Міжнародна система страхування "Зелена карта" та її розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В роботі розглянута тема міжнародна система страхування «Зелена карта» та її розвиток. Актуальність теми зумовлена тим, що автомобільний транспорт є найбільш поширеним видом транспорту і це зумовлює безліч аварій з нанесенням шкоди життю, здоров'ю та майну громадян. Наявність значної чисельності ризиків, пов'язаних з використанням автотранспорту обумовлює популярність даного виду страхування серед населення і підприємницького сектора. Для спрощення системи страхування автомобільного транспорту за кордоном було строщено міжнародну систем страхування «Зелена карта».

Страховий сертифікат (поліс) «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті. Основним завданням цієї системи є захист потерпілих в ДТП за участю автовласників - нерезидентів країни. В цілому, «Зелена карта» - це поліс, створений відповідно до закону про обов'язкове страхування власників транспортних засобів, без якого Ви не маєте права керувати автомобілем на території країн - учасниць цієї системи.

В січні 1998 року Україна приєдналася до міжнародної системи автотранспортного страхування, яке відоме під назвою «Зелена карта» і функціонує з 1953 року.

Міжнародна система страхування "Зелена карта" та її розвиток

Автомобільний транспорт є найбільш поширеним видом транспорту і це зумовлює безліч аварій з нанесенням шкоди життю, здоров'ю та майну громадян. Наявність значної чисельності ризиків, пов'язаних з використанням автотранспорту обумовлює популярність даного виду страхування серед населення і підприємницького сектора. Значною мірою у розвитку страхування автотранспортних засобів зацікавлене і держава, так як захист від ризиків у цьому секторі має велике соціальне значення (особливо це стосується страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів).

Страхування автотранспортних засобів залежить від масових видів страхування з досить стандартизованими умовами. У розвинених країнах договору цього виду страхування часто складаються по телефону. Наявність значної за обсягом інформації про дорожньо-транспортних пригодах створює значну статистичну базу для розрахунку страхових тарифів. Сутність автотранспортного страхування полягає в захисті майнових інтересів юридичних і фізичних осіб, які зазнали збитків, які стали наслідком використання автомобілів.

Як показує практика найбільш розвинені країн світу , найпоширенішім видом майнового страхування є страхування автотранспортних засобів. У США, приміром, на офіційних засідань вид страхування припадає близьке 45% загального збору премій за майнові страхування. Це пояснюється, з одного боку, стрімкім зростанням чисельності власників автотранспортних засобів та високим рівнем небезпеки задовольняють увазі транспорту - з іншого.

Об'єкти страхування:

ѕ автомобілі та причепи до них, які належать фізичним та юридичним особам та зареєстровані в Державтоінспекції;

ѕ додаткове обладнання та приладдя автотранспортних засобів, які не входять до комплекту, згідно інструкції заводу виробника;

ѕ багаж;

ѕ життя та здоров'я водія та пасажирів автотранспортних засобів;

ѕ цивільна відповідальність власників автотранспортних засобів перед третіми особами за нанесення шкоди їх здоров'ю та життю в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також нанесення шкоди майну третіх осіб [3, c. 80-87].

Розвиток автотранспортного страхування почалося разом з розвитком автомобілебудування в країнах заходу. При цьому має місце тенденція до постійного зменшення тарифів з цієї страхової послуги. Даний вид страхування характеризується підвищеним ступенем збитковості. Співвідношення між страховими відшкодуванням та страховими преміями коливається в межах 60-80%. А зменшення тарифів, яке відбувається на тлі значного рівня збитковості, можна пояснити постійним зростанням чисельності застрахованих об'єктів. Кількість проданих автомобілів у світі зростає з року в рік, що викликає автоматичне розширення страхового поля. До того ж разом зі страхуванням автомобілів і відповідальності, страхові компанії часто реалізують поліси страхування водіїв та пасажирів від нещасних випадків, що також сприяє збільшенню надходження страхових премій. Більшість експертів вказують на те, що автотранспортне страхування має хороші перспективи на найближчі роки, як у розвинених країнах, так і в тих, які нещодавно прийшли до ринкових відносин.

В січні 1998 року Україна приєдналася до міжнародної системи автотранспортного страхування, яке відоме під назвою «Зелена карта» і функціонує з 1953 року.

«Зелена карта» - це система обов'язкового страхування відповідальності власників автомобілів за кордоном, до якої, окрім України, входять усі країни ЄС, Марокко, Туніс, Іран, Ірак, Ізраїль, Турція, а також частково Білорусія і Молдова, рис. 1.



Рис. 1. Країни-члени системи «Зелена карта» [8]

«Зелена картка» - назва системи міжнародних договорів, що застосовуються в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка». Органом, що представляє

Модуль Україну в системі «Зелена картка» є Моторне Транспортне Страхове Бюро України (МТСБУ). Страхова компанія «Професійний Захист» здійснює продаж полісів «Зелена картка».

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування.

Якщо водій, який має поліс «Зелена картка», став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди на території країн - членів міжнародної системи «Зелена картка», та його транспортний засіб став причиною пошкодження та/або знищення майна, нанесення шкоди життю та здоров'ю третіх осіб, то всі збитки відшкодує страхова компанія, таким чином наявність такого полісу позбавить його власника від сплати відшкодування потерпілим особам.

Ліміт відповідальності страховика (страхова сума) встановлюється відповідно до чинного законодавства країни відвідування.

Страховий платіж. Розміри страхових платежів розраховуються відповідно до тарифів, які затверджені Кабінетом Міністрів України та МТСБУ і залежать від:

* терміну дії договору;

* типу транспортного засобу;

* країни/країн відвідування.

Існує два типи міжнародних договорів "Зелена картка" в залежності від території їхньої дії:

· Вся Європа: Австрія, Бельгія, Кіпр, Чехія, Німеччина, Данія, Іспанія, Естонія, Франція, Фінляндія, Великобританія, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Ісландія, Люксембург, Латвія, Литва, Мальта, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Польща, Швеція, Словаччина, Словенія, Швейцарія, Албанія, Андорра, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Білорусь, Хорватія, Ізраїль, Іран, Марокко, Молдова, Македонія, Румунія, Сербія, Чорногорія, Туніс, Туреччина.

· Білорусь, Молдова, Росія: Білорусь, Молдова, Росія.

Вартість страхового поліса встановлюється Моторним (транспортним) страховим бюро України в залежності від: типу транспортного засобу; країни, в яку направляється транспортний засіб; терміну дії поліса.

Страхова сума визначається відповідно до умов про обов'язкове страхування в країні перебування.

Страховий платіж сплачується одноразово.

Термін страхування визначається за домовленістю сторін від 15 діб до 1 року.

Дія поліса страхування поширюється на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Наявність поліса страхування гарантує, що за рахунок страхової компанії потерпілим буде відшкодована заподіяна шкода, що пов'язана з:

· втратою працездатності (тимчасової чи постійної) або смерті третіх осіб;

· пошкодженням або знищенням транспортних засобів третіх осіб;

· пошкодженням або знищенням майна третіх осіб.

Страхове відшкодування сплачується на підставі законодавства країни, на території якої відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Документи, необхідні для придбання поліса страхування:

· копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія.

Страховий сертифікат (поліс) «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті. Основним завданням цієї системи є захист потерпілих в ДТП за участю автовласників - нерезидентів країни. В цілому, «Зелена карта» - це поліс, створений відповідно до закону про обов'язкове страхування власників транспортних засобів, без якого Ви не маєте права керувати автомобілем на території країн - учасниць цієї системи.

Основним елементом системи "Зелена картка" є національні бюро країн-учасниць, які організовують контроль за наявністю страхового поліса "Зелена картка" при перетині кордону, а також вирішують спільно із страховими компаніями питання врегулювання претензій за страховими випадками. Збитки у країнах -- членах системи "Зелена картка" регулюються через національне бюро -- бюро-регулювальник, яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника -- резидента іншої країни, на відповідне національне страхове бюро цієї країни -- бюро-платник [2, 421-480].

Національні бюро об'єднані у Міжнародне бюро, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Основними функціями Міжнародного бюро є нагляд за виконанням діючих домовленостей між національними бюро, координація своєї діяльності з Комітетом із транспорту Європейської комісії ООН та іншими міжнародними організаціями, зокрема Європейською комісією страховиків.

Міжнародна система "Зелена картка" базується на так званому типовому "Лондонському зразку домовленості", на основі якого організації -- члени системи різних країн укладають між собою двосторонні угоди. У них, по-перше, дається тлумачення основних термінів ("член системи", "страхувальник", "страховий поліс", "дорожньо-транспортна пригода", "претензія" тощо); по-друге, визначається порядок отримання страхового сертифіката, розгляд і врегулювання претензій, що виникли в результаті ДТП, порядок взаєморозрахунків між національними бюро, а також інші організаційні аспекти.

Законність системи "Зелена картка" має офіційно визнаватися державою. Механізм страхового захисту на основі поліса "Зелена картка" такий: страхова компанія, яка надає страховий захист, забезпечує виплату страхового відшкодування потерпілому відповідно до вимог закону країни перебування, а документом, що підтверджує наявність страхування цивільної відповідальності, є "Зелена картка". Вона містить усю необхідну інформацію про транспортний засіб, його власника та умови страхування (строк та місце дії). Так, якщо її власник е винуватцем ДТП, то він надає поліс "Зелена картка" міліції чи іншим органам влади і тим самим підтверджує наявність страхового захисту. Національне бюро країни, де трапилась ДТП, зобов'язане розглянути і задовольнити претензію потерпілої сторони, виплачуючи відшкодування відповідно до чинних у країні законів, а потім звернутися до національного бюро тієї країни, де був зареєстрований транспортний засіб та проживає її власник (винуватець ДТП) і де видавалася "Зелена картка", з вимогою компенсувати збиток. Тобто врегулювання збитків проводиться на основі взаємних розрахунків між національними бюро, які е членами системи.

Відмова страхової компанії від виконання своїх обов'язків можлива лише у двох випадках: перший -- якщо потерпілий мав право отримати компенсацію через органи соціального забезпечення. Другий -- якщо ДТП виникла з вини особи, яка незаконно використовувала транспортний засіб (крадіжка). Кожен власник чи водій транспортного засобу самостійно вирішує, оформити йому страховий поліс "Зелена картка" у своїй національній страховій компанії чи купити в країні, в яку він їде, але потерпілий у всіх випадках не має можливості вибору страхової компанії, якій він може заявити свою претензію та отримати страхове відшкодування.

Існує чітко виписана процедура того, як країна може стати членом міжнародної системи "Зелена картка". Основні вимоги є такими:

По-перше, у країні має здійснюватися ОСЦПВ власників транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути організація, яка здійснює як врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, так і врегулювання збитків автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

По-третє, держава -- член системи "Зелена картка" не повинна здійснювати перешкод при трансферті вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати [1].

Чинне вітчизняне законодавство зазначає, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн -- членів міжнародної системи авто страхування "Зелена картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі страхових автомобільних послуг "Зелена картка" та виконує загальновизнані зобов'язання перед уповноваженими організаціями (національними бюро) інших країн -- членів цієї системи. Тільки повні члени МТСБУ мають право укладати договір міжнародного страхування "Зелена картка".

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

На території країн -- членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків -- членів МТСБУ.

На території України, заподіяної водіями-нерезидента-ми на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн -- членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

При укладанні міжнародного договору страхування вітчизняний страховик зобов'язаний застосовувати затверджені розміри страхових платежів, а також посвідчувати чинний договір страховим сертифікатом "Зелена картка". Розрахунок розмірів страхових платежів за такими договорами проводиться залежно від типу транспортного засобу, строку дії договору страхування та держави, на яку поширюється дія договору страхування. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження розмірів страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 5 від 6 січня 2005 р. у разі укладення міжнародного ОСЦПВВТЗ, дія якого поширюється на держави -- члени міжнародної системи "Зелена картка". Якщо дія договору поширюється на такі країни, як Болгарія,Румунія, Молдова, Білорусь (держави Східної Європи), то наведені у таблиці значення зменшуються вдвічі (на 50 %).

У світовій практиці поряд із міжнародною системою "Зелена картка" діють ще декілька систем, найбільш розвинуті з яких "Помаранчева картка" -- члени Арабської страхової федерації та система "Коричнева картка" -- деякі члени Економічної Співдружності держав Західної Африки -- ECOWAS.

Розвиток системи «Зелена картка» у світі. Починаючи з 30-х років, страхування авто громадянської відповідальності перед третьою стороною з метою захисту своїх резидентів у випадках, коли вони ставали жертвами ДТП, проводилося в кожній з країн Західної Європи в межах своєї національної території.

З розвитком міжнародного автомобільного повідомлення водій автомобіля, виїхавши в іншу країну, міг і там зіштовхнутися з матеріальними проблемами внаслідок ДТП. Страхове покриття, що надається страховиками країни резидента, діяло, як правило, в межах національних кордонів, а в тих випадках, коли воно було дійсно і закордоном, часто не відповідало вимозі країни відвідання, оскільки національні правила страхування, розміри і порядок відшкодування збитків не були скоректовані між собою.

Додаткові труднощі викликала і та обставина, що в багатьох країнах страхування міг проводити лише страховик, що функціонує в межах цієї території. Страхування в будь-якому випадку документально треба було оформити таким чином, щоб це відповідало вимозі прикордонних служб. У цій ситуації автомобіліст на кордоні змушений був укласти новий договір страхування, що діяв тільки на території країни відвідання.

У післявоєнні роки з метою усунення цих труднощів страховики країн ЄЕС заснували систему автострахування «Зелена карта», на підставі прийнятих 25 січня 1949 року рекомендацій Підкомісії шляхового транспорту Міжнародного комітету транспорту ЄЕК ООН.

Згідно з принципами, закладеними в основу страхування по «Зеленій карті», підлягають страхуванню вантажні і легкові автомобілі, автобуси.

При цьому:

1. Страхові підприємства яким було дозволено проводити автострахування цивільної відповідальності в межах національних територій, об'єдналися в бюро автостраховиків.

2. Кожне національне бюро стало стороною міжнародної угоди, що визначає чинність системи “Зеленої карти ”.

3. Автомобіліст-резидент, який має транспортний засіб в одній з країн-учасниць угоди, при подорожі на ньому в інші країни, підписавши дану угоду, міг звернутися до свого національного страховика для одержання страхового покриття, необхідного для додержання закону країни відвідання.

4. Страховик забезпечує необхідне страхове покриття і надає документальне свідоцтво в формі “Зеленої карти ”, виданої національних бюро автостраховиків, членом якого він є. “Зелена карта” є міжнародно визнаним сертифікатом, в якому вказані країни, де дане страхове покриття має законну силу, а також реквізити страховика, страхувальника (транспортного засобу) і термін дії виданої карти.

5. При перетині межі однієї з країн, де визнаний даний сертифікат, водію достатньо подати “Зелену карту ” в якості доказу законності страхування в країні відвідання.

6. Якщо водій (автомобіль) став учасником ДТП в країні відвідання, страховик країни базування гарантує виплату будь-якої компенсації, що належить третій особі, згідно місцевим правилам страхування цивільної відповідальності. Виконання цих зобов'язань продавця гарантується національним бюро автостраховиків, в яке входить страховик, що видавав “Зелену карту ”, на основі договору бюро автостраховиків країни відвідання.

7. Договір про “Зелену карту ”, в якому беруть участь національне бюро страховиків, має приватний характер, але його законність повинна бути визнана на державному рівні з тим, щоб домовленості по виконанню вимог страхувачів країни відвідання мали законодавчий захист “Зелена карта” розглядалася як законне і достатнє свідоцтво наявності страхового покриття.

Система «Зеленої карти» діяла успішно до тих пір, доки не виявилося, що вона недостатньо зручна в основному з двох причин:

-- зростання кількості власників автомобілів істотно збільшило частоту перетину ними кордонів. Кожного разу, як тільки автомобіль перетинав кордон, необхідно було подати «Зелену карту», що в особливо напружені періоди, наприклад, під час річних відпусток, призводило до виникнення черг на контрольно-пропускних пунктах;

-- пред'явлення «Зеленої карти» водієм транспортного засобу при перетині кордону між державами - членами ЄЕС суперечило ідеалу Співтовариства. Відміна перевірки «Зеленої карти» на

Модуль кордоні будь-якій людині дала б відчути, що Співтовариство надає першорядного значення його вигодам у повсякденному житті.

Шлях до вирішення проблеми було знайдено в результаті застосування системи «Зеленої карти» на основі координації приватних угод між бюро страховиків різних країн і національних законодавчих актів країн Співтовариства. Структура, яка виникла в результаті цього, виявилася ефективною, незважаючи на наявну можливість її різноманітного тлумачення через подвійну законодавчо-нормативну базу.

Мета перевірки наявності «Зеленої карти» на кордоні перебувала в забезпеченні того, щоб кожний транспортний засіб, який в'їжджає на територію країни, був покритим страхуванням цивільної відповідальності відповідно до правил цієї держави, згідно з якими жертви подорожніх аварій повинні одержувати компенсацію, незалежно від фінансового положення особи, яка вчинила ДТП.

Відміна контролю на кордону зажадала створення механізму, що міг би гарантувати, що жертви ДТП отримають компенсацію, навіть якщо транспортний засіб, що вчинив аварію, не був зареєстрований при в'їзді в країну перебування.

Новий механізм регулювання базувався на наступних основних принципах, передбачених в першій Директиві ЄЕС по автострахуванню.

1. Кожний транспортний засіб, що базується в будь-якій країні-членів ЄЕС, повинен підлягати обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності в порядку, передбаченому законодавством цієї країни.

2. Вимога обов'язкового страхування відноситься не тільки до використання транспортного засобу в межах країни базування, але і в межах всіх країн Співтовариства, де діє договір “Зеленої карти ”.

3. Характер і обсяг обов'язкового покриття будуть залишатися такими, якими вони передбачені в законодавстві кожної країни, але зважаючи на відсутність на даному етапі єдності правил страхування цивільної відповідальності в країнах ЄЕС, величина страхового покриття може змінюватися після перетину межі.

4. В випадку, якщо з транспортним засобом відбулася аварія в країні відвідання, бюро автостраховиків цієї країни гарантує, що жертва ДТП отримає необхідне відшкодування, тобто Бюро діє таким чином, мов воно саме є страховикам.

5. В випадку, коли бюро країни відвідання зазнало витрат по компенсації результатів ДТП, вони повинні бути відшкодовані бюро країни базування, в якому застрахований даний транспортний засіб.

6. Оскільки постраждалі особи в країні відвідання в результаті ДТП на її території, які сталися з участю автомобілістів з інших країн - членів ЄЕС, були гарантовані в одержанні компенсації, як і в випадку, якщо б страхування було проведене в даній країні, немає причини перевірки наявності “Зеленої карти ” на кордоні і цю процедуру слідувало скасувати.

Видозмінення схеми функціонування “Зеленої карти ” ґрунтувались на тому, що автомобіліст, додержуючись вимог обов'язкового страхування, що пред'являється країною, де базується транспортний засіб, одержує покриття від страховика, що є членом одного з національних бюро автостраховиків, які взаємопов'язаних між собою угодою про взаєморозрахунки і гарантії на державному рівні країн-членів ЄЕС.

Особливістю цієї системи є та обставина, що, з точки зору жертви ДТП не має значення чи були додержані всі формальності по страхуванню і реєстрації транспортних засобів, оскільки бюро автостраховиків в будь-якому випадку при ДТП забезпечує виплату передбаченої компенсації за завдану шкоду.

Першим кроком до вступу України в систему було створення в березні 1994 року постановою Кабінету міністрів України Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), яке стала локомотивом в просуванні ОСАЦВ.

ОСАЦВ введене з 01 січня 1995 Указом Президента України, а механізм його проведення - постановою кабінету міністрів № 372, але вже в листопаді-грудні 1994 року щодня продавалася велика кількість полісів.

В умовах економічної кризи і інфляції введення такого виду страхування логічно було сприйняте не як соціальний захист, а як додатковий податок на власників транспортних засобів. Тому через дванадцять днів ухвалою Кабінету міністрів №21 ОСАЦВ припинили (заднім числом, з 1 січня 1995) і зобов'язали страхові компанії повернути страхові платежі в місячний термін. Страхувальники почали звертатися до страховиків, щоб вони повернули поліси. Страхові компанії втрачали на кожному поверненому полісі ще і 10% комісійних, сплачених агентам. Багато страхувальників вимагали компенсацію за використання грошей, велику частину яких знецінила інфляція. У МТСБУ з 48 страхових компаній залишилося тільки 18. З цієї миті Гуминский та Ушневич розробляють і просувають відповідний закон. Осінню 1995 р., коли було вже 28 редакцій цього закону стало зрозуміло, що закон прийнятий не буде. Приблизно в цей час в Укрстрахнагляді М. Лутак та І.Сахар почали розробку відповідної постанови, і вже 28 вересня 1996 року Постановою КМУ №1175 було визначено порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та правові засади створення Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке невдовзі приєдналось до системи "Зелена картка".

Завдяки запровадженню обов'язкового страхування цивільної відповідальності транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи "Зелена картка" в червні 1997 р. Важливим фактором стало те, що МТСБУ, як добровільне об'єднання страховиків, функції якого визначені статтею 13 Закону України "Про страхування", отримало необхідну законодавчу базу для діяльності на міжнародному рівні. Фактично Україна одна з перших країн колишнього СРСР зробила значний прорив у цій сфері. До речі, наш північний сусід досі не спромігся виконати вимоги Європейських директив та вступити до цієї системи.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників - нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами - членами системи "Зелена картка".

По-перше, у таких країнах має здійснюватись обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що забезпечує врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

По-третє, держава - член системи "Зелена картка", не повинна здійснювати перешкод при трансфері вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

Збитки у країнах - членах системи "Зелена картка" врегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге - як бюро-платник.

Відносини між моторними страховими бюро країн-членів системи "Зелена картка" регулюються двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою формою.

В складі МТСБ України понад 130 страхових компаній, котрі займаються цим видом обов'язкового страхування як на внутрішньому ринку, так і при виїзді за кордон. Серед них 15 повних членів Бюро, яким надається право розповсюджувати власну "Зелену картку":

1. ВАТ "Універсальна"

2. АТ УСК "Гарант-Авто"

3. НАСК "Оранта"

4. УАСК "Аска"

5. ЗАТ СП "Галінстрах"

6. АСК "Остра-Київ"

7. АСК "Енергополіс"

8. АТ "УКТК" (UTIСО)

9. ВАТ СК "Скайд-Вест"

10. АСК "Карпати"

11. АТ "УПСК"

12. 3АТ "Укрінмедстрах"

13. ЗАТ Страхова група "ТАС"

14.ЗАТ «СК Кредо-класік»

15. ЗАТ «СК ЕТАЛОН» [7].

Сьогодні в Україні поліс «Зелена картка» можна придбати у в 15 вітчизняних страхових компаніях. Умови страхування і форма сертифікатів по цьому виду страхування затверджені МТСБУ і є єдиним для усіх вітчизняних компаній. Тарифні ставки затверджені Кабінетом Міністрів України, також єдині для всіх українських страховиків, що займаються даним видом страхування. На даний час страховики пропонують два види полісів:

- «Уся Європа», який стосується усіх європейських країн. Так, наприклад, якщо виїхати з України на 15 діб і на легковому автомобілі, то поліс буде коштувати 173 грн.

- «Східна Європа», що є дійсним на території Білорусії, Молдови, Румунії та Болгарії. В цьому випадку поліс буде коштувати (якщо на легковому автомобілі і на 15 діб), то поліс буде коштувати 126 грн.

При виїзді за кордон наявність «Зеленої картки» є обов'язковою вимогою. За Законом страхується відповідальність власника транспортного засобу:

- за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичних осіб,

- за шкоду, заподіяну майну фізичних та юридичних осіб.

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена карта" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

Страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим - третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був водій транспортного засобу, зазначеного цьому полісі. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

Як висновок, можна сказати, система «Зелена картка» є ефективною системою в багатьох країнах, тому що соціальний захист потерпілих і винуватців дорожньо-транспортних пригод у більшості країн світу здійснюється через ефективні механізми обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспорту. Не випадково більшість європейських держав пострадянського простору намагаються адаптувати своє законодавство до вимог міжнародної системи автострахування "Зелена картка" з метою запровадження єдиних норм і принципів врегулювання наслідків автомобільних катастроф. За 55 років свого функціонування європейська система "Зеленої картки" охопила 44 країни із загальною кількістю населення біля 800 мільйонів осіб. Кількість транспортних засобів, на які поширюється дія "Зеленої картки", перевищує 250 мільйонів. З цьогорічним розширенням Європейської економічної зони масштаби дії страхового захисту системи "Зеленої картки " значно зросли.

За даними МТСБУ, за перші три місяці 2010 року обсяг виплачених відшкодувань за полісами «Зеленої карти» виріс до 164 763 104 гривень, що на 36% більше ніж у 2009 році.

При цьому приріст платежів за той же період склав всього 10% (380,5 млн. гривень).

Зростає і середній розмір збитку по одному ДТП. Якщо в 2008-му році він був 2913 євро, то в 2009-му вже 3729 євро. Це пов'язано з тим, що багато країн підвищили ліміти відповідальності з цього виду страхування і, звичайно, з зростанням цін на медичний супровід, ремонт і запчастини, який відбувся у всіх країнах, у тому числі і у зв'язку з кризою.

Далеко не всі компанії справляються із валом виплат. Зараз Моторне бюро вивчає показники діяльності своїх членів-автостраховиків. Найближчим часом планується затвердити нові, підвищені вимоги до платоспроможності і дисципліни виплати відшкодування.

За 2007 р. водії купили майже 387 тис. полісів обов'язкового страхування "Зелена карта", витративши в цілому 135 900 000 грн. При цьому не можна сказати, що даним страхуванням за кордоном користуватися вітчизняним автолюбителям не доводиться. За даними МТСБУ, за 2007 р. було отримано 2,4 тис. вимог на компенсацію страхового відшкодування більш ніж на EUR 6, 4 млн. При цьому за 2006 рік було виплачено понад EUR6, 6 млн по 2,6 тис. вимог.

Поліс "Зеленої карти" не можна купити в будь-якій українській СК. Для того щоб мати право здійснювати міжнародне страхування відповідальності автовласників даної системи страхування, СК повинна бути повним членом МТСБУ. За даними МТСБУ, в Україні всього 15 таких СК (тоді як в країні зареєстровано більше 400 СК). Такий стан речей не випадково. Справа в тому, що аналогічні бюро діють у всіх країнах, що беруть участь в даній системі міжнародного страхування. Вони встановлюють тарифи страхування у своїх країнах, а також гарантують виплати страхового відшкодування потерпілим в ДТП особам. Відповідно, бюро встановлюють і вимоги до СК, які бажають працювати на цьому ринку.

Примітно, що для кожної країни, що увійшла в систему "Зелена карта", встановлюється різний ліміт відповідальності. "Покриття в різних країнах абсолютно різне. Страхове покриття по життю і здоров'ю у багатьох країнах безлімітне, по майну - часто складає EUR1 млн і більше", - розповідає пан Кирилюк. Наприклад, для громадян інших країн, що в'їжджають з "Зеленої картою" на територію Україну, максимальні виплати складають або 25,5 тис.грн. по збитку майну, або 51 тис.грн. по збитку життю і здоров'ю. Це внутрішній ліміт, встановлений законодавством України. У Білорусії встановлена ??відповідальність за життя і по майну на рівні EUR10 тис. У той же час в Австрії ліміт відповідальності взагалі не встановлений, тобто якщо з вини громадянина України в ДТП на території Австрії загинув громадянин цієї країни, то СК може платити потерпілій стороні все життя. Що стосується наших західних сусідів, то в Польщі ліміт відповідальності за життя становить EUR1, 5 млн, а по майну - EUR300 тис. Примітно, що в 2009 р. у Польщі дані ліміти підвищаться до EUR2, 5 млн і до EUR500 тис. відповідно.

Рейтинг найбільших страхових компаній України зі страхування «Зелена карта» складено за показником "Страхові виплати", який показує скільки страхові компанії виплатили своїм клієнтам за звітний період.

Таблиця 1. ТОП-15 страхових компаній «Зелена карта» за розміром страхових виплат в 1 півріччі 2010 року [8]

№	Страхові компанії	Виплати, тис. грн.
1	УКРАИНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ СК	2076,0
2	УНИВЕРСАЛЬНАЯ	8832,9
3	ОРАНТА	3460,9
4	КНЯЖА	2785,3
5	ДЖЕНЕРАЛИ ГАРАНТ	2360,0
6	АСКА	2022,6
7	ГЛОБУС	1885,7
8	ЮТИКО (UTICO)	1807,5
9	ТАС СГ	1580,5
10	ИНГО УКРАИНА	1321,3
11	ПЗУ УКРАИНА	1147,2
12	УНИКА	774,2
13	ПРОСТО-СТРАХОВАНИЕ	613,3
14	ИНВЕСТСЕРВИС	417,4
15	ЭТАЛОН	86,8

Розміри єдиних страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території країн - членів Ради Бюро міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" встановлені МТСБУ.

міжнародне страхування зелена картка

Вартість поліса "Зелена картка" (у грн.) для виїзду до країн Європи:

Транспорт. засоби	Буква у ЗК	15 дн.	1 міс.	2 міс.	3 міс.	4 міс.	5 міс.	6 міс.	7 міс.	8 міс.	9 міс.	10 міс.	11 міс.	1 рік
легкові автомобілі	A	263	419	725	996	1261	1583	1863	2143	2194	2251	2265	2286	2306
автобуси	E	990	1375	2063	2751	3439	4127	4815	5503	6191	6879	7567	8255	8943
вантажні автомобілі	C	621	825	1485	2091	2696	3302	3907	4512	5118	5723	6274	6824	7374
причепи, напівпричепи	F	91	126	217	308	399	490	582	673	724	855	946	1037	632
мотоцикли	B	105	145	242	339	437	532	630	726	824	878	917	938	976

Вартість поліса "Зелена картка" (у грн.) для виїзду до Росії, Білорусі та Молдови:

Транспорт. засоби	Буква у ЗК	15 дн.	1 міс.	2 міс.	3 міс.	4 міс.	5 міс.	6 міс.	7 міс.	8 міс.	9 міс	10 міс.	11 міс.	1 рік
легкові автомобілі	A	192	282	384	474	565	621	647	691	735	779	834	878	922
автобуси	E	203	406	723	1028	1277	1480	1613	1745	1877	1965	2053	2140	2206
вантажні автомобілі	C	101	203	361	519	644	745	812	878	944	988	1032	1075	1108
причепи, напівпричепи	F	44	66	110	155	200	244	282	282	291	291	302	302	313
мотоцикли	B	22	45	90	124	146	180	197	208	219	230	241	252	263

З травня 2011 при подорожі в Європу на 15 днів власники легкових авто платять за поліс 282 грн. (раніше - 264 грн.), власники автобусів - 1059 грн. (до цього - 993 грн.), вантажних авто - 665 грн. (раніше 623 грн.), причепів і напівпричепів - 97 грн., а власники мотоциклів заплатять 112 грн. за поліс.

Вирушаючи в Європу на півроку власникам легкових авто доведеться віддати за страховку 1992 грн. (до цього - 2080 грн.), а для річної поїздки - 2467 грн. (раніше 2313 грн.).

Вартість 15-денного поліса з 26 квітня для легкових авто при поїздці в Білорусію, Молдову і Росію складе 205 грн (до цього було 192 грн.), на місяць - 302 грн. (раніше було 283 грн.), на 6 місяців - 692 грн. (раніше було 649 грн.) і на рік - 980 грн. (до цього - 925 грн.).

Плюс до всього, до 30 червня 2011 рік МТСБУ в експериментальному порядку встановила тарифи в межах місцевого прикордонного руху на українсько-польському напрямку (Ягодин, Устилуг, Рава-Російська, Шегині, Краковець, Смільниця). Так, вартість "Зеленої карти" для легкових авто на 15 днів складе 190 грн., для автобусів - 760 грн., для вантажних авто - 665 грн. Ціна піврічного поліса для легкових авто складе 1992 грн., а річного - 2467 грн. [8].

Нагадаємо, останній раз тарифи на "Зелену карту" змінювалися на початку жовтня 2010 року. Тоді вартість полісів була знижена на 6-8% через падіння курсу євро.

Висновки

В січні 1998 року Україна приєдналася до міжнародної системи автотранспортного страхування, яке відоме під назвою «Зелена карта» і функціонує з 1953 року.

«Зелена картка» - назва системи міжнародних договорів, що застосовуються в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Якщо водій, який має поліс «Зелена картка», став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди на території країн - членів міжнародної системи «Зелена картка», та його транспортний засіб став причиною пошкодження та/або знищення майна, нанесення шкоди життю та здоров'ю третіх осіб, то всі збитки відшкодує страхова компанія, таким чином наявність такого полісу позбавить його власника від сплати відшкодування потерпілим особам.

Основним елементом системи "Зелена картка" є національні бюро країн-учасниць, які організовують контроль за наявністю страхового поліса "Зелена картка" при перетині кордону, а також вирішують спільно із страховими компаніями питання врегулювання претензій за страховими випадками. Збитки у країнах -- членах системи "Зелена картка" регулюються через національне бюро -- бюро-регулювальник, яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника -- резидента іншої країни, на відповідне національне страхове бюро цієї країни -- бюро-платник.

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі страхових автомобільних послуг "Зелена картка" та виконує загальновизнані зобов'язання перед уповноваженими організаціями (національними бюро) інших країн -- членів цієї системи. Тільки повні члени МТСБУ мають право укладати договір міжнародного страхування "Зелена картка".

На території країн -- членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків -- членів МТСБУ.

Мета перевірки наявності «Зеленої карти» на кордоні перебувала в забезпеченні того, щоб кожний транспортний засіб, який в'їжджає на територію країни, був покритим страхуванням цивільної відповідальності відповідно до правил цієї держави, згідно з якими жертви подорожніх аварій повинні одержувати компенсацію, незалежно від фінансового положення особи, яка вчинила ДТП.

Сьогодні в Україні поліс «Зелена картка» можна придбати у в 15 вітчизняних страхових компаніях. Умови страхування і форма сертифікатів по цьому виду страхування затверджені МТСБУ і є єдиним для усіх вітчизняних компаній. Тарифні ставки затверджені Кабінетом Міністрів України, також єдині для всіх українських страховиків, що займаються даним видом страхування.

Система «Зелена картка» є ефективною системою в багатьох країнах, тому що соціальний захист потерпілих і винуватців дорожньо-транспортних пригод у більшості країн світу здійснюється через ефективні механізми обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспорту. Не випадково більшість європейських держав пострадянського простору намагаються адаптувати своє законодавство до вимог міжнародної системи автострахування "Зелена картка" з метою запровадження єдиних норм і принципів врегулювання наслідків автомобільних катастроф. За 55 років свого функціонування європейська система "Зеленої картки" охопила 44 країни із загальною кількістю населення біля 800 мільйонів осіб. Кількість транспортних засобів, на які поширюється дія "Зеленої картки", перевищує 250 мільйонів. З цьогорічним розширенням Європейської економічної зони масштаби дії страхового захисту системи "Зеленої картки " значно зросли.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.1) від 01.07. 2004 р. N 1961-ІV

2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Пікус Р. В., Філонюк О. Ф., Черняк О. І.. Страхування: підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). -- К. : Знання, 2008. -- 1019с

3. Лінькова О. Ю. Страхування: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". -- Х. : НТУ "ХПІ", 2006. -- 240с

4. Олійник О. В., Нагаєва Г. О. Страхування: навч. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. -- Х., 2008. -- 283с

5. Смоляк В. А., Кузькін Є. Ю. Страхування: навч. посіб. / Харківська філія Українського держ. ун-ту економіки і фінансів. -- Х. : ІНЖЕК, 2007. -- 272c

6. Шумелда Я. П. Страхування: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. -- 2-ге вид., розширене -- К. : Міжнародна агенція "Бізон", 2007. -- 384c

7. http://forinsurer.com

8. http://green-card.com.ua

Размещено на Allbest.ru

...