Кредитні операції комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кредитні операції комерційних банків

1. Суть, призначення та функції кредиту. Класифікація банківських кредитів. Принципи, умови й етапи кредитування

Кредитування традиційно вважається одним із основних видів діяльності банку.

Історично кредит виник на певному етані розвитку людського суспільства. Спершу -- як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками, коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов існувала потреба в передачі продавцем покупцеві товару з відтермінуванням платежу, тобто у кредит, що походить від латинського слова "creditum" -- "позичка" і "credo" -- "вірю".

В економічній літературі виділяють декілька підходів до визначення категорії кредиту:

1) економічні відносини між юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента;

2) позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання;

3) форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу.

Розрізняють дві основні форми кредиту:

1) товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу;

2) грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці -- зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки.

Кредит виконує такі функції:

-- перерозподільну -- за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення;

-- емісійну -- створення грошей для грошового обігу;

-- контрольну -- здійснення взаємного контролю з боку кредитора і позичальника за цільовим використанням та поверненням кредиту.

Усі функції кредиту тісно пов'язані між собою.

Суб'єктами (учасниками) кредитних відносинах є дві сторони: кредитор і позичальник, а ті грошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовно яких укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту.

Вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Серед різноманітних видів кредиту головне місце посідає банківський кредит.

Банківські кредити -- це кредити, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", банком можуть надаватись такі види кредитів:

-- кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

-- міжбанківські кредити, тобто кредити, які одержує сам банк для формування своїх ресурсів.

Сукупність кредитів, наданих банком на певну дату, характеризує його кредитний портфель.

Банківські кредити класифікують за різними ознаками (табл. 12.1):

Таблиця 12.1. Класифікація банківських кредитів

№ з/п	Ознаки класифікації	Види кредитів
1.	За строком користування	а) короткострокові (до 1 року); б) середньострокові (до 3 років); в) довгострокові (понад 3 роки)
2.	За забезпеченням	а) забезпечені (ломбардні) (мають пряме забезпечення): заставою майна, майнових прав, гарантіями, поручительствами тощо; б) незабезпечені (бланкові)
3.	За ступенем ризику	а) стандартні; б) нестандартні (з підвищеним ризиком -- під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні)
4	За методом надання	а) одноразові; б) парманентні; в) гарантовані
5.	За способом повернення	а) водночас; б) поступово (у розстрочку) (рівномірними частинами впродовж користування позикою); в) відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах; г) на вимогу кредитора; ґ) з регресією платежів
6.	За станом кредитної дисципліни	а) строкові; б) безстрокові (на вимогу); в) прострочені; г) відстрочені (пролонговані)
7.	За характером визначення процентів	а) з фіксованою процентною ставкою; б) з плаваючою процентною ставкою
8.	За способом сплати процентів	а) з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); б) з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит)
9.	За кількістю банків-кредиторів	а) звичайні банківські; б) синдиковані (консорціумні); в) паралельні
10.	За критеріями суб'єктного й об'єктного призначення	а) до кредитів суб'єктного призначення належать позички: -- торговельно-промисловим підприємцям; -- сільськогосподарським підприємцям; -- міжбанківські; -- небанківським фінансово-кредитним установам; -- органам влади; б) серед позичок об'єктного призначення розрізняють кредити: -- іпотечний; -- споживчий; -- контокорентний; -- під цінні папери; -- пов'язані з вексельним обігом
11.	За сферами спрямування	а) кредити, спрямовані у сферу обігу, -- поточні кредити; 5) кредити, спрямовані у сферу виробництва (інвестиційну діяльність), -- інвестиційні кредити

Розглянемо детальніше суть окремих видів банківських кредитів.

1. За строком користування розрізняють кредити:

а) короткострокові;

б) середньострокові;

в) довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові-- понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими та довгостроковими кредитами немає, тому банки України не виділяють їх окремо. В інших країнах існує певне їх відокремлення.

Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довгострокових не тільки строком використання, а й об'єктами вкладення коштів і джерелами їх повернення.

За участю короткострокового кредиту формується, в основному, обіговий капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнилися з обігу внаслідок реалізації об'єкта (проекту), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

За участю довгострокового кредиту здійснюють відтворення основного капіталу й опосередковують інвестиційну діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від упровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.

2. За забезпеченням розрізняють кредити:

а) забезпечені (ломбардні);

б) незабезпечені (бланкові).

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Забезпеченість -- один із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення банківських кредитів в основному е рухоме та нерухоме майно позичальника.

Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку в кредитному портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника, їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше такий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.

3. За ступенем ризику розрізняють кредити:

а) стандартні;

б) нестандартні (з підвищеним ризиком).

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне та повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Нестандартні кредити (з підвищеним ризиком) -- це ті, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

4. За методом надання розрізняють кредити:

а) одноразові;

б) перманентні.

Одноразові кредити -- це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

Перманентні кредити надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру позички і документального її оформлення.

Гарантовані кредити бувають двох видів:

1) з попередньо обумовленою датою видачі;

2) з видачею у міру виникнення в них потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов'язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі впродовж обумовленого строку (як правило, кварталу).

5. За способом повернення розрізняють кредити:

а) поступово (в розстрочку);

б) водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

в) відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

г) на вимогу кредитора; ґ) з регресією платежів.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальнику кредитної лінії.

Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків за заборгованістю банкам.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема, контокорентного, за овердрафтом" під заставу векселів тощо. Особливість полягає у тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

На вимогу кредитора кредити стягуються у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема, цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку.

З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

6. За станом кредитної дисципліни кредити поділяють на:

а) строкові;

б) на вимогу;

в) прострочені;

г) відстрочені (пролонговані).

Строкові кредити надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Безстрокові кредити (на вимогу) надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Якщо банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченими вважаються кредити, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі кредити обліковуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну ставку.

Відстрочені (пролонговані) -- це такі кредити, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.

7. За характером визначення процентів банківські кредити бувають:

а) з фіксованою процентною ставкою;

б) з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку І позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. За таких умов відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

8. За способом сплати процентів розрізняють банківські кредити:

а) з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);

б) з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит). Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.

9. За кількістю банків-кредиторів розрізняють кредити:

а) звичайні банківські;

б) синдиковані (консорціумні);

в) паралельні.

Найпоширенішими є звичайні банківські кредити, які надаються одним банком.

Синдиковані кредити надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає кредит. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками -- учасниками консорціуму. За операції, що пов'язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

Паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

10. За критеріями суб'єктного й об'єктного призначення розрізняють такі кредити:

а) до кредитів суб'єктного призначення належать позички:

-- торговельно-промисловим підприємцям;

-- сільськогосподарським підприємцям;

-- міжбанківські;

-- небанківським фінансово-кредитним установам;

-- органам влади;

б) серед позичок об'єктного призначення розрізняють кредити:

-- іпотечний;

-- споживчий;

-- контокорентний;

-- під цінні папери;

-- пов'язані з вексельним обігом.

11. За сферами спрямування кредити поділяють на:

а) кредити, спрямовані у сферу обігу, -- поточні кредити;

б) кредити, спрямовані у сферу виробництва (інвестиційну діяльність), -- інвестиційні кредити.

Кредитний характер можуть мати банківські послуги, до яких належать:

-- акцептний кредит;

-- авальний кредит;

-- обліковий кредит;

-- факторинг;

-- форфейтинг тощо.

2. Порядок надання та погашення окремих видів банківських кредитів

Банківський кредит надається всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою або фізичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва. Кредит надається у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити юридичним особам поділяють на дві групи:

1) кредити в поточну діяльність;

2) кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність -- це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат.

Вони включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції РЕПО, ураховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми торговельними операціями, кредити за експортно-імпортними операціями.

Кредити в інвестиційну діяльність -- це кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій.

До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із додержанням таких умов:

-- оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, ліквідності та рентабельності діяльності;

-- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

-- позичальник повинен мати власне майно та брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного капіталу клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не-поставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками та несплаченими процентами.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Кредити надаються тільки в межах наявних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), банк зобов'язаний повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25 % власних коштів банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредити надають на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен:

-- ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника;

-- здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування;

-- визначити ступінь ризику для банку;

-- визначити структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).

Основні етапи кредитного процесу характеризує рис. 12.1.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, до складу якої входить певний пакет документів. Пакет необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Сформований пакет необхідних документів фахівцями з кредитування передається до юридичного управління банку, яке готує свій висновок щодо відповідності статутних документів, наявності ліцензій, дозволів та інших документів для здійснення діяльності, для якої береться кредит.

Після отримання висновку від юридичного управління документи передаються службі безпеки банку, яка готує свій висновок.

Фахівець з кредитування залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як застава. Після одержання відповідних висновків юридичного управління та служби безпеки фахівець готує експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку.

Рішення про надання кредиту приймається Кредитним комітетом колегіально й оформляється протоколом, після чого фахівець з кредитування формує кредитну справу позичальника і разом з юридичним управлінням готує кредитний договір у двох примірниках. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, строк, порядок, форма видачі та погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявність та стан зберігання заставного майна тощо.

Рис. 12.1. Стадії кредитного процесу

Кредити позичальнику надаються з позичкового рахунку в безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги та зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту.

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом може бути відкрито "кредитну лінію" -- одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми та встановленого ліміту, в межах якого приймаються до фінансування договори та контракти.

Порядок, форма і конкретні строки погашення кредиту передбачаються в кредитному договорі. Погашення кредиту може здійснюватися одноразово і в розстрочку (частково). Одноразове погашення кредиту передбачає його повернення в повній сумі в установлений строк. При погашенні позички в розстрочку передбачається періодичне погашення суми боргу, пов'язане з надходженням виручки від реалізації продукції, проведення робіт чи надання послуг.

Погашення кредиту проводиться позичальником виключно в тій валюті, в якій був наданий кредит, а оплата процентів може здійснюватися в іншій валюті, якщо це передбачено кредитним договором.

При виникненні у позичальника тимчасових фінансових проблем з об'єктивних причин та неможливості у зв'язку з цим погашення кредиту у строк, установлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

3. Характеристика споживчого банківського кредиту

Споживчий кредит -- кредит, який надається як у національній, так і в іноземній валютах фізичним особам -- резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб'єктами споживчого кредитування є фізичні особи (позичальники)" а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи (ломбарди, пункти прокату тощо). Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад, торговельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об'єктом кредитування є витрати, пов'язані з задоволенням поточного попиту населення, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов'язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи. банківський кредит надання погашення

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем -- підвищенню життєвого рівня населення.

Залежно від цільового призначення споживчі кредити поділяють на:

-- інвестиційні;

-- для купівлі товарів та сплати послуг;

-- на розвиток підсобного господарства;

-- цільові кредити окремим соціальним групам;

-- на нецільові споживчі потреби;

-- чекові;

-- банківські кредитні картки.

Характеристику окремих кредитних продуктів для фізичних осіб ВАТ "Кредобанк" наведено в табл. 12.2:

Таблиця 12.2 Характеристика та переваги кредитних продуктів для фізичних осіб

Продукт	Переваги
Кредитування фізичних осіб на придбання автомобілів (первинний ринок)	-- постійно діючі акції 8 кредитування певних марок автомобілів; -- можливість кредитування під 0 % участі власними коштами (за умовами дії акції); -- можливість вибору позичальником умов кредитування -- строк, процентна ставка, участь власними коштами (відповідно до встановленої шкали); -- можливість вибору позичальником посередника (автодилера, нотаріуса, страхової компанії); -- забезпеченням кредиту виступає автомобіль, що купується; -- страхування автомобіля на весь період кредитування; -- вигідні процентні ставки на нове авто від 15,2 % у грн, від 11,2 % у дол. США, від 9,8 % в євро
Кредитування фізичних осіб н придбання автомобілів (вторинний ринок)	-- можливість вибору позичальником умов кредитування строк, процентна ставка, участь власними коштами (відповідно до встановленої шкали); -- можливість вибору позичальником посередника (автодилера, нотаріуса, страхової компанії, незалежного експерта); -- забезпеченням кредиту виступає автомобіль, що купується; -- страхування автомобіля на весь період кредитування; -- вигідні процентні ставки на нове авто від 18,6 % у грн, від 14 % у дол. США, від 18 % в євро
Кредитування фізичних осіб ні придбання товарів довготривалого користування	-- можливість кредитування під 0 % участі власними коштами (за і умовами дії акції); -- забезпеченням кредиту виступає товар, що купується; -- відсутність необхідності нотаріального посвідчення договорів; -- відсутність (у визначених випадках) необхідності страхування товару, що купується в кредит; -- дуже низькі процентні ставки 21,6 % у грн; -- участь власними коштами 10 %; -- зручний строк кредитування до 2 років (включно)
Кредитування фізичних осіб -- працівників підприємств та організацій	-- спрощена процедура отримання кредиту; -- можливість отримання кредиту без зазначення конкретного напряму використання кредитних коштів; -- відсутність необхідності пошуку забезпечення за кредитом -- забезпеченням виступає порука підприємства; -- відсутність необхідності нотаріального посвідчення договорів; -- вигідна процентна ставка 20 % у грн; -- участь власними коштами 20 %; -- -- зручний строк кредитування до 3-х років (включно)
Кредитування фізичних осіб на поточні потреби під поруку фізичних осіб	-- спрощена процедура отримання кредиту; -- відсутність авансового платежу; -- можливість отримання кредиту без зазначення конкретного напряму використання кредитних коштів; -- забезпеченням кредиту виступає порука фізичних осіб; -- вигідна процентна ставка 21,5 % у грн; -- без участі власними коштами 0 %; -- зручний строк кредитування до 1-го року (включно)
Споживче кредитування фізичних осіб під заставу майнових прав на вклад	-- спрощена процедура отримання кредиту; -- можливість кредитування в національній та іноземній валютах (дол., євро) незалежно від валюти вкладу; -- відсутність перевірки цільового використання кредитних коштів при кредитуванні строком до 3-х років; -- відсутність необхідності пошуку забезпечення по кредиту: забезпеченням кредиту виступають майнові права на депозитний вклад; -- вигідна процентна ставка + 3 % від депозитної ставки, якщо валюти тотожні, + 4 % від ставки за депозитом, якщо валюти відмінні; -- без участі власними коштами 0 %; -- зручний строк кредитування до 16-ти років
Кредитування фізичних осіб на оплату послуг у сфері туризму і подорожей	-- спрощена процедура отримання кредиту; -- відсутність необхідності нотаріального посвідчення договорів; -- можливість негайно скористатися послугами в сфері туризму та подорожей, а витрати погашати поступово протягом строку кредитування; -- строк кредитування до 11-ти місяців (включно); -- вигідна процентна ставка 21,5 % у гра; -- участь власними коштами 20 %
Загальні переваги кредитних продуктів	-- економність (захист від інфляції і від розтрати своїх заощаджень); -- оперативність (швидкість прийняття рішення і видачі кредиту); -- динамічність (постійно діючі акції з кредитування); -- планування витрат (щомісячна схема погашення кредиту дозволить витрачати порівняно невеликі суми (кожний наступний місяць сума платежу зменшується), а можливість довгострокового погашення -- уникнути зайвих витрат); -- прогнозованість (процедура оформлення кредиту -- прозора, а умови повернення позики -- наперед визначені в часі та в сумі); -- зручність (можливість погашення платежів за кредитом у будь-якій установі ВАТ "Кредобанк" на території України, а також з будь-якого іншого банку, в тому числі з-за кордону); -- інформаційна підтримка (за допомогою інформаційного центру, що працює цілодобово, зможете отримати консультацію з будь-якого питання стосовно авто-кредиту)

До інвестиційних належать кредити на кооперативне житлове будівництво, придбання, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, дач.

Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль у розширенні житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі відіграє житлова кооперація" членам якої може бути надано кредит для придбання кооперативної квартири.

Наступна група об'єднує кредити для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносять позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Новим у споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Надання чекового кредиту пов'язано з наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок у банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент

вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта.

Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику, як тільки чек надходить у банк для проведення за рахунком. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. Чекове кредитування пов'язане з великими витратами і для банку, і для споживача й легко піддається контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, який повинен оцінити кредитоспроможність заявника.

Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад, таких, як кредитні картки.

Кредитна картка -- це іменний грошовий платіжно-розрахунковий банківський документ, який використовують для надання споживчого кредиту. Використання кредитних карток виражає економічні відносини між трьома суб'єктами:

1) банком;

2) власником картки;

3) торговельною організацією.

Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту.

Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торговельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки. Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. За кожною карткою встановлюється ліміт, який може бути змінено в той чи інший бік залежно від режиму використання картки ВТ власником. Кредитні картки застосовують і при сплаті за послуги. Використання кредитних карток полегшує надання споживчих кредитів.

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. Зі загальної суми споживчих кредитів значна частина -- це короткострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі. Банк може надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам (прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або через посередників (торговельну організацію, пункт прокату).

Отже, споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Він може надаватися лише в грошовій формі. У країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці країни. Тому він піддається активному регулюванню з боку держави. Регулювання здійснюється як на етапі надання кредиту, так і на етапі його використання.

Кредитування споживчих потреб населення здійснюється майже всіма банками України при дотриманні тих же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб:

-- строковості;

-- повернення;

-- цільової спрямованості;

-- платності;

-- забезпеченості.

Банки переважну більшість споживчих кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав. Формою забезпечення кредитів може виступати майно, що належить позичальнику на правах власності або делегування права власності, на яке, згідно з чинним законодавством, може бути накладено стягнення. Застава повинна забезпечити не лише повернення самої позики, а й виплату відповідних процентів та штрафів, передбачених договором. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов'язання, банк має право продати заставне майно і за рахунок реалізованих коштів задовольнити свої вимоги.

Процес споживчого кредитування містить кілька етапів, кожен з яких відображає якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

-- попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

-- розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв'ю з майбутнім позичальником;

-- оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику, пов'язаного з видачею кредиту;

-- підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

-- контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Для отримання кредиту та оформлення кредитного договору (додаток 4) позичальник подає до установи банку перелік таких документів:

1. Заявку на одержання кредиту (за формою банку) -- додаток 5.

2. Паспорт громадянина України (пред'являє).

3. Довідку про присвоєння єдиного коду платника податків (ідентифікаційного коду).

4. Довідку з місця роботи зі зазначенням посади, терміну роботи на цьому місці, отриманої суми доходу в розрізі останніх 12 місяців, за підписами директора, головного бухгалтера та завірену печаткою підприємства.

5. Для приватних підприємців -- свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, копію патенту на здійснення підприємницької діяльності та довідку з податкової інспекції за місцем проживання про доходи підприємця як фізичної особи. При сплаті єдиного податку -- довідку про сплату податку за останні 3 облікові періоди (копії платіжних доручень).

6. Рахунок-фактуру на придбання товару (послуги), проектно-кошторисну документацію (у разі одержання кредиту на оплату будівельних, ремонтних послуг).

7. Страховий поліс (заяву на страхування) для одержання кредиту на оплату страхових послуг та інші документи, що підтверджують обсяги та вартість наданих послуг.

4. Форми забезпечення повернення кредитів

В Україні, згідно з чинним законодавством, банки можуть використовувати різні форми забезпечення кредитів (табл. 12.3).

Застава -- це спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це згодою з кредитором (додаток в).

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза кредитним договором.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Таблиця 12.3. Форми забезпечення повернення позики

Форма/ Документ	Застава/ Договір застави	Гарантія/ Гарантійний лисі	Поручительство/ Договір поруки	Страхування/ Страховий поліс
Основні засоби реалізації	У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань перед банком -- реалізація останнім заставленого майна на свою користь	Здійснює виплату суми позики та процентів за нею в разі настання гарантійного випадку -- неповернення позики	Відповідальність поручителя всім своїм майном перед банком у разі неповернення кредиту з боку позичальника	Виплата суми боргу та процентів страховою компанією в разі настання страхового випадку -- неповернення позики
Необхідні документи	Оцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація заставленого майна	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості гаранта	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості поручителя	Статут, оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії
Законодавче забезпечення	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво в Україні", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво в Україні", "Про нотаріат" тощо	Закони України "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність" тощо

Заставне майно мусить мати:

-- високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

-- здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування кредитом);

-- стабільну ціну;

-- низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

-- легкий доступ для контролю.

Кредитор -- заставодержатель має право реалізувати заставне майно, якщо забезпечене ним зобов'язання не буде виконано й отримати задоволення з вартості заставного майна раніше інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.

Гарантія (поручительство) -- це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10--15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Пере відступлення (цесія) на користь банну вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погашення позички при настанні строку її повернення.

Цесія здійснюється на підставі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що пере-відступляться, та інші умови.

Якщо позичальник має поточний рахунок у певному банку, угоду про пере-відступлення можна не складати, а обумовити умову (цесію) в кредитній угоді.

Іпотека -- це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі та будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог боржника в межах вартості зареєстрованої застави.

У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Страхування як форма забезпечення зобов'язань позичальника перед банком здійснюється у формі страхування відповідальності. У такому випадку клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування ним кредитної операції. Банк повинен переконатися в платоспроможності страховика.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається, шляхом укладання зі страховою компанією угоди про добровільне страхування кредитного ризику (додаток 7). У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою.

Формою забезпечення виконання зобов'язань є також стягнення пені та штрафів. Пенеює визначена законом або угодою сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Стягнення пені передбачається в кредитній угоді та застосовується при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом і несвоєчасному поверненні позички. Пеня визначається в процентному відношенні до суми зобов'язання, яке прострочене, і нараховується у встановленому розмірі за кожний день прострочення платежу.

Однією з форм страхування кредитного ризику е створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

Резерв під кредитні операції -- спеціальний резерв банку в національній та іноземній валютах.

Загальна заборгованість за кредитними операціями банку становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для розрахунку резервів визначають чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов'язуються створювати резерви за кредитними операціями на всю суму нарахованого доходу за ними, що прострочені на строк понад ЗО днів і які потрібно відносити до нестандартної заборгованості.

Для створення резерву під кредитні операції використовуються такі норми резервування в розрізі окремих категорій кредиту:

-- стандартні кредити -- 2 %;

-- під контролем -- 5 %;

-- субстандартні -- 20 %;

-- сумнівні -- 50 %;

-- безнадійні -- 100 %.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість упродовж місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Розрахунок резервів за можливими втратами за кредитними операціями банків здійснюється відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

5. Кредитна політика банку та її зміст

З метою забезпечення ефективної кредитної діяльності банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку -- це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності.

Основними етапами розробки кредитної політики банку є:

1. Аналіз кредитної діяльності банку в попередньому періоді, який має на меті визначення динаміки обсягу, складу та рівня ефективності цієї діяльності, а саме, аналізують:

-- загальний обсяг кредитного обігу;

-- обіг та рівень використання кредитного потенціалу;

-- структуру кредитного обігу за окремими формами та видами кредиту;

-- питому вагу неповернених кредитів;

-- середній рівень процентних ставок загалом та в тому числі за формами та видами кредиту тощо.

2. Дослідження факторів зовнішнього кредитного середовища та прогнозування розвитку, що має на меті визначення впливу форм державного регулювання економічного стану країни тощо.

3. Оцінка внутрішнього ресурсного потенціалу банку та можливість його розвитку, а саме:

-- розмір статутного капіталу банку та можливість його нарощення;

-- рівень прогресивності інноваційних технологій у галузі кредитного менеджменту;

-- ефективність діючої структури та методів управління кредитної діяльності.

4. Формування системи стратегічних цілей кредитної політики є найбільш відповідальним етапом. Вони повинні бути узгоджені зі стратегічними цілями банку, мати альтернативний характер та визначати основні напрями стратегії у галузі кредитування.

5. Обґрунтування типу кредитної політики. Критерієм такого обґрунтування виступає рівень ризику цих операцій, які будуть здійснюватись у процесі кредитування. Зі загальної сукупності виокремлюють три типи кредитної політики:

1) консервативний;

2) помірний;

3) агресивний.

6. Розробка основних параметрів організації кредитного процесу та визначення ступеня відповідальності кредитних менеджерів різного рівня. Цей етап має на меті визначення алгоритмів дій щодо прийняття відповідних управлінських рішень за кредитами, що стосується встановлення конкретних вимог, а саме:

-- до прийняття на розгляд кредитної заявки від клієнта;

-- до перевірки окремих даних, наведених у кредитній заявці;

-- до процедури інкасації дебіторської заборгованості за наданими кредитами.

7. Формування механізму контролю за здійсненням кредитної політики, що має на меті розробку системи заходів щодо її реалізації в певному періоді.

8. Загальна оцінка розробленої кредитної політики банку. Вона включає:

-- внутрішню збалансованість цільових показників за окремими напрямами кредитної політики банку;

-- допустимість рівня ризиків, економічний ефект, пов'язаний із реалізацією кредитної політики тощо.

Кредитна політика розробляється на макро- та мікрорівні економіки.

На макрорівні банківську кредитну політику розробляє Національний банк України, встановлюючи нормативи її проведення, рівень облікової ставки, що становить основу формування ціни на кредитні ресурси тощо.

На мікрорівні кредитна політика спрямована на забезпечення зв'язку кредитної політики банку зі загальною стратегією його розвитку.

Кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку. Вона повинна чітко визначити цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне та методичне оформлення.

Кредитна політика як основа процесу управління кредитом визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин, з одного боку, та функціонування кредитного механізму -- з другого. Вона створює необхідні загальні передумови ефективної праці персоналу банку і прийняття раціональних рішень, знижує ймовірність помилок, передбачає створення відповідної організаційної структури й розподілу обов'язків між персоналом банку.

Кредитна політика банку в сфері кредитування фізичних осіб визначає завдання і пріоритети діяльності банку щодо споживчого кредитування, засоби, методи їх реалізації, а також принципи та порядок організації власне кредитного процесу.

Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями -- основа фінансової та ринкової стабільності банків з урахуванням визначального місця, що посідають кредитні операції у портфелі банківських активів.

В Україні кредитна політика банків загалом і кредитна політика у сфері кредитування фізичних осіб, зокрема, залежить від двох груп чинників;

1) зовнішніх;

2) внутрішніх.

Єдиної кредитної політики для всіх банків немає. Кожен банк визначає власну кредитну політику, беручи до уваги всю сукупність ризиків (внутрішніх і зовнішніх), які впливають на ефективність його діяльності, враховуючи також ставлення керівництва банку до ризику.

До найважливіших зовнішніх чинників належать:

-- загальний стан економіки країни, темпи інфляції;

-- грошово-кредитна політика Національного банку України;

-- рівень доходів населення, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг;

-- регіональна та галузева специфіка функціонування банку;

-- рівень цін на банківські продукти та послуги;

-- соціальна напруженість;

-- політизованість суспільства;

-- попит на кредити банку його клієнтів.

До найважливіших внутрішніх чинників, які визначають кредитну політику банку щодо кредитування фізичних осіб, належать:

-- кредитний потенціал банку;

-- ступінь ризику та придатності окремих видів споживчих позик;

-- стабільність депозитів;

-- спектр виконуваних операцій і послуг;

-- забезпеченість позик;

-- професійна підготовленість, кваліфікація та досвід персоналу банку;

-- клієнтура банку;

-- цінова політика банку.

Основними елементами внутрішньої структури кредитної політики банку є:

-- стратегія щодо основних напрямів кредитного процесу;

-- тактика банку щодо організації кредитування;

-- контроль і моніторинг щодо здійснення обраної (узгодженої) стратегії і тактики.

Відповідальність за розробку кредитної політики у сфері кредитування фізичних осіб та механізм її реалізації покладається на Кредитний комітет, який очолює, як правило, керівник банку.

Способи та методи реалізації кредитної політики формуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є стандарти кредитування.

У кредитній політиці важливим є визначення обсягу ефективних (допустимих) ресурсів, що можуть бути спрямовані на кредитні вкладення.

При розробленні кредитної політики необхідно враховувати вплив різних ризиків: кредитного, ризику депозитних операцій, процентного, валютного, ризику незбалансованої ліквідності тощо.

Отже, кредитна політика є основою стратегії мінімізації ризику в діяльності банку. Основу кредитної політики становить стратегія банку, зорієнтована на зростання його капіталу чи збільшення доходів.

Размещено на Allbest.ru

...