Банківська статистика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського інституту «Слов'янський університет»

Кафедра економіки та банківської справи

Контрольна робота

з дисципліни: Банківська статистика

Рівне, 2007

1. Місце статистики банківської діяльності в системі статистичних наук

Сучасна економіка потребує постійної, надійної та місткої інформації, яка характеризує стан грошово-кредитного ринку та діяльність банківської системи. Банківська система України має дворівневу структуру і складається з Національного банку України та комерційних банків. До комерційних банків (депозитних корпорацій) входять державні, акціонерні і приватні комерційні банки та Ощадний банк України.

Банківська статистика - галузь статистики фінансів. Основними завданнями банківської статистики є: одержання даних для характеристики функцій банківської системи; розробка аналітичних матеріалів для грошово-кредитного регулювання, передусім, касового і кредитного планування, а також: контролю за виконанням планів. Зміст банківської статистики визначається функціями, які виконує банківська система країни. Зокрема, банківська статистика повинна забезпечити характеристику результатів діяльності банківської системи та їх прогнозування; виявити чинники, що формують результати, а також проаналізувати вплив банківської діяльності на розвиток секторів економіки країни, фінансового ринку та на кінцеві економічні результати. Банківська статистика виступає основою для статистики грошового обороту і кредиту.

Предметом банківської статистики с кількісна сторона масових явищ і процесів у сфері банківської діяльності.

Об'єктом банківської статистики є вся сукупність банківської діяльності. Суб'єктами статистичного аналізу банківської діяльності є складові банківської системи, а також парабанківські інститути.

Банківська статистика аналізує акумуляцію тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, установ і населення; кредитування банківською системою народного господарства і населення; фінансування капіталовкладень; безготівкові розрахунки; оборот готівки через каси кредитних установ; ощадну справу; касове виконання держбюджету.

Банківська статистика вивчає діяльність банківської системи у різних розрізах: за обсягами, формами власності і призначенням банків, за видами кредитно-розрахункового обслуговування, за асортиментом послуг та ін.

Банки - це комерційні установи, які залучають кошти юридичних та фізичних осіб і від свого імені розміщають їх на умовах зворотності, платності і терміновості, а також: проводять розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.

Банки виконують наступні важливі функції, що забезпечують нормальний розвиток економіки держави:

1. мобілізацію тимчасово вільних коштів і перетворення їх в капітал;

2. кредитування підприємств, держави, населення;

3. випуск кредитних грошей;

4. здійснення розрахунків і платежів у господарстві країни;

5. емісійно-засновницьку;

6. консультування, надання економічної, в тому числі фінансової, інформації.

Однією з важливих функцій комерційних банків є стимулювання нагромадження в народному господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні заощадження, але і сформувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів на основі обмеження поточного споживання. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності розміщення нагромаджених ресурсів у банку.

Посередництво у кредиті, яке здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб, є однією з провідних функцій комерційного банку. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.

Перерозподіл ресурсів здійснюється за горизонталями господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без проміжних ланок на умовах платності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві.

Також важливою функцією банків є посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. У зв'язку з формуванням та зміцненням фондового ринку України одержує розвиток і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами.

Банківські установи є основною складовою кредитної системи. У кредитній системі можна виділити союзи, асоціації, консорціуми й інші об'єднання банків, утворені як для координації своєї діяльності, так і для захисту інтересів своїх членів, здійснення спільних програм.

Крім банківських установ у кредитну систему входять також спеціальні фінансово-кредитні інститути. До таких інститутів відносяться кредитні союзи і кооперативи, трастові компанії, страхові компанії, частково пенсійні фонди, ощадно-позичкові асоціації та інші установи. Вони акумулюють засоби населення і юридичних осіб, здійснюють кредитування підприємств і громадян, виступають посередниками на ринку міжбанківських кредитів, виконують довірчі операції.

Динамічний розвиток банківської системи країни викликає потребу в статистичній інформації про функціонування банків, характеристиці й оцінці результатів їхньої діяльності.

2. Статистичний аналіз виконання нормативів платоспроможності банку

Достатність капіталу - це здатність банку покривати свої витрати.

Платоспроможність банку - це достатність власних коштів для забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

Платоспроможність банку - це спроможність своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання щодо кредитних або інших грошових операцій банку грошового характеру.

В основі платоспроможності лежить ліквідність банку.

Визначення платоспроможності ґрунтується на співвідношенні власних коштів банку (ВК) та його активів (А).

Активи банку при оцінці його платоспроможності фігурують, як в цілому (А) так і з урахуванням коефіцієнтів і потенційної ліквідності (ризику). банківський статистика платоспроможність заборгованість

Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

· зменшити кредитний ризик;

· відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;

· змінити плату за кредит.;

· відмінити кредитні ліміти.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

При аналізі достатності капіталу , перш за все, визначається виконання економічних нормативів, встановлених НБУ.

Достатність капіталу визначається чотирма показниками:

· мінімальний розмір статутного фонду;

· мінімальний розмір власних коштів банку (капіталу);

· платоспроможність банку;

· достатність капіталу (співвідношення власних і залучених коштів).

Власний капітал банку є амортизатором збитків по робочих активах. Відповідно, адекватність капіталу - це його достатність покривати явні і приховані збитки по активах.

Капітал банку вважається достатнім, а банк платоспроможним, якщо він покриває не менше 8% ймовірних збитків по активах, що зважені на величину кредитного ризику.

За Базельською угодою основний і додатковий капітал повинні у рівній долі (не менше 4%) покривати ймовірні збитки по активах.

При недостатності капіталу його нарощення може йти:

· шляхом нарощення власного капіталу;

· шляхом диверсифікації (переструктурування) активів;

· продажу активів і скорочення бази порівняння.

На прикладі будемо розглядати неіснуюче відділення Укрсоцбанку "Сонячне".

У відділенні «Сонячне» Укрсоцбанку розраховуються нормативи платоспроможності і достатності.

Норматив платоспроможності - це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

Н3 = К / Ар * 100%

Нормативне значення цього показника не може бути нижчим 8%.

У «Сонячному» відділенні УСБ норматив платоспроможності у грудні минулого року був виконаний лише один раз, 30 грудня. Середньозважена цього нормативу у грудні становила всього 5.58% і було зафіксовано 22 порушення.. Це свідчить про недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями ризику.

Норматив достатності капіталу (Н4)- це співвідношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.

Співвідношення капіталу (К) до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (ЗА), визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.

Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюють за формулою:

Н4 = ( К / ЗА) * 100%

Нормативне значення Н4 повинно бути не менше, ніж 4%.

Якщо брати до уваги загальні активи банку, то можна зробити наближені розрахунки. Я проведу такий розрахунок за січень, використовуючи значення капіталу банку і загальних активів:

09.1. Н4 = 48 370,75 / 935 491,68 * 100 = 5,17%

16.1. Н4 = 61 406,62 / 945 243,37 * 100 = 6,5%

23.1. Н4 = 73 132,15 / 930 183,80 = 7,86%

30. 1. Н4 = 55 049,56 / 977 743,78 = 5,63%

Отож, з цих підрахунків видно, що наближене значення цього показника коливається, але межу 4% перевищує достатньо.

Тож у «Сонячному» помітна тенденція до активізації роботи щодо оптимального формування активів і пошуку різних способів поповнення власних коштів (капіталу) банку.

Достатність капіталу - це співвідношення між власними і залученими коштами незалежно від ризиків по основній діяльності. Цей показник за новою редакцією Інструкції №10 НБУ повинен складати не менше, ніж 1 до 25 або 4%. Це означає, що на 1 гривню власних коштів банк повинен залучати не менше 25 гривень.

До залучених коштів відносяться:

1. кошти на поточних рахунках суб'єктів господарювання;

2. внески і депозити суб'єктів господарювання;

3. кошти на рахунках банків-кореспондентів;

4. внески і депозити населення;

5. кредити, що отримані від інших банків;

6. кошти, отримані від інших кредиторів.

За прийнятою термінологією західних банкірів адекватність капіталу характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та інвесторів. Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До укладення угоди про достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу власного капіталу в сумарних активах. Його недолік в тому, що він не враховував ризиків по коштах, що вкладені в активи різної доходності. В результаті від нього відмовились і з 1978 р. визначають його відношенням до активів, скоректованих на ступінь ризику.

Задача №1

Середній залишок простроченої заборгованості за 1-ий квартал 2002 р. буде становити:

== 375 тис.грн.

=тис.грн.

Питома вага несвоєчасно погашених позик визначається:

==2,47

де, - обсяг погашених позик за рахунком прострочених позик

- обсяг погашених позик загальний.

Задача №2

1.

- кошти на кореспондентському рахунку і в касі;

- рахунки розрахункові та поточні

19,85%

норматив миттєвої ліквідності у базисний рік.

20,13% - норматив миттєвої ліквідності у звітний рік.

2. Тепер обчислимо показники динаміки миттєвої ліквідності:

Абсолютний приріст:

=20,13%-19,85%=0,28%

Темп зростання:

Темп приросту

*100%-100%=*100%-100%=1,024%

Абсолютне значення 1% приросту

=

Література

1. Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. - Москва: Ось-89, 1995.

2. Бурроу К. Основы страховой статистики. - М.: Анкил,1996.

3. Головач А.В., Захожай В.Б., Головач Н.А. Банківська статистика. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.

4. Лутчин Н. П., Миронюк А. К. Статистика фінансів. Навч. посібник. 2-ге вид., випр. і доп.-Львів: "Новий Світ - 2000", 2006. - 324 с.

Размещено на Allbest.ru