Концепція оцінки за справедливою вартістю - основний принцип підготовки фінансової звітності за МСФЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція оцінки за справедливою вартістю - основний принцип підготовки фінансової звітності за МСФЗ

Михалків Алла Анатоліївна

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри обліку, аналізу і аудиту Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, Україна

Анотація

Розкрито сутність справедливої вартості з точки зору міжнародних стандартів фінансової звітності та стандартів оцінки. Досліджено виникнення та розвиток концепції справедливої вартості в бухгалтерському обліку . Розглянуто концепцію оцінки за справедливою вартістю як складової частини концепції звітності та обліку. Проаналізовано основні відмінності між концепцією історичної вартості та концепцією оцінки за справедливою вартістю. З'ясовано сучасні підходи до застосування концепції оцінки за справедливою вартістю.

Ключові слова: справедлива вартість, історична вартість, метод оцінки за справедливою вартістю,

Постановка проблеми

Пріоритетним напрямом розвитку оцінки активів і зобов'язань підприємств є концепція справедливої вартості, оскільки дана оцінка найкраще відображає дійсну вартість активів і зобов'язань. Відзначимо, що в міжнародній практиці досить комплексно розроблено дану оцінку, яка підтверджує переваги, але водночас є складнощі в її розумінні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання визначення справедливої вартості активів і зобов'язань перебувають на стику наукових інтересів бухгалтерів, фінансових аналітиків та професійних оцінювачів. Проблемами застосування різних видів вартісних оцінок, зокрема справедливої вартості у бухгалтерському обліку займаються зарубіжні та вітчизняні дослідники, зокрема Й. Бетге, С. Голов, Д. Зак, С. Зубилевич, Т. Коупленд, В. Ковальов, Ж. Рішар, В. Палій, В. Сопко, Л. Чижевська, Р. Чамберс.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета роботи полягає в дослідженні теоретичних аспектів використання справедливої вартості для підвищення рівня достовірності фінансової звітності.

Викладення основного матеріалу дослідження

оцінка справедлива вартість фінансовий

Використання такого виду оцінки в обліку як справедлива вартість має досить довгу історію. У зарубіжних країнах розвиток концепції справедливої вартості відомий з другої половини ХІХ століття, він був зумовлений розвитком капіталізму, виникненням акціонерних товариств, становленням фондових ринків, глобалізацією економіки, можливістю інвестувати капітал практично в будь-який економічний суб'єкт світу, появою транснаціональних корпорацій.

У Х!Х столітті в Німеччині використовували в бухгалтерському обліку оцінку за справедливою вартістю, наприклад, за справедливою вартістю вимірювали певні активи. На основі концепції "правдивого і достовірного погляду" у Великій Британії в середині Х!Х століття здійснювалася оцінка за ринковими цінами оборотних активів, подібні оцінки широко використовувалися також банками. У 1898 р. дефініція "справедлива вартість" стала застосовуватися у США. Переоцінка активів низкою компаній США за справедливою вартістю здійснювалася у двадцятих роках ХХ століття [1 ]. Найімовірніше, цей вид оцінки переважав би в обліку розвинених країн уже в середині ХХ ст., однак певні події в розвитку економіки не дали змоги цьому здійснитися.

На просування оцінки за справедливою вартістю негативний вплив справили економічні кризи, зокрема американська економічна криза 1929 р. і її наслідки у вигляді Великої депресії.

Очевидно, економічна спільнота була ще не готова до переходу на концепцію оцінки за справедливою власністю. Після кризи 1929 р. у США перестають переоцінювати основні засоби до їхньої справедливої (поточної) вартості, а в 40-60-ті рр. віддають перевагу історичній вартості, відмовляючись від інших видів оцінок. Однак посилення інфляції в розвинених країнах у 70-х рр. ХХ ст. зажадало зміни орієнтації тільки на історичну вартість, оскільки вона перестала відображати достовірну інформацію користувачам. Водночас у цей період стало зрозуміло, що достовірна інформація про діяльність суб'єктів є необхідним чинником для ефективного розвитку світової економіки. Інвестори, аналітики, кредитори та інші користувачі фінансової звітності хотіли одержувати інформацію про активи та зобов'язання економічних суб'єктів, оцінені за реальною вартістю. В 1984 р. світ побачив документ "Визнання та оцінка у фінансовій звітності комерційних підприємств" (SFAC 5), що дозволяє такі методи оцінки:

- первісна вартість;

- поточна вартість; поточна ринкова вартість;

- чиста вартість реалізації;

- дисконтована вартість.

Ці роки характеризуються широким пошуком найефективніших видів і методів оцінки, що знайшло відображення в багатьох Положеннях Ради зі стандартів фінансового обліку (SFAS). У 2006 р. вийшов SFAS 1 57 "Оцінка справедливої вартості", що став новим етапом в історії оцінки за справедливою вартістю, і послужив базою для МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості" [6].

Зазначимо, що інфляція справила позитивний вплив на застосування справедливої вартості.

Цікавіші результати дає аналіз справедливої вартості в умовах криз. Як уже зазначалося, криза 1929 р. негативно позначилася на майбутньому справедливої вартості, інша ситуація склалася у зв'язку з кризою 2008 року. Вихід SFAS 157 "Оцінка справедливої вартості" у 2006 р., тобто до кризи 2008 р. спровокував значну критику справедливої вартості. Набула поширення думка, що саме оцінка за справедливою вартістю сприяла розвитку кризи, а можливо, і стала її джерелом. Проте економічне співтовариство вже по-іншому сприймало завдання звітності, природу та мету облікового відображення фінансового становища і результатів діяльності суб'єктів економіки, сутність і причини криз, невизначеності та ризики, що супроводжують розвиток економіки.

Проте погляд на мету фінансової звітності, відмінний від погляду, характерного для розвинених країн і сформульованого в Концептуальних засадах МСФЗ (мета фінансової звітності загального призначення полягає в наданні фінансової інформації про організацію, яка звітує, і яка є корисною для наявних і потенційних інвесторів, позикодавців та інших кредиторів у разі ухвалення ними рішень щодо надання даній організації ресурсів [3]), може спричиняти критику справедливої вартості.

Наразі справедлива вартість - одна з основних оцінок МСФЗ. Поняття справедливої вартості вже в 1977 р. було застосовано в проекті МСФЗ (IAS) 17 "Облік оренди", потім у МСФЗ (IAS) 16 "Основні засоби", МСФЗ (IAS) 18 "Виручка", МСФЗ (IAS) 22 "Об'єднання компаній", але на концептуальному рівні це поняття не використовувалося. Велике значення на зміцнення поняття "справедливої вартості" для МСФЗ мало її широке застосування в МСФЗ (IAS) 39 "Фінансові інструменти" (кінець 80-х рр. ХХ століття). Тільки під час переходу від ХХ століття до ХХІ століття в цій оцінці стало можливим вести облік нефінансових активів, а саме інвестиційної нерухомості (МСФЗ (IAS) 40 "Інвестиційна нерухомість") і біологічних активів (МСФЗ (IAS) 41 "Сільське господарство").

У Принципах підготовки та подання фінансової звітності (1989 р.) термін "справедлива вартість" не використовується, але згадка про неї присутня в 34 стандартах із 41 чинного МСФЗ (IAS) і МСФЗ (IFRS). Надалі в Концептуальних засадах фінансової звітності [3] передбачається змінити розділ, присвячений оцінці, включивши до нього також такий вид оцінки як справедлива вартість. Під справедливою вартістю розуміють, насамперед, оцінку об'єкта обліку, ціни угоди з позиції ринку.

Розвиток вітчизняної системи бухгалтерського обліку в напрямі наближення до МСФЗ, а також безпосереднє використання МСФЗ для формування консолідованої звітності встановленими організаціями сприяло поширенню цієї оцінки в вітчизняному обліковому просторі. Однак справедлива вартість як вид оцінки, є тільки складовою частиною концепції оцінки за справедливою вартістю (елементів звітності), яка являє собою концепцію визначення фінансового становища та результатів діяльності підприємства і вимагає включення зміни справедливої вартості елементів звітності до сукупного доходу.

Концепцію оцінки за справедливою вартістю слід розглядати як складову частину концепції звітності та обліку. На наш погляд, досить спрощено місце концепції оцінки за справедливою вартістю можна відобразити, розподіливши концепції в порядку їхньої підпорядкованості так:

1. Концепція фінансової звітності (у широкому сенсі обліку та звітності).

2. Концепція визначення фінансового становища та результатів діяльності підприємства.

3. Концепція оцінки за справедливою вартістю.

Ідея розширення використання концепції оцінки за справедливою вартістю певною мірою пов'язана зі зміною інформаційних переваг користувачів фінансової звітності, з підвищенням невизначеності у світовій економіці, появою нових інформаційних технологій.

Концепція оцінки за справедливою вартістю заснована на використанні таких основних складових:

- принципі ринкового підходу (до оцінки фінансового становища і результатів діяльності економічного суб'єкта);

- методах - балансовому, професійного судження;

- вид оцінки - справедлива вартість, під якою розуміють в узагальненому вигляді ціну ринку. Сьогодні в МСФЗ не відбулася повна відмова від концепції історичної вартості, проте концепція оцінки за справедливою вартістю розширює сферу своєї дії. Поки що обидві концепції є чинними. Відмінності між ними наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні відмінності між концепцією історичної вартості та концепцією оцінки за справедливою вартістю

Концепція оцінки за справедливою вартістю може бути представлена у двох моделях оцінки результату зміни справедливої вартості. Один варіант - коли зміна справедливої вартості відображається в показнику "прибуток/збиток за період", другий варіант передбачає визнання зміни справедливої вартості в показнику "Інший сукупний дохід", у цій моделі до цього показника включають як нереалізовані прибутки, так і нереалізовані збитки. Варіант визнання зміни справедливої вартості в іншому сукупному доході відрізняється від переоцінки, що застосовується для основних засобів і нематеріальних активів при концепції оцінки за історичною вартістю. При використанні концепції оцінки за справедливою вартістю через інший сукупний дохід збиток, що не компенсує попереднє збільшення справедливої вартості, також відображається в іншому сукупному доході (таблиця 2).

Таблиця 2

Принципові відмінності моделей визначення результату, в яких використовується вид оцінки "справедлива вартість"

У Концепції оцінки за справедливою вартістю не використовуються принципи відповідності доходів і витрат та принцип обачності. Основним принципом є принцип ринкового підходу ("оцінка очима ринку" [4]). Ця концепція вимагає уважного підходу до розкриття інформації, у тому числі пов'язаної з ризиками. Особливо це проявляється при оцінці за справедливою вартістю фінансових інструментів. Розкриття спрямовані на підвищення транспарентності звітності.

Розвиток Концепції оцінки за справедливою вартістю зажадав запровадження чіткіших правил визначення справедливої вартості, спрямованих на підвищення порівнянності та достовірності звітної інформації. Потрібна більша одноманітність у понятті "справедлива вартість" і більш однозначний порядок процедури її обчислення. У 2011 р. було опубліковано новий стандарт - МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості" [2], що встановлює правила визначення вартісного значення справедливої вартості та є обов'язковим для застосування для періодів, що починаються 1 січня 2013 року. Цей стандарт запровадив нове визначення справедливої вартості, яке чіткіше вказує на ринковий підхід; класифікував джерела інформації за їхньою переважністю для розрахунку справедливої вартості; сприяв зближенню концепції вартісної оцінки МСФЗ і МСБО США; збільшив транспарентність економічних суб'єктів, які звітують, поліпшуючи якість звітної інформації за допомогою подання користувачам відомостей про джерела та методи розрахунку величини справедливої вартості.

МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості" визначає справедливу вартість таким чином: Справедлива вартість - ціна, яку було б отримано при продажу активу або сплачено при передачі зобов'язання під час звичайної угоди на основному (або найвигіднішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто ціна виходу), незалежно від того, чи є така ціна такою, яку можна безпосередньо спостерігати або розраховується з використанням іншого методу оцінки [2]. При розрахунку справедливої вартості не береться до уваги наміри та/або можливість економічного суб'єкта продати актив або передати зобов'язання на дату оцінки. Справедливу вартість визначають також як ціну виходу, тобто ту ціну, за якою елемент може бути реально проданий у ринковій угоді.

Процедура визначення справедливої вартості, описана в МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості", вимагає чітких дій, які проводять у встановленому порядку, що передбачають зацікавленість економічного суб'єкта отримати максимально достовірну оцінку. Усі ці дії спричиняють виникнення витрат. Але ці витрати можна розглядати як необхідні насамперед для самого суб'єкта, що звітує, оскільки вони дають змогу йому самому звіряти свої дії з ринком, вивіряти власні плани та прогнози, вчасно їх коригувати або відмовлятися від їхньої реалізації.

Справедлива вартість має на увазі використання такої оцінки, якби планувався продаж активу або передача зобов'язання під час проведення операції між учасниками ринку на добровільній основі на основному для конкретного активу або зобов'язання ринку (тобто ринку з найбільшим обсягом і рівнем активності для конкретного активу або зобов'язання [2]) або за відсутності основного ринку, на найвигіднішому ринку (тобто ринку, який дає змогу максимально збільшити суму, яка була б отримана при продажу активу, або зменшити суму, яка була б виплачена при передачі зобов'язання, після врахування всіх витрат за угодою і транспортних витрат [2]). Стандартом встановлюється, що основним ринком для підприємства при операціях з конкретними активами та зобов'язаннями є ринок, на якому воно зазвичай укладає свої угоди, крім випадків, коли може бути доведено, що інший ринок має більший обсяг і рівень активності. Таким чином, при розрахунку справедливої вартості пріоритет віддається основному ринку, а не найбільш вигідному, при цьому передбачається, що основний або найбільш вигідний ринок доступний для компанії на дату проведення оцінки.

Однією з проблем під час визначення справедливої вартості є проблема складнощів отримання ринкових даних про справедливу вартість багатьох активів і зобов'язань. У МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості" встановлено можливість визначення справедливої вартості на основі не спостережуваних на ринку даних. Таким чином, було задоволено запит користувачів на максимально можливе використання справедливої вартості та практично суцільну оцінку за справедливою вартістю в ситуаціях, встановлених у відповідних стандартах щодо елементів, які входять у сферу дії цих стандартів, навіть за відсутності спостережуваної ринкової ціни.

Для цих цілей у МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості" передбачено трирівневу ієрархію джерел оцінки справедливої вартості, що визначає пріоритетність вихідних даних:

1) котирувальні ціни на активних ринках для активів або зобов'язань, ідентичних тим, що оцінюються;

2) спостережувані вихідні дані для активу чи зобов'язання, що не є котирувальними цінами;

3) неспостережувані вихідні дані для активу чи зобов'язання, що мають бути використані в разі, якщо релевантні спостережувані вихідні дані недоступні. У такій ситуації хоча оцінка буде менш "точною", кількість об'єктів, оцінених за справедливою вартістю, збільшиться і оцінка за справедливою вартістю стає вже не винятком, а нормою.

Для знаходження справедливої вартості за відсутності можливості її прямого отримання з ринку, тобто спостережуваної ціни, "погляд ринку" продовжує працювати МСФЗ (IFRS) 13 [2].

"Оцінка справедливої вартості" вимагає проаналізувати, за якою ціною на дату встановлення справедливої вартості учасник ринку здійснив би передбачувану операцію продажу активу або передачі зобов'язання. Не спостережувані на ринку оцінки мають бути прив'язані до ринку, вони мають підкорятися його законам, не повинна бути порушена головна ідея, закладена у справедливій вартості "погляд ринку". Ця ідея навпаки має набути максимально широкого поширення.

Згідно з правилами МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка справедливої вартості", під час здійснення оцінки за справедливою вартістю, "організація повинна використовувати такі методи оцінки, які доречні за таких обставин і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, і водночас дають змогу максимально використати релевантні спостережувані вихідні дані та звести до мінімуму використання неспостережуваних вихідних даних" [2]. Метою застосування певного методу (ринковий, витратний, прибутковий) у даному випадку є встановлення ціни, за якою може бути проведена операція з продажу активу або передачі зобов'язання на дату оцінки в поточних ринкових умовах.

Для визначення справедливої вартості на основі даних третього рівня часто використовується висновок незалежних оцінювачів. Оціночна діяльність регулюється на світовому рівні Міжнародними стандартами оцінки (МСО), що розробляються і затверджуються Міжнародною радою зі стандартів оцінки майна The International Valuation Standards Council IVSC ). Цю раду було утворено в 1981 р. для зміцнення довіри до оціночної діяльності. Вона мала створити інфраструктуру для надання спеціально підготовленими професійними оцінювачами (які діють із дотриманням етичних принципів надійних суджень про вартість) незалежної вартісної оцінки. Міжнародні стандарти оцінки включають у себе: визначення, принципи МСО, загальні стандарти (серія "100"), стандарти за видами активів (серія "200"), стандарти застосувань (серія "300"), технічні інформаційні документи. Серія "300" забезпечує стандартизацію оцінки в окремих галузях, наприклад оцінку для цілей фінансової звітності.

Рекомендації щодо вимірювання справедливої вартості подано в стандарті застосуванні IVS 300 "Valuations for Financial Reporting" "Оцінка для цілей фінансової звітності". У стандарті наведено приклади оцінки для різних цілей в обліковій сфері: оцінка вартості активу або зобов'язання для його включення до звіту про фінансовий стан, визначення ціни бізнесу, що купується, тестування на знецінення, класифікація договорів оренди та отримання вхідних оціночних даних для розрахунку амортизацій.

Як уже зазначалося, стандартом запроваджено більш жорсткі вимоги до розкриття інформації про методи оцінки, конкретні припущення і ступінь невизначеності, пов'язані зі встановленням справедливої вартості, що також може суттєво позначитися на збільшенні обсягу робіт з підготовки звітності. Зазначені в стандарті вимоги застосовуються до всіх активів і зобов'язань, оцінюваних за справедливою вартістю.

При цьому в МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка за справедливою вартістю" використовується поняття оцінок за справедливою вартістю, які повторюються та не повторюються: "Оцінки за справедливою вартістю активів або зобов'язань, які повторюються, є оцінками, які вимагають або до пускають інші МСФЗ у звіті про фінансовий стан станом на кінець кожного звітного періоду. Неповторювані оцінки справедливої вартості активів або зобов'язань являють собою оцінки, які вимагаються або допускаються іншими МСФЗ у звіті про фінансовий стан за певних обставин (наприклад, коли організація оцінює актив, призначений для продажу, за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж відповідно до МСФЗ (IFRS) 5 "Необоротні активи, призначені для продажу, і припинена діяльність" [5], бо справедлива вартість активу за вирахуванням витрат на його продаж нижча за його балансову вартість))" [2].

Наведений у МСФЗ (IFRS) 13 "Оцінка за справедливою вартістю" перелік основних відомостей, що підлягають розкриттю, уже створює всі необхідні передумови для підвищення прозорості фінансової звітності:

- оцінка справедливої вартості на кінець звітного року для багаторазових і одноразових оцінок;

- зазначення рівня в ієрархії справедливої вартості, до якого належать ці оцінки.

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо: по-перше, що IFRS 13 наголошує на тому, що «справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання» [2].

По-друге, оцінювання за справедливою вартістю також проводять оцінщики. Так, відповідно до Міжнародних стандартів оцінки - МСО (International Valuation Standards - IVS), «справедлива вартість - розрахункова ціна активу або зобов'язання під час його обміну між ідентифікованими інвесторами та зацікавленими сторонами, яка належним чином відображає відповідні інтереси цих сторін» [6], а наведена класифікація баз вартості розкриває сутність поняття «справедлива вартість» так: а) категорія баз оцінки, спрямована на відображення цін, що переважають на відкритих спостережуваних ринках, тут перш за все йдеться про ринкову вартість; б) категорія баз оцінки, пов'язаних з визначенням суб'єктно-специфічних вартостей, тут використовується інвестиційна вартість; в) категорія, пов'язана з моделюванням вартості в обміні, тут використовується справедлива вартість. Тобто у МСО справедлива вартість має визначення ціни, яка визнається справедливою для двох конкретних сторін в угоді, що беруть до уваги відповідні переваги або незручності, які кожна сторона отримає від операції, а для професійної вартісної оцінки справедлива вартість - це вартість в обміні. При цьому визначаючи справедливу вартість для цілей бухгалтерського обліку (фінансовій звітності), МСО посилаються на IFRS 13 «Оцінка справедливої вартості» .

По-третє, важливість використання оцінки за справедливою вартістю підтверджується наявністю згадувань справедливої вартості в Міжнародних стандартах фінансової звітності, в яких зазначено, що «справедлива вартість активу - це сума, за якою можна обміняти актив в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами».

Список використаних джерел:

[1] Lee T.A.(2008). Review of «The Routledge Companion to Fair Value and Financial Reporting». Accounting and Business Research.(38(1)), 93-96.

[2] Оцінка справедливої вартості 13 (Міжнародний стандарт фінансової звітності). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_068#Text

[3] Концептуальна основа фінансової звітності. Вилучено з

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_009#Text

[4] Рожнова О.В. (2013). Актуальні питання оцінки за справедливою вартістю активів і зобов'язань. Міжнародний бухгалтерський облік. (23), 2- 8.

[5] Міжнародні стандарти фінансової звітності. (2013). Вилучено з http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_010.

[6] International Valuation Standards. (2017). Вилучено з

https://www.ivsc.org/files/file/view/id/812

Размещено на Allbest.ru