Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра обліку та оподаткування

Курсова робота

з фінансового обліку

на тему: Облік основних засобів

Миколюк Тетяна Сергіївна,

студентка 3-го курсу5 групи

напряму підготовки «Облік та оподаткування»

Київ - 2023 рік

• Зміст
• Вступ
• 1. Економічна сутність основних засобів
• 2. Класифікація й оцінка основних засобів та прийняття управлінських рішень щодо їх удосконалення
• 3. Облікова інформація та її використання для прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання основних засобів
• 3.1 Організаційна характеристика та облікова політика СТОВ «Злагода»
• 3.2 Використання облікової інформації з обліку основних засобів для прийняття управлінських рішень
• 4. Контроль наявності, руху та використання основних засобів та прийняття управлінських рішень щодо його покращення
• 5. Узагальнення обліково-контрольної інформації щодо доцільності надходження і ефективного використання основних засобів та прийняття управлінських рішень щодо її практичного застосування
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• 

Вступ

Основні засоби є важливою складовою для ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства. Ми не можемо уявити будь-яке виробництво без необоротних активів, оскільки вони забезпечують процес виготовлення продукції та надання послуг. В умовах швидкого розвитку бізнесу та надзвичайно високої конкуренції у багатьох підприємств немає коштів та часу для створення потужної матеріальної бази тому багато основних засобів орендуються. І в цих умовах необхідно зосередитися на точному введенні бухгалтерського обліку та контролю основних засобів як власних так і отриманих в оренду. Питання надходження основних засобів і їх придбання мають неоднозначний характер оскільки для того, щоб підприємство могло забезпечити необхідну кількість необоротних активів для виробничих потреб, в першу чергу необхідно мати достатню кількість фінансових ресурсів для їх придбання, які в свою чергу необхідно отримати як результат ефективної прибуткової діяльності попередніх періодів. При цьому велика вартість основних засобів в активі балансу говорить про неліквідність активів підприємства і обтяжує маневреність капіталу. Тому ефективним на початковому етапі створення бізнесу буде насамперед оренда основних засобів та поступове їх накопичення протягом наступних років. Сформовані на початку господарської діяльності підприємства основні засоби потребують постійного управління ними. Саме організація обліку основних засобів може забезпечити ефективне їх використання, оскільки вона включає в себе облік і контроль та аналіз надходження та вибуття основних засобів з урахуванням виробничих потреб підприємства. Нагромадження активів у вигляді зростання вартості основних засобів в балансі підприємства не завжди означає ефективну діяльність підприємства. Найчастіше кошти надмірно вкладені в необоротні активи могли б сприяти зростанню виробництва якби були інвестовані в оборотні активи та в операційну діяльність. Тому менеджмент компанії має знайти баланс між накопиченням активів та інвестуванням у виробничу діяльність. Слід враховувати, що поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх облік.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань - визначення основних засобів та їх класифікації, оцінки основних засобів, завдання бухгалтерського фінансового обліку основних засобів, обліку амортизації, документального оформлення, надходження, використання, вибуття основних засобів, удосконалення обліку основних засобів з використанням комп'ютерної техніки. Для досягнення поставленої мети використовувалася нормативно-правова база та літературні джерела. Серед літературних джерел окремо можна виділити наступні праці:» Облік і аудит у питаннях та відповідях» Є.В. Калюга, В.К. Савчук, Л.К. Сук, Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України», Марочкіна А.М. «Бухгалтерський облік за Національними стандартами», Бутинець Ф.Ф. та ін. «Інформаційні системи бухгалтерського обліку», Грабової Н.М. «Теорія бухгалтерського обліку», Завгороднього В.П. «Бухгалтерський облік в Україні» та ін.

Однак, ряд проблем організації та методики обліку і контролю основних засобів потребують подальших досліджень та наукових розробок. Аналітичні процедури пов'язані з проведенням аналізу основних засобів допомагають зрозуміти реальну потребу в основних засобах та визначити рівень як їх зносу так і доцільність використання тих чи інших засобів праці. Саме облік і контроль допомагають проведенню точного аналізу та прийняттю управлінських рішень, оскільки велика вартість основних засобів в активі балансу не говорить про те, що використання даних активів є ефективним і можливо вигідніше було б їх продати чи оновити на нове обладнання яке б мало більший запас потужності.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних i практичних аспектів формування системи організації обліку основних засобів i контролю проведення аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства. Досягнення вказаної мети передбачає послідовне розкриття наступних завдань:

- розглянути теоретичне розуміння основних засобів та визначити як їх класифікують та оцінюють в сучасній економічній науці;

- розглянути вплив організації обліку і контролю з метою підвищення ефективності їх використання;

- дослідити нормативно-правове регулювання організації обліку і контролю основних засобів;

- надати фінансово-економічну характеристику підприємства, провести аналіз динаміки майна, капіталу господарюючого суб'єкта, аналіз руху та їх функціонального стану основних засобів, проведення аналізу фінансових результатів, здійснити оцінку та аналіз фінансової стійкості підприємства, оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства, провести аналіз оборотності оборотних активів;

- охарактеризувати обліково-економічну службу підприємства та її місце в структурі управління ним;

Об'єктом дослідження виступає процес організації обліку основних засобів у СТОВ «Злагода» с. Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та організаційних питань, пов'язаних з організацією обліку і контролю та прийняттям управлінських рішень, щодо ефективності використання основних засобів.

1. Економічна сутність основних засобів

Матеріальну базу будь-якого підприємства складають засоби праці та предмети праці, які разом об'єднуються у засоби виробництва. Основні фонди у вартісному відображенні і становлять основні засоби. Згідно з П(С) БО 7 «Основні засоби» це «Матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).» Основні засоби підприємства поділяються на дві великі групи: основні виробничі засоби та основні невиробничі засоби. І таке ділення, навіть виходячи з самої назви, говорить про відношення цих основних засобів до процесу виробництва. [36]

Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 тис. грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом та очікуваним строком використання з дати введення в експлуатацію понад рік. [35]

До основних засобів належать: інвестиційна нерухомість, будівлі, споруди, передавальне устаткування, машини й обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, доросла робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін.

Податковим кодексом України виділено 16 груп основних засобів, а також встановлено мінімально допустимі строки корисного використання, які потрібно враховувати під час нарахування амортизації.

Значення основних засобів для виробництва неможливо переоцінити оскільки для ефективного розвитку підприємства необхідно постійне інвестування у власні активи. Неможливо уявити якесь виробництво без участі основних засобів і будь-який власник підприємства, перш ніж реалізувати певну бізнес ідею, замислюється насамперед якими чином можливо її здійснити. Саме тому, основні засоби є дуже важливими в діяльності будь-якої підприємства і їх вартість досить висока.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби є формою необоротних активів. І варто розуміти, що сюди включаються довгострокові інвестиції та нематеріальні активи. До нематеріальних активів відносяться основні засоби, які планується використовувати протягом тривалого періоду, проте вони не мають фізичного існування. Прикладом нематеріальних активів є авторські права і торгові марки та інтелектуальна власність підприємства. До необоротних активів відносять і довгострокові інвестиції, які включають облігації, що не будуть продані протягом року. Основними виробничими засобами господарюючого суб'єкта, згідно Падалка К. є такі засоби виробництва, які задіяні в процесі виробництва і використовуються поступово протягом кількох виробничих циклів при цьому частинами переносять свою вартість на готовий продукт у вигляді амортизаційних відрахувань[18]. За словами Ткаченко Н. основні засоби - це сукупність засобів праці та матеріально-майнових цінностей які функціонують у натуральній формі у сфері матеріального виробництва і у невиробничій сфері за ціною придбання і терміном служби більше одного року [28]. Спираючись на дослідження Зюкової М.М. щодо поняття «основні засоби» можемо зазначити, що в бухгалтерському обліку давно треба відмовитись від застосування терміну «основні фонди» тим більше що ні в одному нормативному документі що стосується основного засобу не згадується цей термін. Основні засоби як частина майна підприємства відображається в активі балансу, проте, що стосується фондів то це дещо застаріле визначення джерел утворення господарських засобів [8]. Засоби які використовуються у виробничому процесі відносяться до основних засобів. Основні засоби - це засоби праці використовувані у процесі виробництва тривалий період і повільно зношується та включаються у собівартість виготовленої продукції. З цього визначення слід розуміти що до них відносяться верстати, будівлі і споруди та обладнання і так далі тобто все що ми можемо використовувати тривалий час тривалий час тобто більше 12 місяців [8].

2. Класифікація й оцінка основних засобів та прийняття управлінських рішень щодо їх удосконалення

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати. Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом (рис. 1).

Рис.1 Класифікація основних засобів [51]

За функціональним призначенням розрізняють:

- виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на:

- промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку, торгівлі тощо.

Групування основних засобів за належністю класифікують на:

- власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень, коштів амортизаційного фонду тощо.

- орендовані основні засоби відображують у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

За ступенем використанням основні засоби поділяються на:

- діючі (всі основні засоби, що використовують у господарстві);

- недіючі (ті, що не використовують якийсь час у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів);

- запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, які вибули або ремонтуються)

За натурально-матеріальним складом основні засоби поділяються на: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Зміни в обліку основних засобів з прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Діючий Державний класифікатор України - Класифікація основних фондів (КОФ) ДК 013-97 (дата запровадження 01.01.98 р.) не відповідає вимогам класифікації основних засобів Положення (стандарту) 7. Класифікація основних засобів України була розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про концепцію побудови національної статистики України» і Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації» №1075 від 06.09.96 р. і поділу на 3 групи. Структура коду КОФ була подана у вигляді такої схеми: Класифікація поділялася на такі групи: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації» інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приладдя до них; група 3 - інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу й продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Податковим кодексом України виділено 16 груп основних засобів, а також установлено мінімально допустимі строки корисного використання, які потрібно враховувати під час нарахування амортизації.

Рис. 2. Групи основних засобів для нарахування амортизації [52]

Оцінка основних засобів - це процедура надання об'єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих так, щоб їх можна було використати для підсумкової оцінки активів. Основні засоби становлять велику частину активів, тому їхня оцінка є важливою частиною ведення обліку в підприємствах. Розрізняють такі терміни визначення вартості основних засобів: первинна, ліквідаційна, переоцінена, залишкова.

Первісна вартість - історична(фактична) собівартістьнеоборотних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Ліквідаційна вартість (згідно з НПСБО7) - сума коштів або вартість iнших активів, яку підприємство очікує oтримати від реалізації (ліквідації) необоротних aктивів після закінчення строку їх кoрисного використання (експлуатації), за вирахуванням витpат, пов'язaних з продажем (ліквідацією) [36].

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість) основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.

Справедлива вартість основних засобів - це сума, за якою можна продати або обміняти актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С) БО 7) [36].

При недостовірному визначенні оцінки основних засобів вартість та їхнє списання в подальшій діяльності підприємства будуть визначатися недостовірно, що призведе до неправильного ведення бухгалтерського обліку та порушення правил ведення обліку, які наведенні в податковому кодексі України.

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений строк користування. Під впливом часу, сил природи, у процесі експлуатації вони поступово втрачають свої первинні фізичні якості, тобто зношуються. У результаті зменшується реальна вартість об'єктів необоротних активів.

Основними причинами, що обмежують строк служби необоротних матеріальних активів, є фізичний і моральний знос.

Основні фактори, що впливають на величину амортизації: первинна вартість необоротних активів, ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який установлюється підприємством при зарахуванні цього об'єкта на баланс і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Нарахування амортизації відповідно до П(С) БО 7 «Основні засоби» починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів для цілей фінансового обліку:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискорене зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання вигод від використання об'єкта. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, тоді може бути обраний інший метод нарахування амортизації.

Українське законодавство впровадило низку реформ для удосконалення та введення України до рівня розвинутих країн Європи. На мою думку, важливим кроком у цьому разі було створення податкового кодексу, який дав змогу більш широко розглянути різноманітні бухгалтерські поняття, зокрема і амортизацію

3. Облікова інформація та її використання для прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання основних засобів

3.1 Організаційна характеристика та облікова політика СТОВ «Злагода»

СТОВ «Злагода» створено за рішенням засновників від 19 січня 2000 року.

Воно є юридичною особою та має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності.

СТОВ «Злагода» здійснює свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та інші.

Товариство знаходиться на території села Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області. Керівником підприємства являється Лавренюк Володимир Олександрович.

Метою діяльності СТОВ «Злагода» є отримання прибутку по виробництву та реалізації продукції сільськогосподарського та іншого призначення, продуктів харчування, товарів народного споживання, по наданню різних послуг громадянам та юридичним особам, а також всіх інших видів підприємницької діяльності, не заборонених законодавством України.

Предметом діяльності СТОВ «Злагода» є виробництво, переробка сільськогосподарської і харчової продукції, її закупівля та реалізація.

В СТОВ «Злагода» основними галузями виробництва є рослинництво та тваринництво. Велика увага приділяється галузі тваринництва. Господарство має достатню кількість приміщень та літніх таборів для утримання великої рогатої худоби.

У галузі рослинництва господарство постійно намагається збільшити урожайність сільськогосподарських культур. Для цього використовуються нові сорти культур, різні види мінеральних добрив та гербіцидів.

Продукцію отриману в результаті діяльності виробництва використовують на виробництво та на реалізацію, в результаті чого господарство отримує дохід. Дохід, який отримує господарство за рахунок вирощування та реалізації продукції використовується на поліпшення виробництва та фінансового стану підприємства.

Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Земля обробляється для створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин, тобто вона є предметом праці для людини. Сільськогосподарська діяльність повинна закінчуватися обгрунтуванням перспективної стратегії розвитку підприємства.

Структуру змельних угідь СТОВ «Злагода» розглянемо на підставі даних таблиці 1.

Таблиця 1. Структура земельних угідь СТОВ «Злагода»