Особливості групування, загальної методики розрахунку та обліку фінансових результатів страхових компаній

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

Реферат з дисципліни «Облік страхових послуг»

на тему: «Особливості групування, загальної методики розрахунку та обліку фінансових результатів страхових компаній»

Херсон

Зміст

1. Організація фінансів і види діяльності страховика

2. Формування фінансових результатів страхової організації

3. Бухгалтерський облік фінансових результатів страхової компанії

Список використаної літератури

1. Організація фінансів і види діяльності страховика

страховий фінансовий бухгалтерський облік

Ринкова трансформація економіки України зумовлює підвищення ролі страхової діяльності, удосконалення методології оцінки результатів економічної діяльності страхових компаній.

Правовою основою розвитку страхової діяльності є Закон України «Про страхування», введений у дію постановою Верховної Ради № 86/98-ВР від 07.03.96 р., який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, організацій та громадян і всіх сфер агропромислового комплексу. Один з останніх законів Верховної Ради «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» був прийнятий у жовтні 2001 р. Контроль за здійсненням страхової діяльності виконує Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

При цьому «предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням».

Таким чином, зазначений закон відокремлює як головні такі види діяльності: поточну страхову діяльність, фінансову та інвестиційну діяльності. Крім того, дозволяється здійснення будь-яких операцій для забезпечення власних господарських потреб страховика. Тобто, це інша операційна діяльність, не пов'язана зі страхуванням і аналогічна до діяльності інших суб'єктів господарювання. Напрями діяльності існують не ізольовано один від одного, а на основі взаємозв'язку і взаємозалежності.

Практика страхового бізнесу показує, що існуюча організація фінансів страховика сьогодні загалом є прийнятною. Але її можна оптимізувати з метою покращання управління фінансами страховика.

Поточна страхова діяльність є основною. Вона включає страхову діяльність і перестрахування. Термін «поточна страхова діяльність» є еквівалентним до терміна «операційна діяльність», що пов'язано з існуючою бухгалтерською звітністю (форма № 3 «Звіт про фінансові результати»). Рух грошових коштів у результаті поточної страхової діяльності починається з отримання доходу, який надходить у вигляді страхових премій (платежів). Із цього доходу формуються страхові резерви, здійснюються витрати і формується прибуток.

Аналіз поточної страхової діяльності дає можливість визначити, наскільки надходження грошових коштів відповідає зобов'язанням, що приймає на себе страхова організація, оцінити розвиток тих чи інших видів страхування в динаміці, щоб на цій основі в подальшому розробити стратегічну програму розвитку страхової організації. З точки зору дослідження фінансової стійкості такий аналіз є базовим.

Інвестиційна діяльність в основному пов'язана з довгостроковим вкладенням капіталу. Інвестиційна діяльність - це послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає в капіталізації об'єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту. Інвестиції здійснюються з метою отримання доходу і не мають сенсу, якщо його не приносять.

Інвестиційний потенціал страхових організацій визначається сумою їх власних капіталів і накопичених страхових резервів, і чим довше компанія діє на ринку, тим більшу частку в структурі інвестицій займають резерви. Завдяки здатності акумулювати дрібні грошові потоки і спрямовувати їх на розвиток економіки страхові компанії перетворюються на потужного інституційного інвестора. І якщо інвестування власних коштів законодавчо не регламентується, то стосовно страхових резервів це здійснюється досить жорстко. Регламентування пов'язане з тим, що страхові резерви не є коштами страховика, тому розпоряджатися ними він повинен з особливою увагою та обережністю. Саме тому законодавство передбачає, що розміщення активів страхової організації повинне здійснюватися на принципах ліквідності, повернення, прибутковості та диверсифікації.

Надходження від інвестування складаються з виручки від продажу цінних паперів, що свідчать про участь в акціонерному капіталі інших компаній, і цінних паперів інших компаній, що є борговим свідоцтвом, а також сум, які надійшли від продажу основного капіталу. У результаті аналізу інвестиційної діяльності страховика визначаються шляхи надійного вкладення капіталу, можливі зміни в майбутній діяльності компанії і зміни в політиці бізнесу.

При інвестуванні коштів страхова компанія бере до уваги такі основні критерії: гарантованість збереження вкладених коштів, ліквідність активів, норму прибутку. З урахуванням цього виділяють декілька видів інвестицій: 1) короткострокові; 2) середньострокові; 3) довгострокові.

Найбільш високоліквідними є короткострокові інвестиції. Вони становлять у середньому 70% всіх коштів страховика. Це зумовлено тим, що через специфіку страхової справи в будь-який момент часу може виникнути потреба в коштах. Страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції, що мають швидку віддачу на вкладені гроші. До середньострокових та довгострокових інвестицій можна віднести інвестиції в цінні папери з фіксованим доходом, акції, нерухомість. Для вітчизняних страхових компаній традиційним видом інвестицій є депозити в банках, які мають підвищений рівень ризику й невисоку ліквідність. Вони забезпечують прибутковість, але сьогодні не завжди мають надійність. Це пов'язано зі слабкою фінансовою стійкістю вітчизняних банків.

Від реальних результатів діяльності страховика залежить можливість виконання ним зобов'язань за договорами страхування, а тому важливу роль відіграє оцінка ризику конкретних депозитних вкладень, цінних паперів та інших видів інвестицій. Якщо інвестиційну програму обрано необґрунтовано і об'єкт інвестицій не дасть очікуваного прибутку, страховика може очікувати навіть банкрутство.

Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використані на компенсацію збитків страхових операцій, розвиток страхової справи, споживання.

Фінансова діяльність є невід'ємною частиною діяльності страхових організацій, яка полягає у випуску акцій і повторному придбанні раніше випущених акцій, а також виплаті дивідендів акціонерам. Сюди включається й фінансування за рахунок позик і погашення заборгованостей.

Надходження від фінансової діяльності складаються з грошових коштів, що надходять від продажу акцій, і від прийнятих на себе боргових зобов'язань. Витрати здійснюються при оплаті боргів, у тому числі податкових платежів, купівлі раніше проданих акцій і виплаті дивідендів.

У страхових організаціях існує специфіка фінансових відносин, пов'язана з особливостями організації грошового обігу. Страховик спочатку залучає грошові ресурси, а потім виконує зобов'язання перед страхувальниками на відміну від інших підприємств, де спочатку проводяться витрати, а потім реалізується продукція. А оскільки страхування, виступає з одного боку, як засіб захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого - видом підприємницької діяльності, то будь-який страховик має на меті отримання прибутку.

Оцінка результатів фінансової діяльності має важливе значення, тому що показує здатність компанії знаходити можливості фінансування на ринках грошей і ринках капіталу, а також здатність компанії відповідати за своїми зобов'язаннями.

Щодо іншої операційної діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, то від неї страховик теж може отримувати доходи. Наприклад, доходи від здавання майна в оренду; доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та передання основних фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості; доходи від надання консультаційних послуг; штрафи, пені та інші доходи.

Наведені напрями діяльності страхової компанії слугують основою для фінансової бухгалтерської звітності страхових організацій і відповідають загальноприйнятим бухгалтерським стандартам.

2. Формування фінансових результатів страхової організації

Фінансові результати -- це вартісна оцінка підсумків господарської діяльності страхової організації. При підбитті підсумків господарської діяльності страхової організації фінансовий результат визначається за один рік; при оцінці еквівалентності відносин страховика і страхувальників -- за той період, який був прийнятий за основу при розрахунку тарифу.

У процесі своєї діяльності страховик отримує доходи та здійснює витрати. Фінансовий результат діяльності страхової компанії визначається шляхом зіставлення доходів і витрат страхової організації. Якщо доходи перевищують витрати, організація має позитивне сальдо.

Відповідно до напрямів діяльності страхової компанії розрізняють доходи: 1) від страхової; 2) від інвестиційної та фінансової діяльності; 3) від іншої операційної діяльності.

Результатом витрат організації є зменшення економічних вигод унаслідок вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком внесків за рішенням учасників (власників майна).

У сучасній теорії і практиці страхування витрати організації залежно від їх характеру, умов здійснення і напрямів діяльності організації поділяються на дві групи: 1) витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями; 2) витрати на ведення справи. Таким чином, можна показати відповідну схему грошових потоків страхової організації за існуючою класифікацією (рис. 1).

На рисунку 1 показано загальну схему грошових потоків, які формують фінансовий результат діяльності, де в центрі - страхова компанія. Вектор, спрямований до страхової компанії, характеризує доходи. Вектор грошового потоку, що спрямований від страховика, відображає витрати.

Рис.1. Загальна схема грошових потоків, які формують фінансовий результат діяльності страхової організації: 1 - доходи від страхової діяльності; 2 - доходи від інвестиційної та фінансової діяльності; 3 - доходи від іншої операційної діяльності; 4 - витрати на ведення справи; 5 - витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями.

Але така класифікація відображає рух коштів у страхових компаніях у сучасних умовах не повною мірою. По-перше, необхідно відокремити інвестиційну діяльність страховика від фінансової. Хоча вони тісно пов'язані між собою, але це різні види діяльності. По-друге, поряд із витратами на ведення справи, доцільно співвіднести витрати з основними видами діяльності страхової організації аналогічно до того, як групуються доходи, а саме, витрати, які пов'язані: зі страховою діяльністю, інвестиційною діяльністю, фінансовою діяльністю. Адже, якщо страховик отримує доходи з цих видів діяльності, відповідно мають місце й витрати при здійсненні діяльності кожного напряму.

На основі витрат зі страхової діяльності визначається собівартість страхової послуги. Витрати, пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю, залежать від конкретних видів та структури активів та пасивів страховика. Як правило, такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Ці витрати можуть виглядати досить незначними порівняно з доходами від інвестиційних та фінансових операцій, проте вони існують. Те саме можна сказати й про витрати з іншої операційної діяльності.

На практиці для цілей оподаткування страховики розрізняють дві групи: страхову діяльність і всі інші види діяльності. Згідно з цими групами визначаються доходи та витрати. При цьому витрати розділяють так, щоб співвідношення (отримані платежі)/(загальний дохід) дорівнювало співвідношенню (витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями і веденням справи)/(загальні витрати). Як відомо, валові доходи страхової компанії зі страхової діяльності обкладаються податком за ставкою 3% від суми валових страхових платежів, крім переданих у перестрахування. Валові доходи з інших джерел обкладаються податком у загальному порядку за ставкою 25%.

Модифікація існуючої класифікації витрат вимагає перегляду всієї структури витрат і потребує економічного осмислення. В результаті цього науковці розробили нову відповідну схему, яка, адекватно відображає процес формування фінансових результатів страховика (рис. 2). За наведеною схемою можна відокремити і деталізувати як головну для компанії страхову діяльність (потоки 4-12 рис. 2) від іншої операційної діяльності (потоки 2), яка не пов'язана зі страхуванням безпосередньо, від фінансової (потоки 1) та інвестиційної (потоки 3) діяльності.

На рисунку 2 показано загальну схему фінансових потоків страхової організації - в центрі страхова компанія. Вектор, спрямований до страхової компанії, характеризує дохід. Вектор грошового потоку, який спрямований від страховика, відображає витрати: 1 - дохід (витрати) від фінансової діяльності; 2 - дохід (витрати) від іншої операційної діяльності; 3 - дохід (витрати) від інвестиційної діяльності; 4 - витрати на ведення справи; 5 - витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями; 6 - страхові внески за прямими договорами страхування; 7 - перестрахова премія за ризиками, прийнятими в перестрахування; 8 - перестрахова комісія за ризиками, переданими в перестрахування; 9 - відшкодування перестраховиком частки страхових виплат за ризиками, переданими у перестрахування; 10 - страхові виплати за прямими договорами страхування; 11 - відшкодування перестрахувальнику частки страхових виплат за ризиками, взятими в перестрахування; 12 - перестрахова премія за ризиками, переданими в перестрахування.

Рис. 2. Загальна схема фінансових потоків страхової організації

Запропонована класифікація дає змогу оптимізувати базу оподаткування і візуалізувати формування фінансових результатів страховика. Наприклад, можна обкладати податком за різними ставками прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності, страхові платежі. (Це може бути обумовлено стимулюванням з боку держави страхових компаній, які інвестують гроші в економіку України.) Таким чином, новий розподіл витрат за видами діяльності дає можливість мати більш мобільну базу оподаткування. Наведений поділ потоків є доцільним також з точки зору управління грошовими потоками. Сума всіх потоків може бути позитивною навіть у випадку від'ємного грошового потоку за страховою діяльністю за рахунок прибутку від інших видів діяльності.

«Алгоритм» обчислення прибутку від страхової діяльності унаочнює спеціалізована форма фінансової звітності «Звіт про доходи і витрати страховика».

Звіт про доходи та витрати страховика відбиває всі складові доходів страхової компанії від основної діяльності і витрати, пов'язані з її виконанням. Цей Звіт є головною формою спеціалізованої фінансової звітності страхової компанії. Страховики подають його до Уповноваженого органу щоквартально наростаючим підсумком з початку року.

Незважаючи на те, що у звіті наводяться відомості не тільки про доходи і витрати страхової діяльності, саме ця форма дає найбільш докладну картину формування прибутку від страхової діяльності.

У складі доходів і витрат страховика, як видно з цієї форми, є специфічні показники, на змісті яких слід зупинитися окремо.

Як відомо, не вся сума отриманих у звітному періоді страхових премій може розглядатися страховиком як його дохід. Отримана премія має перетворитися в зароблену премію, яка буде розглядатися як виручка від реалізації страхових послуг і знайде своє відображення в такому контексті у Звіті про фінансові результати (П(С)БО 3) і незароблену премію, яка формує резерв незаробленої премії.

Зароблені страхові премії відповідно до страхового законодавства визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на суму незароблених страхових премій на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових премій на кінець звітного періоду. До суми надходжень страхових премій не включаються частки страхових премій, які були сплачені перестраховикам у звітному періоді за договорами перестраховування. Йдеться, по суті, про коригування надходжень страхових премій за звітний період на суму премій, переданих на користь перестраховиків, і суму збільшення (зменшення) резерву незароблених премій. При цьому, в свою чергу, сума резерву незароблених премій на початок і на кінець звітного періоду коригується на відповідні частки перестраховиків у цих резервах. Виходячи з наведеного, суму зароблених премій можна визначити за формулою:

ЗП = (РНП_поч. - ЧП_поч.) + (СП - ПП) - (РНП_кін. - ЧП_кін.),

де, ЗП -- зароблені страхові премії на звітну дату;

РНП _поч. -- резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

ЧП _поч. -- частка перестраховика у резерві незароблених премій на початок звітного періоду;

СП -- страхові премії, що надійшли у звітному періоді;

ПП -- страхові премії, передані перестраховикам;

РНП_кін. -- резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;

ЧП_кін. -- частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду.

Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик, вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків у перестрахування. Передаючи ризики в перестрахування і відраховуючи за це перестраховикові певну частину отриманої страхової премії, прямий страховик неначе відіграє роль посередника, який несе всі витрати, пов'язані з укладанням договору страхування, і надає можливість перестраховикові одержати додатковий дохід у вигляді певної частини страхової премії. Саме за це перестраховик сплачує цедентові комісійну винагороду. Розмір цієї комісії встановлюється звичайно у відсотках від сум страхових премій, що передаються. Він заздалегідь визначається сторонами в угоді про перестрахування.

При настанні страхової події з об'єктом, що був перестрахований, прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитків у сумі згідно з перестраховою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності: частка від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками.

Іноді система проведення деяких видів страхування потребує створення централізованих страхових резервних фондів. Усі компанії, що є повними членами централізованих страхових резервних фондів, мають сплачувати щомісячні внески в ці фонди за встановленими урядом нормативами відрахувань від страхових премій. Результатом взаємних розрахунків між страховиками і централізованими страховими резервними фондами може бути повернення певному страховикові коштів із зазначених фондів. Повернені суми із централізованих страхових резервних фондів також вважаються доходом від страхової діяльності.

Повернені суми технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій розглядатимуться як ще один вид доходів від страхової діяльності.

Усі перелічені види доходів (крім заробленої страхової премії) відображаються за кредитом рахунка 71 «Інший операційний дохід».

Відповідно до закону України «Про страхування» до витрат страховика, пов'язаних з наданням страхових послуг, відносять:

- виплати страхового відшкодування та страхових сум;

- відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

- відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій:

- витрати на здійснення страхування;

- інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг;

На практиці прийнято поділяти витрати ві страхової діяльності на три групи:

– аквізиційні;

– ліквідаційні;

– інкасаційні.

Аквізиційні витрати це витрати, пов'язані з залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати оплату послуг з розроблення умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням їхніх обов'язків; оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на виготовлення бланків страхової документації; витрати на рекламу.

Ліквідаційні витрати це витрати, пов'язані з урегулюванням збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об'єктам страхування; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплату банківських послуг, пов'язаних зі здійсненням виплат страхового відшкодування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові витрати; поштово-телеграфні витрати з даного страхового випадку; відрахування до резерву збитків.

Інкасаційні витрати це витрати на банківське обслуговування грошових операцій, інкасацію грошових премій, виплати грошових сум та відшкодувань.

Зазначені витрати це специфічні витрати. Саме вони відрізняють витрати страховика від витрат інших суб'єктів господарювання.

3. Бухгалтерський облік фінансових результатів страхової компанії

Облік усіх видів фінансових результатів страхової компанії здійснюється на окремих субрахунках рахунка 79 «Фінансові результати». За кредитом цих субрахунків відображаються доходи від відповідних видів діяльності, а за дебетом -- витрати, пов'язані зі здійсненням цих видів діяльності.

У кредит субрахунку 791 «Результат основної діяльності» списуються в порядку закриття кредитові сальдо рахунків і субрахунків, на яких накопичується інформація щодо доходів від страхової діяльності у звітному періоді (заробленої страхової премії як основного доходу від страхової діяльності та інших операційних доходів), а саме:

703 «Зароблені страхові платежі (премії)»;

71 «Інший операційний дохід», у тому числі:

7101 «Комісійні винагороди за перестрахування»;

7102 «Частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками»;

7103 «Повернені суми з централізованих страхових резервних фондів»;

7104 «Повернені суми з технічних резервів, інших ніж резерв незаробленої премії»;

7104 «Інші доходи страховика від операційної діяльності».

У дебет субрахунку 791 «Результат основної діяльності» списуються в порядку закриття дебетові сальдо рахунків і субрахунків, на яких накопичується інформація щодо витрат на здійснення страхової діяльності у звітному періоді, а саме:

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

904 «Виплати страхових сум та страхових відшкодувань»;

92 «Адміністративні витрати»;

93 «Витрати на збут»;

949 «Інші витрати операційної діяльності»;

9811 «Податок на прибуток від страхової діяльності».

Рахунок 791 може мати як кредитове сальдо (і це означає, що страхова компанія отримала у звітному періоді прибуток від страхової діяльності), так і дебетове сальдо (тоді, відповідно, слід говорити про збитки від страхової діяльності).

На кінець звітного періоду сальдо даний рахунок мати не може. Він закривається шляхом списання його сальдо підсумковими оборотами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Дебетове сальдо субрахунку 791 списується у дебет рахунка 44, а кредитове -- у кредит.

Узагальнення обліку фінансових результатів відобразимо в наступній таблиці 1.

Таблиця 1. Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів

Прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб'єктів господарювання принципами. Схема розподілу прибутку залежить від форми організації страхової компанії (акціонерне товариство відкритого або закритого типу, командитне, повне товариство, товариство з додатковою відповідальністю) і регулюється Законом України «Про господарські товариства» та установчими документами страховика. Особливістю розподілу прибутку страхової компанії є те, що згідно з Законом України «Про страхування» за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто прибутку, який реінвестовано у страхову компанію, вона може створювати вільні резерви з метою зміцнення своєї платоспроможності.

Список використаної літератури

1. Про внесення змін до Закону України «Про страхування». Закон України //Урядовий кур'єр, № 205,7 листопада 2001р.

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України. //Урядовий кур'єр, 1 вересня, 1999 р.

3. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України //Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 1999.- с.301 - 385.

4. Про господарські товариства. Закон України //Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. - К.:Атіка, 1999.-с. 159-185.

5. Національні стандарти бухгалтерського обліку. Нормативна база (частина 1) //Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційного забезпечення страхової діяльності. -- К.: 1999.

6.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій // Фінансова справа, № 5- 6, 2003, с. З- 9.

7.Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник.- 2-ге вид., перероб. -К.: Вища шк.: Т-во "Знання", 1999. - 574 с.

8.Гаманкова О.О. Облік і аудит у страхових компаніях: Нав.-метод. Посібник для самост. вивч.дисц.-К.: КНЕУ, 2004.-183с.

9.Гарматій Т.О. Облік та аудит в страхових компаніях. Навч.посібник. - Тернопіль, Економічна думка. -2004.-180с.

10. Приходько В. Бухгалтерський облік страхової діяльності.Навчальний посібник. - 2-ге видання, доповнене й перероблене. - Київ: Лібра, 2002. -216с.

11. Страхування. Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред.С.С.Осадець.- Вид.2-ге, перероб.і доп..- К.:КНЕУ ,2002-599 с.

12. Шірінян. Л. Організація фінансів страхових компаній України в сучасних умовах. //Регіональна економіка. №3, 2005 р.

Размещено на Allbest.ru