Пасивні операції та методи управління пасивами в банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

пасивні операції та методи управління пасивами в банках

ЗМІСТ

пасивна операція комерційний банк

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Загальна характеристика пасивних операцій КБ

1.1 Капітал банку , його структура і формування

1.2 Формування депозитних ресурсів

1.3 Види , сутність та призначення банківських резервів

РОЗДІЛ II. Аналіз пасивних операцій банку

2.1 Ресурси комерційних банків , характеристика ,аналіз

2.2 Аналіз структури капіталу банку

РОЗДІЛ III. Шляхи удосконалення роботи банків щодо збільшення

ресурсної бази

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В сучасних умовах розвитку ринкової системи в Україні актуальною є проблема пасивних операцій та методів управління пасивами.

Діюча в теперішній час дворівнева банківська система значно змінює справу. На зміну загальнодержавному позичковому фонду приходить ринок позичкових ресурсів. Банки купують ресурси на цьому ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Засобом же залучення ресурсів служать пасивні операції банків. В теперішній час основну емісію безготівкових грошей проводять комерційні банки, виконуючи свої комерційні операції. Однак, якщо дозволити банкам безмежно надавати позички і створювати тим самим кошти на депозитних рахунках, то тоді з'явиться нестримна інфляція, що приведе до розвалу грошової системи. Звідси виникає необхідність управління пасивами.

Для банківської системи України проблема залучення ресурсів стоїть дуже гостро. З переходом до ринкової економіки та виникненням комерційних банків почався процес перерозподілу ресурсів і клієнтів колишніх спеціалізованих банків. Для новостворених комерційних банків робота по створенню банку починається з формування своєї ресурсної бази. Для пошуку ресурсів розробляються та впроваджуються різноманітні маркетингові програми залучення грошових коштів, при цьому часто використовується зарубіжний досвід, оскільки вітчизняні розробки в даній сфері практично відсутні. Проблема ускладнюється тяжкою економічною ситуацією в країні, слабким розвитком економіки і ринків грошових ресурсів.

Внаслідок специфіки банківської діяльності операції по формуванню банківських ресурсів, пасивні операції відіграють важливу роль, оскільки без мобілізації ресурсів і їх ефективного використання неможливе одержання прибутку банками. Пасивні операції - це операції пов'язані із залученням капіталу. Вони відіграють первинну і вирішальну роль щодо активних операцій. Під управлінням же пасивами слід розуміти діяльність, пов'язану з залученням коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням відповідної структури джерел ресурсів для банку, а також дій в сфері пасивних операцій, що спрямовані на задоволення потреб банку по дотриманню економічних вимог.

РОЗДІЛ I. Загальна характеристика пасивних операцій КБ

1.1 Капітал банку , його структура і формування

Операції, завдяки яким банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів. Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних та інших операцій. Акумулюючи грошові доходи та збереження юридичних та фізичних осіб, банки перетворюють їх в позичковий капітал, тобто капітал, що надається в позику власникам на умовах поверненості за плату у вигляді проценту.Існує дуже велика кількість різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі відповідних критеріїв, однак всі вони мають деякі умовності. Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні, запозичені та залучені, а пасивні операції - на операції по формуванню власного капіталу банку, депозитні операції, операції по залученню коштів комерційним банком .

Власні ресурси комерційного банку, маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і є фінансовою базою розвитку діяльності банку. Він дозволяє здійснювати компенсаційні виплати вкладникам та кредиторам у випадку виникнення збитків і банкрутства банків; підтримувати об'єм і види операцій у відповідності із завданнями банку. До складу власних ресурсів комерційного банку входять - статутний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання, інші спеціальні фонди, а також нерозподілений прибуток на протязі року.

Основним елементом власного капіталу банку є статутний фонд. Формування статутного фонду відбувається за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску і розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство). Розмір статутного фонду, порядок його формування і зміни визначається Статутом банку. Сума статутного капіталу законодавчо не обмежується, але для забезпечення стійкості банків Національним банком України встановлюється мінімальний його розмір.

Якщо банк створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, то його статутний фонд створюється за рахунок пайових внесків учасників. Проте незалежно від організаційно-правової форми банку його статутний фонд повністю формується за рахунок внесків учасників (юридичних та фізичних осіб) і слугує забезпеченням їх зобов'язань. Роль статутного капіталу визначається його значенням як головного джерела коштів для забезпечення витрат на початкових етапах діяльності банку в процесі його заснування, а також як гарантії платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Капітал банку - це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань. Він визначається як різниця між загальними сумами активів та зобов'язань банку.Власний капітал комерційних банків має багатофункціональне значення. Він виконує наступні основні функції:

– захисна функція, власний капітал служить перш за все для страхування інтересів вкладників;

– регулююча функція через фіксування розміру власного капіталу, регулюючі органи впливають на діяльність комерційних банків в цілому;

– оперативна функція за рахунок власного капіталу фінансування придбання необхідних для банку приміщень, оснащення меблями, обчислювальною технікою, забезпеченням іншими матеріальними ресурсами.

апітал банку складається зі:

-статутного капіталу та інших фондів банку;

-результатів переоцінки основних засобів;

-результатів поточного року.

У консолідованому балансі банку відображається брутто-капітал. Проте для аналізу реального капіталу та для розрахунку економічних нормативів слід визначити чистий капітал, або нетто-капітал.

Згідно з Базельською угодою капітал банку поділяється на такі складові:

- Основний (капітал 1-го рівня) (ОК)включає в себе сплачений зареєстрований статутний капітал, емісійні різниці, резервні фонди, прибутки та збитки минулих років, прибутки та збитки минулих років, що очікують затвердження. Основний капітал (ОК) коригується на (мінус) власні цінні папери в портфелі банку на продаж; суму нематеріальних активів; капіталовкладення в нематеріальні активи.

- Додатковий капітал (ДК) включає в себе загальні резерви, результати переоцінки основних засобів, результати поточного року.

При обчисленні загальної суми капіталу розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розміру основного капіталу.

Відвернення від загальної суми капіталу (В) відображається в акціях та боргових цінних паперах у портфелі банку на продаж та інвестиції (крім державних боргових зобов'язань), вкладеннях банку в асоційовані та дочірні компанії.

Сума не відкоригованого капіталу обчислюється за формулою:

К1= ОК + ДК - В , де (1.1)

ОК - основний капітал,

ДК - додатковий капітал,

В - відвернення від загальної суми капіталу

Основні засоби (ОЗ)складаються з операційних основних засобів, капітальних вкладеннях в операційні основні засоби, не операційних основних засобів, капітальних вкладеннях в не операційні основні засоби.

Капітал банку обчислюється за формулою:

К = К1 - (ОЗ - К1) , де (1.2)

К1 - сума не відкоригованого капіталу,

ОЗ - основні засоби

(ОЗ - К1) - розмір перевищення ОЗ над К1 (якщо ОЗ перевищує К1, до розрахунку беруть різницю ОЗ - К1, інакше до розрахунку беруть 0 ).

Найважливішої складового капіталу банку є статутний капітал. Він враховується на рахунку "Сплачений зареєстрований капітал банку", по якому:проводяться суми оплаченого зареєстрованого статутного капіталу акціонерами банку в грошовому вираженні і суми, спрямовані на поповнення статутного фонду за рішенням загальних зборів акціонерів після затвердження річного бухгалтерського звіту при нормативному розподілі прибутку.

Резервний капітал формується в процесі виробничої діяльності банку і складається із двох елементів: страхового резерву та резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Страхові резерви банку - це частина його капіталу, яка сформована за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, і розмір таких відрахувань встановлюється вищим органом управління банком, але він не повинен бути меншим, ніж законодавчо встановлений. В Україні законодавчо встановлена мінімальна величина цього резерву - 25 % статутного фонду із щорічним відрахуваннями - в розмірі 5% суми чистого прибутку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку і щодо яких не формуються спеціальні резерви. Він також може бути використаний для виплати дивідендів і процентів за браком поточного банківського прибутку. Як правило, резервний фонд використовується для покриття тільки непередбачених витрат. Наявність засобів в резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує ймовірність його банкрутства .

Банки формують і інші спеціальні фонди, що створюються шляхом амортизаційних відрахувань, а також фонди економічного стимулювання, що створюються з прибутку. До спеціальних фондів банку відносяться і засоби, отримані ним від переоцінки основних фондів, що проводиться за рішенням правління ; засоби від продажу банком акцій їх першим власникам понад номінальні вартість.

Одним із елементів додаткового банківського капіталу є невикористанні резерви страхування банківських ризиків (кредитного, валютного, інвестиційного). Призначення цих резервів - зниження негативних наслідків в зв'язку з неповерненням позик, виникненням збитків від операцій з валютою, а також фактичне зниження ринкової вартості цінних паперів, придбаних банком.

Сучасна структура ресурсної бази комерційних банків, як правило, характеризується незначною часткою власного капіталу. Власний капітал здебільшого не буває більшим 10% обсягу ресурсів комерційного банку, що пояснюється специфікою їхньої діяльності та посередницькою роллю на фінансових ринках.

Більш високі вимоги збільшують потребу в власному капіталі :

-специфіка клієнтури. При великій кількості мілких клієнтів власних засобів потрібно менше, ніж при наявності крупних вкладників;

-характер активних операцій. Більш ризикові операції вимагають більшого розміру власного капіталу.

1.2 Формування депозитних ресурсів

Більша частина ресурсної бази комерційного банку формується не за рахунок власного капіталу, а за рахунок залучених коштів, головну частину яких становлять депозити.. Під депозитом розуміють грошові засоби в готівковій чи безготівковій формі,в національній чи іноземній валюті, передані в банк їх власником чи третьою особою по дорученню і за рахунок власника ля зберігання на визначених умовах. Операції, пов'язані із залученням грошових засобів на вклади, називаються депозитними. Усі депозити поділяються на такі види: до запитання, строкові та ощадні.

Депозити до запитання розміщуються в банках на різних рахунках, що відкриваються клієнтам. Вони призначені для здійснення поточних розрахунків і можуть бути вилучені власниками на першу вимогу. При цьому кошти можуть бути вилучені як готівкою, так і в безготівковому порядку - переказом на інший рахунок. Рух коштів на цих рахунках може оформлятися чеком, дорученням або іншим розрахунковим документом. У розвинутих країнах надходження або витрачення коштів з депозитів до запитання здебільшого оформляється чеком, тому ці рахунки ще називають чековими.

Можливість власника рахунку будь коли вилучити кошти потребує наявності в обороті банку значної частки високоліквідних активів, які не дають доходу (готівка в касі, залишки на кореспондентському рахунку в Нацбанку та інші). Тому по депозитах до запитання, як правило не сплачують процентів. Водночас банки здебільшого не стягують з клієнтів і плати за користування такими рахунками, так як депозити до запитання є нестабільними, що не дає змогу банку використовувати їх для позичкових та інвестиційних операцій. В умовах зростаючої конкуренції по залученню вкладів комерційні банки намагаються привабити клієнтів, стимулювати приріст депозитів до запитання шляхом надання додаткових послуг власникам рахунків, а також підвищення якості їх обслуговування.

Строкові депозити - це грошові засоби, зараховані на депозитні рахунки на строго обумовлений строк з виплатою проценту. Величина депозиту встановлюється здебільшого в круглих числах і залишається незмінною протягом усього строку зберігання коштів. Строк зберігання таких депозитів повинен бути не менший одного місяця. Вилучення строкових вкладів проводиться в готівкових коштах або шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок.

Строкові депозити є джерелом отримання доходів їх власниками. Вони оформляються договором між вкладником та банком. Банки самостійно розробляють форму депозитного договору. В договорі зазначається сума вкладу, строк, на який вноситься вклад до банку, розмір депозитного проценту, зобов'язання і права вкладника та банку, відповідальність сторін за невиконання умов депозитного договору, порядок вирішення спорів.

Розрізняють власне строкові депозити і депозити з попереднім повідомленням про вилучення. Власне строкові депозити передбачають передачу коштів у повне розпорядження банку на певний строк, по закінченні якого вклад можна вилучити будь-коли. Рівень процентної ставки на такі депозити є, як правило, прямо пропорційним терміну зберігання коштів. Депозити з попереднім повідомленням про вилучення допускають можливість отримання коштів клієнтом лише через певний (обумовлений договором) строк після надання відповідної заяви. Залежно від цього строку коливається і процентна ставка на депозити.

Однією із форм строкових депозитів є депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів і право вкладника на отримання депозиту й належних процентів. Сертифікати бувають депозитні і ощадні. Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, ощадні - фізичним особам.

Сертифікати можна класифікувати і по таким критеріям: 1) по способу випуску; 2) по способу оформлення; 3) по строкам обігу; 4) по умовах виплати. У відповідності до першого критерію розрізняють сертифікати, що випускаються в разовому порядку і серіями; за другим критерієм - іменні, що їх не можна передавати іншій особі, та на пред'явника, котрі можуть вільно обертатися на фінансовому ринку (вторинний ринок цінних паперів); за третім критерієм - строкові і до запитання; за четвертим критерієм - ті, по яким виплачується регулярно процентна ставка до закінчення визначеного розрахункового періоду і з виплатою проценту в день погашення сертифікату.Важливою перевагою строкових депозитів для банку є можливість використання залучених коштів вкладенням у різні високоліквідні активи, прибутковість яких дає змогу сплачувати вкладникам порівняно високий процент.

Ощадні депозити призначенні для тривалого нагромадження коштів, вилучення яких пов'язане з певними обмеженнями (Наприклад, попереднім повідомленням). Кошти, розміщенні в ощадні депозити, не можуть бути використанні для поточних розрахунків, а є лише заощадженням та засобом отримання доходу у формі фіксованого проценту.

Характерною особливістю ощадного депозиту є видача вкладнику ощадної книжки, яка засвідчує його особу та зобов'язує банк проводити відповідні виплати. Ощадну книжку можуть замінити періодичні виписки з рахунку, які надсилають клієнту поштою. Вилучення коштів з ощадного депозиту здійснюється за попереднім повідомленням власника депозиту. Період завчасного повідомлення може бути закріплений законодавчо (в якості міри державного регулювання) чи встановлюється за договором між банком і власником депозиту. Саме тому, ощадні депозити допускають тривале існування на рахунках стабільних залишків засобів, які використовуються в активних операціях банку .

Депозити являються важливим джерелом ресурсів комерційного банку. Структура їх в банку рухома і поставлена в залежність від кон'юнктури грошового ринку. Однак цьому джерелу формування банківських ресурсів притаманні деякі недоліки. Мова йде перш за все про значні матеріальні та

грошові затрати банку при залученні засобів на депозити, обмеженості вільних грошових засобів в рамках окремого регіону. Крім того, мобілізація засобів на депозити залежить в значній мірі від клієнта (вкладника), а не самого банку. І не менш конкурентна боротьба між банками на ринку кредитних ресурсів заставляє їх приймати міри по розвитку послуг, що сприяють залученню депозитів.

1.3 Види, сутність та призначення банківських резервів

Комерційні банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами у національній та іноземній валютах, включаючи розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість та інші активи.

НБУ визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютного, відсоткового та інших видів фінансового ризику банків.

Резерви для покриття можливого фінансового ризику, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Створення резервів - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку із урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризикованості його операцій.

Залежно від джерел покриття резерви поділяють на:-спеціальні;-загальні.Спеціальні резерви створюються для відшкодування можливих збитків за кредитами, дебіторською заборгованістю банків та іншими активами. Загальні резерви є необхідним доповненням до спеціальних. Загальні резерви формуються за рішенням загальних зборів банку на різні види ризику за рахунок прибутку комерційних банків, який залишився після сплати дивідендів, а спеціальні резерви - відносяться на витрати комерційних банків. Загальні резерви збільшують розмір власних коштів комерційних банків, а спеціальні - зменшують.

Види спеціальних резервів:- під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України;- під заборгованість інших банків;- під дебіторську заборгованість за операціями банку;- під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;- під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції;- на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю.

Створення загального резерву - це перерозподіл статей капіталу,створюються для відшкодування можливого непередбаченого ризику. Це дуже суттєво, оскільки обсяг капіталу може не зменшуватися в разі сформованого загального резерву в сумі, яка достатня для покриття збитків. Враховуючи цю обставину, керівництво банку та збори акціонерів повинні обрати правильну стратегію щодо напрямів розподілу прибутку. Формуючи спеціальні та загальні резерви, банк не лише застраховує свою діяльність від ризику втрат, а й забезпечує успішне вирішення проблемних питань банківського менеджменту в майбутньому. З огляду на якість активів обсяги сформованих резервів (насамперед, спеціальних) відіграють роль індикатора якості банківських кредитних портфелів, портфелів цінних паперів, дебіторської заборгованості. Для визначення розрахункової суми резервів під кредитний ризик у банку проводиться ретельна робота, передусім, щодо класифікації позик за ступенем ризику. Це дає змогу приймати відповідне управлінське рішення про якість кредитного портфеля банку та визначити напрями скорочення обсягів проблемних кредитів.

Комерційні банки формують резерви під стандартну й нестандартну кредитну заборгованість щокварталу.

РОЗДІЛ II. Аналіз пасивних операцій банку

2.1 Ресурси комерційних банків, характеристика, аналіз

Діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки є посередниками між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Мета цієї посередницької діяльності -- отримання доходів.

Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними.

Ресурси банку -- це сукупність грошових коштів, які є у розпорядженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності.

Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, у результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.

Є чотири форми пасивних операцій:

– емісія засновницьких цінних паперів комерційного банку;

– залучення коштів на депозити;

– отримання кредитів від інших банків (міжбанківські кредити);

– випуск банками цінних паперів власного боргу.

Уся діяльність комерційного банку набуває концентрованого відображення у двох найважливіших документах -- балансі та звіті про прибутки та збитки. Пасивні операції характеризують пасив балансу. У пасиві балансу комерційного банку відображають його капітал та зобов'язання.

Сума претензій банку має бути еквівалентною повній сумі його активів.

Претензії виникають унаслідок передачі коштів інвесторами для придбання банком активів. Якщо претензії фіксовані, тобто відомо, хто саме і протягом якого періоду є власником певної суми коштів, вони називаються зобов'язаннями.

Головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є визначення:

– джерел і природи фінансових ресурсів;

– вартості ресурсів банку;

– ефективності використання фінансових ресурсів;

– невикористаних резервів із підвищення ефективності використання фінансових ресурсів банку.

Інформаційною базою аналізу пасивних операцій є такі джерела:

– балансовий звіт;

– звіт про прибутки та збитки;

– звіт про залишки за депозитами;

– звіт про суми і процентні ставки за депозитами (щоденний і щомісячний);

– звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів: резидентів України (в розрізі галузей економіки та форм власності);

– звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за галузями економіки);

– звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за секторами економіки);

– звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за видами економічної діяльності);

– звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за формами власності); звіт про достатність капіталу;

– дані аналітичного обліку;

– різні позаоблікові матеріали.

У зв'язку з неоднорідністю структури активів і пасивів різних груп комерційних банків України необхідно застосовувати різноманітні довгострокові стратегії в управлінні їх ліквідністю залежно від структури активів і пасивів.

Доцільно розглядати співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями банку.

При цьому визначають:

частку кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі;

абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх складової на звітну дату проти базового періоду.

Цей аналіз здійснюють за допомогою різноманітних таблиць, форма і зміст яких залежать від поставленої мети аналізу.

Аналіз змін у співвідношенні між капіталом банку і його зобов'язаннями показано в табл. 2. Додаток 1 Наведені дані свідчать, що розмір пасивних операцій комерційного банку становив на кінець звітного періоду 15 549 тис. у. о. проти 12 701 тис. у. о. на початок звітного періоду. Тобто, відбулося зростання суми пасивних операцій у звітному періоді на 2848 тис. у.о., або на 22,4 % . Це пов'язано зі збільшенням у звітному періоді капіталу банку на 1724 тис. у.о., або на 37,2 %, та суми зобов'язань на 1124 тис. у.о., або на 13,9 % . Випереджаюче зростання сукупного капіталу банку характеризує прагнення банку забезпечити власну капітальну базу, і позитивні підсумки роботи банку за період, що аналізується. Водночас основну частку в загальній сумі пасиву балансу продовжують становити зобов'язання банку (59,1 %), хоч і намітилася тенденція до її зни ження (на початок звітного періоду їх частка становила в пасиві балансу 63,5%).

На наступному етапі аналізу дається більш детальна характеристика змін у структурі пасивних операцій. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

Основним завданням аналізу структури зобов'язань комерційного банку є визначення раціональності такої структури з погляду забезпечення стабільності джерел коштів для банку.

Перш за все слід визначити за даними балансу обсяг сумарних зобов'язань комерційного банку. Звичайно, про зобов'язання не можна сказати, як про активи: чим більший їх розмір, тим привабливішим є банк. Проте необхідно зіставити (в абсолютному виразі) обсяги зобов'язань і активів. У результаті одержимо показник балансового капіталу, про що вже йшлося.

Стаття "Заборгованість перед бюджетними установами" показує суму коштів, яку комерційний банк винен різним державним установам та установам, що утримуються за рахунок державного бюджету. Як правило, залишки такої заборгованості є в банках, які мають право на здійснення касового обслуговування державного бюджету. З погляду на реальний стан економіки України навряд чи можна розглядати заборгованість перед державним бюджетом як стабільне джерело фінансування.

Стаття "Заборгованість перед НБУ" показує кошти, що було надано банку (переважно у вигляді стабілізаційних кредитів) Національним банком України.

Зупинимося тепер на показниках "Залишки на коррахунках" і "Кредити та депозити", об'єднаних спільною назвою "Заборгованість перед банками".

Зауважимо: чим надійнішим є банк з погляду інших банків-контрагентів, тим з більшою готовністю вони вкладають свої кошти на коррахунок у цьому банку. Отже, наявність залишку на коррахунку в пасиві (звичайно, в розумних межах), як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших фінансово-кредитних установ. Зовсім інакше слід ставитися до заборгованості за кредитами, отриманими від інших банків. Значна частка цієї заборгованості може свідчити про надмірну залежність банку від міжбанківського ринку кредитів, які здебільшого дорогі. Звичайно, сам факт наявності такої заборгованості ще не є негативною ознакою, але стала тенденція до її збільшення справді може сигналізувати про потенційні негаразди банку.

Під спільною назвою "Заборгованість перед клієнтами" ("Юридичні особи" та "Фізичні особи") зазначені суми залишків за депозитними, розрахунковими, картковими рахунками відповідної категорії клієнтів. Вважається, що саме ця заборгованість як відносно найстабільні-ша повинна мати найбільшу частку в зобов'язаннях банку.

Стаття "Цінні папери власного боргу" відображає обсяг цінних паперів, випущених банком. З неї видно, якою мірою банк застосовує один із поширених методів залучення коштів клієнтів.

Остання стаття -- "Інші зобов'язання" -- включає кредиторську заборгованість, субординований борг банку, внески за незареєстрованим статутним фондом тощо. Деякі з цих зобов'язань стабільні, практично перманентні (наприклад, субординований борг, внески за нову емісію акцій тощо), деякі -- сумнівні. Частка останніх не повинна бути значною.

Ресурси комерційного банку на кінець звітного періоду (35,4 %) в основному сформовані за рахунок статутного капіталу, коштів до запитання клієнтів (20,8 %), депозитів і кредитів банків (18,3 %) та строкових депозитів клієнтів (9,9 %). У структурі ресурсів комерційного банку у звітному періоді відбулися значні зміни. Так, істотно зменшилась у них частка коштів до запитання клієнтів (на 14,5 %)і строкових депозитів клієнтів (на 3,3 %)за одночасного підвищення частки депозитів та кредитів банків (на 14,7 %). Це свідчить про обмежені можливості банку самостійно залучати у

звітному періоді кошти підприємств і організацій, що примусило його залучати більш дорогі ресурси у вигляді позичених коштів, тобто депозитів і кредитів інших банків.

Для зручності аналізу ресурси комерційного банку в процесі їх вивчення класифікують за різними ознаками:

– належністю;

– місцем мобілізації;

– можливостями прогнозування.

За належністю ресурси комерційного банку поділяють на власний капітал і зобов'язання. Залежно від місця мобілізації ресурси поділяють на мобілізовані самим банком і отримані від інших банків. Залежно від можливості прогнозування величини ресурси поділяють на ресурси прямого і непрямого прогнозування.

До ресурсів прямого прогнозування належать:

– статутний капітал банку;

– резервні фонди, сформовані за рахунок відрахування від прибутку;

– нерозподілений прибуток;

– строкові депозити клієнтів.

Ресурси непрямого прогнозування складаються:

– з коштів у розрахунках;

– коштів і депозитів юридичних і фізичних осіб до запитання;

інших зобов'язань;

– цінних паперів власного боргу.

Наведені дані ще раз підтверджують, що аналіз структури пасивних операцій здійснюється за різними ознаками та критеріями, вид яких залежить від поставленої мети аналізу.

Після вивчення структури пасивних операцій на подальших етапах аналізу дається характеристика кожної їх складової.

2.2 Аналіз структури капіталу банку

Власний капітал комерційного банку становить одне з головних джерел ресурсів банку. За рахунок власного капіталу банки покривають близько 20--25 % загальної потреби в ресурсах. Він незамінний на початкових етапах діяльності банку, коли засновники здійснюють низку первісних витрат, без яких банк не може почати своєї діяльності. Не менш важлива роль власного капіталу банку як джерела фінансування витрат банку на наступних етапах його діяльності.

Крім того, значення для діяльності банку має капітал, оскільки від його розміру істотною мірою залежать:

– фінансовий стан банку;

– забезпеченість ресурсами, потрібними для роботи банку;

– створення бази для подальшого зростання і розширення;

– захист банку від ризиків;

– довіра до банку клієнтів, зокрема інвесторів.

Термін капітал (фр., англ. -- capital, лат. -- captalis -- головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для збільшення самого себе.

Виходячи з цього, можна дати таке визначення капіталу комерційного банку -- це сукупність внесених власниками -- учасниками капіталу -- власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників. Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.2). Першочергове призначення капіталу банку -- це виконання ним захисної функції.

У зв'язку з цим розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Основні завдання аналізу власного капіталу комерційного банку такі:

– оцінка стану капіталу комерційного банку;

– вивчення змін у структурі власного капіталу банку;

– характеристика ефективності використання власного капіталу комерційним банком.

Джерелами інформації для аналізу капіталу банку є:

– балансовий звіт;

– звіт про достатність капіталу;

– звіт про прибутки та збитки;

– дані аналітичного обліку;

– різноманітні позаоблікові матеріали.

Капітал = Активи - Зобов язання

Отже, капітал банку - це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань.

У консолідованому балансі банку відображається сукупний капітал.

Проте для аналізу реального капіталу та для розрахунку економічних нормативів слід визначити чистий, або регулятивний, капітал.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою :

РК = ОК + ДК- В, ( 2.2)

де PK регулятивний капітал банку; OK -основний капітал (капітал І рівня); ДК -додатковий капітал (капітал II рівня); В відвернення.

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків.

Основний капітал вважається більш незмінним, тобто таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

До складу основного капіталу (капіталу І рівня) входять:

– фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (запідсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком);розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності);

– дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;емісійні різниці.

– Емісійні різниці (емісійний дохід) сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

– резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

– загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій:

– прибуток минулих років;

– прибуток минулих років, що очікує на затвердження.Зареєстрований сплачений статутний капітал

– номінальна вартість, одержана банком від акціонерів від реалізації акцій.

Капіталізовані дивіденди дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про капіталізацію дивідендів.

Емісійні різниці - суми понад номінальну вартість, одержані від реалізації акцій.

Резервні фонди утворюються за рахунок прибутку і призначені для покриття можливих збитків та інших витрат. Відрахування до резервних фондів здійснюється в розмірах, передбачених законодавством.

Прибутки минулих років накопичена сума чистого доходу, зароблена з моменту організації банку, за вирахуванням підсумкової суми дивідендів, сплачених акціонерам.Прибуток минулого року, що очікуєна затвердження, -це прибуток до його затвердження зборами акціонерів.

Ці складові включають до капіталу І-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

– відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

– призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і фондами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

– фонди мають перебувати в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

– будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

Результати переоцінки основних засобів відображають результати індексації основних засобів.

Резерви під стандартну заборгованість інших банків та за кредитами, наданими клієнтам, резерв на можливі втрати за заборгованістю інших банків та за кредитами, які надані клієнтам.

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первісної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу вигідніше (порівняно з іншими методами збільшення капіталу) для банків із кількох причин. Головні серед них такі:

– субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж, наприклад, акції банку, оскільки мають нижчий рівень дохідності та є дешевшим (порівняно з емісією акцій) джерелом формування банківського капіталу;

– проценти за субординованим боргом сплачуються за рахунок збільшення валових витрат;

– боргові зобов'язання не надають їх власникам права на управління банком, тобто не виникає загрози втрати акціонерами контролю над банківською установою;

– механізм залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу простіший, ніж застосовуваний, наприклад, у разі емісії акцій;

– формування капіталу шляхом емісії субординованих зобов'язаньі цінних паперів сприяє підвищенню прибутковості акцій (звісно, якщодохід від розміщення коштів перевищує витрати, пов'язані з їх запозиченням);

За економічною сутністю субординовані зобов'язання є для банку позичковими грошовими коштами, які, зрештою, потрібно повертати власникам. Та з огляду на достатньо тривалий строк використання зазначених коштів і можливість їх конвертування (зокрема на акції банку) такі позичкові кошти прирівнюються до власних. Банки можуть погашати попередній борг за рахунок нового, користуючись цим джерелом коштів необмежено довго.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України в разі їх відповідності таким критеріям:

– є небезпечними, субординованими і повністю сплаченими;

– не можуть бути погашені за ініціативою власника;

– можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

– дають можливість відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу включається до капіталу банку з щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх первісного розміру на кінець кожного річного періоду :

Таблиця 2.3. Щорічне зменшення розміру субординованого боргу

Строк дії угоди	Сума,що включається до капіталу,%
Від 5 до 4 років	100
Від 4 до 3 років	80
Від 3 до 2 років	60
Від 2 до 1 року	40
Менше ніж 1 рік	20

– Кошти, залучені на умовах субординованого боргу строком понад п'ять років, включають до розрахунку суми капіталу банку в період, що перевищує п'ять років, у повній сумі, в останні п'ять років дії угоди за графіком, наведеним вище.

– Розглянемо приклад розрахунку суми субординованого боргу, що включається до капіталу банку:

– Строк дії угоди 7 років (з 01.10.2004 до ЗО.09.2011);

– сума субординованого боргу, що включається до розрахунку капіталу банку, -400 000 грн.

– Розрахунок суми, що включається до капіталу, здійснюється у такому порядку:

– з 01.10.2006 до 30.09.2009 100 % - 400 000 грн; з 01.10.2009 до 30.09.2010 80 % -320 000 грн; з 01.10.2010 до 30.09.201160 % - 240 000 грн; з 01.10.2006 до 30.09.200640 % -160 000 грн; з 01.10.2007 до 30.09.2008 20 % -80 000 грн; на01.10.2008 0. і т.д

Для визначення реального розміру регулятивного капіталу банку, що перебуває в його господарському обороті, загальний розмір капіталу першого і другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість відвернень, тобто таких активів:

– акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестицій, випущених банком;

– інвестицій у капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи;

– коштів, вкладених в інші банки на умовах субординованого боргу.

Мінімальний розмір регулятивного капіталудіючих банків має становити:

– для місцевих кооперативних банків:

– на 17 січня 2007 р. - не менше ніж 1 000 євро,

– на 1 січня 2008 р. не менше ніж 1 150 000 євро,

– на 1 січня 2009 р. - не менше ніж 1 300 000 євро,

– на 1 січня 2010 р. не менше ніж 1 400 000 євро,

– на 1 січня 2011 року - не менше ніж 1 500 000 євро;

– для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області(регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

– до 17 січня 2007 р. не менше ніж 3 000 000 євро,

– до 1 січня 2008 р. - не менше ніж 3 500 000 євро,

– до 1 січня 2009 р. не менше ніж 4 000 000 євро,

– до 1 січня 2010 р. -не менше ніж 4 500 000 євро,

– до 1 січня 2011 р. не менше ніж 5 000 000 євро;

– для банків, які здійснюють діяльність на території всієї України(міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і роз-рахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

– до 17 січня 2007 р. - не менше ніж 5 000 000 євро,

– до 1 січня 2008 р. не менше ніж 5 500 000 євро,

– до 1 січня 2009 р.-не менше ніж 6 000 000 євро,

– до 1 січня 2010 р. не менше ніж 7 000 000 євро,

– до 1 січня 2011 р.-не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу знову створених банків має становити:

– для місцевих кооперативних банків:

– до одного року діяльності 1 000 000 євро,

– до двох років діяльності - 1 100 000 євро,

– до трьох років діяльності 1 200 000 євро,

– до чотирьох років діяльності - 1 350 000 євро,

– починаючи з п'ятого року діяльності - 1 500 000 євро;

– для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області(регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

– до одного року діяльності 3 000 000 євро,

– до двох років діяльності -3 500 000 євро,

– до трьох років діяльності 4 000 000 євро,

– до чотирьох років діяльності - 4 500 000 євро,

– починаючи з п'ятого року діяльності -- 5 000 000 євро;

– для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієїУкраїни (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

– до одного року діяльності -- 5 000 000 євро,

– до двох років діяльності -- 5 500 000 євро,

– до трьох років діяльності -- 6 000 000 євро,

– до чотирьох років діяльності -- 7 000 000 євро,

– починаючи з п'ятого року діяльності -- 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглянути мінімальний розмір регулятивного капіталу. Для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

На наступному етапі аналізується характеристика змін у структурі капіталу його складових. Дані табл. 2.3 свідчать, що сукупний капітал банку на кінець звітного періоду проти даних на початок звітного періоду зріс на 1724 тис. у. о., або на 37,2 % , в основному за рахунок збільшення статутного капіталу на 1000 тис. у. о., або на 22,2 %, нерозподілених прибутків і резервів -- на 261 тис. у. о., або на 1087,5 % , та на 463 тис. у. о., або на 406,1 % , за рахунок прибутків поточного року.За звітний період відбулися також значні зміни в структурі капіталу банку. Так, при зростанні абсолютної суми статутного капіталу його частка в загальній сумі капіталу зменшилася з 97 % на початок звітного періоду до 86,5 % на кінець звітного періоду за одночасного збільшення частки нерозподілених прибутків минулих періодів та резервів, сформованих за рахунок відрахувань від прибутку. Наведені дані підтверджують ефективну (прибуткову) роботу банку.

В аналогічному порядку аналізують зміни у структурі сукупного і регулятивного капіталу.

Крім аналізу структури капіталу, у процесі аналізу дуже важливо визначити ефективність його використання.

Аналіз проводять за допомогою таких показників:

– дохід на капітал;

– величина кредитних вкладень на 1 у. о. капіталу.

Наведені показники аналізують шляхом зіставлення даних на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.

На подальших етапах аналізу власного капіталу банку здійснюється детальний аналіз достатності банківського капіталу та змін, які відбулися в його складових.

РОЗДІЛ III. Шляхи удосконалення роботи банків щодо збільшення ресурсної бази

Суть управління активами і пасивами припускає формування стратегій і проведення операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність до вибраної політики. Відповідно до цього підходу банки розглядають свої портфелі активів, зобов'язань і капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, направлений на досягнення загальної мети. Такий спосіб управління цілком обґрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємозв'язані і значною мірою впливають один на іншого.

Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком процентних ставок і ризиком ліквідності методом координування рішень щодо джерел фінансування і напрямів розміщення засобів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків і зростання ризикованої діяльності збалансоване управління активами і пасивами розглядається як найбільш ефективний підхід до управління комерційним банком.

Головна ідея збалансованої стратегії полягає в розумінні того, що і доходи і витрати відносяться до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції або послуги повинна перекрити витрати банку на її надання. Зниження витрат банку завдяки управлінню пасивами так само допомагає досягти цільового рівня прибутку, як і надходження від активних операцій.

Необхідною умовою ефективного застосування цієї стратегії з метою отримання максимального прибутку є можливість досить точно передбачати і прогнозувати зміни напряму, величини і швидкості руху процентних ставок. У країнах з високим рівнем інфляції, нестабільною політичною і економічною ситуацією прогнозувати процентні ставки майже неможливо, а завдяки цьому і використання деяких методів управління активами і пасивами стає проблематичним.

Впровадження методики управління пасивами в банку починається із створення спеціального комітету при раді директорів, який називається Комітет по управлінню пасивами (КУП).

Комітети по управління пасивами -- це нова організаційна форма управління, яка швидко розвивається. До складу такого Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, представники кредитних і інвестиційних підрозділів, підрозділів економічного аналізу і прогнозування, головний бухгалтер, головний економіст, керівники великих філіалів.

Метод ділення джерел фінансування придбав значне практичне розповсюдження в період управління банками через пасиви. Встановлення контролю над структурою і стабільністю зобов'язань дозволяє формувати депозитну базу відповідно до потреб проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу ділення джерел, що полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні засоби на міжбанківському ринку.

Ефективна діяльність будь-якого комерційного банку значною мірою залежить від системи управління його фінансами, ведуче місце в яких займають пасивні операції, необхідні для формування кредитних ресурсів комерційного банку. Тому від ефективності фінансового менеджменту пасивів банку залежить і результат діяльності банку в цілому.

Електронні розрахунки за допомогою Інтернету підвищують оперативність обслуговування клієнтів, покращують контроль за рухом засобів і прискорюють розрахунки. Крім того, банківські послуги в електронному вигляді стають доступними в якій завгодно година впродовж всього дня, а банк дістає можливість стежити за поведінкою клієнта в мережі і проводити на цій підставі маркетингові дослідження.

Різниця (спред) - це різниця між середньозваженою процентною ставкою (приведеною до року) прибутковості активів і середньозваженою процентною ставкою (приведеною до року), що виплачується за зобов'язаннями (пасивам) .

Оптимальна маржа повинна:

- покривати операційні витрати;

- оплачувати податки;

- покривати кредитні збитки і збитки на цінних паперах;

- забезпечувати виплату дивідендів акціонерам;

- забезпечувати зростання нерозподіленого прибутку.

Електронні розрахунки за допомогою Інтернету підвищують оперативність обслуговування клієнтів, покращують контроль за рухом засобів і прискорюють розрахунки. Крім того, банківські послуги в електронному вигляді стають доступними в якій завгодно година впродовж всього дня, а банк дістає можливість стежити за поведінкою клієнта в мережі і проводити на цій підставі маркетингові дослідження.

Висновки

Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів. Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні, запозичені та залучені, а пасивні операції - на операції по формуванню власного капіталу банку, депозитні операції, операції по залученню коштів комерційним банком. Власні ресурси комерційного банку, маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і є фінансовою базою розвитку діяльності банку. Найбільш розповсюдженим видом пасивних операцій за рахунок яких формується ресурсна база банку являються депозитні операції. Під депозитом розуміють грошові засоби в готівковій чи безготівковій формі, в національній чи іноземній валюті, передані в банк їх власником чи третьою особою по дорученню і за рахунок власника для зберігання на визначених умовах.

Управління пасивами - складна і багатогранна проблема, що не має однозначної відповіді і потребує щоденного аналізу стану не лише банківських активів і пасивів, але й перспективи розвитку економіки і країни в цілому. Управління може здійснюватися як на макраекономічному рівні - Національним банком так і на мікро- рівні - самим банком. Національний банк при управлінні використовує такі інструменти: встановлення ліміту кредитів, що надаються комерційним банкам і уряду; зміна рівня дисконту, тобто відсотків, які стягує центральний банк за надані ним кредити; операції з купівлі-продажу державних цінних паперів та валюти; встановлення центральним банком норм та нормативів, та обов'язкових нормативів через впровадження спеціальних інструкцій Національного банку для використання комерційними банками.

...