Проблеми організації антикварного бізнесу в Україні

У статті досліджено питання організації антикварного бізнесу в Україні. Проаналізовано ключові поняття, які характеризують специфіку діяльності суб'єктів антикварного бізнесу і водночас виступають об'єктами операцій купівлі-продажу, а саме: «предмети антикваріату», «предмети колекціонування» та «твори мистецтва». Обґрунтовано необхідність щодо розмежування змісту даних понять та їх вдосконалення із врахуванням світового досвіду і тенденцій, що в подальшому дозволить правильно ідентифікувати та класифікувати такі предмети для потреб суб'єктів господарювання.

Виявлено недостатність спеціалізованого законодавства, яке б регулювало антикварний бізнес, проте визначено шляхи адаптації існуючої нормативно-правової бази. Через призму українського законодавства досліджено можливість організації антикварного бізнесу, яка розпочинається із об'єднаного етапу перевірки правомірності обраного виду економічної діяльності, вибору організаційно-правової форми господарювання, державної реєстрації суб'єкта господарювання та вибору системи оподаткування.

Ключові слова: форма господарювання, система оподаткування, предмети антикваріату, бізнес, податки, державна реєстрація.

PROBLEMS OF ANTIQUE BUSINESS ORGANIZATION IN UKRAINE

Kh. Demkiv,

PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Accounting and Auditing, Ivan Franko National University of Lviv

O. Hamkalo,

PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Accounting and Auditing, Ivan Franko National University of Lviv

The article examines the issue of the organizalion of the antique business in Ukraine. The key concepts that characterize the specifics of the economic activity of subjects of the antique business and at the same time act as objects of purchase and sale operations, namely: “antiques”, “collectibles” and “works of art” are analyzed. The need to delimit the content of these concepts and improve them (taking into account world experience and trends) is substantiated, which in the future will allow to correctly identify and classify antiques, collectibles and works of art for the needs of business entities. Thus, it was found that the factor of time plays an important role for antiques, so antiques (according to international practice) should be considered as items with historical and artistic value over 100 years old, on the other hand, there is no such requirement for collectibles, since collecting is based on the preferences of the collector, which do not always have an artistic or historical nature, as for works of art, they should be distinguished from antiques.

The insufficiency of specialized legislation that could regulate the antique business was revealed, however, ways of adapting the existing legal framework were identified. Through the prism of Ukrainian legislation, the possibility of organizing an antique business was investigated, which begins with the combined stage of checking the legality of the chosen type of economic activity, choosing the organizational and legal form of business, state registration of the business entity and choosing of the taxation system.

With the help of the Classifier of types of economic activity used in Ukraine, it was determined that the antique business meets the specified criteria and can be legally carried out on the territory of our country. It was found that today there are no restrictions regarding the choice of organizational and legal form of conducting antique business, and therefore both individual entrepreneurs and legal entities can engage in it. As for choosing a taxation system, according to the Tax Code of Ukraine, it is determined that a simplified taxation system cannot be used when conducting an antique business.

Keywords: antiques, collectibles, business, taxation system, tax, economic activity, law.

Постановка проблеми

антикварний бізнес україна

Перш за все потрібно розкрити сутність ключових понять, які є характерними для антикварного бізнесу та ринку антикваріату загалом, до них відносимо: предмети антикваріату, предмети колекціонування та твори мистецтва.

Досліджуючи сутність поняття «предмети антикваріату» можемо зауважити, що різні джерела по різному його трактують, однак усюди присутній чинник часу, який вказує на «старовину», а отже унікальність таких предметів. До прикладу, енциклопедія Британіка описує предмети антикваріату як реліквії чи старовинні предмети минулих епох, що мають естетичну, історичну та фінансову цінність [8]. Доволі часто згадки про предмети антикваріату можна знайти у митному чи іншому податковому законодавстві різних країн. Так, у Законі США про митні платежі (U.S. Tariff Act) від 1930 року було запропоновано предметами антикваріату вважати предмети дата створення яких припадала на період до 1830 року, а Законом від 1966 року предметами антикваріату вже вважаються ті, вік яких щонайменше 100 років [8]. Податкове законодавство Республіки Польща, також вказує на те, що до антикварних відносяться предмети віком понад 100 років [9].

Що стосується українського законодавства, то у Правилах торгівлі антикварними речами під антикварними речами запропоновано розуміти культурні цінності віком понад 50 років, які мають ознаки історичного, художнього та наукового значення [10]. Натомість у Митному тарифі України (групи 50-97) міститься інформація про визнання антикваріатом предметів віком понад 100 або 250 років [11]. Тобто існує неспівставність в інтерпретації поняття «предмети антикваріату» стосовно чинника часу на рівні різних законодавчих актів, тому є обґрунтована потреба у перегляді даної проблеми із врахуванням світової практики.

Тими ж Правилами торгівлі антикварними речами, предмети колекціонування розглядаються як складова антикварних речей, тобто фактично прирівнюються до них. Вважаємо, що така тенденція загалом шкодить ринку антикваріату оскільки впливає на його прозорість через викривлення інформації на ньому. Слід зауважити, що предмети антикваріату можуть бути предметами колекціонування, але не навпаки, бо прив'язка до чинника часу не є обов'язковою для останніх, адже колекціонування пов'язане із пошуком та систематизацією необхідних предметів об'єднаних однорідними характеристиками, задля створення власної унікальної за змістом колекції. Тому, тут найбільш вагомим чинником виступає важливість предмет а для колекціонера та його місце у колекції. Тобто предмети колекціонування не завжди мають історичну чи художню цінність, а можуть обиратись виключно ґрунтуючись на власних вподобаннях колекціонера та його менталітеті. До прикладу, в Україні немає культури колекціонування бейсбольних карток на відміну від США, де перш за все бейсбол є національним спортом і серед колекціонерів такі предмети можуть оцінюватись у десятки тисяч доларів США.

Схожою є ситуація і з творами мистецтва. В українському законодавстві вони знову ж таки розглядаються як складова предметів антикваріату. Загальноприйнятим є те, що до творів мистецтва відносять живопис, графіку та пластику (барельєфи чи скульптури). Якщо ж аналізувати світові тенденції, то бачимо що світовий ринок антикваріату зазнає значних перетворень, які спричинені усвідомленням того, що антикваріат є обмеженим у свої кількості, а отже пропозиції на ринку з кожним роком будуть зменшуватись, по мірі «осідання» тих чи інших предметів у приватних колекціях чи окремих інвесторів, тому все частіше зустрічається таке поняття як ринок творів мистецтва та антикваріату. Виділений на такому ринку сегмент творів мистецтва дозволяє їх розподілити на стародавні та сучасні, і за рахунок останніх розвивати та підтримувати ринок загалом.

У таблиці 1, наведено загальний перелік категорій предметів, які загалом відносять до предметів антикваріату, колекціонування та творів мистецтва.

* Джерело: сформовано авторами на основі [10,11]

Як бачимо, слід виділити ще одну недосконалість українського законодавства - це відсутність уніфікованої та розгорнутої системи класифікації предметів антикваріату, колекціонування та творів мистецтва, без якої неможливою стає їх ідентифікація та оцінка. Необхідно зазначити, що згідно Правил торгівлі антикварними речами, предмети антикваріату охоплюють як твори мистецтва, так і предмети колекціонування. Натомість у Митному тарифі України (групи 50-97) є чітке розмежування даних предметів, тут окремо виділені твори мистецтва, колекції та предмети колекціонування за окремими напрямками та предмети антикваріату, проте і тут відсутня деталізація та більш вичерпне пояснення того, які категорії предметів слід вважати антикваріатом.

Керуючись світовою практикою аукціонних домів, можемо узагальнити класифікацію предметів антикваріату за такими ключовими категоріями: автомобілі; годинники та барометри, наручні годинники; іграшки; кераміка та скло; килими ручної роботи; книги та манускрипти; меблі; монети та медалі; музичні інструменти; поштові марки; столове срібло; твори мистецтва; фотографії та принти (плакати); ювелірні вироби та прикраси; інше.

Крім того потрібно розуміти, що правильно ідентифіковані і класифіковані предмети антикваріату, колекціонування та твори мистецтва сприятимуть більш чіткому відображенню здійснюваних із ними операцій у системі бухгалтерського обліку, а отже і формуванню звітності у майбутньому.

Викладена інформація визначає необхідність дослідження питання щодо існування ринку антикваріату в Україні як самостійного явища. Загальновідомо, що якщо мова йде про типовий товарний ринок, то його наявність характеризує низка ознак, серед яких: приватна власність, свобода підприємництва та вибору, особистий інтерес, конкурентність, ціноутворення [12, с.98].

Однак, враховуючи специфіку потенційного ринку антикваріату, яка передусім полягає в тому, що попит і пропозиція тут формується не на споживчі товари, а на предмети розкоші до яких відносять твори мистецтва, предмети колекціонування та предмети антикваріату, які є обмеженими у своїй кількості, що і вказує на їх унікальність та впливає на формування ціни [ 13, с.141], то такі ознаки, а власне їх інтерпретація має враховувати усі можливі особливості. Вважаємо, що для ринку антикваріату важливою має бути також і його прозорість, ключовою передумовою якої є доступність до повної, правдивої і своєчасної інформації, бо інформація має вплив на формування рівня цін, конкуренцію та інші аспекти діяльності.

Яскравим прикладом впливу інформації на формування та державне визнання ринку антикваріату є досвід Республіки Польща. Офіційне визнання ринку творів мистецтва та антикваріату як окремої самостійної структури і її інтегрованість в економіку країни прослідковується із 2016 року, про що свідчить наявність розгорнутих статистичних звітів сформованих Центральним управлінням статистики Республіки Польща, де проаналізовано: обороти продажів за відповідний період; які категорії предметів реалізовувались найкраще, а які гірше; регіони країни, де торгівля предметами антикваріату, колекціонування та творами мистецтва здійснювалась інтенсивніше. Крім того у вільному доступі є інформація про найбільших гравців на ринку, які займаються торговельними операціями і навколо яких власне зосереджено діяльність ринку (прослідковується наслідування світових тенденцій, наприклад зосередження торгівлі предметами антикваріату, колекціонування та творів мистецтва навколо аукціонів світового рівня таких як Sotheby's та Christie's).

Натомість в Україні, стверджувати про наявність повноцінного ринку антикваріату не доводиться, оскільки єдине, що вказує на його існування та певний рівень визнання з сторони держави, це наявність обмеженої статистичної інформації, яка відображає частку предметів антикваріату, колекціонування та творів мистецтва в загальній товарній структурі зовнішньої торгівлі. Тут проблема класифікації предметів антикваріату та їх кількісного виміру помітна якнайкраще. Наприклад, згідно із зведеною інформацією Служби статистики України щодо показників зовнішньої торгівлі окремими видами товарів за країнами світу, у 2021 році на територію України було ввезено 460,9 кг предметів антикваріату віком понад 100 років, загальною вартістю 137,9 тис. дол. США. [14]. Перш за все, вимірювання предметів антикваріату в кілограмах є вкрай недоцільним, це не та категорія товарів, яку можна виміряти за допомогою даної одиниці, натомість більш логічним та правильним є застосування такої одиниці виміру як штуки. Крім того з наведеної інформації незрозуміло, які предмети антикваріату ввезли на територію України - це могли бути меблі XVII століття чи можливо столове срібло епохи Австро-Угорської імперії. Відсутність розгорнутої статистичної інформації можна вважати показником того, що суб'єкти, які здійснюють торговельні операції з предметами антикваріату, колекці онування та творами мистецтва, в переважній більшості здійснюють свою діяльність поза правовим полем, тобто без державної реєстрації та подальшого обліку в відповідних структурах, що вказує на високий рівень її тінізації.

Отже, в процесі нашого дослідження визначимо, чи існують законодавчі передумови для розвитку антикварного бізнесу в Україні та детінізації ринку антикваріату.

Проаналізувавши наявну законодавчу базу, можна стверджувати, що чи не єдиним вузькопрофільним документом, який стосується торгівлі предметами антикваріату є раніше згаданий спільний наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства культури і мистецтва України «Про затвердження правил торгівлі антикварними речами» № 322/795 від 29.12.2001р., де розкрито перелік предметів, які є антикварними, описано вимоги та особливості організації торгівлі такими предметами як в роздрібній мережі, так і на аукціонах [10]. Окремі положення щодо законності та особливостей переміщення культурних цінностей, у тому числі й предметів антикваріату регулюються положеннями Митного кодексу України , Митного тарифу України (групи 50-97) та Закону України «Про вивезення, ввезення та переміщення культурних цінностей» [15,11,16]. Натомість усе інше законодавство є адаптивним і може безперешкодно використовуватись при організації діяльності із торгівлі предметами антикваріату .

При веденні антикварного бізнесу слід керуватись:

-- загальними положеннями Господарського Кодексу України та Закону України «Про підприємництво», якими зокрема визначено основні засади господарювання в Україні і врегульовано відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання [17, 18];

-- Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо питань реєстрації суб'єкта із врахуванням особливостей обраної організаційно-правової форми господарювання [19];

-- Податковим кодексом України, задля правильного вибору застосовуваної в ході діяльності системи оподаткування, а отже правильності нарахування та справляння податків, зборів чи інших обов'язкових платежів у майбутньому [20];

-- Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо організації системи бухгалтерського обліку та її відповідності національним/міжнародним стандартам [21];

-- Кодексом законів про працю України щодо врегулювання трудових відносини всіх працівників щодо основ найму працівників.

Одним із ключових кроків під час провадження будь якої господарської діяльності є перевірка її правомірності, з точки зору українського законодавства, за допомогою Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД - 2010). Класифікатор створений за ієрархічним типом і складається з секцій, розділів, груп і класів. Слід зауважити, що вибір виду економічної діяльності є надзвичайно важливим етапом, дана інформація у вигляді кодів подається під час державної реєстрації суб'єкта господарювання і в подальшому надає дозвіл займатися виключно нею .

На рис. 1 відображено ієрархію, яка вказує на законодавчо визначений шлях для можливості здійснювати роздрібні торговельні операції через магазини з: букіністичними книгами, антикваріатом, а також дозволяє діяльність аукціонних будинків (роздрібних).

Рис. 1. Процес вибору здійснюваної економічної діяльності відповідно до КВЕД*

Розроблено авторами на основі [22]

Проте, якщо шляхи реалізації предметів антикваріату будуть іншими, то необхідно обрати інші групи та класи. Наприклад, група 47.9 «Роздрібна торгівля поза магазинами» ^ клас 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (в тому числі можливість проведення роздрібної торгівлі через Інтернет-аукціони)» [22].

Проблема вітчизняного ринку антикваріату загалом та антикварного бізнесу зокрема перш за все пов'язана із дилемою законодавчого трактування дефініції ключових понять, які ідентифікують та характеризують потенційні об'єкти торговельних операцій. Підтвердженням цього є неоднозначна, недосконала та недостатня статистична інформація, яка не дозволяє провести якісний аналіз показників та причинно-наслідкових зав'язків діяльності суб'єктів господарювання на ринку антикваріату.

Чіткість розмежування предметів антикваріату, предметів колекціонування та творів мистецтва, деталізованість їх класифікації є запорукою достовірного, своєчасного, багатоаспектного та вичерпного інформаційного забезпечення діяльності учасників ринку антикваріату.

Що стосується питань організаційного характеру, то у ході дослідження виявлено, що існуюче законодавство має адаптивний характер, а відтак може бути застосованим потенційними суб'єктами господарювання на ринку антикваріату для: вибору здійснюваної діяльності, організаційно -правової форми господарювання, офіційної державної реєстрації та вибору системи оподаткування.

Література