні нематеріального активу на підприємстві оформляється форма НА-1 або ОЗ-1. Акт застосовується:

- для оформлення зарахування до складу нематеріальних активів окремих об'єктів;

- для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно, у відповідності з існуючим законодавством, оформлятися в особливому порядку;

- для оформлення внутрішнього переміщення нематеріальних активів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший.

Таблиця 4

Порядок визначення первісної вартості нематеріального активу відповідно до П(С)БО2

Для оформлення вибуття окремих об'єктів нематеріальних активів при повній їх ліквідації застосовують форму №ОЗ-3 або НА-3. Форма застосовується для оформлення вибуття нематеріальних активів при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою.

Для обліку наявності нематеріальних активів на підприємстві та нарахування амортизації за ними призначена форма №ВНА-1 "Відомість обліку нематеріальних активів і нарахування амортизації".

Крім того, слід зазначити, що більшість нематеріальних активів є об'єктами цивільного обігу і їхня передача (відчуження) здійснюється здебільшого на підставі ліцензійних угод. Ці угоди обов'язково додаються до первинних документів, при надходженні і вибутті нематеріальних активів.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю. Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів