Правові основи депозитних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Однією з найважливіших банківських операцій, яка входить до кола операцій, здійснювати які у сукупності має право лише банк, є залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб. Саме завдяки залученим у вклади (депозити) грошових коштів населення та юридичних осіб банки можуть здійснювати інші операції. У зв'язку з цим правове регулювання зазначених відносин має надзвичайно важливе значення.

Загальні положення щодо депозитних (вкладних) операцій комерційних банків містяться у Цивільному (ст. 1058 - 1065) та Господарському кодексах України, а також у спеціальних актах банківського законодавства.

Проведення банками операцій із залучення коштів на депозити фізичних осіб як з економічного, так і з юридичного погляду є схожими з операціями залучення депозитів юридичних осіб. Адже йдеться лише про зміну учасників депозитної угоди, якими в даній ситуації виступатимуть банк і фізична особа. Відповідно, класифікація банками депозитів фізичних осіб здійснюється за тими ж принципами, що і депозити юридичних осіб, а їх проведення регулюється тими самими законами України, нормативно-правовими актами НБУ і внутрішніми положеннями банків.

Водночас, слід відзначити великий інтерес банків до проведення депозитних операцій саме з фізичними особами, котрі більшою мірою зосереджені на нагромадження коштів, порівняно з юридичними особами. Цей аспект економічної поведінки фізичних осіб, а також формування депозитної політики банку відповідно до потреб та інтересів фізичних осіб дають можливість сформувати банкам левову частину своїх ресурсів. З цією метою банки відкривають фізичним особам поточні і вкладні рахунки. Права та зобов'язання суб'єктів вкладної операції (фізичної особи і банку) визначає договір банківського рахунку або договір банківського вкладу. Договір засвідчує зобов'язання банку зберігати залучені грошові кошти або банківські метали, проводити операції за дорученням власника рахунку виплатити дохід у встановлений договором строк та право вкладників отримати у визначений договором строк суму вкладу і процентів за ним.

Банки можуть укладати з фізичними особами договори банківського вкладу на користь третьої особи (за умови подання банку паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу вкладника). Відкриття вкладного рахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності. У такому разі довірена особа має представити паспорт або документ, що його заміняє, і копію довідки з присвоєння особі ідентифікаційного номера платника податків, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально. На підставі отриманих документів, уповноважений працівник здійснює ідентифікацію довіреної особи.

Банк зобов'язаний, незалежно від того, на яких умовах укладався договір банківського рахунку (вкладу), видати всю суму коштів або його частину на першу вимогу вкладника - фізичної особи.

Аналіз чинного законодавства

депозитний банківський вклад доход

Загальні положення щодо депозитних (вкладних) операцій комерційних банків містяться у Цивільному та Господарськомукодексах України, а також у спеціальних актах банківського законодавства.

Відповідно до статті 1058 Цивільного Кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), щоприйняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківськогорахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає ізсуті договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 1059 Цивільного кодексу України договірбанківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмоваформа договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяль-ності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Уразі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти урозмірі облікової ставки Національного банку України. Банк маєправо змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладниківпро зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад абона вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днемнадходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненнювкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на йоговимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не-витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на якунараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором ба-нківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі на-раховані до цього моменту проценти.

Згідно зі статтею 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, якінадійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1063 Цивільного кодексу України фізич-на або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуваєправа вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першоївимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею ін-шим способом наміру скористатися такими правами. До набуттяособою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкла-дника ці права належать особі, яка зробила вклад. Визначенняімені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банків-ського вкладу. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківськоговкладу на користь третьої особи, має право вимагати поверненнявкладу або перевести його на своє ім'я.

Згідно зі статтею 1064 Цивільного кодексу України укладеннядоговору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування імісцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом,а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з ра-хунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщоощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Відповідно до статті 1065 ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника(володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, убанку, який його видав. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачуєтьсясума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмірпроцентів.

Згідно зі статтею 340 Господарського кодексу України депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади тарозміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичнимиособами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку надоговірних засадах на певний строк зберігання або без зазначен-ня такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно дозаконодавства та умов договору. Договір банківського вкладу(депозиту) укладається у письмовій формі.

Визначення вкладу (депозиту) міститься і у спеціальному банківському законодавстві. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) -- це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплатівкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За законодавством України розрізняються два види вкладів (депозитів):

- вклад на вимогу;

- строковий вклад.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і по наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може укладати з пов'язаними особами угоди, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклади фізичних осіб комерційних банків гарантуються в порядку, передбаченому законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів визначений у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. N 516.

Згідно з Положенням правове регулювання більшості питань щодо вкладних (депозитних) операцій має диспозитивний характер. Тобто сторони самостійно вирішують їх у договорі. У той же час Положення містить певні вимоги щодо умов депозитних договорів.

Зокрема, визначено, що договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу.

Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

- договором банківського рахунку;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України.

Банки мають встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови повинні бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщуватися банком у засобах масової інформації.

Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного (депозитного) рахунка, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунка юридичної особи, пов'язаної:

- із запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

- із зміною умов договору банківського вкладу (депозиту).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту).

Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу (депозиту). Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Установлений банком відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) розмір процентів на вклад (депозит) на строк або на вклад (депозит), унесений на умовах його повернення в разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законодавством України.

Проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Якщо відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) вклад повертається вкладникові на його вимогу до закінчення строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений вищий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Оподаткування доходів від вкладних (депозитних) операцій юридичних та фізичних осіб здійснюється відповідно до законодавства України.

Депозитні (вкладні) рахунки відкриваються банками клієнтам у порядку, встановленому Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492. Згідно з цією Інструкцією вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку, під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства та умов договору. До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Відповідно до вказаної Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

- вид банківського вкладу;

- сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

- строк дії договору;

- розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

- умови дострокового розірвання договору;

- інші умови за погодженням сторін.

Система гарантування вкладів фізичних осіб визначена в Законі України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до цього Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності.

Висновок

Опрацьовуючи різні джерела інформації можна зробити висновок, що основним джерелом банківських ресурсів є вклади. Проте на сьогодні в економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття "вклад". Так, у Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів під цим поняттям розуміють "кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою". У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" дається таке визначення вкладу: "Депозит (вклад) -- кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент". В "Экономической энциклопедии" наголошується, що банківський вклад (депозит) -- це "зобов'язання банку, який отримав безпосередньо від вкладника (депозитора) або третіх осіб на адресу вкладника грошову суму (вклад), повернути суму вкладу і виплатити проценти на неї". У "Большом бухгалтерском словаре" під банківським вкладом розуміються грошові кошти юридичної або фізичної особи в національній або іноземній валюті, розміщені на рахунку в банку [10, с. 60]. У "Финансово-кредитном словаре" вклади визначаються як грошові кошти населення, підприємств та організацій, внесені для зберігання у банки та ощадні каси на визначених умовах. У деяких підручниках поняття "вклад" і "депозит" ототожнюються, однак останнє є ширшим.

Поряд із безпосередньо вдосконаленням банківського законодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів. Насамперед необхідно:

1) узгоджувати норми банківського законодавства з нормами інших галузей національного законодавства, тобто враховувати норми актів суміжного законодавства як основу концептуального характеру;

2) відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці;

3) чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері;

4) обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в управлінні кредитно-банківською системою;

5) систематично розробляти й видавати центральним банком методичні вказівки та роз'яснення щодо деталізації застосування банківського законодавства чи регулятивних правил;

6) створити централізований банк даних, де б накопичувалась інформація про фінансовий стан позичальників, попередню діяльність суб'єктів господарювання, про міжнародних партнерів, що дало б змогу зменшити кредитний ризик комерційних банків;

7) здійснювати реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та аудиторської практики (зокрема, розробити нормативні документи щодо реорганізації банківського обліку та звітності в банківській системі);

8) законодавче врегулювати порядок організації та функціонування електронних платіжних систем, створити Єдину платіжну систему під захистом Національного банку України;

9) створити спеціальне агентство з питань реструктуризації банківських активів, яке б організувало оперативну роботу з реструктуризації системи управління банками та їх активами.

Важливу роль у розвитку національного банківського законодавства має відіграти процес міжнародного співробітництва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство загалом має прогресивний напрям і підпорядковується меті регулювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою його проблемою залишається завдання розширення та якісного розвитку правового фундаменту управління банківською системою і банківською діяльністю і відповідності сучасного національного банківського законодавства міжнародним банківським стандартам. Удосконалення банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, прискоренню формування ефективної банківської системи України.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України - Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003р., № 40, стаття 356;

2. Закон України Про банки і банківську діяльність - Верховна Рада України; Закон від 07.12.2000 № 2121-III - Офіційний вісник України від 26.01.2001 р., № 1, том 1, стор. 1, стаття 1, код акту 17556/2001

3. Банківське право України: Навч. посібник. / Кол. авт.: Жуков А. М., Іоффе А. Ю., Кротюк В. Л., Пасічник В. В., Селиванов А. О. та ін. / За заг. ред. А. О. Селіванова. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. -- 384 с.

Размещено на Allbest.ru