Спрощена система обліку і звітності: історичний аспект

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський кооперативний інститут бізнесу і права, Україна

Кафедра обліку і оподаткування

Новіков В.В., аспірант

Суб'єкти малого підприємництва складають найвагомішу частку української економіки. За статистикою у 2021 р. в Україні діяло 1 880 858 (96%) мікропідприємств, 56 969 (3%) малих підприємств, 17 811 (0,9%) середніх підприємств та 610 (0,1%) великих підприємств. Великі підприємства займали 33,7% у структурі загальної виробленої продукції, середні - 34,4%, малі - 31,9%, з них мікропідприємства - 18,2%. [3].

Проблемам бухгалтерського обліку в малих підприємствах присвячені наукові праці багатьох українських та зарубіжних вчених, серед яких Андерсон Дж., Бачинський В.І., Белова І., Манаєнко І.М., Мельничук О., Подолянчук О.А., Помулєва В.М., Ратинський В.В., Суха О.Р., Семенишена Н., та інші.

Сучасний підхід до розуміння малих підприємств і становлення спрощеної системи бухгалтерського обліку почалося у середині ХХ століття. Процес виділення малих підприємств і формування спрощеної системи обліку почалися у 50-х рр. в Сполучених Штатах Америки. В той час Управління у справах малого бізнесу (SBA) визначала суб'єктами малого бізнесу такі підприємства, які «незалежно управляються і не домінують у своїй сфері діяльності» [4].

На сьогодні діє Північноамериканська система класифікації промисловості (NAICS) для бізнесу. SBA визначено відмінності між підприємствами різних галузей за критеріями конкурентоспроможності, витрат, доходів, темпів зростання та технологічних змін, що впливає на визначення розміру підприємств. В середньому SBA визнає малими ті промислові підприємства, у яких працює менше 500 працівників, а обсяг доходів не перевищує 7 млн. дол. США [4].

В бухгалтерському обліку США Загальноприйняті принципи (ЄМР)не поширюються на малі підприємства. Вони самостійно можуть обрати загальну систему обліку за GAAP або спрощену. За спрощеної системи обліку малі підприємства можуть вести простий облік без використання подвійного запису; не дотримуватися принципу нарахування доходів і витрат, а використовувати касовий метод; скласти скорочений план рахунків, де відобразити лише ті види активів, зобов'язання і капіталу, що має підприємство; самостійно розробляти форми облікових регістрів тощо [6].

У Радянському союзі виділення малих підприємств і встановлення для них спрощеної форми обліку було проведено у 60-х рр. ХХ ст. Прийнята «Інструкція із застосування єдиної журнально-ордерної форми рахівництва для невеликих підприємств і господарських організацій», визначала малими підприємствами ті, на яких кількість працюючих не перевищувала 7 осіб. Скорчений облік передбачав ведення меншої кількості облікових регістрів, єдині форми яких були розроблені централізовано і використовувалися усіма малими підприємствами; використання скороченого плану рахунків, що формувався шляхом об'єднання окремих однотипних рахунків загальноприйнятого плану. спрощений облік малий середній підприємство

Здобуття Україною незалежності зумовило трансформаційні процеси в економіці і напрацювання власної нормативної бази для забезпечення функціонування і переходу до ринкової економіки. Визначення малих підприємств було дано в Законі України «Про підприємства в Україні». До них включали підприємства, які сплачували єдиний податок та інші підприємства. Базовим критерієм віднесення підприємств до малих виступала сфера, у якій функціонувало підприємство, додатковим критерієм визначалась чисельність працівників. Із прийняттям П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" було систематизовано порядок обліку в малих підприємствах та складання спрощених форм звітності.

Починаючи із 2011 р. і донині розвиток спрощеної форми обліку відбувався під впливом податкового законодавства. Прийнятий у 2011 р. Податковий кодекс України надав право застосовувати спрощений облік суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок за І-ІІІ групами [5] і не є платниками ПДВ. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами" від 15.06.2011 р. №720 передбачили дві форми обліку: просту і спрощену. Суб'єктам малого підприємництва надано право вести бухгалтерський облік без використання подвійного запису. У 2018 р. були внесені зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Була виділена нова категорія підприємств - мікропідприємства. Критеріями для поділу підприємств за розмірами стали вартість активів на балансі підприємства, чистий дохід, а також кількість працюючих [1].

Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку створено окремий стандарт звітності для малих і середніх підприємств. Початок розробки Стандарту спрощеного обліку для малих підприємств припадає на 2000-і роки. У 2007 р. було розроблено початковий варіант Стандарту і здійснено його пробне застосування. Його результати виявилися задовільними і дістали схвальні відгуки респондентів. У 2009 р. було оприлюднено першу редакцію, а у 2015 р. - другу. До малих підприємств за Стандартом відносяться підприємства, які складають загальну фінансову звітність для зовнішніх користувачів та непідзвітні суспільству [2]. Стандартом передбачено ряд послаблень у веденні обліку і складанні звітності для малих підприємств:

1) Відсутнє регулювання складових, які не притаманні малим підприємствам, зокрема, не розглядається прибуток на акцію, немає регулювання проміжної фінансової звітності чи звітності за сегментами;

2) Виключені альтернативні варіанти елементів облікової політики, а пропонується найпростіший з них.

3) Скорочено обсяг інформації, обов'язкової до розкриття з понад 3000 елементів до близько 300. Таким чином формується спрощена фінансова звітність.

4) Мова стандарту значно спрощена для полегшення його розуміння керівниками малих підприємств, які самостійно ведуть бухгалтерський облік і не мають спеціальної бухгалтерської освіти. У 2022 році Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розробила Проект нової редакції Стандарту для малих підприємств.

Можемо констатувати, що спрощення в обліку і звітності для суб'єктів малого підприємництва є загальноприйнятою світовою практикою. Проаналізувавши законодавчу базу, вважаємо, що спрощений бухгалтерський облік і звітність - це система формування інформації про діяльність підприємства для зовнішніх і внутрішніх користувачів, яка характеризується спрощеним підходом до облікових процедур і методів. Основними способами спрощення є застосування спрощеної облікової політики; формування спрощеного плану рахунків; ведення обліку за простою формою без подвійного запису; використання касового методу; ведення спрощених форм облікових регістрів. Для спрощення звітності скорочують кількість звітів, що подаються; зменшують кількість показників, які відображаються в звітності; збільшують період подання звітів тощо.

Список використаних джерел

1. Бачинський В.І., Помулєва В.М. (2021) Спрощений облік на малих підприємствах: реалії сьогодення. Інноваційна економіка, (3-4), 152-158.

2. Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих та середніх підприємств: затверджений Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у 2009 р. зі змінами від 2015 р.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України

4. Офіційний сайт Small Business Administration.

5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI

6. Anderson J. (2017) Small Business Management. Kansas: Pressbooks.

Размещено на Allbest.Ru