Вексельне кредитування АППБ "Аваль"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Використання векселів при банківському кредитуванні

1.1 Вексель як кредитно-розрахунковий інструмент

1.2 Види банківських кредитних операцій з векселями

1.3 Ризики, які виникають при проведенні операцій з векселями

1.4 Облік кредитних операцій з використанням векселів

Розділ 2. Аналіз вексельного кредитування АППБ «Аваль»

2.1 Порядок надання вексельних кредитів у АППБ «Аваль»

2.2 Оформлення надання вексельних кредитів у АППБ «Аваль»

2.3 Методика проведення розрахунків по операціях з вексельного кредитування у АППБ «Аваль»

Висновок

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов'язань однією з головних перед посилок і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків - яка обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків - яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек, банківський сертифікат).

Жодний з інструментів сучасного фінансового ризику, крім, звичайно, самих грошей у всіх численних проявах їхніх економічних функцій, не може зрівнятися по своїй історії і значенню з векселем. Саме розвиток вексельного обертання призвів до безготівкових грошових розрахунків: витисненню з грошового обігу металів, золота і срібла, заміна еквівалентів мінового обороту паперовими символами.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання, строгість і швидкість стягнення по ньому, послужили основою створення інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, йшло так само на базі векселя.

Векселя активно використовувалися і використовуються в міжнародних розрахунках і внутрішніх угодах країн. Промисловцям і комерсантам векселя дають можливість оплачувати свої покупки з відстрочкою платежу - бути засобом оформлення і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських.

Банки налагоджують не тільки вексельний кредит, але й організовують взаємозалік векселів. За допомогою вексельного обертання робляться спроби рішення неплатежів підприємств.

У даній роботі розкриваються переваги застосування векселя як фінансового інструмента на шляху виходу з кризи неплатежів, особливості векселя і вексельного обігу, розглянуті конфліктні питання тлумачення національного законодавства. Мета даної курсової роботи ознайомитися з банківськими кредитами пов'язаними з вексельним обігом. Щоб досягти цієї мети ми повинні вирішити такі завдання:

- ознайомитися з видами банківських кредитних операцій з векселями;

- визначити ризики, які можуть виникнути в процессе проведення операцій з векселями;

- ознайомитися з порядком надання вексельних кредитів в АППБ „АВАЛЬ”;

- визначити порядок оформлення вексельних кредитів в АППБ „АВАЛЬ”;

- вивчити методику проведення розрахунків по операціях з вексельного кредитування в АППБ „АВАЛЬ”;

Об'єктом дослідження є АППБ „АВАЛЬ". Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між банком і іншими суб'єктами господарської діяльності з приводу надання в позику грошових коштів.

Проблема вексельного кредитування досліджувалася багатьма економістами, зокрема Беляковим М.М., Малюк В.М., Каверіним Ю.А. та ін. Усі автори згодні в одному - вексельний обіг одержав розмах в Україні і СНД, і став виходом із кризових ситуацій для багатьох підприємств.

Актуальність даної теми явна. Наскільки багато надається фінансових операцій, що придумані давно, але не завжди використовуються і впроваджуються в практику для вирішення наболілих проблем в українській економіці.

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ ВЕКСЕЛІВ ПРИ БАНКІВСЬКОМУ КРЕДИТУВАННІ

1. Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів. Бухгалтерський облік їх здійснюється окремо.

2. Кредит надається за заявою векселедержателя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкриті основні рахунки - розрахунковий, та поточний. Врахування векселів і позички під заставу векселів є активними операціями банку і їх суми входять у визначення відповідних нормативних коефіцієнтів.

3. При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний переконатися, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу і оцінки платоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, зобов'язаних векселями, дані інших банків, послуги незалежних аудиторських служб, інші доступні методи і засоби, що не суперечать закону. І надалі при створенні системи інформації про підприємства , що допустили опротестування векселів, ці дані будуть підставою для вирішення питання про кредитування, оскільки підприємствам, які допустили векселі до протесту, вексельні кредити, як правило, не надаються.

4. Векселі подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку строків їх оплати, починаючи з найближчого. Рекомендується групувати векселі у різні реєстри: в один вносяться векселі, які мають бути оплачені у місці здійснення операцій, а в інший - іногородні векселі. Записи за включеними у реєстр векселями звіряються з реквізитами доданих векселів. За прийняті з реєстром векселі пред'явникові вручається квитанція, якщо їх облік не може бути здійснений у день прийому.

5. Держатель векселя при внесенні векселя до реєстру зобов'язаний зробити іменний індосамент на користь банку. Якщо на векселі останній індосамент був бланкований, то він переводиться в іменний на ім'я банку також бланковим індосаментом, перед яким має бути залишено достатньо місця для того, щоб банк міг поставити штамп (напис) "Сплачуйте за наказом банку". Напис на ім'я банку доречно робити ще й для того, щоб ускладнити використання векселя при його втраті або викраденні. Крім того, на лицьовій стороні векселя становиться штамп "прийняти до врахування", "іногородній".

6. Подані векселі перевіряються з позицій їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряються правильність заповнення усіх обов'язкових реквізитів, повнота сплати вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів. У векселі мають бути усі реквізити, які встановлені пунктами 1 і 75, положення про переказний і простий вексель, розробленого на основі однакового вексельного закону.

7. Банкам треба дуже уважно підходити до векселів, які видані в інших державах, з позицій строгої відповідності їх вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель. Якщо вексель написаний іноземною мовою, то приймаючи його до врахування або в заставу, банк повинен вимагати завірений нотаріусом переклад тексту векселя.

8. Метою перевірки економічної надійності векселя є встановлення повної впевненості у його оплаті. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта підлягає аналізу економічне становище індосантів, які зробили написи на векселі. Для цього використовуються усі наявні можливості банку, в тому числі послуги аудиторських організацій і дані тих банків, у яких відкриті основні рахунки індосантам. До врахування, під заставу і рефінансування приймаються тільки векселі, видані юридичними особами на підставі здійснених реальних товарних та комерційних угод.

9. Векселедавці при видачі векселя мають сплатити на користь бюджету мито у встановленому розмірі.



1.2 Види банківських кредитних операцій з векселями

У зв'язку з введенням у господарський оборот векселів банки мають змогу здійснювати з ними такі кредитні операції:

а) Врахування (дисконт) векселів.

б) Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

в) Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом.

Дисконт - слово італійського походження і перекладається як "знижка".

Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором - векселедержателем з усіма правами і обов'язками останнього згідно з положенням про вексель.

Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто векселедавця і ремітента. Кількість передаточних підписів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще). В обов'язковому порядку треба перевірити безперервність передаточних індосаментів, визначити законність володіння векселем. Законним власником векселя є та особа, на ім'я якої вексель виписано (ремітент), або та, на ім'я якої вчинено останній іменний індосамент, або пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

Щодо строків, то перевага віддається короткостроковим векселям, які менше залежать від змін економічного становища клієнтів і загальної господарської кон'юнктури.

Не приймаються до обліку векселі, подані юридичними особами, векселі яких опротестовувалися за останні 6 місяців.

Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту.

Після цього реєстри розглядаються керівником банку і, за наявністю кредитних ресурсів, на реєстрі ставиться дозвільний напис про кількість і суму векселів, які приймаються до врахування.

Реєстри і прийняті векселі направляються для подальшої обробки у кредитно-вексельний відділ. Прийняті векселі реєструються у спеціальній книзі врахування векселів, яка щороку відкривається банком, а реєстраційний порядковий номер векселя з цієї книги проставляється банком на лицьовому боці самого векселя і у реєстрах навпроти запису кожного векселя.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів, і розмір встановлюється банком за узгодженням з векселедержателем.

За векселями з платежем не у місці врахування стягується також порто (поштово-телеграфні витрати) і дамно (комісії банку за інкасування іногородніх векселів).

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком ніби наперед, але зараховується на доходний рахунок банку після отримання платежу за векселем.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх векселів, терміновими на це число, з відміткою порядкового номера векселя згідно з книгою реєстрації векселів, найменування векселедавців, пред'явників та суми кожного векселя.

Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі (касі) банку, після чого один примірник відомості передається в операційний відділ, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка здійснює операції врахування.

При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові.

Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку (звичайно, не менше ніж за 7-10 днів), але виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти за поточними рахунками. У разі оплати векселів після строку платежу платник понад вексельну суму платить банку за прострочені дні пеню і 6 відсотків річних, а також витрати на опротестування, відсилання повідомлень тощо. Після цього банк видає вексель платнику.

Якщо вексель призначений до платежу поза місцем врахування, то банк може стягувати додаткову плату.

Банк може прийняти платіж за векселем, що відправлений ним до нотаріуса (судового виконавця) для опротестування і ще не повернений нотаріусом у банк. У цьому разі банк, прийнявши належну суму, вручає платнику лист до нотаріуса (судового виконавця) про видачу векселя пред'явникові листа без оплати.

На вимогу платника банк має зробити на векселі позначку про те, від кого саме надійшов платіж за векселем.

При отриманні платежів банками-кореспондентами останні повідомляють банк, який видав доручення, про отримання платежу листом із зазначенням у ньому номерів векселів, місця платежу, найменування платника, суми, строку (дати) платежу.

Неоплачений у день строку платежу вексель банк повинен передати наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. Ця вимога є категоричною: ні за яких обставин не можна передати вексель для опротестування раніше від дня, наступного за днем строку платежу банку; з іншого боку, якщо пропустити цей день, хоча б і не з вини банку, то стає неможливим опротестування. Якщо строк платежу або строк відправки векселя на опротестування збігається з встановленими законодавчо днями відпочинку, ці строки переносяться.

Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються:

а) Докладне найменування і адреси векселедавців, векселі яких опротестовуються;

б) Строк платежу цих векселів;

в) Суми платежів;

г) Докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси;

д) Причини опротестування, тобто неплатежу за векселем;

е) Назва банку, від імені якого має бути здійснене опротестування.

Векселі здаються нотаріусу (судовому виконавцю), який видає банку квитанцію встановленої форми.

При поданні векселів до опротестування стягуються встановлені збори, у тому числі, нотаріальний збір за оповіщення повідомленням зобов'язаних за векселем госпорганів і осіб.

Ці збори не повертаються, навіть якщо поданий для опротестування вексель залишається з будь-якої причини не опротестований.

Опротестований вексель повертається від нотаріуса (судового виконавця) у банк з написом про опротестування.

Після цього банк письмово подає вимогу векселепред'явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів.

При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред'явника за усіма видами позичок і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем. Так само чинять банки-кореспонденти і філії, яким банк надіслав векселі на інкасо.

У разі опротестування векселів вони повертаються банку з віднесенням на нього витрат з опротестування векселів.

Видача позичок до запитання під забезпечення векселів.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунка у визначеному процентному відношенні заборгованості клієнта відносно поданого ним забезпечення.

Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і відображати в них суму наданої позички під забезпечення прийнятих векселів.

Відносно надійності векселів, що приймаються для забезпечення позички, пред'являються ті самі вимоги, що й до врахованих векселів.

Позички оформлюються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу.

Така позичка може надаватися шляхом видачі клієнтові чекової книжки.

Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового рахунка не на їх повну вартість, а на 60-90 відсотків їх номінальної суми, залежно від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.

Погашення позички за спеціальним рахунком під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого йому повертаються із забезпечення векселі на суму, відповідну до внесеної на погашення боргу.

Якщо від самого клієнта кошти не надходять, на погашення позички обертаються суми, які надходять на оплату векселів.

За спеціальним позичковим рахунком позичальник сплачує відсотки, як за користування звичайними позичками. Спеціальний позичковий рахунок є рахунком до запитання , і це надає банку право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення позички або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути обумовлене в кредитній угоді.

При наданні кредиту за спеціальним позичковим рахунком під векселі позичальник видає банку зобов'язання, виконання яких є обов'язковою умовою для користування кредитом. У них визначається:

1. Ліміт кредиту (кредитна лінія).

2. Граничне співвідношення між забезпеченням (загальної номінальної суми векселів) і можливою заборгованістю у межах 60-90 відсотків від загальної суми векселів.

3. Розмір відсотків за кредит і комісію на користь банку.

4. Право банку підвищувати на свій розсуд, але з попередженням клієнта розмір відсотків і комісії.

5. Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення.

6. Право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів.

7. Право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнту і знаходяться у банку на інших рахунках клієнта.

8. Право банку дозволяти клієнту за його ініціативою заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими.

Після дозволу на кредит клієнту відкривається лицьовий рахунок для запису:

- суми одержаної позички;

- нарахованих банком відсотків за рахунком, комісії та інших витрат;

- усіх грошових сум, що надходять для погашення боргу;

- сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі оплати їх або заміни новими.

Вимоги банку до надійності векселів, які подаються в заставу, такі самі, як і при здійсненні врахування, але розрахунки суми дисконту та інші, пов'язані з оплатою векселів, не проводяться.

Оцінка і перевірка правильності і безперервності поставлення передаточних написів, зберігання векселів і інша робота з ними проводяться так само, як при врахуванні векселів на строк.

При використанні кредиту банк стежить за розміром вільного залишку ліміту. Перед проведенням операцій за рахунок позички за спеціальним позичковим рахунком банк перевіряє наявність вільного залишку кредиту.

Погашення позички може здійснюватися шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його розрахункового рахунка або шляхом зарахування платежів, що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в забезпеченні позички, безпосередньо на позичковий рахунок.

Якщо за спеціальним позичковим рахунком за рахунок коштів, що надійшли, утворюється кредитове сальдо, то банк нараховує на кредитові залишки відсотки у розмірі, що сплачуються ним за зберігання коштів на розрахункових (поточних) рахунках, або перераховує його на основні рахунки.

Коли в процесі користування кредитом за спеціальним позичковим рахунком клієнта серед забезпечення будуть виявлені векселі підприємств, проти яких учинені протести, то банк сповіщає про це пред'явника і пропонує йому викупити векселі опротестованого векселедавця або замінити їх в тижневий строк іншими благонадійними векселями.

Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту. Рефінансування вексельних операцій.

Рефінансування - здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок кредитних ресурсів, позичених у інших банках.

1.3 Ризики, які виникають при проведенні операцій з векселями

Операції по обліку векселів є для банків в значній мірі ризикованими.

Ризик втрат пов'язаний не тільки з фінансовим положенням векселедавця, але визначається крім цього рядом інших чинників. Зокрема, спостерігається інформаційна закритість ринку. Ця проблема найбільш гостра і зв'язана з важко доступністю інформації про векселі, що знаходяться в обігу, процедуру випуску, погашення, факти втрати або розкрадання векселів, зведених даних, фінансової звітності векселедавця.

Учасники ринку поки не можуть користуватися загальноприйнятою технологією здійснення операцій. Це пов'язано з тим, що відсутній уніфікований порядок випуску і погашення векселів, перевірки їх на достовірність, сталого документа обороту і порядку розрахунків по скованих операціях на вторинному ринку.

Сьогодні відсутня і торгова система або загальновизнаний торговий майданчик по операціях з векселями. Операції з ними здійснюються на неорганізованому не біржовому ринку.

Процедури з висновку, здійснення розрахунків, передача боргових зобов'язань визначаються індивідуально,тому учасники вексельного обігу практикують різні способи виконання операцій: на умовах передоплати або перед поставки паперів, закритим або відкритим індосаментом. Високий і ризик шахрайства, він пов'язаний з документарною формою векселя як боргового інструменту і посилюється можливістю передачі векселів по бланковому індосаменту, що підсилює ризик зловживання.

При роботі з векселями виникають різні колізії з окремих питань кримінального, цивільного і вексельного права.

Наприклад, існуюча в рамках кримінального і цивільного прав процедура "арешту" грошових коштів в забезпеченні платежу або боргових зобов'язань, що є предметом суперечки, виступає в суперечності з нормами вексельного права.

Така ситуація робить ризикованими не тільки активні операції банку по обліку, але і пасивні - по залученню ресурсів.

Однієї з операцій, одержуючи розвиток, є авалірування комерційними банками векселів сторонніх векселедавців, при цьому банк стає солідарно зобов'язаним по векселях і у вигляді компенсації за ризик одержує комісійний винагороди.

Така операція не спричиняє за собою відвернення ресурсів, але вимагає ретельного опрацьовування забезпечення операції. Найчастіше в його ролі виступає застава ліквідних матеріальних цінностей. Тоді рівень ризику по операції для банку визначається знайденим механізмом переходу права власності або реалізації застави.

Вексельний ринок в Україні дуже рухомий, тому і операції банків з векселями відрізняються високою динамічністю.

Представляється, що чисто портфельні операції на вексельному ринку втрачають значущість через зниження об'ємів вексельного кредитування і вирівнювання прибутковості по регіону. Перспективним напрямом стає орієнтація банків на корпоративну клієнтуру, розробка і упровадження різних розрахункових схем як з використанням власних векселів, так і що звертаються на ринку інших боргових зобов'язань.

Залежно від конкретної ситуації банк може брати на себе виконання ряду функцій - від розробки схеми до здійснення комісійних операцій за дорученням клієнта, виконання функцій платіжного агента. При цьому банк, як посередник має ряд переваг щодо інших фінансових інститутів, що представляються на вексельному ринку.

Перш за все, вони полягають в жорсткішому контролі за фінансовим станом з боку Національного банку України, досвіді роботи на вексельному ринку, широкому колі контрагентів, інформаційній забезпеченості і наявності фінансових ресурсів.

1.4 Облік кредитних операцій з використанням векселів

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємства в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про обіг векселів в Україні". Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на положенні про простий і переказний вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. №104/1341), Правилах виготовлення і використання вексельних бланків (затверджені постановою КМУ і НБУ від 10 вересня 1992 р. №528), положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (затверджене постановою правління НБУ від 16 грудня 2002 р. №508)

У загальному значенні вексель - це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'язання в зобов'язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

- валюта і сума векселя;

- дата платежу;

- безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;

- найменування та адреса векселедавця;

- місце платежу.

На практиці використовують простий і переказний векселі.

Простий вексель - це вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.

Переказний вексель - це вексель, виданий у формі безумовного наказу здійснити платіж.

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними банками, можна класифікувати за такими групамиУ

1. Кредитні операції - операції з надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції - операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції - операції з надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

4. Розрахункові операції - операції з оформлення заборгованості векселями, прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк кредиторами. Видача простих векселів кредиторам банку, видача переказних векселів на боржників банку, видача банку простих векселів боржниками банку, вексельні платежі.

5. Комісійні та довірчі операції - операції з інкасування векселів, доміциляція векселів, зберігання векселів, купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

Під час проведення операцій з векселями банки беруть на себе такі ризики:

- кредитний;

- ліквідності;

- процентний;

- операційний.

З метою мінімізації ризиків у процесі здійснення кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операцій банки мають ретельно вивчити фінансовий стан, кредито та платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими вони укладають угоди про проведення операцій.

6. Урахування векселів - операція з кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з прийняттям до розрахунку дня та врахування дня платежу.

Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно пов'язана з процентною ставкою по звичайних кредитних операціях, тобто надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу.

Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюються банками на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

- ціна купівлі (продажу) векселів;

- строк та порядок здійснення розрахунку;

- умови переходу права власності на векселі;

- строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя.

Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Продавець може зробити на векселі один із таких передавальних написів (індосаментів):

- іменний - індосамент,за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;

- бланковий - індосамент без зазначення певної особи, який складається лише з підпису векселетримача, за яким векселетримач передає всі права покупцю векселя.

Вексель з проставленим бланковим індосаментом, який підлягає оплаті за наказом, повинен бути оплачений пред'явнику.

Векселетримач може перетворити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового індосаменту вказівку на певну особу, з метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, яка його вчинила.

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб - гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням та за рахунок клієнтів.

Гарантія платежу за векселем надається шляхом авалювання векселя та письмової гарантії в забезпечення оплати векселя.

Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк.

Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно визначеним строком платежу. Аваль оформляється як напис на векселі: "Вважати за аваль", "Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)", "Авальований". В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий.

Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії, для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

- повне найменування банку-гаранта;

- безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

- сума гарантії;

- місце видачі.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

- повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

- повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);

- посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

- строк платежу;

- умови пред'явлення вимоги платежу;

- можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

- застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови ЇЇ погашення визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у вигляді оформлення заборгованості векселями та проведення розрахунків з використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими - вексельними.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

- акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

- видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належать

- видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

- видача боржником банку простих векселів на користь банку.

До операцій із розрахунків векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем.

Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку. їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі: інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі, продажу та обміну векселів за дорученням.

Інкасування векселів - це здійснення банком за дорученням векселетримача операцій з векселями і супровідними комерційними документами (за їх наявності - розрахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з метою:

- одержання платежу (акцепту) за векселями;

- передавання векселів і комерційних документів проти платежу (акцепту);

- передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Використовуються такі види інкасування векселів і супровідних комерційних документів:

1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

1) принципал - особа, яка доручає банку операцію інкасування;

2) банк-ремітент - банк, якому принципал доручив операцію інкасування;

3) інкасуючий банк - будь-який банк, крім банку-ремітен-та, який бере участь в операції інкасування;

4) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;

5) платник - особа, якій пред'являються векселі та комерційні документи згідно з дорученням на інкасування.

Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

Доміциляція векселів - це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліа-та) за векселем.

Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) - це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

- приймання векселів до платежу від законного векселетримача;

- здійснення платежу за векселями;

- передавання векселів платнику після повної оплати векселя.

Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця: "Доміцильований в (найменування особливого місця платежу і назва банку)", "Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)", "Підлягає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця платежу)", платіж банк-доміциліат виконує від імені і за дорученням платника за векселем - векселедавця. Векселедавець перераховує в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя.

За рахунок цих коштів або за рахунок наданого векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.

Зберігання векселів - це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

- схову векселя від сторонніх людей;

- передавання оригіналу векселя законному векселетримачу копії векселя;

- передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселетримачу іншого примірника векселя;

- передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

1) "закрите зберігання" - зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

2) "відкрите зберігання" - зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком на підставі договорів комісії і доручення. На виконання цих договорів банк укладає з клієнтами окремі договори купівлі, продажу і міни векселів.

При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобов'язань гарантією чи поручительством на загальних принципах банківського кредитування, беручи при цьому на себе відповідні кредитні ризики.

Порядок обліку операцій із векселями визначає Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України від 3 жовтня 2005 р.

Облік операцій з векселями здійснюється за рахунками 1-го, 2-го та 3-го класів плану рахунків.

За балансовими рахунками банком обліковуються:

- векселі, що перебувають у власності банку;

- прості векселі, видані банком;

- надані банком акцепти переказних векселів. За позабалансовими рахунками обліковуються:

- акцепти виданих банком переказних векселів, надані іншими особами;

- індосаменти, вчинені банком, які не містять безоборотного застереження;

- авалі та гарантії, що надані банком на забезпечення оплати векселів;

- зобов'язання з кредитування за операціями з векселями, якщо дата валютування не збігається з датою укладення угоди;

- зобов'язання за проданими векселями до відсилання, якщо дата валютування не збігається з датою укладення угоди;

- векселі, що знаходяться у власності банку і зберігаються у сховищі;

- векселі, що надані або одержані в заставу;

- векселі, що придбані або продані за операціями peno;

- векселі, що знаходяться в банку на підставі договорів комісії, доручення, зберігання;

- векселі та супровідні комерційні документи, одержані або відіслані на інкасо;

- векселі, прийняті банком на експертизу;

- інші векселі, що знаходяться у володінні банку і зберігаються у сховищі. вексель фінансовий банківський кредитний

Вексель обліковується на балансі за балансовою вартістю з огляду на кожну складову боргового цінного папера: номінал, неамортизований дисконт або неамортизована премія - і обліковується відповідно на рахунках №3300 (3310) - на суму номіналу, на рахунках №3306 (3316) - на суму дисконту, на рахунках №3307 (3317) - на суму премії. Облік доходів та витрат за операціями з векселями здійснюється відповідно до принципу нарахування. Нарахування процентів та амортизація дисконту або премії за векселем власної емісії здійснюється не рідше одного разу на місяць протягом періоду від дати продажу векселя до його погашення.

Сума амортизації розраховується за методом ефективної ставки процента. Сума амортизації дисконту збільшує процентні витрати, а сума амортизації премії зменшує процентні витрати, які обліковуються за рахунками №7050 (7051).

Акцентовані банком переказні векселі обліковуються за рахунками № 3301 (3311).

Цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України обліковуються на позабалансовому рахунку №9830.

При оплаті інкасованого векселя та оплаті векселя банком як доміциліатом на балансі виникає кредиторська заборгованість, яка обліковується за рахунком №2901.

Векселі, придбані банком на підставі договору урахування до настання строку платежу за ними, відображаються за рахунками з обліку кредитів, за рахунком №2020 обліковується номінальна сума векселя, неамортизований дисконт за врахованими векселями за рахунком №2026 на суму дисконту.

Якщо банк купує вексель з метою подальшого продажу або дострокового пред'явлення до погашення, то така операція відображається за рахунками з обліку цінних паперів у портфелі банку на продаж.

Процентні доходи від операції врахування векселя за період із дати врахування до дати його погашення обліковуються за рахунком №6022.

За рахунками № 6050, 6051, 6052, 6053 банк обліковує процентні доходи, нараховані за процентними або дисконтними векселями за час їх знаходження у портфелі цінних паперів банку.

Комісійні доходи від операцій з векселями обліковуються за рахунками № 6101,6103,6108, 6111, 6113, 6118.



2. ВЕКСЕЛЬНЕ КРЕДИТУВАННЯ В КОММЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

2.1 Порядок надання вексельних кредитів у АППБ „АВАЛЬ”

Комерційний кредит, оформлений векселем, може звернутися в банківський у вигляді так званого вексельного кредиту. В результаті відбувається зміна кредитора, причому новий зв'язок (новий кредитор (банк) - боржник по векселю) проходить через векселедержателя, що пред'являє вексель в банк для обліку.

Вексельний кредит може бути пред'явницьким і векселедавчим. Перша форма властива підприємствам, що широко надають комерційний кредит своїм покупцям і замовникам, і, отже, що має солідний вексельний портфель, частина якого і пред'являється банку для продажу (обліку).

Підприємства ж не володіючи яким-небудь значним портфелем, можуть користуватися вексельним кредитом у вигляді векселедавчого: наприклад, виписувати векселі своїм постачальникам, останні ж можуть продавати їх банку покупця. Підприємство може користуватися одночасно як пред'явницьким, так і векселедавчим кредитом, лише б вони відповідали його кредитоспроможності.

Як правило, векселедавчий кредит потрібен покупцям, а пред'явницький - продавцям. Своєрідна форма останнього полягає також у вигляді відкриття спеціального позикового рахунку (званого також онкольним, від англійського on call).

Різниця її і обліку векселів з юридичної сторони полягає в наступному.

Облік векселів відбувається у формі передачі векселя банку по індосаменту - банк стає векселетримачем. У разі онкольного рахунку векселі передаються в заставу, що означає втрату на них клієнтом прав тільки у разі несправності перед банком.

Різниця для банку між вексельним кредитом і укладенням звичного кредитного договору полягає у тому, що вексельна форма кредиту більш гнучка і надійна.

Насправді, залежно від фінансової ситуації одержані векселі можна передисконтувати або закласти в банк під невисокий відсоток, бо для банку торговельно-промисловий (тобто виниклий з операцій з поставкою реальної продукції) вексель є показник потреб господарського обороту в ліквідності, забезпечення якого складає одну з головних його задач.

Вексель з'являється в банку вже після здійснення господарської операції, що говорить на користь обґрунтованості видачі кредиту і, отже, його надійності. Немає необхідності аналізувати саму операцію, аналіз проводиться лише відносно кредитоспроможності клієнта. Нарешті, через свої юридичні особливості вексель є надійне забезпечення кредиту. Звичний же всім кредитний договір природніше використовувати при довгостроковому кредитуванні підприємств для цілей закупівлі устаткування, довгострокових розробок і т.п.

Підприємство може врахувати вексель в банку до настання терміну платежу по ньому, тобто передати банку всі права на вексель (продати) по індосаменту, одержавши замість векселя суму, зменшену на обліковий відсоток (дисконт) за дострокове отримання грошей (т.з. пред'явницький або обліковий кредит).

В цьому випадку до банку переходить і можливий ризик неотримання платежу, але слід пам'ятати, що підприємство в цьому випадку разом з іншими особами, відповідальними по векселю, несе перед банком солідарну відповідальність.

Проте банки, як правило, до обліку приймають тільки векселі надійно забезпечені. Це означає, що у векселі повинні бути присутнім особи з надійною з погляду банку платоспроможністю, з яких може бути стягнутий борг у разі неплатежу. Банки пред'являють особливі вимоги до векселів для обліку. Ці вимоги покликані перешкоджати економічно необґрунтованому розширенню кредиту.

Банки встановлює наступні вимоги до векселя:

- вексель повинен бути юридично надійний (правильно оформлений,

підписи справжні);

- банк, що враховує, крім перевірки кредитоспроможності клієнта, повинен проаналізувати економічний стан індосантів;

- на векселі повинне бути не менше двох підписів:

- перевага віддається короткостроковим векселям;

- векселедавець не повинен був допускати раніше свої векселі до протесту.

Банк, не стане перевіряти кредитоспроможність всіх осіб, зобов'язаних по векселях, яких може бути багато. Йому простіше стежити за кредитоспроможністю свого постійного клієнта (останній, несе відповідальність за платіж по векселю як індосант). Таким чином, при обліку векселів банк обмежується до певної міри їх формальною перевіркою, але облік обставлений подібно укладенню кредитного договору, тобто банк вимагає від клієнта наступні документи:

- анкету про господарське положення;

- баланс за звітний період;

- звіт про фінансові результати;

- виробничо-господарські плани:

- зобов'язання про приміщення надалі на розрахунковому рахунку вільних

засобів:

- страхові поліси застрахованих підприємств:

- статут і інші документи.

Перевіривши кредитоспроможність клієнта, банк визначає розмір облікового кредиту - суму, в межах якої клієнт (якщо він постійний і надійний) може враховувати векселі. У цих межах клієнт постійно враховує векселі, що з'являються у нього, банк лише перевіряє їх надійність і стежить за тим, щоб сума всіх врахованих векселів, за вирахуванням сплачених, не перевищувала встановлений клієнту розмір облікового кредиту.

Обліковий кредит оформляється таким чином: на підставі кредитної заявки клієнта банк вирішує після попередньої перевірки його кредитоспроможності, чи готовий він враховувати векселі, що пред'являються цим клієнтом. Погоджуючись на облік, банк повідомляє клієнта про кредитну лінію, що надається йому. Далі клієнту повідомляються умови обліку.

Після того, як ухвалено рішення про відкриття вексельного кредиту підприємству, останнє повинне надати банку завірені копії довіреності або інших документів, що надають право тому або іншому посадовцю індосувати векселі.

Надалі підприємство представляє в банк векселі з бланковим передавальним написом, залишаючи перед нею досить місця для проставляння банком свого напису. До векселів підприємство прикладають реєстр. На реєстрі можуть бути письмові розпорядження клієнта щодо сум векселів, про повернення не прийнятих векселів іншим особам і ін.

Контролер, що приймають векселі, перевіряє:

- відповідність даних реєстру і векселів при ньому;

- бездоганність форми векселів;

- наявність в реєстрі повних і точних найменувань і адрес осіб

- зобов'язаних по векселях;

- наявність достатнього терміну до платежу;

- наявність в місці платежу філіалу або кореспондента банку, а також нотаріуса і судна.

Контролеру може бути надане право не приймати і відразу викреслювати з реєстру векселя, не задовольняючі цим формальним вимогам. При цьому пред'явник, одержуючи їх назад, розписується в цьому на реєстрі.

У банку складається відомість векселів, яка разом з реєстрами і векселями, довідками, прямує на розгляд обліково-позичкового комітету або керівництва банку. Векселі, що поступили, піддаються ретельній оцінці. На її основі в установленому порядку (вексельним відділом мул і на правлінні) банк ухвалює рішення про облік і про розмір облікової ставки або повернення векселів, беручи до уваги, зокрема, що слід уникати обліку наступних векселів.

Векселі, що поступили, піддаються оцінці. На її основі в установленому порядку банк ухвалює рішення про облік і про розмір облікової ставки або повернення векселів, беручи до уваги, зокрема, що слід уникати обліку:

- переписаних векселів, тобто що є новими векселями, виписаними замість неоплачених в строк первинних:

- векселів, на яких після бланкового напису ремітенту є бланк самого векселедавця:

- стрічних векселів, тобто виписаних векселедавцем і пред'явником один на одного в у свій час на близькі суми:

- векселів споріднених фірм, якщо немає упевненості в торговельно- промисловому характері векселів:

- векселів, виданих один одному учасниками справи, довіреними довірителю і навпаки, фірмами і організаціями, що не ведуть самостійної торговельно-промислової діяльності;

- векселів осіб, що ведуть справу за дорученням, але що підписали векселі особисто.

2.2 Оформлення вексельних кредитів у АППБ „АВАЛЬ”

Банківські векселі успішно застосовуються в схемі вексельного кредиту.

Умовами звернення до вексельного кредиту наступають:

а) підприємство-покупець товару - потребує оборотних коштів;

б) продавець товару відмовляється поставити товар з відстроченням платежу, тобто надати комерційний кредит через відсутність упевненості в оплаті товарного векселя.

Щоб підвищити надійність векселя покупець звертається до банку і укладає з ним кредитну угоду, по якому одержує прості векселі, виписані банком на клієнта. Векселі можуть бути з терміном в скількись часі від пред'явлення або після пред'явлення не раніше певної дати. Векселів може бути декілька, розбитих по термінах і сумах.

Векселедержатель за наданий кредит сплачує банку комісійні, тобто дохід. Крім того, видаючи вексель банк не вилучає з обороту грошові ресурси, як при звичному банківському кредиті. Векселедержатель використовує одержаний банківський вексель як засіб оплати товарів, тому фінансовий вексель при даній формі кредиту конвертується в комерційний.

...