Особливості кредитних відносин між банком та суб'єктом підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості кредитних відносин між банком та суб'єктом підприємницької діяльності

1. Теоретико-суттєва характеристика кредитних відносин

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відношення економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.

Радикальні економічні перетворення, які відбуваються в країні, спонукають до переосмислення змісту суті кредиту. Адже він є невід'ємним елементом ринкового господарства. Кредити прискорюють процес відтворення на всіх етапах виробництва, розподілу, обліку і споживання. За їх рахунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшується обсяг грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого і соціального розвитку підприємств.

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

В економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

- ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

- ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.

За своєю сутністю кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах поверненості, платності, строковості та добровільності. Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльністю» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [20].

В економічній літературі є кілька визначень кредиту, кілька трактувань його змісту і принципів впливу на ефективність господарювання. У фінансово-кредитному словнику зазначено:

«Кредит - це позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, і, як правило, зі сплатою відсотків». [9 ст. 103].

Трактування кредиту з точки зору суб'єктів:

«Кредит - це економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків». [19 ст. 147].

Професор М.І. Савлук вважає:

«Кредит - це економічні відносини між юридичними і фізичними особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків». [22 ст. 128].

В економічній літературі знаходимо й інші визначення поняття кредиту. Та більшість із них зводиться до того, що він є суто технічною категорією, тобто наданням грошових коштів у борг на засадах повернення і сплати. Таке розуміння кредиту в умовах ринкових відносин є дещо звуженим. І ось чому.

По-перше, кредит - це економічна категорія, якою передбачається не лише перерозподіл, а й акумулювання тимчасово вільних коштів держави, суб'єктів господарювання та фізичних осіб.

По-друге, кредиту притаманні принципи не лише сплати і повернення, а й цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення кредиту.

По-третє, у кредитні відносини вступають не лише комерційні банки і підприємства, а й держава та населення.

Цей висновок підтверджують характерні особливості сучасних кредитних відносин. [28 ст. 44-47].

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах дотримання принципів кредитування. Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування (Додаток А) [21].

Банківські кредити мають досить розгалужену систему класифікаційних ознак (Додаток Б).

Кредитні операції посідають ключове місце з-поміж активних операцій комерційних банків. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують 70% від отриманих ними доходів [11].

Враховуючи всі позитивні і негативні сторони існуючих підходів до визначення «кредитні операції банку», точнішим і вичерпнішим є тлумачення В.І. Волхов: кредитні операції банку - сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу й подальше відображення іх результатів у бухгалтерському обліку банку. При цьому кожному етапу кредитного процесу відповідає певна частина кредитних операцій, таке їх структурування відбувається залежно від їх призначення.

До кредитних операцій належать: позичкові операції, операції кредитного характеру та послуги кредитного характеру. За соєю суттю вони можуть бути активними і пасивними (Додаток В) [20,11].

Організаційна структура процесу кредитування в кожному конкретному банку має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтури. Але в будь-якому разі існують загальні принципи та правила, яких має додержувати менеджмент кожного банку, формуючи дану організаційну структуру. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функції контролю за надання кредитами. У кредитному відділенні доцільно функцію кредитного аналізу відокремити від власне процесу надання та оформлення позики. Це сприятиме підвищенню рівня об'єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики.

Найзагальнішу організаційну структуру процесу кредитування в банку, та функції її елементів ілюструє додаток Д.

Ризик є невід'ємною ситуативною характеристикою будь-якої діяльності кожного суб'єкта бізнесу. У розрізі банківських кредитних операцій можна розглядати кредитний ризик.

Різноманітні джерела економічної інформації подають багато визначень кредитного ризику. Деякі з них переплітаються та дублюються, а деякі вирізняються оригінальністю і нестандартністю підходу. Так, більшусті науковців визначають кредитний ризик як ризик неповернення у встановлений термін основного боргу та процентів за кредитом, що належать кредитору відповідно до кредитного договору [9].

У зарубіжній практиці під кредитним ризиком розуміють можливий спад прибутковості банку або втрату частини акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погасити і обслуговувати отриманий кредит.

У Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінка ризиків», схвалених постановою Правління НБУ від 15 березня 2004 року №104, зазначається, що кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в іншій спосіб виконати взяті на себе зобов'язання [19].

Кредитні ризики як складову сукупних банківських ризиків класифікують за різними ознаками (Додаток Ж) [9].

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

- Простроченням платежу через неплатоспроможність позичальника;

- нецільовим використанням кредиту;

- типом позичальника за формою власності;

- збитковістю галузі застосування кредиту;

- забезпеченістю і видами застави;

- невиконанням попередніх зобов'язань за кредитами банку;

- безперспективністю подальшого розвитку позичальника;

- складним фінансовим станом підприємства, що отримало кредит тощо.

Для банківської діяльності важливе не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня. Способи зниження ступеня кредитного ризику наведені в додатку З [13, 42].

Найголовнішим методом захисту від кредитних ризиків, визначення необхідного обсягу позики та можливих шляхів повернення заборгованості банку є аналіз та оцінка кредитоспроможності клієнта, його фінансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту [24].

Нині в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника фіксується у внутрішньобанківських документах та визначається з урахуванням вимог положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління НБУ.

Зазначене положення передбачає оцінку кредитоспроможності шляхом визначення рейтингу позичальника, який визначається в балах. За результатами рейтингової оцінки банки класифікують позичальників за класами: А, Б, В, Г, Д (Додаток К) [41].

Положення визначає обов'язковим врахуванням таких показників: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності); фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки і суми кредиту, наявність рахунків у інших банках); склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); собівартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у динаміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Згідно з положенням також можуть бути враховані наступні суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками: ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості; ефективність управління позичальника; професіоналізм керівництва та його ділова репутація; інша інформація [38].

Проте варто відмітити, що використання коефіцієнтного методу оцінки фінансового стану має такі недоліки:

- значення фінансових коефіцієнтів можуть бути різними для кожного окремого підприємства залежно від багатьох факторів (стадії життєвого циклу, галузі, діяльності підприємства та ін..), що обумовлює неоднозначність висновків про оцінку фінансового стану та тенденцій щодо його зміни.

- визначення фінансових коефіцієнтів базується на даних фінансової звітності, що обумовлює аналіз фінансового стану лише у статичному аспекті, без врахування розвитку підприємства у довгостроковій перспективі;

З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими інструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо їх зниження, котрі вiдображаються у кредитнiй політиці банків [21].

Отже, можна зробити такий висновок, що в економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення суті кредиту, це пояснюється складністю економічних відносин, що виникають з цього приводу.

Не вдаючись до аналізу всіх точок зору щодо сутності кредиту, зупинимося на такому визначенні кредиту: «Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитодавцем і кредитоодержувачем з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення у встановлений строк і зі сплатою процента на підставі кредитного договору». Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його повернення. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб'єктами, а ті грошові чи товарно-матеріальні цінності, затрати чи виконанні роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. [22 ст. 101]

Позичальник використовує гроші чи речі для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх особистих потреб. Тому об'єкт кредитних відносин для позичальника має не тільки вартість, а й споживчу вартість. Вона полягає в тому, що спрямовані в обіг гроші чи речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Коли ж гроші або речі надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачає одержання позичальником у майбутньому доходів від його теперішньої, минулої (пенсіонери) чи майбутньої (студенти) участі в процесі суспільного виробництва.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування.кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне, значення має

рівень його кредитоспроможності - здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у економіку). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.[32, с. 21].

Отже, визначення меж застосування кредиту передбачає встановлення:

- кола потреб в коштах, які можуть задовільнятися за рахунок кредиту;

- меж використання кредиту по економіці в цілому, у тому числі для збільшення оборотних коштів, основних фондів, державних потреб;

- кількісних меж надання кредиту;

- меж надання кредиту окремим позичальникам, обумовлених особливостями взаємовідносин кредитора з постачальником, з урахуванням інтересів і потреб позичальника, а також можливостей та інтересів кредитора.

Межі застосування кредиту визначаються з урахуванням перерахованих умов, а також особливостей і завдань розвитку економіки. Зазвичай межі регулюються в різні періоди розвитку економіки. Перехід до ринкової економіки супроводжувався розширенням меж застосування кредиту, що проявилося у розвиткові комерційного та іпотечного кредиту.

Отже, кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки. [21, с.221].

банк кредитний правовий підприємницький

2. Нормативно-правова база України з питань кредитних відносин між банком та суб'єктом підприємницької діяльності

Банківська діяльність охоплює різні напрями, які забезпечують у кінцевому результаті її ефективність. Оцінка аналізу кредитного портфеля банку передбачає проведення комплексного аналізу, який дає можливість дослідити його з різних аспектів роботи банку.

Для забезпечення комплексного аналізу кредитного портфелю можна використовувати всі види планової, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової, методичної та інших видів інформації.

Джерелом нормативно-правової інформації аналізу кредитних операцій банку є:

- Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: затверджені Постановою Правління НБУ від 19.03.2003 № 124;

- Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 (додаток В, Розділ VІ. Нормативи кредитного ризику);

- Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: затверджено Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279;

- Постанова Правління НБУ від 27.12.07 № 480 „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України”.

Організаційно-методичне забезпечення аналізу кредитного портфелю банку спирається на класифікаційний операційно-довідковий облік виданих кредитів та залучених ресурсів в облікових реєстрах аналітичних рахунків згідно «Плану рахунків в комерційних банках України» - щоденний облік:

- дата видачі кредиту чи залучення депозиту (відкриття чи поповнення рахунку);

- визначена річна ставка доходності кредиту чи ставка сплати за залучений депозит;

- поточна сума на рахунку на яку нараховуються відсотки;

- алгоритм нарахування відсотків (щоденний чи щомісячний);

- алгоритм нарахування відсотків за вихідні дні;

- розрахункова дата нарахування відсотків для щомісячного алгоритму;

- розрахункова дата повернення кредиту в банк чи повернення банком ресурсу клієнту;

- ознака строковості кредиту для рознесення в таблицю ліквідності;

- ознака типу депозиту для створення поточного обов'язкового резерву на коррахунку в НБУ;

- ставка нарахування обов'язкового резерву на залучений депозит;

- ознака клі.нта (банк, підприємство - юридична особа, приватний підприємець, фізична особа);

- валюта виданого кредиту чи залученого депозиту;

- ознака класифікації кредиту для відповідного нарахування поточної суми необхідного резерву на кредитні ризики;

- ознака пролонгованості чи простроченості кредиту.

Для управління кредитним портфелем в банку використовується статистична звітність згідно «Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України»:

1. Форма N 302 (місячна) - Звіт про класифіковані кредитні операції та

сформовані резерви за кредитними операціями.

2. Форма № 310 (місячна) - Звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами та залученими депозитами.

3. Форма № 321(місячна) - Звіт про вимоги за наданими кредитами.

4. Форма N 604 (місячна) - Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

5. Форма № 613 (місячна) - Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами.

6. Форма N 631 (декадна) - Звіт про структуру активів та пасивів за строками.

7. Форма № 653 (місячна) - Звіт про кількість кредитних договорів та обсяги заборгованості.

8. Форма № 655 (місячна) - Звіт про кількість реструктуризованих договорів та обсяги реструктуризованої кредиторської заборгованості.

9. Форма № 658 (місячна) -Звіт про заборгованість за кредитними операціями клієнта, який має прострочені платежі за основним боргом та (або) нарахованими доходами.

В банку існують загальні принципи та правила, яких має додержувати менеджмент кожного банку, формуючи організаційну структуру процессу кредитування. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функціїконтролю за наданими кредитами. У кредитному відділенні доцільно функцію кредитного аналізу відокремити від власне процесу надання та оформлення позики. Це сприятиме підвищенню рівня об'єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики. Обов'язковою є організація роботи Кредитного комітету. До складу Комітетів входять керівники та провідні спеціалісти банку, які періодично збираються на засідання і колегіально вирішують поставлені завдання, формують кредитну політику, виносять рішення про надання «великих» кредитів та списання безнадійних позик.

Таким чином, організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії діяльності. Структура банку, кількість відділів, спеціалізація служб, склад керівництва, розподіл повноважень і т.д. залежить від багатьох факторів і визначається економічною доцільністю. Кінцевою метою формування структури банку є раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.

На міжнародному рівні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про кредитні операції регламентуються такими стандартами:

1) МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

2) МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи»;

3) МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

4) МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Згідно з класифікацією, що наводиться у Міжнародних стандартах фінансової звітності, надані банками кредити відносяться до категорії фінансових активів, які є одним із видів фінансових інструментів. Фінансовий інструмент -- це будь-який контракт, який приводить до фінансового активу одного суб'єкта господарювання і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу іншого суб'єкта господарювання.

Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», фінансовий актив - це будь-який актив, що є: грошовими коштами; інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання; контрактним правом: отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання або обмінювати фінансові інструменти з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими; контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання [53].

Відповідно до МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», під час первісного визнання фінансового активу суб'єктові господарювання слід оцінювати його за справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу. Після первісного визнання фінансового активу суб'єктові господарювання слід оцінювати позики та дебіторську заборгованість за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної ставки відсотка. Амортизована собівартість фінансового активу -- це сума, за якою фінансовий актив оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективної ставки відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості інкасації [55].

Вимоги щодо розкриття інформації про кредити, заставу, резерви, доходи і витрати, пов'язані з кредитами, кредитні ризики містяться у МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» [56].

3. Методологія аналізу та моделі управління кредитними відносинами банку

Облік і контроль кредитних операцій у банку базується на нормативно-інструктивних документах, що наведені в додатку Л [1, 18].

Залежно від класифікації банківського кредиту та кредитних операцій у банку організовується ведення бухгалтерського обліку за встановленим внутрішнім порядком на відповідних аналітичних рахунках. Банк самостійно розробляє внутрішній план аналітичних рахунків завдяки якому надається більш детальна інформація про кожну кредитну інформацію. Параметрами аналітичного обліку згідно Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України зазначені в додатку М.

Бухгалтерський облік кредитних операцій грунтується на принципах, загальноприйнятих у міжнародній практиці, зокрема: повнота висвітлення, превалювання сутності над формою, автономність, обачність, безперервність,

нарахування та відповідність доходів і витрат, послідовність, історична (фактична) собівартість, принцип єдиного грошового вимірника, принцип періодичност [24].

Фінансовий облік надання або отримання кредитів, визнання доходів (витрат) за кредитними операціями здійснюється за рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (постанова Правління НБУ від 17.06.2004 № 280). Типові кореспонденції операцій з кредитування юридичних осіб наведені в додатку Н.

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників банком розробляються методичні рекомендації щодо оцінювання кредитних ризиків за всіма кредитними операціями.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції [24].

Стан погашення позичальником-юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним проводиться банком щомісячно (Додаток П) [29].

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи [24].

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (Додаток Р) [29].

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (Додаток С).

Банки самостійно встановлюють форму документа, в якій фіксують результати аналізу якості кредитного портфеля. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.

Нa підставі інформації про результати оцінювання фінансового стану позичальника за отриманою формою здійснюється перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої, простроченої чи сумнівної заборгованості.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах [17].

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну танестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні» [19].

Уся інформація про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів, протоколи засідань кредитних комітетів зберігаються банками не менше п'яти років з моменту закінчення дії кредитної угоди [27].

Банк зобов'язаний щомісячно формувати резерви під кредитні ризики в повному обсязі за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на 1-ше число місяця наступного за звітним та проводити коригування суми сформованого резерву відповідно до розрахункової суми до дати надання балансу.

Порядок використання резервів встановлюється банком внутрішнім нормативним документом про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитними операціями. З метою забезпечення правильного та своєчасного оформлення розрахунково-грошових документів, що надходять від клієнтів (контрагентів) банку та упорядкування руху і своєчасного одержання їх для записів у бухгалтерському обліку банк установлює графік документообороту, в якому визначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.

При здійсненні кредитної операції, кожний структурний підрозділ банку подає документи, які стосуються сфери його діяльності, за графіком документообороту для відображення в обліку за відповідними рахунками. Етапи документообігу включають в себе перевірку змісту і правильності оформлення первинних документів, що надійшли; визначення можливості виконання операції; перевірку або оформлення бухгалтерського запису в документах; передання документів для автоматизованої обробки; використання документів для перевірки правильності відображення операцій за рахунком та їх збереження. У процесі супроводження кредиту формується кредитна справа за кожним позичальником або кредитна історія, яка зберігається в металевих або вогнестійких шафах, сейфах під відповідальністю посадової особи [19]. Кредитна справа за кожним позичальником в обов'язковому порядку має містити такі дані:

- назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

- номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

- письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обгрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

- кредитну угоду та зміни до неї;

- угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

- дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

- початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);

- процентну ставку;

- фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

- інформацію про результати оцінювання фінансового стану позичальника (контрагента);

- документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначеннями номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості;

- дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

- інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

- суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву [40].

Обов'язковому зберіганню в металевих шафах, сейфах, ящиках у приміщеннях, що охороняються, підлягають:

- картотеки діючих рахунків;

- відомості по нарахуванню відсотків;

- касові документи [37].

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами чи відсотками, банк має вжити заходів щодо їх погашення шляхом подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям та ін.

У разі наявності в заставі майна та прийняття рішення про відчуження та реалізацію цього майна банк здійснює організаційні та практичні заходи щодо його реалізації та погашення простроченої (сумнівної) заборгованості. Усі первинні документи, які пов'язані з листуванням з позичальником, акти перевірки цільового використання кредиту за групами ризику зберігаються в кредитній справі, а всі бухгалтерські документи формуються та підшиваються за кожний робочий день в окремі папки відповідно до встановленого порядку формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів. Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит. Усі документи бухгалтерського обліку за попередні місяці до здавання їх в архів установи банку зберігаються в поточному архіві бухгалтерії, обладнаному стелажами, металевими шафами, терміни зберігання яких визначаються установою банку самостійно. Відповідальність за зберігання документів у поточному архіві за розпорядженням керівника установи банку покладається на спеціально виділеного працівника. У річній фінансовій звітності кредитна заборгованість відображається в балансі (стаття кредити надані), звіті про прибутки та збитки (доходи та витрати від кредитних операцій). Більш детальну інформацію щодо кредитних операцій банк надає в примітках до фінансової звітності. Проте розкриття інформації в даних формах є недостатнім для оцінки зацікавленими особами реального кредитного ризику банку [40].

На основі даних бухгалтерського обліку складається статистична звітність, яка подається до Державного комітету статистики. Порядок надання форми статистичної звітності та основні вимоги до її складання визначаються «Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», які затверджені постановою Правління НБУ віз 19.03.2003 № 124. Щомісячно за всіма балансовими та позабалансовими рахунками складається перевірна відомість залишків на 1-ше число місяця. Виявлені помилкові записи після складання оборотно-сальдового та місячного балансу виправляються за допомогою коригуючих проведень з відома головного бухгалтера установи банку із зазначенням підстав для внесення змін, дати та підпису особи, що їх здійснила [9].

Для встановлення і приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю основних засобів та нематеріальних активів у банках не рідше як один раз на рік перед складанням річного звіту здійснюється інвентаризація кредитних операцій. Інвентаризація також проводиться у разі:

- зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

- встановлення фактів крадіжок або зловживань, пошкодження цінностей;

- пожежі або стихійного лиха;

- реорганізації чи ліквідації установи банку.

Для проведення інвентаризації кредитних операцій створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується наказом керівника [13].

Правильність оцінки кредитоспроможності позичальника залежить і від таких факторів, як форма власності підприємства та специфіка його діяльності. Тому кожен банк вибирає для себе прийнятну систему аналізу і оцінки кредитоспроможності, в основу якої, зазвичай, покладено методичні рекомендації Національного банку України.

Проте це питання досі можна вважати невирішеним, адже на сьогодні не існує єдиної методики оцінювання кредитоспроможності, яка була б достатньо наочною, адекватною і зручною, немає одностайної згоди щодо вибору показників для аналізу фінансового стану позичальників.

4. Техніко-економічна характеристика ПАТ «УкрСиббанк»

Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” (надалі - “Банк”) є правонаступником комерційного інноваційного банку “Харківінкомбанк”, заснованого 04 травня 1990 року Зборами Засновників, зареєстрованого Держбанком СРСР 18 червня 1990 року і перереєстрованого у Національному банку України 28 жовтня 1991 року.

Історія УкрСиббанку починається з 1990 р. Перші два роки на фінансовому ринку банк виступав як Харківський регіональний банк, який обслуговував великих корпоративних клієнтів.

З 2000 р. банк стабільно утримує позиції лідера на ринку інвестицій, неодноразово отримуючи титул кращого інвестиційного банку країни.

У грудні 2005 р. відбулася офіційна церемонія підписання договору покупки 51% акцій третього найбільшого в Україні банку - УкрСиббанку найбільшою міжнародною фінансовою групою BNP Paribas.

У квітні 2006 р. стратегічним інвестором УкрCиббанку з часткою 51% стала одна з найбільших у світі фінансових груп BNP Paribas. У 2009 р. частка була збільшена до 81,42%, а у 2010 до 99,99%. У серпні 2011 р. завершилася процедура придбання 15% акцій УкрСиббанку Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), таким чином, частка BNP Paribas склала 84,99%.

Інтеграція до групи компаній BNP Paribas відкрила УкрСиббанку нові можливості: причетність до світового бренду, використання прогресивного світового досвіду, перехід на нові стандарти менеджменту. Якісне зростання супроводжує розвиток банку в усіх сегментах. УкрСиббанк обслуговує понад 2 млн. роздрібних клієнтів, 255 тис. підприємств середнього та малого бізнесу та 4 тис. великих компаній.

УкрСиббанк пропонує пакетні послуги, покращує та спрощує процес продажів. Завдяки стратегічному партнерству з BNP Paribas УкрСиббанк без перебільшень найнадійніший та самий стійкий банк в Україні.

Cтаном на 01.09.2012 УкрСиббанк має наступні показники:

- Активи та зобов'язання 28,62 / 25,99 млрд грн.

- Балансовий капітал 2,62 млрд. грн.

- Статутний капітал 1,77 млрд. грн.

- Кредитно-інвестиційного портфель 17,02 млрд. грн.

- Депозити фізичних осіб 10,94 млрд. грн.

- Депозити юридичних осіб 11,36 млрд. грн.

Станом на кiнець дня 31.12.2011р. значення нормативiв становили за iндивiдуальною звiтнiстю Банку (ф.№611): - регулятивний капiтал (Н1) - 7 364 444 тис.грн. (нормативне значення - не менше 120 000 тис. грн.), - норматив адекватностi регулятивного капiталу (Н2) - 22.89% (нормативне значення - не менше 10%), - норматив спiввiдношення регулятивного капiталу до сукупних активiв (Н3); - 19,37% (нормативне значення - не менше 9%), - норматив миттєвої лiквiдностi (Н4) -61.88% (нормативне значення - не менше 20%), - норматив поточної лiквiдностi (Н5) - 66.98% (нормативне значення - не менше 40%), - норматив короткострокової лiквiдностi (Н6) - 68.16% (нормативне значення - не менше 60%), - норматив максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - 7.43% (нормативне значення - не бiльше 25%), - норматив великих кредитних ризикiв (Н8) - 7,43% (нормативне значення - не бiльше 8-кратного розмiру регулятивного капiталу, тобто не бiльше 800%), - норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру (Н9) - 2.19% (нормативне значення - не бiльше 5%), - норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих iнсайдерам (Н10) - 2,66% (нормативне значення - не бiльше 30%), - норматив iнвестування в цiннi папери окремо за кожною установою (Н11) - 3,45% (нормативне значення - не бiльше 15%), - норматив загальної суми iнвестування (Н12) - 4,25% (нормативне значення - не бiльше 60%). - Лiмiт довгої вiдкритої валютної позицiї (Л13-1) -2,6122 (нормативне значення - не бiльше 5%). - Лiмiт короткої вiдкритої валютної позицiї (Л13-2) -0,1500 (нормативне значення - не бiльше 1).

Проведемо горизонтальний аналіз активів банку на основі даних, що представлені у Додатках. Суть горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності попереднього і поточного соку. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна і відносна зміна статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року. Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скорочення банком обсягів його фінансово-економічної діяльності.

Результати розрахунків зобразимо у вигляді табл. 1.

Таблиця 1.. Горизонтальний аналіз активів банку

На основі представлених у табл. 1. даних можна зробити висновок про те, що на початок аналізованого періоду загальна сума активів банку становила 46405585 тис. грн. Протягом досліджуваного періоду, тобто на 01.01.2011 загальна сума активів банку скоротилася на -13586412 тис. грн. і склала загалом 32819173 тис. грн.

Аналіз активів банку також передбачає визначення тих причин, за рахунок яких відбулися зміни у загальній сумі його активів. Зокрема, розрахунки показали, що:

- грошові кошти зросли на 3819132 тис. грн. і склали 7531130 тис. грн.;

- кошти в інших банках зросли на 517884 тис. грн. і склали 1198905 тис. грн.;

- портфель цінних паперів та інших фінансових активів зріс на 1075415 тис. грн. і склав 1633752 тис. грн.;

- інвестиції зросли на 2357 тис. грн. і склали 302149 тис. грн.;

- кредитний портфель скоротився на -20080169 тис. грн. і склав 18503946 тис. грн.;

- основні засоби, нематеріальні активи, гудвіл скоротилися на -165773 тис. грн. та склали 1487837 тис. грн.;

- інші активи зросли на 1244742 тис. грн. та склали 2161454 тис. грн.

В цілому можна зробити висновок про те, що банку не вдалося розширити свою діяльність, про що свідчить скорочення його активів. При цьому, скорочення мало місце практично у всіх складових статях активів банку.

Наступним кроком в аналізі активу балансу банку є дослідження його структури, а також динаміки змін основних його статей, а також динаміки зміни у структурі його активів. Дані для розрахунку представлені у табл. 1.2.

Представлені у табл. 2 дані свідчать про те, що найбільшу частку у його активах становлять:

- грошові кошти: на початок 2011 року їх частка становила 14,02% від загальної вартості активів. В свою чергу, на кінець 2011 року їх частка зросла на 63,69% і склала вже 22,95% від загальної вартості активів. Окрім цього варто зазначити, що приріст за даною статтею за абсолютним значенням склав 16,19%.

- кредитний портфель: на початок 2011 року його частка становила 61,13% від загальної вартості активів. В свою чергу, на кінець 2011 року його частка скоротилася на -7,76% і склала вже 56,38% від загальної вартості активів. Окрім цього варто зазначити, що приріст за даною статтею за абсолютним значенням склав -34,52%.

Таблиця 2. Аналіз структури та динаміки активів

- частка всіх інших активів банку становила менше 10% від їх загальної вартості.

Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв'язків банку.

Проведемо оцінку динаміки та структури стану пасивів банку.

На основі даних, представлених у табл. 1.3 можна зробити висновок про те, що загальні пасиви банку протягом 2011 року скоротилися на -13415153 тис. грн. або на -29,02% і склали вже 32819173 тис. грн.

Скорочення пасивів відбулося під впливом як зміни зобов'язань, так і під впливом зміни власного капіталу банку. Зокрема, за рахунок зменшення зобов'язань банку на -23,41% їх сума зросла на -9661868 тис. грн. і склала вже на кінець 2011 року 31610876 тис. грн. Таким чином, під впливом зміни зобов'язань банку його пасиви скоротилися.

Таблиця 3. Аналіз динаміки та структури пасивів банку

Окрім цього на загальні пасиви банку вплинули зміни у його власному капіталі. За рахунок зменшення сумарного власного капіталу на -3753285 тис. грн. або на -75,65% його загальна сума склала 1208297 тис. грн. Таким чином, під впливом зміни суми власного капіталу банку його пасиви скоротилися.

Важливого значення в процесі аналізу пасивів банку набуває аналіз його структури. Представлені у табл. 3 розрахунки показують, що пасиви банку розподілені наступним чином:

- зобов'язання банку становлять на кінець 2011 року 96,32% від загальної суми пасивів. При цьому варто зазначити, що протягом аналізованого періоду частка зобов'язань зросла на 7,90% (на початок 2011 року частка зобов'язань у пасивах становила 89,27%);

- власний капітал банку на кінець 2011 року становив 3,68% від загальної вартості пасивів. При цьому варто зазначити, що протягом аналізованого періоду частка власного капіталу скоротилася на -65,69% (на початок 2011 року частка зобов'язань у пасивах становила 10,73%).

Більш глибоке дослідження структури пасивів банку показує, що найбільшу частку становлять кошти клієнтів (на кінець 2011 року їх частка становила 63,08% і мала тенденцію до збільшення). Це свідчить про те, що основним напрямом діяльності банку є робота з клієнтами.

Аналіз фінансових результатів діяльності банку.

Аналіз розрахункових показників щодо отриманих доходів банку протягом досліджуваного періоду представлено у табл. 4.

Таблиця 4. Аналіз доходів банку за 2010-2011 рр.

На основі даних, представлених у табл. 4 можна зробити висновок про те, що загальні доходи банку у 2011 році склали 6143682 тис. грн., що на -707073 тис. грн. або на -10,32% менше у порівнянні з аналогічним показником попереднього року, який склав на той момент 6850755 тис. грн.

Основну частку доходів банку склали процентні доходи. При цьому варто зазначити те, що якщо у 2010 році їх сума складала 6049508 тис. грн., що становило 88,30% від загальних доходів банку, то вже у 2011 році їх частка скоротилася на -15,77%, однак в абсолютному виразі скоротилася на -1480189 тис. грн. і склала 4569319 тис. грн.

Що стосується інших дохідних статей банку, то розрахунки показали, наступні зміни:

- комісійні доходи у 2011 році склали 669116 тис. грн., що на 25,61% більше у порівнянні з 2010 роком, коли їх сума становила 593988 тис. грн.;

- результат від торгівлі іноземною валютою у 2011 році склав 39196 тис. грн., що на -27,46% більше у порівнянні з 2010 роком, коли його сума становила 60251 тис. грн.;

- результат від переоцінки іноземної валюти у 2011 році мав такий результат - 194363 тис. грн., тобто був позитивний;

- інші операційні доходи у 2011 році склали 671688 тис. грн., що на 581301 тис. грн. більше у порівнянні з 2010 роком, коли їх сума становила 90387 тис. грн.

Представлені у табл. 1.5 дані свідчать про те, що загальна сума витрат банку у 2011 році склала -9699794 тис. грн., що на 898696 тис. грн. менше у порівнянні з попереднім роком, коли їх сума становила -10598490 тис. грн.

Аналіз витрат банку представимо у вигляді табл. 5.

Таблиця 5. Аналіз витрат банку за 2010-2011 рр.

Зростання витрат банку відбулося за рахунок зростання всіх їх складових, однак найбільший вплив здійснили процентні витрати - їх сума зросла на 1065033 тис. грн., в результаті чого їх загальна величина склала -2126261 тис. грн., а також за рахунок адміністративних та інших витрат - їх сума зросла на -2366484 тис. грн. і склала на кінець 2011 року -4871932 тис. грн.

Представлена структура витрат банку за 2011 рік показує, що основну їх частку становлять: процентні витрати - 21,92% та адміністративні та інші витрати - 50,23%. Щодо інших складових, то комісійні витрати становлять 1,82% від загального обсягу витрат, Резерв під заборгованість за кредитами - 26,14%, Резерви за зобов'язаннями - -0,11%

Фінансовий результат діяльності Банку є негативним і складає збиток у розмірі 3.8 млрд. грн.

Основними причинами є:

- значні витрати на формування резервів під заборгованість клієнтів за кредитами: у 2011 році об'єм витрат на формування резервів склав 2,5 млрд. грн., що на 2,4 млрд. грн. менше, ніж у 2010 році;

- збільшення адміністративних та інших операційних витрат на 2,4 млрд. грн. внаслідок збитків від продажу кредитів клієнтам: протягом 2011 року Банк здійснив продаж суттєвої кількості негативно-класифікованих активів, що вплинуло на зростання витрат. Слід зазначити, що ця сума не відображає загальний результат продажу активів, оскільки не враховує розформування резервів за цими активами. Розформування резервів відображене за відповідними балансовими рахунками 77 групи;

- зниження процентних доходів на 0,4 млрд. грн. - як наслідок суттєвого зменшення об'єму кредитної заборгованості клієнтів (в порівнянні з 2010 роком заборгованість зменшилась на 9,8 млрд. грн.)

Процес відновлення бізнес-діяльності Банку, що був розпочатий в 2010-2011 роках, буде продовжуватися в 2012 році за рахунок розвитку бізнесу в усіх клієнтських сегментах: корпоративному, індивідуальному, малому та середньому.

Таким чином, у 2008-2011 роках АТ «Укрсиббанк», незважаючи на кризу, залишався одним із лідерів серед банків. Основні показників його функціонування значно перевищували аналогічні показники в середньому по групі найбільших банків. АТ «Укрсиббанк» провадив виважену політику щодо рівномірного зростання капіталу. Однак, враховуючи складну ситуацію в банківській системі, доцільно збільшити банку розмір власного капіталу.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679 - ХІV: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. № 2121 - ІІІ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

4. Про аудиторську діяльність: Закон України від 14.09.2006 р. №140: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

5. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України № 996-ХІV від 16 липня 1999 р.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

6. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Електронний ресурс]: закон України від 16.07.1999 р., № 996-XIV. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14.

7. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV, із змінами від 05.03.2009: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

8. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 №435-IV, із змінами від 03.03.2009// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

9. Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями: Постанова НБУ №23 від 25.01.2012 // Офіц. вісн. України. - 2012. - №16. - Ст. 595

10. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: Постанова НБУ № 124 від 19.03.2003 // Офіційний вісник України. - 2011. - №26. - С. 1091

11. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банку України: Постанова НБУ №480 від 20.12.2005 - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0040-06

12. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова НБУ № 368 від 28.08.2001 // Офіц. вісн. України. - 2001. - №40. - Ст. 1813

13. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: Постанова НБУ № 639 від 15.12.2004 - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/z0041-05

14. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: Постанова НБУ №280 від 17.06.2004 - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0918-04

15. Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України: Постанова НБУ №255 від 18.06.2003 - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0583-03

16. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова НБУ від 06.07.2000 №279. - Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.

17. Про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ: Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 14.06. 2006 р.

18. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [Електронний ресурс]: Постанова Правління НБУ від 27.12.2007 № 481. - Режим доступу: http://zakon.nau. ua/doc/?code=z0048-08.

...